Справа № 463/2695/24

Провадження № 2/463/1007/24

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2024 року м. Львів

Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Яворського С.Й.

за участю секретаря с/з Козак О.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у справі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (місце знаходження: 79026, м.Львів, вул.Героїв Майдану, 32, код ЄДРПОУ:08410370) про стягнення збереженого середнього заробітку, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збереженого середнього заробітку. Позовну заяву з додатками скеровано на адресу суду засобами поштового зв`язку 22.03.2024 року, що стверджується інформацією про відстеження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №61001 5017260 4. Матеріали надійшли на адресу суду 27.03.2024 року.

Згідно прохальної частини поданої позовної заяви просить суд:

Визнати «вимушеним» залишення ОСОБА_3 робочого місця на час особливого періоду у зв`язку із його призовом Україною в особі РТЦК та СП для виконання конституційного обов`язку по захисту Батьківщини на військову службу на особливий період.

Визнати безпідставним та протиправним припинення нарахування та виплати ОСОБА_4 державної гарантії щодо збереження та виплати НАСВ мого середнього заробітку відповідно до вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту» за період з 20.07.2022 по 24.12.2023 року.

Визнати безпідставним та протиправним не нарахування та виплату ОСОБА_4 державної гарантії щодо збереження та виплати НАСВ мого середнього заробітку відповідно до вимог ст. 57-1 Закону України «Про освіту» за період з 25.12.2023 по 20.03.2024.

Стягнути зНАСВ накористь ОСОБА_5 середній заробіток за період з 20.07.2022 по 20.03.2024.

Згідно матеріалів позовної заяви (а.с.2-7), відповіді на відзив (а.с.50-52) та розрахунку сумипозовних вимог(а.с.53)заявлені позовнівимоги мотивуєтим,що з 2021 року позивач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжив свою трудову діяльність у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (далі НАСВ) шляхом укладення трудової угоди (контракту) на посаді професора кафедри тактико-спеціальних дисциплін факультету бойового застосування військ.

З 08.03.2022 відповідно до Указу Президента України від "24" лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" позивача було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та зараховано до списків особового складу та призначено на посаду командира бригади військової частини НОМЕР_2 . На даній посаді перебуваю на військовій службі по сьогоднішній день.

До 19.07.2022 включно відповідач НАСВ виплачувала позивачу середній заробіток як науково-педагогічному працівнику, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до частина 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», якою було гарантовано, що у разі «проходження педагогічними працівниками військової служби за призовом під час мобілізації» за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. Однак, з 20.07.2022 НАСВ безпідставно припинила виплачувати гарантований позивачу державою збережений середній заробіток.

У зв`язку із вищезазначеними обставинами позивач вважав, що йому підлягає до виплати середньомісячній заробіток на час мобілізації, оскільки він є педагогічним працівником за період з 20.07.2022 по 24.12.2023 року відповідно до вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту» та за період з 25.12.2023 по 20.03.2024 відповідно до вимог ст. 57-1 Закону України «Про освіту». Згідно представленого позивачем розрахунку до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 465667,20 грн., з яких 374862,20 грн. сума, яка підлягає перерахунку позивачу, та 90805,00 грн. сума податків та зборів.

Покликавшись на положення ст. 57-1 Закону України «Про освіту» просив визнати «вимушеним» залишення ОСОБА_3 робочого місця на час особливого періоду у зв`язку із його призовом Україною в особі РТЦК та СП для виконання конституційного обов`язку по захисту Батьківщини на військову службу на особливий період.

А тому з метою захисту своїх порушених трудових прав позивач звернувся до суду з позовом, який просить задовольнити.

Позивач до судового засідання подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.31-32).

Крім того, 15.04.2024 року позивачем подано клопотання (а.с.25-27), згідно якого просить визнати строк на звернення до суду таким, що не пропущений. А у випадку відмови судом у задоволенні клопотання позивача про визнання строку на звернення до суду таким, що не пропущений, просить суд визнати строк на звернення до суду пропущеним з поважних причин у зв`язку із мобілізаційним призовом Позивача та постійною його зайнятістю (24год./7днів) по виконанню військових обов`язків щодо захисту Батьківщини. Поновити строк на звернення до суду у справі та розглянути справу по суті спору. При розгляді вказаного клопотання просить врахувати вищевказані обставини відповідно до вимог статті 263 ЦК України: «1. Перебіг позовної давності зупиняється: 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. 2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.» Крім того, з 08.03.2022 по даний час позивач виконує обов`язки військової служби в особливий період в умовах воєнного стану. Даний факт також підтверджується довідкою за формою 5, що міститься в матеріалах справи. Також той факт, що позивача як військовозобов`язаного запасу, генерал лейтенанта запасу ОСОБА_5 , який прибув із територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідно до мобілізаційного плану було призначено на посаду за штатом воєнного часу підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 08 березня 2022 року № 60, який міститься в матеріалах справи та на цій посаді я перебуваю на військовій службі до сьогодні. Указом Президента України № 64/2022 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє й на даний час, оскільки воєнний стан неодноразово продовжувався. Згідно з п. 3 указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022, встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації було неодноразово продовжено. Отже, під час дії правового режиму воєнного стану в Україні з моменту мобілізаційного призову Позивача у новостворену військову частину за штатами воєнного часу в структурі ЗСУ для Позивача зупинена дія ч.ч. 1, 2 ст. 233, ст. 234 КЗпП України на весь час мобілізації Позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та безпідставності. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с.38-43).

Згідно наявних в матеріалах справи письмових заяв (відзив на позов), поданих відповідачем по суті спору, останній обґрунтовує мотивованість та підставність заперечень щодозаявлених позивачемпозовних вимогнаступним чином.

Відповідно до наказу начальника Національної академії від 07.03.2022 року №53 позивача - професора кафедри тактико-спеціальних дисциплін факультету бойового застосування військ, увільнено з 07.03.2022 року від виконання трудових обов`язків у зв`язку з призовом на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із збереженням місця роботи та середньої заробітної плати на строки встановлені статтею 119 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України в редакції, чинній на дату видання вищезазначеного наказу було передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності.

Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (набрав чинності 19.07.2022) (далі Закон №2352-IX), в ч. 3 ст. 119 КЗпП України внесено зміни, а саме: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Отже, з 19.07.2022 року ч. 3 ст. 119 КЗпП України діє в редакції, яка передбачає збереження за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації місця роботи і посади та не передбачає збереження середньої заробітної плати.

Підставою для внесення вищевказаних законодавчих змін стала та обставина, що мобілізованим працівникам було забезпечено державою виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оскільки Закон не має зворотної дії в часі, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку зберігається включно до дня, що передує дню набранням чинності Законом №2352-ІХ.

Таким чином, прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону не визначено особливостей застосування норми ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а тому з дня набрання чинності вказаного Закону за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності вказаним Законом на військову службу, слід зберігати лише місце роботи (посаду).

На момент запровадження законодавчих змін щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану, позивач перебував та продовжує перебувати на військовій службі, а тому припинення виплати йому середньомісячного заробітку, для нього не вважається зміною істотних умов праці, оскільки збереження за ним середньої заробітної плати є соціальною гарантією.

Отже, відповідно до змін, внесених до ч. 3 ст. 119 КЗпП України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», з 19.07.2022 року Національна академія зберігала за позивачем його робоче місце, проте обов`язку щодо збереження та виплати середньої заробітної плати були законодавчо припинені.

Відтак, норма ч. 3 ст.119КЗпП України у частині збереження середнього заробітку втратила чинність, а тому, Національною академією не порушено норми ст. 58 Конституції України та положення Цивільного кодексу України щодо незворотності дії закону в часі, тому нарахування та виплати середнього заробітку з 19.07.2022 року припинено правомірно, у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Щодо посилань позивача на ч. 2 ст. 57 та ст. 57-1 Закону України «Про освіту», то представник відповідача зазначив про те, що відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту». Таким чином, ст. 57-1 Закону України «Про освіту» не віднесена законом до гарантій, якими користуються громадяни призвані на військову службу під час мобілізації. На відміну від ч. 3 ст. 119 КЗпП України, положеннями ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» встановлено, що у разі проходження педагогічним чи науково- педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. Тобто, положення ст.57 Закону України «Про освіту» та ст. 119КЗпП України у відповідних частинах з 19.07.2022 року фактично містять колізію, яка стосується збереження за педагогічним працівником середнього заробітку під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації.

Згідно ч. 2 ст. 71 Закону України «Про нормативно-правові акти» у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно- правового акта, що набрав чинності пізніше, або положення того нормативно- правового акта, який встановлює спеціальні положення. Наведене свідчить про ту обставину, що при вирішенні спірних правовідносин пріоритетним є застосування саме положення ст. 119 КЗпП України, а не норм Закону України «Про освіту».

Таким чином, підстав для нарахування середнього заробітку позивачу у відповідності до ч. 2 ст.57 Закону України «Про освіту» за місцем роботи, під час проходження останнім військової служби в Збройних Силах України та враховуючи наявність забезпечення військовослужбовців за рахунок державного бюджету, не має, а тому, дії Національної академії щодо припинення такого нарахування, з 19.07.2022 року, відповідно до ч. 3ст. 119 КЗпП, відповідає вимогам Закону.

Щодо твердження позивача, що ним вимушено залишено робоче місце, у зв`язку з мобілізацією відповідно до ст. 57-1 Закону України «Про освіту», то представник відповідача наголосив, що наказом начальника Національної академії від 07.03.2022 року № 53 позивача професора кафедри тактико спеціальних дисциплін факультету бойового застосування військ, увільнено з 07.03.2022 року від виконання трудових обов`язків у зв`язку з призовом на військову службу.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції від 23.04.2021, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Тобто, позивач будучи працівником Збройних Сил України, являючись науково-педагогічним працівником, згідно ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягав примусовій мобілізації, що спростовує твердження позивача про добровільне прибуття у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки для проходження військово- лікарської комісії без укладення контракту засвідчує про волю держави призвати Позивача на військову службу на час особливого періоду", оскільки держава гарантувала такій категорії працівників обов`язкову відстрочку від призову на військову службу.

Крім того, представник відповідача наголосив, що ст. 57-1 Закону України «Про освіту» не віднесена до гарантій, якими користуються, відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни, призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Ухвалою судді від 01.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі відкрито з призначенням справи до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Заслухавши поясненняпредставника відповідача,оглянувши матеріалисправи тадодані донеї письмовідокументи,дослідивши таперевіривши зібраніу справідокази,постановляючи рішеннявідповідно довимог ст.265ЦПК України,суд вважає,що позовслід задовольнитичастково зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що з 2021 року позивач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжив свою трудову діяльність у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (далі НАСВ) шляхом укладення трудової угоди (контракту) на посаді професора кафедри тактико-спеціальних дисциплін факультету бойового застосування військ.

З 08.03.2022 відповідно до Указу Президента України від "24" лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" позивача було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та зараховано до списків особового складу та призначено на посаду командира бригади військової частини НОМЕР_2 . На даній посаді позивач ОСОБА_6 перебуває на військовій службі по сьогоднішній день. Вказані обставини стороною відповідача не оспорюються.

Відповідно до наказу начальника Національної академії від 07.03.2022 року №53 позивача ОСОБА_2 - професора кафедри тактико-спеціальних дисциплін факультету бойового застосування військ, увільнено з 07.03.2022 року від виконання трудових обов`язків у зв`язку з призовом на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із збереженням місця роботи та середньої заробітної плати на строки встановлені статтею 119 КЗпП України (а.с.44).

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач обгрунтовує мотивовність та підставність подачі такого тим, що відповідач НАСВ в порушення вимог закону починаючи з 20.07.2022 безпідставно припинила виплачувати гарантований позивачу державою збережений середній заробіток, на який останній, на думку такого, має, оскільки він є педагогічним працівником. Належність середнього заробітку та необхідність його виплати за період з 20.07.2022 по 24.12.2023 року позивач обґрунтовує відповідно до вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту», а за період з 25.12.2023 по 20.03.2024 - відповідно до вимог ст. 57-1 Закону України «Про освіту».

Оцінюючи вказані покликання суд враховує наступне.

Законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Положення цьогоКодексузастосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (частина першастатті 9 ЦК України).

ПоложенняЦК Українисубсидіарно застосовуються для регулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року в справі № 593/1156/21 (провадження № 61-11963св23).

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці,оголошення рішення про проведення мобілізаціїта (або) введення воєнного стану,користуються гарантіями, передбаченими частиною третьоюстатті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті53ічастиною другою статті57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті44, частиною першою статті54і частиною третьою статті63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другоюстатті 46 Закону України «Про вищу освіту»(частина другастатті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третійстатті 119 КЗпПслова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чипроходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий періодза таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (частина другастатті 57 Закону України «Про освіту»).

У відповідності до сформульованої КЦС ВС в постанові від 16 жовтня 2023 року, справа № 718/209/23, провадження № 61-11879св23, позиції:

на рівніКЗпП Українине передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила встатті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій міжКЗпП Українита іншими законами не застосовується;

у частині другійстатті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьоїстатті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина другастатті 57 Закону України «Про освіту»);

Законом № 2352-IXне внесено зміни до інших законів, які передбачаютьгарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізаціїі встановлені нормами інших законів (зокрема, дляпедагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізаціїзбережено таку гарантію як попередній середній заробіток;

в частині другійстатті 57 Закону України «Про освіту»міститься спеціальна норма щодо положень частини третьоїстатті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників;

спеціальна норма (частина другастатті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третястатті 199 КЗпП) нормою(lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третястатті 199 КЗпП) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізаціїзберігається попередній середній заробіток.

Таким чином, КЦС ВС в постанові від 16 жовтня 2023 року(справа № 718/209/23) виснував про пріоритетність спеціальних норм ч.2статті 57Закону України«Про освіту» (поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників)над загальними положеннями частини третьоїстатті 119 КЗпП України. І тим самим збереження за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, права на середній заробіток відповідно до ч.2статті 57Закону України«Про освіту» починаючи з 19.07.2022 року, незважаючи на зміни, які було внесено у редакцію ст.119 КЗпП України Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22 листопада 2023 року № 3494-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни та участині другійстатті 57 Закону України "Про освіту" слова "чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період" виключити.

Таким чином, починаючи з 24грудня 2023року редакція частини другоїстатті 57 Закону України "Про освіту" передбачає, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Аналіз редакції положень частини другоїстатті 57 Закону України "Про освіту" починаючи з 24 грудня 2023 року свідчить проте, що такими не передбачено можливості збереження та права на отримання середнього заробітку педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.

Відтак, норма частини другоїстатті 57 Закону України "Про освіту" в редакції, якою було передбачено можливість збереження та права на отримання середнього заробітку педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, діяла у період з 19.07.2022 до 23.12.2023 року.

З урахуванням наведеного суд вважає безпідставним та протиправним припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 державної гарантії щодо збереження та виплати Національною академією сухопутних військ імені Петра Сагайдачного середнього заробітку відповідно до вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту» за період з 20.07.2022 по 24.12.2023 року. А тому вважає за необхідне стягнути зНаціональної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного накористь ОСОБА_2 середній заробіток за період з 20.07.2022 по 23.12.2023 року.

Визначаючи конкретну суму середнього заробітку, яка підлягає до стягнення на користь позивача за період з 20.07.2022 по 23.12.2023 року суд враховує наступне. Позивачем долучено до матеріалів справи власний розрахунок середнього заробітку, який, на думку суду, здійснено позивачем без урахуванням положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Представник відповідача в судовому засіданні представлений стороною позивача розрахунок розміру середнього заробітку, який підлягає до стягнення, заперечив, однак свого не представив. Натомість представив копію довідки про нарахування і виплату позивачу середнього заробітку за період з 07.03.2022 по 18.07.2022 року (а.с.63), яка судом оглянута та долучена до матеріалів справи.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе самостійно розрахувати розмір середнього заробітку, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за період з 20.07.2022 по 23.12.2023 року.

Відповідно до п.2,8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_2 становить 1 058,33 грн., яка розрахована наступним чином: сума нарахованого позивачу середнього заробітку за два останні місяці роботи,що передуютьмісяцю,в якомувідбувається подія,з якоюпов`язана відповіднавиплата,а саме: за період з 01.05.2022 року по 30.06.2022 року, поділена на число відпрацьованих робочих днів за вказаний період: (23283,36 грн.+ 23283,36 грн.)/44 робочих днів.

А відтак розмір середнього заробітку позивача за період з 20.07.2022 по 23.12.2023 року (157 днів прострочення виконання зобов`язань з виплати позивачу середнього заробітку) становить 166157,81 грн. (1 058,33 грн.*157).

Відповідно до положень ч.1 ст. 57-1 Закону України «Про освіту», здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується:

організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;

збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом;

місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Щодо покликань позивача на положення ст. 57-1 Закону України «Про освіту», як на підставу обґрунтованості заявлених вимог та підтвердження наявності у нього права на отримання середнього заробітку за період з 25.12.2023 по 20.03.2024, то суд вважає такі необґрунтованими, а тому в цій частині надає віри покликанням представника відповідача про те, що відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту». Таким чином, ст. 57-1 Закону України «Про освіту» не віднесена законом до гарантій, якими користуються громадяни призвані на військову службу під час мобілізації.

А відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання безпідставним та протиправним ненарахування та виплату ОСОБА_4 середнього заробітку відповідно до вимог ст. 57-1 Закону України «Про освіту» за період з 25.12.2023 по 20.03.2024, а також стягнення відповідного розміру середнього заробітку за вказаний період. З цих же підстав не підлягає до задоволення позовна вимога про визнання «вимушеним» залишення ОСОБА_3 робочого місця на час особливого періоду у зв`язку із його призовом Україною в особі РТЦК та СП для виконання конституційного обов`язку по захисту Батьківщини на військову службу на особливий період.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Так як позов задоволено частково, то судові витрати буде покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовом позивачем було заявлено 5 позовних вимог, одна з яких (вимога про визнання «вимушеним» залишення ОСОБА_3 робочого місця на час особливого періоду у зв`язку із його призовом Україною в особі РТЦК та СП для виконання конституційного обов`язку по захисту Батьківщини на військову службу на особливий період) оплачена судовим збором в розмірі 1211,20 грн, так як в задоволенні вказаної вимоги судом відмовлено, то судові витрати щодо такої покладаються на сторону позивача. Щодо інших 4-х вимог, то від сплати судового збору за такі в розмірі 4656,67 грн. (що становить 1% від заявленої позивачем суми 465667,20 грн.), позивач був звільнений на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки вказані вимоги задоволено на 35,7 % (166157,81 грн. від заявленої позивачем суми 465667,20 грн.), то з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 1662,43 грн. судового збору (що становить 35,7 % від розміру судового збору, який підлягав до сплати за заявлені вимоги, 4656,67 грн.).

Керуючисьст.ст.10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355ЦПК України, ст.ст. 119 КЗпП України, ст. 57, 57-1 Закону України «Про освіту», Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного про стягнення збереженого середнього заробітку задовольнити частково.

Визнати безпідставним та протиправним припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 державної гарантії щодо збереження та виплати Національною академією сухопутних військ імені Петра Сагайдачного середнього заробітку відповідно до вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту» за період з 20.07.2022 по 24.12.2023 року.

Стягнути зНаціональної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного накористь ОСОБА_2 середній заробіток за період з 20.07.2022 по 23.12.2023 року в розмірі 166157,81 грн. (сто шістдесят шість тисяч сто п`ятдесят сім гривень вісімдесят одна копійок).

В решті вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудженої ОСОБА_2 виплати середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути зНаціональної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного на користь держави 1662,43 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят дві гривні сорок три копійки) судового збору, від сплати якого при зверненні до суду був звільнений позивач.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Національна академія сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (місце знаходження: 79026, м.Львів, вул.Героїв Майдану, 32, код ЄДРПОУ:08410370).

Повний текст судового рішення складено та підписано 03 червня 2024 року.

Суддя: С.Й. Яворський