Справа № 747/241/24

Провадження № 2/747/110/24

РІШЕННЯ

іменем України

04.06.2024 року смт Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі - головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначає, що з ОСОБА_3 позивач перебував у шлюбі, який розірваний рішенням Талалаївського районного суду від 09 жовтня 2019 року. Від шлюбу вони мають неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За судовим наказом Талалаївського районного суду від 11 січня 2019 року з позивача на користь ОСОБА_3 були стягнуті аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Після винесення судом даного судового наказу змінився матеріальний та сімейний стан позивача.

Так, 09 березня 2022 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_5 . Наприкінці 2023 року сімейні стосунки між позивачем та ОСОБА_2 погіршились, внаслідок чого вона переїхала проживати до своїх батьків. Із даного часу сторони припинили подружні відносини та стали проживати окремо. ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про стягнення аліментів і судовим наказом Талалаївського районного суду від 04 жовтня 2023 року з позивача на утримання доньки ОСОБА_5 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 04 жовтня 2023 року і до досягнення повноліття. Окрім цього Талалаївським районним судом із позивача також стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Таким чином, сукупний розмір аліментів, які стягуються з позивача судовими наказами становить 66, 67 % (1/4 + 1/4 + 1/6), що перевищує розмір, встановлений ст 70 Закону України «Про виконавче провадження».

На даний час ОСОБА_1 є військовослужбовцем, приймає участь у бойових діях і у нього виникає постійна необхідність у витратах на своє забезпечення. Розмір заробітної плати позивача складає 20 000 грн. також він отримує додаткову виплату за участь у бойових діях в розмірі 100 000 грн. Хоча його заробітна плата і є високою, проте більша частина коштів витрачається ним на спеціальний одяг та інші необхідні речі для перебування в зоні бойових дій шкарпетки, білизна, одяг, взуття, інші побутові приладдя на фронті все це одноразове і тому його актуальність постійно не втрачається. Окрім цього за власні кошти йому доводиться купувати продукти харчування довготривалого зберігання, засоби гігієни, медикаменти, оскільки перебуваючи в зоні бойових дій в умовах несприятливих для організму позивач має постійні проблеми зі здоров`ям. Після відрахування з позивача всіх аліментів у нього залишається сума, якої недостатньо для забезпечення власних життєвих потреб, необхідних для перебування на фронті, що змушує його звернутись до суду з позовом.

Тому представник позивача просить суд змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з ОСОБА_1 аліменти неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття; та змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягувати з ОСОБА_1 аліменти неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_3 позов до неї не визнала. Згідно наданого відзиву відповідач не погоджується з позовною заявою, оскільки позивачем на підтвердження посилання на те, що він є військовослужбовцем ЗСУ, проте на підтвердження вказаного факту додає лише посвідчення учасника бойових дій, а на підтвердження проходження на даний час військової служби до позовної заяви не додав ні військового квитка, ні довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, що видається військовим комісаріатом або військовою частиною. Крім того відсутня довідка про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення та виплат за участь у бойових діях, на які посилається позивач у позовній заяві. Також позивачем не долучено жодних доказів того, що він, як військовослужбовець, використовує власні кошти на матеріально-технічне забезпечення для проходження служби, зокрема, для придбання військового майна та суми таких витрат. Відповідач ОСОБА_3 не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, та не отримує жодних видів допомог. Дитина знаходиться на диспансерному обліку у сімейного лікаря КНП «Талалаївський ЦМСД», потребує постійного стороннього догляду. Відповідач ОСОБА_3 самостійно забезпечує догляд за неповнолітньою дитиною, батько дитини позивач ОСОБА_1 участі у вихованні дитини не бере, не цікавиться дитиною. На думку відповідача без доведення позивачем обставин зазначених у позовній заяві, зменшення аліментів на утримання дитини не буде обґрунтованим та суперечитиме її інтересам, а зміна сімейного стану позивача наявність другої дитини, на яку стягнуто аліменти, та дружини, на яку також стягнуто аліменти до досягнення дитиною трирічного віку не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Талалаївського районного суду від 08 травня 2024 року було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін та призначено справу до судового розгляду на 04 червня 2024 року, про що учасники справи повідомлені належним чином. В судове засідання учасники справи не з`явились, їх неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та проаналізувавши наявні по справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8) 09 березня 2022 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.9) Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої є ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.7) Судовим наказом Талалаївського районного суду від 11.01.2019 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.11) Судовим наказом Талалаївського районного суду від 04.10.2023 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 04 жовтня 2023 року і до досягнення повноліття. (а.с.10)

Також в ході розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не отримує ніякого виду державної соціальної допомоги та компенсації згідно довідки Талалаївського відділу соціальної підтримки громадян управління соціального захисту населення Прилуцької РДА від 23.05.2024 року (а.с.27), на обліку в Прилуцькій філії Чернігівського обласного центру зайнятості за період з 01.05.2023 по 23.05.2024 року не перебувала згідно довідки від 23.05.2024 (а.с.28), дитина ОСОБА_3 ОСОБА_6 , 2018 року народження, перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря КНП «Талалаївський ЦМСД», потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою від 22.05.2024 року (а.с.29), дитина перебуває на утриманні ОСОБА_3 згідно довідок Липівського старостинського округу від 24.05.2024 (а.с.30), ОСОБА_3 не отримувала доходу за період з 1 кварталу 2023 року по 1 квартал 2024 року згідно відомостей з Державного реєстр у фізичних осіб-платників податків про джерела суми нарахованого доходу станом на 20.05.2024 року (а.с.31).

Судом встановлені наступні фактичні обставини та визначено змість спірних правовідносин. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Як передбачає ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ст. 181 СК України вказано, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. За змістом ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 17 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як на підставу для звернення до суду із даним позовом, з посиланням на норми ст. 192 СК України позивач в позовній заяві зазначає, що станом на час звернення із позовом до суду в нього суттєво погіршився матеріальний стан і він не в змозі платити визначений судом розмір аліментів на утримання дітей, оскільки сплата аліментів складає близько 66, 67% його заробітку, а на кошти які залишаються він не має можливості утримувати себе в зоні бойових дій, де він зараз перебуває. Таким чином вбачається, що позивач, зазначає єдину підставу для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів суттєве погіршення його матеріального стану.

Позивач, як докази, які підтверджують його позовні вимоги, надав до суду копії свідоцтв про народження дітей, копії судових наказів та виконавчого листа про сятгення з нього аліментів на неповнолітніх дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку. На підтвердження посилання того, що він на даний час перебуває в ЗСУ та знаходиться в зоні бойових дій позивачем долучена копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 (а.с.16)

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому суд, вирішуючи вказані позовні вимоги керується загальними принципами цивільного судочинства та враховує, що відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осі, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Яке вже зазначалось судом відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2021р. у справі №715/2073/20.

Звертаючись з позовом про зменшення розміру аліментів представник позивача посилається лише на єдину підставу для їх зменшення, а саме на те, що позивач не в змозі платити визначений судом розмір аліментів, оскільки їх загальний розмір становить 66,67 % всіх видів його доходу, а тому вважає, що було б справедливо зменшити їх розмір. Зазначає, що нормами чинного законодавства із доходу боржника дозволяється стягнення за виконавчими документами при сплаті аліментів не більше, аніж 50%.

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам. Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати, у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У такому випадку розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 128 КЗпП України при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку. Обмеження, встановлені частинною другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цьому випадку розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Позивач подаючи вказану позовну заяву до суду та будучи ініціатором позову не надав суду відомостей про його доходи, його перебування на даний час в ЗСУ в зоні бойових дій не підтверджено належними і допустимими доказами, оскільки посвідчення учасника бойових дій, копія якого долучена до позовної заяви, підтверджує статус учасника бойових дій та надає особі право користуватися пільгами, встановленими законом, в тому числі і пільгами.

Відповідно до листа Міністерства оборони України від 21.08.2014 року документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Також документами, які підтверджують призов військовозобов`язаного на військову службу, можуть бути довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено в порядку ст 12, 81 ЦПК України належними і допустимими доказами його перебування в ЗСУ на даний час та знаходження в зоні бойових дій. Також суд не може взяти до уваги і посилання представника позивача в позовній заяві про суми отриманих позивачем коштів та його витрати, які він несе, оскільки зазначене також не підтверджується належними і допустимими доказами. Тобто вирішуючи вказаний спір суд позбавлений можливості перевірити доводи позивача щодо стягнення із нього аліментів у розмірі більшої половини розміру його доходів.

При цьому, на підставі положень ст. 81 ЦПК України та правових норм СК України саме на позивача покладається обов`язок доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров`я або зазначити інші випадки, що виникли після винесення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів. Таким чином твердження позивача про те, що стягнення відбувається у надмірному розмірі, не підтверджені належними доказами, так як не надано доказів, що розмір аліментів є надмірним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що саме по собі прийняття судового рішення про стягнення аліментів з батька на кожну наступну дитину без доведення погіршення майнового становища платника аліментів, не буде спрямовано на належне забезпечення усіх дітей, оскільки саме батьки зобов`язані матеріально утримувати дитину до повноліття та несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини. Подібні за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 301/2160/20, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 та від 08 червня 2022 року по справі № 565/1069/21. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку, а саме в інтересах дитини.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зменшення розміру аліментів є не обґрунтованими, позивач не довів суду, що його матеріальний стан змінився настільки, що унеможливлює виплату ним аліментів на утримання дітей, що могло б бути підставою для зменшення розміру аліментів, визначених рішеннями суду, а тому судом не встановлено підстав для зміни розміру аліментів, які стягуються за судовими рішеннями.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем, поверненню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 180, 182, 192 СК України, ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263- 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів з дня отримання учасниками справи копії рішення.

Суддя Л.В.Тіщенко