ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. м. Львів Справа №444/1011/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.І. Матущак

секретар судового засіданняД.Т. Залуцький

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біемджі», б/н від 07.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/753/24 від 13.03.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 08 лютого 2024 року (суддя Рим Т.Я., повний текст рішення складено 16.02.2024, м. Львів)

у справі №444/1011/20

за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Біемджі», м. Львів

третя особа 1 Військова частина ( НОМЕР_1 прикордонний Карпатський загін), м. Львів

третя особа 2 Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів

про витребування земельної ділянки

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біемджі", м. Львів

до відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ

до відповідача Військової частини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), АДРЕСА_1

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

за участю представників учасників процесу:

від прокуратури: Лупійчук Б.В. прокурор, згідно посвідчення;

від позивача: ОСОБА_1 - самопредставництво (витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ);

від відповідача: Погорілий А.М. - адвокат (ордер серія АЕ №1268509 від 07.03.2024);

третя особа 1: ОСОБА_1 - самопредставництво (витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ);

третя особа 2: ОСОБА_2 - самопредставництво (наказ №217 від 04.07.2018; розпорядження; посадова інструкція);

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини звернувся до Жовківського районного суду Львівської області з позовом до Жовківської районної державної адміністрації, правонаступником якої є Львівська районна державна адміністрація Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Біемджі", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів міни та витребування майна.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 25.11.2021 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 27.10.2022 рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25.11.2021 скасовано, позов задоволено частково, витребувано у ТОВ "Біемджі" на користь держави в особі Адміністрації ДПС України земельну ділянку. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 28.06.2023 рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25.11.2021 та постанову Львівського апеляційного суду від 27.10.2022 у частині позовних вимог про витребування у ТОВ "Біемджі" на користь держави в особі Адміністрації ДПС України земельної ділянки скасовано, у цій частині провадження у справі закрито.

В подальшому, ухвалою Верховного Суду від 02.08.2023 справу №444/1011/20 у частині позовних вимог про витребування у ТОВ "Біемджі" на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України земельної ділянки, передано для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2023, прийнято до свого розгляду справу в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки у ТОВ "Біемджі" на користь держави в особі Адміністрації ДПС України.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 судом залучено до участі у справі третіми особами Військову частину та Львівську обласну державну адміністрацію.

Слід відмітити , що в процесі розгляду справи , Господарський суд Львівської області відмовив у задоволенні клопотань ТОВ «Біемджі» про призначення експертизи, залучення третіх осіб (Жовківської районної державної адміністрації Львівської області) та витребуванні доказів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі судового рішення від 23.10.2007 у справі №876/10081/15 семи членам фермерського господарства "Біля Рати" передано у власність земельні ділянки державної власності сільськогосподарського використання площею 1,79 га кожна. Однак, згодом це рішення скасовано в апеляційному порядку. Члени фермерського господарства оформили державні акти на право власності на земельні ділянки та передали свої земельні ділянки ТОВ "Фаворит" за договорами міни. В подальшому, на підставі рішення адміністративного суду від 27.10.2008, ТОВ "Фаворит", отримало державний акт на земельну ділянку загальною площею 7,1774 га (об`єднавши 4 земельні ділянки). Згодом у 2009 році ТОВ "Фаворит" продало земельну ділянку ТОВ "Торговий дім Геосистеми". У 2018 році у межах процедури банкрутства ТОВ "Торговий дім Геосистеми" вказану земельну ділянку придбало ТОВ "Китай Агро Україна". У подальшому у 2019 році ТОВ "Китай Агро Україна" продало земельну ділянку ТОВ "Біемджі" (Відповідач). Суд апеляційної інстанції при вирішенні справи про передачу земельної ділянки членам фермерського господарства, серед іншого, встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах між лінією державного кордону України та інженерно-технічними спорудами з охорони державного кордону (в межах прикордонної смуги) на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зважаючи на це, володіння ТОВ "Біемджі" цією земельною ділянкою прямо та негативно впливає на виконання Державною прикордонною службою України завдань щодо забезпечення надійної охорони та недоторканості державного кордону та інших покладених на неї функцій. Вважають, що спірна земельна ділянка належить державі (землі оборони), оскільки розташована в межах прикордонної смуги між лінією державного кордону та лінією інженерно-технічних споруд з охорони державного кордону. Землі в межах прикордонної смуги надаються у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Землі оборони не можуть передаватися у приватну власність. Отже, спірна земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею та всупереч приписам закону. Щодо строку позовної давності, то прокурор вказує, що він не пропустив таку, адже дізнався про спірну ситуацію у 2019 році. З посиланням на те, що відповідач у 2019 році звернувся до Військової частини про надання дозволу на запуск за лінію прикордонних інженерних споруджень для виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку.

Отже, предметом позову (у межах вимог, які Верховний Суд передав на розгляд Господарському суду Львівської області) є витребування у ТОВ "Біемджі" на користь держави в особі Адміністрації ДПС України земельної ділянки кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Підставою позову є обставина приналежності спірної земельної ділянки до державної власності, незаконне вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави.

Відповідач ТОВ «Біемджі», заперечує позовні вимоги вказуючи, що прокурор не має повноважень на представництво інтересів держави у цій справі, оскільки не довів, що спірна земельна ділянка знаходиться у прикордонній смузі. В обґрунтування даного посилається на те, що обставини, встановлені рішенням суду апеляційної інстанції, на яке посилається прокурор у пунктах 11 та 14 цього рішення, не є преюдиційними. ТОВ "Біемджі" не брало участі в розгляді цієї справи (№ 876/10081/15). Крім того, вказане рішення стосувалося семи земельних ділянок площею 1,79 га кожна. Натомість ця справа стосується однієї земельної ділянки площею 7,1774 га. Отже, вважає, що відповідні обставини підлягають доказуванню у загальному порядку. Розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 20.06.2018 №605/0/5-18 про встановлення на територіях міських, селищних та сільських рад прикордонної смуги, згідно з переліком шириною 10 км від лінії державного кордону не містить усіх необхідних реквізитів організаційно-розпорядчого документа. Крім того, таке розпорядження суперечить законодавству та меті встановлення прикордонної смуги. Адже ширина прикордонної смуги не може становити аж 10 км. У такому випадку десятки населених пунктів знаходились би у цій смузі, а їх мешканці не могли б мати у приватній власності земельних ділянок. Крім того, станом на дату прийняття такого розпорядження, спірна земельна ділянка вже існувала у встановлених межах. Отже, таке розпорядження не є належним доказом. Також вказує, що відповідно до публічної кадастрової карти поруч зі спірною земельною ділянкою є безліч інших земельних ділянок приватної власності, що розташовані ближче до лінії державного кордону України. Рішення адміністративного суду від 27.10.2008 не оскаржувалось та набрало законної сили. У цьому рішенні суд встановив, що 35 фізичних осіб передали у власність ТОВ "Фаворит-Інвест", серед іншого, спірну земельну ділянку за договором міни. При цьому доказів того, що серед цих 35 осіб є 7 учасників фермерського господарства (див. пункти 11-12 цього рішення) немає у матеріалах справи. Отже, не є доведеною обставина набуття ТОВ "Фаворит-Інвест" у власність земельної саме ділянки в межах прикордонної смуги (права на яку були предметом судового розгляду у справі № 876/10081/15). Вказане, у свою чергу, свідчить про недоведеність порушення інтересів держави при набутті ТОВ "Фаворит-Інвест" спірної земельної ділянки у власність.

Вважає, що прокурор пропустив загальну позовну давність, з огляду на те, що учасники фермерського господарства набули земельні ділянки у власність у 2008 році, спірна земельна ділянка була сформована у 2009 році. Військова частина принаймні з 2009 року була обізнана з цими обставинами, адже була учасником справи № 876/10081/15, натомість прокурор пред`явив позов більш ніж через 12 років.

Відповідач вважає, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави за її волею. Адже саме державні органи приймали рішення про призначення земельним ділянкам категорії сільськогосподарського призначення, надання земельних ділянок в оренду, надання відповідних правовстановлюючих документів, створення умов, щодо подальшої реалізації земельних ділянок, як об`єктів нерухомого майна, а також реалізацію земельної ділянки з торгів компанії банкрута та погашення, внаслідок такої реалізації боргових зобов`язань.

В підсумку відповідач вважає, що позов зводиться до виправлення помилок держави у минулому, шляхом покладення на відповідача індивідуального та надмірного тягаря у вигляді витребування спірної земельної ділянки. Це не відповідає принципам справедливого балансу між суспільним інтересом та правом ТОВ "Біемджі" на мирне володіння належним йому майном. При цьому, звертає увагу на принцип належного урядування, який ЄСПЛ розкрив у справі "Рисовський проти України" (RYSOVSKYY v. UKRAINE, no. 29979/04, 20 October 2011). У контексті скасування помилково наданого права на майно аналізований принцип може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власнику.

ТОВ «Біемджі» подано зустрічний позов ТОВ "Біемджі" до Адміністрація Державної прикордонної служби України та Військової частини про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, який ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.11.2023 прийнято до розгляду з первісним позовом.

Зустрічний позов мотивовано ти, що Річківська сільська рада Жовківського району Львівської області передала в оренду ОСОБА_7 земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 12,5254 га на території Річківської сільської ради. Щодо цієї земельної ділянки у 2006 році затверджено технічну документацію, проведено експертизу цієї технічної документації. У 2007 році Жовківський районний суд Львівської області прийняв рішення про передачу у власність членам фермерського господарства "Біля Рати" земельних ділянок 1,79 га кожна (сукупно 7,1774 га) для сільськогосподарського використання. Члени фермерського господарства у 2008 році передали ці земельні ділянки ТОВ "Фаворит-Інвест" на підставі договорів міни, земельні ділянки об`єднано в одну площею 7,1774 га. У 2009 році право власності на спірну землю набуло ТОВ "Торговий дім Геосистеми", у 2018 році ТОВ "Китай Агро Україна", а у 2019 році ТОВ "Біемджі". Вважає, що дії відповідачів за зустрічним позовом порушують право ТОВ "Біемджі" на мирне володіння спірною земельною ділянкою та позбавляє його можливості мати доступ до спірної земельної ділянки без погоджень з відповідачами за зустрічним позовом. Державні органи самі приймали рішення, наслідком яких стало набуття ТОВ "Біемджі" земельної ділянки у власність. У разі виконання державними органами починаючи з 2006 року належного урядування та недопущення в подальшому переходу права власності до добросовісних набувачів, не було б необхідності звертатись з первісним позовом та фактично порушувати право власності ТОВ "Біемджі".

Отже, предметом зустрічного позову є усунення перешкод у користуванні ТОВ "Біемджі" спірною земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідачів за зустрічним позовом надати ТОВ "Біемджі" вільний доступ до спірної земельної ділянки.

Підставою зустрічного позову є створення перешкод у вільному доступі ТОВ "Біемджі" до земельної ділянки, належної власнику.

В свою чергу відповідачі у відзивах на зустрічний позов заперечили такий , вказавши, що Військова частина вважає, що спірна земельна ділянка перебуває між лінією державного кордону та лінією інженерних споруд, тому належить до земель оборони. Власником земель оборони є держава, а розпорядником Кабінет Міністрів України. Отже, орган місцевого самоврядування не мав повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою. ТОВ "Біемджі" не надав доказів, які б підтвердили наявність перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою. Відтак, зустрічні позовні вимоги вважають безпідставними

Адміністрація ДПС України також заперечила вимоги за зустрічним позовом, вказавши , що спірна земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог закону, що ставить під сумнів добросовісність ТОВ "Біемджі" під час набуття цієї земельної ділянки у власність. Загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки для гарантування безпечності держави переважає приватний інтерес ТОВ "Біемджі" у збереженні земельної ділянки у власності.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08 лютого 2024 року у справі №444/1011/20 первісні позовні вимоги задоволено повністю; витребувано у ТОВ "Біемджі" на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України земельну ділянку з кадастровим номером 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га.; стягнуто з ТОВ "Біемджі" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону 7 530,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору; відмовлено у задоволенні зустрічного позову повністю.

Дане рішення в сукупності з наявними в матеріалах справи доказів мотивоване тим, що спірна земельна ділянка розташована між лінією державного кордону України та смугою прикордонних інженерних споруджень, що у свою чергу свідчить про розташування відповідної земельної ділянки у межах прикордонної смуги. Відповідно зроблено висновок про те, що спірна земельна ділянка належить до державної власності (земель оборони) , а тому перебування її у власності ТОВ «Біемджі» суперечить нормам Конституції України, Земельного кодексу України , Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про використання земель оборони», а також постанові КМ України №1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим» та затвердженому нею Положенню про прикордонний режим.

Також вказано , що земельна ділянка , яка розташована в межах прикордонної смуги, вибула з володіння держави на підставі рішення суду , яке в подальшому було скасовано , тобто поза волею держави . З огляду на це , суд першої інстанції застосував п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України та відповідно задоволив позов, шляхом витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Біемджі» земельної ділянки з кадастровим номером 4622787900:27:000:0004. При цьому, судом зазначено, що дії не будь-якого органу державної влади можуть свідчити про волевиявлення держави, а лише спеціально уповноваженого. Даним органом визначено адміністрацію ДПС України , яка не погоджувала жодних дій з відчуження земельних ділянок в межах прикордонної смуги.

Щодо строку позовної давності, то суд вказав на те, що 16.08.2019 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов лист від ТОВ «Біемджі» про надання дозволу на запуск за лінією прикордонних інженерних споруджень, тому зроблено висновок, що позивачу не було відомо про цю ситуацію і позов подано 04.05.2020 без пропуску строку позовної давності.

Щодо зустрічного позову, суд першої інстанції вказав те, що третє речення статті 1 Першого протоколу ЄСПЛ (попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів) надає можливість державі вводити в дію закони для контролю за використанням майном. Відтак, суд першої інстанції вказавши про задоволення первісного позову, шляхом витребування земельної ділянки на користь держави відхилено вимоги за зустрічним позовом.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ТОВ «Біемджі», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Скаржник відмічає, що враховуючи приписи ст. 22 Закону України «Про держаний кордон України» , законодавцем визначено ширину земельної ділянки для облаштування лінії прикордонних інженерних споруд у розмірі 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону, а отже земельні ділянки, які знаходяться в зазначених межах фактично і є землями оборони та не можуть передаватися у будь-яку власність. При цьому, вказує, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено заборони, щодо наявності земельної ділянки у приватній власності в межах прикордонної смуги , тим паче за відсутності розробленого проекту про встановлення даної смуги. Вказує, що судом фактично проігноровано зазначені факти , а також не було надано жодної належної оцінки посиланням на рішення РНБО від 30.07.2021.

З посиланням на п.19 Положення про прикордонний режим в редакції від 29.06.2004 , скаржник вказує, що погодження відповідних структур має відбуватися лише відносно проведення певних видів робіт та жодним чином не стосується реалізації права власності на земельні ділянки.

Вважає скаржник, що судом зроблено помилковий висновок про те, що спірна земельна ділянка утворилася, шляхом об`єднання земельних ділянок зазначених у п.71.1-71.4, оскільки як відмічає і сам суд постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2008 зокрема було зобов`язано погодити технічну документацію. Відповідно до цього , вважає, що відповідна технічна документація, щодо формування спірної земельної ділянки розроблялася та затверджувалася відповідними державними органами , а отже утворилась у законний спосіб та набула статусу об`єкта у тій формі, яка наразі оскаржується після прийняття зазначеної постанови суду.

Судом першої інстанції долучено до матеріалів справи за клопотанням скаржника копію планово-картографічних матеріалів з проекту роздержавлення земель на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області та копію відповіді ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», однак не надано їм оцінку та не встановлено обставин, які випливають з вказаних документів.

Судом першої інстанції, на думу скаржника, не надано оцінки тому факту, що спірна земельна ділянка реалізовувалася зокрема у справі про банкрутство , а отже фактично за кошти отримані від її реалізації у справі про банкрутство були погашені відповідні кредиторські вимоги.

Крім цього, скаржник вказує, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки позивач ніколи не був власником даної земельної ділянки, що підтверджується відсутністю відповідного запису у Державному реєстрі та відсутністю вчинення будь-яких дій як власника за 20 років, при цьому вказує о власником спірної ділянки була місцева громада і саме остання вчиняла дії.

Також, скаржник відмічає, що і прокурор, і позивач за первісним позовом фактично пропустили строк позовної давності, оскільки такий починається з моменту оскарження постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 та з моменту кінцевого рішення у даній справі 2016 року, такі були обізнані про дану земельну ділянку і мали змогу з`ясувати усі обставини щодо даної земельної ділянки та заявити відповідні вимоги.

Щодо порушення норм процесуального права, то скаржник вказує, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено в призначенні експертизи та витребуванні доказів.

Відповідно до цього, просить рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у справі №444/1011/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити в повному обсязі.

25.03.2024 в канцелярію суду через систему електронного суду від спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону поступив відзив на апеляційну скаргу ,б/н від 22.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01/04-2056/24 від 25.03.2024), в якому останній покликається на Положенням «Про прикордонний режим» затверджений постановою КМ України від 27.07.1998 №1147, ст. ст. 77, 84 Земельного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», ст. ст. 2, 3 Закону України «Про використання земель оборони». Відмічає, що факт знаходження спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги підтверджується матеріалами з Державного земельного кадастру, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі №876/10081/15, п.10.2. висновку державної експертизи землевпорядної документації від 16.08.2006 №16-8/2, виготовленого Львівським обласним Головним управлінням земельних ресурсів Держкомзему України, проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби, виготовленого у 2023 році , листом ТОВ «Біемджі» від 16.08.2019 за вхідним №1-08, який свідчить про неможливість вільного доступу до спірної земельної ділянки. Дані докази підтверджують приналежність спірної земельної ділянки до державної власності , яка знаходиться в межах прикордонної смуги. Вважає, що держава в особі АДПС України є власником земель прикордонної смуги в силу закону, оскільки законодавством передбачено передачу земельних ділянок в постійне користування органам Державної прикордонної служби України, а саме: уздовж лінії державного кордону шириною 30-50 м. та смугу місцевості, яка є лінією прикордонних інженерних споруд, які підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, звертає увагу , на те, що земельні ділянки, розташовані від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, належать до державної форми власності, та не можуть передаватись у комунальну чи приватну власність. А неможливість проведення відповідачем будь-яких робіт на спірній земельній ділянці через відсутність вільного доступу до неї за наявності лінії прикордонних інженерних споруд та відсутність по даний час у відповідача розробленої технічної землевпорядної документації на земельну ділянку підтверджує факт її знаходження в межах, недоступних для третіх осіб. Вказує, на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність ТОВ «Біемджі» під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів. Отже, вважає, що витребування у цій справі земельної ділянки на користь її власника держави відповідає критерію законності, воно здійснюється в зв`язку з порушенням низки вимог Земельного кодексу України , які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності. За таких обставин , результат розгляду судом першої інстанції позову прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу. Відповідно просить оспорювань рішення у справі №444/1011/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

26.03.2024 в канцелярію суду від 7 Прикордонного карпатського загону Державної прикордонної служби поступили пояснення у справі , б/н і б/д (вх. № апеляційного суду 01-04/2109/24 від 26.03.2024) , де така вказує, що оспорювана земельна ділянка розташована в межах прикордонної смуги , а саме між державним кордоном України та лінією інженерних прикордонних споруд, що не заперечується та не спростовано відповідачем. Користувачами земельними ділянками вказаної категорії є органи охорони Державної прикордонної служби України, а суб`єктами, на яких покладено завдання щодо вжиття заходів з правового оформлення та визначення на місцевості меж земельних ділянок вказаної категорії є центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері охорони державного кордону та його територіальні органи. В обґрунтування даного покликається на висновки викладені в постанові Великої палати Верховного суду від 11.09.2019 у справі №924/174/18, постанові касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №297/1395/15-ц , постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №163/2369/16-ц. Також, посилається на ст. 13 Земельного кодексу України , ст. 1 Закону України від 21 вересня 1999 року №1075-ХІV «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст. ст. 9, 14 Закону України від 06.12.1991 №1934-ХІІ «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України , є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності , в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до абз. 3 ч.5 ст. 20 Земельного кодексу України , земельні ділянки, що належать до земель оборони , використовуються виключно згідно із Законом України від 27.11.2003 №1345-ІV»Про використання земель оборони» , тобто установлено особливий правовий режим використання таких земель. Таким, чином вважає, що оспорювана земельна ділянка належить до земель оборони з особливим режимом використання та відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України встановлена заборона щодо їх передачі в комунальну, приватну власність. Відповідно до цього , вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га. підлягає поверненню в державну власність, що і зроблено оскаржуваним рішенням. Відповідно до цього просить , апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у справі №444/1011/20 без змін.

27.03.2024 в канцелярію суду від адміністрації державної прикордонної служби України поступив відзив на апеляційну скаргу, б/н від 25.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/2154/24 від 27.03.2024), який по суті перекликається з відзивом спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону описаним вище. Просить апеляційну скаргу ТОВ «Біемджі» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у справі №444/1011/20 без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Матущак О.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Біемджі», б/н від 07.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/753/24 від 13.03.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 08 лютого 2024 року у справі №444/1011/20. Витребувано матеріали справи №444/1011/20 в Господарського суду Львівської області.

28.03.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №444/1011/20.

В подальшому, ухвалою суду від 01.04.2024 (головуючий суддя Малех .Б., судді Гриців В.М., Матущак О.І.) призначено розгляд справи №444/1011/20 в судове засідання на 23 квітня 2024 року.

23.04.2024 в канцелярію суду від представника скаржника поступило клопотання про призначення комплексної експертизи (уточнення питань), б/н від 23.04.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1188/24 від 23.04.2024).

В судовому засіданні 23.04.2024, щодо клопотань про призначення експертизи та витребування доказів, судова колегія зазначила, що такі будуть розглянуті після заслуховування пояснень представників учасників процесу. Заслухавши пояснення представників учасників процесу судова колегія оголосила перерву до 21 травня 2024 року.

21.05.2024 в судове засідання з`явились представники учасників процесу, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та відзивах на неї.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу судова колегія, перейшла до розгляду клопотань представника скаржника, які долучені до апеляційної скарги, а саме:

- клопотання про витребування доказів, б/н від 07.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/1794/24 від 13.03.2024), а саме просить витребувати у адміністрації державної прикордонної служби України наступні документи: - документи по демаркації державного кордону України із Республікою Польща на ділянці біля МАПП «Рава-Руська» , в тому числі викопіювання з великомаштабної топографічної карти прикордонної смуги на цій ділянці; - документи, в тому числі проектно-технічну документацію, затверджену в установленому законом порядку, щодо передання земельних ділянок у користування Державній прикордонній службі України чи її підрозділам на ділянці біля МАПП «Рава-Руська» для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій; документи на підтвердження отримання дозвільних документів та складання проектних документів щодо будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій на ділянці біля МАПП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та поряд із земельною ділянкою кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 87,1774 га , яка розташована на території Річківської сільської ади Жовківського району Львівської області. У Головного управління Держгеокадастру у Львівській області просить витребувати наступні докази: повну копію документації із землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га , яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області; повну копію документації із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4622787900:27:000:0009, 4622787900:27:000:0010, 4622787900:27:000:0010, 4622787900:27:000:0011, 4622787900:27:000:0012; повну копію документації із землеустрою на земельну ділянку площею 12,5254 га, яка була передана в оренду гр. ОСОБА_7 за договором оренди земельної ділянки від 20.10.2006 укладеного між Жовківською районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_7 , зареєстрованого у Жовківському районному відділі Центрального державного земельного кадастру, про що 24.10.2006 у Державному реєстрі земель вчинено запис за №04:06:455:00084.

- клопотання про призначення комплексної експертизи, б/н від 07.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/759/24 від 13.03.2024) та клопотання про призначення комплексної експертизи (уточнення питань), б/н від 23.04.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1188/24 від 23.04.2024), згідно яких просить, призначити у справі №444/1011/20 судову комплексну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: 1. Чи знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області в межах смуги шириною 30-50 метрів, яка надається військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій в постійне користування? 2. У разі, якщо земельна ділянка кадастровий номер 4622787900-27-000-0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області знаходиться в межах смуги шириною 30-50 метрів , яка надається військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій в постійне користування , надати відповідні точки координат та площу накладення? 3. Чи розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 4622787900-27-000-0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області інженерно-технічні і фортифікаційні споруди, огорожі, прикордонні знаки, прикордонні просіки, комунікації? 4. Чи межує земельна ділянка кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області із будь-якою земельною ділянкою (права на яку зареєстровано у передбаченому чинним законодавством порядку), яка знаходиться у користуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ); 5. Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області за для забезпечення безперешкодного доступу власнику земельної ділянки? 6. Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області для виконання ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) своїх обов`язків? Якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту. 7. Яка ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області? 8. Чи відповідають розроблені документації із землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області та їх затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування за весь час існування даної земельної ділянки? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності? Проведення судової комплексної експертизи просить долучити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Також, просить зобов`язати позивачів надати безперешкодний доступ експертам до об`єкту дослідження, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області

Дані клопотання представником скаржника в судовому засіданні 21.05.2024 підтримано, а рештою представниками учасників процесу заперечено проти задоволення таких.

При розгляді даних клопотань судовою колегією апеляційного суду враховане наступне.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що однією із засад господарського судочинства є змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Це означає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини 2-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Вивчивши клопотання скаржника про витребування доказів, б/н від 07.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/1794/24 від 13.03.2024) в сукупності з матеріалам та обставинами справи, також пояснення представників учасників процесу, судова колегія ухвалила відхилити таке за необґрунтованістю та із зазначенням, що суд апеляційної інстанції не збирає доказів у справі, а розглядає справу по наявних у ній матеріалах за якими винесено оспорюване рішення у справі.

Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відтак, підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких установити відповідні обставини неможливо.

Щодо клопотання про призначення комплексної експертизи, б/н від 07.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/759/24 від 13.03.2024), то судова колегія, заслухавши пояснення учасників процесу та в сукупності з матеріалами та обставинами справи, ухвалила відмовити в задоволенні такого за безпідставністю. Крім цього врахувавши, що таке було заявлено в суді першої інстанції і в такому відмовлено з посиланням на те, що однією з обставин , що має значення для справи, є визначення того, чи спірна земельна ділянка знаходиться в межах прикордонної смуги, а відтак чи належить до земель оборони. Питання знаходження спірної земельної ділянки між лінією Державного кордону України та інженерно-технічними спорудами по охороні Державного кордону (в межах прикордонної смуги) досліджувалися Львівським апеляційним адміністративним судом у справі №876/10081/15, що відображено у постанові від 19.04.2016, докази чого містяться в матеріалах даної справи. Щодо решти питань, які просить представник скаржника поставити на розгляд експерту, то суд апеляційної інстанції зазначає, що такі не стосуються предмету спору.

Після даних процесуальних дій, представником скаржника, усно заявлено клопотання про відвід колегії суддів: Малех І.Б. (головуючий суддя), Гриців В.М., Матущак О.І., з підстав того, що на його переконання мають встановлюватись усі обставини справи, які судом першої інстанції не було встановлено або було порушено право щодо витребування доказів та експертизи. Вказує, що на його особисте переконання наявна необ`єктивність в розгляді справи, допущено порушення права на докази та справедливий суд.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, керуючись ст. ст. 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України відмовлено представнику ТОВ «Біемджі» в задоволенні відводу колегії суддів в складі: головуючого судді Малех І.Б., суддів Гриців В.М., Матущака О.І. у справі №444/1011/20, з підстав викладених в такій. Дана ухвала постановлена з окремою думкою члена колегії судді Матущака О.І.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, письмовими поясненнями та відзивами на апеляційну скаргу, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 08 лютого 2024 року у справі №444/1011/20 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Спірна земельна ділянка знаходиться поруч з державним кордоном України, що визнається учасниками справи та підтверджується матеріалами справи.

Львівське обласне головне управління земельних ресурсів на замовлення ОСОБА_7 провело державну експертизу землевпорядної документації (проекту відведення земельних ділянок на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, які надаються в оренду для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_7 ). За результатами експертизи складено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 16.08.2006 № 16-8/2 (Т-7, а. с. 48-49). У висновку вказано, що проект відведення земельних ділянок загальною площею 12,9076 га сіножатей, які надаються в оренду для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_7 (які розташовані за адресою: Річківська сільська рада Жовківського району Львівської області) відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та оцінюється позитивно. Водночас у розділі "Пропозиції" зазначено таке: "у зв`язку з незавершенням розробки схеми планування та проекту забудови сервісної зони біля МАПП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на виконання доручення голови Львівської облдержадміністрації від 25.08.2005 № 94, у випадку зміни цільового призначення земельних ділянок або права на них, необхідне погодження відповідного підрозділу Державної прикордонної служби України (пункт 19 Положення про прикордонний режим) та органу архітектури і райдержадміністрації".

Члени Фермерського господарства "Біля Рати" ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Жовківської районної державної адміністрації Львівської області про передачу їм у власність земельних ділянок на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області для сільськогосподарського використання.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі № 2а-128/07/1308 (Т-1, а.с.63-65) ухвалено рішення про передачу у власність членам фермерського господарства "Біля Рати" ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 земельних ділянок площею 1,79 га кожна для сільськогосподарського використання. Зобов`язано Жовківську районну адміністрацію видати зазначеним особам державні акти на право власності на земельні ділянки площею 1,79 га кожна, розташовані на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, призначені для сільськогосподарського використання.

ІНФОРМАЦІЯ_5 (ВЧ) оскаржив постанову Жовківського районного суду від 23.10.2007 у справі № 2а-128/07/1308.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі № 876/10081/15 постанову Жовківського районного суду від 23.10.2007 у справі №2а-128/07/1308 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові (Т-1, а.с.66-68). Встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах між лінією Державного кордону України та інженерно-технічними спорудами по охороні Державного кордону (в межах прикордонної смуги) праворуч автодороги Рава-Руська - МАПП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на ділянці відповідальності Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 (землі Річківської селищної ради Жовківського району Львівської області).

Для надання у власність позивачам земельних ділянок із земель, які передані в оренду Фермерському господарству "Біля Рати", необхідне погодження відповідного підрозділу Державної прикордонної служби України.

Надання цих земельних ділянок у власність громадян без такого погодження порушує права та інтереси відповідного підрозділу Державної прикордонної служби України, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т-1, а.с.66-68). Суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та вирішив спір, перебравши на себе виключну компетенцію місцевої адміністрації в частині розпорядження землями державної власності. Також суд порушив процедуру надання земель у власність…

Період між ухваленням постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі № 2а-128/07/1308 (див. пункт 67 цього рішення) та його скасуванням (див. пункт 69 цього рішення) тривав 8 років та 6 місяців.

03.04.2008 Жовківська районна державна адміністрація на підставі рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 зареєструвала право власності та видала державні акти на право власності на такі земельні ділянки:

- Кадастровий номер 4622787900:27:000:0011 площею 1,7943 га (державний акт Серії ЯД № 458454 на ім`я ОСОБА_6 ) (Т-1, а.с.77-78);

- Кадастровий номер 4622787900:27:000:0010 площею 1,7943 га (державний акт Серії ЯД № 458452 на ім`я ОСОБА_5 ) (Т-1, а.с.75-76);

- Кадастровий номер 4622787900:27:000:0012 площею 1,7944 га (державний акт Серії ЯД № 458455 на ім`я ОСОБА_4 ) (Т-1, а. с. 71-72);

Кадастровий номер 4622787900:27:000:0009 площею 1,7944 га (державний акт Серії ЯД № 458453 на ім`я ОСОБА_3 ) (Т-1, а.с.73-74);

ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 16.08.2008 уклали з ТОВ "Фаворит-Інвест" договори міни. На підставі цих договорів міни від 16.08.2008 земельні ділянки перейшли у власність ТОВ "Фаворит-Інвест". Вказана обставина встановлена Львівським окружним адміністративним судом у постанові від 27.10.2008 у справі № 2а-2495/08 (Т-1, а. с. 58-62) та підтверджена листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.10.2019 (Т-1, а. с. 55).

ТОВ "Фаворит-Інвест" звернулося з позовом до Управління земельних ресурсів у Жовківському районі Львівської області та Управління земельних ресурсів у Пустомитівському районі Львівської області про зобов`язання погодити технічну документацію щодо переоформлення земельних ділянок, зазначених у пунктах 71.1-71.4 цього рішення, та видачу державних актів на право власності на спірні земельні ділянки.

Львівський окружний адміністративний суд 27.10.2008 ухвалив постанову у справі №2а-2495/08, якою зобов`язав Управління земельних ресурсів у Жовківському районі видати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7,1774 га на території Річківської сільської ради та погодити технічну документацію з переоформлення відповідної земельної ділянки.

У результаті зазначені у пунктах 71.1-71.4 цього рішення земельні ділянки були об`єднані у земельну ділянку з кадастровим номером 4622787900:27:000:0004. ТОВ "Фаворит-Інвест" отримало державний акт серії ЯД №503679, зареєстрований 11.02.2009 на земельну ділянку на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області площею 7,1774 га з кадастровим номером 4622787900:27:000:0004 для ведення підсобного сільського господарства. Вказана обставина підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.10.2019 (Т-1, а.с. 55) та її визнають усі учасники справи.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.10.2009 серії ВМО №594241 ТОВ "Торговий дім Геосистеми" набуло право власності на земельну ділянку для ведення підсобного сільського господарства площею 7,1774 га на території Річківської сільської ради Жовківського районе Львівської області, кадастровий номер 4622787900:27:000:0004, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.10.2019 (Т-1, а.с.55).

Подальші події відбувалися після скасування Львівським апеляційним адміністративним судом постанови Жовківського районного суду від 23.10.2007 у справі №2а-128/07/1308.

Арбітражний керуючий ліквідатор ТОВ "Торговий дім Геосистеми", та ТОВ "Китай Агро Україна" уклали договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 23.07.2018 (Т-1, а.с.44-45). За цим договором спірну земельну ділянку площею 7,1744 га передано у власність ТОВ "Китай Агро Україна". Право власності ТОВ "Китай Агро Україна" на спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі (Т-1, а.с. 46-48).

Наступного року ТОВ "Китай Агро Україна" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.07.2019 (Т-1, а.с. 49-50) передало спірну земельну ділянку у власність ТОВ "Біемджі" (відповідач у цій справі). Право власності ТОВ "Біемджі" на спірну земельну ділянку 09.07.2019 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Т-1, а. с. 52-54).

ТОВ "Біемджі" 16.08.2019 звернулось до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з листом про надання дозволу на запуск осіб та транспортних засобів за лінію прикордонних інженерних споруджень на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області (Т-1, а.с. 40-41). Метою надання такого дозволу вказано необхідність виготовлення технічної документації (винос меж земельної ділянки в натурі, проведення топографічної зйомки) на приватній ділянці ТОВ "Біемджі" площею 7,1774 га, кадастровий номер 4622787900:27:000:0004.

ІНФОРМАЦІЯ_6 листом № 14/12264 від 13.11.2019 повідомив військового прокурора Західного регіону України про лист ТОВ "БІЕМДЖІ" від 16.08.2019. У цьому листі зазначено про наявність ознак порушення інтересів держави та наявне звернення про вжиття заходів прокурорського реагування для захисту інтересів держави (Т-1, а. с.36-39).

Рішенням Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області №151 від 26.11.2021 (Т-8, а.с.12) надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 114 га у постійне користування Військовій частині для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України, вид використання для облаштування та утримання державного кордону, інженерно-технічних споруд розташованих за межами населених пунктів на території Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області. Військовій частині доручено звернутися до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

На замовлення Військової частини розроблено проект землеустрою, щодо відведення земельних ділянок загальною площею 114 га у постійне користування для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби (Т-8, а.с.5-95). Проект землеустрою стосується таких земельних ділянок:

- Кадастровий номер 4622783000:02:000 площею 9,9191 га (Т-8, а. с. 26).

- Кадастровий номер 4622783000:05:000 площею 25,4991 га (Т-8, а. с. 38).

- Кадастровий номер 4622787600:29:000 площею 16,6315 га (Т-8, а. с. 47).

- Кадастровий номер 4622787600:32:000 площею 20,4873 га (Т-8, а. с. 57).

- Кадастровий номер 4622787900:27:000 площею 28,7690 га (Т-8, а. с. 68).

- Кадастровий номер 4622787900:29:000 площею 7,8621 га (Т-8, а. с. 80).

- Кадастровий номер 4622787900:22:000 площею 4,8319 га (Т-8, а. с. 89).

Отже, предметом первісного позову (у межах вимог, які Верховний Суд передав на розгляд Господарського суду Львівської області) є витребування у ТОВ «Біемджі» на користь держави в особі Адміністрації ДПС України земельної ділянки кадастровий номер 4622787900:27:000:0004 площею 7,1774 га, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Предметом зустрічного позову є усунення перешкод в користуванні ТОВ «Біемджі» спірною земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідача за зустрічним позовом надати ТОВ «Біемджі» вільний доступ до спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21 травня 2024 року у справі №444/1011/20 первісний позов задоволено , а в задоволенні зустрічного позову відмовлено, з чим не погодилось ТОВ «Біемджі» подавши відповідну апеляційну скаргу.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду виходила з наступного.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких виділяються землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності з частинами 1-4 статті 77 Земельного кодексу України встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Згідно з частиною 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" встановлено, що державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

Згідно з підпунктом 68 пункту 4 Положення про Державну прикордонну службу України Державна прикордонна служба України надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об`єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 Закону України "Про державний кордон України" (чинна редакція) з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України.

Частинами 1-3 статті 22 Закону України "Про державний кордон України"(редакція станом на 2007 рік) встановлено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Отже, з врахуванням наведеного вбачається, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо них встановлений спеціальний режим їх використання.

Як вірно відмітив в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, Верховний Суд у постанові від 23.07.2020 №910/19932/17 зазначив наступне: "… розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони, а тому прийняття рішення Львівської обласної ради №599 від 09.10.2012 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області мисливському господарству "Прикордонник" Львівської обласної організації ФСТ "Динамо", яким було надано у користування землі загальною площею 10254 га, які перебувають в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України є порушенням вищевказаних норм Земельного кодексу України, Закону України "Про державний кордон України", Закону України "Про використання земель оборони", а також Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" та затвердженого нею Положення про прикордонний режим".

Положеннями Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Згідно з вимогами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим" з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Згідно з пунктами 17 та 19 вказаного Положення сільськогосподарські роботи, будь-яке будівництво, рубка лісу, полювання, а також водокористування у прикордонній смузі проводяться за узгодженням з відповідними підрозділами Державної прикордонної служби. У межах прикордонної смуги, а також територій відповідних населених пунктів, які межують з державним кордоном, польоти всіх типів повітряних суден, аерофотознімання, геодезичні та топографічні роботи можуть провадитися лише з дозволу Міноборони та Адміністрації Держприкордонслужби, геологічні, дорожні та інші дослідження, а також гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов`язані із зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм, відео- та кінофотознімання місцевості - з дозволу відповідного підрозділу Державної прикордонної служби.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із нормативно встановлених розмірів, визначених статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".

Не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №454/2498/19.

Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції підтримує позицію місцевого господарського суду про те, що землі між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруд належать до земель оборони та в силу закону є державною власністю, а отже в даній справі належить установити факт знаходження спірної ділянки в означених межах.

Враховуючи описані вище обставини справи, суд апеляційної інстанції вказує, що факт знаходження спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги підтверджується матеріалами з Державного земельного кадастру , постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2016 року у справі №876/10081/15, п.10.2 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 16.08.2006 №16-8/2, виготовленого Львівським обласним Головним управлінням земельних ресурсів Держкомземом України, проектом землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби, виготовленого у 2023 році, листом ТОВ «Біемджі» від 16.08.2019 за вихідним №1-08, який свідчить про неможливість вільного доступу до спірної земельної ділянки.

Відтак, усі зазначені докази окремо та в сукупності підтверджують приналежність спірної земельної ділянки до державної власності , яка знаходиться в межах прикордонної смуги.

Отже, висновок суду першої інстанції, щодо встановлення основної обставини знаходження спірної земельної ділянки в межах між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруд відповідає вимогам чинного законодавства та позиції Верховного Суду щодо даного факту.

Зазначені вище норми права спростовують твердження відповідача про те, що погодження відповідних структур має відбуватися лише відносно проведення певних видів робіт та жодним чином не стосується реалізації права власності на земельні ділянки.

При цьому, слід відмітити, що відповідач власними діями суперечить своїм твердженням, здійснюючи посилання на п.19 положення про прикордонний режим, затверджений постановою КМ України від 27.07.1998 №1147 (в редакції від 29.06.2004), оскільки саме на виконання вказаного пункту положення з метою проведення геодезичних та топографічних робіт ТОВ «Біемджі» звернувся до прикордонного загону для отримання дозволу на запуск за лінію прикордонних інженерних споруджень осіб і транспортних засобів.

Обставинами справи встановлено, що станом на момент придбання та на даний час у ТОВ «Біемджі» відсутня технічна землевпорядна документація на спірну земельну ділянку.

Ці ж факти спростовують твердження скаржника про утворення спірної земельної ділянки як об`єкта речових прав згідно з розробленою та затвердженою відповідними державними органами технічною документацією на спірну земельну ділянку, оскільки така технічна документація в матеріалах справи відсутня та відповідачем не надавалась.

При цьому, у матеріалах справи наявні докази утворення спірної земельної ділянки шляхом об`єднання земельних ділянок громадян ОСОБА_3 (земельна ділянка площею 1,7944 га з кадастровим номером 4622787900:27:000:0009), ОСОБА_5 (земельна ділянка площею 1,7943 га з кадастровим номером 4622787900:27:000:0010), ОСОБА_6 (земельна ділянка площею 1,7943 га з кадастровим номером 4622787900:27:000:0011), ОСОБА_4 (земельна ділянка площею 1,7944 га з кадастровим номером 4622787900:27:000:0012).

Скаржник, в апеляційній скарзі зазначає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 388 Цивільного кодексу України , оскільки АДПС України взагалі не був власником земельної ділянки , в підтвердження чого посилається на відсутність відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відсутністю вчинення будь-яких дій, як власника, за 20 років. При цьому також, стверджує, що матеріалами справи підтверджено , що власником спірної земельної ділянки була місцева громада і саме остання вчиняла дії.

Суд апеляційної інстанції вказує на необґрунтованість даного твердження, зважаючи на описані вище норми права, визначення ширини прикордонної смуги від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд , а також позицією Верховного Суду у справі №454/2498/19, викладену у постанові від 26.07.2023, про те, що відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

У зв`язку з цим, держава в особі АДПС України є власником земель прикордонної смуги в силу закону, оскільки законодавством передбачено передачу земельних ділянок в постійне користування органам Державної прикордонної служби України , а саме: уздовж лінії державного кордону шириною 30-50 м та смугу місцевості, яка є лінією прикордонних інженерних споруд, які підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як вже відмічалось вище, земельні ділянки, розташовані від лінії кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, належить до державної форми власності , та не можуть передаватись у комунальну чи приватну власність.

Неможливість проведення відповідачем будь-яких робіт на спірній земельній ділянці через відсутність вільного доступу до неї за наявності лінії прикордонних інженерних споруд та відсутність по даний час у відповідача розробленої технічної землевпорядної документації на земельну ділянку підтверджує факт її знаходження в межах недоступних для третіх осіб.

Скаржник, в апеляційній скарзі зазначає про ймовірність останнім добросовісності набуття земельної ділянки у власність, а також втручання держави у право мирного володінні майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод , що, як наслідок , фактично зводиться до виправлення помилок держави в минулому, шляхом накладення на відповідача індивідуального та надмірного навантаження у вигляді витребування земельної ділянки, та жодним чином не відповідає принципам справедливого балансу між суспільним інтересом та правом ТОВ «Біемджі» на мирне володіння належним йому майном.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited v. Ukraine, no. 19336/04, § 166-168, 23 January 2014).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Отже, майном у розумінні ЄСПЛ є спірна земельна ділянка, витребування якої є предметом спору.

Як вірно відмічено судом першої інстанції, рішення суду, яким приватна особа позбавляється права власності, може бути визнаним актом втручання у право мирно володіти своїм майном.

Відтак проаналізувавши положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України в сукупності з обставинами справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про їх застосовність у цій ситуації. А тому втручання у право власності здійснюється на підставі закону, який відповідає вимозі якості.

Витребування земельної ділянки, яке належить державі (землі оборони), переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами. Потрібно зауважити, що законодавство, яке визначало приналежність земель прикордонної смуги до земель оборони, за аналізований період суттєво не змінилося.

Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки. Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Отже, судом першої інстанції вірно відмічено, що перебування земельної ділянки із земель прикордонної смуги у приватній власності позбавляє державу Україна правомочностей власника землі. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Перебування земельної ділянки у приватній власності суттєво утруднює можливість забезпечити територіальну цілісність та недоторканість державного кордону, оскільки відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. З огляду на це закон обмежив передання земель оборони у приватну власність.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що втручання у право мирного володіння майном переслідує легітимну мету.

У своїй практиці ЄСПЛ звертає увагу на те, що оцінка пропорційності залежить від багатьох факторів, які враховуються при ухваленні рішення. До таких належать здатність цього заходу досягти мети, яка ставиться; чи існує менш обтяжливий для приватної особи захід досягнення легітимної мети; чи надається компенсація у випадку позбавлення особи власності; дії самої приватної особи (наскільки вона була чи могла бути ознайомлена з ризиками набуття власності).

Суд апеляційної інстанції вважає , що судом першої інстанції вірно констатовано, що за умови чіткості закону, який визначав та визначає землі прикордонної смуги землями державної форми власності (землі оборони), повернення спірної ділянки досягає задекларованої мети. При чому це єдиний захід, який може бути вчинений у цій ситуації.

Також, судом першої інстанції вірно відмічено, що ТОВ "Біемджі" не отримує станом на цей час компенсації. Проте в цьому контексті враховує особливості розташування цієї земельної ділянки. Будь-яка розсудлива особа перед купівлею майна оглядає (має змогу оглянути) предмет купівлі-продажу. Як убачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка перебувала та перебуває в межах прикордонної смуги між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень. Для того щоб потрапити на цю ділянку, представникам ТОВ "Біемджі" потрібно отримати дозвіл органів державної прикордонної служби та дотриматися правил при перетині лінії інженерних споруджень. ТОВ "Біемджі" з огляду на зовнішні та об`єктивні ознаки було інформоване про особливості правового регулювання земель прикордонної смуги. Відповідач після купівлі цієї ділянки 09.07.2019 вже 16.08.2019 звернулося до органів державної прикордонної служби з проханням надати доступ до земельної ділянки.

Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що в спірній ситуації не було допущено порушення пропорційності.

З врахуванням обґрунтованості первісного позову, судом першої інстанції правомірно із зазначенням, викладеного в третьому реченні статті 1 Першого протоколу ЄСПЛ (попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів) надає можливість державі вводити в дію закони для контролю за використанням майном, задоволено первісний позов та витребувано земельну ділянку на користь держави, в зв`язку з чим в зустрічному позові правомірно відмовлено.

Щодо дослідження строку позовної давності, то суд апеляційної інстанції вказує, що у відповідності до вимог ч.1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

В разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Як вбачається з обставин справи, 7 прикордонний Карпатський загін дізнався про порушення, які стали підставою для звернення заступника керівника прокуратури регіону до суду 16.08.2019 з дати отримання листа ТОВ «Біемджі» від цієї дати вих. №1-08, який зареєстрований у вказаному прикордонному загоні за вх. №9094, то останній не є позивачем за первісним позовом. В свою чергу адміністрація Державної прикордонної служби України, яка є позивачем у даній справі та в інтересах якої звернувся прокурор про зазначені порушення дізналася з листа т.в.о. керівника прокуратури регіону від 28.12.2019. При цьому, слід врахувати, що у справі відсутні інші докази, які б підтверджували те, що позивач дізнався раніше про порушення , які стали підставою для звернення заступника керівника регіону з позовом.

Скаржник в апеляційній скарзі відмічає, що і прокурор, і позивач за первісним позовом фактично пропустили строк позовної давності , оскільки такий починається з моменту оскарження постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 та з моменту кінцевого рішення у даній справі 2016 року, такі були обізнані про дану земельну ділянку і мали змогу з`ясувати усі обставини щодо даної земельної ділянки та заявити відповідні вимоги. Дане спростовується тим, що таку оскаржувала військова частина, а не Адміністрація ДПС України. ВЧ є окремою юридичною особою.

З врахуванням наведеного , судом першої інстанції вірно встановлено, що строк позовної давності не пропущено.

Щодо порушення норм процесуального права, то скаржник вказує, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено в призначенні експертизи та витребуванні доказів, однак дане не знайшло свого підтвердження, оскільки суд чітко мотивував у відхиленні таких в ухвалі суду від 15.11.2023.

Отже, по суті обґрунтування апеляційної скарги зводиться до переоцінки доказів та не спростовує висновків суду першої інстанції і свідчить про незгоду скаржника із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи.

З врахуванням наведеного рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у справі №444/1011/20 слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване відносно обставин та матеріалів справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 08 лютого 2024 року у справі №444/1011/20, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 08 лютого 2024 року у справі №444/1011/20 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Біемджі» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги та судові витрати на правову допомогу слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біемджі», б/н від 07.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/753/24 від 13.03.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 08 лютого 2024 року у справі №444/1011/20 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ «Біемджі».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №444/1011/20 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 03 червня 2024 року.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.І. Матущак