Дата документу 15.05.2024 Справа № 337/42/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 337/42/23 Пр. № 22-ц/807/475/24Головуючий у 1-й інстанції: Сидорова М.В. Повний текст складено 18.12.2023 року Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенко Е.А., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Волчанової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2023 року у справі за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання рішень, розпоряджень та договорів купівлі-продажу недійсними, скасування державних реєстрацій

ВСТАНОВИВ:

У січні2023року керівник Дніпровськоїокружної прокуратуриміста Запоріжжя,який дієв інтересахдержави в особі Запорізькоїміської ради, звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-53), в якому просив усунути перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельними ділянками із кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0816 шляхом:

- визнання недійсним рішення виконавчого комітету Розумівської сільської Ради народних депутатів від 14.07.1994 року № 47 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі для ведення садівництва у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,05 га, ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,05 га, ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,05 га, ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,05 га, ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,055 га;

- визнання недійсним розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 15.08.2006 року №14/285 «Про затвердження технічної документації та надання у власність земельної ділянки для ведення садівництва громадянину ОСОБА_2 » в частині надання у власність ОСОБА_2 земельних ділянок для ведення садівництва №32 та №33 загальною площею 0,105 га в садівничому обслуговуючому кооперативі «Гай»;

- визнання недійсним розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 29.09.2006 року №14/335 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 » в частині надання у власність земельної ділянки для ведення садівництва № 35 площею 0,1150 га із земель садівничого обслуговуючого кооперативу «Гай» громадянину ОСОБА_1 ;

- визнання недійснимдоговору купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 4553;

- визнання недійснимдоговору купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 ,який діяввід імені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М.,зареєстрований у реєстрі за № 4548;

- визнання недійснимдоговору купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 4538;

- визнання недійснимдоговору купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 ,який діяввід імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 4563;

- визнання недійснимдоговору купівлі-продажу від18.08.2006 року,укладеного між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М.,зареєстрований у реєстрі за №4543;

- визнання недійснимдоговору купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М.,зареєстрований у реєстрі за № 4558;

-скасування рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень від 02.10.2018 року, індексний номер 43299790, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 28.09.2018 року, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2322188400:06:001:0812, площею 0,18 га, вартістю 37800000,00 грн.;

- скасування рішення про державну реєстраціюправ таїх обтяжень від 02.10.2018 року, індексний номер 43298799,та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 28.09.2018 року, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2322188400:06:001:0815, площею 0,15 га, вартістю 31500000,00 грн.;

- скасування рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень від 02.10.2018 року, індексний номер 43299451, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 28.09.2018 року, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2322188400:06:001:0816, площею 0,15 га, вартістю 31500000,00 грн.;

- визнання незаконноюта скасуваннядержавної реєстраціїземельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0812 площею 0,18 га, яка розташована: АДРЕСА_1 ;

- визнання незаконноюта скасуваннядержавної реєстраціїземельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0815 площею 0,15 га, яка розташована: АДРЕСА_1 ;

- визнання незаконноюта скасуваннядержавної реєстраціїземельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0816 площею 0,15 га, яка розташована: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідачів судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 37215,00 грн.

Позов обґрунтованийтим,що рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради від 28.05.1980 року №253 був створений ботанічний заказникмісцевого значення«Солов`їний гай», розташований поблизу с. Розумівка Запорізького району Запорізької області, який включає 45,0 га земель та який було передано під охорону Розумівській сільській раді. У подальшому, ботанічний заказник «Солов`їний гай» затверджений в складі мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду області рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 25.09.1984 року №315. Додатком №1 вказаного рішення було визначено місцезнаходження ботанічного заказника «Солов`їний гай» поблизу піщаного кар`єру кв. 28 Крутоярівського лісництва, а підприємство у віданні якого перебуває заказник зазначено Запорізький лісхоззаг. У подальшому, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області 24.09.2010р. ботанічний заказник «Солов`їний гай» передано під охорону ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на підставі охоронного зобов`язання №409. З 18.01.2018 року Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації ботанічний заказник «Солов`їний гай» передано під охорону ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на підставі охоронного зобов`язання №91.

Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж заказника не розроблявся, тому документами, що підтверджують місце розташування ботанічного заказника «Солов`їний гай» є викопіювання з картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Перевіркою текстових та графічних матеріалів встановлено, що частина території ботанічного заказника«Солов`їний гай» загальною площею 0,48 га знаходиться у приватній власності. Зокрема, в межах ботанічного заказника розташовано земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812 площею 0,18 га, 2322188400:06:001:0815 площею 0,15 га, 2322188400:06:001:0816 площею 0,15 га, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 із цільовим призначенням для ведення садівництва сільськогосподарського призначення.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 23.09.2022 року за №10-8-0.2-2648/2-22, земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816, згідно відомостей Державного земельного кадастру, входять у межу міста Запоріжжя, яка була постановлена на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 12.07.1958 року за №735 на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 06.06.1957 року за №533 щодо затвердження проекту планування міста.

Відомості про розташування спірних земельних ділянок на території міста Запоріжжя також викладені в листі Запорізької міської ради від 13.09.2022 року №08623/03-20/05, відповідно до якого таке розташування підтверджується витягом з генерального плану розвитку міста Запоріжжя, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.05.1985 року № 224, витягом з генерального плану витягом м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.09.2004 року № 4, зі змінами внесеними рішенням Запорізької міської ради від 27.09.2017 року № 31 (схеми основне креслення), витягом з містобудівного кадастру за архівними даними топографо-геодезичного плану М 1:2000 (згідно з каталогом координат межі міста 1988 року).

При встановленні підстав набуття права власності на вказані земельні ділянки було з`ясовано, що рішенням виконавчого комітету Запорізької районної ради народних депутатів №10 від 12.01.1989 року «Про відвід земель» Дніпровському спецуправлінню №635 «Гідромеханізація» із земель Запорізького лісхоззага відведено у постійне користування для організації колективних садів земельну ділянку площею 2,0 га непокритих лісом. На підставі вказаного рішення складено державний акт на право користування земельною ділянкою серії Б №098529.

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Запорізької районної ради народних депутатів від 16.11.1990 року Дніпровському спецуправлінню №635 додатково відведено у постійне користування для організації колективних садів земельну ділянку площею 0,51 га Запорізького лісхоззага. Відповідні відомості додатково внесені до Державного акту серії Б №098529.

За відомостями ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 08.12.2021 року №854, відомості щодо координат місця розташування земельних ділянок, визначених вказаним державним актом та копії технічної документації на підприємстві відсутні.

Виконавчий комітет Розумівської сільської Ради народних депутатів (яка в подальшому увійшла до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області) своїм рішенням від 14.07.1994 року № 47 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» передав безкоштовно громадянам колективно-садівничого товариства «Гай» ДСУ-635 земельні ділянки для ведення садівництва, у т.ч. ОСОБА_4 площею 0,05 га, ОСОБА_3 - 0,05 га, ОСОБА_6 - 0,05 га, ОСОБА_5 - 0,05 га, ОСОБА_7 - 0,055 га, які отримали державні акти про право приватної власності на земельні ділянки: ЗП 000007-1640 - виданий ОСОБА_4 щодо земельної ділянки № 38, ЗП 000007-1645 - виданий ОСОБА_3 щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , ЗП 000007-1644 - виданий ОСОБА_6 щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 , ЗП 000007-1650 - виданий ОСОБА_5 щодо земельної ділянки № 39, 3П 000007-1643 - виданий ОСОБА_7 щодо земельної ділянки № НОМЕР_3 . Місце розташування переданих у приватну власність земельних ділянок для садівництва, згідно державних актів на право власності, було ОСК «Гай» с. Розумівка Розуміської сільської ради.

При цьому, за відомостями, зазначеними у державних актах, підставами для їх видання були рішення виконавчого комітету Розумівської сільської ради народних депутатів від 21.07.1994 року, проте за відомостями Державного архіву Запорізької області від 03.11.2021 року за №01-32/2006 в протоколах засідань Розуміської сільської ради народних депутатів Запорізького району Запорізької області за 1994 рік вказані рішення відсутні.

Згодом, рішенням Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 23.02.2006 року за №48 надано згоду на передачу у власність ОСОБА_2 земельних ділянок № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 загальною площею 0,105га для ведення садівництва, рішенням від 01.06.2006 року за №130 надано згоду на передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки № НОМЕР_6 для садівництва площею 0,115га.

У подальшому, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області своїм розпорядженням від 29.06.2006 року за №14/228 надало дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва №35, площею 0,115га в ОСК «Гай» на території Розумівської сільської ради. Розпорядженням від 15.08.2006 року за № 14/285 затверджено технічну документації із землеустрою щодо складання Державних актів про право на земельні ділянки № НОМЕР_4 , №33, площею 0,105 га для ведення садівництва в ОСК «Гай» на території Розумівської сільської ради ОСОБА_2 , на підставі чого 16.08.2006 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯГ №351957 за кадастровим номером 2322188400:06:001:0818, площею 0,1050 га.

Відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірні земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу: на земельні ділянки № НОМЕР_4 , №33, загальною площею 0,1050 га, на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного з ОСОБА_2 ; на земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 0,055га на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного з ОСОБА_2 , якій діяв від імені ОСОБА_7 ; на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,05га на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного з ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_6 ; на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,05 га на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного з ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_3 ; на земельну ділянку № НОМЕР_7 на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного з ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 ; на земельну ділянку № НОМЕР_8 на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного з ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_5 .

Розпорядженням Запорізька районна державна адміністрація від 29.09.2006 року № 14/335 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки № НОМЕР_6 для ведення садівництва, розташованої на території Розумівської сільської ради в ОСК «Гай» площею 0,1150 га та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Після розробки нової технічної документації із землеустрою та внесення змін до раніше розробленої документації, було утворено земельні ділянки з новими межами за кадастровими номерами 2322188400:06:001:0816, 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0812 загальною площею 0,48 га для ведення садівництва.

Всупереч ст. 7, ч. 1 ст. 9, ст. 53, ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (у редакції від 04.06.1993 року та від 08.01.2004 року - чинних станом на момент виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 2, 4, 19, 32, 72 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на 22.06.1993 року), ст.ст. 19, 20, 84, 122, 150 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на 31.03.2006 року), відповідно до яких землі під об`єктами природно-заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність, а території та об`єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватись лише у природоохоронних, науково - дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних, освітньо - виховних цілях та для моніторингу навколишнього природного середовища, виконавчий комітет Розумівської сільської ради народних депутатів своїм рішенням 14.07.1994 року №47 про надання земельних ділянок у власність для ведення садівництва, а Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області своїми розпорядженнями від 15.08.2006 року за №14/285 та від 29.09.2006 року за №14/335 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання Державних актів на право власності на земельні ділянки» фактично передали ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не просто земельні ділянки лісогосподарського призначення, а земельні ділянки природо-заповідного фонду.

Розташування спірних земельних ділянок на території природо-заповідного фонду підтверджується: наданими ДП «Пологівське ЛМГ» викопіюваннями з планшету Хортицького лісництва лісовпорядкування кв. 36 за 1989 та 2008 роки; інформацією ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» від 23.09.2021 року за №484 за відомостями матеріалів лісовпорядкування 2009 року; інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 24.01.2022 року за №61 за матеріалами лісовпорядкування 2008 року; відомостями ДП «Центр державного земельного кадастру» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.10.2022 року за №3/1547; висновками за результатами проведення топографо-геодезичних робіт, складених 04.10.2022 року інженером - геодезистом ОСОБА_9 ; листом Інституту НАН України від 30.11.2022 року за №01-03/165.

Розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0816 площею 0,15 га, 2322188400:06:001:0815 площею 0,15 га, 2322188400:06:001:0812 площею 0,18 га, які набули у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та у подальшому відчужили за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 , у межах ботанічного заказника «Солов`їний гай», за чинним на час вчинення дій законодавством, свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цих ділянок у приватній власності та у користуванні з цільовим призначенням - для ведення садівництва. Землі природно-заповідного фонду вилучені з обороту, а тому не можуть перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб, надаватись для інших цілей, ніж ті, які передбачені ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

В обґрунтування статусу земель природо-заповідного фонду як обмеженооборотоздатних об`єктівцивільних прав,які перебуваютьпід особливоюохороною держави прокурор зазначає, що постановою Ради Міністрів Української РСР «Об увеличении производства, заготовок и поставок сырья из лекарственных растений для нужд здравоохранения и медицинской промышленности» від 03.03.1977 року №112 Рада Міністрів УРСР зобов`язало Держкомприроду УРСР та зацікавлені організації підготувати пропозиції із створенням заказників лікарських трав. У подальшому, в 1978 році Рада Міністрів УРСР затвердила нові категорії охоронюваних природних об`єктів: заказники місцевого значення та заповідні урочища.

Земельним кодексом Української РСР від 1970 року було встановлено державну монополію на землю, відповідно до якої земля могла перебувати тільки у державній власності (ст. 3).

Землями заповідників визначалися виділені у встановленому порядку ділянки землі, в межах яких є природні об`єкти, що являють собою особливу наукову або культурну цінність, використання яких дозволялося лише в наукових цілях або для забезпечення збереження і примноження багатств заповідників (ст. 128-130 ЗК Української РСР).

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 22.07.1983 року за №311 було передбачено, що положення про кожний державний заказник місцевого значення затверджується облвиконкомом, Київським, Севастопольським міськвиконкомом. Додатком № 1 до вказаної постанови була затверджена класифікація територій та об`єктів природно-заповідного фонду Української РСР, відповідно до якої державний заказник місцевого значення це територія, яка виділяється з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або декількох цінних для регіону компонентів природи на час, необхідний для виконання поставлених перед заказником завдань, та для підтримки загального екологічного балансу.

У подальшому, особливий режим використання земельних ділянок природоохоронного призначення був встановлений ст. 4 ЗК України (в редакції від 13.03.1992 року), відповідно до якої землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення належали до земель державної власності, які не могли передаватись у комунальну та приватну власність.

Із набуттям 01.01.2002 року чинності ЗК України збережено монополію на передачу землі під об`єктами природно-заповідного фонду, яка належить до земель комунальної власності, у приватну власність (п. «в» ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус, що було закріплено у ст. 5 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідно до якої території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру цільовим призначенням земельних ділянок вказано «для індивідуального садівництва», ця обставина не має правового значення, оскільки статус згаданих ділянок першочергово визначається тим, що вони розташовуються в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

Належним та достатнім способом захисту порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, враховуючи наявність рішення виконавчого комітету Розумівської сільської Ради народних депутатів та розпоряджень Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області та державних актів на право приватної власності на них, прокурор вважає визнання недійсним рішення та розпоряджень, як підстави виникнення майнових прав.

В обґрунтування підстав для визнання недійсними договорів купівлі продажу, прокурор зазначив, що земельні ділянки, яким на теперішній час присвоєно кадастрові номери 2322188400:06:001:0816 площею 0,15 га, 2322188400:06:001:0815 площею 0,15 га, 2322188400:06:001:0812 площею 0,18 га, не могли бути предметами договорів купівлі - продажу, оскільки є вилученими із цивільного обороту, вказані земельні ділянки вибули із володіння територіальної громади м. Запоріжжя і зареєстрований відносно них власник змінився лише формально. Проте, існування договорів купівлі - продажу земельних ділянок є юридичною перешкодою у реалізації територіальною громадою правомочностей користування та розпорядження, оскільки наявність останніх як підстава набуття права власності свідчить про їх законність набуття ОСОБА_1 .

Також прокурор вказує, що договори купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, а саме земельних ділянок вчинені на підставі незаконних документів та спрямовані на перешкоджання законному власнику в особі Запорізької міської ради реалізувати правомочності власника щодо використання природно-заповідного фонду як національного надбання, яке є складовою частиною світової системи територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. У зв`язку з цим наявні правові підстави для усунення державі в особі Запорізької міської ради перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом визнання вищевказаних договорів купівлі-продажу недійсними.

Також прокурор вказує, що оскільки договори купівлі-продажу земельних ділянок суперечать земельному та природоохоронному законодавству та підлягають визнанню недійсними, то на підставі абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0816, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0812 підлягає припиненню у спосіб скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Крім того прокурор зазначає, що за відомостями Державного земельного кадастру, земельні ділянки за кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, площею 0,18 га, 2322188400:06:001:0816, площею 0,15 га та 2322188400:06:001:0815, площею 0,15 га віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, зареєстровані в Державному реєстрі земель 03.11.2006 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та розташовані в ОСК «Гай» на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Водночас, вказані земельні ділянки входять у межі ботанічного заказника місцевого значення «Солов`їний гай», вважаються землями комунальної власності, через що не можуть відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах. Встановлення цим землям статусу сільськогосподарських фактично позбавляє територіальну громаду можливості реалізувати правомочність користування цими землями відповідно до їх унікальних якостей та характеристик. Зазначене цільове призначення згідно з положеннями Земельного кодексу України формально є підставою для передачі цих земельних ділянок приватним власникам для використання за таким призначенням.

Правовий режим земельних ділянок сільськогосподарського та природоохоронного призначення є повністю відмінним. Реєстрація спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі як земель сільськогоподарського призначення для індивідуального садівництва перешкоджає дотриманню такого режиму земельних ділянок, який відповідає їх якісним характеристикам.

Також вказує, що спірні земельні ділянки не можуть існувати у встановлених межах, їх державна реєстрація повинна бути скасована та створено нові об`єкти речових прав з іншими межами та кадастровими номерами.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Гнатик Г.Є. (т.с. 2 а.с. 1). Ухвалою Хортицькогорайонного судум.Запоріжжя від09січня 2023року (т.с. 2 а.с. 2-3) вказану справунаправлено для розгляду по суті до Запорізького районного суду Запорізької області за підсудністю.

Постановою Запорізькогоапеляційного суду (головуючийсуддя Трофимова Д.А.судді ДашковськаА.В.та КримськаО.М.-т.с.2а.с.102-107) ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2023 року у цій справі скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду першої інстанції від 13.03.2023року (т.с. 2 а.с. 112) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 2 а.с. 207) заявлено самовідвід головуючим суддею Гнатик Г.Є. В повторному автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Сидорову М.В. (т.с. 2 а.с. 208). Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 2 а.с. 215) вказану справу прийнято до провадження та розпочато її розгляд спочатку зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду першої інстанції від 07 червня 2023 року (т.с. 3 а.с. 180-181) провадження у цій справі в частині позовних вимог до ОСОБА_11 .ЗАКРИТО на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Рішенням Хортицькогорайонного судум.Запоріжжя від08грудня 2023року (т.с. 4 а.с. 92-116) позов керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя, який діє в інтересах держави в особіЗапорізької міської ради задоволено повністю.

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельними ділянками із кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0816 шляхом визнаннянедійсним рішення виконавчого комітету Розумівської сільської Ради народних депутатів від 14.07.1994 року № 47 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі для ведення садівництва у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,05 га, ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,05 га, ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,05 га, ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,05 га, ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,055 га.

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельними ділянками із кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0816шляхом визнаннянедійсним розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 15.08.2006 року №14/285 «Про затвердження технічної документації та надання у власність земельної ділянки ведення садівництва громадянину ОСОБА_2 » в частині надання у власність ОСОБА_2 земельних ділянок для ведення садівництва №32 та №33 загальною площею 0,105 га в садівничому обслуговуючому кооперативі «Гай».

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельними ділянками із кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0816 шляхом визнаннянедійсним розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 29.09.2006 року №14/335 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 » в частині надання у власність земельної ділянки для ведення садівництва № 35 площею 0,1150 га із земель садівничого обслуговуючого кооперативу «Гай» громадянину ОСОБА_1 .

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 2322188400:06:001:0812 шляхом визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 4553.

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельними ділянками із кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812 та 2322188400:06:001:0815 шляхом визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М.,зареєстрований у реєстрі за № 4548.

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельними ділянками із кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812 та 2322188400:06:001:0815шляхом визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 4538.

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 2322188400:06:001:0815шляхом визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 ,який діяввід імені ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 4563.

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельними ділянками із кадастровими номерами 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0816шляхом визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу від18.08.2006 року,укладеного між ОСОБА_2 ,який діяввід імені ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М.,зареєстрований у реєстрі за №4543.

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельними ділянками із кадастровими номерами 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0816шляхом визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 ,який діяввід імені ОСОБА_7 , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М.,зареєстрований у реєстрі за № 4558.

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 2322188400:06:001:0812,шляхом скасуваннярішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень від 02.10.2018 року, індексний номер 43299790, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 28.09.2018 року, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2322188400:06:001:0812, площею 0,18 га, вартістю 37 800 000 грн.

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 2322188400:06:001:0815,шляхом скасування рішення про державну реєстраціюправ та їх обтяжень від 02.10.2018 року, індексний номер 43298799,та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 28.09.2018 року, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2322188400:06:001:0815, площею 0,15 га, вартістю 31500000 грн.

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 2322188400:06:001:0816, шляхом скасуваннярішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень від 02.10.2018 року, індексний номер 43299451, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 28.09.2018 року, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2322188400:06:001:0816, площею 0,15 га, вартістю 31500000 грн.

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 2322188400:06:001:0812 шляхом визнаннянезаконною таскасування державноїреєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0812 площею 0,18 га, яка розташована: АДРЕСА_1 .

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 2322188400:06:001:0815 шляхом визнаннянезаконною таскасування державноїреєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0815 площею 0,15 га, яка розташована: АДРЕСА_1 .

Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 2322188400:06:001:0816 шляхом визнаннянезаконною таскасування державноїреєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0816 площею 0,15 га, яка розташована: АДРЕСА_1 .

Стягнуто на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (ЄДРПОУ 02909973) витрати на сплату судового збору з Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ 24910971) в розмірі 2481,00 грн., з Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (ЄДРПОУ 20488417) в розмірі 4962,00 грн., з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) в розмірі 24810,00 грн., з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) в розмірі 1240,50грн., з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 ) в розмірі 1240,50 грн., з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_12 ) в розмірі 1240,50 грн., з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_13 ) в розмірі 1240,50 грн.

Всі учасники цієї справи із вищезазначенимрішенням судупершої інстанції погодилися, останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім відповідача ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 4 а.с. 123-137) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 4 а.с. 138).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 31 січня 2024 року (т.с. 4 а.с. 153), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.4а.с.154), зурахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів апеляційного суду взагалі, а також перебування судді - доповідача у період з 19.02.2024 року по 04.03.2024 року включно у відпустці (довідка т.с. 5 а.с. 37) та у період з 18.03.2024 року по 22.03.2024 року включно на курсах підвищення кваліфікації (довідка т.с. 5 а.с. 33).

Керівник Дніпровськоїокружноїпрокуратуриміста Запоріжжя,якийдієв інтересахЗапорізькоїміської ради,як позивача(т.с.4а.с.198-221в),та відповідач Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області (т.с. 4 а.с. 227-231) подали апеляційному суду відзиви на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цій справі.

Інші учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У березні 2024 року відповідач ОСОБА_1 через свого представника подав у цій справі апеляційному суду відповідь навідзив (т.с.5а.с.8-12),а уквітні 2024року - письмовіпояснення (т.с. 5 а.с. 57-61).

У судовому засіданні 03 квітня 2024 року апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті (т.с. 5 а.с. 42-45): заслухано доповідь судді доповідача, пояснення представника апелянта (відповідача) ОСОБА_1 адвоката Харламова Д.І. (т.с. 5 а.с. 38-41), прокурора Шульга Л.М., представника відповідача Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області адвоката Воронова О.О. (т.с. 3 а.с. 138), у розгляді справи оголошено перерву після роз`яснення апеляційним судом в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України стороні позивача:

- поза межамикомпетенції апеляційногосуду знаходиться вирішення питання про залучення будь-яких відповідачів за клопотанням сторони позивача на стадії апеляційного перегляду цієї справи,

- права відмовитись від будь-яких позовних вимог в частині та закриття провадження у зв`язку із цим у цій справі в частині цих вже розглянутих позовнихвимог посуті судом першої інстанції, враховуючи, що особи: ОСОБА_6 (08.09.2013року актовий запит про смерть, копія т. с. 1 а.с. 186) та ОСОБА_7 (19.01.2011року повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть саме «Аворник», а не а «Аворнік», копія т.с. 3 а.с. 175) померли щедо відкриттяпровадження уцій справі09.01.2023року (т.с. 2 а.с. 2-3), чи права подачі прокурором заяви до суду першої інстанції про виправлення будь-яких описок, якщо останні дійсно мають місце, а також наслідки незаявлення такого клопотання стороною позивача, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги відповідача на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів .

В автоматизованому порядку 13.05.2024 року (т.с. 5 а.с. 85-86) суддями Онищенко Е.А. та ОСОБА_12 у цій справі замінено суддів Маловічко С.В. (у зв`язку із звільненням останньої у відпустку) та ОСОБА_13 (у зв`язку із тривалою відпусткою останньої).

14.05.2024 року Запорізька обласна прокуратура подала апеляційному суду письмові пояснення у цій справі (т.с. 5 а.с. 87-107).

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи з дотриманням вимог ЦПК України (т.с. 5 а.с. 46-51, 55, 78, 80-81), у томучислі деякіучасники цієїсправи додатковочерез своїхпредставників,що узгоджуєтьсяіз вимогамист.130ч.5ЦПК України, всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представникаапелянта (відповідача) ОСОБА_1 адвокатаХарламова Д.І.(т.с.5а.с.38-41),прокурора ШульгаЛ.М.,представника відповідачаДолинської сільськоїради Запорізькогорайону Запорізькоїобласті адвоката ВороноваО.О.(т.с.3а.с.138), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному не подавали.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутності представника апелянта (відповідача) ОСОБА_1 адвоката Харламова Д.І. (т.с. 5 а.с. 38-41), прокурора Шульга Л.М., представника відповідача Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області адвоката Воронова О.О. (т.с. 3 а.с. 138).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, що з`явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скаргавідповідача ОСОБА_1 цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження…У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна надати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншомувипадку судне враховуєтакі доповненнячи зміни (ст. 364 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).

Згідно ізч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право:-скасувати судоверішення і ухвалити… нове рішення у відповідній частині (п.2), - скасувати судове рішення … і …у відповіднійчастині закрити провадження у справі … (п. 4).

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення частково …та ухвалення нового рішення у відповідній частині …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В силу вимог ст. 377 ЦПК України: - судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку … з закриттям провадженняу справі… зпідстав,передбачених ст.255…Кодексу (ч.1)

За змістом ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов сторони позивача у цій справі у повному обсязі при вищевикладених обставинах, керувався ст. ст. 2,4 -5, 12 - 13, 76-82, 89,1 41,259,263-265 ЦПК України та виходив із такого.

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції

Рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 28.05.1980 року №253 «Про визначення та охорону заповідних територій із зростанням лікарських рослин» затверджено перелік ботанічних заказників місцевого значення із зростанням дикорослинних лікарських рослин згідно з додатком, у який входить ботанічний заказник місцевого значення «Солов`їний гай», розташований на території Запорізького району Запорізької області, поблизу с. Розумівка, прощею 45 га, по всій території якого зростають чагарники глоду, який передано під охорону Розумівській сільській раді.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано райвиконкоми, керівників господарств, яким передано під охорону заповідні ділянки: в місячний строк визначити межі заказників, встановити охоронні щити та укажчики; здійснювати постійний контроль за збереження заповідних ділянок. Одночасно заборонено сінокосіння, випас худоби та здійснення іншої господарської діяльності, яка наносить шкоду росту та розвитку лікарських трав (т.с. 1 а.с. 63-69).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 25.09.1984 року №315 «Про мережутериторій таоб`єктів природо-заповідногофонду», ботанічний заказник«Солов`їний гай» затверджений у складі мережі територій та об`єктів природо-заповідного фонду області місцевого значення.

Додатком 1 до рішення визначено місцезнаходження ботанічного заказнику «Солов`їний гай» - поблизу піщаного кар`єру кв. 28 Крутоярівського лісництва, у віддані Запорізького лісхоззаг.

Підпунктами 3.1-3.3 п.3 вказаного рішення, обласні управління, трести, об`єднання, установи та підприємства, у віданні яких знаходяться території та об`єкти природно-заповідного фонду, зобов`язано забезпечити належне їх утримання та охорону, передбачити виділення для цих цілей необхідних засобів та матеріальних ресурсів; розробити проекти положень про заказник місцевого значення; виділити до 1 січня 1985 року в натурі межі територій та об`єктів природо-заповідного фонду зі встановленням гранично-господарських стовпів, типових охоронних знаків та інформаційних аншлагів, нанести їх контури на планово-картографічні матеріали землекористувачів, оформити необхідні облікові справи (т.с. 1 а.с. 122-127).

Згідно з Положенням про ботанічний заказник«Солов`їний гай», затвердженим наказом начальника Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області від 24.09.2010 року № 47 (далі Положення), метою його організації є забезпечення охорони зростаючих лікарських трав (п.1.1 Положення).

Пунктом 1.2 Положення передбачено, що заказник площею 45,0 га розташований на території Запорізького району в межах земель Хортицького лісництва (кв. 36) ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» в районі піщаного кар`єру.

Відповідно до п.1.4 Положення, територія, оголошена ботанічним заказником місцевого значення, не вилучається із землекористування Хортицького лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», яке несе відповідальність за її належне утримання та дотримання режиму, встановленого цим Положенням.

Відповідно до п. 1.5 Положення, межі заказника «Солов`їнийгай» переносяться в натуру з встановленням межових стовпів, типових охоронних знаків, інформаційних аншлагів встановленого зразку і наносяться на планово-картографічні матеріали землекористувачів (планово-картографічні матеріали лісовпорядкування з характеристикою в таксаційних описах і т.і.) Рішення цих питань покладено на ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» (т.с. 1 а.с. 72-73).

24.09.2010 року Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області ботанічний заказникмісцевого значення«Солов`їний гай», загальною площею 45,0 га передано під охорону ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на підставі охоронного зобов`язання № 409 (т.с. 1 а.с. 71).

У подальшому, наказом Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації № 26 від 27.06.2017 року, визнано таким, що втратив чинність наказ Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації від 23.03.2015 року №16 «Про затвердження Положення про ботанічний заказникмісцевого значення«Солов`їний гай» та затверджено нове Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Солов`їний гай» (т.с. 1 а.с. 74 зворот - 77).

18.01.2018 року Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, ботанічний заказник«Солов`їний гай» передано під охорону ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на підставі охоронного зобов`язання № 91 (т.с. 1 а.с. 74).

Згідно з інформацією Запорізької обласної державної адміністрації за №08974/08-46 від 24.09.2021 року, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж Заказника не розроблявся. Документами, що підтверджують місце розташування ботанічного заказника«Солов`їний гай» є викопіювання з картографічних матеріалів лісовпорядкування (т.с. 1 а.с. 70).

Згідно з інформацією Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (до складу якої увійшла Розумівська сільська рада Запорізького району Запорізької області) за №07-05/2142 від 25.11.2021 року, ботанічний заказник«Солов`їний гай» не входить до переліку об`єктів природно-заповідного фонду Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (т.с. 1 а.с. 128).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької районної ради народних депутатів № 10 від 12.01.1989 року «Про відвід земель» Дніпропетровському спецуправлінню № 635 «Гідромеханізація» із земель Запорізького лісхоззага відведено у постійне користування для організації колективних садів земельну ділянку площею 2,0 га не покритих лісом (т.с. 2 а.с. 140-141).

На підставі вказаного рішення, Дніпропетровському спецуправлінню №635 «Гідромеханізація» передано на праві постійного користування для організації колективного саду земельну ділянку площею 2,0 га, складено державний акт на право користування землею серії Б № 098529 (т.с. 1 а.с. 81-86, т.с. 2 а.с. 136-139).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької районної ради народних депутатів №301 від 16.11.1990 року Дніпропетровському спецуправлінню № 635 відведено у постійне користування для організації колективних садів земельну ділянку площею 0,51 га Запорізького лісхоззага ДСУ-635 «Гідромеханізація» (т.с. 1 а.с. 131, т.с. 2 а.с. 142).

Відповідні відомості додатково внесені до Державного акту серії Б № 098529 (т.с. 1 а.с. 81-86, т.с. 2 а.с. 136-139).

Рішенням виконавчого комітету Розумівської сільської Ради народних депутатів від 14.07.1994 року № 47 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» №15-92 від 26.12.1993 року Земельного кодексу України передано безкоштовно громадянам колективно-садівничого товариства «Гай» ДСУ-635 земельні ділянки для ведення садівництва, у тому числі: ОСОБА_4 , площею 0,05 га (порядковий номер у рішенні 7); ОСОБА_3 , площею 0,05 га (порядковий номер у рішенні 8); ОСОБА_6 , площею 0,05 га (порядковий номер у рішенні 14); ОСОБА_5 , площею 0,05 га (порядковий номер у рішенні 15); ОСОБА_7 , площею 0,055 га (порядковий номер у рішенні 16) (т.с. 1 а.с. 104-105).

Зазначеними громадянами були отримані державні акти на право приватної власності: ЗП 000007-1643 - виданий ОСОБА_7 щодо земельної ділянки № 34 (т.с. 1 а.с. 87-88), ЗП 000007-1644 - виданий ОСОБА_6 щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 (т.с. 1 а.с. 89-92), ЗП 000007-1650 - виданий ОСОБА_5 щодо земельної ділянки № НОМЕР_8 (т.с. 1 а.с. 93-94), ЗП 000007-1645 - виданий ОСОБА_3 щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 (т.с. 1 а.с. 95), ЗП 000007-1640 - виданий ОСОБА_4 щодо земельної ділянки № НОМЕР_7 (т.с. 1 а.с. 96-97).

Місце розташування переданих у приватну власність земельних ділянок для садівництва, згідно Державних актів на право власності вказано с. Розумівка Розумівської сільської ради ОСК «Гай».

За відомостями, зазначеними в вищевказаних державних актах, підставами для їх видання були рішення виконавчого комітету Розумівської сільської Ради народних депутатів від 21.07.1994 року.

Так, державний акт серії ЗП № 000007-1643, виданий ОСОБА_7 на підставі рішення № 47/16; державний акт серії ЗП № 000007-1644 виданий ОСОБА_6 на підставі рішення за № 47/14; державний акт серії ЗП № 000007-1650 виданий ОСОБА_5 на підставі рішення № 47/15; державний акт серії ЗП № 000007-1645 виданий ОСОБА_3 на підставі рішення № 47/8; державний акт серії ЗП № 000000-1640 виданий ОСОБА_4 на підставі рішення № 47/7.

Згідно з відомостями Державного архіву Запорізької області від 03.11.2021 року за № 01-32/3006, в протоколах засідань Розумівської сільської Ради народних депутатів Запорізького району Запорізької області за 1994 рік рішення Розумівської сільської Ради народних депутатів Запорізького району Запорізької області від 21.07.1994 року за № 47/7, № 47/8, № 47/14, № 47/15, № 47/16 відсутні (т.с. 1 а.с. 103).

Розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 06.06.2006 року № 14/210, враховуючи позитивне рішення від 23.02.2006 року №48 Розумівської сільської ради, ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельні ділянки № 32, № 33, площею 0,105 га для садівництва в ОСК «Гай» (т.с. 1 а.с. 107).

Розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 15.08.2006 року за № 14/285 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державних актів на право власності на земельні ділянки № НОМЕР_4 , № 33, площею 0,105 га, для ведення садівництва в обслуговуючому кооперативі «Гай» на території Розумівської сільської ради ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 108).

На підставі вказаного розпорядження видано державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку серії ЯГ №351723 за кадастровим номером 2322188400:06:001:0818, площею 0,1050 га (т.с. 1 а.с. 113).

Розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 29.06.2006 року № 14/228, взявши до уваги рішення від 01.06.2006 року №130 Розумівської сільської ради, надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва № 35, площею 0,115 га в обслуговуючому садівничому кооперативі «Гай» на території Розумівської сільської ради (т.с. 1 а.с. 101).

Розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 29.09.2006 року № 14/335 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, розташованої на території Розумівської сільської ради в садівничому обслуговуючому кооперативі «Гай» № 35, площею 0,1150 га, ОСОБА_1 (т.с. 1 а.с. 102).

Згідно з договором купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою T.М., зареєстрованим у реєстрі за № 4538, ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки за № 32, №33, загальною площею 0,1050 га, які належали ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ №351723 (т.с. 1 а.с. 113-114).

Згідно з договоромкупівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_7 , та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою T.М., зареєстрованим у реєстрі за № 4558, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку за № НОМЕР_3 , загальною площею 0,055 га, яка належала ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на землю ЗП №000007-1643 (т.с. 1 а.с. 119-120).

Згідно з договором купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою T.М., зареєстрованим у реєстрі за № 4543, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку за № НОМЕР_2 , загальною площею 0,05 га, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на землю ЗП №000007-1644 (т.с. 1 а.с. 117-118).

Згідно з договором купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою T.М., зареєстрованим у реєстрі за № 4563, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку за № НОМЕР_1 , загальною площею 0,05 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на землю ЗП №000007-1645 (т.с. 1 а.с. 115-116).

Згідно з договором купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою T.М., зареєстрованим у реєстрі за № 4548, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку за № НОМЕР_7 , загальною площею 0,05 га, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю ЗП №000007-1640 (т.с. 1 а.с. 111-112).

Згідно з договором купівлі-продажу від 18.08.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою T.М., зареєстрованим у реєстрі за № 4553, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку за № НОМЕР_8 , загальною площею 0,05 га, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на землю ЗП №000007-1650 (т.с. 1 а.с. 109-110).

Згідно з копією довідки про правовий статус земельної ділянки Запорізького районного відділу земельних ресурсів від 02.10.2006 року, земельна ділянка площею 0,15 га, яка належить ОСОБА_7 , ОСОБА_14 на підставі державного акту 000007-1643; 1644 для ведення садівництва розташовані на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСК «Гай», ділянка № НОМЕР_14 , присвоєний кадастровий номер 2322188400:06:001:0816 (т.с. 2 а.с. 149-153).

На підставі розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 29.09.2006 року № 14/335 та договорів купівлі-продажу №4558, №4543, №4538, №4563, №4548 від 18.08.2006 року, 03.11.2006 року видано державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку серії ЯГ №351955 за кадастровим номером 2322188400:06:001:0815, площею 0,1500 га на території Розумівської сільської ради Запорізького району, ОСК «Гай», ділянка № НОМЕР_15 (т.с. 1 а.с. 99).

На підставі розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 29.09.2006 року № 14/335 та договорів купівлі-продажу №4553, №4538, №4548 від 18.08.2006 року, 03.11.2006 року видано державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку серії ЯГ №351957 за кадастровим номером 2322188400:06:001:0812, площею 0,1800 га на території Розумівської сільської ради Запорізького району, ОСК «Гай», ділянка № НОМЕР_16 (т.с. 1 а.с. 98).

На підставі розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 29.09.2006 року № 14/335 та договорів купівлі-продажу №4558, №4543 від 18.08.2006 року, 03.11.2006 року видано державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку серії ЯГ №351956 за кадастровим номером 2322188400:06:001:0816, площею 0,1500 га на території Розумівської сільської ради Запорізького району, ОСК «Гай», ділянка № НОМЕР_14 (т.с. 1 а.с. 100).

Таким чином, земельна ділянка за кадастровим номером 2322188400:06:001:0812 утворена із частин земельних ділянок № НОМЕР_4 , № 33 (які увійшли до складу земельної ділянки за кадастровим номером 2322188400:06:001:0818), № 35, № 38 та земельної ділянки № 39.

Земельна ділянка за кадастровим номером 2322188400:06:001:0815 утворена із частин земельних ділянок за № НОМЕР_4 , № 33 (які увійшли до складу земельної ділянки за кадастровим номером 2322188400:06:001:0818), № 34, № 35, № 38 № 36 та земельної ділянки № 37.

Земельна ділянка за кадастровим номером 2322188400:06:001:0816 утворена із частин земельних ділянок за № НОМЕР_6 , № 36 та земельної ділянки № НОМЕР_3 .

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.02.2023 року, отриманих на замовлення адвоката Харламова Д.І., та з витягами з Державного земельного кадастру на земельну ділянку від 06.12.2019 року, отриманих на замовлення ОСОБА_15 , спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816, у Державному земельному кадастрі розташовані у Запорізькому районі Запорізької області Розумівська сільська рада, ОСК «Гай» (т.с. 2 а.с. 53-77).

Державна реєстрація права власності на земельні ділянки була проведена державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Лагно М.Ю. 28.09.2018року.

Зокрема, державна реєстрація права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2322188400:06:001:0815, площею 0,15 га, була проведена за рішенням державного реєстратора від 02.10.2018 року № 43298799, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.с. 1 а.с. 57-58); на земельну ділянку за кадастровим номером 2322188400:06:001:0812, площею 0,18 га, за рішенням реєстратора від 02.10.2018 року № 43299790 (т.с. 1 а.с. 55-56); на земельну ділянку за кадастровим номером 2322188400:06:001:0816, площею 0,15 га, за рішенням реєстратора від 02.10.2018 року за № 43299451 (т.с. 1 а.с. 59-60).

Згідно з інформацією Запорізької обласної державної адміністрації за №00524/08-46 від 31.01.2022 року, ботанічний заказникмісцевого значення«Солов`їний гай» оголошений рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 28.05.1980 року №253, затверджений в складі мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду області рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 25.09.1984 року №315. Заказник розташовано в кварталі 36 Хортицького лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство». Запорізькою облдержадміністрацією розпорядження про вилучення земельних ділянок із земель природоохоронного призначення, а саме заказника, та щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не приймались. Запорізька облдержадміністрація до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України за погодженням на вилучення або зміну цільового призначення земель, що зазначені у листі Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя від 17.01.2022 року №53-259вих22, не зверталась (т.с. 1 а.с. 140).

У листі Запорізької обласної ради за №0223/01-15 від 26.01.2022 року, серед іншого зазначено, що за наявною в обласній раді архівною документацією рішень щодо вилучення земельних ділянок із земель природоохоронного призначення, а саме ботанічного заказника«Солов`їний гай», та рішень щодо зміни цільового призначення з моменту оголошення заказника по теперішній час обласною радою не приймалось. Запорізька обласна рада не зверталась до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України за погодженням на вилучення земель, кадастрові номери яких зазначені у листі Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя від 17.01.2022 року №53-261вих22, або зміни їх цільового значення (т.с. 1 а.с. 141-142).

Згідно з інформацією Секретаріату Кабінету Міністрів України від 08.02.2022 року, наданої на запит Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя від 24.01.2022 року за №53-435вих-22, Кабінетом Міністрів рішень про вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення зазначених у запиті земельних ділянок, що розташовані на території ботанічного заказника «Солов`їна роща» не приймалося (т.с. 1 а.с. 143).

Згідно з інформацією Комітету з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України від 26.04.2022 року, наданої на запит Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя від 24.01.2022 року за №53-434вих-22, Верховною Радою України рішення (погодження) про вилучення земельних ділянок із земель природоохоронного призначення, а саме ботанічного заказника«Солов`їна роща», який розташований в межах міста Запоріжжя Запорізької області, а також рішення (погодження) щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, який на теперішній час присвоєні кадастрові номери 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816, не приймалося (т.с. 1 а.с. 147).

Згідно з інформацією, яка міститься у листі ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» від 23.09.2021 року зa № 484, за відомостями матеріалів лісовпорядкування 2009 року частина земельних ділянок за кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, площею 0,18 га, 2322188400:06:001:0816, площею 0,15 га та 2322188400:06:001:0815, площею 0,15 га знаходились у користуванні підприємства квартал 36 виділ 19 Хортицького лісництва ДП «Запорізьке ЛМГ» за таксаційним описом виділ 19 характеризується як лісові культури, 6ДЗ2ЯЗЛ!АКБ1ШЧ, площею 3,8га. Загальна площа незаконного використання в кварталі 36 виділі 19 відповідно кадастрових номерів складає 0.48га. Також в архівних матеріалах Хортицького лісництва по самозахопленню, а саме кварталу 36 виділу 12 було знайдено копію державного акту на право користування землею (Б №098529 1989 року), який був виданий «Днепровському спецуправлению №635 «Гидромеханизация», отвод земель разрешен решением исполкома Запорожского района Совета народных депутатов №10 от 12.01.89 года для организации колективного сада» на площу 2,51 га. Згідно проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Запорізьке ЛМГ» додаток 4 (відомості про прийом та передачу земель за минулий ревізійний період), сторінка 135 наявна інформація щодо вилучення зазначеної земельної ділянки в 1991 році з Хортицького лісництва кварталу 36 виділу 16 (за матеріалами лісовпорядкування 1989 року) було передано 2,51 га ДСУ-635 під колективні сади на підставі рішення Запорізької міськради №301 від 16.11.1991р. Але на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування 2009 року зазначена земельна ділянка не вилучена, тому під час базового лісовпорядкування яке проводиться Харківською державною лісовпорядною експедицією в 2021 році будуть внесені міни до матеріалів лісовпорядкування, після чого всі зазначені земельні ділянки кадастрові номери яких вказані вище не будуть порушувати межі лісового фонду та ботанічного заказника місцевого значення «Солов`їний гай» (т.с. 1 а.с. 78).

Згідно з інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», яка викладена у листі від 24.01.2022 року за № 61 з додатком у вигляді схеми розташування спірних земельних ділянок, згідно матеріалів лісовпорядкування 2008 року:

- земельна ділянка з кадастровим номером 2322188400:06:001:0812 частково знаходиться в межах державного лісового фонду, кв.36 Хортицького лісництва ДП «Запорізьке ЛМГ», орієнтовна площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0812 з межами земель лісогосподарського призначення (кв.36 Хортицького лісництва, ДІ «Запорізьке ЛІМГ») становить 0,1734 із загальної площі ділянки 0,1800 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2322188400:06:001:0815 знаходиться в межах державного лісового фонду, кв.36 Хортицького лісництва ДП «Запорізьке ЛМГ», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0815 з межами земель лісогосподарського призначення (кв.36 Хортицького лісництва, ДП «Запорізьке ЛМГ») становить 0,1500 із загальної площі ділянки 0,1500 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2322188400:06:001:0816 знаходиться в межах державного лісового фонду, кв.36 Хортицького лісництва ДП «Запорізьке ЛМГ», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0816 з межами земель лісогосподарського призначення кв.36 Хортицького лісництва, ДІ «Запорізьке ЛМГ») становить 0,1500 із загальної площі ділянки 0,1500 га (т.1 арк.144-146).

У відповідь на лист Дніпровської окружної прокуратури від 06.09.2022 року за №53-3465вих.22, листом від 12.09.2022 року за №274 ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» надано схеми розташування державного лісового фонду кв.36 Хортицького лісництва, ДП «Запорізьке ЛМГ» із зображенням земельних ділянок з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816 в масштабі 1:5000 і 1:2000 ПД «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (т.с. 1 а.с. 153-155).

Розташування спірних земельних ділянок на території природно-заповідного фонду ботанічного заказника «Солов`їний гай» підтверджується наданими ДП «Пологівське ЛМГ» від 19.10.2022 року за вих. №784 викопіюваннями з планшету Хортицького лісництва лісовпорядкування кв. 36 за 1989 та 2008 роки, з яких вбачається, що земельні ділянки, які на теперішній час мають кадастрові номери 2322188400:06:001:0816, 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0812, територіально розташовані на території лісництва (т.с. 1 а.с. 157-162).

Розташування спірних земельних ділянок за кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816 на території ботанічного заказника місцевого значення «Солов`їний гай» підтверджується відомостями ДП «Центр державного земельного кадастру» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.10.2022р. за № 3/1547, наданими до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру разом з CD- диском, який був відтворений в ході судового розгляду (т.с. 1 а.с. 163-167).

Згідно з технічним звітом, складеним за наслідками проведення 04.10.2022 року інженером-геодезистом ОСОБА_9 топографо-геодезичних робіт по обстеженню земельних ділянок №1, 2, 3 в ОСК «Гай» за кадастровими номерами: 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0816, які на праві власності належать ОСОБА_1 , межі вказаних трьох земельних ділянок не закріплені на місцевості; земельні ділянки частково покриті деревними насадженнями (характеристика зелених насаджень вказана в графічному додатку «Збірний кадастровий план») та вільні від будівель та споруд; на вказаних трьох земельних ділянках відсутні підземні інженерні комунікації; на земельній ділянці № 1 (2322188400:06:001:0816) проходить повітряна лінія електромереж 10кВ; вказані земельні ділянки повністю знаходяться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро та межах міста Запоріжжя (яка затверджена згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 року № 6039-XI «Про розширення меж м.Запоріжжя» до меж м. Запоріжжя включено частину територій Вільнянського та Запорізького районів загальною площею 1137,7 га), тому землевідведення ділянок оформлено помилково, а саме, на землях Запорізького району; земельні ділянки повністю знаходяться на території ботанічного заказника місцевого значення «Солов`їний гай» (згідно рішення №253 від 28.05.1980 року Запорізької обласної ради депутатів). Експлікація площ, умовні позначення та їх розташування відображено в графічному додатку «Збірний кадастровий план» (т.с. 1 а.с. 168-178).

У листі Інституту географії НАН України від 30.11.2022 року № 01-03/165 вказано, що в результаті проведення просторового геоінформаційного співставлення даних дистанційного зондування Землі, меж земель державного лісового фонду (виділів кв.36 Хортицького лісництва ДП «Запорізьке ЛМГ», меж об`єкта ПЗФ-ботанічного заказниа місцевого значення «Соловьїний гай» та меж земельних ділянок з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816 у відповідності з даними Публічної кадастрової карти України, матеріалами лісовпорядкування, наданими ДП «Пологівське лісомисливське господарство» та ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» та матеріалами «Технічного звіту з виконання кадастрової зйомки по обстеженню меж земельних ділянок №1, 2, 3 в ОСК «Гай» громадянина ОСОБА_1 встановлено:

- земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816 знаходяться в межах земель державного лісового фонду (виділ 19 кв.36 Хортицького лісництва ДП «Запорізьке ЛМГ);

- більша частина площі земельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0812 (0,1734 з 0,1800 га) знаходяться в межах земель державного лісового фонду (виділ 19 кв.36 Хортицького лісництва ДП «Запорізьке ЛМГ) у відповідності з даними ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» та планом лісовпорядкування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» 2008 року 1:25000;

- згідно з планом лісовпорядкування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» 2008 року 1:25000 та даними ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816 повністю, а ділянка з кадастровим номером 2322188400:06:001:0812 частково (0,1734 з 0,1800 га) знаходиться в межах об`єкта ПЗФ ботанічного заказника місцевого значення «Солов`їний гай», створеного у відповідності з рішенням Запорізького облвиконкому від 28.05.1980 року №253;

- земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816 знаходяться поблизу русла р. Дніпра. Ширина прибережної смуги для великих річок у відповідності з положеннями Земельного і Водного кодексів становить 100 м. від урізу води. У відповідності з результатами геоінформаційного моделювання спірні земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги м. Дніпра (т.с. 4 а.с. 25-29).

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 23.09.2022 року за № 10-8-0.2-2648/2-22 земельні ділянки за кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816 згідно відомостей Державного земельного кадастру, входять у межу міста Запоріжжя, яка була постановлена на виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 12.07.1958 року за № 735 на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 06.06.1957 року за № 533 щодо затвердження проекту планування міста (т.с. 1 а.с. 156).

Аналогічні відомості щодо розташування спірних земельних ділянок на території міста Запоріжжя викладені у листі Запорізької міської ради від 13.09.2022 року за № 08623/03-20/05 (т.с. 1 а.с. 187-188), відповідно до якого розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816 на території м. Запоріжжя підтверджується витягом з генерального плану розвитку міста Запоріжжя, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.05.1985 року №224 (т.с. 1 а.с. 189); витягом з генерального плану м.Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.09.2004 року №4 (т.с. 1 а.с. 190); витягом з генерального плану м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.09.2004 року №4, зі змінами внесеними рішенням Запорізької міської ради від 27.09.2017 року № 31 (схеми основне креслення) (т.с. 1 а.с. 192); витягом з містобудівного кадастру за архівними даними топографо-геодезичного плану М 1:2000 (згідно з каталогом координат межі міста 1988 року) (т.с. 1 а.с. 191).

Крім того, інформація про розташування спірних земельних ділянок на території міста Запоріжжя міститься у листі Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 17.01.2023 року №04.01-08/0112. Також у листі повідомлено, що існуюча межа міста Запоріжжя встановлена та позначена на матеріалах містобудівної документації генерального плану м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.09.2004 року зі змінами, внесеними рішенням Запорізької міської ради від 27.09.2017 року №31 на підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 16.06.1988 року №6039-ХІ «Про розширення границі м. Запоріжжя». В матеріалах генерального плану м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.09.2004 року №4, зі змінами від 27.09.2017 року №31 нанесені межі адміністративних районів м Запоріжжя. Межі міста Запоріжжя, затверджені Указом та відображені в матеріалах містобудівельної документації генеральному плані міста Запоріжжя є незмінними з 1988 року (т.с. 2 а.с. 17-23).

Згідно з інформацією, яка міститься у листі філії «Запорізьке лісове господарство» від 17.02.2023 року зa № 16, на адвокатський запит ОСОБА_16 повідомлено, що виділення ділянки 2,51 га та передачі її Дніпровському спецуправлінню №635 у відповідності до рішенням Запорізької міськради №301 від 16.11.1990 року було фактично передано з кварталу 36 Хортицького лісництва в 1991 році. Під час базового лісовпорядкування, яке проходило в 2008-2009 роках було внесено відомості про прийом та передачу земель за минулий ревізійний період в додаток №4 Проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Запорізьке ЛМГ» 2008 рік книга №1 пояснювальна записка про вилучення вказаних вище земель. До листа додано, зокрема, копію проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Запорізьке ЛМГ» (книга 1 пояснювальна записка), відповідно до якого у 1991 році з Хортицького лісництва передано 2,51 га з кв.36 вид.16 ДСУ-635 під колективні сади на підставі рішення Запорізької міськради №301 від 16.11.1991 року (т.с. 2 а.с. 143-144).

Водночас, згідно з інформацією, яка міститься у листі Державного архіву Запорізької області від 22.11.2021 року за №01-32/3149, 16.11.1990 року сесія Запорізької міської ради народних депутатів не відбувалась, на засіданні виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 16.11.1990 року були прийняті рішення за №462-471. Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів за №301 було прийнято 26.07.1990 року. Засідання виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів 16.11.1991 року не відбувалось (т.с. 1 а.с. 121).

Згідно з висновком про вартість до звіту №2611/01 від 26.11.2022 року, складеним Правобережною товарною біржею, ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0812, станом на дату оцінки 26.11.2022 року, становить 37800000,00грн. (т.с. 1 а.с. 193-211).

Згідно з висновком про вартість до звіту №2611/02 від 26.11.2022 року, складеним Правобережною товарною біржею, ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0815, станом на дату оцінки 26.11.2022 року, становить 31500000,00грн. (т.с. 1 а.с. 212-230).

Згідно з висновком про вартість до звіту №2611/03 від 26.11.2022 року, складеним Правобережною товарною біржею, ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2322188400:06:001:0816, станом на дату оцінки 26.11.2022 року, становить 31500000,00грн. (т.с. 1 а.с. 231-249).

Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.с. 1 а.с. 186), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.с. 3 а.с. 175-176).

Висновки суду першої інстанції

Відповідно до ст. ст. 15 - 16 ЦК України, ст. ст. 4 - 5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст. ст. 12 - 13, 81 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

П.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру - індивідуальних актів, то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта, чи визначеного ними певного кола суб`єктів, якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

З 01.01.1971 року земельні правовідносини, в тому числі щодо відведення земельної ділянки, визначення та зміни цільового призначення, були врегульовані Земельним кодексом Української РСР, введеним в дію Законом Української РСР № 2874-VII від 08.07.1970 року (далі ЗК УРСР 1970 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗК УРСР 1970 року, вся земля в Українській РСР входила до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель, серед іншого, складався з: 1)земельсільськогосподарськогопризначення,наданихукористування колгоспам,радгоспамтаіншим землекористувачамдлясільськогосподарськихцілей; 2) земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3)земельпромисловості,транспорту,курортів,заповідниківтаіншого несільськогосподарськогопризначення; 4) земель державного лісового фонду; 5) земель державного водного фонду; 6) земель державного запасу.

Згідно положень ст. 5 ЗК УРСР 1970 року, віднесення земель до вказаних в статті 4 цього Кодексу категорій проводилося відповідно до основного цільового призначення цих земель. Переведення земель з однієї категорії в іншу провадилася у випадках зміни основного цільового призначення цих земель. Віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадилася органами, що приймали рішення про надання земель у користування, а у випадках, не пов`язаних з наданням земель в користування, - органами, що затверджують проекти землеустрою, якщо інший порядок не передбачений законодавством Союзу РСР та Української РСР.

При цьому, ст.16 ЗК УРСР 1970 року було визначено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.

Відведення земельних ділянок провадилася на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві проводилася тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст.37 ЗК УРСР 1970 року, вилучення земельної ділянки чи її частини для державних або громадських потреб проводилася на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР або рішення виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів у порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і цим Кодексом.

Згідно зіст.38ЗКУРСР1970року, вилученняземельних ділянокдля державнихабо громадськихпотреб проводилася: 1)Радою МіністрівУкраїнської РСР-з усіхземель,незалежно відрозміру земельноїділянки; 2)виконавчими комітетамиобласних Раднародних депутатів-при розміріземельних ділянокдо п`ятигектарів длякожного об`єкта,крім земель,зазначених участині першійстатті 41цього Кодексу,і незалежновід розміруземельної ділянки-у випадках,передбачених частиноюдругою вказаноїстатті.При необхідностірозширення площівилучених ділянокпонад п`ятьгектарів додатковевилучення земельпровадилася відповіднодо пункту1цієї статті; 3) виконавчими комітетами міських (селищних) Рад народних депутатів - із земель населених пунктів (крім земель, закріплених за колгоспами, радгоспами та іншими сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами в безстрокове користування, а також випадків, передбачених статтею 41 цього Кодексу) незалежно від розміру земельних ділянок у відповідності з генеральним планом забудови населених пунктів.

Ст. 41 ЗК УРСР 1970 року було передбачено, що вилучення зрошуваних і осушених земель, ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними плодовими насадженнями та виноградниками, культурними пасовищами, а також сінокосами і

пасовищами, на яких проведено роботи по їх докорінному поліпшенню, для несільськогосподарських потреб, земель, зайнятих водоохоронними, захисними та іншими лісами першої групи, для використання в цілях, не зв`язаних з веденням лісового господарства, земель заповідників, курортів і зон санітарної охорони курортів провадилася у виняткових випадках і тільки за постановою Ради Міністрів Української РСР.

Вилучення зазначених земель з метою надання їх у тимчасове короткострокове користування для будівництва трубопроводів, ліній електропередачі та інших лінійних споруд могло провадитись у необхідних випадках на підставі рішення виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів.

Згідно положень ст. ст. 128-130 ЗК УРСР 1970 року землями заповідників визначалися виділені у встановленому порядку ділянки землі, в межах яких є природні об`єкти, що являють собою особливу наукову або культурну цінність, використання яких дозволялося лише в наукових цілях або для забезпечення збереження і примноження багатств заповідників.

За змістом ст.135 ЗК УРСР 1970 року земельні ділянки для колективного садівництва надавалися підприємствам, організаціям, установам із земель державного запасу і земель державного лісового фонду, не вкритих лісом або зайнятих малоцінними лісовими насадженнями, в межах зелених і приміських зон міст та інших населених пунктів з урахуванням перспективного розширення території населених пунктів, а також за межами цих зон або за межами населених пунктів, що не мають приміських і зелених зон.

У разі відсутності земель, зазначених у частині першій цієї статті, для колективного садівництва могли надаватися, як виняток, черезсмужні, дрібноконтурні ділянки, непридатні землі, що не могли бути використані в громадському господарстві колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств.

Не допускалось відведення земель для колективного садівництва, якщо це шкодить сільськогосподарському виробництву колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств і організацій, а також земель, що є місцями відпочинку населення. Забороняється надання для цієї мети ріллі та інших цінних сільськогосподарських угідь, земель підсобних сільських господарств підприємств, організацій і установ.

Надання земель для колективного садівництва провадилася Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами обласних, районних (міських) Рад народних депутатів у межах їх компетенції.

22.07.1983 року видана чинна і сьогодні постанова Ради Міністрів Української РСР №311 «Про класифікацію і мережу територій та об`єктів природно-заповідного фонду Української РСР». Додатком № 1 до вказаної постанови була затверджена класифікація територій та об`єктів природно-заповідного фонду Української РСР, відповідно до якої державний заказник місцевого значення - це територія, яка виділяється з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або декількох цінних для регіону компонентів природи на час, необхідний для виконання поставлених перед заказником завдань, та для підтримки загального екологічного балансу.

Із введенням 15.03.1991 року у дію ЗК України, який втратив чинність 01.01.2002 року, було встановлено наступне.

Так, згідно із ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст.2 ЗК України віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.

Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 ЗК України Верховна Рада України надає земельні ділянки у разі, коли для вилучення цих земель установлено особливий порядок (стаття 32).

Водночас, положеннями ст. 32 ЗК України було передбачено вилучення земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення лише як виняток, за рішенням Верховної Ради України.

До земель природоохоронного призначення, згідно зі ст. 72 ЗК України (у редакції від 22.06.1993 року) належали землі заповідників, національних, зоологічних і дендрологічних парків, парків-пам?яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам`яток природи на яких заборонялася діяльність, яка суперечила їх цільовому призначенню або яка могла негативно вплинути на якісний стан земель.

Відповідно ст. 4 ЗК України від 18.12.1990 року (в редакції від 22.06.1993 року - чинній станом на момент прийняття рішення виконавчим комітетом Розумівської сільської Ради народних депутатів №47 від 14.07.1994 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність») землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність.

Із набуттям 01.01.2002 року чинності ЗК України, який чинний на теперішній час, збережено монополію на передачу землі під об`єктами природно-заповідного фонду, яка належить до земель комунальної власності, у приватну власність (п. «в» ч. 4 ст. 83 3К України).

Станом намомент винесення29.06.2006року,29.09.2006року та15.08.2006року розпорядженьЗапорізької районноїдержавної адміністраціїЗапорізької областізміна цільовогопризначення земельних ділянок природно-заповідного фонду, а також їх вилучення здійснювалася відповідно до ст. 19, 20, 122, 149, 150 ЗК України.

Так, згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 20 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Частиною 7ст.122ЗК України(вредакції начас виникненняспірних правовідносин)визначено,що КабінетМіністрів Українинадає земельніділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Згідно ст. 150 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

При цьому, ст. 43 ЗК Українивстановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зіст. 44 ЗК Українидо земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

У ст. 5 ЗаконуУкраїни «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992р. № 2456-XII закріплено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Поряд із цим, ч. 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням, а використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду для цілей садівництва не передбачено положеннями статті вказаного Закону.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про екологічну мережу України» екомережа, до складу якої входить згідно із ст. 5 вказаного Закону також входять території та об`єкти природно - заповідного фонду, - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У статті 4 ЗУ «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до таких принципів як забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Разом з цим, слід зазначити, що Верховною Радою України 28.04.2021 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (27.05.2021 року набрав сили), яким внесено суттєві зміни до низки законодавчих актів, у тому числі до Земельного кодексу України.

Так, згідно із новою редакцією ч. 8 ст. 122 та ст. 149 ЗК України з 27.05.2021 року Кабінет Міністрів України втратив повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1, п. «а» ч. 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

На теперішній час в силу вищевказаних положень ЗК України земельні ділянки природно-заповідного фонду місцевого значення є комунальною власністю. Зміна їх цільового призначення є можливою лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 3К України).

Таким чином, у період до 15.03.1991 року (дати набуття чинності ЗК України від 18.12.1990 року) вилучення земель заповідників провадилося у виняткових випадках і тільки за постановою Ради Міністрів Української РСР.

У подальшому, до 01.01.2002 року (дати втрати ЗК України від 18.12.1990 року чинності) вилучення земель заповідників не допускалося, а станом до 27.05.2021 року вилучення земельних ділянок природоохоронного призначення здійснювалося Кабінетом Міністрів України.

Отже, жодних повноважень у сільських рад та районних державних адміністрацій на розпорядження та зміну цільового призначення земельними ділянками природно-заповідного фонду, а тим більше зміну їх цільового призначення земельним та природоохоронним законодавством не передбачено.

Яв встановлено судом першої інстанції, частина території ботанічного заказника «Солов`їний гай» загальною площею 0,48 га знаходиться у приватній власності. Зокрема, в межах ботанічного заказника розташовано земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812 площею 0,18 га, 2322188400:06:001:0815 площею 0,15 га, 2322188400:06:001:0816 площею 0,15 га, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наданими ДП «Пологівське ЛМГ» від 19.10.2022 року за вих. №784 викопіюваннями з планшету Хортицького лісництва лісовпорядкування кв. 36 за 1989 та 2008 роки, відомостями ДП «Центр державного земельного кадастру» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.10.2022 року за № 3/1547, технічним завітом, складеним за наслідками проведення 04.10.2022 року інженером-геодезистом ОСОБА_9 топографо-геодезичних робіт по обстеженню земельних ділянок №1, 2, 3 в ОСК «Гай» за кадастровими номерами: 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0816, листом Інституту географії НАН України від 30.11.2022 року № 01-03/165.

Проте, за відомостями Верховної Ради України від 26.04.2022 року за вих.№04-11/13-2022/69266, та Секретаріату Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 року за вих.№ 2957/02-22, матеріали щодо вилучення земельних ділянок із земель природоохоронного призначення, а саме ботанічного заказника «Солов`їний гай» не надходили, будь - які рішення з цього приводу не приймалися.

Розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812 площею 0,1800 га, 2322188400:06:001:0815 площею 0,1500 га, 2322188400:06:001:0816 площею 0,1500 га, які набули у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та у подальшому відчужили за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 , у межахботанічного заказника«Солов`їний гай», за чинним на час вчинення дій законодавством, свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цих ділянок у приватній власності та у користуванні з цільовим призначенням - для ведення садівництва.

Землі природно-заповідногофонду вилучені з обороту, а тому не можуть перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб, надаватись для інших цілей, ніж ті, які передбачені ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Це узгоджується із практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 487/10127/14-ц, від 11.06.2020 року у справі № 359/281/18-ц, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі № 367/4140/16-ц, від 22.06.2022 року у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022 року у справі № 575/462/21), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру цільовим призначенням земельних ділянок вказано «для індивідуального садівництва», ця обставина не має правового значення, оскільки статус згаданих ділянок першочергово визначається тим, що вони розташовуються в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

У постанові від 07.10.2020 року у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Ведення садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Крім того суд враховує, що спірні земельні ділянки, яким на теперішній час присвоєно кадастрові номери 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0816, територіально розташовані у межах міста Запоріжжя, межі якого є незмінними з 1988 року, що підтверджується зокрема відомостями Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 23.09.2022 року за № 10-8-0.2-2648/2-22, Запорізької міської ради від 13.09.2022 року за № 08623/03-20/05, висновками за результатами проведення топографо-геодезичних робіт, складених 04.10.2022 року інженером - геодезистом ОСОБА_9 ; листом Інституту НАН України від 30.11.2022 року за №01-03/165.

З системного аналізу ст. 4, 9, 63, 65 ЗК України (в редакції від 22.06.1993 року - чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що до повноважень сільських Рад народних депутатів входила передача земельних ділянок у власність в межах відповідної території підпорядкування, через що передача у власність земельних ділянок, територіально розташованих у межах міста Запоріжжя свідчить про порушення прав територіальної громади на користування та розпорядження вказаними землями.

Таким чином, виконавчий комітет Розумівської сільської ради народних депутатів при винесенні рішень діяв із перевищенням наданих повноважень та в супереч ч.ч. 2, 3, 4 ст. 2, ч. ч. 2,3, 4 ст. 4, ч. 5 ст. 19, ст. 32 ЗК України.

Запорізька районнадержавна адміністраціяЗапорізької областітеж немала прававидавати розпорядженнявід 15.08.2006року №14/285та від29.09.2006року №14/335в частиніпередачі уприватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для ведення садівництва земельних ділянок природно-заповідного фонду.

Цими розпорядженнями райдержадміністрація неправомірно позбавила Запорізьку міську раду права користування природним заповідним фондом як національного надбання, яке Україна розглядає як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

З огляду на викладене, розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 15.08.2006 року № 14/285 в частині надання земельної ділянки природно-заповідного фонду у приватну власність ОСОБА_2 та від 29.09.2006 року №14/335 в частині надання земельної ділянки природно - заповідного фонду у приватну власність ОСОБА_1 видано усупереч 4. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 53, ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. ст. 19, 20, 83, 122, 149, 150 3К України.

Отже, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, як і Розумівська сільська Рада народних депутатів розпорядилась вилученимиз оборотуземлями природно-заповідногофонду,які неможуть передаватисьу приватнувласність,та якітериторіально розташованіу межахміста Запоріжжя, що свідчить про порушення прав територіальної громади на користування та розпорядження вказаними землями.

Ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №916/1979/13 викладений правовий висновок про те, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Така позиція також висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17.

Рішення виконавчого комітету Розумівської сільської Ради народних депутатів Запорізького району Запорізької області від 21.07.1994 року за №47/7, №47/8, №47/14, № 47/15, №47/16, які зазначені в державних актах на право приватної власності на землю, які видані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , як підстава для їх видання за відомостями Запорізького обласного державного архіву від 03.11.2021 року №01-32/3006 відсутні.

Поряд із цим, рішення виконавчого комітету Розумівської сільської Ради народних депутатів від 14.07.1994 року за № 47 має не індивідуальний, а колективний характер, відповідно до якого за порядковим №7 було прийнято рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_4 , за №8 - ОСОБА_8 , за № 14 - ОСОБА_6 , за № 15 - ОСОБА_5 , за № 16 - ОСОБА_7 .

З наведеного вбачається, що номера рішень Розумівської сільської Ради народних депутатів Запорізького району Запорізької області від 21.07.1994 року, які зазначені в державних актах на права приватної власності на землю, відповідають порядковому номеру громадян, яким були надані земельні ділянки рішенням Розумівської сільської Ради народних депутатів Запорізького району Запорізької області від 14.07.1994 року.

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07.11.2018 року у справах № 488/6211/14-ц, №488/5027/14-ц зроблено висновок, що підставою набуття права приватної власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, державні акти на право приватної власності на землю серії ЗП № 000007-1640 (виданий ОСОБА_4 щодо земельної ділянки № НОМЕР_7 ), серії ЗП № 000007-1645 (виданий ОСОБА_8 щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 ), серії ЗП № 000007-1644 (виданий ОСОБА_6 щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 ), серії ЗП № 000007-1650 (виданий ОСОБА_5 щодо земельної ділянки № НОМЕР_8 ), серії ЗП № 000007-1643 (виданий ОСОБА_7 щодо земельної ділянки № НОМЕР_3 ) суперечать вимогам законодавства, проте визнання їх недійсними не є необхідним для вирішення спірного питання про приналежність земельної ділянки та для її витребування в інтересах Запорізької міської ради, питання про визнання їх недійсним прокурором у позові не ставиться.

Належним та достатнім способом захисту порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради враховуючи наявність рішення виконавчого комітету Розумівської сільської Ради народних депутатів та розпоряджень Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області та державних актів на право приватної власності на них, є саме визнання недійснимрішення тарозпоряджень, як підстави виникнення майнових прав.

При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_16 та представника Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про те, що зміна цільового призначення спірних земельних ділянок правомірно відбулась 12.01.1989 року та 16.11.1990 року, коли земельна ділянка загальною площею 2,51 га була виділена виконавчим комітетом Запорізької районної ради народних депутатів ДСУ-635 «Гідромеханізація».

В даному випадку суд першої інстанції врахував, що спірні земельні ділянки розташовані на території міста Запоріжжя, межі якого, як вже зазначалось, є незмінними з 1988 року.

На час прийняття вказаних рішень виконавчим комітетом Запорізької районної ради народних депутатів, переведення земель з однієї категорії до іншої проводилося органом, що приймав рішення про надання земель у користування, яким з урахуванням розташування земельних ділянок, в даному випадку уповноваженим був виконавчий комітет Запорізької міської ради народних депутатів. Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок, територіально розташованих у межах міста Запоріжжя, виходила за межі компетенції виконавчого комітету Запорізької районної ради народних депутатів.

Крім того,суд першої інстанції погодивсяз доводамипрокурора пронеправомірність рішеньвиконавчого комітетуЗапорізької районноїради народнихдепутатів №12від 12.01.1989 рокута №301від 16.11.1990 року«Про відвідземель підколективні сади»у зв`язкуз порушеннямположень ст.41ЗК УРСР1970р.(вредакції,чинній начас прийняттяцих рішень),якою було передбачено, що вилучення, зокрема, земель заповідників проводилася у виняткових випадках і тільки за постановою Ради Міністрів Української РСР.

Суд першої інстанції прийняв до уваги, що ст.4 ЗК УРСР 1970 року містив визначення єдиного державного земельного фонду, до якого відповідно до п.3 належали землі промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення. Оскільки станом на момент прийняття вищевказаних рішень законодавче визначення порядку використання територій ботанічного заказника місцевого значення закріплено в ЗК УРСР не було, водночас у рішенні виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 28.05.1980 року №253, яким було затверджено ботанічні заказники місцевого значення, мова йде в тому числі про необхідність здійснення контролю за збереженням заповідних ділянок, у рішенні Запорізької обласної ради народних депутатів від 28.09.1984 року №315 про затвердження мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення, то відповідно до таких правовідносин суд вважає можливим застосувати норми права, які регулюють подібні за змістом правовідносини, а саме в даному випадку земель заповідників.

Також судпершої інстанції врахував,що згідно з інформацією, яка міститься у листі ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» від 23.09.2021 року зa № 484, на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування 2009 року зазначена земельна ділянка не вилучена.

Також суд першої інстанції врахував, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, абзац п`ятий пункту 143)). Однак, беручи до уваги те, що рішення Запорізької районноїради народнихдепутатів від 12.01.1989 року та 16.11.1990 року, на підставі яких земельну ділянку загальною площею 2,51 га, було передано Дніпропетровському спецуправлінню № 635 «Гідромеханізація» із земель Запорізького лісхоззага (з 36 кварталу Хортицького лісництва в якому розташований ботанічний заказник місцевого значення «Солов`їний гай»), не стосуються ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як останнього набувача земельних ділянок, скасування цих рішень не призведе до відновлення порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя.

Отже, не дивлячись на те, що рішення Запорізької районноїради народнихдепутатів від 12.01.1989 року та 16.11.1990 року не скасовані, суд першої інстанції дійшов до переконання, що вони суперечать вимогамзаконодавства та є незаконними як такі, що прийняті поза межами компетенції та за відсутності волевиявлення власника держави.

Відносно доводів представника відповідача ОСОБА_1 про безпідставність доводів прокурора, який в обґрунтування своїх вимог вказує про перебування спірних земельних ділянок на час виникнення спірних правовідносин в межахприбережної захисноїсмуги річкиДніпро, то суд першої інстанції зазначав таке.

З урахуванням підстав та предмета позову доказуванню прокурором підлягала, зокрема, обставина знаходження спірних земельнихділянок натериторії ботанічногозаказника місцевогозначення «Солов`їнийгай», тобто їх віднесення до земель природно-заповідного фонду, які обмежені в цивільному обороті, перебувають під особливою охороною та мають особливий режим використання.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилався, серед іншого, на технічний звіт інженера-геодезиста ОСОБА_9 від 04.10.2022 року, згідно з яким під час проведення топографо-геодезичних робіт по обстеженню земельних ділянок за кадастровими номерами: 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0816, які на праві власності належать ОСОБА_1 , було встановлено, що вказані земельні ділянки повністю знаходяться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро та межах міста Запоріжжя, землевідведення ділянок оформлено помилково, а саме, на землях Запорізького району. При цьому земельні ділянки повністю знаходяться на території ботанічного заказникамісцевого значення«Солов`їний гай». Також прокурор послався на лист Інституту НАН України від 30.11.2022 року за №01-03/165.

В ході судового розгляду прокурором було доведено, що земельні ділянки, що відведені у приватну власність, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час розташовані на території ботанічного заказникамісцевого значення«Солов`їний гай», є землями природо-заповідного фонду, повністю знаходяться в межах м. Запоріжжя та на даний час в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро.

Те, що спірні земельніділянки наданий часзнаходяться вмежах прибережноїзахисної смугирічки Дніпро, оцінено судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами та враховується на підтвердження факту перебування земельних ділянок під особливою охороною держави.

Щодо посилання представника Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області на лист ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» від 23.09.2021 року за №484, то суд першої інстанції зазначав, що станом на момент прийняття Розумівської сільською радою рішення, спірні земельні ділянки належали до території природно-заповідного фонду, а саме були частиною ботанічного заказника«Солов`їний гай», через що проведення лісовпорядної експедиції за наслідками якої планувалось внесення змін до матеріалів лісовпорядкування не вплине на теперішній час на розташування спірних земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, на території ботанічного заказника місцевого значення.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, то суд першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі вважав встановленим та доведеним, що земельні ділянки, яким на теперішній час присвоєно кадастрові номери 2322188400:06:001:0816 площею 0,1500 га, 2322188400:06:001:0815 площею 0,1500 га, 2322188400:06:001:0812 площею 0,1800 га, не могли бути предметами договорівкупівлі -продажу,оскільки євилученими ізцивільного обороту.

Спірні земельніділянки вибулиіз володіннятериторіальної громадим.Запоріжжя і зареєстрований відносно них власник змінився лише формально. Поряд із цим, існування договорів купівлі - продажу земельних ділянок є юридичною перешкодою у реалізації територіальною громадою м. Запоріжжя права користування та розпорядження, оскільки наявність останніх як підстава набуття права власності свідчить про їх законність набуття ОСОБА_1 .

Ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угод недійсними.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін і яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оспорювати правочин можуть не лише сторони, а й заінтересована особа, яка не була його стороною, проте її власний інтерес полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Ст.ст. 655 - 656, 658 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (приданий, набутий) продавцем у майбутньому. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Ст. 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Таким чином, договір купівлі-продажу є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст. ст. 317, 319 ЦК України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має всі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння).

Отже, оскільки земельні ділянки, яким на теперішній час присвоєні кадастрові номери 2322188400:06:001:0816, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0812, є обмежено оборотоздатними, через що розпорядження майном здійснено не власником об`єкта нерухомості, який не зареєстрований в установленому законом порядку та на підставі незаконних документів, що відповідно до ч. 3 ст.215 ЦК України є підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.03.2017 року у справі № 910/15992/16.

Враховуючи, що договори купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, а саме земельних ділянок вчинені на підставі незаконних документів,останні спрямованіна перешкоджаннязаконному власникув особіЗапорізької міськоїради реалізуватиправомочності власникащодо використанняприродно-заповідногофонду якнаціонального надбання,яке єскладовою частиноюсвітової системитериторій таоб`єктів,що перебуваютьпід особливоюохороною.

З огляду на викладене, наявні правові підстави для усунення Запорізькій міській раді перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом визнання вищевказаних договорів купівлі-продажу недійсними.

Щодо підстав для скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав, то суд першої інстанції врахував, що на даний час, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 2322188400:06:001:0816 (реєстраційний номер 1657773623221); на земельну ділянку площею 0,18 га із кадастровим номером 2322188400:06:001:0812 (реєстраційний номер 1657789523221); на земельну ділянку із кадастровим номером 2322188400:06:001:0815 (реєстраційний номер 1657744223221).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно зі ст.18 вказаного Закону за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.

Законодавче закріпленнянеобхідності державноїреєстрації прававласності (оренди)на нерухомемайно є,таким чином,визнанням збоку державипублічно -правового інтересуу встановленніналежності нерухомогомайна конкретнійособі.Державна реєстраціяправ покликанаслужити забезпеченнямстабільності оборотунерухомості,оскільки останнямає нетільки майнову,а йсоціальну значимість.Подібна стабільністьдосягається шляхомвинесення операційта іншихдій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Згідно зі ст. 26 вказаного Закону, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

З огляду на вищевикладене з урахуванням необхідності задоволення позовної вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними суд першої інстанції вважав необхідним також задовольнити позовну вимогу щодо припиненняправа приватноївласності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0816, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0812.

Враховуючи, що спірні земельні ділянки відносяться до земель природно-заповідного фонду та вибули з комунальної власності поза волею власника - Запорізької міської ради, договори купівлі-продажу земельних ділянок суперечать земельному та природоохоронному законодавству та підлягають визнанню недійсними, а тому, керуючись ч. 3 ст.26 вищевказаного Закону, право приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0816, 2322188400:06:001:0815, 2322188400:06:001:0812 підлягає припиненню.

Такий спосіб захисту у повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

Використання даного способу захисту якнайкраще забезпечить відновлення відповідних прав та інтересів держави, оскільки ці позовні вимоги за своєю правовою природою є вимогами про усунення перешкод у користуванні майном і правовим наслідком їх задоволення є створення державі в особі Запорізької міської ради належних умов і можливостей для повноцінного використання та розпорядження землями природно-заповідного фонду.

Вказані вимоги у сукупності направлені на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю та охоплюються єдиним способом захисту, визначеним ст. 391 ЦК України та ч. 2 ст. 152 ЗК України, та є засобами реагування на триваюче порушення права державної власності.

Належність вимог про визнання правочинів недійсними до негаторних вбачається також зі змісту постанов Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17, згідно з якими власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи договори або інші правочини.

Щодо вимог про скасування державноїреєстрації земельнихділянок в Державному земельному кадастрі, то суд першої інстанції враховував таке.

Ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Ст. 15 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються, зокрема, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Ч. 10 ст. 79-1 ЗК України визначено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це.

Так, за відомостями Державного земельного кадастру, земельні ділянки за кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, площею 0,18 га, 2322188400:06:001:0816, площею 0,15 га та 2322188400:06:001:0815, площею 0,15 га віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення садівництва зареєстровані в Державному реєстрі земель 03.11.2006 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та розташовані в ОСК «Гай» на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Вказані відомості перенесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, площею 0,18 га, 2322188400:06:001:0816, площею 0,15 га та 2322188400:06:001:0815, площею 0,15 входять у межі ботанічного заказникамісцевого значення«Солов`їний гай», вважаються землями комунальної власності, через що не можуть відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.

Разом з тим, встановлення цим землям статусу сільськогосподарських фактично позбавляє територіальну громаду можливості реалізувати правомочність користування цими землями відповідно до їх унікальних якостей та характеристик. Більше того, зазначене цільове призначення згідно з положеннями ЗК України формально є підставою для передачі цих земельних ділянок приватним власникам для використання за таким призначенням.

Оскільки допустимі види використання земельної ділянки і її правовий режим тісно пов`язані із цільовим призначенням, навіть формального зазначення у документації із землеустрою, Державному земельному кадастрі і Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, площею 0,18 га, 2322188400:06:001:0815 площею 0,15 га та 2322188400:06:001:0816, площею 0,15 га мають сільськогосподарське призначення, достатньо для подальшого знищення унікальних та рідкісних рослин, природних властивостей самого заказника та цілої екосистеми, розташованих на вказаних землях.

Водночас, особливий режим земель природно-заповідного фонду характеризується тим, що усі заходи з їх охорони спрямовані на попередження та недопущення використання цих земель для інших потреб.

Отже залишення вказаним земельним ділянкам цільового призначення - для ведення садівництва в категорії землі сільськогосподарського призначення, фактично може призвести до знищення об`єкту природно-заповідного фонду.

Більше того, згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про права на земельну ділянку підлягають реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також усі відомості про земельну ділянку, у тому числі її цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), вносяться до Державного земельного кадастру (ст. 15 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»).

Враховуючи принцип реєстраційного підтвердження прав, який наразі впроваджується у судову практику і знайшов відображення у ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що визначає державну реєстрацію як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав та їх обтяжень, то реєстрація цільового призначення земельних ділянок засвідчує визнання державою того режиму їх оборотоздатності і використання, який є властивим для відповідного цільового призначення.

У ст. 373 ЦК України, якою встановлено права власника земельної ділянки, та у ст. 415 ЦК України, якою визначені права землекористувача, вказано на обов`язок використання земельної ділянки виключно за цільовим призначенням.

Отже, реєстрація у державних реєстрах спірних земельних ділянок як таких, що належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, засвідчує перед державою їх відповідний режим, наділяє власника та землекористувача правом здійснювати на них відповідні сільськогосподарські роботи та унеможливлює їх використання як земель природно-заповідного фонду, оскільки будь-які вимоги та обмеження, спрямовані на захист цих територій, спростовуватимуться зареєстрованим цільовим призначенням ділянок як призначених для сільськогосподарських потреб.

На переконання суду першої інстанції збереження земельних ділянок зі вказаними кадастровими номерами із категорією сільськогосподарського призначення призведе до повного знищення об`єктів природно-заповідної екосистеми.

Враховуючи, що правові режими земельних ділянок сільськогосподарського та природоохоронного призначення, є повністю відмінними, тому реєстрація спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі як земель сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва перешкоджає дотриманню такого режиму земельних ділянок, який відповідає їх якісним характеристикам.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі № 367/4140/16-ц зроблено висновки, що права володіючого власника на повноцінне розпорядження та/чи користування належним йому майном, порушені протиправним вчиненням третіми особами перешкод у їх реалізації, підлягають захисту шляхом подання негаторного позову.

Разом з тим, відповідні перешкоди можуть полягати не лише у неправомірній державній реєстрації прав власності на земельні ділянки за приватними особами, їх самовільному зайнятті, використанні тощо, а й у встановленні земельним ділянкам цільового і функціонального призначення, яке не відповідає їх справжнім природним якостям та характеристикам, унеможливлює виконання ними функцій, притаманних з огляду на такі характеристики, та позбавляє державу благ, які б вона могла отримати у разі їх належного використання.

У постанові від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення не пов`язаних із позбавленням володіння порушень його прав щодо ділянки, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини.

Поняття перешкод у реалізації законним власником прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості її використати, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі №? 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0816 та 2322188400:06:001:0815 не можуть існувати у встановлених межах, їх державнареєстрація повиннабути скасованата створенонові об`єктиречових правз іншимимежами кадастровиминомерами.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ст.ст. 16, 25 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Згідно з вимогами ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» та ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Отже, з метою реального поновлення прав територіальної громади, державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0816 та 2322188400:06:001:0815 підлягає визнанню незаконною і скасуванню.

При цьому, суд при ухваленні рішення не приймає до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_1 та представника Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про пропускпрокурором строкупозовної давності при поданні цього позову.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4ст. 267 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст.391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (див. mutatismutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96)).

За обставинами даної справи мета позивача спрямована на усунення перешкод власникові (територіальній громаді міста Запоріжжя), який не втратив володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою на території об`єкта природно-заповідного фонду), у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом її повернення від ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 року у справі 554/10517/16-ц конкретизувала висновок, наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 911/2325/18 та вказала, що зайняття фізичними та юридичними особами земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, не пов`язане із позбавленням власника цих ділянок володіння ними. Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані. Вимогу про усунення перешкод державі чи відповідній територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянкамиможна заявити впродовж усього часу, поки триває відповідне порушення.

На підставі викладеного, суд першої інстанції відхилиі доводи представника відповідача ОСОБА_1 та Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про необхідність відмови у позові у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Щодо пропорційностівтручання у право особи на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами суд першої інстанції зазначав таке.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право мирного володіння майном.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людиниположення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого держава користується значною свободою (полем) розсуду. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України(статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей4,5 ЗК Українизавданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до абзацу третього преамбули до Закону України «Про природно-заповідний фонд України»,природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. Тому на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням (ч. 3 ст. 7 Закону).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч.7 ст. 41, ч.1ст. 50 Конституції України, ч.3ст. 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункти «а» і «б» частини першої статті91, пункти «а» і «б» частини першої статті96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див.mutatismutandis постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.75)).

Контроль за використанням земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду згідно з її цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для територіальної громади міста Запоріжжя інтереси якої представляє Запорізька міська рада та яка зацікавлена у збереженні ботанічного заказника місцевого значення «Солов`їний гай» який, як встановив суд, став об`єктом природно-заповідного фонду до виникнення спірних правовідносин.Повернення територіальній громаді міста Запоріжжя земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цих ділянок. Суд встановив, що спірні земельні ділянки належать до земель природно-заповідного призначення. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному об`єкту природно-заповідного фонду. З огляду на вищевказане у втручанні держави у право мирного володіння ОСОБА_1 земельними ділянками для ведення садівництва на території об`єкта природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цих ділянок за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право територіальної громади повернути земельні ділянки, які знаходяться під об`єктом природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність їх передання на користь фізичних осіб передбачене у чинному законодавстві України, приписи якого та практика їхнього застосування щодо повернення таких ділянок є доступними, чіткими та передбачуваними.

Враховуючи поведінку як органу місцевого самоврядування та місцевого органу державної виконавчої влади, які прийняли протиправні рішення, так і поведінку ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 ,а також ОСОБА_1 , щодо отримання у власність земельних ділянок на території об`єкта природно-заповідного фонду для садівництва, загальний інтерес у контролі за використанням цих ділянок для гарантування безпечності довкілля, непогіршення екологічної ситуації, забезпечення правомірного, раціонального й ефективного користування земельними ділянками у межах ботанічного заказника місцевого значення «Солов`їний гай», суд повинен встановити, чи переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні ним контролю за цими ділянками над інтересами суспільства.

Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 75-76), від 20 липня 2020 року у справі № 923/196/20 (пункт 39), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 132)).

На думку суду першої інстанції, за обставин цієї справи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 ,а також ОСОБА_1 немогли незнати проте,що земельніділянки знаходитьсяу межахботанічного заказника«Солов`їний гай»,розміщеному уцьому місті.В силузовнішніх,об`єктивних,явних івидимих природнихознак земельнихділянок, розташованихпоблизу річкиДніпро, проявивши розумну обачність, вони могли і повинні були знати про те, що ці ділянки розташовані у ботанічному заказнику, який з 1980 року є об`єктом природно-заповідного фонду. Тому немає підстав вважати, що у спірній ситуації, мали місце недобросовісні дії лише з боку органів місцевого самоврядування та місцевого органу державної влади. А крім того, законодавство України надає і сторонам відповідних договорів купівлі-продажу ефективні засоби відновлення їхніх прав, якими вони на цей час не скористалися.

Рішення суду про усунення перешкод територіальній громаді з боку ОСОБА_1 у користуванні землями ботанічного заказникамісцевого значення«Солов`їний гай» відповідатиме легітимній меті та дозволятиме її досягнути. Такий захід втручання у відповідне право є пропорційним цій меті, оскільки ОСОБА_1 , придбаваючи земельні ділянки, діючи розумно, не міг не перевірити місцезнаходження об`єктів, а отже, міг та мав пересвідчитися у тому, що ці ділянки знаходиться у ботанічному заказнику. За таких обставин неможливо виснувати про те, що втручання у право ОСОБА_1 на об`єкти, які він за добросовісної поведінки не міг отримати, є для нього надмірним тягарем. Немає жодних підстав вважати, що перед тим, як придбати земельні ділянки, у ОСОБА_1 були перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цих ділянок.

У вказаному випадку суд також звертає увагу на оцінку критерію пропорційності втручання, надану Європейський судом з прав людини у рішенні у справі «Гамер проти Бельгії». Так, суд зазначив, що заявник побудував заміський будинок у лісовій зоні, де згідно з національним законодавством будівництво не дозволялося і порядку легалізації такого будівництва закон не визначав. Окрім як шляхом приведення місця забудови до його первинного стану шляхом знесення, ніякий інший спосіб захисту не міг вважатися належним з огляду на беззаперечне втручання у цілісність лісової зони, у якій не дозволялася жодна забудова. За таких обставинЄвропейський суд з прав людини, врахувавши те, що втручання у право мирного володіння майном відбулося згідно із законом і переслідувало легітимну мету контролю за використанням земельної ділянки відповідно до загальних інтересів, визнав таке втручання пропорційним.

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову),несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третястатті 13 ЦПК України).

Під час розгляду цієї справи ОСОБА_1 розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про відшкодування шкодиу зв`язку із заявленими до нього вимогами.

Суд першої інстанції звернув увагу, що законодавство України надає ОСОБА_1 після завершення цього судового процесу додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Він не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до осіб, у яких придбав земельні ділянки, у тому числі про відшкодування збитків на підставіст. 661 ЦК України.

На підстави відкладеного, суд першої інстанції вважав, що позов сторони позивача у цій справі слід задовольнити повністю.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає лише частково.

Так, в силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межахзаявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення в межах позовних вимог позивача, які булипредметом розгляду суду першоїінстанції у цій справі.

Право на захист особа здійснює на свійрозсуд (ст. 20 ч.1 ЦК України).

Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права… фізичних осіб… у спосіб, визначений законом або договором.

Лише за клопотанням сторони позивача в силу вимог ст. 51 ч. 1 ЦПК України суд першої інстанції мав право залучати у цій справі додатково будь-яких інших відповідачів (у тому числі належних), співвідповідачів, зокрема у даному випадку після смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.09.2013 року - т.с. 1 а.с. 186) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - т.с. 3 а.с. 175-176), спадкоємців, які прийнялиспадщину після смерті останніх, оскільки правовідносини є майновими.

Так як ОСОБА_6 та ОСОБА_7 померли ще до відкриття провадження у цій справі за вищезазначеним позовом позивача (ухвала суду першої інстанції від 13.03.2023року т.с. 2 а.с. 112), то спадкоємці останніх, які прийняли спадщину, не могли бути залученими судом першої інстанції в якостіправонаступників останніх у цій справі.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при вищевкладених обставинах, правильно закрив ухвалою суду першої інстанції від 07 червня 2023 року (т.с. 3 а.с. 180-181) провадження у цій справі в частиніпозовних вимог до ОСОБА_17 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку вивільного судочинства; оскільки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (витяг з реєстру т.с. 3 а.с. 175-177), тобто ще до подання вищезазначеної позовної заяви прокурором у цій справі у січні 2023 року, правоздатність фізичної особи припиняється в день її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України), чинним законодавством не передбачено можливості пред`явлення позову до особи, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинилася, вказана ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалась, набрала заклгнної сили, є чинною, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні).

Проте, у подальшому суд першої інстанції у порушення вимог ЦПК України помилково розглянув по суті ці позовні вимоги до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та задовольнив їх,а саме: про усунення перешкод власнику шляхом визнання недійними:

-рішень виконавчого комітету Розумівської сільської Ради народних депутатів від 14.07.1994 року № 47 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» у тому числі в частині:

= ОСОБА_6 площею 0,05 га

= ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,05 га,

- договорів купівлі-продажу від18.08.2006 року,укладеного між ОСОБА_1 (покупець), посвідчених приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М.,відносно земельних ділянок із кадастровими номерами 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0816, зареєстрованих у реєстрі за №:

= №4543 - та ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_6 (продавець),

= № 4558 - та ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_7 (продавець),

-без залучення відповідачів (у тому числі належних) взагалі в ційчастині вимог (спадкоємців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), які прийняли спадщину, та в закритому провадженні по ОСОБА_7 , хоча за позовними вимогами про визнання недійсними рішень та угод належними відповідачами у тому числі є особи, яким земля передавлась у власність, та , відповідно, друга сторона договору купівлі-продажу (у даному випадку продавці).

Поза межами компетенції апеляційного суду знаходиться вирішення на теперішній час питання про залучення будь-яких відповідачів, у тому належних за клопотанням сторони позивача на стадії апеляційного перегляду цієї справи.

А тому оскаржуване рішення суду першої інстанції у цій справі у частині задоволення вищевказаних позовних вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає скасуванню апеляційним судом:

- без ухвалення будь-якого іншого рішення у ційчастині щодо позовних вимог в частині до ОСОБА_7 , оскільки провадження відносно останніх вже закрито судом першої інстанції ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя на підставі ст. 255 ч. 1 п.1 ЦПК України, яка є чинною (т.с. 3 а.с. 180-181), і суд першої інстанції не мав права розглядати ці вимоги по суті,

- із закриттям провадження апеляційним судом у ційчастині щодо позовних вимог в частині до ОСОБА_6 на підставі ст. 255 ч. 1 п.1 ЦПК України.

В іншійчастині всіхвищезазначених позовнихвимог сторони позивача у цій справі апеляційним судом ухвалюється нове судове рішення про відмову саме через неефективний спосіб захисту саме порушеного права позивача, як правильно встановив суд першої інстанції при вищевикладених правильно встановлених фактичних обставинах цієї справи, з таких підстав.

В силу вимог ст. 263 ч. 2 ЦПК України при ухваленні нового рішення в ційчастині вимог за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд не може виходити за межі позовних вимог сторони позивача у цій справі та усувати перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного фонду з кадастровими номерами 2322188400:06:001:0812, 2322188400:06:001:0815 та 2322188400:06:001:0816 шляхом повернення останніх ОСОБА_1 . Запорізькій міській раді, яких сторона позивача у цій справі взагалі не заявляла у суді першої інстанції у цій справі.

При цьому,апеляційним судомна виконаннявимог ст.263ч.4ЦПК Українивстановлено,що Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17зазначала, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата,суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, незалежно від того, чи перераховані у відповідній постанові Великої Палати всі рішення ВСУ, в яких викладенаправова позиція, від якої відступила Велика Палата.

Останнім таким правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, є правовий висновок, викладений у постанові від 12.03.2024 року у справі ЄУН №927/1206/21:

«…119 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючиповернути такуділянку (дав. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10 І 32/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі №372/ 1 684/І 4- ц (пункт 46)).

120. У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такт правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже; вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах».

121. Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження…».

Проте, судом першої інстанції у цій справі було правильно встановлено, що при вищевикладених обставинах відбулось подальшевідчуження вищезазначених спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1

«…142. Натомість у справі, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, прокурор не заявив ані вимоги про повернення земельної ділянки у власність держави (негаторного позову), ані вимоги про витребування земельноїділянки з чужого незаконного володіння (віндикаційного позову).

143. У справі, яка переглядається, прокурор пред 'явив вимогу про визнання незаконним і скасування наказу, яким земельна ділянка передана з державної власності у комунальну власність, спрямовану на усунення стану юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника.

144. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи констатувала достатність, належність, правомірність та дієвість (ефективність) у спірних правовідносинах саме такого самостійного способу захисту, як визнання незаконним і скасування рішення уповноваженого органу державної влади (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України), оскільки подальше відчуження спірної земельної ділянки не відбулося…».

Таким чином, при вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку, що належною вимогою обраного строною позивача у цій справі на їївласний розсуд саме негаторного позову мала б бути саме вимога про усунення першкод власнику землі саме шляхом повернення вищезазначених спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , якої сторона позивача у цій справі не заявляла взагалі, тобто стороною позивача було обрано неналежний спосіб захисту.

З чим, фактично погодився керівник окружної прокуратури, як представник позивача, у своєму відзиві на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 у цій справі (т.с. 4 а.с. 203), застостовуючий вибірковий підхід у цій справі та зазначаючи таке: «…В той же час, власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14 ц). Однак, беручи до уваги те, що рішення виконавчогокомітету Запорізькоїрайонної радинародних депутатів № 12від 12.01.1989та №301від 16.11.1990року «Провідвід земельпід колективнісади» не стосуються ОСОБА_1 , як останнього набувача земельної ділянки, вимоги про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Запорізької районної ради народних депутатів № 10 від 12.01.1989 року та від 16.11.1990 № 1301 не призведе до відновлення порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя, через що необхідність визнання їх недійсними не вимагається…».

Що також узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом, викладеним у постанові від 04 квітня 2024 року у справі ЄУН 317/372/22 (т.с. 5 а.с. 108-119), який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

Також, у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 01.03.2023 по справі №522/22473/15-ц, якій є обовзяковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України, обрання позивачем неналежного способузахисту своїх прав є самостійною підставою для відмови впозові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 'провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження №> 14- 125цс20, пункт 76).

Доводи апеляційноїскарги відповідача ОСОБА_1 в іншійчастині неґрунтуються назаконі тадоказах,наявних уматеріалах цієїсправи,а лишеєтакими,щофактичнодублюютьдоводи запереченьвідповідача уційсправіусудіпершої інстанції,якимостаннійвженадавналежнуоцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача ОСОБА_1 , яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2023 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову), провадження у цій справі в частині позовних вимог до ОСОБА_6 закрити на підставі ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК України; в іншій частині позовних вимог керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах Запорізької міської ради у цій справи слід відмовити через неефективний спосіб захисту порушеного права.

Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що Запорізька міська рада чи прокурор в інтересах останньої у подальшому не позбавлені права вирішувати питання у позасудовому чи у судовому порядку окремо від цієї справи із застосуваннямсаме ефективногоспособу захиступорушеного права:усунення перешкод шляхомповернення спірних земельних ділянок ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 255, 367-369, 371-372, 374-377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хортицькогорайонного судум.Запоріжжя від08грудня 2023рокуу цій справі у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову).

Провадження у цій справі в частині позовних вимог до ОСОБА_6 закрити на підставі ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК України.

В іншій частині позовних вимог керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах Запорізької міської ради у цій справи відмовити через неефективний спосіб захисту.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 04.06.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.