ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/232/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" (66344, Одеська обл., Подільський р-н, село Коси, код ЄДРПОУ 43456510; ел. пошта dimaagro19@gmail.com)

до Приватного підприємства «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» (35112, Рівненська обл., Дубенський район, с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50; код ЄДРПОУ 30132761; ел. пошта office@agroexpres.com.ua)

про стягнення 2 445 182,72 грн

у судове засідання представники сторін не з`явилися

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

ВСТАНОВИВ:

29 лютого 2024 року через підсистему "Електронний суд" від Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" надійшов позов до Приватного підприємства «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» про стягнення 2 595 182 грн 72 коп. (з яких: 2 490 433 грн 62 коп - основний борг, 44 451 грн 21 коп. - пеня за період з 30.09.2023 по 22.02.2024; 60 297 грн 89 коп. - інфляційні втрати).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язань за Договором суборенди техніки з екіпажем №08-23М від 08.05.2023 в частині повного та своєчасного виконання зобов`язань з оплати.

Ухвалою від 05.03.2024, серед іншого, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/232/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.03.2024. на 15:20 год. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

Ухвалою від 25.03.2024 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 05.03.2024 у справі № 918/232/24 замінивши неправильну дату набрання законної сили даною ухвалою 05.04.2024 на правильну - 05.03.2024.

28 березня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" надійшла заява про забезпечення позову, у якій адвокат Хлівицька Оксана Вікторівна просила суд забезпечити позов у справі № 918/232/24 шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки Приватного підприємства «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» у межах заявлених позовних вимог у сумі 2 595 182 грн 72 коп. та судового збору 38 023 грн 27 коп., які знаходяться на рахунках у всіх банківських установах, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Ухвалою від 28.03.2024 у задоволенні заяви Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" про забезпечення позову у справі № 918/232/24 - відмовлено.

28 березня 2024 року у визначений судом час для проведення судового засідання по даній справі до Господарського суду Рівненської області надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Відтак підготовче судове засідання у справі № 918/232/24, призначене на 28.03.2024 на 15:20 год. не відбулося.

Ухвалою від 28.03.2024 повідомлено сторін, що наступне підготовче у справі № 918/232/24 відбудеться 11.04.2024.

Ухвалою від 11.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/232/24. Призначено справу № 918/232/24 до судового розгляду по суті на 30.04.2024.

11 квітня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Приватного підприємства «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості.

Ухвалою від 30.04.2024 закрито провадження у справі № 918/242/24 в частині стягнення 150 000 грн 00 коп. основної заборгованості. Оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 23.05.2024. Постановлено провести судове засідання з розгляду справи по суті із представником Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" адвокатом Хлівицькою Оксаною Вікторівною в режимі відеоконференції.

22 травня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" надійшла заява про повернення судового збору, в якій адвокат Хлівицька Оксана Вікторівна просила суд повернути позивачу судовий збір у розмірі 9 585 грн 55 коп. (в тому числі 1 800 грн 00 коп. згідно часткової сплати відповідачем основного боргу та закритті провадження у справі).

Ухвалою від 23.05.2024 заяву Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" про повернення судового збору у справі № 918/232/24 задоволено. Постановлено повернути Фермерському господарству "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" з Державного бюджету України 9 585 грн 55 коп. судового збору. Дана ухвала з гербовою печаткою є підставою для повернення Фермерському господарству "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" з Державного бюджету України 9 585 грн 55 коп. судового збору з рахунку, на який сплачений судовий збір згідно з платіжною інструкцією № 2049 від 22.02.2024 на суму 37 356,49 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

23 травня 2024 року від представника позивача адвоката Чернобай Тетяни Олександрівни надійшла заява про розгляд справи без участі представника Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС".

23 травня 2024 року судом встановлено, що позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, хоча про час дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали від 30.04.2024 до їх електронних кабінетів в ЄСІТС.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що позивач та відповідач отримали ухвалу від 30.04.2024 до своїх електронних кабінетів 03.05.2024 о 01:30 год.

Клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи по суті без участі представників учасників справи до суду не надходило.

Позивач скористався правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 08.05.2023 між Фермерським господарством "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" (орендар) та Приватним підприємством «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» (Суборендар) укладено Договір суборенди техніки з екіпажем №08-23М (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Орендар зобов`язується передати Суборендарю в тимчасове володіння та користування сільськогосподарську техніку. Техніка використовуватиметься Суборендарем для цілей обмолоту сільськогосподарських культур.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що техніка передається Суборендарю до виконання за його заявкою.

Умовами Договору передбачено, що строк суборенди становить два місяці та діє до 15.09.2023 (пункт 4.1. договору).

На виконання п.1.1. та п.1.2. Договору у Додатку 1 від 08.05.2023 до Договору орендар та суборендар визначили техніку, яку орендар зобов`язується передати суборендарю в тимчасове володіння та користування, а саме:

1. Комбайн зернозбиральний Claas Lexion 580 2009 27007BH водії: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

2. Комбайн зернозбиральний John Deere 9660 2003 33500BA водії: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

3. Комбайн зернозбиральний John НОМЕР_1 водії: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до укладеного договору та додатку 1 до нього, орендарем були надані в суборенду комбайни зернозбиральні з екіпажем.

Умовами пункту 3.3. Договору передбачено, що передача техніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 5.1. Договору розмір суборендної плати визначається в протоколі погодження ціни, з ПДВ за кожен місяць суборенди.

У додатку №1а до Договору складено протокол узгодження договірної ціни та визначено, що вартість суборенди за цим договором становить суму 1927646 грн 54 коп. (без урахування ПДВ) за один місяць суборенди.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що повернення техніки провадиться за актом приймання-передачі, аналогічним тому, який складається при передачі техніки від орендаря суборендарю.

Як вбачається із матеріалів справи, передача орендованої техніки відбулася 15.07.2023, а повернення з суборенди:

1. Claas Lexion 580 27007BH - 25.08.2023, що підтверджується Актом №2 від 25.08.2023 (загальна кількість днів перебування комбайнів в оренді склала 41 день).

2. John Deere 9660 33500BA - 29.08.2023 що підтверджується Актом №3 від 29.08.2023 (загальна кількість днів перебування комбайнів в оренді склала 45 днів).

3. John Deere 9770 STS 36745AI - 30.08.2023 що підтверджується Актом №4 від 30.08.2023 (загальна кількість днів перебування комбайнів в оренді склала 46 днів).

Отже, загальна кількість днів перебування усіх трьох комбайнів в суборенді склала 132 дні.

Згідно з умовами п.5.1. та п.5.4. Договору, які визначають загальну вартість суборендної плати та порядок розрахунків, суборендар зобов`язується сплатити 100,0% вартості суборендної плати протягом 10-ти банківських днів, після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 6.2.1. передбачено, що суборендар зобов`язаний своєчасно сплачувати суборендні платежі.

На підтвердження надання послуг (суборендна плата сільськогосподарської техніки з екіпажем), щодо оренди та суборенди сільськогосподарської техніки, між підприємствами було підписано Акт надання послуг, а саме: Акт надання послуг №11 від 18.09.2023 - загальна вартість наданих послуг (суборендна плата сільськогосподарської техніки з екіпажем) складає 3 283 217 грн 34 коп.

Тобто, як встановлено судом, відповідач підписанням Акту надання послуг №11 від 18.09.2023 визнав факт надання послуг (суборендна плата сільськогосподарської техніки з екіпажем) від позивача.

В той же час ФГ«АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС», як орендарем, було виконано належним чином та у встановлені строки умови Договору.

Як вбачається, позивачем на адресу відповідача було направлено рахунок №13 від 18.09.2023 на суму 3 283 217 грн 34 коп. для сплати отриманих послуг щодо суборенди сільськогосподарської техніки.

Однак, в порушення пунктів 5.4. та 6.2.1. Договору відповідачем не здійснено своєчасну оплату по вищезазначеному рахунку.

З метою вирішення питання щодо сплати існуючої заборгованості, позивач звертався, зокрема 07.12.2023 до відповідача з листом-претензією щодо існуючої заборгованості з вимогою погасити заборгованість за Договором.

Після отримання листа претензії ПП «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» були частково сплачені отримані послуги у розмірі 792 783 грн 72 коп, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:

- № 2410 від 14.12.2023 на суму 142 783 грн 72 коп;

- № 2512 від 22.12.2023 на суму - 300 000 грн 00 коп;

- № 69161 від 29.01.2024 на суму - 100 000 грн 00 коп;

- № 527 від 01.02.2024на суму - 50 000 грн 00 коп.

- № 661 від 12.02.2024 на суму - 200 000 грн 00 коп.

Однак оскільки відповідачем не було здійснено повного погашення заборгованості за Договором позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом за захистом своїх законних прав.

Водночас після звернення позивача до господарського суду із даним позовом у даній справі № 918/232/24 відповідачем частково погашена основна заборгованість по Договору суборенди техніки з екіпажем №08-23М від 08.05.2023 у загальному розмірі 150 000,00 грн,, що підтверджується платіжними інструкціями № 1332 від 01.03.2024 та № 69639 від 18.04.2024. У зв`язку із цим суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 150 000,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 2 445 182,72 грн (з яких: 2 340 433 грн 62 коп. - основний борг, 44 451 грн 21 коп. - пеня за період з 30.09.2023 по 22.02.2024; 60 297 грн 89 коп. - інфляційні втрати).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом установлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором найму транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.3 ст. 285, ч.1, ч.4 ст. 286 ГК України, орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За ч. 1, 2 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

Частиною 1 ст. 805 ЦК України передбачено, що управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Приписами ч. 1 ст. 762 ЦК України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із матеріалів справи, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором перед позивачем становить 2 340 433 грн 62 коп., доказів сплати орендних платежів станом на дату розгляду справи відповідачем суду не надано, відтак вимога в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із т. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).

Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18; п. 37 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у Договорі відповідальність у вигляді пені, а також визначили її розмір.

Розділом 8 Договору передбачено відповідальність сторін та порядок вирішення спорів. Так, пунктом 8.1. передбачено, що у разі порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором і чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Також пунктом 8.3. договору передбачено, що у разі прострочення сплати орендних платежів Суборендар сплачує Орендарю пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми боргу.

З аналізу даної умови договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (0,01% від суми заборгованості), порядок нарахування пені (від суми заборгованості).

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань по поставці товару у вигляді неустойки то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунків, доданих до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку вигляді пені у розмірі 44 451 грн 21 коп. (за період з 30.09.2023 по 22.02.2024).

Обґрунтовуючи початок строку із нарахування пені позивач вказує, що Акт надання послуг №11 на суму 3 283 217 грн 34 коп. складено і підписано 18.09.2023, тобто суборендна плата мала бути сплачена протягом десяти банківських днів з 18.09.2023. Отже, граничний строк сплати настав 29.09.2023. З 30.09.2023 почалось прострочення платежу та почалось нарахування пені у розмірі 0,01 відсотка від суми боргу (пункт 8.1. договору).

Водночас суд не погоджується із таким обґрунтуванням позивача та констатує, що прострочення виконання зобов`язань за Договором розпочалося не із 30.09.2023, а із 03.10.2023 з огляду на наступне.

Згідно з умовами п.5.1. та п.5.4. Договору, які визначають загальну вартість суборендної плати та порядок розрахунків, суборендар зобов`язався сплатити 100,0% вартості суборендної плати протягом 10-ти банківських днів, після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

Як вбачається Акт надання послуг №11 на суму 3 283 217 грн 34 коп. складено і підписано 18.09.2023.

При цьому судом враховано, що банківський день - це період робочого часу банку, протягом якого проводяться розрахункові операції з клієнтами банку і позначаються (датуються) цим числом.

До банківського дня не включаються вихідні та святкові дні.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-IX від 15.03.2022 у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Судом також враховано, що поняття "банківський день" скасовано відповідно до повідомлення Національного банку України від 01.04.2023, згідно з яким з 01.04.2023 запрацювало нове покоління Системи електронних платежів Національного банку України (СЕП), тому система функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022 та доступна для проведення міжбанківських платежів 24 години на добу 7 днів на тиждень, що передбачає цілодобове виконання міжбанківських платіжних операцій без призупинення роботи системи та миттєвий перехід від поточного до наступного календарного дня.

У той же час, суд відзначає, що Договір від 08.05.2023 укладений сторонами після скасування Національним банком України поняття "банківський день" (01.04.2023), однак сторони у тексті договору використовують поняття саме "банківський день".

Водночас суд зауважує, що поняття "банківські дні" відповідно до звичаїв ділового обороту у господарських правовідносинах є аналогічним за змістом з поняттям "робочий день".

Судом також враховано, що Цивільний кодекс України передбачає, що вчинення будь-яких дій в установі можливе лише в період робочого часу в цій установі; звичаї ділового обороту свідчать про те, що у переважної більшості підприємств, установ України вихідними днями є субота та неділя, отже вчинення будь-яких дій на підприємстві відповідача, в тому числі проведення платежів, у вихідні дні є ускладненим або неможливим взагалі

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо необхідності відліку строку на орендну оплату за договором товару саме у робочих днях.

Однак відлік строку із якого розпочалося прострочення виконання зобов`язання починається не із 30.09.2023, а із 03.10.2023, адже саме з наступного дня після складання та підписання Акту надання послуг №11 від 18.09.2023, тобто із 19.09.2023 розпочався відлік 10-денного строку, обумовленого сторонами у п.5.1. та п.5.4. Договору.

Відповідно останній 10-й робочий день прав на 02.10.2023.

У зв`язку із тим, що відповідачем не здійснено повного погашення своїх зобов`язань за Договором у термін до 02.10.2023, - відповідач є таким, що прострочив із 03.10.2023.

Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні не є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 43 466,25 грн.

Відтак суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені на суму 43 466,25 грн., а в решті означених позовних вимог на суму 984 грн 96 коп. суд відмовляє.

Стосовно нарахувань інфляційних втрат

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування інфляційних втрат.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні не є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 83 629,22 грн.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 60 297 грн 89 коп. інфляційних втрат, - суд задовольняє означені позовні вимоги у розмірі, визначеному позивачем самостійно.

Розрахунок пені та інфляційних втрат, здійснений судом, долучено до матеріалів справи.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача на користь позивача 2 340 433 грн 62 коп. - основного боргу, 43 466 грн 25 грн. - пені, 60 297 грн 89 коп. - інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 38023 грн 27 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 2 595 182 грн 72 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 2 595 182 грн 72 коп. розмір судового збору складає 38 927,74 грн.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно Фермерське господарство "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" зобов`язане було сплатити судовий збір у розмірі 31 142 грн 19 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від 38 927,74 грн.

Судом встановлено, що позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме, 38 927 грн 74 коп. із належних 31 142 грн 19 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 2049 від 22.02.2024 на суму 37 356,49 грн та № 2050 від 26.02.2024 на суму 667 грн 00 коп.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, суд ухвалою від 23.05.2023 повернув позивачеві надміру сплачений судовий збір у розмірі 7 785 грн 55 коп. за письмовим клопотанням представника Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС".

Окрім того, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині 150 000 грн 00 коп. основного боргу господарський суд в ухвалі від 30.04.2024 роз`яснив позивачу про його право на звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення судового збору у розмірі 1 800 грн 00 коп.

Після звернення позивача до суду із письмовим клопотанням, задовольнивши яке, суд ухвалою від 23.05.2023 повернув позивачеві судовий збір у розмірі 1 800 грн 00 коп. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 150 000 грн 00 коп. основного боргу.

Після закриття провадження у справі в частині згідно з даною ухвалою сума судового збору, що підлягає сплаті за позовні вимоги у розмірі 2 445 182.72 грн складає 29 342 грн 19 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов підлягає до часткового задоволення, - судовий збір в розмірі 29 330 грн 37 коп. покладається на відповідача (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Відтак решта судового збору у розмірі 11 грн 82 коп. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" до Приватного підприємства «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» про стягнення 2 445 182.72 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» (35112, Рівненська обл., Дубенський район, с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50; код ЄДРПОУ 30132761; ел. пошта office@agroexpres.com.ua) на користь Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" (66344, Одеська обл., Подільський р-н, село Коси, код ЄДРПОУ 43456510; ел. пошта dimaagro19@gmail.com) 2 340 433 (два мільйони триста сорок тисяч чотириста тридцять три) грн 62 коп. - основного боргу, 43 466 (сорок три тисячі чотириста шістдесят шість) грн 25 грн. - пені, 60 297 (шістдесят тисяч двісті дев`яносто сім) грн 89 коп. - інфляційних втрат, 29 330 (двадцять дев`ять тисяч триста тридцять) грн 37 коп. - судового збору.

3. В решті позовних вимог про стягнення 984 грн 96 коп. пені - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано суддею "03" червня 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич