ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024м. ДніпроСправа № 904/150/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м.Нікополь

про стягнення заборгованості в розмірі 914 751,54 грн за договором розподілу природного газу

Представники:

Від позивача: Кузьміна Ірина Сергіївна., посвідчення №2448 від 13.02.2020., адвокат

Від відповідача: Добровольський А.Т., довіреність №14-4016 від 13.01.2023, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованість в розмірі 914 751,54 грн за договором розподілу природного газу, який було укладено шляхом підписання заяви приєднання від 01.01.2016 № 09420056ЕР016, з яких:

831 600,00 грн. - основного боргу,

71 141,73 грн.- пені,

6 086,46 грн. - інфляційних втрат,

5 923,35 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 15.01.2024 позовну заяву залишено без руху.

18.01.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 19.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30.01.2024.

30.01.2024 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 13.02.2024.

05.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

08.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7011/20.

Крім того, 08.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 640/1125/20, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.

09.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

12.02.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішеннями у справах № 904/7011/20 та № 640/1125/20.

13.02.2024 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 05.03.2024.

14.02.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

05.03.2024 в підготовчому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, проти зупинення провадження у справі заперечив.

Відповідач підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, надав клопотання про зменшення неустойки, а також клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку проведення підготовчого провадження.

Ухвалою від 05.03.2024 в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7011/20 відмовлено.

В задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 640/1125/20 відмовлено.

Клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про продовження строку підготовчого провадження задоволено.

Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів по 18.04.2024 включно.

Відкладено підготовче засідання на 02.04.2024.

01.04.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зупинення розгляду справи без доказів направлення його позивачу.

02.04.2024, у зв`язку з перебуванням судді Назаренко Н.Г. у відпустці з 01.04.2024 по 12.04.2024, підготовче засідання по справі № 904/150/24 не відбулося.

Ухвалою від 15.04.2024 призначено підготовче засідання в межах розумного строку на 29.04.2024.

29.04.2024 в судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. Клопотання про зупинення провадження у справі від 01.04.2024 Відповідач попросив залишити без розгляду.

Ухвалою від 29.04.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні в межах розумного строку до 13.05.2024.

13.05.2024 позивач в підготовчому засіданні надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить, у зв`язку зі сплатою відповідачем 139 104,05 грн. заборгованості згідно платіжного доручення № 276827 від 09.05.2024, стягнути з відповідача 775 647,49 грн. заборгованості, з яких:

692 495,95 грн. - основного боргу,

71 141,73 грн.- пені,

6 086,46 грн. - інфляційних втрат,

5 923,35 грн. - 3% річних.

Розглянувши подану заяву, суд приймає її до розгляду.

Відповідач проти позову заперечив.

Ухвалою від 13.05.2024 клопотання відповідача про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі № 904/150/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1517/23 задоволено.

Залишено без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 904/150/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1517/23.

Прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28.05.2024.

28.05.2024 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав зменшені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

28.05.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг за договором розподілу природного газу, який було укладено шляхом підписання заяви приєднання від 01.01.2016 № 09420056ЕР016.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що у 2020 році тариф на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, для АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» не встановлено, і АТ "Нікопольський завод феросплавів", керуючись п. 6.2. Договору, до моменту встановлення Оператору ГРМ нового правомірно визначеного тарифу на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, має сплачувати за послуги АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» у 2020 році за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ за фізичний обсяг розподілу природного газу (тобто за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425), і в строк до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (як це визначено п. 6.4. Договору).

Станом на 31.12.2020 переплата коштів, сплачених АТ "Нікопольський завод феросплавів" на користь АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» у 2020 році у співставленні з розміром коштів, які б мали бути сплачені нашим підприємством на користь АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» за надані послуги з розподілу природного газу, зокрема за період з 01.01.2020 по 31.10.2020, із застосуванням тарифу 580,60 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ), відповідно до постанови НКРЕКП від 24.03.2016 № 425, складає 1 095 456,37 грн.

Таким чином, виходячи з приписів п. 6.6. Договору, протягом 2020 року АТ "Нікопольський завод феросплавів" до моменту встановлення для АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» нового правомірно визначеного тарифу на послуги з розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, має здійснювати оплату послуг з розподілу природного газу за тарифом, встановленим згідно з постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425, та у строк до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг, тобто за фактичний розподіл газу у розрахунковому періоді, і з урахуванням раніше перерахованих (переплачених внаслідок скасування постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018) у 2020 році коштів.

Відповідач зазначає, що сума переплати, яка утворилася внаслідок застосування тарифу 580,60 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ) до спірних правовідносин, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.03.2016 № 425, і складає 1 095 456,37 грн., неправомірно не була врахована АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" при визначенні заборгованості за надані у 2023 році послуги.

Відповідач зазначив, що звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, якою просило (з урахуванням змін предмету позову) зобов`язати Акціонерне товариство "Оператор Газорозподільної системи «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» при визначенні вартості наданих Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" послуг розподілу природного газу у період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420056EGBP016 застосувати тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 №425, а саме: 580,60 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ), за фізичний обсяг розподілу природного газу, з зазначенням Акціонерним товариством "Оператор Газорозподільної системи «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» цього тарифу у первинних документах, складених на підтвердження виконання договору розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420056EGBP016.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020 відкрито провадження за вищевказаними вимогами АТ НЗФ у справі №904/7011/20.

На теперішній час, справа №904/7011/20 перебуває на розгляді у господарському суді Дніпропетровської області, рішення у цій справі не прийняте.

Таким чином, на думку відповідача, у нього відсутня заборгованість за надані Позивачем у липні-вересні 2023 року послуги з розподілу природного газу, а навіть навпаки, наявна переплата за ці послуги, що обумовлено неправомірним застосуванням неправомірних постанов НКРЕКП про встановлення тарифів на послуги Позивача, що не враховано Позивачем.

Крім того, відповідач зазначив, що наявність та дія вищенаведених форс-мажорних обставин є обґрунтованою та законною підставою для звільнення АТ НЗФ від відповідальності за надані Позивачем послуги відповідно до Договору розподілу у 2022 та 2023 році (ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідач стверджує, що акти наданих за липень-серпень 2023 року направлені на адресу Відповідача лише 12.09.2023 рекомендованим листом №5320702599124 з описом вкладення.

Таким чином, Відповідач не міг здійснити оплату за надані Позивачем у липні - серпні 2023 року послуги не отримавши від Позивача первинних документів, з отриманням яких п. 6.6 Договору пов`язує виникнення у Відповідача обов`язку щодо оплати цих послуг.

Таким чином, розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, складений Позивачем та на підставі якого ним заявлені позовні вимоги є безпідставним, таким, що не відповідає фактичним матеріалам та обставинам справи, а тому не може обґрунтовувати позовні вимоги Позивача.

Також відповідач, у випадку задоволення позовних вимог, просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій пені до 1,00 грн.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що у період з 2020-2023 рік діяли такі Постанови НКРЕКП, якими були встановлені тарифи на оплату вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу: Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 затверджено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,04 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно; Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1156 «Про внесення змін до Постанови НКРЕКП від 24 грудня 2019 року №3018» затверджено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,14 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01.07.2020 по 31.12.2020; Постановою НКРЕКП від 30 грудня 2020 р. № 2768 затверджено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,17 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01.01.2021 по 31.12.2021; Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 р. № 2745, затверджено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) діє по теперішній час.

Жодна з вищевказаних постанов не визнана протиправною у судовому порядку. Вказані Постанови НКРЕКП втрачали чинність автоматично з моменту вступу в силу кожної наступної Постанови.

Позивач вказує, що відповідач не погоджується з тарифами, які були встановлені Регулятором, та відповідно до яких АТ «Дніпропетровськгаз» здійснювало нарахування.

Позивач зазначає, що Відповідачем не наданий сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором (відсутність підстав для сплати Позивачу належних платежів).

Відтак, на думку Позивача, твердження Відповідача про звільнення від сплати належних Позивачу платежів (пені, інфляційних втрат, 3% річних) з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Відповідач зазначив, що враховуючи, що у відзиві на позов він зазначає про наявність переплати за надані Позивачем послуги за наслідками 2020 року, це, відповідно до вищевикладених нормативно-правових вимог та укладеного між Позивачем та Відповідачем договору має бути враховано при встановленні наявності або відсутності заборгованості за спірні періоди, позов щодо яких розглядається у межах цієї господарської справи №904/150/24.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту надання послуг та порушення відповідачем домовленості з оплати вартості даних послуг на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, 01.01.2016 Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" підписав заяву-приєднання № 09420056EGBP016 до умов Договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Вказаною заявою ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" (Споживач) приєдналося до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (далі Договір).

Цей типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. (п. 1.1. Договору).

Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України Про ринок природного газу і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 1.2. Договору).

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. (п. 1.3. Договору).

За цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1. Договору).

Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 5.6. Договору після визначення загального об`єму розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, Оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: в - кВтгод, в - Гкал, в - МДж. Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВтгод, Гкал, МДж) розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті Споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором. Оператор ГРМ зобов`язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Споживач (крім побутового) зобов`язується довести інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику. Визначені за умовами цього договору об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1. Договору).

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2. Договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4. Договору).

Відповідно до п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8. Договору).

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пп. 1 п. 7.4. Договору).

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1. Договору).

Додатком 4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви-приєднання № 09420056EGBP016 від 01.01.2016 визначено розрахунок втрат і витрат природного газу та перелік точок комерційного обліку споживача.

Актом приймання-передачі природного газу № ДГП0068710 від 30.09.2022 встановлено, що річна замовлена потужність (РЗП) для AT «Нікопольський завод феросплавів» на 2023 рік становить 4 468 596,68 /12 місяців, місячна замовлена потужність 372 383,06 м3.

Листом № 20-4005/6310/6602 від 12.10.2022 споживач на 2023 рік скорегував обсяги РЗП на 3 800 000,00 м3/12 = місячна замовлена потужність 316 666,67 м3.

Отже, споживач самостійно замовив обсяг послуг РЗП на 2023 рік листом від 12.10.2022 № 20-4005/6310/6602 відповідно до абзацу десять пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ.

Вказане замовлення надало право споживачу в подальшому одноразово скоригувати обсяги РЗП на 2023 рік.

Пунктом 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.

У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до пункту 1 цієї глави за весь календарний рік.

Відповідач скористався своїм правом та скоригував обсяги РЗП на 2023 шляхом подання Оператору ГРМ листа № 6-4016/6310/6602 від 07.09.2023, в якому просив зменшити сумарну величину замовленої річної потужності природного газу для AT "Нікопольський завод феросплавів" на 2023 рік з обсягу 3 800 000 м3 до обсягу 2 200 000 м3, у тому числі по об`єктам: для проммайданчика AT НЗФ (ЕІК-код 56ZO06B0056EG03A) в об`ємі 2 199 990 м3; для санаторію-профілакторію «Електрометалург» (ЕІК-код 56ZO06B0056EG01E) в об`ємі 10 м3 (десять м3). Отже, як зазначає позивач, у травні 2023 року відповідач отримав послуг на суму 277 200 грн з ПДВ (2 200 000 м3 * 1,512 грн / 12 місяців).

Згідно з Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 р. № 2745, для Споживачів АТ «Дніпропетровськгаз» затверджено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу (потужності) у липні 2023 на суму 478 800, 00 грн (277 200 грн після коригування), що підтверджується актом наданих послуг №ДГП83013566 від 31.07.2023 та рахунком на оплату №63017368 від 31.07.2023.

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу (потужності) у серпні 2023 на суму 478 800, 00 грн (277 200 грн після коригування), що підтверджується актом наданих послуг №ДГП83015525 від 31.08.2023 та рахунком на оплату №63016928 від 31.08.2023.

Вказані акти та рахунки за липень-серпень 2023 року були направлені на адресу Споживача листом вих. № 49004.1-Сл-19453-0923 від 11.09.2023 12.09.2023.

Пунктом 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.

У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до пункту 1 цієї глави за весь календарний рік.

Споживач скористався своїм правом, та скоригував обсяги РЗП на 2023, шляхом подання Оператору ГРМ листа від 07.09.2023 вих.№6-4016/6310/6602.

Отже, 2 200 000 м3 * 1, 512 грн / 12 місяців = 277 200 грн.

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу (потужності) у вересні 2023 на суму 277 200 грн, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП83016034 від 30.09.2023 та рахунком на оплату №63019731 від 30.09.2023.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду за позовом.

В подальшому позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій посилаючись зазначив про сплату відповідачем 139 104,05 грн. заборгованості згідно платіжного доручення № 276827 від 09.05.2024, яка була зарахована на користь часткового погашення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за липень 2023.

Також позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 по справі № 904/1517/23 стягнуто з відповідача 139 104,05 грн. основної заборгованості, 8 574,91 грн. пені, 514,50 грн. 3% річних, 2 086,56 грн. інфляційних втрат, 2684,00 грн. судового збору.

Позивач вказує, що на час винесення рішення така заборгованість у сумі 139 104,05 грн. існувала, проте, на час розгляду апеляційної скарги AT "Нікопольський завод феросплавів" основний борг був сплачений, що не було враховано Центральним апеляційним господарським судом при винесенні постанови від 19.04.2024 у справі № 904/1517/23.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути 692 495,95 грн. - основного боргу, 71 141,73 грн.- пені, 6 086,46 грн. - інфляційних втрат, 5 923,35 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1,2 ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу цього Кодексу (п. 5 гл. 3 розд. І Кодексу ГРМ).

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (п. 6 гл. 3 розд. І Кодексу ГРМ).

Згідно з п. 1 гл. 1 розд. VI Кодексу газорозподільних систем суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 2 гл. 1 розд. VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 N 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 1 гл. 3 розд. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з п. 3, 4 гл. 3 розд. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідно до абз. 1,2 п. 8 гл. 6 роз. VI Кодексу ГРМ у разі виникнення у споживача заборгованості за договором розподілу природного газу сторони (за згодою Оператора ГРМ) можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, відповідно до абз. 1,2 п. 8 гл. 6 роз. VI Кодексу ГРМ у разі виникнення у споживача заборгованості за договором розподілу природного газу сторони (за згодою Оператора ГРМ) можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Так, з урахуванням коригування обсягу РЗП та частковими оплатами Відповідача, сума боргу становить 692 495,95 грн.

Доказів оплати заборгованості в розмірі 692 495,95 грн. відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.

Пунктом 10.1. Типового договору розподілу природного газу встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.(п.п. 10.2-10.4 Типового договору розподілу природного газу).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконання основного зобов`язання.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»:

- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно;

- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до частини 4 статті 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року зі справи № 915/531/17, від 26 травня 2020 року зі справи № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності не невиконані зобов`язання.

Правомірність нарахування пені.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2. Типового договору).

Отже, за приписами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 71 141,73 грн. за загальний період прострочення з 11.08.2023 по 03.01.2024.

При перевірці розрахунків судом помилок не виявлено, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 71 141,73 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідач обґрунтовує клопотання наступним.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Нікопольська міська територіальна громада, де знаходиться Позивач, з 21.07.2022 по 31.05.2023 віднесена до території активних бойових дій, а з 31.05.2023 до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#Text).

Загально відомим фактом є те, що починаючи з липня 2022 року місто Нікополь в Дніпропетровській області і по теперішній час піддається щоденним систематичним обстрілам з боку військ рф, які знаходяться на відстані 7 кілометрів по басейну тепер вже колишнього Каховського водосховища від міста Нікополь. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 https://adm.dp.gov.ua/news/masova-vorozha-ataka-na-dnipropetrovshchinu-zaginula-zhinka-9-lyudej-poraneni-zrujnovani-3-shkoli-ta-zhitlovi-budinki, https://bykvu.com/ua/bukvy/rosiiany-vedut-obstrily-nikopolia-ta-marhantsia-zi-spalnykh-raioniv-okupovanoho-enerhodaru-mer/).

18.07.2022 року та 15.08.2022 року частина адміністративних будівель та виробничих потужностей АТ НЗФ була зруйнована та пошкоджена внаслідок влучання реактивних снарядів з реактивних систем залпового вогню «ГРАД» ворожих військ рф. Внаслідок таких влучань виникали і пожежі, які додатково знищували майно Відповідача.

Збитки АТ НЗФ від цих руйнувань за фактом обстрілів 18.07.2022 та 15.08.2022 сягають 377 582 431,60 грн. та 187 703 872,73 грн. відповідно.

Загалом по об`єктах та майну АТ «Нікопольський завод феросплавів» станом на 01.03.2024 компетентними слідчими органами зафіксовано 33 факти ворожих артилерійських обстрілів з реактивних систем залпового вогню, ствольної артилерії та атак БПЛА. Серед таких обстрілів АТ НЗФ, зокрема: 31.08.2022, 15.09.2022, 05.01.2023, 04.11.2023, 12.11.2023, 20.11.2023, 05.12.2023, 22.12.2023, 16.01.2024 та 21.02.2024 внаслідок ворожих обстрілів з боку РФ було пошкоджено об`єкти цивільної інфраструктури, які належать АТ «Нікопольський завод феросплавів». Так, внаслідок влучання реактивних снарядів з РСЗВ «Град», обстрілів зі ствольної артилерії та атак з БПЛА ворожих військ, значних руйнувань зазнали соціальні об`єкти АТ НЗФ.

07.10.2022 внаслідок артилерійського обстрілу з боку рф станції «Нікополь- Сортувальний» АТ НЗФ було пошкоджено частину залізничної колії, рухомий склад та розподільчу коробку трансформатора ТП-418 ТМ160/6, що призвело до призупинення руху вантажного залізничного транспорту на власних коліях АТ НЗФ (поставка сировини для виробництва феросплавів, збут готової продукції АТ НЗФ).

19.12.2022 року внаслідок ворожого обстрілу ствольною артилерією російських військ повністю знищено електропередавальну лінію та високовольтні кабелі, що належать відповідачу.

16.02.2023 при ворожому обстрілі було пошкоджено провід повітряної лінії, який живить плавильні печі АТ «Нікопольський завод феросплавів», що призвело до тимчасової зупинки виробництва.

09.03.2023 ворог здійснив ракетну атаку по енергетичній системі Нікопольського району. Під час обстрілу ракетами С-300, пошкоджень зазнала підстанція 330 кВ «Нікопольська». Внаслідок обстрілу на території підстанції виникла пожежа. Вогнем було знищено певне обладнання підстанції, що призвело до знеструмлення високовольтної електропередавальної лінії. Внаслідок цього обстрілу та влучання ворожої ракети по об`єктах цивільної інфраструктури, пошкоджено опору № 1 повітряної лінії 154 кВ ГВ-3-ГВ-4 (інв. № 3128), що знаходиться в районі підстанції «Нікопольська-330» та належать АТ НЗФ.

04.05.2023 збройними формуваннями рф з боку Запорізької області здійснено чотири скиди з БПЛА. Внаслідок вказаних протиправних дій пошкоджено трансформаторну підстанцію «НЗФ-5», що належить АТ «Нікопольський завод феросплавів» та, яка розташована його на території. На цій підстанції було знищено силовий трансформатор ТРДН-63000 та пошкоджено інше електричне коштовне обладнання.

06.05.2023 воєнізованими підрозділами рф з боку с. Водяного Запорізької області було здійснено обстріл з РСЗВ «ГРАД» та ствольною артилерією по цивільній інфраструктурі м.Нікополь. В результаті вказаних протиправних дій отримали пошкодження об`єкти цивільної інфраструктури м. Нікополь, зокрема, виробничі потужності Позивача: адміністративна будівля, цех та піч АТ «Нікопольський завод феросплавів».

22.07.2023 воєнізовані підрозділи рф здійснили скид міни з БПЛА (орієнтовно мінометна міна). В результаті вказаних протиправних дій пошкоджено будівлі, споруди АТ «Нікопольський завод феросплавів» (склад сирої сировини), що знаходиться на території підприємства.

З серпня 2022 року і до 01.11.2023 господарська діяльність відповідача знаходилася в стані часткового простою, що викликано руйнуванням його майна та устаткування, яке використовується ним у господарській діяльності, внаслідок ворожих обстрілів. А з 01.11.2023 виробництво АТ НЗФ знаходиться в стані повної зупинки пічних агрегатів, що викликано безпосередньо як руйнуваннями, пошкодженнями виробничих потужностей, майна АТ НЗФ, внаслідок ворожих обстрілів, так і складною ситуацією в енергетичній системі України, що є також наслідком військової агресії рф проти України.

У зв`язку з відсутністю організаційних можливостей та зупинкою виробництва працівникам Товариства оголошено вимушений простій. При цьому відповідач дотримується передбачених трудовим законодавством України гарантій з виплати 2/3 тарифної ставки працівникам, що знаходяться у вимушеному простої не з вини працівників.

Відтак проведення воєнних (бойових) дій на території Нікопольської міської територіальної громади та повна зупинка виробництва у відповідача в аспекті його обов`язку виконати умови Договору є надзвичайною та винятковою обставиною, яку він не міг передбачити та запобігти їй будь-якими доступними для нього засобами.

Ведення бойових дій в місті Нікополь Дніпропетровської області не є для відповідача звичайним господарським (комерційним) ризиком, а є надзвичайною обставиною в умовах війни.

При цьому, відповідач з квітня 2024 року поступово планує поновлення виробничого процесу, запуск пічних агрегатів після закінчення зимового періоду та зменшення навантаження на енергетичну систему України, оскільки основним енергоносієм для виробництва феросплавів є електроенергія, що дозволить поступово відновити фінансові можливості та виконати судове рішення у цій справі.

Таким чином, наявність та дія вищенаведених форс-мажорних обставин унеможливили здійснення у 2023 році здійснення платежів на користь Позивача за Договором у повному обсязі, що є обґрунтованою та законною підставою для позитивного (на користь Відповідача) вирішення питання про зменшення суми нарахованих Позивачем штрафних санкцій пені.

Відповідач вказує, що за наданим Позивачем актом звіряння станом на 30.09.2023 року Позивач надав Відповідачу послуг протягом 2023 року на загальну суму 2 494 799,98 грн.

При цьому, Відповідач за наданими самим Позивачем даними здійснив оплату за послуги, отримані у 2023 році на загальну суму 1 915 199,98 грн.

Різниця складає 579 600 грн., а не як зазначено Позивачем у його позові у сумі 831 600,00 грн.

Тому, заборгованість у спірному періоді та у спірній сумі виникла у Відповідача внаслідок зарахування Відповідачем здійсненої оплати в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди, а належного повідомлення про такі дії Позивач Відповідачу не надсилав, що спричинило різний облік поточної заборгованості за надані у 2023 році (в тому числі і за спірний у цій справі період) у Позивача і Відповідача.

Відповідач зазначає, що Позивачем у позові не зазначено про наявність певних збитків, які б обумовлювали необхідність застосування до Відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, і так само відсутність збитків у Позивача свідчить про можливість і доцільність зменшення суми штрафних санкцій. Крім того, обставини спору свідчать, що його виникнення пов`язано із винятковими обставинами в країні та світі в цілому, а спільні інтереси сторін, у поєднанні із державними і суспільними інтересами та існуючою ситуацією в країні, заслуговують на виняткову та прихильну увагу для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення про зменшення штрафних санкцій, заявлених Позивачем. При цьому, у разі задоволення вимоги про стягнення суми штрафних санкцій пені у повному обсязі, буде істотно порушений баланс сторін, ущемлений суспільний і державний інтерес у підтримці економіки країни та належному фінансуванні ВСУ, ТрО, оборонних підприємств, а отримання пені Позивачем, який є приватним підприємством, буде мати вид необґрунтованого збагачення на фоні невідкладного і критичного питань дотримання національних інтересів та важливості підтримки вітчизняних виробників.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 % та стягнення пені у розмірі 35 570,87 грн.

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені більше, ніж на 50%. Порушення дисципліни оплати наданих послуг у спірний період та прострочення оплати мали місце. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і останній міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути нарахування пені. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період прострочення з 11.08.2023 по 03.01.2024, розмір яких склав суму 5 923,35 грн.

Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 5 923,35 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 6 086,46 грн. нараховані за період з 11.08.2023 по 03.01.2024.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом помилок не виявив, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 6 086,46 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 692 495,95 грн., пені в розмірі 35 570,87 грн., 3% річних у розмірі 5 923,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 086,46 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 35 570,86грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (914 751,54грн.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 10 977,02грн. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 10 977,10грн., про що свідчить платіжна інструкція №29 від 17.01.2024 на суму 10 977,10 грн.

Крім того, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої загальна суму позовних вимог становить775 647,49 грн.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 1 669,33грн.

Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Суд звертає увагу, що, не зважаючи на часткове задоволення позовних вимог позивача, судові витрати, відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки застосування положень ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України не є підставою для покладення судових витрат на іншу сторону.

Таким чином, в іншій частині витрати зі сплаті судового збору у розмірі 9 307,77 грн. судом покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" до Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" про стягнення заборгованості в розмірі 914 751,54 грн за договором розподілу природного газу - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка буд.2; ідентифікаційний код 03340920) основного боргу в розмірі 692 495,95 грн., пені в розмірі 35 570,87 грн., 3% річних у розмірі 5 923,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 086,46 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 9 307,77 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 03.06.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко