ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 р.Справа № 440/5410/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Є.Б. Супрун) від 12.12.2023 (повний текст складено 12.12.23) по справі № 440/5410/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при Комунальному некомерційному підприємстві Чутівська центральна лікарня, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК, оформлену довідкою від 07.03.2022 № 42, про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; зобов`язати ВЛК здійснити повторний медичний огляд ОСОБА_1 ; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення відомостей до військового квитка серія НОМЕР_5 про зарахування ОСОБА_1 до запасу на підставі протоколу № 6 від 17.10.2013; визнати протиправним та скасувати пп. 2.12. п. 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 07.03.2022 №45 в частині призову з 07.03.2022 по мобілізації до в/ч НОМЕР_3 солдата запасу ОСОБА_1 , 1994 року народження; визнати протиправним та скасувати пп. 4.27. п. 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2022 №2 в частині зарахування з 05.04.2022 до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначення на котлове забезпечення з вечері 06.04.2022 солдата ОСОБА_1 навідником 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону, ВОС - 101281Д, шпк "солдат"; визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_3 щодо непроведення ОСОБА_1 базової загальновійськової підготовки; визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо внесення відомостей до військового квитка серія НОМЕР_5 про проходження ОСОБА_1 підготовки у період з 09.03.2022 по 13.03.2022 за ВОС 100 та внесення відомостей до військового квитка серія НОМЕР_5 про проходження ОСОБА_1 підготовки у період з 25.03.2022 по 29.03.2022 за ВОС 100; визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо непроведення ОСОБА_1 базової загальновійськової підготовки; визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_4 щодо внесення відомостей до військового квитка серія НОМЕР_5 про проходження ОСОБА_1 підготовки у період з 27.05.2022 по 08.06.2022 за ВОС 101.

В обґрунтування позовних вимог послався на на протиправну, як на його думку, поведінку відповідачів щодо мобілізації позивача та проходження військової служби у Збройних Силах України без достатніх на те підстав, за відсутності медичних показань для цього, без урахування обставин обмеженої придатності позивача до військової служби у військовий час та обставин відсутності у позивача на момент призову військово-облікової спеціальності.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі № 440/5410/23 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків в частині підстав оскарження позивачем спірної постанови ВЛК, адже позивачем у позовній заяві підставами оскарження відповідної постанови ВЛК фактично вказувалося необ`єктивність проведення відповідного медичного огляду, його проведений за спрощеною процедурою за відсутності лікарів-спеціалістів, що підтверджується відсутністю виявлення при такому медичному огляді відповідних захворювання, які були встановлені позивачу як до початку проведення медичного обстеження у межах спірної військово-лікарської експертизи так і при подальшому проходженню позивачем лікарів у відповідних медичних установах, що підтверджується наступними фактичними обставинами, докази чого було надано суду першої інстанції. Вказує, що згідно з записами військового квитка позивача його зарахування в запас, відбулося 17.10.2013 р. при цьому, військовий квиток позивачу було видано лише 07.03.2022 р, відповідно під час, начебто, зарахування позивача в запас військовий квиток йому не було видано, що суперечить вимогам законодавства, яке діяло у відповідний період, чим підтверджується безпідставність відомостей занесених у військовий квиток ОСОБА_1 про зарахування до запасу, так як позивач до 07.03.2022 року військову службу жодним чином не проходив, що виключає можливість зарахування його у запас взагалі (в тому числі й строкову), внаслідок непридатності до військової служби у мирний час та обмежено придатності у воєнний час, що повідомлялось суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_4 , але суд не звернув на це увагу щодо можливості проходження військової служби у запасі як такому, а тим паче з 2013 року по 24.02.2022 року до моменту повномасштабного вторгнення в Україну, внаслідок непридатності до військової служби. Також посилається на те, що судом взагалі не було взято до уваги аргументи позивача про те, що відповідних дій щодо складання позивачем військової присяги не вчинялося взагалі ОСОБА_1 та запис у військовому квитку було зроблено відповідною посадовою особою без достатніх правових підстав, формально та без відома позивача. Посилається також на те, що судом в даному випадку було неповно встановлено обставини, що мають значення для справи та проігноровано наявні порушення, які вказують про доведеність аргументів позивача про не проведення йому відповідної базової загальновійськової підготовки та безпідставність внесених записів до його військового квитка.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України, надав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, , в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші відповідачі письмовий відзив на апеляційну скаргу на надали.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.24 відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 по справі № 440/5410/23 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 р. адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року по справі №440/5410/23 призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до протоколу засідань призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 № 6 від 17.10.2013 рішенням призовної комісії згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за ст. 13 "в" Гр. І наказу МО України № 402 від 2008 року. Згідно зі ст. 18 п. 1 пп. 1 та ст. 37 п. 1 пп. 2-7 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнений від призову на строкову військову службу та взятий на військовий облік військовозобов`язаних (а.с. 86).

Відомості щодо зарахування ОСОБА_1 в запас внесено до його військового квитка серії НОМЕР_5 07.03.2022 (а.с. 19).

На підставі повістки ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була вручена позивачу 07.03.2022 на робочому місці через роботодавця (а.с. 18), ОСОБА_1 того ж дня пройшов медичний огляд ВЛК, за результатами якого прийнято постанову, оформлену довідкою ВЛК від 07.03.2022 № 42 (а.с. 87). За змістом цієї постанови ОСОБА_1 встановлено діагноз: стан після оперативного лікування з приводу гінекомастії. На підставі ст. 13-в Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого, наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402) визнаний придатним.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.03.2022 № 45 (по стройовій частині) відповідно до мобілізаційного плану, крім інших, солдата запасу ОСОБА_1 , 1994 р.н., призвано по мобілізації до в/ч НОМЕР_3 з 07.03.2022 (а.с. 85).

Відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_5 (а.с. 19-23), виданого на ім`я ОСОБА_1 07.03.2022, у розділі 17 "Проходження військової служби" містяться відмітки, відповідно до яких позивач у ЗС не служив, 24.03.2022 його зараховано курсантом до в/ч НОМЕР_2 , звідки він вибув 04.04.2022, а з 05.04.2022 його зараховано до в/ч НОМЕР_1 ВОС - навідник.

У розділі VІІ "Службові відмітки" містяться записи, відповідно до яких ОСОБА_1 у період з 09.03.2022 по 13.03.2022 пройшов підготовку за ВОС-100, а в період з 25.03.2022 по 29.03.2022 пройшов курс за ВОС-100.

28.11.2022 представник позивача направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокатський запит щодо надання копій наказів та інших документів, на підставі яких ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації, постанови ВЛК, а також інформації про те, чи застосовувалась на момент мобілізації позивача черговість (черги) загальної мобілізації під час воєнного стану або будь-які інші критерії, за якими визначалась пріоритетність необхідності призову до військової служби під час мобілізації (а.с. 24).

03.01.2023 представник позивача отримав відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 за №96/3/1660 від 06.12.2022, до якої додано копію довідки ВЛК від 07.03.2022 № 42, витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.03.2022 № 45, а також повідомлено, що на момент призову позивача до 9 відділу Полтавського РТЦКСП не надходило керівних документів щодо визначення черговості (черг) загальної мобілізації під час воєнного стану (а.с. 26-28).

Також з відповіді в/ч НОМЕР_1 № 1183 від 21.01.2023 (а.с. 32) на адвокатський запит від 10.01.2023 (а.с. 31) стало відомо, що згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2022 № 2 нижчепойменованих військовослужбовців, які прибули із 184 навчального центру (в/ч НОМЕР_2 ) з квітня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення - з вечері 06.04.2022, зокрема солдата ОСОБА_1 - навідником 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону, ВОС 101281Д, шпк "солдат" (а.с. 32).

Позивач вважає, що обставини неврахування стану його здоров`я, ступеня втрати працездатності, ігнорування з боку ВЛК скарг мобілізованого, внесення ІНФОРМАЦІЯ_4 записів до його військового квитка, відсутність власноручного підпису позивача під військовою присягою свідчить про протиправність його мобілізації. Відповідно протиправним позивач вважає і наказ командира в/ч № НОМЕР_6 від 05.04.2022 № 2 в частині зарахування його до списків особового складу. Протиправна бездіяльність в/ч НОМЕР_3 та в/ч НОМЕР_2 щодо не проведення ОСОБА_1 базової загальновійськової підготовки стало підставою для звернення позивача до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України в зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, проходженням військової служби у Збройних Силах України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі по тексту - Закон № 2232-XII) та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі по тексту - Положення № 1153/2008).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно із ч. 4 ст. 4 Закону №2232-ХІІ порядок комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями встановлюється цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) (п. 5 Положення № 1153/2008).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 постановлено військовому командуванню (зокрема, Міністерству оборони України та Збройним Силам України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб із дня набрання чинності цим указом.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Надаючи оцінку доводам апелянта в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК, оформлену довідкою від 07.03.2022 № 42, про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби та зобов`язання ВЛК здійснити повторний медичний огляд ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення № 402; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 глави ІІ розділу І Положення № 402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Згідно із пунктом 2.2 глави ІІ розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

У відповідності до приписів пункту 2.3 глави ІІ розділу І Положення № 402:

2.3.1. ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

2.3.3. На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, що в свою чергу включає перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України;

2.3.4. ЦВЛК має право:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;

перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах;

перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;

витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме:

виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів;

особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу);

архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);

залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи;

перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів;

направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників;

запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи;

надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та іншого контингенту;

розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

2.3.5. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

У відповідності до приписів пункту 2.6 глави ІІ розділу І Положення № 402:

2.6.1. До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів;

ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

2.6.4. Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

2.6.11. Документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою військового лікувального, цивільного лікувально-профілактичного закладу, військової частини, при яких ці комісії утворені.

За правилами пп. 2.10.1 п. 2.10 гл. 2 р. І Положення № 402, ВЛК військового комісаріату створюється у районному (міському) військовому комісаріаті в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами.

Згідно з пп. 2.10.2 п. 2.10 гл. 2 р. І Положення № 402, ВЛК військового комісаріату має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Підпунктом 2.10.3 п. 2.10 гл.2 р. І Положення № 402 визначено, що ВЛК військового комісаріату Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) військового комісаріату, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

Відповідно пп. 2.10.4 п. 2.10 гл. 2 р. І Положення № 402, на ВЛК районного (міського) військового комісаріату покладається огляд контингентів відповідно до пункту 1.2 розділу І цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК військового комісаріату покладається огляд інших контингентів.

Таким чином, з приведених положень законодавства слідує, що штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК (ВЛК регіону, ЦВЛК), які вправі переглядати скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК.

Згідно з п. 1.1, 1.2 гл. 1 р. ІІ Положення № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК, з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.

Постанова про ступінь придатності до військової служби це загальний висновок ВЛК зроблений на підставі вивчення та оцінки всього стану здоров`я і фізичного розвитку особи, на момент огляду.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "обмежено придатний до військової служби"; "придатний до військової служби". У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби".

Обґрунтовуючи протиправність постанови ВЛК, скаржник зазначає, що наявні у нього хвороби є такими, які виключають його придатність до військової служби.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

З урахуванням обставин щодо обґрунтування протиправності висновків ВЛК про придатність позивача до військової служби у зв`язку з наявністю у нього хвороб, які не були враховані ВЛК під час огляду позивача, колегія суддів зазначає, що перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності військовослужбовців (перевірка) може бути здійснена вищими штатними ВЛК (ВЛК регіону, ЦВЛК).

При цьому, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що суди розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку та повноважень відповідного суб`єкта. Натомість, надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби не належить до повноважень суду.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано правовий висновок Верховного Суду, відображений у постанові від 12.06.2020 по справі № 810/5009/18, згідно якого до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК.

Аналогічний правовий висновок містить і постанова Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 820/5570/16.

Позивач не надав доказів, що ВЛК при прийнятті спірного рішення відмовила у прийнятті до розгляду від нього чи закладу лікування, в якому позивач проходив обстеження будь-які медичні документи, які є в наявності та містять інформацію про певні захворювання позивача.

У зв`язку з цим, доводи позивача відносно не вірної оцінки відповідачем результатів усіх медичних обстежень та показників стану його здоров`я на предмет придатності позивача до військової служби такими, що не стосуються процедури прийняття спірного рішення суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, врахування результатів медичних обстежень та оцінка стану здоров`я позивача є медичною складовою спірного рішення, яка повинна бути перевірена вищими штатними ВЛК Регіональною ВЛК або Центральною військово-лікарською комісією.

На підставі наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Надаючи оцінку доводам позивача в частині вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення відомостей до військового квитка серія НОМЕР_5 про зарахування ОСОБА_1 до запасу на підставі протоколу № 6 від 17.10.2013 та визнання протиправним та скасування пп. 2.12. п. 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 07.03.2022 №45 в частині призову з 07.03.2022 по мобілізації до в/ч НОМЕР_3 солдата запасу ОСОБА_1 , 1994 року народження, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до протоколу № 6 від 17.10.2013 р., рішенням призовної комісії згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за 13 "в" гр. 1 Наказу МО України № 402 від 2008 року. Згідно зі ст. 18 п. 1 пп. 1 та ст. 37 п. 1 пп. 2-7 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнений від призову на строкову військову службу та взятий на військовий облік військовозобов`язаних (а.с. 86).

Таким чином, з жовтня 2013 р. позивач перебував на військовому обліку, як військовозобов`язаний.

Що стосується посилання позивача на норми п. 2 Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого наказом Міністерства оборони України 10.04.2017 № 206, відповідно до якого районні (міські) військові комісаріати видають військові квитки під час призову або прийняття громадян на військову службу, зарахування в запас, зарахування до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку за станом здоров`я, поновлення військового квитка у разі його втрати або пошкодження, у зв`язку з чим стверджує, що під час зарахування позивача в запас військовий квиток не видавався, чим підтверджується безпідставність відомостей, занесених у військовий квиток ОСОБА_1 про зарахування до запасу, колегія суддів зазначає, що вказаний порядок набув чинності лише з квітня 2017 р., в той час, як позивач перебував на військовому обліку, як військовозобов`язаний з жовтня 2013 р., тобто, відсутність у позивача військового квитка не свідчить про те, що позивач не набув статусу військовозобов`язаного.

В свою чергу, відомості до військового квитка, який був оформлений та виданий позивачу у березні 2022 р., вносилися саме на підставі протоколу № 6 від 17.10.2013.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправним та скасування пп. 2.12. п. 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 07.03.2022 №45 в частині призову з 07.03.2022 по мобілізації до в/ч НОМЕР_3 солдата запасу ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до положень ст.ст. 24, 26 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема і щодо прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Верховний Суд у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21 зробив правовий висновок про те, що у питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд, має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19).

Колегія суддів зазначає, що з моменту набуття особою статусу військовослужбовця, під час воєнного стану звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, можливе лише за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що після реалізації спірного наказу виникли вже нові правовідносини з приводу проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов, оскільки цей наказ вже реалізований, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби, не відновить початковий стан і не призведе до жаданого позивачем результату, який він переслідує у цьому позовному провадженні.

На підставі цього, колегія суддів дійшла висновку, що позивача в цій частині також не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_3 щодо непроведення ОСОБА_1 базової загальновійськової підготовки та визнання протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо внесення відомостей до військового квитка серія НОМЕР_5 про проходження ОСОБА_1 підготовки у період з 09.03.2022 по 13.03.2022 за ВОС 100 та внесення відомостей до військового квитка серія НОМЕР_5 про проходження ОСОБА_1 підготовки у період з 25.03.2022 по 29.03.2022 за ВОС 100, визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 щодо непроведення ОСОБА_1 базової загальновійськової підготовки, а також в частині визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_4 щодо внесення відомостей до військового квитка серія НОМЕР_5 про проходження ОСОБА_1 підготовки у період з 27.05.2022 по 08.06.2022 за ВОС 101, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 зарахований у списки особового складу військової частини НОМЕР_2 з 09.03.2022 та призначений на посаду курсанта відповідно до спеціальності згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 62 від 09.03.2022 року (а.с. 106).

У відповідності до наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 09.03.2022 № 56-НМП «Про зарахування на навчання мобілізаційного ресурсу та створення навчальних груп» (а.с. 107) у відповідності до вимог телеграми командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.02.2022 № 20/188/ПУ, наказу командира в/ч НОМЕР_3 від 28.02.2022 № 94-АД-НВЦ та наказу командира частини від 28.02.2022 № 80а-АД-НМП з 09.03.2022 по 13.03.2022 солдат ОСОБА_1 зарахований на навчання у навчальну групу 1532, ВОС 100 стрілець.

Відповідно до програми допідготовки військовозобов`язаних до виконання завдань за призначенням механізованих підрозділів, затвердженої командиром в/ч НОМЕР_3 (а.с. 111-134), програма підготовки військовослужбовців військової служби за контрактом зроблена на навчальний період 5 днів (48 навчальних годин).

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 13.03.2022 № 59-НМП «Про дострокове завершення навчання мобілізаційного курсу» (а.с. 108) у відповідності до вимог телеграми командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.02.2022 №20/188/ЛТУ, та наказу командира в/ч НОМЕР_7 від 28.02.2022 № 94-АД-НВ та від 13.03.2022 №125-АД-НВЦ, наказу командира частини від 28.02.2022 № 80а-АД-НМП та з метою забезпечення своєчасного формування військових частин (підрозділів) Корпусу резерву та забезпечення їх готовності до виконання бойових завдань проводилась підготовка мобілізованих.

На підставі закінчення підготовки наказано 13.03.2022 завершити навчання військовослужбовцям, зокрема солдата ОСОБА_1 у навчальній групі 1532 ВОС 100 (стрілець).

Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 88 від 04.04.2022 солдат ОСОБА_1 виключений із списків частини та направлений для подальшого проходження служби до 81 бр (а.с. 106).

Колегія суддів зазначає, що згідно з розділом VI пункту 6.1. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, підготовка (перепідготовка) військовослужбовців для проходження військової служби за контрактом проводиться на посадах: рядового складу - базова загальновійськова підготовка та фахова підготовка за визначеною ВОС у навчальних частинах (центрах) та (або) спеціальні курси у військових частинах за ВОС, за якими фахова підготовка (перепідготовка) у навчальних частинах (центрах) не здійснюється.

Таким чином, відповідачами здійснено навчання позивача та проведено його підготовку, а сама по собі незгода позивача з обсягом проведеної не свідчить про допущення протиправної бездіяльності в цій частині позовних вимог.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправним та скасування пп. 4.27. п. 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2022 № 2 в частині зарахування з 05.04.2022 до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначення на котлове забезпечення з вечері 06.04.2022 солдата ОСОБА_1 навідником 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону, ВОС - 101281Д, шпк "солдат", колегія суддів зазначає, що наявність підстав для скасування цього наказу позивач пов`язує з тим, постанова ВЛК, оформлена довідкою від 07.03.2022 № 42, про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби та пп. 2.12. п. 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 07.03.2022 №45 в частині призову з 07.03.2022 по мобілізації до в/ч НОМЕР_3 солдата запасу ОСОБА_1 , 1994 року народження є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, під час судового розгляду справи судом не встановлено ані протиправності спірної постанови, ані пп. 2.12. п. 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 07.03.2022 № 45, у зв`язку з чим вимог позивача про визнання протиправним та скасування пп. 4.27. п. 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2022 № 2 також не підлягають задоволенню.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 по справі № 440/5410/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 03.06.2024.