РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2024 року м. Рівне№460/40/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Греська О.Р за участю секретаря судового засідання Гук О.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук В.С.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Екоінвест" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Екоінвест» до Головного управління ДПС у Рівненській області, відповідно до прохальної частини якої ПП «Еконінвест» просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій Головного управління ДПС у Рівненській області, а саме: форми «Н» №961717000701 від 28.11.2023 р., яким застосовано штраф в розмірі 0 грн. 08 коп. за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної в ЄРПН; форми «С» №962517000701 від 28.11.2023 р., яким застосовано штраф 41 173 148,78 грн. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій; форми «Д» №960017000701 від 28.11.2023 р., яким визначено податкові зобов`язання з податку на доходи іноземних юридичних осіб в розмірі 5780 грн. (4624 грн основний платіж, 1156 грн. штрафна санкція); форми «Д» №9590/17-00-24-06 від 28.11.2023 р., яким визначено податкові зобов`язання з військового збору в розмірі 191,53 грн. (штраф); форми «ПС» №9591/17-00-24-06 від 28.11.2023 р., яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1020 грн.; форми «ПС» №961817000701 від 28.11.2023 р., яким застосовано штрафні санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 1020 грн.; форми «Р» №961917000701 від 28.11.2023 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 4 484 130 грн. (3 587 304 грн. основний платіж, 896 826 грн. штрафна санкція); форми «Р» №962417000701 від 28.11.2023 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 60 916,25 грн. (48 733 грн. основний платіж, 12 183,25 грн. штрафна санкція); №9589/17-00-24-06 від 28.11.2023 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 0,59 грн.; №962617000701 від 28.11.2023 р. про застосування фінансових санкцій, яким накладено штраф в розмірі 17 000 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без придбання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у зв`язку із надходженням відповідної заяви ПП «Еконінвест» позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій Головного управління ДПС у Рівненській області: форми «Н» №961717000701 від 28.11.2023, яким застосовано штраф в розмірі 0 грн. 08 коп. за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної в ЄРПН; форми «Д» №9590/17-00-24-06 від 28.11.2023, яким визначено податкові зобов`язання з військового збору в розмірі 191,53 грн. (штраф); форми «ПС» №9591/17-00-24-06 від 28.11.2023 р., яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1020 грн.; форми «ПС» №961817000701 від 28.11.2023 р., яким застосовано штрафні санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 1020 грн.; №9589/17-00-24-06 від 28.11.2023 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 0,59 грн. залишено без розгляду.

Ухвалою від 04.04.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду по суті.

Згідно з позовною заявою, заявою про збільшення підстав позову та усними поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, без з`ясування всіх обставин та з надуманих причин. Зокрема, сторона позивача заперечувала встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства щодо нереальності господарських операцій ПП «Еконінвест» із ТОВ «Бізком», Адвокатським об`єднанням «Біендем Партнерз», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , покликаючись на те, що всі первинні бухгалтерські документи складені належним чином та є в наявності, а порушення певними постачальниками товарів (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновків про порушення покупцем товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, доходів та витрат, тому платник податків (покупець товарів, робіт, послуг) не повинен зазнавати відповідних негативних наслідків через можливу неправомірну діяльність контрагентів його контрагентів. Додатково, сторона позивача зауважувала, що контролюючим органом не заперечувалися фактичні обставини щодо наявності у позивача ТМЦ, згадка про які містяться у первинних документах сформованих за участі вище перелічених контрагентів, та подальше їх використання у господарській діяльності, однак вказувалося, що обумовлені ТМЦ було отримано не від вище перелічених контрагентів, а набуто їх у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, тобто безоплатно. При цьому, суперечачи самому собі, податковий орган з метою визначення вартості безоплатно отриманих позивачем активів використав представлені до перевірки первинні документи, складені саме за участю вищезгаданих контрагентів, в той час як відкидаючи факт наявності операцій оформлених такими документами, мав би самостійно визначати справедливу вартість таких ТМЦ. Окрім того, сторона позивача наголошувала на тому, що твердження контролюючого органу про прийняття готівки в якості розрахунку за поставлений товар директором ПП «Еконінвест» ОСОБА_4 не є необґрунтованим, оскільки жодних випадків здійснення готівкових розрахунків із контрагентами не було. Надані ж в ході перевірки банківські виписки, свідчать лише про використання позивачем лише такого засобу розрахунків із контрагентів позивача як реєстрові поповнення , які не передбачають механізму фактично отримання готівкових коштів від контрагентів, оскільки такі кошти вносилися на рахунки ПП «Еконінвест» такими контрагентами самостійно із використанням банківських терміналів самообслуговування та/або кас відділень банку. А відтак, твердження як прийняття готівки від покупців в рахунок оплати за товар, так про і здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами є необґрунтованим. Також позивач стверджує, що при формуванні висновків контролюючого органу щодо заниження доходу на суму 2 153 154 грн. внаслідок не відповідності даних бухгалтерського обліку та даних фінансової звітності 1 півріччя 2023 р. є безпідставним, оскільки в ході перевірки було виявлено лише технічну помилку допущену бухгалтером підприємства при формування даних фінансової звітності, яка полягає в тому, що до складу показників фінансової звітності (рядок 1103 товари на складі) помилково включено обсяги наявної у позивача зворотної тари, яка не впливає на показники складських запасів товарів у фінансовій звітності позивача. Вказана помилка була виявлена під час перевірки, про що надано пояснення контролюючому органу, та не впливає на показники сплати податкових зобов`язань до бюджету. Також, Позивачем стверджувалося про помилковість висновків контролюючого органу в частині необхідності утримання та сплати податку доходів нерезидентам джерелом походження з України, оскільки під час перевірки позивачем було надано усі документи, які підтверджують можливість застосування пільги зі сплати такого податку встановленої міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування під час виплати доходів для «GEVO TRANSPORT s.r.o.», Чеська Республіка.

Таким чином сторона позивача спростовуючи висновки відповідача про порушення платником податків вимог законодавства, просила скасувати в судовому порядку оскаржувані нею податкові повідомлення-рішення як протиправні.

Згідно з відзивом на позов та усними поясненнями представників Головного управління ДПС у Рівненській області, сторона відповідача позов не визнала. Свої заперечення обґрунтувала тим, що в ході проведення перевірки було встановлено нереальність господарських операцій позивача із рядом контрагентів, що стало наслідком заниження доходу платника податків та завищення сум податкового кредиту із ПДВ. При цьому, сторона відповідача наголошувала на тому, що для підтвердження реальності господарських операцій наявність первинних документів є обов`язковою умовою, проте не виключною, адже наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування, як витрат так і податкового кредиту, а отже обов`язковою умовою для підтвердження реальності є також встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій. Перевіркою встановлено обставини щодо наявності кримінального провадження пов`язаного із діяльності ТОВ «Бізком» пов`язаного із підробкою документів, що на переконання контролюючого не можливість реального постачання таким контрагентом товарів що в свою чергу є свідченням набуття ТМЦ платником податку у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Таким чином надходження активів загальною вартістю 566600 грн., призвело до зростання власного капіталу ПП «Еконінвест», тому податковим органом зроблені цілком слушні висновки про те, що позивачем занижено інші доходи на вартість безоплатно отриманих активів, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування. Дане порушення відповідним чином вплинуло і на визначення суми податку на додану вартість. Також відповідач вказав, що ПП «Еконінвест» здійснювалося перерахування коштів для Адвокатського об`єднання «Біендем Партнерз», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , за актами прийому-передачі послуг, які не знайшли реального впливу на господарську діяльність Позивача, що свідчить про завищення валових витрат позивачем, внаслідок вчинення безтоварних операцій із відповідним переліком контрагентів. Окрім того, у своїх доводах контролюючий орган вказує, що позивачем не було представлено всіх необхідних документів, які підтверджували реальне використання придбаних Адвокатського об`єднання «Біендем Партнерз», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 послуг, а також розкривали деталізований зміст таких послуг. Також, податковим органом зауважувалося, що Позивачем допущено заниження обсягу запасів товару на складі згідно даних бухгалтерського обліку, а виявлена розбіжність між даними фінансової звітності свідчить зрозстання власного капіталу позивача, що на підставі п. 5 П(С)БО 15 «Доходи» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 слугувало підставою для формування висновку про заниження позивачем доходів в сумі 2 153 154 грн., яка є різницею між даними фінансової звітності та показниками бухгалтерського обліку. Також, контролюючий орган зауважив, що до перевірки позивачем не було представлено документи, які вказували б про те, що контрагент позивача «GEVO TRANSPORT s.r.o.», у якого придбано послуг із перевезення (фрахту) є резидентом Чеської республіки, що давало право застосувати положення міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Вказане слугувало підставою для висновку про необхідність визначення позивачу зобов`язань із податку з доходів нерезидента з джерелом походження з України. Що ж до висновків про здійснення позивачем операцій із прийому готівкових коштів в якості оплати за підакцизний товар, то з даного приводу відповідач зауважив, що згідно даних представлених до перевірки банківських виписок вбачалося, що директором ПП «Еконінвест» ОСОБА_4 проводилися операції із оплати за поставлений товар від імені ряду фізичних осіб-підприємців які є контрагентами позивача, та здійснювали придбання підакцизного товару пива. Вказане в розумінні висновків акту перевірки свідчить здійснення операцій із попереднього прийому готівки директором підприємства з наступним їх внесенням на рахунки підприємства. При цьому, операції із продажу підакцизних товарів за готівку слід розцінити як роздрібний продаж, ліцензія на здійснення якого у позивача відсутня, за що до позивача було застосовано штраф. Крім того, контролюючим органом вказувалося, що під час перевірки встановлено обставини щодо зменшення податкових зобов`язань із ПДВ шляхом внаслідок використання в таких цілях розрахунків коригування, що не були належним чином зареєстровані в ЄРП. За сукупністю наведеного, сторона відповідача просила відмовити в позові повністю.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «ЕКОІНВЕСТ» з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2017 року по 30.06.2023 року, за результатами якої складено акт від 27.10.2023 року №9067/Ж5/17-00-07-01/21099273 (далі акт перевірки від 27.10.2023 року №9067/Ж5/17-00-07-01/21099273).

Висновками акту перевірки від 27.10.2023 року №9067/Ж5/17-00-07-01/21099273 встановлено наступні порушення:

1). п.п. «а» п.п.14.1.11, пп.14.1.257, п.14 ст. 14, п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 , п.п. 140.5.11 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, п. 15П(С)БО 15 «Дохід», що затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N 290 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, п. 5П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2. Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995р. № 88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІV (із змінами та доповненнями.), Наказ N 318 від 31 грудня 1999 року Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3 587 304,00 грн., в тому числі за 2019р. 101988,00 грн., за 2021 р. 792000,00 грн., за 2022р. 1456975,00 грн. та за 1-ше півріччя 2023 р. 1236341,00грн.

2) пп. 192.1.1. п 192.1 ст. 192, п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) що в подальшому призвело до заниження платником суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 48733,00 грн., в т.ч. за вересень 2017р. 3987,00грн., жовтень 2017р. 33208,00грн., грудень 2017р.- 6390,00 грн., травень 2020р. 460,00грн., жовтень 2021р. 165,00 грн., лютий 2022р. 45,00грн., липень 2022р. 4478,00грн.

3) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р № 2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме:

- несвоєчасно зареєстровано податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ;

4) підпункту г) п.п.141.4.1., п.п. 141.4.4 п.141.4 ст.141) Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями):

-при виплаті доходу нерезиденту «GEVO TRANSPORT s.r.o.», Чеська Республіка за надані транспортні послуги (фрахт) згідно Договору на перевезення вантажів від 25.11.2021, за 2021 рік не утримувало та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 6 відсотків в сумі 4624,16 грн.

5) п.46.1 ст.46, п.48.1 ст.48, п.48.7 ст.48, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: суб`єктом господарювання П «ЕКОІНВЕСТ» до податкового органу не подано додаток ПН до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2021 рік.

6) пп.164.1.2, п.164.1, пп.164.2.20, п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.п.168.1 ст.168, абз.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого недоутримано та не перераховано під час виплати доходу податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 2480273,44 грн., в тому числі за січень 2022 78260,87грн., за лютий 2022 123312,3грн., за червень 2022 152720,5грн., за липень 2022 112472,05грн., за серпень 2022 347254,66грн., за вересень 2022 325718,16грн., за жовтень 2022 39385,34грн., за листопад 2022 81944,5грн., за грудень 2022 96142,14грн., за січень 2023 204,391,9грн., за лютий 2023 243010,51грн., за березень 2023 308952,45 грн. , за квітень 2023 214904,35грн., за травень 2023 75734,16грн, за червень 2023 76069,57грн.

7) пп.164.1.2, п.164.1, пп.164.2.20, п.164.2 ст.164,п.п. 168.1.1 п.168.1 ст.168, абз.«а» п.176.2 ст.176 з врахуванням вимог пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого недоутримано та не перераховано під час виплати доходу військовий збір на загальну суму 206689,45грн., тому числі за січень 2022 6521,74грн., за лютий 2022 10276,02грн., за червень 2022 12726,71грн., за липень 2022 9372,67грн., за серпень 2022 28937,89грн., за вересень 2022 27143,18грн., за жовтень 2022 3282,11грн., за листопад 2022 6828,71грн., за грудень 2022 8011,84грн., за січень 2023 17032,66грн., за лютий 2023 20250,88грн., за березень 2023 25746,04 грн., за квітень 2023 17908,7грн., за травень 2023 6311,18грн, за червень 2023 6339,13грн;

8) пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.57.1 ст.57, пп. 168.1.1, пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168, пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб з доходів, інші ніж заробітна плата, в сумі 19596,6 грн, в т.ч. за липень 2021 1440грн, серпень 2021 1440грн, вересень 2021 1440грн, жовтень 2021 1440грн, листопад 2021 1440грн, червень 2022 1800грн, липень 2022 1800грн, серпень 2022 1800грн, вересень 2022 1800грн, жовтень 2022 1596,6гривен, листопад 2022 900грн, грудень 2022 900грн, січень 2023 900грн, лютий 2023 - 900грн.

9) пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.57.1 ст.57, пп. 168.1.1, пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168, пп. а п. 176.2 ст. 176, пп.1.1, 1.4, 1.5, 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого несвоєчасно сплачено військовий збір з доходів, інші ніж заробітна плата, в сумі 1633,05 грн, в т.ч. за липень 2021 120грн, серпень 2021 120грн, вересень 2021 120грн, жовтень 2021 120грн, листопад 2021 120грн, червень 2022 150грн, липень 2022 150грн, серпень 2022 150грн, вересень 2022 150грн, жовтень 2022 133,05гривен, листопад 2022 75грн, грудень 2022 75грн, січень 2023 75грн, лютий 2023 - 75грн;

10) абз. «г» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за ф.1-ДФ за 1-4 квартали 2021 року, 1-4 квартали 2022 року, 1-2 квартали 2023.

11) пп.16.1.5 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.3, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме ненадання всіх оригіналів документів та копій документів, що свідчать про заниження та несплату податків, зборів, платежів.

12) п.51.1 ст.51, пп. б п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями (надалі Кодекс), Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) із змінами (далі Порядку), по яких встановлено подання податкових розрахунків за формою 1ДФ, 4 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, що призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку за 1-4 квартали 2019 року, 2-4 квартали 2020 року, 1-2 квартали 2021 року;

13) п.1,2,11,12 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями).

14) вимог ст. 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями).

15) пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, , пп.14.1.156, пп.14.1.175, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, за якими встановлено:

-несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі до бюджету податковим агентом Приватне підприємство «Екоінвест» узгоджених сум належного до сплати військового збору, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, на якого покладено обов`язок сплачувати військовий збір в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, а саме: сплата (перерахування) не в повному обсязі військового збору при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу;

-а саме: сплата (перерахування) не в повному обсязі військового збору при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу;

-неподання податковим агентом Приватне підприємство «Екоінвест» платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу на загальну суму 765,96 грн., а саме: 20.11.2019 30,27 грн., 05.12.2019 30,27 грн., 04.12.2019 30,27 грн., 23.12.2019 30,28 грн., 03.01.2020 30,28 грн., 20.01.2020 30,28 грн., 22.11.2022 39,55 грн., 02.12.2022 39,48 грн., 06.12.2022 24,67 грн., 20.12.2022 26,23 грн., 05.01.2023 37,99 грн., 20.01.2023 39,44 грн., 07.02.2023 37,99 грн., 20.02.2023 39,55 грн., 06.03.2023 37,99 грн., 20.03.2023 39,58 грн., 05.04.2023 37,99 грн., 20.04.2023 39,41 грн., 05.05.2023 37,99 грн., 19.05.2023 39,58 грн., 05.06.2023 37,99 грн., 20.06.2023 28,88 грн.

16) п.1 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, а саме: у Звіті за вересень 2018 року платником самостійно виправлено своєчасно не нарахований єдиний внесок із заниженої бази нарахування єдиного внеску з виплат за період, що перевірявся, на суму 1,95 грн., у тому числі за червень 2018 року 1,95 грн.

Аналізуючи висновки акту перевірки щодо заниження доходу на суму 566 600 грн. та завищення суми податкового кредиту на суму ПДВ 43 585 грн. по господарській операції з ТОВ «БІЗКОМ», судом встановлено наступне.

Так, із змісту вказаного акту перевірки слідує, що висновки про порушення ПП «ЕКОІНВЕСТ» вимог ПК України в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 43 584,91 грн. та заниження доходів на суму безоплатного отриманого майна вартістю 566 600 грн., ґрунтуються на твердженні податкового органу про те, що ПП «ЕКОІНВЕСТ» відображено суми податкового кредиту сформованого за наслідками здійснення операцій, як мають ознаки безтоварності із ТОВ «БІЗКОМ» (код ЄДРПОУ 39678630). А саме, як слідує з акту перевірки, перевіркою по вищевказаних постачальниках встановлено: не встановлення даних щодо реального джерела походження товару; відсутність представлених до перевірки документів щодо отримання товару від даного постачальника; відсутність документів щодо якості товарів; наявність кримінальної справи.

В той же час, контролюючим органом не заперечуються фактичні обставини щодо наявності у ПП «ЕКОІНВЕСТ» ТМЦ, згадка про які містяться у первинних документах сформованих за участі вище перелічених контрагентів, та подальше їх використання у господарській діяльності. Однак, контролюючим органом вказується, що обумовлені ТМЦ, ПП «ЕКОІНВЕСТ» було отримано не від вище перелічених контрагентів, а набуто їх у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, що призвело до зростання власного капіталу ПП «ЕКОІНВЕСТ» на суму 566 600 грн. (на вартість безоплатно отриманих активів).

Однак, з таким висновками контролюючого органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що між ПП «Екоінвест» та ТОВ «БІЗКОМ» було укладено договір №240717 від 24.07.2017 р. на підставі якого позивачем у названого контрагента здійснювалося придбання цукру білого кристалічного та металопластикових вікон. А саме, 28.07.2017 р. ТОВ «БІЗКОМ» було поставлено для ПП «Екоінвест» партію цукру в кількості 19 т. на суму 290 700 грн. (в т.ч. ПДВ 484500 грн.), що підтверджується видатковою накладною №2807-0001 від 28.07.2017 р. та товарно-транспортною накладною №27071 від 28.07.2017 р. Проте, згодом у зв`язку із виявленням недоліків в якості поставленого цукру, такий товар ПП «Екоінвест» було повернуто для ТОВ «БІЗКОМ», що підтверджується листом-вимогою позивача №28/07-01 від 28.07.2017 р. про рекламацію, актом виявлення недоліків від 28.07.2017 р. накладною на повернення постачальнику №2 від 01.08.2017 р. та товарно-транспортною накладною №01081 від 01.08.2017 р. на зворотне повернення постачальнику. В подальшому, ТОВ «БІЗКОМ» було поставлено для ПП «Екоінвест» металопластикові вікна та цукор, що підтверджується видатковими накладними №2909-0004 від 29.09.2017 р. на суму 135 635,45 грн. (в т.ч. ПДВ 22605 грн.), товарно-транспортною накладною №290901 від 29.09.2017 р., видатковою накладною №3110-0006 від 31.010.2017 р. на суму 125 874 грн. (в т.ч. ПДВ 20979 грн.), товарно-транспортною накладною №31102 від 31.10.2017 р., видатковою накладною №3110-0005 від 31.010.2017 р. на суму 127 710 грн. (в т.ч. ПДВ 21 285 грн.), товарно-транспортною накладною №31101 від 31.10. 2017 р., та актом звірки за липень грудень 2017 р. Загальний обсяг поставленої для позивача продукції складає 389 219, 45 грн. (в т.ч. ПДВ 64 869,90 грн.). Розрахунки із названим постачальником проведені в повному обсязі, що підтверджуються банківськими виписками. Обставини, щодо фактичної наявності у позивача придбаних у названого контрагента товару, та їх подальшого використання у ході господарської діяльності позивачем у акті перевірки контролюючим органом не заперечуються. Операцій (дані з податкових та видаткових накладних) ПП «ЕКОІНВЕСТ» з ТОВ «БІЗКОМ» відображено в рядку 10.1 «Придбання (виготовлення, будiвництво, спорудження) з податком на додану вартiсть на митнiй територiї України товарiв (послуг) та основних фондiв з метою їх використання у межах господарської дiяльностi платника податку для здійснення операцiй, якi: пiдлягають оподаткуванню за ставкою 20 вiдсоткiв та нульовою ставкою» та в додатку №5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкової декларації з податку на додану вартість у відповідних періодах, зокрема у вересні 2017 року в сумі ПДВ 22605,91 грн. та в жовтні 2017 року в сумі ПДВ 20 979 грн.

Разом із тим, як вбачається із акту перевірки, контролюючим органом стверджується, що позивачем придбано у ТОВ «БІЗКОМ» товару на загальну суму 679 919,5 грн., в т.ч. ПДВ 113 319,9 грн. Проте, наведені вище висновки, акту перевірки не враховують в собі обставини щодо повернення частини продукції постачальнику, яке мало місце 01.08.2017 р. Суд в даному разі звертає увагу, що загальний обсяг поставленої продукції названим контрагентом складає лише 389 219, 45 грн. (в т.ч. ПДВ 64 869,90 грн.), що підтверджується відповідними первинними документами, товарно-транспортними документами та листування із переліченим контрагентом.

Так, згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту.

Покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки визначені для складання та подання податкової звітності з ПДВ.

У відповідності до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. №1246, податкові накладні від постачальників були прийняті та зареєстровані податковим органом, а також включені ПП «ЕКОІНВЕСТ» до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди, які були прийняті податковим органом без заперечень.

Згідно з Постановою КМУ №117 від 21.02.2018 р. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», визначено повноваження податкового органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації, а також критерії за якими повинен діяти такий орган. А саме згідно п.5, п. 6, п. 7 зазначеного Порядку Податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Однак, слід наголосити, що на час складання податкових накладних та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення їх реєстрації або відмови їх у реєстрації не приймалося.

При цьому, слід зважити, критерії на які посилалися працівники податкового органу у акті перевірки, ґрунтуються на показниках позитивної податкової історії платника податку постачальника.

А відтак, якщо податковий орган вказує, що постачальники ПП «Екоінвест» є недобросовісними, мають негативну історію платника податків, а їхня діяльність не спрямована досягнення реальної цілі господарської діяльність, то такі обставини мали бути виявленні саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації. Зазначений правовий механізм, якраз і створений державою для того щоб відсіювати недобросовісних платників податків та не допускати їх до підриву нормальної господарської діяльності решти платників податків.

Як, наслідок, якщо податковий орган допустив реєстрацію податкових накладних виписаних вище переліченими контрагентом-постачальником, то у ПП «Екоінвест» були усі підстави вважати, що його постачальники відповідають усім критеріям добросовісності та мають показники позитивної податкової історії платника податку.

А відтак, правомірність формування податкового кредиту з ПДВ ПП «ЕКОІНВЕСТ» ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки податковий кредит сформований на підставі належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних, отриманих від контрагентів, які мали спеціальну правосуб`єктність.

На час проведення планової перевірки всі податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 21.1.1., 21.1.2., 21.1.3., 21.1.4. п. 21.1. ст. 21 ПК України закріплено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст.8).

З огляду на наведене, ПП «ЕКОІНВЕСТ» не може нести юридичну відповідальність у вигляді зменшення сум податково кредиту за недотримання її контрагентами норм Податкового кодексу України, в тому числі, дотримання термінів подачі податкової звітності.

Відтак, ПП «ЕКОІНВЕСТ» мала законне право на формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних від вище перелічених контрагентів, та правомірно включила їх до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Також ПП «Екоінвест», не погоджуючись з висновками контролюючого органу щодо набуття у власність ТМЦ (які начебто не придбавались у вище перелічених контрагентів) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, що призвело до зростання власного капіталу ПП «Екоінвест» на суму 566 600 грн., зазначає, що вони не ґрунтуються на відповідному аналізі представлених до перевірки документів. Оскільки, в даному разі контролюючим органом так і не з`ясовано фактичне джерело походження таких товарно-матеріальних цінностей (що начебто не придбавалися позивачем у перелічених вище контрагентів), правові підстави набуття прав на такі цінності позивачем. А також, не перевірено джерело походження необлікованих коштів, які на думку, ревізорів контролюючого органу, були необхідні для придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 566 600 грн.

Як вбачається акту перевірки, контролюючим органом не було встановлено фактичне джерело походження таких товарно-матеріальних цінностей у ПП «Екоінвест», та механізм набуття прав щодо таких ТМЦ. Тобто, в даному разі, має місце відсутність повного з`ясування всіх обставин справи з боку ревізорів ГУ ДПС у Рівненській області, в тому рахунку не встановлення об`єктивних даних щодо реального джерела походження, використаних ПП «Екоінвест», тмц, які на переконання контролюючого органу ні де не придбавалися.

Разом із тим, аналізуючи, алгоритми підрахунку сум податкових зобов`язань з податку на прибуток, якими скористався відповідач, згадка про який міститься в акті перевірки та відзиві, суд зазначає, що контролюючий орган з метою визначення вартості безоплатно отриманого позивачем активу використав представлені до перевірки первинні документи від вказаного контрагнета. Однак, на переконання суду такий підхід відповідача для визначення об`єкту оподаткування суперечить не тільки положенням ПК України, але й свідчить про визнання контролюючим органом спірної операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до абзацу дев`ятого цієї ж частини, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, містити всі обов`язкові реквізити та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які містять обов`язкові реквізити та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за № 336/22868, доходи збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».

Згідно п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з п. 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Як правило, справедлива вартість це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на визначену дату. Визначення справедливої вартості окремих видів запасів наведено в додатку до П(С)БО 19 та у Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16), де справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Так, якщо підприємство отримає товар і планує надалі пустити його на продаж, то справедливою вартістю визнається ціна його реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки. Якщо ж для підприємства безоплатно отриманий актив згодиться як витратний матеріал, то його справедлива вартість визначається на рівні купівельної вартості на аналогічні товари.

Отож, у випадку безоплатного отримання активу, то його вартість у сумі справедливої вартості активів включається до оподатковуваного доходу платника податків.

Відтак, не прийнявши перелічені первинні та платіжні документи за операціями із переліченими контрагентами у якості доказу реального виконання таких операцій та дійшовши висновку про безоплатність отриманого активу, контролюючий орган мав би визначити доходи позивача виходячи із справедливої вартості товарно- матеріальних цінностей.

Натомість, акт перевірки (висновки якого покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень рішень) не містить жодних відомостей з покликання на відповідні докази, розрахунки та нормативні акти з урахуванням яких відповідачем визначено справедливу вартість таких безоплатно отриманих активів. Не проведено, також й аналізу за якою ціною відповідні товари були реалізовані позивачем або взяті на баланс в подальшому.

Як наслідок, відповідач в ході перевірки не довів належними доказами обставин з приводу того, що отриманий актив був включений до оподатковуваного доходу позивача саме у сумі його справедливої вартості.

При цьому, як вказувалось вище, контролюючим органом не було встановлено фактичне джерело походження товарів наявних у ПП «Екоінвест» та механізм набуття прав щодо таких товарів. Тобто, в даному разі, має місце відсутність повного з`ясування всіх обставин справи з боку ревізорів ГУ ДПС у Рівненській області, в тому рахунку не встановлення об`єктивних даних щодо реального джерела походження, придбаних ПП «Екоінвест» товарів, які на переконання контролюючого органу ні де не придбавалися.

Разом із тим, слід зважити, що відповідно до пункту 102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 75.1 ст. 75 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктами 78.1.1. та 78.1.4. пункту 78.1. ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отож, у випадку виявлення недостовірних даних у звітності перелічених контрагентів, (які стосуються походження ТМЦ, податок на додану вартість за якими став предметом формування податкових зобов`язань вказаного контрагента у господарських операцій, що стали об`єктом контролю) відповідач, як контролюючий орган повинен був направити обов`язковий письмовий запит до вказаного контрагента про надання документального підтвердження походження ТМЦ за вказаними операціями, а за необхідності провести позапланову перевірку.

Однак, як вбачається із акту перевірки, відзиву на позовну заяву, таких дій відповідач, як контролюючий орган не здійснив, та не перевірив причини наявної розбіжностей, чи ознак неблагонадійності такого контрагента. Вказане свідчить про самоусунення відповідача від виконання власних функціональних обов`язків.

Поряд з тим, суд наголошує, що неможливість встановлення (виявлення) відповідачем у контрагента позивача основних засобів виробництва, виробничих приміщень, жодним чином не може свідчити про відсутність господарської діяльності з боку такого контрагента, адже такі засоби можуть бути залучені контрагентами виключно на умовах оренди, підряду, чи окремих послуг. Зазначені відомості можуть бути перевірені відповідачем виключно лише в межах зустрічної перевірки такого контрагента. Однак, як вбачається із акту перевірки, таким правом контролюючих орган не скористався, та не представив будь-яких доказів, окрім посилання на наявну інформаційно-аналітичну базу, які б містили в собі результати таких перевірок.

Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

В своєму Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій.

Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.

В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

На переконання суду, висновки контролюючого органу базуються крім іншого, на податковій інформації, сформованій за результатами аналізу відомостей, отриманих від інших податкових органів, та аналізу діяльності по ланцюгу постачання. При цьому контролюючим органом не здійснено ґрунтовного аналізу сутності та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому, слід зважити, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом.

Водночас слід зважити, що під час перевірки контролюючий орган не ставив під сумнів достовірність наданої позивачем первинної документації, а висновки відповідача про безтоварність спірних операцій зроблені лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача або з огляду на неможливість проведення звірки цих контрагентів. Ця інформація (за умови невиконання відповідачем обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту порушення платником податків вимог податкового законодавства) не має преюдиціального значення та не є такою, що достовірно та безсумнівно підтверджує відсутність реального руху активів між позивачем та його контрагентами.

Згідно правової позиції Верховного Суду (постанова від 02.04.2020 у справі № 160/93/19), Верховний Суд зауважив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, критично Верховний Суд відноситься до висновків податкового органу щодо фіктивності господарських операцій через відсутність управлінського та технічного персоналу у контрагента платника податків, що перевіряється. Так, у постановах від 11.09.2018 р. у справі №804/4787/16 та від 30.08.2019 р. у справі №804/17176/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що відсутність ресурсів у контрагентів позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Отже, платник податків не повинен перевіряти кількість працюючих осіб у контрагента, під час поставки товару/надання послуг. Контрагент самостійно обирає модель ведення підприємницької діяльності та самостійно буде вирішувати, чи достатньо працюючих осіб для поставлення товару/надання відповідних послуг покупцю/замовнику, чи потрібно залучати інших осіб, які також можуть працювати за цивільно-правовими договорами, або іншими видами договорів, які не заборонені чинним законодавством.

При цьому, слід зважити, що види діяльності контрагентів позивача, які містяться у ЄДРПОУ охоплюють зміст тих операцій, які мали місце з позивачем.

Посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а).

Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (Постанова ВС від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17).

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (Постанова ВС від 27.02.2018 р. у справі № 811/2154/13-а).

Також, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16 дійшов висновку, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального Закону.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки є лише відображенням якості роботи окремих працівників контролюючого органу.

У своїй постанові від 05.02.2020 р. по справі № 823/1519/16 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду критично віднісся до посилань контролюючого органу на аналіз податкової інформації, отриманої відносно контрагентів позивача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17) податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем (Постанова ВС від 23.05.2018 р. у справі № 804/853/14).

Що ж до посилання контролюючого органу на Рішення про відповідність платника податку ТОВ "БІЗКОМ", код за ЄДРПОУ 39648630 критеріям ризиковості платника податку, а саме: - від 30.03.2021р. №10130 п.8 Критеріїв ризиковості платника податку: наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування та ухвалу Рівненського міського суду від 19.09.2019 року про накладення арешт на майно ТОВ «БІЗКОМ», яке було вилучене 11.09.2019р. слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 29.08.2019 справа № 569/259/19 в ході санкціонованого обшуку у кримінальному провадженні № 12018180010001361 від 05.03.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, то з даного приводу суд зауважує, що відповідачем так і не було надано для суду,

Тому, на переконання суду, позиція відповідача щодо нереальності здійснених операцій, за умови, наявності у позивача всіх підтверджуючих документів щодо придбання таких товарів/послуг, включаючи податкові накладні, які належним чином зареєстровані в ЄРПН, придбання позивачем саме товарів, які необхідні йому для здійснення основного виду господарської діяльності, без надання з боку відповідача доказів існування будь-якої іншої мети позивача, ані ж тієї, що пов`язана із придбання та використання товару, є завідомо необґрунтованою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження контролюючого органу, що міститься в акті перевірки про використання у господарській діяльності позивача, товарно-матеріальних цінностей ідентичних задекларованим (які начебто, не набувалися у так у вище вказаного платника податку) та про набуття таких ТМЦ у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, що призвело до зростання власного капіталу на суму 566 600 (безоплатно отримані активи) та заниження прибутку на суму 566 600 грн., є необґрунтованими та не узгоджуються із фактично представленими до суду документами та наданими у справі доказами.

Окрім того, на ст. 12 Акту перевірки міститься твердження контролюючого органу про заниження доходу позивачем на суму 2 153 154 грн. А саме стверджується, що згідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі» станом на 30.06.2023 року на залишках ПП «Екоінвест» рахуються товари в кількості 118015 од. на суму 2 433 652,87 грн. Згідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі» станом на 30.06.2023 року на залишках Філії «Екоінвест+» ПП «Екоінвест» рахуються товари в кількості 971989,48 од. на суму 6 648 092,59 грн. При цьому, згідно наданого до перевірки фінансової звітності ПП «ЕКОІНВЕСТ» за І-ше півріччя 2023 року , станом на 30.06.2023 року в рядку 1103 балансу «Запаси, у тому числі готової продукції» підприємством зазначено залишки товарів на суму 11 234 900 грн.

Таким чином, на переконання контролюючого органу, розбіжність між даними бухгалтерського обліку платника податку з даними фінзвітності становить 2 153 154 грн. (2 433 652,87 грн.+6 648 092,59 грн.- 11 234 900 грн.).

У своїх доводах контролюючий орган посилається на положення п. 5 П(С)БО 15 «Доходи» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, згідно якого дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Оскільки, надходження активів вартістю (обсяг) 2 153 154 грн. на думку відповідача призвело до зростання власного капіталу ПП «ЕКОІНВЕСТ», тому безоплатно отримані активи вартістю 2 153 154 грн. є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 «Доходи». При цьому, відповідач зауважує, що твердження позивача допущення бухгалтерської помилки під час складання фінансового звіту, шляхом помилкового включення зворотної тари до складських запасів є безпідставним, адже вся наявна тара обліковується у позивача саме на рахунку 281 «Товари на складі»

Однак, за результатом аналізу наявних матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що такі доводи контролюючого органу є некоректними.

Як вбачається із оборотно-сальдової відомості за листопад 2020 р. -червень 2023 р. позивача станом на 01.07.2023р., на залишках товарів по рах.281 дійсно у позивача рахувалися КЕГи об`ємом 50л з фітингом А з нержавіючої сталі в кількості 19 шт. на суму 47500,00 (сорок сім тисяч п`ятсот) грн. та бочки кег об`ємом 50л в кількості 37 шт на суму 92500,00 (дев`яносто дві тисячі п`ятсот) грн. Вказані бочки та кеги були придбано філією ПП «ЕКОІНВЕСТ» з метою подальшого перепродажу у постачальника ТОВ «ЮБС ХОЛОД» (Код ЄДРПОУ 39162364), що підтверджується видатковою накладною №ЮХ00000896 від 08 липня 2022р. на суму 168000,00 грн. та договором поставки №4/07-22 від 04.07.2022 р. А відтак, такий товар обліковувався на рах281, як товарні запаси на складі, оскільки придбавався з метою подальшої реалізації. В той же час, Кеги, які надходили на баланс підприємства в якості наповненої розливним пивом тари згідно асортименту, обліковувалися на рахунку 284, оскільки дана тара є зворотною та підлягала поверненню постачальнику пива. Згідно з бухгалтерськими довідками від 15.05.2024 р. та №1 від 27.10.2023 р. наданими позивачем слідує, що в рядку 1103 Фінансової звітності малого підприємства за 1 півріччя 2023 р. підприємством було помилково включено зворотну тару, яка обліковувалася на рахунку 284 на суму 2 153 154 грн.. Розбіжність виявлена під час перевірки між даними рядка 1103 Фінансової звітності малого підприємства за 1 півріччя 2023 р. та даними оборотно-сальдової відомості за листопад 2020 р. -червень 2023 р. по рах 281 є ідентичною за своїм обсягом до даних оборотно-сальдової відомості по рах. 284 (2153154 грн), що кореспондує наданим позивачем поясненням про наявність помилки під час складання відповідної фінансової звітності, яка не призводить до неправильності обрахунку податків чи зборів позивачем.

Допитана в судовому засідання в якості свідка головний бухгалтер ПП «ЕКОІНВЕСТ» ОСОБА_5 пояснила для суду, що дійсно при зведенні даних про товарні залишки на складі між бухгалтерському обліку головного офісу ПП «ЕКОІНВЕСТ» та його Філії «ЕКОІНВЕСТ+» було помилково бухгалтером включено даних фінансової звітності зворотну тару по рахунку 284. Наведений же перелік тари, що міститься даних оборотно-сальдової відомості по рах. 281 включає собі незначну кількість тари яка придбавалася філією позивача виключно з метою перепродажу, а відтак й рахувалася як товар. Проте, основна частина наявної у позивача тари є зворотною та підлягає поверненню постачальнику заводу виробнику, а тому обліковується на рах. 284. Помилку описану в акті перевірки було виявлено позивачем лише під час її проведення, та було усунуто позивачем, шляхом подання фінансової звітності за 1-3 кв. 2023 р. із скорегованими даними щодо товарних запасів.

Відтак, за наслідком аналізу наявних матеріалів справи та показів свідка ОСОБА_5 , судом встановлено, що при складання фінансової звітності на 1 півріччя 2023 р. мало місце лише бухгалтерська помилка в обрахунках обсягу запасів товару на складі, шляхом помилкового включення позивачем до складу показників в рядку 1103 балансу «Запаси, у тому числі готової продукції» значення даних бухгалтерського обліку по рахунку 284 «Тара під товаром» в кількості 11128 од. на суму 2 153154 грн., яка передавалася для контрагентів-покупців позивача одночасно із таким товаром на умовах зворотного повернення. Допущення вказаної помилки позивачем фактично не призвело до збільшення його власного капіталу.

Таким чином, висновок контролюючого органу про збільшення власного капіталу позивача не відповідає дійсності, як наслідок описане в акті перевірки порушення не призводить до збільшення власного прибутку позивача.

Також, як слідує із акту перевірки, що в ході перевірки повноти відображення показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період 01.01.2021 по 30.06.2023 встановлено, що згідно даних обліку Філією «Екоінвест+» ПП «Екоінвест» по бухгалтерським рахункам: 685/12 «Розрахунки з іншими кредиторами»; 92 «Адміністративні витрати»; 93 «Витрати на збут»; 791 «Результат операційної діяльності», що зведені регістри по рахунку 791 по філії, а відповідно і дані передані на головне підприємство ПП «Екоінвест», занижено за рахунок безпідставного включення:

1. до складу «Адміністративних витрат» вартості:

- юридичних послуг оприбуткованих від Адвокатського об`єднання «Біендем Партнерз» п.н. 43373182 на суму 1 200 000,00 грн;

- маркетингових послуг оприбуткованих від ФОП ОСОБА_1 п.н. НОМЕР_1 на суму 11 408 000,00 грн.

2. до складу «Витрат на збут» вартості:

- послуг по ремонту і технічному обслуговуванню обладнання оприбуткованих від ФОП ОСОБА_2 п.н. НОМЕР_2 на суму 1 932 100,00 грн.;

- рекламних послуг оприбуткованих від ФОП ОСОБА_3 п.н. НОМЕР_3 на суму 2 670 614,00 грн.

Всього оприбутковано та відповідно включено до витрат підприємства послуг на загальну суму 17 210 714,00 грн.

Як наслідок, контролюючим органом сформовано висновок, що філією позивача завищено адміністративні витрати та витрати на збут, а також те, що виплачені суми доходу фізичним особам-підприємцям є іншими доходами, які виплачені фізичним особам, та у зв`язку із цим контролюючий орган вважає, що позивачем не утримано ПДФО та військовий збір при виплаті таким фізичним особам доходу. На переконання контролюючого органу, надані первинні документи не розкривають зміст господарської операції, складені сторонами акти містять формальний опис послуг, що не дає можливості ідентифікувати зміст та обсяг господарської операції, спосіб її виконання, визначення витраченого часу, що в свою чергу нібито унеможливлює перевірку правильності формування ціни за послуги, акти не містять інформації або будь-яких доказів зв`язку цих послуг з господарською діяльністю Філії «Екоінвест+» ПП «Екоінвест».

За результатом аналізу наявних у матеріалах справи документів, пояснень наданих сторонами, суд вважає, що здійсненні контролюючим органом висновки є безпідставними та не відповідають чинному законодавству України, з огляду на таке.

Так, як слідує із матеріалів справи, що між ПП «Екоінвест» Адвокатським об`єднанням «Біендем Партнерз» укладено договір про надання юридичних послуг №б/н від 01.01.2022 р. Результати надання-отримання послуг, сторонами було відображено актах прийому-передачі правничих послуг, а саме: за січень 2022 Акт №б/н від б/д на суму 200000грн.; за лютий 2022 Акт №б/н від б/д в розмірі 200000грн.; за березень 2022 Акт №б/н від б/д в розмірі 200000 грн, за квітень 2022 Акт №б/н від б/д в розмірі 200000грн., за травень 2022 Акт №б/н від б/д в розмірі 200000 грн., за січень 2023 Акт №б/н від б/д в розмірі 200000грн. Загальний розмір наданих послуг складає 1 200 000грн, в т.ч. за 2022 рік 1 000 000 грн, за 1 пів-чя 2023 200 000грн. Оплата за надані послуги здійснена згідно із платіжними інструкціями: від 10.08.2022 №787 на суму 200000 грн., від 01.09.2022 №53 на суму 200000 грн., від 11.10.2022 №1015 на суму 200000 грн., від 15.11.2022 №1182 200000 грн., від 05.12.2022 №1274 на суму 200 000грн., від 01.02.2023 №141 на суму 200000грн. Заборгованість станом на момент проведення перевірки була відсутня (копії вище наявні в матеріалах справи).

Як слідує із перелічених вище документів та пояснень сторін, необхідність укладення даного договору про надання юридичних послуг зумовлена відсутністю у штаті підприємства, професійних юристів та адвокатів, які могли здійснювати надання послуг, як із поточного юридичного супроводу господарської діяльності позивача, так, і представництві інтересів позивача та його посадових осіб у взаємовідносинах із контролюючими, державними та правоохоронними органами. Без отримання таких послуг, позивач міг зазнати значно більш негативних наслідків, а ні ті які були завчасно попередженні Адвокатським об`єднанням. Тому в цілому позивачем було отримано відповідних економічний зиск від результатів отриманих юридичних послуг.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор ПП «Екоінвест» ОСОБА_4 пояснив для суду, що дійсно Філія «Екоінвест+», що розташована на в м. Кременчуці Полтавської області тривалий час користується послугами адвокатського об`єднання, оскільки в штаті компанії відсутні юристи, які б могли здійснювати юридичний супровід діяльності позивача. Згідно наявної у нього інформації Філія «Екоінвест+» залучало адвокатське об`єднання в тому рахунку для забезпечення представництва інтересів компанії у взаємовідносинах із правоохоронними органами, судами, в тому рахунку по кримінальному провадженні, яке пов`язане із діяльністю філії.

Окрім того, судом встановлено, що між Філією «Еконівест+» ПП «Екоінвест» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг №040121 від 04.01.2021 р. Згідно умов такого договору між сторонами досягнуто домовленості щодо надання ФОП ОСОБА_1 для позивача наступних послуг: оброблення даних, розміщення інформації в мережі інтернет; створення контенту та просування в мережі інтернет; створення контенту та просування в соціальних мережах; організація та проведення тренінгів; Визначення купівельних звичок споживачів; Вивчення потенціалу ринку; проведення маркетингових кампаній; створення та розміщення засобів реклами; маркетингові консультації керівництва та співробітників; Інші види послуг, додатково обумовлені Сторонами в усній або письмовій формі.

Результати надання-отримання послуг, сторонами було відображено актах прийому-передачі послуг, перелік яких відображено на 18-22 Акту перевірки, копія актів надано позивачем до матеріалів справи. Оплата проведена в повному обсязі, що підтверджується банківськими платіжними інструкціями згідно переліку наведеного на ст. 23 Акту перевірки.

Судом встановлено, що необхідність укладення даного договору про надання послуг зумовлена відсутністю у штаті підприємства, професійних маркетологів та економістів, які могли здійснювати надання послуг, як із поточного маркетингового супроводу господарської діяльності позивача, так і плануванні стратегії продажів, проведення тренінгів із підвищення кваліфікації та розширення наявного у позивача асортименту, тощо, позивач завдяки отриманим послугам зміг зазнати значно збільшити обсяг продажу продукції, розширити діапазон клієнтської бази, а також збільшити власні прибутки. Даний ФОП є спеціалістом у сфері маркетингових досліджень, а його діяльність, яка перелічена ЄДР охоплює зміст та характер послуг, які надавалися для позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою підтвердження фактичного отримання відповідних послуг, позивачем було надано відповідні звіти про результати отримання таких послуг, із детальним описом маркетингових досліджень, економічних розрахунків, програм тренінгів, їх тривалості, відповідних презентацій тощо. Вказані документи були сформовані за результатами виконання договору із ФОП ОСОБА_1 та безпосередньо підтверджують фактичні обставини щодо надання послуг. Аналіз представлених документів, здійснений судом у поєднанні із аналізом динаміки зміни обсягів доходу позивача за перевіряємий період дає підстави стверджувати, що результати отримання таких послуг мають безпосередній сплив на збільшення обсягів з продажу товару позивачем, а відтак призвели до фактичного росту доходу позивача внаслідок обрання правильних стратегій із розвитку власної господарської діяльності.

Окрім того судом, встановлено, що між Філією «Еконівест+» ПП «Екоінвест» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг №09.02.2022 від 09.02.2022 р. Згідно умов такого договору між сторонами досягнуто домовленості щодо надання ФОП ОСОБА_3 для позивача наступних послуг: розміщення публікацій щомісяця для публічних сторінок в соцмережах; написання текстів, виготовлення графіки для публікації в акаунтах зазначених соцмереж; розміщення публікацій в соцмережах згідно встановленого і затвердженого плану публікацій; запуск, налаштування і редагування реклами в соцмережах Фейсбук, Інстаграм та відеохостингу Ютуб; проведення конкурсів і інтерактивів в спільноті Телеграм.

Результати надання-отримання послуг, сторонами було відображено актах прийому-передачі послуг, перелік яких відображено на 25-27 Акту перевірки, копії яких приєднано до матеріалів справи. Оплата проведена в повному обсязі, що підтверджується банківськими платіжними інструкціями згідно переліку наведеного на ст. 27 Акту перевірки, копії яких додаються містяться в матеріалах справи позову. Підтвердження фактичного отримання відповідних послуг, слугують надані позивачем звіти про результати їх отримання, із відповідним детальним описом. Вказані документи були сформовані за результатами виконання договору із ФОП ОСОБА_3 та безпосередньо підтверджують фактичні обставини щодо надання послуг, копії відповідних звітів наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що необхідність укладення даного договору про надання послуг зумовлена необхідністю здійснення заходів щодо рекламування діяльності позивача, ведення від імені позивача інформаційних сторінок в мережі інтернет, в соціальних мережах тощо, з метою донесення до потенційних покупців продукції відомостей про її асортимент, цінову політику, додаткові бонусні договірні умови. Позивач завдяки отриманим послугам із рекламування власної діяльності, зміг зазнати значно збільшити обсяг продажу продукції, розширити діапазон клієнтської бази, а також збільшити власні прибутки. Даний ФОП є спеціалістом у сфері рекламної діяльності та адміністрування сайтів в мережі інтернет, а його діяльність, яка перелічена ЄДР охоплює зміст та характер послуг, які надавалися для позивача.

Системний аналіз представлених документів, здійснений судом у поєднанні із аналізом динаміки зміни обсягів доходу позивача за перевіряємий період дає підстави стверджувати, що результати отримання таких послуг мають безпосередній сплив на збільшення обсягів з продажу товару позивачем, а відтак призвели до фактичного росту доходу позивача внаслідок здійснення рекламування власної господарської діяльності та запропонованого асортименту.

Також, судом встановлено, що між ПП «Екоінвест» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг №10/10-1 від 10.10.2022 р. Згідно умов такого договору між сторонами досягнуто домовленості щодо надання ФОП ОСОБА_2 для позивача послуг з Ремонту і технічному обслуговуванню машин і устаткуванню промислового призначення, а саме обладнання для розливу та охолодження напоїв. Результати надання-отримання послуг, сторонами було відображено актах прийому-передачі послуг та додатках до таких актів, перелік яких відображено на 29-32 Акту перевірки, копії яких приєднано до матеріалів справи. Оплата проведена в повному обсязі, що підтверджується банківськими платіжними інструкціями згідно переліку наведеного на ст. 32 Акту перевірки, копії наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що необхідність укладення даного договору про надання послуг зумовлена необхідністю здійснення технічного обслуговування обладнання призначеного для розливу пива, яке постачається позивачем для власних контрагентів оптових покупців пивної продукції. При цьому, судом встановлено, що умова щодо здійснення позивачем технічного обслуговування призначеного для розливу пива є договірною умовою договорів оптової поставки пивною продукції, та є бонусною умовою для забезпечення підтримки конкурентоздатності позивача на ринку постачальників пивної продукції. Адже, розлив пива, що постачається позивачем в кегах зумовлений високим ризиком зносу та виходу зладу відповідного обладнання призначеного для його розливу. Простій же такого обладнання у зв`язку із його виходом з ладу може призводити до зменшення купівельної спроможності оптових покупів пивної продукції, що тягне за собою зменшення продажів та прибутку у позивача. Як наслідок, з метою з збільшення власних продажів Позивачем у складі реалізованої продукції також включалося додаткову договірну умов щодо обслуговування відповідного обладнання покупців, вартість якої входить у торгову націнку до товару, що постачається для таких покупців, позивачем. При цьому, судом встановлено, що умова щодо надання додаткових послуг із обслуговування такого обладнання покупцям у складі ціни реалізованого товару, була запропонована ФОП ОСОБА_1 в результаті надання ним послуг із у сфері маркетингових досліджень, та запропоновано ним позивачу, як додаткова конкурентна перевага. Водночас, судом також встановлено, що для забезпечення виконання взятих на себе договірних зобов`язань із обслуговування відповідного обладнання, позивач залучав до процесу надавання таких послуг в якості субпідрядника ФОП ОСОБА_2 , який є спеціалістом у сфері ремонту та технічного обслуговування відповідного обладнання, а його діяльність, яка перелічена ЄДР охоплює зміст та характер послуг, які надавалися для позивача та його контрагентів.

Як вбачається із матеріалів справи обставини, що фактичного отримання відповідних послуг від ФОП ОСОБА_2 та наступного їх використання в процесі реалізації власного товару позивачем, підтверджується договорами постачання пивної продукції та актами із сервісного обслуговування розливного обладнання покупців, із детальним виконаних робіт. Вказані документи були сформовані за результатами виконання договору із ФОП ОСОБА_2 та безпосередньо підтверджують фактичні обставини щодо надання послуг, копії яких позивачем приєднано до матеріалів справи.

Відтак, оцінюючи правомірність включення сформованих позивачем по операціям для АО. «Біендем Партнерз», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 документів, що підтверджують отримання відповідних послуг та понесення відповідних витрат, суд зазанчає, що цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Як вбачається із матеріалів перевірки, основною підставою для невизнання контролюючим органом формування підприємством адміністративних витрат та витрат на збут, а також те, що виплачені суми доходу фізичним особам-підприємцям є іншими доходами, які виплачені фізичним особам і з яких нібито недоутримано ПДФО та військовий збір за господарськими операми з контрагентами, слугував висновок про відсутність реальності господарських операцій з огляду на те, що первинні документи не розкривають зміст господарської операції, складені сторонами акти містять формальний опис послуг, що не дає можливості ідентифікувати зміст та обсяг господарської операції, спосіб її виконання, визначення витраченого часу, що в свою чергу нібито унеможливлює перевірку правильності формування ціни за послуги, акти не містять інформації або будь-яких доказів зв`язку цих послуг з господарською діяльністю Філії «Екоінвест+» ПП «ЕКОІНВЕСТ».

Надані під час перевірки первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, їх учасників, дату і місце їх складання, а отже підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій з придбання Підприємством послуг, а висновки перевіряючих є хибними, оскільки всі витрати підтверджені первинними документами та здійснені у зв`язку з провадженням господарської діяльності.

Контролюючим органом не зазначено в акті перевірки про обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Варто зазначити, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали перевірки таких доказів не містять.

Відповідно до підпункту 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Крім того, як визначено підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Оскільки у спірних відносинах кошти виплачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виплачені, як фізичним особам - підприємцям за надання послуг згідно договорів про надання послуг, то ці кошти в силу наведених вище приписів ПК України, на підприємство позивача при виплаті таких доходів не покладено обов`язок податкового агента із утримання відповідних податків та зборів при виплаті доходу фізичним особам.

Також, Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у своїх постановах: від 13 березня 2018 року у справі №814/3520/13-а, від 31 липня 2018 року у справі №815/3725/13-а, від 03 квітня 2018 року справі №804/1963/17, від 27 березня 2018 у справі №816/809/17, від 27 лютого 2018 року у справі №813/1766/17, від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17, від 17 січня 2018 року у справі №804/8943/13-а, від 23 січня 2018 року у справі № 826/7047/13-а, від 15 травня 2018 року у справі №815/423/17, від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17, від 26 червня 2018 року у справі №826/5522/14, від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 23 липня 2019 року у справі №2а/0370/307/11, від 30 серпня 2019 р. у справі №804/17176/14, від 21 січня 2020 року у справі №814/2335/14, від 05 лютого 2020 року у справі №823/1519/16, від 20 лютого 2020 року у справі №802/1255/17-а, висловлює правову позицію, що у ході дослідження господарських операцій необхідно звертати увагу на: реальність здійснення оподатковуваних операцій, які повинні мати ділову мету та економічну вигоду; документальне підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які супроводжують операції певного виду; наявність у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявність розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому, суд звертає, що всі документи які стосуються операцій із спірними контрагентами були представлені до перевірки. Зміст досліджуваних операцій вказує, що позивачем здійснювалося придбання відповідних послуг, які позивачем використані в ході здійснення основою свого виду господарської діяльності.

Також, вирішуючи даний спір обов`язковому з`ясуванню підлягає питання щодо правової можливості самостійного визнання посадовими особами відповідача правочинів нікчемними (безтоварними), які такі що спрямовані на порушення інтересів держави і суспільства.

Так, 02 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 2а-3925/12/2170, адміністративне провадження №К/9901/3257/18 (ЄДРСРУ № 80867725) досліджував питання правомірності встановлення актом податкової перевірки нікчемності правочину.

Правочин, який вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 ЦК України є нікчемним.

Право органу державної податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини законом в тому числі з підстав безтоварності не передбачено.

Аналогічна правова позиція висловлена 17.01.2018 р. та 24.01.2018 р. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справ № 2а-9880/12/1370 (ЄДРСРУ 71692581), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71834563), № 826/3446/13-а (ЄДРСРУ 71829617), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71829442), № 2а-6341/12/2070 (ЄДРСРУ 71829249) .

Отже, підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а встановлення актом перевірки нікчемності правочину з підстав його безтоварності знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства. Не вимагається визнання такого договору і в суді. За наявності відповідних обставин предметом розгляду та дослідження є податкові наслідки вчинення відповідних дій без урахування наявності цивільно-правового договору та реальність господарських операцій, як підстава виникнення права на формування платником податку своїх даних податкового обліку.

20 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи № 805/10886/13-а, адміністративне провадження №К/9901/1424/18 (ЄДРСРУ № 72863889) викладено правову позицію, яка зводиться до наступного.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства.

Верховний Суд вважає за наявності ознак нікчемності чи безтоварного правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року по справі № 813/2230/13-а, адміністративне провадження №К/9901/28484/18 (ЄДРСРУ № 78325837) та 11 грудня 2018 року по справі №810/4274/16, адміністративне провадження №К/9901/41566/18 (ЄДРСРУ № 78468199).

Окрім того, Верховний Суд погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій неодноразово вказував, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/ послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку (Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в рамках справи № 805/2030/16-а,адміністративне провадження №К/9901/28918/18 (ЄДРСРУ № 78771679), від 21 грудня 2018 року по справі № 826/5774/17, адміністративне провадження №К/9901/63719/18 (ЄДРСРУ № 78771564), від 20 грудня 2018 року по справі №826/9632/16, адміністративне провадження №К/9901/32828/18 (ЄДРСРУ № 78716371), від 20 грудня 2018 року по справі №826/20081/16, адміністративне провадження №К/9901/42306/18 (ЄДРСРУ № 78716040), від 20 грудня 2018 року по справі №815/4992/16, адміністративне провадження №К/9901/41342/18, від 20 грудня 2018 року по справі № 820/2946/18, адміністративне провадження №К/9901/64596/18 (ЄДРСРУ № 78771722) та від 20 грудня 2018 року по справі № 818/770/17, адміністративне провадження №К/9901/38096/18 (ЄДРСРУ № 78771434)).

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків (Постанова КАС ВС від 19 лютого 2019 року по справі № П/811/217/17, адміністративне провадження №К/9901/38084/18, ЄДРСРУ № 79956733).

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (Постанова КАС ВС від 9 березня 2019 року по справі № 810/302/15, адміністративне провадження №К/9901/19359/18 (ЄДРСРУ № 80580348).

В той же час, не заперечуючи факт перерахування позивачем коштів своїм контрагентам, а ні посадові особи ДПС, а ні інші контролюючі чи правоохоронні органи навіть не намагалися встановити економічну доцільність укладення позивачем із його контрагентами «безтоварних правочинів», не проведено також визначення подальшого руху перерахованих позивачем коштів, оскільки без фактичного повернення таких коштів особі, яка їх перерахувала, втрачається будь-яке економічне підґрунтя укладення «безтоварних правочинів». Оскільки, у разі якщо кошти для покупця товару не повертаються, то в будь-якому разі покупець несе відповідні витрати, та не має жодного зиску від укладення правочину, а ніж той який пов`язаний із безпосереднім придбанням необхідного йому товару за договором.

Крім того, 07 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 870/4806/12, адміністративне провадження №К/9901/5850/18 (ЄДРСРУ № 75757107) чітко зазначив, що наявність податкової інформації про «фіктивність» контрагентів є неприйнятною оскільки склад податкового правопорушення не може доводитися податковою інформацією, яка має виключно інформаційне навантаження вільного розсуду податкового органу (припущень), та не заснована на аналізі первинних та інших документів.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Тому, на переконання суду, позиція відповідача щодо нереальності здійснених операцій, за умови, наявності у позивача всіх підтверджуючих документів щодо придбання таких /послуг, придбання позивачем саме послуг які необхідні йому для здійснення основного виду господарської діяльності, без надання з боку відповідача доказів існування будь-якої іншої мети позивача, ані ж тієї, що пов`язана із придбання та використання товару, є завідомо необґрунтованою.

Що ж твердження контролюючого органу, щодо не прийнятності в якості доказу частини представлених для суду разом із позовом документів, як такі що не надані позивачем для контролюючого органу, то з даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, які пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Обов`язок платника податків надати на вимогу контролюючого органу усі документи пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, також випливає з пункту 85.2 статті 85 ПК України, зокрема платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отож правові наслідки, передбачені ст. 44 ПК України настають для платників податків не лише за не надання до перевірки первинних документів, але і інших документів та інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Водночас, судом ураховано, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, про що неодноразово наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі №806/434/16, від 24.01.2019 у справі № 820/12113/15, від 12.02.2019 у справі №820/6512/16.

Разом із тим, в п. 44.6 ПКУ йдеться саме про ненадання документів, які є мінімально необхідними для відображення операцій у податковому та бухгалтерському обліку. Такий підхід підтверджується вже достатньо усталеною практикою Верховного Суду (далі ВС), наприклад, постановами від 15.12.2022 у справі №540/1280/19, від 22.06.2020 у справі №520/4539/19, від 11.06.2020 у справі №816/1109/18, від 19.03.2019 у справі №804/15542/13-а.

Інші документи перебувають поза межами дії норми п. 44.6 ст. 44 ПКУ, про що ВС зробив висновок у постанові від 20.12.2021 (справа №200/6804/19-а). Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно виснували, що документи про транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарів), на відсутність яких у позивача під час перевірки посилався відповідач, не є первинними документами щодо господарських операцій з поставки товару (такими є видаткові накладні, рахунки-фактури, розрахункові документи, тобто документи, які безпосередньо опосередковують постачання/продаж товару).

Верховний Суд у своїх правових висновках акцентував увагу не необхідності безумовного дотримання принципу офіційного з`ясування обставин у справі та змагальності сторін, Вказаний принцип зобов`язує суду надати відповідну оцінку наданим платником податку документам, що такі документи існували на момент формування ним податкової звітності. Положення п. 44.6 ПКУ не є процесуальною нормою судового процесу. При цьому, суд зважає, що норми матеріального права не встановлюють правило, що податковий облік формується виключно на підставі документів, наданих для перевірки контролюючому органу. Тобто можна констатувати колізію між правом податкового органу винести рішення без врахування документів і правом платника податку довести, що такі документи існували на момент обліку, а облік на підставі цих документів правомірний.

З огляду на принцип змагальності сторін та офіційного з`ясування обставин у справі, суд обмежений в можливості неприйнятті наданих позивачем документів, якщо такі документи хоча і не були представлені до перевірки, однак стосуються предмету спору та даються можливість сформувати висновок щодо обставин, які підлягають встановленню в межах вирішення спірних питань. Як стверджує вищенаведена судова практика, таке право не обмежене процесуальним законом.

Окрім того, як вбачається із змісту акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області стверджується про отримання (від покупців підакцизної продукції - пива) і внесення від їх імені готівкових коштів за реалізовану продукцію (пиво) - ОСОБА_4 (директор підприємства) на розрахунковий рахунок ПП «Екоінвест», що наведено в додатку 18 до Акту перевірки. На переконання контролюючого орану вказане є порушення вимог п.1,2,11,12 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг а також порушенням статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», оскільки операції із продажу підакцизних товарів за готівку в розумінні контролюючого органу є операцією із роздрібної торгівлі.

Проте, суд із таким твердженням не погоджується. Так, судом встановлено, що оплата за весь придбаний у ПП "ЕКОІНВЕСТ», (код ЄДРПОУ 21099273) товар (пиво розливне в кегах) проводилося виключно безготівковим способом, шляхом внесення покупцями пива відповідних грошових коштів через касу банку або через банківський платіжний термінал на банківські розрахункові рахунки ПП "ЕКОІНВЕСТ», згідно наданих ПП "ЕКОІНВЕСТ» реквізитів, або кодів реєстрового поповнення рахунку для сплати за товар.

Вказані обставини підтверджено наданими під час перевірки банківськими виписками (ПриватБанк та ОТР Банк) за період з 01.01.2017 по 30.06.2023 року, з яких чітко передбачалося зарахування коштів від контрагентів покупців саме на розрахунковий рахунок ПП "ЕКОІНВЕСТ» внаслідок здійснення відповідних безготівкових операцій через механізм реєстрових поповнень, що здійснюється через касу банку або відповідні банківські платіжні термінали, .

Згідно наявного в матеріалах справи витяг із інформаційного порталу АТ КБ «Приватбанк» щодо банківського продукту реєстрові поповнення, міститься опис відповідного механізму та алгоритмів формування призначення платежу при здійснення поповнення за таким реєстром. А саме, в опису до рис. 13 до такого витягу, міститься вказівка, що в полі призначення платежу автоматично додається дані (П.І.Б.) автора такого реєстру.

Як слідує із наявних в матеріалах справи заяв-свідчень контрагентів ФОП-ів позивача, останні ствердно повідомляють про використання лише безготівкового способу розрахунків із позивачем та відсутності фактів передачі готівкових коштів в рахунок оплати за товар для посадових чи службових осіб позивача.

Згідно наявного в матеріалах справи листа №20.1.0.0.0/7-240131/4930 від 19.04.2024 р. АТ КБ «Приватбанк» наданого у відповідь на запит позивача щодо причин наявності у відомостях про призначення платежів, які здійснювалися від імені третіх осіб (Фізичних осіб - підприємців) за попередньо сформованим реєстром в якості оплати за реалізований ПП «Екоінвест» товар, вказівки про те, що такі платежі здійснювалися саме через ОСОБА_4 , незважаючи на те, що фактично директор ПП «Екоінвест» ОСОБА_4 самостійно не брав участі в операціях із безпосереднього внесення готівкових коштів до каси банку/платіжних терміналів банку, такий банк повідомив, що поле Призначення платежу формується автоматично із даних внесених Клієнтом до реєстру. У поле Призначення платежу автоматично добавляється ПІБ автора реєстру. Виконання операції із оплати готівкою по реєстру в терміналі самообслуговування або у касі Банку іншими особами не призводить до зміни даних, сформованого у реєстрі поля Призначення платежу.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 (директор ПП «Екоінвест») та ОСОБА_5 (головний бухгалтер ПП «Екоінвест») повідомили суду, що жодного разу, готівкових коштів в рахунок оплати за придбаний товар, посадовими особами чи працівниками ПП "ЕКОІНВЕСТ» не отримувалося. ПП «Екоінвест» за даних умов проводилися виключно безготівкові операції розрахунки, оскільки надходження коштів від ФОП-ів покупців товару здійснювалося безпосередньо на розрахункові рахунки позивача через каси відділень банку чи банківські термінали самообслуговування, без фактичного отримання готівкових коштів від таких покупців. Також вказані свідки вказали, роздрібно торгівлею та готівкові кошти підакцизними товарами ПП «Екоінвест» не займається, оскільки основним видом діяльності є оптова торгівля пивом та іншими слабоалкогольними напоями.

В ході судового розгляду справи, судом за клопотання позивача здійснювався огляд та дослідження інтернет сайту АТ КБ «Приватбанк» із архівом збережених директором позивача реєстрових поповнень в якості електронного доказу у справі, що знаходиться за посиланням https://privatbank.ua/business/reestrovoe-popolnenie. Із змісту таких електронних доказів слідує, що дійсно директор ПП «Екоінвест» ОСОБА_4 в період із 01.01.2017 р. по 22.09.2023р. здійснювалося створення реєстру поповнення рахунку, який надсилався для відповідного його виконання із використанням засобів електронного зв`язку контрагентам позивача. У таких реєстрах наявні відомості щодо розміру оплати яка має бути здійснена за товар, найменування накладної по якій здійснюється оплата, а також відомості особи відповідальної за проведення платежу, окремим рядком реєсту містить інформацію про його автора ОСОБА_4 , яка в процесі виконання такого реєстру автоматично включається в поле призначення платежу.

Відтак, наведені відомості зображенні посиланням https://privatbank.ua/business/reestrovoe-popolnenie повністю кореспондують наданим позивачем поясненням, що використання такого банківського продукту, як реєстрові поповнення, в якості платіжного інструменту для контролю розрахунків із контрагентами позивача. Використання даного механізму оплати не передбачає безпосереднього отримання готівкових грошових коштів, посадовими чи службовими особами юридичної особи власника розрахункового рахунку, на який надходять відповідні суми оплати.

Згідно ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Однак, в ході судового розгляду справи, судом не було встановлено достатніх даних, які б свідчили про вчинення позивачем та його посадовими особами дій щодо прийняття готівкових коштів в рахунок оплати за поставлений товар, безумовне порушення, що б давало підстави стверджувати про порушенням позивачем вищеперелічених норм закону.

Таким чином, суд рахує, що висновки контролюючого органу про порушення п.1,2,11,12 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також висновки щодо порушення позивачем статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині здійснення позивачем операцій із роздрібної торгівлі підакцизними товарами за готівку не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду даного спору.

Також судом встановлено, що ПП «Екоінвест» за період з 01.01.2017 по 30.06.2023 року здійснення виплату доходів нерезидентам джерелом походження з України при виконанні наступного договору:

- Договір на перевезення вантажів від 25.11.2021, укладений з фірмою-нерезидентом «GEVO TRANSPORT s.r.o.», Чеська Республіка. Реквізити нерезидента: 783 85, Sumvald, Sumvald 242, код CZ26849097. IBAN SK1375000000004014909934 в SK CSOB SWIFT CEKOSKBX. ПП «ЕКОІНВЕСТ» - Замовник, «GEVO TRANSPORT s.r.o.», Чеська Республіка Перевізник. Предмет контракту Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

На виконання умов даного контракту нерезидентом «GEVO TRANSPORT s.r.o.», Чеська Республіка, надано транспортні на загальну суму 2 500,00 євро / 75 433,50 грн. згідно інвойсу від 25.11.2021 р.

Підприємством ПП «ЕКОІНВЕСТ» перераховано нерезиденту «GEVO TRANSPORTs.r.o.», Чеська Республіка за надані послуги валютні кошти в сумі 2 500,00 євро / 77 069,25 грн., згідно в/б від 06.12.2021 грн.

Вказана виплата дійсно проведена без утримання податку з доходів нерезидента походженням з України.

Як вбачається із довідки витягу з комерційного реєстру, який веде регіональний суд в м. Остраві Чеської Республіки, розділ №40457, «GEVO TRANSPORTs.r.o.» було зареєстроване 01.01.2005 р. в м. Шумвалд Чеської Республіки, громадянами Чеської Республіки Вотухом Герхатом, Яною Герхатовою.

Відповідно до пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України: доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є: г) фрахт та доходи від інжинірингу.

Згідно пп.141.4.4. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України сума фрахту, що сплачується нерезиденту резидентом, у тому числі фізичною особою підприємцем, фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єктом господарювання (юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем), який обрав спрощену систему оподаткування, або іншим нерезидентом, який провадить господарську діяльність через постійне представництво за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому :

- базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

- особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб`єктом спрощеного оподаткування.

Відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (дата підписання 30.06.95р., дата ратифікації 17.03.99р., дата набрання чинності для України 20.04.99р.), згідно п.1 ст. 8 «Міжнародний транспорт»: «Прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових, повітряних суден, дорожніх або залізничних транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуються лише в цій Державі».

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 103 ПК України Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п.103.4. ст.103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п.103.5. ст.103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п.103.10 ст.103 Податкового кодексу України).

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, що в ході проведення відповідної перевірки до позивача не надходило відповідних запитів на отримання довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни. Жодної вимоги про надання такого документу із боку ревізорів відповідача також не надходило, та відповідно акту не надання затребуваного документу також не оформлялося.

Водночас, як слідує із змісту акту перевірки, жодних відомостей про оформлення працівниками відповідача акту відмови у надання документів, як це передбачено п. 85.6. ст. 85 ПК України такий акт не містить, міститься лише згадка про оформлення акту відмови в отриманні запиту.

Відповідно до п. 85.4. ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно п. 85.6. ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідачем стверджується що відповідний запит було вручено 10.10.2023 р.. Проте із такі дії контролюючого органу суд рахує неправомірними, оскільки посадовими особами відповідача було порушено положення п. 85.4. ст. 85 ПК України, яким передбачено процедуру подання запиту на отримання копій документів не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки, а не після її завершення (оскільки перевірка проводилася в період із 25.09.2023 р. по 06.10.2023 р.).

Відтак, суд рахує, що висновок контролюючого органу, щодо відсутності у позивача затребуваних згідно запиту документів є передчасним. При настанні таких подій, контролюючий орган мав би зафіксувати такі обставини, шляхом оформлення акту відмови у наданні документів та внести до такого акту перелік затребуваних документів, які не надано. Однак, як вбачається із змісту акту перевірки такого акту відмови у наданні документів в ході перевірки не оформлялося, тим самим контролюючим органом при формуванні висновків щодо ненадання позивачем затребуваних документів порушено процедуру передбачену п. 85.6. ст. 85 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, в порушення п.103.4. ст.103. пп.141.4.1 п.141.4 ст.141, пп.141.4.4. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, при виплаті доходу нерезиденту «GEVO TRANSPORT s.r.o.», Чеська Республіка за надані послуги, підприємством ПП «ЕКОІНВЕСТ» правомірно не здійснило утримання та не перераховувало до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 6% відсотків в сумі 4 624,16 грн. (77 069,25 * 6% = 4 624,16 грн.). Оскільки, станом на час виконання відповідного договору із «GEVO TRANSPORT s.r.o.», остання належним чином підтвердило свою приналежність до резиденства Чеської республіки, шляхом надання відповідної довідки витягу із комерційного реєстру, який веде регіональний суд в м. Остраві Чеьскої Республіки, а контролюючий орган відповідних документів із даного приводу у встановленому порядку не затребував, та не зафіксував належним чином факт відмови позивача у наданні такого документу.

Окрім того, аналізуючи правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №962417000701 від 28.11.2023 р., суд приходить до висновку про можливість його скасування лише в частині збільшення суми грошового зобов`язання приватного підприємства "Екоінвест" на 54481,25 грн (43585 грн - основний платіж, 10896,25 грн - штрафна санкція).

Так, як вбачається із акту перевірки ст.39, частина висновків контролюючого органу щодо завищення сум податкового кредиту із ПДВ 43585 грн., в т.ч. за вересень 2017 року на суму 22606 грн. та за жовтень 2017 року на суму 20979 грн. ґрунтуються на твердженнях податкового органу з приводу безтоварності операцій із ТОВ «Бізком», висновок щодо необґрунтованості яких судом сформовано вище у даному рішенні.

Решта ж порушень, за наслідком допущення яких сформовано податкове повідомлення-рішення №962417000701 від 28.11.2023 р., в частині визначення основних зобов`язань із ПДВ в розмірі 5180 грн. ґрунтується на висновках контролюючого органу щодо завищення позивачем сум коригування податкових зобов`язань. Так, як вбачається із акту перевірки ст. 36-39, в ході проведення перевірки встановлено завищення ПП «ЕКОІНВЕСТ» суми коригування податкових зобов`язань за рахунок включення у рядку 7 податкових декларацій „Коригування податкових зобов`язань сум ПДВ по розрахунках коригування, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які включені не в період реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевіркою встановлено завищення ПП «ЕКОІНВЕСТ» суми коригування податкових зобов`язань (ряд. 7 декларації) у розмірі 5148, грн., в т.ч. травень 2020р. 460,00грн., червень 2021р. 165,00 грн., лютий 2022р. 45,00 грн., березень 2022р. 3557,00 грн., квітень 2022р. 543,00 грн., травень 2022р. 378,00 грн.

Відповідно до вимог пункту 192.1 ст. 192. Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) «Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.»

Відповідно до вимог підпункту 192.1.1. пункту 192.1 ст. 192. Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) «Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.»

Отже, в порушення пп. 192.1.1. п 192.1 ст. 192. Податкового кодексу України від 02.12.2010р № 2755-VI (із змінами і доповненнями), про завищення ПП «ЕКОІНВЕСТ» суми коригування податкових зобов`язань у розмірі 5 148,00 грн., в т.ч. травень 2020р. 460,00грн., червень 2021р. 165,00 грн., лютий 2022р. 45,00 грн., березень 2022р. 3557,00 грн., квітень 2022р. 543,00 грн., травень 2022р. 378,00 грн., що в подальшому призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 5148,00грн., в т.ч. травень 2020р. 460,00грн., жовтень 2021 року 165 грн, лютий 2022р. 45,00 грн. та за липень 2022 р. 4478 грн., залишилося не спростоване з боку позивача, та фактично підтверджується матеріалами справи.

Відтак, в частині описаного порушення позовні вимоги ПП «ЕКОІНВЕСТ» з приводу визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №962417000701 від 28.11.2023 р., в частині визначення основних зобов`язань із ПДВ в розмірі 5180 грн. та суми штрафу в розмірі 1255 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Що ж до решти описаних у акті перевірки порушень, то суд їх оцінку не проводить, адже останні стосуються прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, які не оспорюються позивачем у зв`язку із частковим залишення без розгляду його позовних вимог згідно ухвали суду від 04.04.2024 р.

За таких умов, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Головне управління ДПС у Рівненській області належними і допустимими доказами у справі не довело факту наявності усіх перелічених в акті перевірки порушень ПП «Екоінвест» в охопленому перевіркою періоді вимог податкового законодавства.

За усього наведеного, позовні вимоги ПП «Еконінвест» підлягають до часткового задоволення з огляду на висновки суду, що сформовані у даному рішенні.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведеного, із урахуванням висновків щодо часткового задоволення позову, присуджена позивачу сума судового збору підлягає перерахунку пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та складатиме 30276 грн., яка має бути компенсована позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов приватного підприємства "Екоінвест" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №961917000701 від 28.11.2023.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №962417000701 від 28.11.2023 в частині збільшення суми грошового зобов`язання приватного підприємства "Екоінвест" на 54481,25 грн (43585 грн - основний платіж, 10896,25 грн - штрафна санкція).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №962517000701 від 28.11.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій №962617000701 від 28.11.2023.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №960017000701 від 28.11.2023.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь приватного підприємства "Екоінвест" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 30276 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "Екоінвест" (вул. Київська, 44,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33027, ЄДРПОУ/РНОКПП 21099273)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 03 червня 2024 року

Суддя Олег ГРЕСЬКО