КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2024 року № 320/45489/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві в нарахуванні та здійсненні щомісячної доплати до пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 , з 01.06.2023 згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 , щомісячної доплати в сумі 1000 грн. та прийняти рішення щодо нарахування та виплати щомісячної доплати в сумі 2000 грн, згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.06.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести нарахування та здійснення доплати до пенсії в сумі 2000 грн. згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01.06.2023;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві у відмові щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , частині основного розміру пенсії в розмірі 23000 грн., за період з 01.07.2021 по 01.06.2023, відрахованої від щомісячних сум, які підлягають виплаті після проведеного перерахунку пенсії з 01.04.2019 згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/11346/22 від 30.11.2022, на підставі довідки про грошове забезпечення № 21/3/2-9/878-838 від 27.08.2021, виданою Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, і в періоді, коли була призначена доплата до пенсії згідно постанови КМУ № 713;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 , з 01.07.2021 по 01.06.2023 та здійснити виплату одним платежем частини основного розміру пенсії, відрахованої від щомісячних сум, які підлягають виплаті, в сумі 23000 грн, після проведеного перерахунку пенсії з 01.04.2019 згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/11346/22 від 30.11.2022, на підставі довідки про грошове забезпечення № 21/3/2-9/878-838 від 27.08.2021, виданою Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України і в періоді, коли була призначена доплата до пенсії згідно постанови КМУ № 713.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії в разі втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсію по втраті годувальника також отримує син ОСОБА_2 .

З 01.07.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нараховувало та виплачувало позивачу та ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії в загальному розмірі 2000,00 гривень, відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021. Таким чином, кожний отримував по 1000,00 гривень щомісячно.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2022 року у справі № 640/11346/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії у разі втрати годувальника з 01.04.2019 року у розмірі 30% від грошового забезпечення зазначеного у довідці № 21/3/2-9/878-838 від 27.08.2021, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, проте після виконання судового рішення доплату до пенсії в сумі 1000,00 гривень передбачену постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 року не виплачено.

16.05.2023 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявами. Листом від 07.06.2023 року № 19303-18419/Г-02/8-2600/23 Пенсійний фонд повідомив що у липні 2021 року відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 було встановлено щомісячну доплату до пенсії у разі втрати годувальника (з кількістю утриманців - 2) в розмірі 1000,00 гривень. На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2022 року у справі № 640/11346/22 в травні 2023 року проведено з 01.04.2019 року перерахунок пенсії та здійснено нарахування коштів за період з 01.04.2019 року по 31.05.2023 року з урахуванням виплачених сум.

Позивачка вважає, що має право на отримання доплати передбаченої постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 року у розмірі 2000,00 гривень та зазначає, що Пенсійним органом невірно здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення суду по справі № 640/11346/22, як наслідок неправильно визначено нарахування коштів за період з 01.07.2021 року по 31.05.2023 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують її права, позивачка звернулася до суду з позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що статтею 41 Закону № 2262 при розрахунку доплати в розмірі 2000,00 гривень для виду пенсії в разі втрати годувальника на кожного члена сім`ї виділяється його частка доплати і виплачується йому окремо разом з пенсією, тому позивачу було встановлено щомісячну доплату в сумі 1000,00 гривень з урахуванням суміжної справи (одержувач пенсії ОСОБА_2 ).

Після виконання у травні 2023 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2022 по справі № 640/11346/22 відсутні підстави для встановлення щомісячної доплати відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 року з 01.07.2021 року, оскільки сума збільшення розміру пенсії перевищила 2000,00 гривень, тому щомісячна доплата, передбачена постановою КМУ № 713 не встановлюється.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також пенсію в разі втрати годувальника отримує син позивачки - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю з дитинства II групи та також перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

З 01.07.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нараховувало та виплачувало позивачці та її сину щомісячну доплату до пенсії у розмірі по 1000,00 гривень на кожного, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 640/11346/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_3 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 27.08.2021 року № 21/3/2-9/878-838, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, з урахуванням раніше виплачених сум.

У травні 2023 року на виконання вищенаведеного рішення відповідачем було проведено перерахунок пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 01.04.2019 року у розмірі 30% від грошового забезпечення 21219,30 гривень, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 21/3/2-9/878-838 від 27.08.2021, виданою Фінансово-економічним управління Служби безпеки України.

Після вказаного перерахунку пенсії, проведеного на виконання вищезгаданого судового рішення, відповідач не виплачує позивачу доплату, передбачену постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 року у розмірі 1000,00 гривень.

16.05.2023 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, у якій просила поновити виплату щомісячної доплати до пенсії згідно з постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 року «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Листом від 07.06.2023 року № 19303-18419/Г-02/8-2600/23 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що у липні 2021 року відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 року з 01.07.2021 було встановлено щомісячну доплату до пенсії в разі втрати годувальника (з кількістю утриманців - 2) в розмірі 1000,00 гривень. На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі № 640/11346/22 Головним управлінням у травні 2023 року проведено з 01.04.2019 перерахунок пенсії та здійснено нарахування коштів за період з 01.04.2019 по 31.05.2023, з врахуванням виплачених сум. Розмір пенсії позивача у разі втрати годувальника на 01.03.2018 становив 4122,00 гривень. З 01.03.2023 розмір пенсії, обчислений на виконання судового рішення становить 8686,63 гривень. Оскільки розмір пенсії після виконання рішення суду збільшився та перевищує 2000,00 гривень, щомісячну доплату відповідно до постанови КМУ № 713 після здійсненого у травні перерахунку пенсії не встановлено. Відтак пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст. 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (Постанова № 713).

У преамбулі Постанови №713 зазначено, що ця постанова прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.

Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року № 2146-IX «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо пенсій в разі втрати годувальника), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.

Предметом цього спору є правовідносини щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу з 01.06.2023 року доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713.

Виходячи із наведених вище норм, суд дійшов висновку, що постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713 встановлено, зокрема, для осіб, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, при цьому обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання судового рішення позивачу проведено перерахунок пенсії із урахуванням оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, складеної уповноваженим органом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08 листопада 2022 року в аналогічній справі № 420/2473/22 (п. 46) перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.

Такий же висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 02 березня 2023 року в справі № 600/870/22-а.

Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивачки на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивачка має право на щомісячну доплату до пенсії відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.

Судом встановлено, що пенсію в разі втрати годувальника призначено на двох осіб, що перебували на утриманні ОСОБА_3 (пенсійна справа 2602007520 СБУ), відтак пенсія в разі втрати годувальника позивачу з 01 липня 2021 року нараховувалася щомісячна доплата відповідно до постанови КМУ № 713 у розмірі 1000,00 гривень.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в разі втрати годувальника в розмірі 1000,00 гривень відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021, а не у розмірі 2000,00 гривень, як зазначає позивачка у позовних вимогах, оскільки пенсія в разі втрати годувальника призначена на 2 утриманців, одним з яких є позивач.

Таким чином, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог зобов`язального характеру в частині зазначення розміру щомісячної доплати, а саме 2000,00 гривень, оскільки пенсія в разі втрати годувальника призначена на 2 утриманців, одним з яких є позивач. При цьому доплата у сумі 2000,00 гривень ділиться між одержувачами одного виду пенсії рівними частками.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії у сумі 1000,00 гривень (з урахуванням кількості 2 утриманців) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.06.2023 року, та відновленню шляхом зобов`язання відповідача поновити з 01.06.2023 року ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 1000,00 гривень (з урахуванням кількості 2 утриманців) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплату недоплаченої пенсії в розрахунку постанови КМУ від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 23000,00 гривень за період з 01.07.2021 по 01.06.2023 року, суд зазнає таке.

Обґрунтовуючи дану позовну вимогу позивач зазначає про те, що після дослідження ним розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою № 2602007520 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі № 640/11346/22, позивач дійшов висновку про те, що відповідач невірно здійснив перерахунок пенсії на виконання рішення суду по справі № 640/11346/22, та як наслідок невірно визначив нарахування коштів за період з 01.07.2021 року по 31.05.2023 року, зокрема, що стосується нарахування та виплати щомісячної доплати у розмірі 1000,00 гривень відповідно до постанови КМУ № 713.

Однак, суд зазначає, що відповідно до положень частин другої-третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

При цьому частиною першою статті 372 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є припинення відповідачем виплати доплати до пенсії у сумі 1000,00 гривень та відмова відповідача у поновленні такої виплати.

А тому, висновок та розрахунок позивача про можливу недоплату йому 23000,00 гривень згідно постанови КМУ № 713 за період з 01.07.2021 року по 31.05.2023 року, внаслідок перерахунку пенсії на виконання рішення у справі № 640/11346/22 є хибним, оскільки судом встановлено, що позивач у період з 01.07.2021 року до 31.05.2023 року фактично отримувала таку доплату щомісячно у розмірі 1000,00 гривень, а тому підстави для зобов`язання відповідача виплатити позивачеві недоплачену пенсію у розмірі 23000,00 гривень з розрахунку постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 відсутні.

Крім того, суд зауважує, що питання неналежного виконання рішення суду у справі № 640/11346/22 можливо вирішити відповідно до вимог розділу ІV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» та Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, судове рішення може бути виконано в добровільному або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно зі статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Відтак, розрахунок позивача про недоплату їй 23000,00 гривень у період з 01.07.2021 року по 31.05.2023 року не пов`язаний з фактичною невиплатою їй щомісячної доплати у розмірі 1000,00 гривень згідно постанови КМУ № 713, а безпосередньо стосується неправильного розрахунку відповідачем (на думку позивача) заборгованості по пенсійним виплатам, внаслідок перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 640/11346/22, та питання неправильності такого розрахунку може бути вирішено у порядку виконання судового рішення у межах адміністративної справи № 640/11346/22.

У даному випадку під час ухвалення судом рішення, суд зобов`язує відповідача здійснити позивачу виплату належних сум пенсії та, у разі набрання законної сили рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, починаючи з 01.06.2023 року, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо зобов`язання здійснити виплату пенсії одним платежем, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

В силу вимог частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому частиною 1 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

У даному випадку спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, є виплата належних позивачу сум у повному обсязі, інший спосіб виконання в спірних правовідносинах нормативно не визначений.

Суд зауважує, що ні приписами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ні постановою КМУ № 649 від 22.08.2018 року, за наявності вини пенсійного органу, не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів тощо, та не обмежено право позивача на виплату належної йому суми одним платежем.

При ухваленні судом рішення, суд зобов`язує відповідача здійснити позивачу виплату належних сум пенсії, та у разі набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відтак, вимога щодо здійснення виплати суми недоплаченої частини пенсії єдиним платежем не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Крім того, кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Таким чином, судовий збір у розмірі 536,80 грн. (50%) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії у сумі 1000,00 гривень (з урахуванням кількості 2 утриманців) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.06.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) поновити з 01.06.2023 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 1000,00 гривень (з урахуванням кількості 2 утриманців) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість гривень) 80 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 3 червня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.