КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року м. Київ № 640/19867/22

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії судді: головуючого-судді Панової Г.В., суддів Василенко Г.Ю., Панченко Н.Д.,

при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Мойсеєць Б.В.,

від відповідача Лемешев Р.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

про визнання протиправними та скасування окремих положень постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила суд:

- визнати протиправним та нечинним п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 р. № 923, яким затверджено зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам а саме абзац сьомий п. 3 викладено в такій редакції: «Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації (блокуванні) після 24 лютого 2022 року»;

- скасувати рішення Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, викладене у листі № 15-22/6444 від 03.10.2022;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.09.2022 про виплату допомоги на проживання відповідно до п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 та задовольнити її.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувана постанова в частині є протиправною, позаяк, позивач перемістилася з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку № 332: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204, а тому, належала до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку № 332, при цьому, Порядок № 332 у редакції до 24.08.2022 не містив положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись, або факту повторності такого переміщення, для того, щоб вона мала право на допомогу. Позивач наголошує на тому, що при внесенні змін до Порядку, мало місце звуження змісту та обсягу існуючих прав, а саме позбавлено її права на отримання допомоги на проживання відповідно до пункту 3 Порядку від 20.03.2022 № 332, водночас, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2022 суд роз`єднав в окремі провадження позовні вимоги у справі № 640/19867/22, шляхом виділення в окреме провадження вимог до Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Тож, у даній справі предметом спору є вимоги про визнання протиправним та нечинним п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 р. № 923, яким затверджено зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам а саме абзац сьомий п. 3 викладено в такій редакції: «Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації (блокуванні) після 24 лютого 2022 року».

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 640/19867/22 та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочав підготовку справи до судового розгляду та призначив підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 суд продовжив строк проведення підготовчого засідання в адміністративній справі та відклав підготовче засідання у справі.

До суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що оскаржувана постанова прийнята у межах повноважень Кабінету Міністрів України, з дотриманням процедури та відповідними погодженнями з боку органів виконавчої влади. Прийняття правових актів, є реалізацією дискреційних повноважень Уряду, тобто наданих державному органу повноважень діяти на власний розсуд в межах закону.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 23.05.2024 представник позивача підтримав доводи позовної заяви та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно довідки від 20.10.2014 № 3005/514, ОСОБА_1 взята на облік, як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Адреса проживання внутрішньо переміщено особи: АДРЕСА_2 . Термін дії довідки двічі продовжувався та, згідно штампу на довідці від 20.04.2016, остання є безтерміновою.

14.09.2022 позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про призначення виплати для покриття витрат на проживання і оплату комунальних послуг.

Заява була мотивована тим, що з 2014 року ОСОБА_1 не отримувала допомогу на покриття витрат на проживання та комунальних послуг та не зверталася з відповідними заявами, оскільки такі витрати несла її донька, проте донька виїхала за межі території України, де перебуває на даний час, тому не має можливості допомагати з оплатою витрат на проживання.

На адресу позивача надійшов лист органу соціального захисту від 03.10.2022 № 15-22/6444, яким звернення від 30.09.2022 № Г-69 з приводу надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам розглянуто Управлінням соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, та за наслідками розгляду повідомлено, що допомога на проживання згідно Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

Таким чином, щодо позивача застосовано абз. 7 п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», в редакції постанови Кабінету Міністрій України від 19 серпня 2022 р. № 923.

Позивач зазначає про те, що Порядок № 332, у редакції 24.08.2022 не містив положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись, або факту повторності такого переміщення, для того, щоб вона мала право на допомогу, тобто, внесеними змінами було фактично звужено обсяг прав, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ст. 264 КАС України, визначено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень. Зокрема, акти Уряду, відповідно до положень вказаної статті, розглядаються адміністративним судом на предмет законності, що узгоджується із вимогами ст. 19 Конституції України, якими визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно норм ч. ч. 1 та 2 ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Уряд є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно змісту ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовипіа, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Нормами п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», визначено, що Уряд у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту осіб з інвалідністю, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Частиною другою цієї ж статті, встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Кабінет Міністрів України: координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону, зокрема, затверджує комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб із визначенням джерел та обсягів фінансування, контролює їх виконання.

Так, основними нормативно-правовими актами у цій сфері правового регулювання, є постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутріщньо переміщеним особам», яка розроблена відповідно до Конституції України та Основ законодавства України щодо внутрішньо переміщених осіб, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутріщньо переміщених осіб.

Також, оскаржуваною постановою Урядом затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та Порядок використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутріщньо переміщеним особам.

З метою забезпечення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, пунктом 2 Постанови № 332, передбачено виділити Міністерству соціальної політики 10000 млн. гривень на програму в загальному фонді державного бюджету 2501480 «Надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

Тож, з навеедного слідує, що затвердження Урядом Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, здійснене відповідачем в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, зокрема, на виконання Бюджетного кодексу України.

У свою чергу, на переконання колегії суддів, право визначення розміру та кола осіб для надання адресної державної допомоги внутрішньо-переміщеним особам, є виключними дискреційними повноваженнями Уряду.

Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала на позбавлення її права на отримання виплат для покриття витрат на проживання і оплату комунальних послуг абзацом 7 пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою № 322.

З даного приводу, колегія суддів вказує на те, що саме поняття внутрішньо переміщеної особи закріплено в Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно статті 1 якого, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Також, дане поняття визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, згідно пункту 2 якої, на отримання довідки мають право особи, які після введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка».

Разом з тим, оскаржуваним приписом Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою № 322 передбачено, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

Як вбачається з приписів абз. 8 п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою № 332, починаючи з травня 2022 року, допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Згідно абз. 9 п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 562, а у разі , відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних. Київської міської військових адміністрацій.

Отже, починаючи з травня 2022 року, відповідна допомога, зокрема допомога щодо отримання виплат для покриття витрат на проживання і оплату комунальних послуг, надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та які наявні в переліку територіальних громад, визначених Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Тож, внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком № 332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: це тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, аба на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р. При цьому, у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, допомога на проживання, яка передбачена Порядком № 332 призначається автоматично без подання додаткового звернення. У свою чергу, випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов`язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24 лютого 2022 року, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, а не з датою включення регіону до переліку про який іде мова в пункті 2 Порядку № 332.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року по справі № 160/12308/22, у постанові 24.01.2024 у справі № 160/17083/22.

Слід зазначити, що приписи оскаржуваної постанови в частині, що є предметом спору, не суперечать вимогам Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та іншим Законам України, прийняті задля забезпечення основних завдань закону та належного контролю за його виконанням, а саме, дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та належного використання коштів державного бюджету. Існування визначеного Законом певного права, є неможливим без практичного нормативно-правового врегулювання таких суспільних відносин.

Крім того, до матеріалів справи долучено та досліджено судом пакет документів до проекту акта, що підтверджує факт дотримання відповідачем порядку затвердження постанови у відповідності до норм чинного законодавства України. Водночас, повноваження відповідача щодо винесення постанов та розпоряджень є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), з огляду на те, що право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають виключно члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (іншого суб`єкта при здійсненні владних управлінський функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень) на відповідність критеріям, закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, в іншому ж разі це призведе до порушення принципу розподілу влади.

Позивач в обґрунтування позовної заяви не вказала на порушення норм законодавства при обранні Урядом саме такого порядку регулювання прав внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальних виплат. Однією з ознак України, як соціальної держави, є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціальною захисту за рахунок коштів Державною бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. Рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

У позовній заяві у підставах позову не зазначено про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного нормативно-правового акта, та судом під час розгляду спору такі порушення не встановлені.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи постанову від 19.08.2022 № 923, якою затверджено зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам а саме абзац сьомий п. 3 викладено в такій редакції: Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації (блокуванні) після 24 лютого 2022 року, Кабінет Міністрів України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що, позовні вимоги є необґрунтованими, позаяк не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору.

Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий - суддя Панова Г. В.

Судді: Панченко Н.Д.

Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 03 червня 2024 р.