ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/17629/22

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Житомирської обласної державної адміністрації, в якому просить:

- стягнути з Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 9837,24 грн;

- стягнути з Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що перебувала у трудових відносинах з Житомирською обласною державною адміністрацією. 14.07.2022 була звільнена за згодою сторін, однак на день звільнення відповідач не провів з нею повний розрахунок. Крім того, позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні. Вказане слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

15.09.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов вх. №45016/22, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування відзиву вказує, що усі належні до виплати позивачу кошти були нараховані та відомості подані до органів казначейства вчасно, однак через неналежне фінансування під час дії воєнного стану повний розрахунок з позивачем відбувся не у день звільнення, що на думку представника відповідача відбулось не з вини відповідача. Стосовно виплати заборгованості по заробітній платі, то відповідач вказав, що заборгованість відсутня, оскільки ОСОБА_1 отримала усі належні їй виплати за червень-липень 2022 року повністю. Щодо виплати середнього заробітку відповідач зазначив, що позивач не зверталась до Житомирської обласної державної адміністрації з приводу неправильного нарахування їй заробітної плати при звільненні.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що у період з 24.10.2018 по 14.07.2022 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Житомирською обласною державною адміністрацію на посаді головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління апарату Житомирської обласної державної адміністрації.

Наказом від 27.05.2022 №32-в «Про надання відпустки Петрушевській Юлії» у порядку, передбаченому статтею 57 Закону України «Про державну службу», позивачу надано 14 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки з 31.05.2022 по 13.06.2022 з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

14.07.2022 позивач звільнена з посади головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління апарату облдержадміністрації за угодою сторін згідно з наказом від 14.07.2022 №104-к «Про звільнення Петрушевської Юлії».

Позивач вказує, що остаточний розрахунок при звільненні з нею не проведений та відповідач в день звільнення письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні.

Крім того, позивач вказала, що їй неправильно нараховано заробітну плату для оплати часу відпусток.

Так, позивач зазначила, що у період з квітня по травень 2022 року вона перебувала на простої відповідно до наказу, що знаходиться у відповідача, що також, підтверджується виплатами позивачу у квітні - травні 2022 року (дві третини тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу) відповідно до постанови КМУ від 07.03.2022 №221) згідно з даними виписки АТ КБ «Приватбанк» від 12.08.2022. Тому обчислення проводиться за період з квітня 2021 року по березень 2022 року. Отже згідно наведено в тексті позову розрахунку, на думку позивача, оплата за 14 днів відпустки на підставі наказу від 27.05.2022 №32-в «Про надання відпустки Петрушевській Юлії» становить: 14 х 362,64 (грн/день) = 5076,96 грн (з відрахуванням ПДФО та ВЗ).

Як зазначає позивач, останні два місяці роботи позивача це лютий - березень 2022 року, а відтак, кількість робочих днів в лютому 2022 року - 20 днів (заробітна плата 9284,07 грн, а в березні 2022 року - 22 дні (заробітна плата 5330,71 грн).

Так, середньоденна заробітна плата становить (9284,07 грн - 5330,71 грн)/ 42 робочі дні = 347,97 грн. Середньомісячне число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації: 22 (робочі дні у березні) + 21 (робочі дні у квітні) = 43:2 = 21,5.

Відповідно, на думку позивача, розмір грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати становить: 347,97 грн х 21,5 = 7481,35 грн.

Розрахунок різниці між належною та виплаченою по факту заробітною платою позивачу на підставі наказу від 27.05.2022 №32-в «Про надання відпустки Петрушевській Юлії»: у червні 2022 року відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату у сумі 12558,31 грн. Натомість згідно з випискою AT КБ «Приватбанк» від 12.08.2022 за 2022 рік позивач отримала 5114,40 грн заробітної плати, що на 7443,91 грн менше, ніж підлягало виплаті у червні 2022 року. ((5076,96 грн (відпускні) + 7481,35 грн (грошова допомога)) - 5114,40 грн (отримані кошти у червні) = 7443,91 грн).

Щодо грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні, то позивач вказала наступне.

Середньоденна заробітна плата - 362,64 грн/день х 25 (число календарних днів відпустки) = 9066,00 грн.

Згідно з випискою АТ КБ «Приватбанк» від 12.08.2022 за 2022 рік позивач при звільненні отримала 6672,67 грн.

Отже, на думку позивача, відповідач при звільненні не провів розрахунок у сумі 2393,33 грн за невикористані позивачем дні щорічної відпустки.

З вищенаведеного вбачається, що позивач вважає, що відповідач в день звільнення не виплатив позивачу всіх сум, що належали їй в день звільнення, а відтак відповідач порушив приписи ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню у судовому порядку 9837,24 грн (7443,91 грн + 2393,33 грн).

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Відповідач у свою чергу навів розрахунки згідно яких вважає, що позивачу вірно здійснено нарахування та виплату заробітної плати та належних при звільненні сум.

Відповідачем зазначено, що відповідно до п.2 розділу II Порядку обчислення заробітної плати затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані дні відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

До розрахунку взята нарахована заробітна плата (податки не віднімаються): травень 2021 року - 10371,76 грн; червень 2021 року - 11946,99 грн; липень 2021 року - 12094,76 грн; серпень 2021 року - 12320,14 грн; вересень 2021 року - 11829,61 грн; жовтень 2021 року - 12534,07 грн; листопад 2021 року - 23869,89 грн - 12463,96 грн (матеріальна допомога на вирішення соціально побутових потреб) = 11405,93 грн; грудень 2021 року - 25119,30 грн - 12261,95 грн (грошова допомога на оздоровлення) = 12857,35 грн; січень 2022 року - 11190,39 грн; лютий 2022 року - 11533,01 грн; березень 2022 року -6622,00 грн - 5417,99 грн (відмінусовано відповідно до корегуючого табеля); квітень 2022 року - простій (заробітна плата нарахована в розмірі 2/3 посадових окладів).

Загальна сума, що береться до розрахунку 119288,01 грн (відповідно до п.б, розділу 4 Порядку №100 одноразові виплати такі як матеріальна допомога до розрахунку середньої заробітної плати не входить).

Кількість днів, що береться до розрахунку 365 днів - 11 (святкових) - 30 (простій) - 1 (відпустка за власний рахунок) = 323 дні.

Відповідно до абзацу шостого розділу II Порядку №100 час протягом якого працівник згідно із законодавством не працював за ним не зберігався заробіток або зберігався частково виключається з розрахункового періоду.

119288,01 грн : 323 дні = 369,31 грн.

369,31грн - середньоденна заробітна плата для розрахунку оплати відпускних.

Кількість днів відпустки за наказом -14 календарних днів.

369,31грн х 14 днів = 5170,34 грн.

Після відрахування податків позивачу належить до виплати 4162,15 грн.

Грошова допомога обчислюється за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулася подія з якою пов`язана відповідна виплата (абзац третій розділ II Порядку №100).

Якщо відпустка розпочинається 31.05.2022, то розрахунковий період для грошової допомоги буде березень - квітень 2022 року.

Згідно абзацу шостого розділу II Порядку 10 простій у квітні 2022 року до розрахунку грошової допомоги не входить. У березні згідно коригуючого табеля 4 робочі дні і нарахована заробітна плата за ці дні складає 1204,00 грн.

Розрахунок грошової допомоги має такий вигляд: 1204,00 грн: 4 х 21,5 (середньоденне число робочих днів на березень - квітень 2022 року) = 6471,50 грн.

Отже, сума грошової допомоги складає 6471,50 грн, після відрахування податків, ця сума складає 5209,56 грн.

У червні 2022 року ОСОБА_1 нараховані наступні виплати: відпускні - 5170,34 грн, гропіова допомога - 6471,50 грн. Здійснено - перерахунок за березень 2022 року згідно коригуючого табеля тобто знято 5417,99 грн.

Крім того, у зв`язку з відпусткою з 31.05.2022 ОСОБА_2 здійснено нарахування відпускних з 31.05.2022 та сторновано заробітну плату з час простою за 31.05.2022, тобто відмінусовано 175,76 грн.

Отже, заробітна плата з червень 2022 року становить 6047,75 грн.

Розрахунок компенсації відпустки при звільненні здійснюється за тим же правилом, що й розрахунок відпускних.

Тобто береться заробітна плата нарахована за попередні 12 календарних місяців, що передують місяцю настання подій.

Якщо наказ про звільнення від 14.07.2022, то розрахунковий період для звільнення буде липень 2022 - червень 2022 року.

Заробітна плата нарахована за цей період складає 10444,81 грн.

Однак в цю суму не увійшли матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога, час простою, оскільки середній заробіток зберігався частково.

Щодо кількості днів, що береться для розрахунку то це 298 днів (оскільки відмінусувавши святкові, яких до 24.03.2022 - 6 (з 24.03.2022 набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», де зазначено, що під час дії воєнного стану святкових днів не буде - будуть звичайні робочі дні), далі відмінусували дні за час простою у квітні - 30, та за час простою у травні - 30, та 1 день відпустки без збереження заробітної плати.

Отже, розрахунок-компенсація становить за 25 календарних днів.

102444,81 : 298 = 343,77 грн - середньоденна заробітна плата.

343,77 х 25 = 8594,25 грн - компенсація за невикористану відпустку.

Крім того, у липні 2022 року відкориговано заробітну плату за попередні періоди і сума корегування складає 21,90 грн.

Загальна сума нарахованої заробітної плати у липні 2022 року складає 8616,15 грн (8594,25 грн + 21,90 грн = 8616,15 грн).

Отже сума виплат, що належала позивачу у липні 2022 року становила 6936,00 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 у червні - липні 2022 року отримала усі належні їх виплати у повному обсязі (а.с. 27-29).

Таким чином кожною зі сторін наведені власні розрахунки заробітної плати та сум належних до виплати при звільненні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не обґрунтовує наведені нею розрахунки, у свою чергу наведені відповідачем розрахунки обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління апарату Житомирської обласної державної адміністрації з 24.10.2018 по 14.07.2022.

24.02.2022 Указом Президента України було введено воєнний стан в Україні.

На виконання Указу Президента України керівництвом Житомирської обласної державної адміністрації було прийнято усне рішення про роботу працівників апарату та структурних підрозділів Житомирської обласної державної адміністрації в дистанційному режимі.

Також, керівником апарату Житомирської обласної державної адміністрації було прийнято рішення достроково виплатити працівникам заробітну плату за березень 2022 року.

Керівникам структурних підрозділів було доручено надати табелі обліку робочого часу за березень, без урахування того, де знаходяться працівники Житомирської обласної державної адміністрації в Україні чи за її межами.

На підставі цих дій ОСОБА_1 07.03.2022 була виплачена заробітна плата у розмірі 5330,17 грн.

12.04.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану».

Відповідно до п.2 вказаної постанови робота державних службовців та працівників державного органу за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку.

20.05.2022 ОСОБА_1 повідомила начальника юридичного управління апарата ОСОБА_3 про те, що з 05.03.2022 вона виїхала з України до Республіки Польща та найближчим часом не планує повертатись.

Отримавши відомості, про те, що працівник перебуває за кордоном начальник юридичного управління ОСОБА_4 звернулась із службовою запискою до керівника апарату, у якій виклала обставини, що склались та необхідність здійснити корегування табелю робочого часу за березень 2022 року (а.с.35).

На підставі резолюції керівника апарату було здійснено коригування табелю робочого часу за березень 2022 року (а.с.36).

Враховуючи виплачені ОСОБА_1 у березні кошти та дані табелю (корегуючого) за березень 2022 року було здійснено нарахування заробітної плати за червень у сумі 6353,29 грн.

Наказом керівника апарату Житомирської обласної військової адміністрації від 14.07.2022 №104-К ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу претензійно - позовної роботи юридичного управління апарату облдержадміністрації з 14.07.2022 за угодою сторін (а.с.38).

Також наказано відділу фінансово-господарської забезпечення апарату Житомирської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 25 календарних днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки.

У день звільнення позивачу виготовлено довідку про нараховану заробітну плату за лютий - липень 2022 року (а.с.37).

Позивачу при звільненні належало до виплати 6936,00 грн.

У цей же день платіжні документи були направлені до Державної казначейської служби у Житомирській області, що підтверджується копією платіжного доручення №94 від 14.07.2022 (а.с.39).

За наведених обставин у суду відсутні підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 були невірно нараховані та виплачені суми коштів при звільненні.

Позивачем не заявлялось клопотання про проведення судово-економічної чи судово-бухгалтерської експертизи, а відтак суд вважає недоведеними обставини щодо невірного розрахунку заробітної плати відповідачем при звільненні позивача.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, у день звільнення ОСОБА_1 платіжні документи були направлені до Державної казначейської служби у Житомирській області, що підтверджується копією платіжного доручення №94 від 14.07.2022 (а.с.39).

Фактичне зарахування на банківську картку ОСОБА_1 відбулось 19.07.2022 - 6672,67 грн, 25.07.2022 - 263,33 грн.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за загальним правилом при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України та рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні може бути стягнутий з роботодавця лише за наявності вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення.

Судом встановлено, що вини Житомирської обласної державної адміністрації у затримці виплати коштів ОСОБА_1 немає, оскільки усі дії передбачені процедурами виплати заробітної плати у державних органах Житомирською обласною державною адміністрацією вжито у день звільнення, а затримка сталася з вини Державної казначейської служби у Житомирській області, яка здійснювала фінансування, у тому числі захищених статей бюджету установи, із затримками через введення в Україні воєнного стану.

Суд також враховує те, що затримка була незначною, після звільнення Петрушевської 14.07.2022, кошти були виплачені 17.07.2022 і 25.07.2022.

Однак, у суду взагалі відсутні підстави вважати, що розрахунок був проведений із затримкою.

Відповідно до положень частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Отже, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми виплачуються після предявлення вимоги про розрахунок.

Житомирська обласна державна адміністрація звернулась до Державної прикордонної служби із запитом, щодо перетину кордону України ОСОБА_1 (вих. №1730/2-22/40 від 18.08.2022 (а.с.40).

Листом від 01.09.2022 Державна прикордонна служба України відмовила надати зазначену інформацію (а.с.41-43).

Як встановлено судом з пояснень відповідача, які ОСОБА_1 не заперечуються, ОСОБА_1 з 05.03.2022 виїхала з України до Республіки Польща та не планувала повертатись, а отже не працювала з 05.03.2022 і до дня звільнення включно.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення ОСОБА_1 вимоги про розрахунок.

Однак, не зважаючи на відсутність вимоги про проведення розрахунку, Житомирською обласною державною адміністрацією без зволікань, не чекаючи надходження від позивача вимоги про розрахунок, вжито усіх необхідних заходів з метою проведення з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні у день звільнення, доказом чого є копія платіжного доручення №94 від 14.07.2022, яка подана до Державної казначейської служби у Житомирській області (а.с.39).

Таким чином, Житомирська обласна державна адміністрація у повному обсязі виплатила нараховану заробітну плату та інші належні позивачу суми при звільненні з дотриманням положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що Житомирською обласною державною адміністрацією доведено правомірність своїх дій, та враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, крім того, позивачу відмовлено в задоволенні позову, тому суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирської обласної державної адміністрації (майдан ім.С.П.Корольова, 1, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 00022489) про стягнення коштів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін