Справа № 296/876/24

1-кп/296/349/24

Вирок

Іменем України

03 червня 2024 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №22023060000000132 від 31.08.2023 року відносно ОСОБА_8 (до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, освіта середня, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260, ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно із Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам права президент російської федерації (далі РФ) ОСОБА_10 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994р., принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975р. та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981р. №36/103, від 16.12.1970р. №2734 (XXV) від 21.12.1965р. №2131 (XX), від 14.12.1974р. №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України.

Починаючи з 20 лютого 2014 року з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АДРЕСА_2 , здійснено вторгнення військовим, морським і повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ. У подальшому, представниками влади РФ вчинено ряд дій, внаслідок чого здійснено окупацію частини території України АР Крим і АДРЕСА_2 та спроба легітимізувати указані дії та таким чином РФ розпочато збройну агресію проти України.

У продовження здійснення збройної агресії проти України у березні квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області за вказівкою вищого політичного керівництва РФ шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ на територію Донецької та Луганської областей України, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на їх окупацію та порушення територіальної цілісності України, створено терористичні організації, так звані «Донецька Народна Республіка» та «Луганська Народна Республіка».

Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та збройних сил РФ, керівники терористичних груп, що діяли на території м. Донецька та окремих районів Донецької області, 07 квітня 2014 року з метою здійснення терористичної діяльності шляхом об`єднання даних груп у стійке об`єднання трьох і більше осіб з чітким розподілом функцій, встановленням правил поведінки, обов`язкових для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, утворено злочинну організацію «Донецька народна республіка», яка відповідно до ознак, перелічених у абз.21 ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичною, та видано «Акт про проголошення державної самостійності Донецької Народної Республіки».

Контроль та координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі, зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.

Терористична організація «ДНР» має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників «політичного» та «силового» блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. Учасники «ДНР» займалися вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, вбивством громадян та інших тяжких і особливо тяжких злочинів.

На виконання загального злочинного умислу учасники терористичної організації «ДНР» на території окремих районів Донецької області вчинили збройні напади на установи органів місцевого самоврядування, будівлі правоохоронних та інших державних органів, захопивши їх, та взяли під контроль зазначені території.

07 квітня 2014 року, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі АТО).

13 квітня 2014 року через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14 квітня 2014 року №405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну АТО із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.

Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі, відображені у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у зверненні до Організації Об`єднаних націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за №129-VIII, та зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 року за №106- VIII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22 липня 2014 року за №1597- VII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року за №337- VIII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22 липня 2014 року за №1596- VII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 4 лютого 2015 року за № 145- VIII».

Незаконні збройні формування (далі по тексту НЗФ) терористичної організації «ДНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку. При цьому, учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади створили окупаційні адміністрації РФ, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.

З огляду на викладене, між державами РФ та Україна з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207- VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року №2268 -VIII визначено, що збройна агресія РФ розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів ЗС РФ та інших силових відомств РФ, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності «ДНР» та «ЛНР».

РФ чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_3 , підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам РФ, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних НЗФ, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, а також за допомогою окупаційної адміністрації РФ, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні РФ самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Водночас установлено, що одним із структурних підрозділів терористичної організації «ДНР», створеним на тимчасово окупованій території Донецької області, являється не передбачене законом збройне формування «100-а окрема мотострілецька бригада» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )».

Встановлено, що не передбачене законом збройне формування «100-а окрема мотострілецька бригада» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )» має організовану структуру військового типу, з притаманними їй ознаками, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну; у ньому проводиться військова, стройова та фізична підготовка; незаконно має на озброєнні придатні для використання вогнепальну зброю, вибухівку, мають у користуванні тяжке військове озброєння, а саме: танки, бойові броньовані машини різних типів та видів, важку артилерію, самохідні артилерійські установки та інше.

Учасникам вказаного не передбаченого законом збройного формування присвоюються військові звання та вони призначаються на військові посади.

За не передбаченим законом збройним формуванням - «100-а окрема мотострілецька бригада» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )» закріплено окремі знаки розрізнення, бойовий прапор, бланки, печатки, військові квитки.

До складу структурного підрозділу терористичної організації «ДНР» - « НОМЕР_2 окрема мотострілецька бригада» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )» входять наступні підрозділи військового типу: 3 мотострілецькі батальйони, танковий батальйон, гаубичний самохідно артилерійський дивізіон, гаубичний артилерійський дивізіон, протитанкова артилерійська батарея, рота РХБЗ, інженерно саперна рота, рота зв`язку, медична рота, рота технічного забезпечення.

Створення «100-ї окремої мотострілецької бригади» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )» не передбачено жодними нормативно правовими актами України.

Згідно ч. 6 ст. 17 Конституції України на території України забороняється створення і функціонування будь яких збройних формувань, не передбачених законом.

З огляду на вищевикладені обставини, «100-а окрема мотострілецька бригада» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )» являється не передбаченим законом збройним формуванням, яке створене на тимчасово окупованій території Донецької області.

ОСОБА_8 , не сприймаючи державну владу України, підтримуючи злочинні наміри діючої на тимчасово окупованій території Донецької області терористичної організації «Донецька Народна Республіка» (далі «ДНР»), будучи обізнаним про її протиправну діяльність, добровільно вступив до її підрозділу та брав активну участь в її діяльності за наступних обставин.

Так, восени 2015 року ОСОБА_8 , перебуваючи в м. Донецьк Донецької області, будучи достовірно обізнаним про вищевказану злочинну діяльність терористичної організації «ДНР», став її учасником, вступивши до її підрозділу, а саме не передбаченого законом збройного формування - «100-ї окремої мотострілецької бригади» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )», у складі якого діяв до 24.02.2022 р. на посаді снайпера снайперського взводу.

У той же час ОСОБА_8 у період з осені 2015 року до 24.02.2022 року, перебуваючи на території Донецької області, брав участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування - «100-а окрема мотострілецька бригада» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )» відповідно до визначених за ним обов`язків, а саме: чинення збройного опору та незаконної протидії виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції та операції Об`єднаних сил (далі АТО та ООС), шляхом безпосередньої участі у бойових діях проти них; бойові чергування на позиціях « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )» та у місцях її постійної дислокації; участь у проведенні військової, стройової та фізичної підготовки вказаного не передбаченого законом збройного формування; участь у заходах по нагородженню учасників «100-ї окремої мотострілецької бригади» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )» за ведення бойових дій проти сил АТО та ООС в населених пунктах Мар`їнка та Абакумова Донецької області.

У подальшому, 24.02.2022 року о 05 годині президентом РФ ОСОБА_10 оголошено про початок спеціальної військової операції на території України. Того ж дня, близько 05 години 10 хвилин ЗС РФ, що діяли за наказом керівництва РФ, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та іншим військовим формуванням. Після чого тоді ж збройні формування РФ, іррегулярні незаконні збройні формування та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані РФ (далі військові формування РФ), сухопутним шляхом зайшли на суверенну територію України з метою повалення конституційного ладу та захоплення державної влади України, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме незаконно вторглись на територію України через державні кордони в Житомирській, Київській, Чернігівській, Херсонській, Миколаївській, Харківській, Сумській, інших областях та здійснили збройні напади на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, цивільні об`єкти, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також здійснили окупацію окремих частин з числа вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до цього часу та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжено та він триває на даний час.

Крім того, ОСОБА_8 як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2,3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану.

Водночас, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, вирішив взяти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) РФ з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Так, ОСОБА_8 , будучи обізнаним про те, що ЗС РФ та « НОМЕР_2 окрема мотострілецька бригада» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )» спільно та узгоджено ведуть бойові дії на території України, розумів, що його служба у вищевказаному незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території Донецької області, передбачатиме участь в таких бойових діях.

Так, усвідомлюючи вищевказане, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_8 24.02.2022 року, перебуваючи в м. Донецьк, добровільно продовжив військову службу в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території Донецької області - «100-ій окремій мотострілецькій бригаді» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )» на посаді стрільця 2 взводу 1 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону, тобто перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.

Поряд з цим, ОСОБА_8 , будучи обізнаним про те, що ЗС РФ та вказане НЗФ спільно та узгоджено ведуть бойові дії на території України, розумів, що його служба в них передбачатиме участь в таких бойових діях.

У подальшому, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на допомогу державі агресору, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, у період з 24.02.2022р. по 23.08.2023р., будучи громадянином України, добровільно на території Донецької області приймав участь у складі незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території Донецької області - «100-ій окремій мотострілецькій бригаді» 1 Армійського корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки (військова частина НОМЕР_1 )», в якому вчиняв наступні дії: здійснював охорону території вищевказаної бригади; виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил РФ та осіб з числа учасників НЗФ так званої «ДНР», які за званням чи посадою вище; підносив на бойові позиції для військовослужбовців свого підрозділу боєкомплекти, харчові продукти; здійснював чергування на бойових позиціях.

У подальшому, 23.08.2023 року під час бойового зіткнення зі Збройними Силами України неподалік АДРЕСА_3 ОСОБА_8 припинив збройний опір та склав зброю, його злочинна діяльність на боці ворога рф як держави-агресора була припинена.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні даних кримінальних правопорушень визнав повністю. На запитання прокурора дав показання про те, що у 2015 році по телевізору побачив інформацію про потребу військовослужбовців в «ДНР», добровільно пішов до військомату, видали направлення на ВЛК, пройшов медичний огляд та почав служити в армії. З 2015 року брав участь у складі організованого формування, здійснював бойові чергування на позиціях 100-ї окремої мотострілецької бригади, брав участь у проведенні військової, фізичної підготовки вказаного формування. З 2015р. по 2022р. був на посаді снайпера, спостерігав за українською армією, з 24.02.2022р. перебував на посаді в «ЗС ДНР», снайперської книжки не мав. В 2022 році після повномасштабного вторгнення був поранений, переривів у військовій службі не було, після поранення возив їжу, мав звання молодший сержант. 23 серпня 2023р. вів людей на позиції, а коли прийшли - там вже були українські військові. Він та ще троє людей здалися в полон. На запитання суду пояснив, що до служби в «армії ДНР» спонукали гроші, проживав з батьками - пенсіонерами та дружиною домогосподаркою. Розкаюється в тому, що пішов служити в армію.

Суд, відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції.

Обвинуваченому ОСОБА_8 неодноразово детально судом роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не заперечували всі учасники судового провадження, погодившись на дослідження лише даних, що характеризують особу обвинуваченого, та щодо речових доказів. При цьому, суд з`ясував, що всі учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сприймають їх вірно, у суду відсутні сумніви у добровільності позицій. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні даних кримінальних правопорушень, і ці умисні дії кваліфікує за ч.1 ст.258-3 КК України як участь у терористичній організації; за ч.2 ст.260 КК України як участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування; за ч. 2 ст. 111 КК України як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану; за ч. 7 ст. 111-1 КК України як добровільну участь громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенінтету та територіальної цілісності України.

Обираючи вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Так, обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин не встановлено та в обвинувальному акті не зазначено. Пом`якшуючими покарання обвинуваченого обставинами судом визнається активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Крім того, суд також враховує і те, що громадянин України ОСОБА_8 є раніше не судимим, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, згідно відомостей медичної частини здоровий, скоїв тяжкий та особливо тяжкі злочини, які були направленні проти основ національної безпеки України, проти громадської безпеки, отже мають підвищену суспільну небезпеку, в ході досудового розслідування та судового розгляду вину визнав, погодився на розгляд справи у спрощеному порядку, враховуючи думку прокурора, захисту, суд приходить до висновку про призначення покарання в межах санкцій статтей обвинувачення у виді позбавлення волі, яке належить відбувати виключно реально, з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Підстав для застосування ст.69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, як про це в судових дебатах клопотав захисник обвинуваченого, суд не вбачає.

При призначенні покарання судом також враховуються приписи закону про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також те, що призначене судом покарання буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань Закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

З огляду на вищезазначені положення закону, суд при призначенні покарання має виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції Особливої частини КК України, а й із тих норм Загальної частини КК України, в яких регламентується цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язанні з призначенням покарання.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а покарання - є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених та для запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Судові витрати, речові докази відсутні.

Арешт на майно не скасовувати.

Запобіжний захід залишити попередній тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.368, 369, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260, ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.258-3 КК України - 12 (дванадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна;

-за ч.2 ст.260 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна;

- за ч.2 ст.111 КК України - 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна;

- за ч.7 ст. 111-1 КК України - 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п`ятнадцять років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п`ятнадцять років.

Початок строку покарання рахувати з дня затримання, тобто з 23.08.2023р.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п`ятнадцять років рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 залишити попередній - тримання під вартою, продовживши строк його дії на 60 днів, тобто до 01 серпня 2024 року (включно).

Арешт на майно 1/4 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 16.11.2023р., не скасовувати.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 30 днів, починаючи з дня його проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

Суддя ОСОБА_2