ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1295/24

Провадження № 2/210/812/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 травня 2024 року м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Вікторович Н.Ю.,

секретаря судового засідання: Біди А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, ОСОБА_4 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання (перебування) неповнолітньої дитини з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) без згоди батька -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2024 року ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, ОСОБА_4 та просила суд надати дозвіл на реєстрацію місця проживання (перебування) неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 03 червня 2021 року, ОСОБА_3 являється батьком неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , разом з матір?ю: ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 4 з місця реєстрації фізичних осіб від 31.01.2024р. Батько неповнолітньої ОСОБА_2 , проживає окремо. Зі своєю дочкою відповідач не спілкується, місце його реєстрації та проживання на даний час не відомо. 18 жовтня 2022 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , змінила прізвище після реєстрації шлюбу з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 "

ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачка разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 придали нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельною ділянкою, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Титульним власником нерухомого майна є ОСОБА_4 . 05 січня 2024 року позивач звернулася до Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі з заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а саме, зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , та реєстрація за місцем проживання: АДРЕСА_1 . У знятті та реєстрації місця проживання (перебування) неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовлено, відповідно до п. 32 та п. 52 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою КМУ від 07.02.2022р. N? 265, у разі подання заяви на зняття та реєстрацію місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших представників такої особи, а саме, відсутня згода другого з батьків дитини, ОСОБА_3 , який є законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У знятті та реєстрації місця проживання (перебування) позивачки ОСОБА_1 відмовлено, відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою КМУ від 07.02.2022р. N? 265, за адресою реєстрації місця проживання залишається неповнолітня дитина, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з вказаним позовом про надання дозволу на реєстрацію місця проживання (перебування) неповнолітньої дитини з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) без згоди батька.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2024 року вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю. (а.с. 12)

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2023 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін. (а.с. 25)

Ухвалою суду від 12 березня 2024 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами загального позовного провадження та призначено дату підготовчого судового засідання. (а.с. 33)

Ухвалою суду від 25 квітня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні присутня не була, однак, поза межами судового засідання 30 травня 2024 року подала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання призначені судом на 25 квітня 2024 року та 30 травня 2024 року присутній не був, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем проживання останнього, що підтверджується поштовим направленням яке повернулось на адресу суду 05 квітня 2024 року з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Треті особи по справі Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради та ОСОБА_4 в судовому засіданні присутні не були, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

25 квітня 2024 року від представника Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Металургійної районної у місті Козачук Л.В. на адресу суду надійшла заява, в якій остання просила суд проводити розгляд справи без її участі та зазначила, що позовні вимоги підтримує.

30 травня 2024 року від ОСОБА_4 на адресу суду надійшла заява в якій останній просив проводити розгляд справи без його участі та просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_2 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 07 грудня 2010 року зроблено відповідний актовий запис №643, батьками дитини зазначені: батько: ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане повторно від 03.06.2021 року. (а.с. 6)

Згідно Довідки №4 виданої Криворізькою об`єднаною міською довідково-інформаційною службою, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано 3 особи: , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . (а.с. 10)

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року шлюб укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , що зареєстрований 03 березня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) актовий запис №89, розірвано. (а.с. 4-5)

18 жовтня 2022 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 уклали шлюб, про що Металургійним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено актовий запис №625. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 18.10.2022 року. (а.с. 9)

05 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі з заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а саме, зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , та реєстрація за місцем проживання: АДРЕСА_1 . У знятті та реєстрації місця проживання (перебування) неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовлено, відповідно до п. 32 та п. 52 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою КМУ від 07.02.2022р. N? 265, у разі подання заяви на зняття та реєстрацію місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших представників такої особи, а саме, відсутня згода другого з батьків дитини, ОСОБА_3 , який є законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 15-16)

05 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі з заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а саме, зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , та реєстрація за місцем проживання: АДРЕСА_1 , однак, у знятті та реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_1 відмовлено, відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою КМУ від 07.02.2022р. № 265, за адресою реєстрації місця проживання залишається неповнолітня дитина, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 17-18)

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту один частини тринадцять статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо: особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним. Відповідно до частини шостої статті 18 вказаного Закону подання заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників такої особи за згодою іншого з батьків чи законних представників.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав.

Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 року № 265 передбачено, що місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку (пункт 17 Постанови).

Згідно з пунктом 33 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 35 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає в тому числі, документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них.

Статтею третьою Конвенції "Про права дитини", ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991р. №789-XII, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання та застосування практики рішень Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями Конвенції, а саме: а)чи є втручання законним; б)чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в)чи є такий захід (втручання в право) пропорційним визначеним цілям.

У рішенні «Хабровські проти України» від 17.01.2016 року ЄСПЛ зазначив, що важливою метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку державних органів. Крім того, існують позитивні обов`язки, властиві ефективному "дотриманню" права на повагу до сімейного життя. В обох контекстах треба зважати на справедливий баланс, який слід зберігати між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, та в обох контекстах держава користується певною свободою розсуду. Суд послідовно встановлював, що позитивний обов`язок держави за статтею 8 Конвенції включає в себе право батьків на доступ до засобів, що дають їм можливість возз`єднатися з їхніми дітьми, та обов`язок національних органів вживати таких засобів. Проте обов`язок національних органів вживати таких засобів не є абсолютним, оскільки возз`єднання одного з батьків із дітьми, які певний час проживали разом з іншим із батьків, може не відбутися відразу, а може вимагати підготовчих заходів. Будь-який обов`язок застосовувати примус у цій сфері повинен обмежуватися, оскільки повинні враховуватися інтереси та права і свободи усіх причетних, а конкретніше - слід чинити в найкращих інтересах дитини та з дотриманням її права за статтею 8 Конвенції.

У рішенні «Хелфорд проти Сполученого Королівства» від 25.06.1997 року ЄСПЛ зазначив, що стаття 8 Конвенції також передбачає, що будь-яке втручання з боку публічних властей в право особи на повагу до приватного життя та кореспонденції повинно бути «передбачено законом». Відповідно до усталеної практики Суду, це положення передбачає не тільки необхідність дотримання національного законодавства, але також стосується якості цього законодавства, вимагаючи, щоб воно було сумісним з принципом верховенства права. (п.49).

Враховуючи викладене, зважаючи на забезпечення справедливого балансу між обмеженнями, встановленими законодавством в сфері зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання малолітньої дитини, та необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів неповнолітньої особи, з метою повного захисту їх прав і інтересів та пріоритетності якнайкращого їх забезпечення, суд, виходячи з встановлених обставин справи, вважає, що неможливість реєстрації місця проживання малолітньоїдитини за місцем проживання позивачки суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При постановленні цього рішення суд також враховує, що місцеперебування відповідача не встановлено, ним не було надано жодних заперечень проти позову, а так само і доказів, які б унеможливлювали надання матері малолітньої дитини дозволу на реєстрацію місця проживання за місцем проживання позивачки.

З врахуванням того, що суд виходить з пріоритету інтересів дитини, їх найкращого забезпечення враховуючи обставини справи, визначений нормативно-правовим актом порядок реєстрації місця проживання дітей до 14 років, тому приходить до висновку, що саме рішення про визначення місця проживання дитини є підставою для реєстрації місця проживання дитини, незалежно від стосунків батьків, а отже таке судове рішення буде ефективним способом захисту прав дитини.

Щодо заявлених позивачем вимог про надання дозволу на реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 , у вказаній частині заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 05 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі з заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а саме, зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , та реєстрація за місцем проживання: АДРЕСА_1 , однак, у знятті та реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_1 відмовлено, відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою КМУ від 07.02.2022р. № 265, за адресою реєстрації місця проживання залишається неповнолітня дитина, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Тобто, підстава відмови у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) слугував той факт, що у разі задоволення вказаної заяви за адресою реєстрації місця проживання залишається неповнолітня дитина, тобто вказана відмова ніяким чином не стосується відсутністю згоди другого з батьків ОСОБА_2 , який є законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, судові витрати у сумі 1211,20 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ч.1 ст.8 Конституції України, ст.3 Конвенції «Про права дитини», ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.11-13,141, 263-265,268, 280, 281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, ОСОБА_4 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання (перебування) неповнолітньої дитини з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) без згоди батька - задовольнити частково.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання (перебування) неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_3 .

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останнє відоме місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович