Справа № 420/8482/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 11326/03-16 від 15.12.2023 року про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні одноразової допомоги сім`ї загиблого згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову допомогу сім`ї загиблого, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області позивачу відмовлено у призначенні одноразової допомоги сім`ї загиблого, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, передбаченою п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV. Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

18.04.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою до Відповідача про виплату одноразової допомоги сім`ї загиблого, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату та щомісячної страхової виплати особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого за померлу ОСОБА_2 . За наданими документами встановлено наступне: Позивач є чоловіком померлої ОСОБА_2 . Потерпіла ОСОБА_2 на день смерті мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , працює. Отже, з наведеного слідує, що реєстрація місця проживання Позивача не співпадає з реєстрацією місця проживання померлої ОСОБА_2 , також, відсутні підтверджуючи документи щодо постійного проживання разом однією сім`єю та ведення спільного побуту з померлою. Як вже зазначалося, Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже пенсійного віку - 60 років не досяг та на дату звернення із заявою від 08.12.2023 працював, а отже не має та не можу мати статус непрацездатної особи. Отже, у сукупності обставини справи не дають право ОСОБА_1 на отримання, зокрема, одноразової допомоги сім`ї загиблого, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату. А тому, Відповідачем прийнято рішення про відмову Позивачеві у здійснення виплати, яке є законним та скасуванню не підлягає.

24.04.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

20.07.1990 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

Згідно з актом спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 01.11.2023 року у Департаменті містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради форми Н-1/П від 28 листопада 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинула під час виконання трудових (посадових) обов`язків в робочий час.

08.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 15.12.2023 року № 11326/03-16 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні щомісячної страхової виплати відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки він не належить до переліку непрацездатних осіб визначених ч.2 цієї статті. Відмовлено в призначенні одноразової допомоги, передбаченої п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у сумі що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, яка виплачується сім`ї померлого, оскільки за наявними документами, реєстрація місця проживання ОСОБА_1 не співпадає з реєстрацією місця проживання померлої ОСОБА_2 , не підтверджено постійне проживання разом однією сім`єю та ведення спільного побуту з померлою.

Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі Закон №1105-XIV).

Згідно зі статтею 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону №1105-XIV страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Частиною 5 статті 36 Закону України №1105-XIV встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова грошова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №1105-ХІV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону №1105-ХІV Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Статтею 45 Закону №1105-ХІV установлено, що Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку. Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Відповідно до статей 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону №1105-ХІV та з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання затверджений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (Порядок №11).

Зі змісту пунктів 1.3, 1.4 розділу I Порядку №11 слідує, що Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом №1105-ХІV та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа. Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Пунктом 5.1 розділу V Порядку №11 установлено, що для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Висновки суду.

Суд зазначає, що враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 загинула внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 28 листопада 2023 року, то члени її сім`ї мають право на одноразову грошову допомогу у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Суд звертає увагу, що Законом №1105-ХІV визначений виключний перелік випадків, за яких Фонд відмовляє у страховій виплаті.

Судом встановлено, що позивачем у встановленому порядку разом із заявою про призначення одноразової допомоги на сім`ю в разі смерті потерпілого подала до ГУ ПФУ у Херсонській області копії акта спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 28.11.2023 року,; паспорта ОСОБА_2 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Отже, позивач подала заяву про отримання одноразової допомоги на сім`ю як член сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відмовляючи рішенням від 15.12.2023 року № 11326/03-16 позивачу у призначенні одноразової допомоги на сім`ю, відповідач покликається на пункт 5.1 Порядку №11, яким визначено перелік документів для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати. Зокрема, поданими заявником документами не підтверджується факт реєстрації місця проживання за однією адресою померлої ОСОБА_2 та чоловіка ОСОБА_1 .

При цьому, суд звертає увагу, що жодної з перелічених у статті 45 Закону №1105-ХІV підстав для відмови у страховій виплаті відповідач не вказав.

З огляду на наявність спору у цій справі суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Згідно з частиною шостою статті 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Отже, постійне проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації.

По суті доводів відповідача про те, що місце реєстрації позивача та його померлої дружини не співпадають є підставою для відмови у призначенні такої страхової виплати, суд зазначає, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому відсутність реєстрації місця проживання позивача за зареєстрованим місцем проживання померлого члена сім`ї, а саме дружини ОСОБА_2 , яка померла внаслідок нещасного випадку на виробництві, не може бути доказом того, що останні не проживали разом.

Сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що позивач не проживав разом зі своєю дружиною на момент її смерті.

З огляду на наведене, ГУ ПФУ в Херсонській області дійшло помилкових висновків щодо відсутності у позивача права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2, підпунктом 5.3.1 пункту 5 розділу V Порядку №11 установлено, що право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату. Одноразова допомога сім`ї та особам, які мають на це право, виплачується у місячний строк з дня смерті потерпілого (а також при призначенні страхових виплат за рішенням суду, яке набрало законної сили) за наявності всіх необхідних документів, але не пізніше 30 календарних днів після прийняття управлінням (відділенням) Фонду постанови про призначення страхової виплати.

При цьому право на одноразову допомогу сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві настає з дати визнання комісією з розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 26 червня 2016 року у справі №809/1231/16 Верховний Суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним - таким, що забезпечує поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав, суд зазначає, що повноважень органів Пенсійного фонду України є дискреційними тоді, коли приймати рішення вони можуть з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у ряді постанов (зокрема, від 17 лютого 2021 у справі №П/811/397/18, від 27 травня 2021 у справі №442/3936/17, від 15 червня 2021 року у справі №804/881/18, від 23 листопада 2021 року у справі №580/704/21 та ін.).

З урахуванням наведеного суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позову, шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову позивачу у призначенні одноразової допомоги сім`ї загиблого згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зобов`язання призначити ОСОБА_1 відповідно до частини 5 статті 36 Закону №1105-ХІV одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю дружини ОСОБА_2 .

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням його функцій при вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, та зобов`язання останнього прийняти рішення, яке входить до його компетенції, зумовлене обов`язковістю ефективного механізму захисту порушеного права.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 11326/03-16 від 15.12.2023 року про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні одноразової допомоги сім`ї загиблого згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до частини 5 статті 36 Закону №1105-ХІV, одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю дружини ОСОБА_2 .

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко