ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 755/4623/23

провадження № 2/753/1934/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Осіпенко Л.М.,

за участю секретаря Дубінкіної М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів Гайдара С.А. ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного міста Києва цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» до ОСОБА_4 про захист ділової репутації та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви.

У соціальній мережі Instagram в акаунті відповідача "ІНФОРМАЦІЯ_7" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1) був розповсюджений допис (пост) наступного змісту: «Кому війна, кому мать рідна ! ! !» «Ця організація і ця людина «наварюються» на крові наших бійців, я гадаю, що такі люди стають в один ряд із вбивцями нашої країни. Цей нелюд звернувся до військової частини і сказав, що доставить безкоштовно бронежилети й каски воїнам, які вирушають на Схід. Тільки попросив зробити сертифікат. Щоб не платити податки на кордоні. Все зробили, і після цього він сказав : «Якщо хочете отримати, платіть мені гроші». Зараз це екіпірування буде продаватись на прилавках їхнього магазину. Я не хочу, щоб такі скотини і бл**і ходили спокійно по нашій землі. Будь -ласка, запам`ятайте цих людей і організацію. Інформація перевірена !!! Voentorg_disi».

Окрім зазначеного допису, також розміщено фотографію візитівки з найменуванням ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» і прізвищем директора ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» - ОСОБА_1 .

Зазначений акаунт (профіль) «ІНФОРМАЦІЯ_7» в застосунку Instagram - є верифікованим акаунтом/профілем відповідача, оскільки для верифікації власник акаунту (профілю) Instagram надає необхідну інформацію, передбачену для категорії профілю і прикріплює скани документів, зокрема копію паспорта. Верифікація акаунту підтверджується спеціальним знаком, який розташовано поруч з найменуванням акаунту.

Розповсюджена відповідачем інформація є недостовірною, та містить образливі висловлювання, чим завдає значну шкоду честі та гідності і діловій репутації позивачів, оскільки ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» ніколи не завозило бронежилети та/або каски, не було жодної підстави звертатися до військової частини для отримання сертифікату.

Внаслідок розповсюдженої відповідачем недостовірної інформації ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» не одержало очікуваних доходів (упущена вигода) у розмірі 865 000,00 грн., зазнало репутаційних втрат, що є підставою для отримання моральної шкоди в розмірі 135 000,00 грн. Позивачу ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 165 000, 00 грн., оскільки внаслідок оприлюднення вказаного допису він зазнав стресу, моральних страждань, погіршилось його самопочуття. Неправомірними діями відповідача було завдано порушення звичного способу життя матері, дружині, дітям та онукам ОСОБА_1 .

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просять суд:

1) визнати допис (пост) ОСОБА_4 в застосунку Instagram в акаунті "ІНФОРМАЦІЯ_7" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1): «Кому війна, кому мать рідна ! ! !» недостовірною інформацією щодо ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» і ОСОБА_1 та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» на недоторканність репутації;

2) зобов`язати ОСОБА_4 видалити допис (пост) «Кому війна, кому мать рідна !!!», яка розміщена ним в Instagram акаунті "ІНФОРМАЦІЯ_7" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1);

3) зобов`язати ОСОБА_4 спростувати в застосунку Instagram в верифікованому акаунті «ІНФОРМАЦІЯ_7» розповсюджену ним недостовірну інформацію щодо ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» і ОСОБА_1 , а саме розмістити в застосунку Instagram в акаунті «ІНФОРМАЦІЯ_7» інформацію наступного змісту:

«Я, ОСОБА_4 шкодую, що розповсюдив неправдиву інформацію. «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» не здійснював махінації, прикриваючись допомогою нашим Збройним силам. «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» та його директор ОСОБА_5 не наживаються на крові наших бійців і не стають в один ряд з в один ряд з вбивцями нашої країни.

Я безпідставно назвав «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» та його директора ОСОБА_6 «скотини і бл**і».

Вся інформація яка була розміщена мною в застосунку Instagram щодо «Виробничого концерну «Воєнторг ДіСі» та його директора ОСОБА_1 була не перевірена і не відповідає дійсності.

«Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» не ввозив в Україну бронежилети і каски».

«Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» не звертався до військової частини з обіцянкою надати безкоштовно бронежилети й каски».

«Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» не звертався до військової частини з проханням зробити Сертифікат».

«Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» не отримував від військової частини Сертифікат»;

4) стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі»: 865 000 грн. упущеної вигоди; 135 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, які перерахувати

неприбутковій організації Орган самоорганізації населення «Комітет району» «Дніпровець» для закупівлі майна для потреб військових формувань, утворених відповідно до законів України, що беруть участь у відсічі і стримуванні російської збройної агресії;

5) стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 165 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, які перерахувати неприбутковій організації Орган самоорганізації населення «Комітет району» «Дніпровець» для закупівлі майна для потреб військових формувань, утворених відповідно до законів України, що беруть участь у відсічі і стримуванні російської збройної агресії.

Узагальнені доводи відповідача.

У відзиві на позов представник відповідача - адвокат Боровець А.М просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини: 1) допис (пост), оприлюднений в застосунку Instagram в акаунті «ІНФОРМАЦІЯ_7» не містить юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову; 2) інформація у дописі не є фактичними даними, а є суб`єктивною думкою автора, викладеною у вигляді оціночних суджень, які не підлягають спростуванню; 3) погрози позивачу відсутні, а стиль викладених словосполучень, хоча і є жорстким, але в даному контексті застосоване в якості збірного образу та є вираженням суб`єктивної думки й поглядів відповідача, на що він має право, гарантоване Конституцією України; 4) позивачами не надані належні докази на підтвердження заподіяння їм внаслідок опублікованого допису матеріальної та моральної шкоди; 5) позивачами порушено строки позовної давності.

Рух справи.

07.04.2023 року позивачі звернулись до суду з вказаним позовом до Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10.04.2023 року справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2023 року по вказаній справі відкрито загальне позовне провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання не з`явився відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні: позивач ОСОБА_1 та представник позивачів - адвокат Гайдар С.А. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити; представник відповідача - адвокат Момотюк А.І. просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позиція суду.

Перш за все, суд зауважує, що в одній позовній заяві об`єднано позовні вимоги двох позивачів до одного відповідача, що відповідає приписам ст. 50 ЦПК України, у якій зазначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Позивачем ТОВ «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» заявлено до відповідача ОСОБА_4 наступні позовні вимоги:

1) про визнання допису в застосунку Instagram в акаунті відповідача недостовірною інформацією;

2) про зобов`язання видалити допис в застосунку Instagram в акаунті відповідача;

3) про зобов`язання спростувати в застосунку Instagram в акаунті відповідача розповсюджену ним недостовірну інформацію шляхом розміщення запропонованого позивачем тексту;

4) про стягнення упущеної вигоди у розмірі 865 000 грн.;

5) про стягнення моральної шкоди у розмірі 135 000 грн.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено до відповідача ОСОБА_4 наступні позовні вимоги:

1) про визнання допису в застосунку Instagram в акаунті відповідача недостовірною інформацією;

2) про зобов`язання видалити допис в застосунку Instagram в акаунті відповідача;

3) про зобов`язання спростувати в застосунку Instagram в акаунті відповідача розповсюджену ним недостовірну інформацію шляхом розміщення запропонованого позивачем тексту;

4) про стягнення моральної шкоди у розмірі 165 000 грн.

Між сторонами виник дифамаційний спір - спір, який виникає внаслідок порушення права на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації.

Норми права, які підлягають застосуванню.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що честь і гідність людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а статтею 68, - що кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інформацію» суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень. Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

За змістом ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація не може бути використана, зокрема, для посягання на права і свободи людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про інформацію» за порушення законодавства про інформацію настає, зокрема, цивільно-правова відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про інформацію» у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Згідно зі ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними . Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації

За змістом ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації та має право на захист особистих немайнових прав у загальному порядку.

Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Стаття 278 ЦК України містить заборону поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права та передбачає наступне.

Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити розповсюдження відповідної інформації (ч. 1 ст. 278 ЦК України).

Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення (ч. 2 ст. 278 ЦК України).

Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 2, п. 4 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1)втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлені судом обставини.

ТОВ «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» є юридичною особою, а ОСОБА_1 є керівником товариства, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ (а.с.22-23).

В соціальній мережі Instagram в акаунті "ІНФОРМАЦІЯ_7" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1) розміщено допис наступного змісту:

«Кому війна, кому мать рідна ! ! !» «Ця організація і ця людина «наварюються» на крові наших бійців, я гадаю, що такі люди стають в один ряд із вбивцями нашої країни. Цей нелюд звернувся до військової частини і сказав, що доставить безкоштовно бронежилети й каски воїнам, які вирушають на Схід. Тільки попросив зробити сертифікат. Щоб не платити податки на кордоні. Все зробили, і після цього він сказав : «Якщо хочете отримати, платіть мені гроші». Зараз це екіпірування буде продаватись на прилавках їхнього магазину. Я не хочу, щоб такі скотини і бл**і ходили спокійно по нашій землі. Будь - ласка, запам`ятайте цих людей і організацію. Інформація перевірена !!! Voentorg_disi», що підтверджується роздруківкою з сторінки в мережі Інтернет (а.с.24-25).

Разом з дописом зазначеного змісту розміщено декілька фото, зокрема, візитівки ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» на якій вказані відомості про ОСОБА_1 як директора ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» (а.с. 24-25).

Оцінка аргументів сторін та мотиви, з яких виходить суд.

Щодо позовної вимоги обох позивачів про визнання інформації недостовірною.

Верховний Суд роз`яснив, що розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п.6.32 постанови ВП ВС від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені.6.8 постанови КГС ВС від 15.06.2022 у справі №910/13849/21).

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини рішення ЄСПЛ у справі «Лінґенс проти Австрії» (Lingens v. Austria, від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, § 46), що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судом встановлено факт поширення у мережі Інтернет у верифікованому акаунті відповідача у застосунку Instagram інформації, яка стосується позивачів ТОВ «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» як юридичної особи та ОСОБА_1 як керівника Товариства. І хоча в тексті прямо не вказано на позивачів, проте у взаємозв`язку з розміщеними фото, зокрема, візитівки, інформація недвозначно вказує на ТОВ «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» та його керівника ОСОБА_1 . До того ж, в самому тексті робиться акцент на позивачах у виразі: «Будь - ласка, запам`ятайте цих людей і організацію».

В поширеній інформації автор емоційно повідомляє про аморальну поведінку керівника Товариства, який від імені Товариства зобов`язався безкоштовно доставити воїнам бронежилети та каски, але потім став вимагати за це гроші.

Відповідач не заперечував факту розповсюдження зазначеної інформації у його верифікованому акаунті, проте уважав, що інформація у дописі є суб`єктивною думкою автора, викладеною у вигляді оціночних суджень, які не підлягають спростуванню, а стиль викладених словосполучень, хоча і є жорстким, але в даному контексті застосоване в якості збірного образу та є вираженим суб`єктивної думки й поглядів відповідача, на що він має право, гарантоване Конституцією України.

Суд ці доводи відповідача відхиляє та зауважує, що розповсюджена інформації, хоча і має оціночні судження у вислові «Ця організація і ця людина «наварюються» на крові наших бійців, я гадаю, що такі люди стають в один ряд із вбивцями нашої країни», разом з тим також містить фактичне твердження у виразах «звернувся до військової частини і сказав, що доставить безкоштовно бронежилети й каски воїнам, які вирушають на Схід. Тільки попросив зробити сертифікат. Щоб не платити податки на кордоні. Все зробили, і після цього він сказав: «Якщо хочете отримати, платіть мені гроші». Зараз це екіпірування буде продаватись на прилавках їхнього магазину». Ця інформація подається як установлений факт, повідомлена чітко та є констатацією факту, про що прямо зазначено в тексті у виразі «Інформація перевірена».

Така інформація не є критикою, тому що містить твердження про конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов.

Така інформація не є оціночним судженням, адже може бути перевірена на предмет її дійсності щодо повідомлених фактів. У даному випадку фактичні обставини щодо укладання та виконання договору по поставці касок та бронежилетів можна перевірити.

В той же час, суду не надано доказів на підтвердження достовірності цих фактів.

Поширена інформація є негативною для позивачів, адже в ній повідомляється про вчинення дій, які вкрай негативно сприймаються у суспільстві.

Наслідком поширення такої інформації про позивачів є негативна соціальна оцінка суспільством та може мати особливо несприятливі соціальні наслідки для позивачів, враховуючи вкрай напружену соціально-політичну ситуацію в країні внаслідок військової агресії російської федерації проти України.

Отже судом встановлено факт порушення немайнового права позивачів (право на повагу до честі і гідності та недоторканість ділової репутації), яке підлягає судовому захисту.

Доводи відповідача про те, що допис (пост), оприлюднений в застосунку Instagram в акаунті «ІНФОРМАЦІЯ_7» не містить юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, суд відхиляє та зауважує, що судом встановлена сукупність обставин, які свідчать про юридичний склад дифамаційного правопорушення: 1) поширена інформація доведена до відома невизначеного кола осіб з використанням медіа-ресурсу; 2) поширена інформація стосується позивача-юридичної особи та позивача-фізичної особи; 3) поширена інформація є недостовірною, оскільки не спростована відповідачем; 4) поширена інформації порушує особисті немайнові права позивачів на честь, гідність та ділову репутацію.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_4 є неналежним відповідачем та зауважує наступне.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у пунктах 9-12 роз`яснив судам, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Позивачі стверджували, що акаунт/профіль користувача під іменем « ОСОБА_7 » в застосунку Instagram - є верифікованим акаунтом ОСОБА_4 , який надав Instagram офіційне підтвердження власної особи, посилаючись на верифікацію акаунту спеціальним знаком, який розташовується поруч з найменуванням акаунту. Зазначена обставина підтверджена скріншотом сторінки акаунту/профілю в застосунку Instagram, на якому поруч з іменем «ІНФОРМАЦІЯ_7» розміщено фотографію відповідача (а.с. 24).

Відповідач не спростував дані, що підтверджуються письмовими доказами та на противагу письмовим доказам позивачів не надав доказів того, що власник він або не є власником акаунту/профілю в застосунку Instagram «ІНФОРМАЦІЯ_7» на час зазначеної публікації або передав акаунт/профіль в застосунку Instagram «ІНФОРМАЦІЯ_7» у власність чи користування іншій особі, або користування цим акаунтом/профілем в застосунку Instagram «ІНФОРМАЦІЯ_7» здійснювалося без належної правової підстави іншою особою.

Заперечуючи проти позову, відповідач не заперечував того факту, що інформація про позивачів була розповсюджена на його верифікованому акаунті, а виходив з того, що вислови у пості «Кому війна, кому мать рідна ! ! !» є вираженням його суб`єктивної думки й поглядів.

З вказаних підстав суд вважає, що відповідач є поширювачем інформації в розумінні ст.277 ЦК України, тобто належним відповідачем за заявленими позивачами вимогами.

Доводи відповідача про пропуск позивачами строку позовної давності суд також відхиляє та зауважує наступне.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимоги про спростування недостовірної інформації, розміщеної в медіа, встановлюється строк позовної давності в один рік, який обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Позивачі стверджують, що дізнались про розповсюдження оскарженої інформації - 28.04.2022 року.

Зазначена обставина підтверджується тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року по факту публікації в акаунті "ІНФОРМАЦІЯ_7" допису «Кому війна, кому мать рідна ! ! !» ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві із заявою про вчинення відносно нього дій спрямованих на розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності, є недостовірною та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 (а.с. 26).

Позов зареєстровано в суді 07.04.2023 року, тобто позов пред`явлено впродовж встановленого законом строку позовної давності.

За вказаних обставин позовні вимоги обох позивачів у зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги обох позивачів про видалення недостовірної інформації та її спростування.

До способів захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила таку інформацію, незалежно від її вини та у такий же спосіб, у який вона була поширена (п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

У разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб (постанова КЦС ВС від 20.04. 2022 року у справі № 748/2794/20).

За змістом ч. 2 ст. 278 ЦК України можливий такий спосіб захисту особистого немайнового права у дифамаційному спорі, як видалення недостовірної інформації у разі поширення інформації в мережі Інтернет.

З вказаних підстав позовні вимоги обох позивачів про зобов`язання відповідача видалити недостовірну інформацію в акаунті застосунку Instagram є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим не підлягають задоволенню позовні вимоги обох позивачів про зобов`язання відповідача спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію шляхом розміщення в акаунті застосунку Instagram запропонованого позивачами тексту з огляду на наступне.

Як зазначено вище, законом передбачений такий спосіб захисту порушеного права у дифамаційному спорі, як спростування недостовірної інформації. Проте запропонований позивачами текст спростування за своїм змістом є публічним вибаченням відповідача перед позивачами.

Суд не має права зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачене в статтях 16, 277 ЦК України. Зазначене узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини в рішенні від 25 травня 2011 року (заява № 33014/05) у справі «Редакція газети «Правовоє дєло» та Штекель проти України». (постанова КЦС ВС від 13.03.2024 року у справі № 712/10999/22).

Щодо позовної вимоги ТОВ «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» про стягнення упущеної вигоди.

В обґрунтування вказаної позовної вимоги ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» посилається на наступні обставини.

21.01.2022 року між ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» та ФОП ОСОБА_8 укладено договір № 8-22, з ціною договору 5 000 000,00 грн., строком дії до 31.12.2022 року. За умовами договору продавець ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» зобов`язується поставити та передати у власність покупця ФОП ОСОБА_8 певний товар, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Листом від 02.05.2022 року ФОП ОСОБА_8 повідомила ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» про розірвання договору в односторонньому порядку, посилаючись на те, що вона ознайомилась з дописом в Instagram «Кому війна, кому мать рідна !!!» в акаунті «ІНФОРМАЦІЯ_7» і вважає, що подальша співпраця з ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» суперечить інтересам держави, суспільства та її моральним засадам (а.с. 38).

Позивач стверджує, що припинення договору в односторонньому порядку завдало йому збитків у вигляді упущеної вигоди, яку розраховано, виходячи з середнього рівня рентабельності для галузі в якій ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» проводить свою діяльність.

Проте зазначений розрахунок сам по собі не є доказом завданих позивачеві збитків та підставою для стягнення з огляду на наступне.

Збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню в таких випадках: коли заявлений кредитором неотриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); дохід не є абстрактним і може бути доведеним з розумним рівнем впевненості (постанова КГС ВС від 30.09. 2021 року у справі № 922/3928/20).

В постанові Верховного суду від 10.11.2022 року у справі № 910/7511/20 наведено правовий аналіз упущеної (втраченої) вигоди як правової категорії та зауважено наступне.

«47. Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

48. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

49. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-64гс11, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

50. При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

51. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 2 та ч. 3 ст. 74 ГПК України).

52. Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

53. Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

54. Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

55. Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

56. Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18)».

Розрахунок, який наданий позивачем на підтвердження розміру збитків (упущеної вигоди) є теоретичним припущенням, оскільки не надано доказів того, що позивач мав реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

За вказаних обставин позов в зазначеній частині є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги ТОВ «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена як самостійно, так і у поєднанні із вимогами про опублікування спростування недостовірної інформації.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позовна вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від позовної вимоги про визнання недостовірною поширеної про позивача інформації, але задоволення основної позовної вимоги не є підставою для задоволення похідної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Отже, враховуючи зазначене, з`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем позов в зазначеній частині обґрунтовано завданням шкоди діловій репутації юридичної особи, проте не надано доказів на підтвердження втрат немайнового характеру через розміщення недостовірної інформації, тобто не надано доказів того, що погіршення ділової репутації призвело до реальних негативних наслідків, наприклад до реальних фінансових збитків.

За вказаних обставин позов в зазначеній частині є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

За змістом ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 165 000,00 грн. та обґрунтовує позов наступними обставинами.

Друзі та знайомі його неповнолітніх дітей стали уникати спілкування з ними, пояснюючи це розповсюдженою неправдивою інформацією про ніби то неетичну поведінку позивача під час війни. Після оприлюднення допису позивач ОСОБА_1 відчував сильні моральні страждання та нервовий стрес. Звичний спосіб життя ОСОБА_1 змінився, у нього порушився сон, погіршилося самопочуття і загострилися хронічні захворювання, позивач став відчувати негативні емоції. Також неправомірними діями завдана шкода у вигляді загрози банкрутства Товариства, директором якого є позивач, у вигляді порушення звичного способу життя матері, дружини, неповнолітніх дітей та онуків позивача, необхідності докладання додаткових зусиль спочатку для спростування неправдивої інформації, а потім для нормаліцізації способу життя сім`ї позивача.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зауважує наступне.

Сприйняття людини соціумом та її соціальне схвалення невід`ємно пов`язано із душевним станом людини. Поширення інформації, яка негативно впливає на репутацію людини, у зв`язку із соціальною природою людини призводить до душевних страждань людини. Законодавством передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, яка завдана внаслідок поширення недостовірної інформації. В той же час питання розміру моральної шкоди, яка підлягає до стягнення потребує системного аналізу всіх аспектів настання такої моральної шкоди.

У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979, пункти 86, 89, рішення у справі «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, заява № 14183/02, пункт 71).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, пов`язані з необхідністю відстоювання своїх прав у судах, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Судом встановлено, що поширена про позивача недостовірна інформації висловлена у зневажливій, принизливій, образливій формі, з використанням жорстких словосполучень та ненормативної лексики, що не може не викликати душевних хвилювань у будь-якої людини.

Отже доводи позивача про завдання йому душевних страждань прийняті до уваги судом. Разом з тим є неприйнятними наступні доводи позивача про те, що внаслідок поширення недостовірної інформації: 1) завдано шкоди його здоров`ю, оскільки ця обставина не підтверджена доказами; 2) він міг позбутись роботи внаслідок банкрутства ТОВ «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі», оскільки це є лише припущенням; 3) завдано шкоди його рідним внаслідок дискредитації його прізвища, оскільки будь-яка особа наділена самостійним правом звернення до суду внаслідок порушення її прав.

За встановлених обставин, з урахуванням принципу розумності і справедливості, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 10 000 грн.

Розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Кожним з позивачів заявлено вимоги майнового та немайнового характеру.

В позовній заяві, поданою юридичною особою ТОВ «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі», об`єднано п`ять позовних вимог: 1) про визнання поширеної відповідачем інформації такою, що порушує особисте немайнове право позивача на недоторканість ділової репутації; 2) про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію; 3) про зобов`язання відповідача видалити недостовірну інформацію; 4) про стягнення моральної шкоди у розмірі 135 000 грн.5) про стягнення упущеної вигоди у розмірі 865 000 грн. ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» сплачено судовий збір у загальному розмірі 18879,80 грн. (1073,60 грн. х 3 + 2684,00 грн. + 12975,00 грн.).

В позовній заяві, поданою ОСОБА_1 , об`єднано чотири позовних вимоги: 1) про визнання поширеної відповідачем інформації такою, що порушує особисте немайнове право позивача на недоторканість ділову репутації; 2) про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію; 3) про зобов`язання відповідача видалити недостовірну інформацію; 4) про стягнення моральної шкоди у розмірі 165 000 грн. ОСОБА_1 сплачено судовий збір у загальному розмірі 5904,80 грн. (1073,60 грн. х 3 + 2684,00 грн.).

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, наступним чином: - на користь ТОВ «ВК «Воєнторг ДіСі» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. (1073,60 х 2 = 2 147,20); - на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 309,85 грн. (1073,60 х 2 + (2684 х 6,06% = 162,65) = 2 309,85).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» до ОСОБА_4 про захист ділової репутації та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати допис «Кому війна, кому мать рідна !!!» в особистому профілі/акаунті ОСОБА_9 в соціальній мережі Instagram "ІНФОРМАЦІЯ_7" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) недостовірною інформацією, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі».

Зобов`язати ОСОБА_4 видалити допис «Кому війна, кому мать рідна !!!» в особистому профілі/акаунті ОСОБА_9 в соціальній мережі Instagram "ІНФОРМАЦІЯ_7" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» та ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі» судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 309 (дві тисячі триста дев`ять) гривень 85 копійок.

Позивач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий концерн «Воєнторг ДіСі», код ЄДРПОУ 38576468, адреса місцезнаходження: 02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 1.

Позивач 2: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому копію рішення суду не вручено в день складення його повного тексту, має право на поновлення строку для апеляційного оскарження, якщо скаргу подано протягом тридцяти днів з моменту отримання його копії.

Повний текст рішення суду складено та проголошено 18.04.2024 року.

Суддя Л.М. Осіпенко