Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року Справа № 160/1038/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняПівоварові В.С. за участі: позивача представника позивача представника відповідача представника відповідача Садиленко О.В. Первун Т.І. Гордієнко Д.О. Грошкова О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Садиленко Олени Володимирівни» від 14.12.2023 року №4283/5;
- зобов`язати Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі незаконного наказу, шляхом поновлення (розблокування) доступу державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Садиленко Олени Володимирівни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань;
- зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» поновити державному реєстратору Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Садиленко Олені Володимирівні доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В обґрунтування позову зазначено, що у позивача були відсутні законодавчо визначені підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій направлених на внесення змін до відомостей щодо кінцевих бенефіціарних власників осіб юридичних осіб за наданими документами та проведено реєстраційні дії у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а будь-яких реєстраційних дій щодо розпорядження активами юридичних осіб позивачем проведено не було, відтак необґрунтованими є доводи відповідача про начебто порушення вимог санкційного законодавства. Позивач вказує на те, що згідно із відомостями, що містилися у ЄДР на час проведення реєстраційної дії кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ДНІПРОВТОРМА» та ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ СХІД» був внесений громадянин ОСОБА_2 без реєстраційного номеру облікової картки платника податку. Наголошує, що будь-яких документів або відомостей, які б вказували на наявність РНОКПП у ОСОБА_3 , а також щодо його приналежності до громадянства держави агресора у позивача були відсутні. Зауважує, що на момент проведення реєстраційних дій чинне законодавство не містило підстав для відмови в їх проведенні, як перебування особи, зокрема кінцевого бенефіціарного власника, під санкціями. Підкреслює, що проводячи реєстраційні дії 27.06.2023 року, остання була зобов`язана керуватися відповідною нормою, викладеною у ч. ч. 4 ст. 28 Закону № 755-IV, а відтак відповідачем безпідставно притягнуто її до відповідальності.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами загального провадження з проведенням підготовчого засідання.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, у якому проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що позивачка порушила при здійсненні реєстраційних дій ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» та ст.4 Закону України «Про санкції». У відзиві відповідач вказав, на те, що позивачка повинна була відмовити у здійсненні реєстраційних дій відповідно до пункту 5 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», оскільки подані до реєстрації документи суперечили вимогам Конституції та законів України.
В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти вимог позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.06.2023 року державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Садиленко О.В. провела реєстраційну дію №1002241070025052051, змістом якої є зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «ДНІПРОВТОРМА».
Також, 27.06.2023 року державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Садиленко О.В. провела реєстраційну дію №1004801070017074342, змістом якої є зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ СХІД».
На адресу Міністерства юстиції України надійшли листи Головного слідчого управління Національної поліції України з посиланням на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022100000000128 від 13.04.2022 щодо проведення перевірки дотримання норм чинного законодавства при здійсненні вказаних вище реєстраційних дій.
У листі також зазначається, що: «Під час досудового розслідування встановлено; що 19.10.2022 рішенням РНБО України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 727/2022 щодо ОСОБА_4 застосовано персональні економічні санкції, серед яких блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами».
На підставі отриманих відомостей, відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» та Порядку № 990, Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі наказу «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Садиленко О.В.
За результатами проведення камеральної перевірки прийнято Наказ Міністерства юстиції України «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Садиленко Олени Володимирівни» від 14.12.2023 року №4283/5, яким позивачу анульовано доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Позивач, вважаючи протиправними зазначений наказ про анулювання доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон №755-IV).
Статті 2 та 3 Закону № 755-IV встановлюють, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про державну реєстрацію, застосовуються норми міжнародного договору.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Законом може бути встановлено особливості державної реєстрації громадських формувань, релігійних організацій, а також здійснення реєстраційних дій під час виведення неплатоспроможних банків з ринку або ліквідації банків.
Частина 1 ст. 4 Закону № 755-IV встановлює, що державна реєстрація базується на таких основних принципах:
1) обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі;
2) публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення;
3) врегулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом;
4) державної реєстрації за заявницьким принципом;
6) єдності методології державної реєстрації;
7) об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі;
8) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону;
9) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 6 Закону № 755-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.
Державний реєстратор:
1) приймає документи;
1-1) встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації;
2) перевіряє наявність у Єдиному державному реєстрі заборони вчинення реєстраційних дій;
3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;
3-1) під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов`язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів;
3-2) перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей;
3-3) перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів;
4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;
5) веде Єдиний державний реєстр;
6) веде реєстраційні справи;
6-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;
7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку із смертю такої особи або оголошенням її померлою, а також під час державної реєстрації змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із смертю або оголошенням померлим відповідного засновника (учасника), обов`язково використовує відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян шляхом безпосереднього доступу до нього.
Державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій щодо юридичної особи (крім державної реєстрації припинення) та у разі подання такою юридичною особою відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, обов`язково здійснює перевірку (верифікацію) відомостей, зазначених стосовно такої особи, з використанням відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, та викрадених (втрачених) документів за зверненнями громадян, крім відомостей, перевірка яких автоматично здійснюється засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи, крім осіб, які мають реєстраційний номер облікової картки платника податку, вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі поданих заявником документів без їх перевірки за даними державних реєстрів.
У разі подання відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, в електронній формі перевірка відомостей, зазначених стосовно такої особи, здійснюється державним реєстратором, а також автоматично засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, та викрадених (втрачених) документів за зверненнями громадян.
Автоматична перевірка відомостей засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг здійснюється з використанням відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі встановлення за результатами проведеної автоматичної перевірки невідповідності відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, що містяться в інформаційних системах, формування заяви за допомогою програмних засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг припиняється.
Інформація з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, отримана державним реєстратором, а також автоматично сформована засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг за результатами проведеної перевірки відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, поданих в електронній формі, залишається у відповідній реєстраційній справі.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник -іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).
У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини його відсутності.
У разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.
У випадках, встановлених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", до Єдиного державного реєстру вноситься відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи;
Аналогічні приписи містить абз. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX (далі - Закон № 361-IX), а саме: юридичні особи зобов`язані підтримувати відомості про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи в актуальному стані, повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують зазначені зміни, у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Відповідно до статті 5 та частини шостої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Наказом Міністерства юстиції України 09.02.2016 за №359/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2016 за № 200/28330 затверджено Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (далі - Порядок № 359/5), який визначає процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон) державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (далі - державна реєстрація), права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації.
Відповідно до абз. 1 п. 6 розділу І Порядку № 359/5 державна реєстрація проводиться на підставі документів, що подаються Заявником для державної реєстрації.
Пункт 1 розділу ІІ Порядку № 359/5 встановлює, що державна реєстрація проводиться на підставі документів, поданих заявником, шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації, нотаріуса.
Документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій формі або у електронній формі.
У паперовій формі заява та документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням. Заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви для державної реєстрації поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.
На виконання абз. 1 п. 2 розділу II Порядку № 359/5 документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати вимогам, установленим Законом.
Як підтверджено матеріалами справи, 26.06.2023 року громадянином України ОСОБА_5 , який є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВТОРМА», код ЄДРПОУ 30540104, було надано позивачу пакет документів, передбачений ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для зміни відомостей щодо кінцевого бенефіціарного власника (далі КБВ) вказаної юридичної особи, а саме:
-заява за формою № 2;
-оплата адміністративного збору за проведення державної реєстрації змін;
-схематичне зображення структури власності ТОВ «ДНІПРОВТОРМА»;
-копія паспорта громадянина Австрії ОСОБА_6 ;
-перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Приватного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат»;
-реєстр бснсфіціарних власників Палп Мілл Холдинг ГмбХ;
-витяг з комерційного реєстру на компанію ТПЦА Папіріндустрі Холдинг ГмбХ;
-витяг з комерційного реєстру на компанію Палп Мілл Холдинг ГмбХ.
Також, 26.06.2023 року громадянином України ОСОБА_7 , який є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРРЕСУРСИ СХІД», код ЄДРПОУ 40223419, позивачу був наданий пакет документів, передбачений ст. 17 Закону №755-IV для зміни відомостей щодо КБВ вказаної юридичної особи, а саме:
-заява за формою № 2;
-оплата адміністративного збору за проведення державної реєстрації змін;
-схематичне зображення структури власності ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ СХІД»;
-копія паспорта громадянина ОСОБА_8 ;
-перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Приватного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат»;
-реєстр бенефіціарних власників Палп Мілл Холдинг ГмбХ;
-витяг з комерційного реєстру на компанію ТПЦА Папіріндустрі Холдинг ГмбХ;
-витяг з комерційного реєстру на компанію Палп Мілл Холдинг ГмбХ.
На підставі вказаних документів були проведені реєстраційні дії, щодо внесення змін до відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичних осіб, що міститься у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 1 ст. 28 Закону № 755-IV (в редакції чинній на момент вчинення реєстраційних дій) визначено підстави для відмови у державній реєстрації:
1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;
2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;
3) у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться відомості про обтяження корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником);
3-1) заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником), подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників (крім випадку, якщо таким засновником (учасником) є державний орган, орган місцевого самоврядування);
3-2) документи подані до неналежного суб`єкта державної реєстрації;
4) подання документів або відомостей, передбачених цим Законом, не в повному обсязі;
5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України;
6) документи суперечать статуту громадського формування;
7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;
7-1) порушено встановлену учасником вимогу нотаріального засвідчення справжності підпису під час прийняття рішень з питань діяльності юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи;
8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;
9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;
10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;
10-1) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
10-2) щодо юридичної особи, стосовно якої в Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, якщо таке рішення або його частину визнано недійсними, зміни до установчих документів юридичної особи є підставою для проведення реєстраційних дій;
10-3) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;
10-4) невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;
10-5) подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання, крім документів щодо кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;
11) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані:
раніше строку, встановленого цим Законом;
щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;
в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;
щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;
щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;
щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відсутні відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи;
щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;
щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;
щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство;
12) статут товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю поданий зі змінами, прийнятими без врахування голосів, які припадають на частку померлого учасника товариства;
13) заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи, державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру, державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подано із зазначенням кінцевого бенефіціарного власника, який на день подання заяви згідно з відомостями реєстрів помер.
Частина 4 ст. 28 Закону № 755-IV встановлює, що відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.
Проаналізувавши вказані норми та обставини справи, суд погоджується з доводами позивача, що з огляду на подані до реєстрації документи, та вичерпний перелік підстав для відмови в такій реєстрації наведений у ч. 1 ст. 28 Закону №755-IV остання не мала підстав для відмови у здійсненні вказаних реєстраційних дій 26.06.2023 року.
Лише 22.07.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» №3103-IX від 03.05.2023 року, яким було внесено зміни в частину 2 ст. 6 (Державний реєстратор) Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (Закон від 15 травня 2003 року № 755-IV), а саме нововведення пункт 34 частини 2 ст. 6 Закону, яким введено додаткову перевірку державним реєстратором застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», а саме: державний реєстратор, зокрема, перевіряє наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII (далі - Закон № 1644-VII)з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.
Як було встановлено вище, позивачу для здійснення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «ДНІПРОВТОРМА» та ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ СХІД» були подані документи, із яких вбачається, що кінцевий бенифіціарний власник зазначених юридичних осіб - Dr. Heinz Zinner є іноземцем, який не має реєстраційного номеру облікової картки платника податків. Також, як не заперечується сторонами у справі, до вказаної особи на вчинення реєстраційних дій на території України та поза її межами жодних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) застосовано не було.
При цьому, згідно абз. 3 ч. 5 ст. б Закону №755-IV (в чинній на момент проведення реєстраційних дій редакції) передбачено, що відомості про іноземців та осіб без громадянства, які є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи, крім осіб, які мають реєстраційний номер облікової картки платника податку, вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі поданих заявником документів без їх перевірки за даними державних реєстрів.
Отже, Закон № 755-IV не містив у червні 2023 року обов`язку державного реєстратора здійснювати перевірку осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи, за реєстрами осіб, щодо яких введені (запроваджені) санкції, а крім того - відомості щодо іноземців вносяться до ЄДР без будь- яких перевірок за даними державних реєстрів.
Поряд з викладеним суд погоджується з доводами позивача про те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як кінцевий бенефіціарний власник ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія) раніше значився саме громадянин Республіки Кіпру Krupchak Volodymyr/ ОСОБА_9 , а не громадянин держави-агресора ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Будь-які документи та/або відомості про РНОКПП у ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як кінцевого бенефіціарного власника ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія), наявність у нього громадянства держави-агресора та постійного місця проживання в державі-агресорі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на день подання документів для проведення реєстраційної дії у позивача були відсутні.
Таким чином, наявна в рішенні РНБО інформація щодо підсанкційної особи ОСОБА_3 громадянина Російської Федерації, згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації ідентифікаційний номер його як платника податків НОМЕР_1 , не відповідала інформації щодо особи, яка була колишнім кінцевим бенефіціарним власником юридичних осіб, а саме - громадянин Кіпру ОСОБА_9 .
При цьому, ОСОБА_10 був внесений до реєстру в якості кінцевого бенефіціарного власника як іноземець: без реєстраційного номеру облікової картки платника податку, а також - без зазначення його по-батькові.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» даними, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника є: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, країна громадянства та постійного місця проживання, дата народження, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).
У статті 11 Закону України «Про інформацію» зазначено: «інформація про фізичну особу (персональні дані) відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована…».
Аналогічне визначення персональних даних закріплено і у статті 1 Закону України «Про захист персональних даних»: «персональні дані відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована».
Таким чином, є обґрунтованими доводи позивача про те, що через брак достатньої інформації та розбіжності між даними про особу, яку відображено в реєстрі як попереднього кінцевого бенефіціарного власника та даними про підсанкційну особу, державний реєстратор не мав можливості здійснити об`єктивну ідентифікацію останньої.
При цьому, у Акті камеральної перевірки відсутнє належне обґрунтування та висновки членів Комісії про те, що громадянин Республіки Кіпру ОСОБА_11 ( ОСОБА_9 ) і « ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 , ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, відомості згідно з Єдиним державним реєстром платників податків Російської Федерації, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 » (цитата з тексту Указу Президента України №727/2022 від 19.10.2022р. про введення в дію рішення РНБО від 19.10.2022р. Номер у додатку: 194) одна і та сама особа та/або про актуальність інформації та даних про те, що громадянин Республіки Кіпру ОСОБА_11 ( ОСОБА_9 ) має ще й громадянство держави-агресора (публічно-правовий зв`язок з державою-агресором, та/або інші юридичні факти щодо громадянина Республіки Кіпру ОСОБА_11 ( ОСОБА_9 ).
Крім того, суд звертає увагу на Роз`яснення Міністерства Юстиції України у сфері державної реєстрації юридичних осіб (лист) від 28.02.2022 №23983/8.4.3/32-22 «Щодо застосування такого виду санкції як блокування активів у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Так, у вказаному роз`ясненні зазначено наступне: «У зв`язку з прийняттям наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2021 року № 4655/5 «Про внесення змін до Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2021 року за №1678/37300, Міністерство юстиції України інформує листом від 28.02.2022 № 23983/8.4.3/32-22 про наступне.
Так, пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» передбачений такий вид санкції, як блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися майном, що їй належить.
Слід зазначити, що відповідно до статті 317 «Зміст права власності» Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 статті 317 «Зміст права власності» Цивільного кодексу України).
Разом з тим, частиною сьомою статті 317 «Зміст права власності» Цивільного кодексу України встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до практики застосування термінів:
право володіння - це забезпечена законом можливість фактичного панування над річчю, утримання її у сфері свого господарювання;
право користування - забезпечена законом можливість власника вилучати з речі її корисні властивості відповідно до її призначення, одержувати плоди і доходи, з метою задоволення різноманітних потреб;
право розпорядження - забезпечена законом можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі: передавати її іншим особам у власність чи тимчасове володіння і користування, а в деяких випадках - і в розпорядження (договір комісії).
Застосування такого виду санкції як блокування активів у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань може розглядатися як обмеження права такої особи на користування та розпорядження її майном у вигляді частки у статутному (складеного) капіталі (майні) юридичної особи.
Під час розгляду документів державний реєстратор має перевірити факт застосовування санкції, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», до юридичної особи, щодо якої надійшли документи для проведення державної реєстрації, а також щодо фізичних та юридичних осіб, що виступають засновниками (учасниками) такої юридичної особи.
Враховуючи викладене, якщо до особи застосована вказана санкція, то тоді слід з`ясувати, чи розпоряджається вона своїми активами, які заблоковано.
Наприклад, якщо подано документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які пов`язані із зміною засновників (учасників) юридичної особи, внаслідок відчуження частки (її частини) особою, щодо якого застосована санкція, або для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, до якої застосована санкція, які пов`язані із зміною розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду), державним реєстратором має бути надано відмову у проведенні такої державної реєстрації.»
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1644-VII видами санкцій згідно з цим Законом є:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;
9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;
10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;
12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;
16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;
20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України;
22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
На виконання ч. 8 ст. 5 Закону № 1644-VII забезпечення реалізації санкції у виді блокування активів здійснюється відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами у межах наданих їм повноважень.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, вживає заходів щодо виявлення та розшуку активів фізичних та юридичних осіб, зазначених у відповідних рішеннях Ради національної безпеки і оборони України.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, має право залучати до виявлення та розшуку таких активів інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ці органи забезпечують сприяння центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, у виявленні та розшуку відповідних активів у межах прав та можливостей, наданих їм законодавством, яке регулює статус та організацію їхньої діяльності.
У разі виявлення незаблокованих активів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертається до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами. Така вимога центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, є обов`язковою та підлягає негайному виконанню.
При цьому, вказані вище положення Закону України «Про санкції» в частині встановлення видів обмеження та їх реалізації, - не містять роз`яснення їх застосування щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника у разі зміни власника іноземної юридичної особи, яка у свою чергу володіє юридичною особою, яка зареєстрована в Україні.
Разом з тим, обов`язок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності юридичної особи, передбачено приписами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
У свою чергу, преамбула до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає, що цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Таким чином, передбачене чинним законодавством внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника має на меті забезпечення положень щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Крім того, внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника жодним чином не впливає на інститут власності та не свідчить про зміну власника чи управлінця відповідної юридичної особи.
Як вже зазначалось раніше, із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відбулась зміна кінцевого бенефіціарного власника ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія) з громадянина Кіпру ОСОБА_3 на громадянина Австрії Dr. Heinz Zinner, який у свою чергу став кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ДНІПРОВТОРМА» та ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ СХІД».
Матеріалами справи підтверджується, що для проведення відповідних реєстраційних дій було надано належну копію Реєстру бенефіціарних власників ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія), якою підтверджено юридичний факт про зміну кінцевого бенефіціарного власника австрійської юридичної особи на території Республіки Австрія відповідно до законодавства Республіки Австрія.
Таким чином, оскільки в державних реєстрах Республіки Австрія було вчинено реєстраційні дії про зміну кінцевого бенефіціарного власника особи ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH), яке зареєстроване та здійснює свою діяльність в Республіці Австрія, це свідчило, що всі зміни в державних реєстрах Республіки Австрія щодо структури власності ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ визначаються виключно нормами права Республіки Австрія. А зміна інформації про кінцевого бенефіціарного власника після цього відображається і у відповідних реєстрах України.
При цьому, дійсність набуття громадянином Австрії Dr. Heinz Zinner статусу кінцевого бенефіціарного власника ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія) - відповідачем не оскаржується.
Заперечуючи проти вимог позовної заяви, відповідач посилається на положення п. 11 Розділу ІІ Порядку № 359/5, відповідно до змісту якого (в реакцій на момент здійснення реєстраційних дій) - державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону, у тому числі у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.
У разі відмови у державній реєстрації у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», державний реєстратор протягом трьох робочих днів з дня формування повідомлення про відмову надсилає до Міністерства юстиції України копію такого повідомлення.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідне положення вищезгаданого Порядку прямо протирічить ч. 4 ст. 28 Закону України № 755-IV.
У постановах Верховного Суду від 26 січня та 20 жовтня 2022 року у справах №420/1066/21 та №420/6877/20 сформульовано правові висновки, які зводяться до наступного.
Так, Верховний Суд вказав на те, що ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Статтею 8 Конституції України визначено принцип верховенства права, відповідно до якого Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі статтею 92 Основного Закону виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки Закон України № 755-IV має вищу юридичну силу, він превалює над дією Порядку №359/5.
Відповідно до приписів статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оскільки спеціальним законом, який безпосередньо регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, є Закон № 755-IV, то в цьому випадку застосуванню підлягає саме цей нормативно-правовий акт.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.01.2024 у справі № 420/12753/20.
Таким чином, чинні момент проведення реєстраційних дій положення Порядку, на які посилається відповідач, - прямо суперечили імперативним приписам Закону № 755-IV.
Суд вважає необхідним у спірному випадку застосувати правові висновки, зроблені у справі "Рисовський проти України" Європейським Судом з прав людини, зокрема пункти 70, 71, де Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Проаналізувавши вказані норми та обставини справи на момент вчинення реєстраційних дій, а також подальші законодавчі зміни в питаннях вчинення реєстраційних дій у співвідношенні з приписами Закону України «Про санкції», суд погоджується з доводами позивача, що станом на момент вчинення таких реєстраційних дій нею дотримано приписи Закону № 755-IV, Закону № 1644-VII та Порядку № 359/5 та підстав для відмови у вчиненні таких реєстраційних дій остання станом на момент їх проведення державний реєстратор не мала.
Поряд з викладеним, судом також враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 826/9263/17 та від 27.05.2021 у справі №420/4037/20, а саме: «…Верховний Суд враховує наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду санкцій та наголошує, що такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів…».
На виконання п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону № 755-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема, про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
З урахуванням встановленим вище обставин, суд не погоджується з доводами відповідача про правомірність оскаржуваного наказу, виходячи з законодавчого регулювання на момент вчинення реєстраційних дій та відсутності підстав для відмови у вчиненні спірних реєстраційних дій.
Щодо вимоги зобов`язати Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі незаконного наказу, шляхом поновлення (розблокування) доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, то вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки згідно Порядку №2586/5 у разі скасування судом рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу про тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань доступ до реєстрів надається не пізніше наступного робочого дня після отримання адміністратором реєстрів відповідного судового рішення, що набрало законної сили.
Частиною 7 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) встановлено, що технічний адміністратор Державного реєстру прав - державне унітарне підприємство, визначене Міністерством юстиції України та віднесене до сфери його управління, що здійснює заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організовує та проводить навчання для роботи з цим реєстром.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 Статуту державного підприємства «Національні інформаційні системи» Державне комерційне підприємство «Національні інформаційні системи» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.
У своїй діяльності Підприємство керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також цим Статутом.
Згідно з приписами пункту 2.2 цього Статуту основними завданнями Підприємства є, зокрема, адміністрування Систем.
Так, ДП «Національні інформаційні системи» є адміністратором реєстру, якому визначений обов`язок, після надходження відповідного рішення Міністерства юстиції України чи його територіального органу, здійснювати тимчасове блокування або анулювання доступу до реєстру.
Процедуру забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України (далі - реєстри), особам, уповноваженим відповідно до законодавства на здійснення реєстраційних дій у відповідних реєстрах, у тому числі щодо прийняття та видачі документів (далі - користувачі), шляхом надання ідентифікаторів доступу, припинення доступу до реєстрів, а також порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено Порядком забезпечення доступу осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 03.02.2020 № 340/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.2015 за № 1568/28013 (далі- Порядок).
Згідно з абз. 1 п. 9 Порядку тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснюється адміністратором реєстрів шляхом припинення доступу до вказаних реєстрів користувача у день надходження відповідного рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу з використанням системи електронного документообігу або у паперовій формі незалежно від зміни відомостей про користувача, зазначених у абзаці третьому пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до абз. 3 п. 9 Порядку у разі скасування судом рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу про тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань доступ до реєстрів надається не пізніше наступного робочого дня після отримання адміністратором реєстрів відповідного судового рішення, що набрало законної сили.
Отже, саме на ДП «Національні інформаційні системи» покладено обов`язок відновити доступ приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому суд приходить до висновку про те, що задля належного захисту порушеного права позивача, беручи до уваги, приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, статей 2, 6, 245 КАС України, статті 6 та 13 Європейської конвенції з прав людини щодо права на ефективний засіб юридичного захисту, наявні правові підстави для зобов`язання технічного адміністратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити доступ реєстратору Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Садиленко Олені Володимирівні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Зазначене буде гарантією остаточного вирішення спору між сторонами та належним способом поновлення порушених прав позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Надаючи оцінку доказам, які були досліджені судом у їх сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд доходить висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Здійснивши системний аналіз положень КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов`язком, під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
З огляду на ненаведення заявником аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів як встановлення судового контролю і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимог заявника у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 160/1038/24, шляхом подання звіту про виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Із заявленого клопотання не вбачається, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть в подальшому очікуваного результату, або, що відповідач буде створювати перешкоди для виконання такого рішення.
Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 31.08.2018 року у справі №235/7638/16-а (адміністративне провадження №К/9901/43354/18).
Оскільки заявник не навів жодних обґрунтувань та не надав жодних доказів, які б підтверджували необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Садиленко Олени Володимирівни» від 14.12.2023 року №4283/5.
Зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» поновити державному реєстратору Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Садиленко Олені Володимирівні доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м.Київ, вул.Архітектора Городецького, 13).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 31 травня 2024 року.
Суддя О.В. Єфанова
