ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2024Справа № 910/3782/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

про стягнення 9 980 000,00 грн,

Представники сторін:

від позивача: Щербина О.Ю.;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: ОСОБА_6 ;

від відповідача-3: не з`явились;

від відповідача-4: ОСОБА_4 ;

від відповідача-5: ОСОБА_5 ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО/позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 /відповідач-2), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 /відповідач-3), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 /відповідач-4) та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 /відповідач-5) про солідарне стягнення 9 980 000,00 грн шкоди, заподіяної АТ « АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами було прийнято рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12 від 15.03.2012, яким вирішено придбати пакет цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн. На виконання цього рішення 15.03.2012 між АТ «АРТЕМ-БАНК» та ТзОВ «ФІНКОМ-КАПІТАЛ» укладено договір № ДД2-12;ДД19-4/12 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 12 500 000,00 грн. У подальшому, 30.01.2014 частину придбаного АТ "АРТЕМ-БАНК" пакету цінних паперів в кількості 2 500 штук було відчужено за договірною вартістю 2 500 000,00 грн. 21.07.2016 уповноваженими представниками АТ «АРТЕМ-БАНК» прийнято рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №112/16, яким вирішено продати пакет Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» у кількості 9 999 штук за договірною вартістю 20 000,00 грн.

Отже, ФГВФО зазначає, що під час здійснення ліквідаційної процедури АТ «АРТЕМ-БАНК», Фондом виявлено факт прийняття рішень пов`язаними особами такого банку, на підставі яких в подальшому було здійснено ряд завідомо збиткових операцій, однією з яких було інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» (ТзОВ «КУА НЬЮ ЕССЕТ»), низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо протирічило інтересам АТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам, в результаті якої банку завдано збитків на суму 9 980 000,00 грн. Зокрема, позивач вказує, що згідно Звіту про оцінку, складеного на замовлення позивача ТзОВ «Північно-східна консалтингова група», станом на 15.03.2012, ринкова вартість пакету цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук становила 7 750,00 грн, що відповідно складало 0,62 грн за 1 (один) сертифікат, а відтак, у 2012 році було прийнято рішення про придбання пакету цінних паперів за завищеною ціною. Позивач зазначає, що оприбуткування банком у березні 2012 року вартості інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» не мало на меті отримання банком доходів від такої операції. Позивач вказує, що 95% вартості активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» складають цінні папери емітента - ПАТ «Бюро кредитних історій "Фенікс"», за результатами діяльності поточного року останнє отримало збитки; позивач стверджує про штучне завищення вартості акцій на біржовому ринку, яка фактично не відповідає фінансовому стану емітента, а акції ПАТ «Бюро кредитних історій "Фенікс"» є лише інструментом виведення активів шляхом здійснення операцій з цінними паперами. Таким чином, за твердженням позивача службові особи АТ «АРТЕМ-БАНК», що приймали рішення про інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітента інвестиційних сертифікатів та його активів, проте така перевірка не проводилась або її результати було проігноровано, що призвело до завдання збитків у розмірі 9 980 000,00 грн.

Господарський суд міста Києва (суддя Шкурдова Л.М.) рішенням від 02.12.2021 у справі №910/3782/21 у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.07.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі № 910/3782/21 залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 20.10.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 скасував, а справу №910/3782/21 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

10.11.2022 матеріали справи №910/3782/21 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу судових справ між суддями передані для розгляду судді Бондарчук В.В.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.11.2022 прийняв справу до розгляду одноособово за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 12.12.2022.

06.12.2022 від відповідача-5 та 07.12.2022 від відповідача-2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

12.12.2022 суд відклав підготовче засідання на 06.02.2023.

03.02.2023 до канцелярії суду від відповідача-5 надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів, а також відзив на позовну заяву від відповідача-4.

У поданому відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечують проти задоволення позову, мотивуючи тим, що відповідно до ч. 5 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній станом на 15.03.2012) власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених структурних підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно із законом України, водночас відповідачі -4 та -5 не були посадовими особами відповідно до норм діючого станом на 2012 рік законодавства. Також, відповідачі -4 та -5 вказують на те, що Національним банком України в ході планової перевірки не було виявлено будь-яких порушень при прийнятті кредитним комітетом спірного рішення. Відповідачі -4 та -5 зазначають, що твердження позивача про негативну якість активів у вигляді цінних паперів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» також спростовується даними річних звітів НКЦПФР за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік та 2015 рік. Більше того, згідно протоколу кредитного комітету банк зобов`язаний був повести роботу з продажу інвестиційних сертифікатів за ціною не менше ніж ціна їх закупівлі у строк до 01.02.2015, проте їх продаж здійснено лише 21.07.2016 із порушенням визначеного строку. Також, за твердженням відповідачів -4 та -5 документально не підтверджено висновок про вартість 12 500 іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» станом на 15.03.2012 у розмірі 7 750,00 грн, наведений у Звіті ТзОВ «Північно-східна консалтингова група» про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», на підтвердження чого відповідачем-5 надано висновок експертів №1041/59301 за результатами судово-економічної експертизи від 28.10.2021.

06.02.2023 до канцелярії суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про витребування у позивача додаткових доказів.

Зокрема, у поданих письмових поясненнях відповідач-2 зазначає, що за результатами інспектування Національним банком України складено Звіт про інспектування ПАТ «АРТЕМ-БАНК» за період з 01.06.2009 по 01.08.2012, у якому встановлено, що серед наявних цінних паперів в портфелі на продаж таких цінних паперів відсутні негативно класифіковані (тобто із значним ступенем ризику) цінні папери.

06.02.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про долучення документів по справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.02.2023 відклав підготовче засідання на 13.03.2023, а також зобов`язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України надати суду належним чином завірені копії: внутрішньобанківських положень АТ «Артем-Банк» щодо здійснення активних банківських операцій за переліком, передбаченим додатком 1 до положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 №12, у тому числі внутрішньобанківського положення про роботу з цінними паперами, чинних станом на 15.03.2012; внутрішньобанківського положення щодо здійснення комерційних операцій з цінним паперами АТ «АРТЕМ-БАНК», чинного станом на 15.03.2012; внутрішньобанківського положення про розрахунок справедливої вартості цінних паперів у портфелі АТ «Артем-Банк», чинного станом на 15.03.2012; довідок про присвоєння лістингу та листів котирувань щодо цінних паперів, які придбавалися АТ « АРТЕМ-БАНК» у 2012 році (в тому числі щодо іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (ТзОВ «КУА "Нью Ессет"»)) за період 2012 рік; документів (службових чи доповідних записок, висновків, актів тощо) структурних підрозділів АТ «АРТЕМ-БАНК», на підставі яких було здійснено винесення на розгляд кредитного комітету та прийняття ним рішення, оформленого протоколом №14/12 від 15.03.2012; рішень кредитного комітету та органів управління (правління, спостережної ради), на підставі яких було здійснено продаж пакету цінних паперів (іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (ТзОВ «КУА "Нью Ессет"»)) у кількості 2 500 штук, а також копії договору (договорів), актів тощо, якими підтверджується здійснення вказаного продажу.

27.02.2023 до канцелярії суду від Національного банку України на виконання вимог суду надійшли письмові пояснення та докази.

03.03.2023 до канцелярії суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення та докази на виконання вимог суду.

09.03.2023 відповідачем-5 подано до канцелярії суду клопотання про долучення додаткового доказу (висновку експерта).

13.03.2023 відповідачем-2 подано до канцелярії суду клопотання про долучення додаткових доказів, а також клопотання про виправлення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 та витребування додаткових доказів.

13.03.2023 у підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача-5 про долучення до справи висновку експерта №1041/59301 від 28.10.2021.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.03.2023 відклав підготовче засідання на 13.03.2023, а також повторно зобов`язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України надати суду належним чином завірені копії: внутрішньобанківських положень АТ «Артем-Банк» щодо здійснення активних банківських операцій за переліком, передбаченим додатком 1 до положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 №23, у тому числі внутрішньобанківського положення про роботу з цінними паперами, чинних станом на 15.03.2012, крім того, зобов`язав Національний банк України надати суду інформацію чи змінювались редакції Положення про операції з цінними паперами ТзОВ «Артем-Банк», затверджене протоколом №11 від 24.06.2003, та Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів ТзОВ «Артем-Банк», затверджене протоколом №26 від 21.09.2006, у період до 15.03.2012.

27.03.2023 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

03.04.2023 до канцелярії суду від Національного банку України на виконання вимог суду надійшли письмові пояснення та докази на виконання вимог ухвали суду, а також від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у господарських справах №910/4149/21 та №910/11027/18.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.04.2023 зупинив провадження у справі №910/3782/21 до набрання законної сили рішеннями у справі №910/4149/21 та №910/11027/18.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.09.2023 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі №910/3782/21, а справу направив до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

09.10.2023 матеріали справи №910/3782/21 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.10.2023 призначив підготовче засідання на 13.11.2023.

25.10.2023 відповідачем-4 подано до канцелярії суду клопотання про витребування у позивача додаткових доказів.

08.11.2023 від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №910/9833/21.

13.11.2023 до канцелярії суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.11.2023 відповідачем-5 подано до канцелярії суду клопотання про виклик свідка.

13.11.2023 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу-4 у задоволенні клопотання про витребування доказів з підстав його необґрунтованості та невідповідності клопотання приписам ст. 80 ГПК України, а також відклав розгляд клопотань про зупинення провадження у справі та виклик свідка на наступне засідання.

Суд відклав підготовче засідання на 27.11.2023.

27.11.2023 до канцелярії суду від ОСОБА_8 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка.

27.11.2023 у підготовчому засіданні відповідачем-2 подано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

27.11.2023 суд протокольними ухвалами прийняв до розгляду заяву свідка та відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі.

Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.01.2024.

02.01.2024 до канцелярії суду від відповідача-4 надійшли додаткові пояснення по справі.

22.01.2024 відповідачем-5 подано до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи.

22.01.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 26.02.2024.

26.02.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 25.03.2024.

22.03.2024 позивачем подано до канцелярії суду заяву про врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.02.2024 у справі №910/4149/21.

25.03.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 15.04.2024.

15.04.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 20.05.2024.

20.05.2024 у судовому засіданні представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у письмових поясненнях у справі.

ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечувала.

ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також на виконання вимог суду надала читабельні роздруківки з інформацією даних річних звітів НКЦПФР за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік та 2015 рік щодо емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт».

Представники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, при цьому, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2012 кредитним комітетом АТ «Артем-Банк», у складі: голови комітету: Голови Правління - ОСОБА_1, членів комітету: Першого Заступника Голови Правління - ОСОБА_2, Заступника Голови Правління - ОСОБА_3, Начальника відділу статистичної звітності та бюджетування - ОСОБА_4 та Начальника юридичного відділу - ОСОБА_5 прийнято рішення у вигляді Протоколу засідання кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12, яким вирішено:

- придбати пакет цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн;

- встановити термін утримання цінних паперів у портфелі на продаж до 01.02.2015.

15.03.2012 на виконання цього рішення між ПАТ «АРТЕМ-БАНК» та ТзОВ «ФІНКОМ-КАПІТАЛ» укладено договір №ДД2-12;ДД19-4/12 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 12 500 000,00 грн, про що сторонами складено акт виконання робіт до договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД2-12;ДД19-4/12, який було оприбутковано на балансі АТ «АРТЕМ-БАНК» за вартістю у сумі 12 500 000,00 грн.

Національним банком України у відповідності до затвердженого плану перевірок банків на 2012 рік проведено планову інспекційну перевірку ПАТ «АРТЕМ-БАНК» за період діяльності з 01.06.2009 по 01.08.2012, та за результатами проведення якої станом на 01.08.2012 складено Звіт про інспектування ПАТ «АРТЕМ-БАНК.

Зокрема, щодо фінансових інвестицій у Звіті зазначено таке:

«Портфель фінансових інвестицій банку (портфель на продаж) наповнений недоходними цінними паперами (акціями, інвестиційними сертифікатами пайових інвестиційних фондів, цільовими інвестиційними облігаціями, придбаними переважно у 2005-2007 роках), що збільшують обсяг неробочих та проблемних активів банку.

Портфель цінних паперів (на продаж) обліковується за балансовою вартістю 58 486,6 тис. грн та займає 14,4% загальних активів, у т.ч. стандартні цінні папери - 58 382,4 тис. грн або 99,8% портфелю цінних паперів, нестандартні - 104,1 тис. грн (0,2%), негативно класифіковані - відсутні, резерв сформовано на суму балансової вартості нестандартних цінних паперів (104,1 тис. грн).

Портфель цінних паперів сформовано в тому числі з таких інвестицій: інвестиційні сертифікати ТзОВ «КУА "Нью Ессет"» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (12 500 штук) балансовою вартістю 12 500,00 тис грн, придбані у ТзОВ «Фінком-Капітал» відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.03.2012 №ДД2-12;ДД19-4/12 за 12 500 000,00 грн. Інспектуванням понижено клас емітента з А до В, однак потреба у формуванні резерву відсутня».

Окрім того, Національним банком України у листі за вих. №42-108/17167-10469-БТ від 06.11.2012 про результати перевірки банку зазначено, що збільшують обсяг неробочих/проблемних активів фінансові інвестиції у вигляді акцій та інвестиційних сертифікатів у сумі 36 487,0тис. грн (8,8% загальних активів), придбані переважно у 2005 - 2007 роках, оскільки є недоходними та низьколіквідними, через відсутність активного попиту на ринку.

У подальшому, 24.01.2014 кредитним комітетом АТ «АРТЕМ-БАНК» в іншому складі, зокрема: голови комітету: Першого Заступника Голови Правління ОСОБА_3, заступника голови комітету: Голови Правління ОСОБА_9, членів комітету: Заступника Голови Правління ОСОБА_10, Головного бухгалтера ОСОБА_11, Начальника Департаменту управління ризиками ОСОБА_12, Начальника юридичного департаменту ОСОБА_13, Начальника Департаменту банківської безпеки ОСОБА_14 прийнято рішення у вигляді Протоколу засідання кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №5-2/14, яким вирішено продати іменні інвестиційні сертифікати ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» із портфелю банку на продаж у кількості 2 500 шт. за договірною ціною 1 000,00 грн, що становить 2 500 000,00 грн.

30.01.2014 на виконання цього рішення частину придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів в кількості 2 500 штук відчужено за договірною вартістю 2 500 000,00 грн.

21.07.2016 кредитним комітетом АТ «Артем-Банк», у складі: голови комітету: Першого Заступника Голови Правління ОСОБА_3, заступника голови комітету: Голови Правління ОСОБА_9, членів комітету: Заступника Голови Правління ОСОБА_10, Головного бухгалтера ОСОБА_11, Заступника начальника Департаменту управління ризиками ОСОБА_16, Начальника юридичного департаменту ОСОБА_15 прийнято рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №112/16, яким вирішено продати пакет Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 9 999 штук за договірною вартістю 20 000,00 грн.

21.07.2016 на виконання цього рішення на підставі договору №ДД6 купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів відчужено пакет Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 9 999 штук за договірною вартістю 20 000,00 грн.

15.11.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» до категорії неплатоспроможних».

16.11.2016 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно цього рішення ФГВФО, в АТ «АРТЕМ-БАНК» розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.11.2016 по 15.12.2016 включно.

15.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №492-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК».

15.12.2016 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №2857 «Про початок процедури ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням ФГВФО, в АТ «АРТЕМ-БАНК» запроваджено процедуру ліквідації строком на два роки з 16.12.2016 по 15.12.2018 включно.

15.11.2018 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №3086, яким строк здійснення процедури ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК» продовжено на один рік з 16.12.2018 до 15.12.2019 включно, а також продовжено повноваження ліквідатора банку.

26.03.2020 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №680, яким визначені законом повноваження під час здійснення ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК» до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення АТ «АРТЕМ-БАНК» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснюватиметься ФГВФО безпосередньо.

27.03.2017 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №1192, яким затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ «АРТЕМ-БАНК», який з урахуванням змін (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 травня 2019 року №1388) становить 196 829 862,83 грн.

15.05.2017 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №1978, яким затверджено ліквідаційну масу АТ «АРТЕМ-БАНК», яка з урахуванням змін становить: балансова вартість активів (без врахування резервів) - 592 172 713,45 грн; оціночна вартість активів - 131 464 864,61 грн.

24.06.2019 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №1575, яким затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК», відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку складає 154 699 660,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час здійснення ліквідаційної процедури АТ «АРТЕМ-БАНК», ФГВФО виявлено факти прийняття рішень пов`язаними особами такого банку, на підставі яких у подальшому здійснено ряд завідомо збиткових операцій, однією з яких було інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» (ТОВ «КУА НЬЮ ЕССЕТ»), низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо протирічило інтересам АТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам, в результаті якої банку було завдано збитків на суму 9 980 000,00 грн. Позивач вказує, що згідно Звіту про оцінку, складеного на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна консалтингова група», станом на 15.03.2012, ринкова вартість пакету цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук становила 7 750,00 грн, що відповідно складало 0,62 грн за 1 (один) сертифікат, а відтак, у 2012 році було прийнято рішення про придбання пакету цінних паперів за завищеною ціною.

Позивач також стверджує, що оприбуткування банком в березні 2012 року вартості інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» не мало на меті отримання банком доходів від такої операції; 95 % вартості активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» складають цінні папери емітента - ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс», за результатами діяльності поточного року емітент ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» отримав збитки. Таким чином, має місце штучне завищення вартості акцій на біржовому ринку, яка фактично не відповідає фінансовому стану емітента, а акції ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» є лише інструментом виведення активів шляхом здійснення операцій з цінними паперами. Ураховуючи наведене, позивач стверджує, що службові особи АТ «АРТЕМ-БАНК», які приймали рішення про інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітента інвестиційних сертифікатів та його активів, проте така перевірка не проводилась або її результати було проігноровано, що призвело до завдання збитків у розмірі 9 980 000,00 грн, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас, зі змісту частини другої статті 1166 ЦК вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 ЦК та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.

Отже, спростування вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Ураховуючи зазначені вище правила доказування у господарському процесі у правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність рішень, дій/бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

При цьому, відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

Отже, виходячи із заявлених позивачем предмету та підстав позову, предметом доказування у цій справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:

- персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи;

- факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

- факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);

- факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

- факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);

- збитки Банку від конкретного правочину та їх причини;

- наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою;

- факт недостатності майна Банку (для спорів, позови в яких були подані ФГВФО протягом дії норми частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції Закону №1736-VIII від 15.11.2016, яка визначала недостатність майна Банку умовою звернення Фонду з відповідними вимогами до пов`язаних з Банком осіб).

Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21.

Відповідно до частин третьої - шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених структурних підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно із законами України.

Згідно із частиною першою статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

У відповідності до частини п`ятої статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) визначено, що банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.

За змістом пункту 3 частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є, зокрема: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку.

Приймаючи рішення щодо придбання цінних паперів, яке, на думку позивача, призвело до завдання збитків ПАТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам, відповідачі діяли як члени кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК», що підтверджується протоколом засідання кредитного комітету №14/12 від 15.03.2012, яким оформлено зазначене рішення. До складу кредитного комітету входили: голова комітету: Голова Правління - ОСОБА_1, члени комітету: Перший Заступник Голови Правління - ОСОБА_2, Заступник Голови Правління - ОСОБА_3, Начальник відділу статистичної звітності та бюджетування - ОСОБА_4 та Начальник юридичного відділу - ОСОБА_5.

Отже, у розумінні наведених норм законодавства, на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12 від 15.03.2012 , відповідачі діяли як пов`язані з банком особи.

У відповідності до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

Вищевказана стаття за своєю правовою природою містить як норми матеріального, так й норми процесуального права, про що зокрема зазначено у практиці Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 та від 28.10.2021 у справі №910/9851/20).

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення із вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду, є процесуальною, процедурною нормою.

Судом вище встановлено, що виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 27.03.2017 №1192, яким затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ «АРТЕМ-БАНК», який з урахуванням змін (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 травня 2019 року №1388) становить 196 829 862,83 грн.

15.05.2017 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №1978, яким затверджено ліквідаційну масу АТ «АРТЕМ-БАНК», яка з урахуванням змін становить: балансова вартість активів (без врахування резервів) - 592 172 713,45 грн, а їх ринкова вартість - 131 464 864,61 грн.

У подальшому, рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 24.06.2019 №1575 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк" було затверджено ліквідаційний баланс станом на 03.06.2019 та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк", відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 89 Господарського кодексу України (далі - ГК) посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Про правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків йдеться в Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

За змістом статті 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

У відповідності до статті 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

За змістом статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакціях, чинних у спірний період) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Отже у наведених положеннях законодавства закріплені обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку, суд також має встановити чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов`язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень.

Визначення терміну "фідуціарний обов`язок" міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління Національного банку України № 98 від 28 березня 2007 року, що були чинними у спірний період.

Відповідно до пункту 1.12. Глави 1 Розділу І цих Методичних рекомендацій фідуціарний обов`язок - обов`язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов`язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів.

Зазначені Методичні рекомендації дійсно носять рекомендаційний характер, але разом з тим закріплюють певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.

Згідно із вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 92 ЦК викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов`язання її відшкодувати.

Отже, при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас, спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Згідно із частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди.

Наведені вище положення законодавства, зокрема статті 92, 1166 ЦК, частина друга статті 89 ГК, стаття 63 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 37, 39, 40, 43, 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частина п`ята статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

Отже, неплатоспроможність банку може бути наслідком як активних дій учасників, органів управління банку (ухвалення рішень, підписання договорів, спрямованих на купівлю облігацій), так і пасивної їх бездіяльності.

При цьому, положення спеціального банківського законодавства передбачають, що керівники банку є особами з відповідним ступенем кваліфікації та досвідом, володіють спеціальними знаннями та досвідом, мають розуміти значення своїх дій, вчинених при виконанні своїх повноважень на посадах, та/або своєї допущеної бездіяльності, а також наслідки таких дій/бездіяльності.

Як вже зазначалося вище, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже, спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Близька за змістом правова позиція щодо презумпції вини заподіювача шкоди у деліктних правовідносинах відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 23.01.2018 у справі №686/20040/2012, 06.02.2018 у справі №334/9899/14-ц.

Наведена вище правова позиція викладена Верховним судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 05.02.2024 у справі №910/4149/21.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що встановлені судом обставини у справі №910/3782/21 відрізняються від обставин справи, встановлених у справі №910/4149/21, зокрема таким.

Так, судом вище встановлено, що відповідачами, які входили до кредитного комітету, прийнято рішення, оформлене протоколом засідання кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12 від 15.03.2012, яким вирішено придбати пакет цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн, і на підставі такого рішення 15.03.2012 між АТ «АРТЕМ-БАНК» (покупець) та ТзОВ «ФІНКОМ-КАПІТАЛ» (продавець) укладено договір №ДД2-12;ДД19-4/12 купівлі-продажу цінних паперів, у відповідності до якого продавець передав, а покупець прийняв та зобов`язався оплатити цінні папери: Іменні інвестиційні сертифікати емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук, номінальною вартістю 1 000,00 грн, за договірною вартістю 12 500 000,00 грн, про що між сторонами було складено акт виконання робіт до договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД2-12;ДД19-4/12, який було оприбутковано на балансі АТ «АРТЕМ-БАНК» за вартістю в сумі 12 500 000,00 грн.

Зі змісту протоколу кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12 від 15.03.2012 вбачається, що вказане рішення прийнято на підставі пропозиції від ТзОВ «ФІНКОМ-КАПІТАЛ». Рішення про придбання цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» прийнято всіма членами кредитного комітету одноголосно.

Суд звертає увагу, що кредитним комітетом встановлено термін утримання цінних паперів у портфелі на продаж до 01.02.2015.

Стаття 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк створює постійно діючий структурний підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку. Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: 1) кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення; 2) комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають; 3) тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів. Банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

У частині першій статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у вказаній редакції) закріплено, що як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368 (далі - Інструкція №368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції №368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

У відповідності до пунктів 1.1, 1.2 Розділу V Інструкції №368 ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Розділ VI Інструкції №368 встановлює нормативи кредитного ризику. До активних операцій, що пов`язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми (пункт 1 глави 1 розділу VI Інструкції №368).

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 №23 (надалі - Постанова №23, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) банк оцінює ризик за цінними паперами за результатами аналізу фінансового стану емітента, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку. Банк формує резерви за цінними паперами, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення.

Пункт 1.7 глави 1 розділу І Постанови №23, банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків.

У відповідності до глави 2 розділу ІІІ Постанови №23 банк формує резерв за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів, унесених до біржового реєстру, та за якими є ризик цінного папера, на суму накопиченої уцінки за цими цінними паперами на дату розрахунку резерву (пункт 2.1). Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається згідно з пунктом 2.1 цієї глави, дотримується послідовності дій, визначених у пункті 4.11 глави 4 цього розділу (пункт 2.2). Банк у разі уцінки (від`ємної різниці) цінного папера здійснює перегляд усієї доступної інформації про такий цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику. Банк формує резерв на суму накопиченої уцінки, якщо така уцінка спричинена ризиком (пункт 2.3).

У главі 4 розділу ІІІ Постанови №23 визначено порядок визначення показника ризику цінного папера та послідовність дій під час розрахунку за цінними паперами.

Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 глави 4 розділу ІІІ Постанови №23 визначення показника ризику цінного папера здійснюється банком за результатами комплексного аналізу фінансового стану емітента, виду цінного папера та його поточної вартості, а також усієї наявної в банку достовірної інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку. Джерелами інформації щодо фінансового стану емітента є, зокрема, його установчі документи, фінансова, податкова та статистична звітність, інша інформація, що може свідчити про наявність ризику цінного папера. Джерелами інформації щодо обігу відповідного цінного папера на фондовому ринку можуть бути оприлюднені котирування цінних паперів, які внесено до біржового реєстру фондових бірж, дані щодо перебування цінного папера в біржовому реєстрі. Банк здійснює оцінку фінансового стану емітента кожного разу під час укладання договору про придбання цінного папера (крім цінних паперів, унесених до біржового реєстру), а надалі періодичність оцінки фінансового стану визначається банком самостійно з урахуванням наявної в банку інформації про емітента та обіг відповідного цінного папера, але не рідше ніж один раз на квартал. Банк здійснює оцінку фінансового стану: емітента цінних паперів - юридичної особи (крім банку та бюджетної установи) згідно з вимогами глави 2 (крім вимог абзаців другого та третього пункту 2.6) розділу ІІ цього Положення. Банк здійснює оцінку фінансового стану емітента цінних паперів, який не є боржником банку, на підставі річної фінансової звітності, що оприлюднюється відповідно до законодавства України. Банк класифікує цінні папери в портфелі банку на продаж, які внесено до біржового реєстру, за категоріями якості виходячи з розміру резерву, сформованого за такими цінними паперами. Банк визначає показник ризику цінного папера відповідно до класу емітента.

Згідно із підпунктом 4.1.1 глави 4 розділу ІІІ Постанови №23 Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів, унесених до біржового реєстру, має дотримуватися таких послідовних дій:

- здійснює за потреби нарахування процентів, амортизацію дисконту/ премії, нарахування дивідендів;

- визначає поточну справедливу вартість цінного папера за його котирувальною ціною покупця за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця. У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату банк має визначати справедливу вартість цінного папера за останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх п`яти робочих днів звітного місяця;

- розраховує різницю між поточною справедливою вартістю цінних паперів і балансовою вартістю таких цінних паперів і здійснює переоцінку цінних паперів на величину такої різниці;

- здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера.

Відповідно до Положення про встановлення ознак фіктивності цінних паперів та деривативів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.12.2010 №1942, цінні папери та деривативи, що знаходяться в обігу, вважаються такими, що мають ознаки фіктивності, у разі відповідності таким критеріям, як: факт відсутності емітента цінних паперів та/або деривативів за місцезнаходженням, встановлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; нерозкриття емітентом цінних паперів та/або деривативів регулярної інформації відповідно до законодавства; відсутність чистих доходів відповідно до звіту про фінансові результати, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду; переважна частка активів емітента складається з фінансових інвестицій та/або дебіторської заборгованості відповідно до балансу емітента, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду; кількість працівників емітента цінних паперів та/або деривативів станом на кінець звітного періоду становить менше двох осіб та/або середньомісячні витрати емітента на оплату праці менше двократного мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством; відсутність бухгалтера або бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером станом на кінець звітного періоду.

У Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України схвалених правлінням НБУ постановою від 28.03.2007 №98 зазначено, що обов`язок сумлінності вимагає від керівників приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації, відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, однак ця можливість не звільняє їх від персональної відповідальності за прийняття незалежних рішень (пункт 2.4).

У розумінні наведених вище приписів законодавства, приймаючи рішення про інвестування в цінні папери (іменні інвестиційні сертифікати) емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт», відповідачі зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітентів цінних паперів та його активів, яка знаходилась в загальному доступі, перевірити доцільність укладення відповідного договору та можливість настання для банку негативних наслідків від придбання цінних паперів.

Так, зі змісту протоколу кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12 від 15.03.2012 вбачається, що відповідачі, розглянувши пропозицію ТзОВ «ФІНКОМ -КАПІТАЛ» та заслухавши головного спеціаліста відділу цінних паперів щодо придбання пакету цінних паперів (іменних інвестиційних сертифікатів) емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» у кількості 12 500 шт. за договірною вартістю 12 500 000,00 грн, прийняли рішення про придбання цього пакету цінних паперів, при цьому, суд звертає увагу, що кредитним комітетом встановлено термін утримання цінних паперів у портфелі на продаж до 01.02.2015.

Щодо доцільності придбання пакету цінних паперів (іменних інвестиційних сертифікатів) емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» у кількості 12 500 шт. за договірною вартістю 12 500 000,00 грн відповідачі зазначають, що банк розглянув та проаналізував всі наявні документи та офіційно оприлюднену інформацію та прийняв рішення, що інвестиційні сертифікати емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» надійне вкладання на момент їх придбання.

Зокрема, на підтвердження зазначеного відповідачами надано суду річні звіти Національної комісії з цінних паперів та фондових ринків за 2012-2014 роки, з яких вбачається, що вартість активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» становлять станом на: 31.12.2012 - 215,92 млн. грн; 31.12.2013 - 236,60 млн. грн; 31.12.2014 - 236,00 млн. грн.

Крім того, згідно з даними річного звіту НКЦПФР за 2015 рік інвестиційні сертифікати ТзОВ «КУА "НЬЮ ЕССЕТ"» (ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт») потрапили:

- до ТОП цінних паперів ІСІ закритого типу, які користуються найбільшим попитом на біржовому ринку у 2015 році (за обсягом виконаних біржових контрактів);

- до ТОП ІСІ закритого типу диверсифікованого та спеціалізованого виду з найбільшою вартістю активів станом на 31.12.2015 в сумі 212,53 млн. грн;

- до ТОП 10 КУА з найбільшою вартістю активів невенчурних ІСІ в управлінні станом на 31.12.2015 в сумі 0,44 млрд. грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно офіційно оприлюдненої інформації розміщеної на сайті https://smida.gov.ua/db/prof/kua/report/kv/show/342 вартість чистих активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» станом на 01.01.2012 становила 1 501 091,00 грн, а вже на 30.06.2012 вартість чистих активів складала 53 145 019,14 грн.

Згідно відкритої та офіційної інформації розміщеної на сайті https://smida.gov.ua/db/prof/35253505 у період з 29.03.2013 по 29.02.2016 договори купівлі- продажу інвестиційних сертифікатів бездокументарний іменний ISIN UA4000131866 укладалися як на ПАТ «Українська Міжнародна Фондова Біржа» код ЄДРПОУ 30554892 за ціною 1 010,00 грн - 1 015,00 грн за шт. так і за поза біржею (в період з 28.02.2013 по 01.03.2016) за ціною від 1 000,00 грн - 1 017,00 грн за шт., що підтверджує стабільний попит на актив.

Крім того, судом вище встановлено, що Національним банком України у відповідності до затвердженого плану перевірок банків на 2012 рік проведено планову інспекційну перевірку ПАТ «АРТЕМ-БАНК» за період діяльності з 01.06.2009 по 01.08.2012, та за результатами проведення якої складено Звіт про інспектування ПАТ «АРТЕМ-БАНК» станом на 01.08.2012.

Зокрема, зі Звіту Національного банку України про інспектування ПАТ «АРТЕМ-БАНК» вбачається, що найбільший вплив на фінансовий стан установи має кредитний ризик, кількість якого - значна, якість управління - потребує вдосконалення, сукупний рівень - високий. Загальні активи мають тенденцію до скорочення (на 28,1%) до 413 737,9 тис. грн, насамперед, за рахунок активних активів. Якість активів є незадовільною: негативно класифіковані кредити та дебіторська заборгованість становлять 69 103,9 тис грн (18,5% класифікованих активів), без врахування зустрічних міжбанківських операцій, що штучно збільшують валюту балансу - 24.9%.

При цьому, щодо фінансових інвестицій у Звіті Національним банком України зазначено, що портфель фінансових інвестицій банку (портфель на продаж) наповнений недоходними цінними паперами (акціями, інвестиційними сертифікатами пайових інвестиційних фондів, цільовими інвестиційними облігаціями, придбаними переважно у 2005-2007 роках), що збільшують обсяг неробочих та проблемних активів банку.

Разом із тим, у Звіті щодо портфелю цінних паперів - інвестиційні сертифікати ТзОВ «КУА "Нью Ессет"» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (12 500 штук) балансовою вартістю 12 500 000,00 грн, придбані у ТзОВ «Фінком-Капітал» відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.03.2012 №ДД2-12;ДД19-4/12 за 12 500 000,00 грн Національним банком України зазначено, що інспектуванням понижено клас емітента з А до В, однак потреба у формуванні резерву відсутня.

Судом також встановлено, що згідно з висновком експертів №1041/59301 за результатами комісійної судово-економічної експертизи від 28.10.2021 ринкова вартість 1 інвестиційного сертифікату ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» складала станом на: 01.04.2013 - 1 010,00 грн, 01.02.2014 - 1 010,00 грн, 01.02.2015 - 1 010,00 грн, відповідно ринкова вартість 12 500 штук інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» складала станом на: 01.04.2013 - 12 625 000,00 грн, 01.02.2014 - 12 625 000,00 грн та на 01.02.2015 - 12 625 000,00 грн.

Більше того, судом встановлено, що 30.01.2014 на виконання рішення кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №5-2/14 частину придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів в кількості 2 500 штук відчужено за договірною ціною 1 000,00 грн за 1 шт., що становить 2 500 000,00 грн, тобто за ціною не меншою, ніж їх придбано у 2012 році та за ціною, яка відповідала ринковій вартості інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» станом на 2014 рік.

З огляду на встановлені вище обставини, суд зазначає, що кредитним комітетом АТ «АРТЕМ-БАНК» у складі відповідачів було чітко встановлено термін утримання цінних паперів в портфелі на продаж до 01.02.2015, тобто кінцевою датою продажу іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» визначено цю дату, та з огляду на те, що станом на 01.02.2015 ринкова вартість 1 інвестиційного сертифікату ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» складала 1 010,00 грн, відповідно продаж пакету акцій іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» у кількості 9 999 штук мала б відповідати ринковій вартості цих цінних паперів.

Водночас, суд зазначає, що рішення про продаж пакету іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 9 999 штук було прийнято лише 21.07.2016, тобто з простроченням встановленого строку на його продаж майже на півтори роки.

Більше того, суд звертає увагу, що склад кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» станом на 21.07.2016, який прийняв рішення про продаж пакету цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 9 999 штук за договореною ціною 2,0002 грн за 1 шт., що становить 20 000,00 грн, є відмінним від складу кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК», який прийняв рішення про придбання пакету акцій емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» від 15.03.2012.

Окремо необхідно звернути увагу, що станом на 30.01.2014 склад кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК», яким прийнято рішення про відчуження частини пакету цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» у кількості 2 500 штук за договірною ціною 1 000,00 грн за 1 шт., що становить 2 500 000,00 грн, що відповідало ринковій вартості цих цінних паперів станом на 2014 рік, було прийнято також в іншому складі, ніж з якого складався кредитний комітет, до складу якого входили відповідачі, що також спростовує твердження позивача про фіктивність цієї угоди, вчиненої кредитним комітетом для приховування реальної ринкової вартості цінних паперів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт».

Встановлені вище обставини повністю спростовують твердження позивача про те, що прийняття кредитним комітетом АТ «АРТЕМ-БАНК» у складі відповідачів, яке оформлене протоколом засідання кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12 від 15.03.2012 про придбання пакету цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн завдало збитків АТ «АРТЕМ-БАНК» та як наслідок, у подальшому, у 2016 році зменшило вартість майна (майнових прав), які належали АТ «АРТЕМ-БАНК» станом на день прийняття рішення про його неплатоспроможність, що призвело до незадоволення вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку на суму 154 699 660,00 грн.

При цьому, наданий позивачем Звіт про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук, виконаний ТзОВ «Північно-східна консалтингова група», відповідно до якого ринкова вартість 12 500 іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» станом на 15.03.2012 складала 7 750,00 грн, спростовується встановленими вище обставинами у цій справі.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, ураховуючи встановлене вище, дослідивши матеріали справи, заслухавши у судових засіданнях учасників провадження, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вини відповідачів щодо завдання банку збитків внаслідок здійснення фінансової операції з придбання пакету акцій - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» у кількості 12 500 шт.

У свою чергу, відповідачами доведено, що приймаючи рішення про придбання пакету акцій - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» вони діяли у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, належно виконуючи свої фідуціарні обов`язки, діючи добросовісно і розумно, як керівники банку в його інтересах, зважаючи на попит на ринку цінних паперів іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» та приймаючи до уваги рейтинги останнього у річних звітах НКЦПФР, а матеріалами справи підтверджено, що у період з 2012 по 2015 роки ринкова вартість іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» була стабільна та відповідала вартості придбання цих цінних паперів у березні 2012 року, прийняли обґрунтоване рішення про придбання іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт».

Ураховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 31.05.2024.

Суддя В.В. Бондарчук