Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
29.05.2024 Справа №905/160/24
Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до відповідача: ОСОБА_1 , смт. Нікольське, Нікольський район, Донецька область
про стягнення 26188,19грн.
без участі (виклику) учасників справи
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м.Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , смт. Нікольське, Нікольський район, Донецька область, про стягнення 26188,19грн., з яких: 12000,00грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 12388,19грн. - сума прострочених платежів по процентах, 1800,00грн. - сума прострочених платежів за комісією.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №212505-КС-001 про надання кредиту від 25.03.2021 в частині повернення отриманих грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, комісії.
Згідно з ч.ч.6-7 ст.176 ГПК України, у зв`язку з необхідністю отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, ухвалою суду від 09.02.2024 зобов`язано Державну міграційну службу України, Міністерство соціальної політики України надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 та інформацію про реєстрацію її у якості внутрішньо переміщеної особи.
23.02.2024 через канцелярію суду від Державної міграційної служби України надійшла відповідь на запит, в якій повідомлено, що за наявними в ДМС даними відомостей щодо місця проживання відповідача не встановлено.
08.03.2024 та 18.03.2024 на електрону адресу суду без накладення кваліфікаційного електронного підпису та додатково 18.03.2024 через канцелярію суду від Міністерства соціальної політики України надійшла відповідь на запит, відповідно до якої станом на 28.02.2024 в ЄІБД ВПО інформація щодо запитуваної особи відсутня.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/160/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 19.04.2024 для подання через канцелярію суду відзиву на позов.
Також ухвалою суду від 25.03.2024 було витребувано у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ЄДРПОУ:14360570) інформацію, що містить банківську таємницю, а саме чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 25.03.2021 по 25.01.2024 включно.
22.04.2024 засобами поштового зв`язку на виконання ухвали суду від 25.03.2024 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов лист №20.1.0.0.0/7-240403/21748 від 09.04.2024 про надання інформації, в якому повідомлено, що на ім`я запитуваної особи в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» випускалась банківська картка № НОМЕР_1 та було надано інформацію стосовно руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 25.03.2021 по 25.01.2024.
Порядок виклику учасників справи у судове засідання визначено ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно приписів ч.2, ч. 3 якої суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язкова. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 5 ст.176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст. 242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.
Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Ухвала про відкриття провадження у справі направлена до електронного кабінету позивача та згідно довідки, сформованої у системі "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету ТОВ "Бізнес Позика" 26.03.2024 о 20:45год.
Таким чином враховуючи доставлення позивачу копії ухвали суду через сервіс електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою, позивач є такими, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Станом на 29.05.2024 відзив на позовну заяву, клопотання з процесуальних питань від відповідача не надходили.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Судом був здійснений запит через систему «Електронний суд» до Єдиного державного демографічного реєстру щодо наявності відомостей про ОСОБА_1 та відповідно до відповіді №575010 від 02.05.2024 інформацію за запитом не знайдено.
Відповідно до наданих відповідей на запит суду, в базах Державної міграційної служби та в Міністерстві соціальної політики відсутня інформація щодо місця проживання та реєстрації відповідача як ВПО.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, востаннє відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №3684-ІХ від 08.05.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05:30 14 травня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.
Враховуючи, що останнім відомим місцезнаходженням відповідача є смт. Нікольське, Нікольський район (Маріупольський район), яке відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, є тимчасово окупованим, відділення поштового зв`язку там тимчасово не функціонують та послуги поштового зв`язку не надаються, ухвала суду надсилалася відповідачу на вказану ним у анкеті клієнта банка електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 Згідно довідки, сформованої у системі «Діловодство спеціалізованого суду», ухвала суду про відкриття провадження у справі доставлена до вказаної електронної скриньки 27.03.2024.
Якщо особа вказала у анкеті електронну адресу, то слід припустити, що особа принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися для здійснення з нею зв`язку, що в свою чергу покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
Суд також відзначає, що у анкеті клієнта банку містяться відомості щодо наявності у відповідача засобу телефонного зв`язку за номером НОМЕР_3 .
З огляду на викладене, судом були вжиті також додаткові заходи для належного інформування відповідача про розгляд справи шляхом направлення телефонограм за вказаним номером телефонного зв`язку, однак зв`язок не був встановлений.
З огляду на відсутність у відповідача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, повідомлення останнього про відкриття провадження у справі суд здійснив в порядку ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, відтак в силу вказаної правової норми відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів процесуальний документ по справі був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Таким чином, сторони у справі не були позбавлені можливості своєчасно ознайомитись з відповідним процесуальним документом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/160/24.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини.
25.03.2021 між Фізичною особою-підприємцем Набухотна Ганною Віталіївною (далі -позичальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - кредитодавець, позивач) на основі прийнятої відповідачем (акцептованої) пропозиції (оферти) позивача, укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі договір про надання кредиту №212505-КС-001 (далі-договір) на наступних умовах.
Кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 12000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі-кредит), а позичальник зобов?язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Строк кредиту складає 16 тижнів; процентна ставка в день 0,91359497 (фіксована); комісія за надання кредиту 1800,00грн.; загальний розмір кредиту 12000,00грн.; термін дії договору до 15.07.2021; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 22560,00грн (п.1 договору).
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів (п.2 договору).
Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору, а саме: 1) 08.04.2021 на загальну суму 2820,00грн 2) 22.04.2021 на загальну суму 2820,00грн 3) 06.05.2021 на загальну суму 2820,00грн 4) 20.05.2021 на загальну суму 2820,00грн 5) 03.06.2021 на загальну суму 2820,00грн 6) 17.06.2021 на загальну суму 2820,00грн 7) 01.07.2021 на загальну суму 2820,00грн 8) 15.07.2021 на загальну суму 2820,00грн. Усього - 22560,00грн, у тому числі 8760,00грн проценти за користування кредитом, 12000,00грн. частковий платіж основної суми, 1800,00грн комісія за надання кредиту.
Відповідно до п.4 договору у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного Графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку визначеному Розділом 5 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (далі - правила).
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця https/bipozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір (п. 5 договору).
Відповідно до п. 8 договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбаченому ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Відповідно до п.9 договору інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід`ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
До матеріалів позовної заяви приєднані Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям, затверджені наказом директора ТОВ "Бізнес Позика" №07-ОД від 22.06.2021 (далі - Правила).
У Правилах визначено загальні положення та терміни, що використовуються при укладенні договору про надання коштів у кредит (розділ 1), зазначено про інформаційне забезпечення договору та дії, що передують його укладенню (розділ 2), визначено порядок укладення договору (розділ 3), права та обов`язки сторін договору (розділ 4), порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту (розділ 5), відповідальність сторін (розділ 7) та інші умови.
Договір про надання кредиту, укладений в порядку визначеному Законом України "Про електронну комерцію", вважаються таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору (додаткової угоди), укладеного у письмовій формі (п. 3.1.6 Правил).
Відповідно до п. 3.1.7 Правил укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір про надання кредиту, додаткову угоду), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". Сторони підтверджують, що договір, додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.
Підпунктом 4.2.2.2 п.4.2.2 Правил на позичальника покладено обов`язок повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту до закінчення терміну дії договору, що кореспондує праву кредитодавця, наведеному у пункті 4.3.3, вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії та комісії за зміну умов договору, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених договором.
Укладаючи договір, позичальник підтверджує, що вказаний позичальником (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу (п.п. 4.4.4 п. 4.4 Правил).
У розділі 5 Правил визначається порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту: п.5.1 обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування; п.5.2 нарахування комісії здійснюється в момент укладення договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів; п.5.3 заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту, при безготівкових розрахунках вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.
У матеріалах справи відсутні докази розірвання, внесення змін до договору №212505-КС-001 від 25.03.2021 чи визнання його недійсним повністю чи частково у судовому порядку, тому суд виходить з принципу правомірності цього правочину згідно ст. 204 Цивільного кодексу України.
Матеріали справи містять витяг з анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/) від 25.01.2024, згідно якого номером банківського рахунку (банківської картки для перерахування коштів) відповідача є 4149-6293-8426-7795.
На виконання умов договору ТОВ "Бізнес Позика" перерахувало на банківську картку, зазначену відповідачем в анкеті, грошові кошти в сумі 12000,00грн, в підтвердження чого до матеріалів справи приєднано платіжне доручення №26114 від 25.03.2021, у призначенні платежу зазначено: перерахування коштів згідно кредитного договору №212505-КС-001 від 25.03.2021 без ПДВ. За інформацією, що міститься у відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на запит суду, вказана в анкеті банківська картка емітована на ім`я ОСОБА_2 . Випискою з банківського рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданою на вимогу суду по особовому рахунку відповідача за період з 25.03.2021 по 25.01.2024, підтверджується, що на картковий рахунок відповідача 25.03.2021 надійшов платіж в сумі 12000,00грн.
З розрахунку заборгованості за кредитом, наданого позивачем, вбачається, що відповідачем не здійснено жодного платежу на погашення тіла кредиту, процентів та комісії.
Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за договором №212505-КС-001 від 25.03.2021 в частині повернення отриманих в кредит коштів та сплати процентів за користування кредитом, комісії, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів із цим позовом.
З матеріалів справи вбачається, що договір №212505-КС-001 про надання кредиту від 25.03.2021 укладено з Фізичною особою-підприємцем Набухотна Г.В.
Слід відзначити, що однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.
Водночас, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.09.2021 внесено запис 2002400060001002045 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 за її рішенням.
Приписами ч.9 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Таким чином, боржником у даному позовному провадженні є фізична особа, яка втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності станом на дату звернення із позовною заявою.
З дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.
З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 по справі №127/23144/18 та у постанові №904/1083/18 від 25.06.2019.
У постанові від 09.10.2019 по справі №127/23144/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 ч.1 ст. 20 ГПК України).
З аналізу вказаних норм прав вбачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів та бути відповідачем у справі. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору про надання кредиту, укладеного між суб`єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.
Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд дійшов висновку про належність спору до господарської юрисдикції, фізична особа ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі №905/160/24.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
За загальним положенням цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України). За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, шо підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону).
Частиною сьомою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).
Судом встановлено, що відповідачем прийняті (акцептовані) пропозиції (оферти) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» щодо укладення договору №212505-КС-001 від 25.03.2021 про надання кредиту.
У справі №524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
На підставі викладеного, судом встановлено, що сторонами укладено договір №212505-КС-001 від 25.03.2021 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, який вважається укладеним в письмовій формі.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку що за своїм змістом та правовою природою він є кредитним договором.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 («Позика») цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору ( частина друга статті 1054 ЦК України).
Тим самим у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов укладеного договору перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 12000,00грн.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Обов`язок відповідача здійснити повну та своєчасну оплату кредиту, процентів за користування кордитом та комісії до закінчення терміну його дії - 15.07.2021 передбачено договором щодо встановлення графіку платежів та пункту 4.2.2.2. Правил.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).
Положеннями статей 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи умови пункту 3 договору, в якому встановлені терміни повернення кредитних коштів у період з 08.04.2021 по 15.07.2021 рівними частинами в сумі 2820,00грн (у кожному платежі частина основної заборгованості, розмір комісії, процентів за користування кредитом) строк повернення кредиту, комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом є таким, що настав.
В порушення зобов`язань, прийнятих на себе за умовами кредитного договору, відповідач не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти, комісію у строк до 15.07.2021, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість позичальника станом на 25.01.2024 у загальному розмірі 26188,19грн., з яких: 12000,00грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 12388,19грн - сума прострочених платежів по процентах, 1800,00грн - сума прострочених платежів за комісією
Слід зазначити, що згідно розрахунку заборгованості, складеного станом на 25.01.2024, позивачем було здійснено нарахування заявлених до стягнення процентів до 15.07.2021, тобто протягом визначеного кредитним договором строку кредитування.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності. Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Докази сплати заборгованості за наданим кредитом та нарахованими процентами, комісією, відповідачем не надані, факт наявності заборгованості та її розмір не спростовується та не заперечується відповідачем.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №212505-КС-001 від 25.03.2021, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12000,00грн, заборгованості за процентами у розмірі 12388,19грн та заборгованості за комісією у розмірі 1800грн.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96,129, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №212505-КС-001 від 25.03.2021, а саме: 12000,00грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 12388,19грн - сума прострочених платежів по процентах, 1800,00грн - сума прострочених платежів за комісією та судовий збір у розмірі 2422,40грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.
У зв`язку з тим, що Харківська територіальна громада перебуває під постійними обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю суддів та працівникам суду, повний текст рішення складено та підписано 29.05.2024.
Суддя Ю.В. Макарова
