Справа №127/37478/23

Провадження № 2/127/4961/23

УХВАЛА

30 травня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Міхеєвій Н.А.,

за участі: представника позивача адвоката Довбиша О.Л.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, визнання права на виключення квартири з числа службових, зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вказана цивільна справа.

Позивач, звертаючись до суду, мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_2 з1985року по2011рік проходиввійськову службув органахСлужби безпекиУкраїни.Загальна вислугароків ОСОБА_2 склала 35років 10місяців 15днів.Позивач єінвалідом другоїгрупи врезультаті захворювання,отриманого вперіод проходженнявійськової служби.13травня 2010року рішеннямвиконкому Вінницькоїміської ради№916від 06.05.2010 ОСОБА_2 було виданоордер №0274на службовежитлове приміщення,що знаходитьсяза адресою АДРЕСА_1 ,в якійвін проживаєі наданий час.Наказом ГоловиСБУ від28.07.2011№684-ос ОСОБА_2 було звільненоз військовоїслужби запідпунктом «а»пункту 61та підпункту«г» пункту63(узв`язку зіскороченням штатівабо проведенняорганізаційних заходів)в запасСБ України.Листом від25.04.2012УСБУ уВінницькій областіповідомило ОСОБА_2 ,що 13.05.2011року вінвключений всписки співробітниківта працівниківУправління СБУкраїни уВінницькій області,які користуютьсяправом першочерговогоодержання житла.З 2012року по2017рік позивачщорічно звертавсядо керівництваУСБУ уВінницькій областіз проханнямпередати йомуслужбове житлоу постійнекористування зодночасним зняттямйого зчерги вУправлінні наотримання житла.Згідно довідкиУправління СБУу Вінницькійобласті від30.06.2017року,двокімнатна квартираза адресою: АДРЕСА_1 вважається службовимжитловим приміщеннямУправління (рішеннявиконкому Вінницькоїміської радивід 22.09.2011року №2330)та розподіленаспівробітнику ВКРСБУ НаконечномуМ.П.В 2017року УСБУу Вінницькійобласті звернулосядо Вінницькогоміського судуВінницької областіз позовноюзаявою провиселення ізслужбового житлабез наданняіншого житловогоприміщення.16березня 2018року рішеннямВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті усправі №127/25203/17в задоволеніпозовних вимогУСБУ уВінницькій областібуло відмовлено.Рішення судунабуло законноїсили 31.05.2018року напідставі ПостановиАпеляційного судуВінницької областівід 31.05.2018року.Під часрозгляду справив судіпершої інстанціїсуд,зокрема,зазначив,що «відповідачівне можебути виселеноз спірногожитла,в зв`язкуз тим,що вониє інвалідамиз числавійськовослужбовців,які сталиінвалідами внаслідоквиконанні обов`язківвійськової служби;відповідач пропрацювавпонад 10років табув звільненийз військовоїслужби,у зв`язкуз скороченнямштату.Таким чином,відповідачі маютьтри законніпідстави щодонеможливості їхвиселення безнадання іншогожилого приміщення».27вересня 2023року ОСОБА_2 звернувся іззаявою наім`я начальникаУСБУ уВінницькій областіз проханнямвиключити квартиру,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 з числаслужбових зодночасним зняттямз чергина отриманняпостійного житла.Відповіддю від12жовтня 2023року ОСОБА_3 було відмовленоу виключеніквартири АДРЕСА_2 зчисла службових. У зв`язку з чим просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Служби Безпеки України у Вінницькій області, яке оформленого листом від 12.10.2023 року №6439ві, в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2 , про виключення службового приміщення з числа службових;

- визнати за ОСОБА_2 , право на виключення з числа службового житла приміщення житловою площею 27,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Управління Служби Безпеки України у Вінницькій області за встановленим порядком звернутися з клопотанням про виключення з числа службового житлового приміщення житловою площею 27,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні розглянуте питання щодо розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача адвокат Довбиш О.Л. вказав, що враховуючи останню судову практику дана категорія справ дійсно підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Представник відповідача ОСОБА_1 при вирішенні вказаного питання поклався на розсуд суду.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про Службу безпеки України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства. Право на пільги зберігається за військовослужбовцями Служби безпеки України, яких звільнено зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач посилавсяна порушенняйого правта гарантійвійськовослужбовця,а саменевиконання відповідачемобов`язкузабезпечення належнимжилим приміщенням(відмовав задоволенніклопотання про виключення спірної квартири з числа службового житла), які є складовою системи соціального захисту військовослужбовців відповідно до приписів Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 2а-15020/11/2670 (провадження № 11-169апп19) зробила правовий висновок про те, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що вказаний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому що він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому з огляду на особливий статус військовослужбовця.

Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі №953/9016/20, від 27 червня 2023 року у справі № 359/4522/21, від 07 червня 2023 року у справі № 944/6184/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 521/10615/20, від 27 липня 2022 року у справі № 569/5974/20.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Розгляд справи неповноважним складом суду, порушення правил юрисдикції є підставами для скасування рішення суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу суд роз`яснює його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, ст. 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, визнання права на виключення квартири з числа службових, зобов`язання до вчинення дій.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 31 травня 2024 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна