Справа №443/697/24

Провадження №3/443/376/24

ПОСТАНОВА

іменем України

30 травня 2024 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за частиною 1 статті 184, частиною 2 статті 173-2 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 ухилився від виконання батьківських обов`язків, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України щодо виховання своїх неповнолітніх дітей, яке проявилось у тому, що 10.04.2024 біля 14 год 00 хв під час обстеження умов проживання в будинку була повна антисанітарія, кругом бруд, в будинку відчувався різкий запах, постільна білизна брудна, одяг в дітей брудний, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 будучи 13.02.2024 згідно постанови Жидачівського районного суду притягнутий до відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, повторно 11.04.2024 о 07 год 00 хв у АДРЕСА_1 відносно якого 10.04.2024 вчинено терміновий заборонний припис серії АА №339433 про зобов`язання залишити місце проживання постраждалої особи, заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, заборона на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи, не виконав його, а саме: перебував в будинку та контактував із постраждалою ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 КУпАП.

У суді ОСОБА_1 вину у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень не визнав, суду пояснив, що йому було відомо про терміновий заборонний припис та його обмеження, однак 11.04.2024 зранку він був змушений прийти до будинку за місцем проживання для того, щоб забрати необхідні документи. При цьому він спілкувався з дружиною ОСОБА_2 . Зазначений будинок купила його мати, а сама проживає у іншому будинку. Іншого житла у нього немає. Також, зазначив, що він зранку до вечора працює поза межами будинку, обробляє землю, реалізовує вирощену продукцію та здійснює іншу роботу на замовлення, відтак у нього немає часу слідкувати за чистотою у домі. Водночас, дружина не обтяжена роботою, не працює, відтак саме вона повинна слідкувати за чистотою у домі та доглядати дітей. Будинок у чистоті не підтримується дружиною. Пральна машина час від часу працює.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що чоловік прийшов додому 11.04.2024 о 07 год і вимагав документи. Щодо неналежного виховання дітей її чоловіком, суду пояснила, що вона відповідає за господарку, яку веде сама. Пральна машина не працює, одяг у ній брудний, а чоловік не вчиняє жодних дій, щоб виправити цю ситуацію. Також, зауважила, що чоловік сам не дає їй слідкувати за будинком, оскільки постійно залучає її собі на допомогу у його роботі.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 184, частини 2 статті 173-2 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 184 КУпАП адміністративним правопорушенням є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Диспозицією частини 2 статті 173-2 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням є ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису).

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (7 грудня 2017 року № 2229-VIII) визначено, що домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до положень частини 2 статті 25 Закону № 2229-VIII терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Згідно з приписами частини 3 статті 25 Закону № 2229-VIII під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 184, частиною 2 статті 173-2 КУпАП, доведена:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №373544 від 11.04.2024, згідно з яким він ухилився від виконання батьківських обов`язків, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України щодо виховання своїх неповнолітніх дітей;

рапортом від 12.04.2024, яким поінформовано начальника правоохоронного органу про те, що під час обстеження умов проживання було встановлено, що сім`я займається неналежним виконанням батьківських обов`язків по вихованню своїх неповнолітніх дітей;

свідоцтвами про народження, відповідно до яких ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

протоколом серії ВАД №373554 від 11.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 порушив терміновий заборонний припис АА339433, а саме: перебував у будинку та контактував з постраждалою ОСОБА_2 ;

рапортом від 11.04.2024, якими повідомлено начальника правоохоронного органу про встановлення обставин вчинення ОСОБА_1 діянь стосовно дружини ОСОБА_2 , які містять ознаки домашнього насильства, а саме: порушення ОСОБА_1 термінового заборонного припису;

заявою ОСОБА_2 , якою вона повідомила про вчинення її чоловіком ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно неї;

терміновим заборонним приписом від 10.05.2024 №АА339433, яким до ОСОБА_1 застосовано такий захід: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Строк дії термінового заборонного припису 5 діб з 12.00 год 10.04.2024 до 12.00 год 15.04.2024;

письмовими поясненнями ОСОБА_2 та поясненнями, наданими нею у суді, які узгоджуються між собою та з матеріалами справи, та підтверджують обставини, викладені у протоколах про адміністративне правопорушення;

письмовими поясненнями ОСОБА_1 по суті правопорушення та поясненнями, даними ним у суді добровільно, за власної згоди, які узгоджуються між собою та з матеріалами справи, зокрема в частині бруду у будинку та брудного одягу і білизни, а також щодо невиконання ним термінового заборонного припису.

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 13.02.2024, яка набрала законної сили, підтверджується вчинення ОСОБА_1 23.01.2024 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та накладення на нього, у зв`язку з цим, адміністративного стягнення у виді штрафу, що, у свою чергу, свідчить про вчинення ОСОБА_1 11.04.2024 о 07 год 00 хв у АДРЕСА_1 тих самих дій, будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП (а.с.13-14).

Проаналізувавши вищевказані документи, пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості.

Надавши оцінку дослідженим судом доказам, суд відхиляє аргументи ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими з таких підстав.

Застосовані до ОСОБА_1 заходи повністю відповідають заходам, передбаченим статтею 25 Закону № 2229-VIII. Більше того, застосування одного із цих заходів залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, не зважаючи на те, що він не має іншого місця проживання, не є порушенням його права, зокрема права на житло, оскільки такий захід є тимчасовим і може застосуватися незалежно від майнових прав постраждалої особи та кривдника на відповідне житлове приміщення. Також, суд зауважує, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях не заперечував зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин щодо порушення ним умов термінового заборонного припису, обґрунтовуючи свої дії лише об`єктивною необхідністю.

Системний аналіз статей 141 та 150 СК України дозволяє виснувати, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, що, у свою чергу, свідчить на необґрунтованість аргументів ОСОБА_1 про наявність лише у його дружини обов`язку створювати належні умови для проживання їхніх дітей (підтримувати чистоту у будинку, речей та білизни тощо). Суд зазначає, що обов`язок створення належних умов для проживання та виховання дітей є обов`язком, який покладається на обох батьків у рівній мірі. Протилежний висновок (належність таких обов`язків лише одному з батьків) суперечив би зазначеним положенням СК України.

Підсумовуючи наведене, суд доходить переконання, що у своїй сукупності досліджені вищезазначені докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 184, частини 2 статті 173-2 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколах обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним:

факт ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП;

факт вчинення ОСОБА_1 тих самих дій (невиконання термінового заборонного припису будучи особою, стосовно якої він винесений), будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 КУпАП;

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (частина 2 статті 36 КУпАП).

Суд враховує характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень; ступінь його вини у вчинених правопорушеннь, передбачених частиною 1 статті 184 , частиною 2 статті 173-2 КУпАП, яка доведена повністю; відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Зважаючи на викладені обставини у своїй сукупності та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 вчинив кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же суддею, тому суд вважає, що відповідно до вимог статті 36 КУпАП на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу. Накладення на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети його застосування.

Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 23, 33, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, статті 5 ЗУ «Про судовий збір»,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 184, частиною 2 статті 173-2 КУпАП, і накласти стягнення з урахуванням частини 2 статті 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.І. Павлів