ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 347/3232/23 пров. № А/857/10202/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції,

на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2024 року (суддя Крилюк М.І., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Косів, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №347/3232/23 за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції Благи Галини Володимирівни старшого сержанта 1 батальйону 1 роти УПП в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,

про визнання дій протиправними та скасування постанови,

встановив:

У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів інспектора поліції ОСОБА_2 старшого сержанта 1 батальйону 1 роти УПП в Івано-Франківській області ДПП НП України (далі відповідач-1), Департаменту патрульної поліції НП України (далі відповідач-2), в якому, з урахуванням уточненого позову, просив визнати дії відповідача-1 протиправними та скасувати постанову БАТ №8140300 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідач-2 позовних вимог не визнав, вважаючи такі безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03.04.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕАС №8140300 від 14.11.2023р. інспектора поліції Благи Галини Володимирівни старшого сержанта 1 бат. 1 роти УПП в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції НП України про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження в справі - закрито. В задоволенні решта вимог адміністративного позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме, порушення вимог пункту 12.4 ПДР, за яке передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП, інспектором після розгляду адміністративної справи правомірно винесено відносно позивача спірну постанову з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Вказує апелянт, що справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки відкриття провадження у справі здійснено суддею Гордієм В.І., а розгляд по суті позовних вимог проведено суддею Крилюк М.І.. Судом неналежно досліджено докази, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, під час розгляду справи необґрунтовано не враховано надані відповідачем відеозаписи під час прийняття рішення у справі як належні докази.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду, ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, заперечуючи її доводи. Просить ухвалити рішення суду, яким апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

Відносно позивача ОСОБА_1 інспектором поліції Блага Г.В. УПП в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8140300 від 14.11.2023 за ч.1 ст.122 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень (а.с. 4, 15, 50).

За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 14.11.2023 року близько 15:34 год. керуючи автомобілем Тойота Ауріс д.н.з. НОМЕР_1 в с.Глибока автодорогою АН10 на 135 км. рухався зі швидкістю 75 км./год., при цьому перевищивши встановленні обмеження швидкості в населеному пункті на 25 км/годину, чим порушив п.п. 12.4 ПДР, швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості трукам тс000677, чим порушив п.12.4. ПДР за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

Вважаючи дії відповідача-1 щодо винесення спірної постанови протиправними, а постанову незаконною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції частково не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є питання щодо протиправності постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.12.9 (б) ПДР, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що в населених пунктах рух транспортних засобі дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год..

Також, загальне обмеження швидкості 50 км/год. стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», дія цього обмеження скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту». При цьому, загальні обмеження швидкості в населеному пункті не перериваються після перехресть і діють на всіх вулицях населеного пункту.

Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вважав, що встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Щодо позовної вимоги про визнання дій відповідача-1 протиправними, суд першої інстанції зауважив, що така до задоволення не підлягає, оскільки суд обмежений повноваженнями, визначеними ч. 3 ст. 286 КАС України.

У вказаній частині рішення суду першої інстанції щодо такого висновку позивачем не оскаржено.

Надаючи правову оцінку обставинам дотримання поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, дотримання працівниками поліції прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності в частині надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розглядуваній справі, з урахуванням переглянутого наданого відповідачем відеозапису розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, апеляційним судом встановлено, що на початку розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був ознайомлений з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та озвучив працівникам поліції намір скористатися правничою допомогою. Просив відкласти розгляд справи на інший день для можливості отримання правової допомоги адвоката.

Однак вказане клопотання працівники поліції відхилили.

Вказане клопотання позивач декілька разів заявляв, проте таке клопотання посадовими особами відповідача задоволено не було.

Колегія суддів враховує, що право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття "кримінальне правопорушення" в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява N 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі "Корнєв і Карпенко проти України" (Kornev and Karpenko v. Ukraine).

У відповідності до приписів ст.59 Конституції України, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що незабезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, правом на юридичний захист, не є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення із закриттям провадження у справі, оскільки така підстава не підпадає під перелік обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, які наведені у статті 247 КУпАП.

Так, згідно частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Статтею 386 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, частина третя якої встановлює, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №8140300 від 14.11.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Однак, суд першої інстанції сформував передчасний висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.1 ст.122 КУпАП.

Тому, з урахуванням приписів статті 286 КАС України, необхідно надіслати цю справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), тобто до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги, вийшов за межі доводів (підстав) позову і не врахував тих, на які покликався позивач щодо порушення процесу розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього.

На підставі наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції допустив часткове порушення норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції, згідно вимог статті 317 КАС України, слід скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП, із прийняттям в цій частині нової постанови про надіслання справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП на новий розгляд до УПП в Івано-Франківській області ДПП.

У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки вимоги позивача в частині скасування спірної постанови поліцейського від 14.11.2023 року вирішено вірно, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача.

Водночас, колегією суддів відхиляють доводи апелянта про те, що справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки дійсно відкриття провадження у справі здійснено суддею Гордієм В.І., проте судом першої інстанції було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями з підстави звільнення судді з посади, згідно розпорядження №107 від 26.02.2024, за результатами чого визначено склад суду, а саме, суддю ОСОБА_3 (а.с. 65, 66).

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволити частково.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2024 року в адміністративній справі №347/3232/23 за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції Благи Галини Володимирівни старшого сержанта 1 батальйону 1 роти УПП в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови скасувати частково, а саме, в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, - і в цій частині прийняти нову постанову.

Надіслати справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

У решта частині рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2024 року в адміністративній справі №347/3232/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 30.05.2024 року