ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/8811/23 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного грошового утримання у розмірі 74% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Черкаського апеляційного суду від 14.02.2023 №04-16/1/2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, що станом на 01.01.2023 складає 208098 грн., починаючи з 19.02.2020, з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового утримання у розмірі 74% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Черкаського апеляційного суду від 14.02.2023 №04-16/1/2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, що станом на 01.01.2023 складає 208098 грн., починаючи з 19.02.2020, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

09 лютого 2024 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 18.03.2002 призначений на посаду судді Черкаського районного суду на підставі Указу Президента України від 21.02.2002 № 163/2002.

Згідно постанови Верховної Ради України від 12 квітня 2007 року № 922-V обраний на посаду судді місцевого Черкаського районного суду Черкаської області безстроково з 12 квітня 2007 року.

Постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року № 2513-VІ позивач обраний суддею, раніше обраний безстроково, на посаду судді апеляційного суду Черкаської області з 09 вересня 2010 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 3290/0/15-19 від 03 грудня 2019 року позивача звільнено із посади судді апеляційного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З 24.10.2018 (рішення № 232730000425) позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, як особа, що отримує пенсію за віком, а з 18.12.2019 (рішення № 232730000425), як особа, що отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Розмір щомісячного довічною утримання судді у відставці на час призначення пенсії позивачу був визначений у 80 відсотків, з середньомісячного заробітку (суддівської винагороди) - 57053,70 грн (рішення № 232730000425 від 18.12.2019) та з середньомісячного заробітку (суддівської винагороди ) - 62429,40 грн (рішення № 232730000425 від 20.01.2020).

Згідно довідки Черкаського апеляційного суду від 14.02.2023 № 04-16/1/2023 розмір суддівської винагороди позивача, яка враховується при призначенні пенсії станом на 01.01.2023 становить 208098,00 грн.

02.03.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження позивачем строкової військової служби, половини терміну навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, періоду служби на посаді слідчого в органах внутрішніх справ, роботу адвокатом в Черкаській обласній колегії адвокатів (Черкаське обласне відділення адвокатів) та щодо перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 74% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно з довідкою Черкаського апеляційного суду від 14.02.2023 № 04-16/1/2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що станом на 01.01.2023 року складає 208 098 грн, з врахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 30.03.2023 № 3309-2599/11-03/8-2300/23 відповідачем відмовлено позивачу в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, половини терміну навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, періоду служби на посаді слідчого в органах внутрішніх справ, роботу адвокатом в Черкаській обласній колегії адвокатів (Черкаське обласне відділення адвокатів) та в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у справі №580/2660/23, яке набрало законної сили 10.08.2023, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді календарний період проходження строкової військової служби в рядах Військово-Морського флоту з 05.05.1977 по 23.04.1980, що складає 2 роки 11 місяців 18 днів, половини строку навчання на денній формі навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1980 по 01.07.1984, що складає 1 рік 10 місяців 29 днів, служби в органах МВС Черкаської області з 30.06.1984 по 01.01.1991, що складає 6 років 06 місяців 01 день та 3 роки роботи в галузі права, необхідних для обрання на посаду судді вперше, а саме роботи адвокатом в Черкаській обласній колегії адвокатів, яку реорганізовано 30.06.1998 в Черкаське обласне відділення адвокатів.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в частині перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

25.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у справі №580/2660/23, розглянути раніше подану заяву та здійснити перерахунок і виплату щомісячного грошового утримання на підставі довідки Черкаського апеляційного суду від 14.02.2023 №04-16/1/2023.

За наслідками розгляду заяви позивача, відповідач прийняв рішення від 31.08.2023 №232730000425, яким відмовив позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).

Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4, 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності Законом №1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення", якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення", становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.

Згідно з ч.1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, Закон №1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Тому позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання, як судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII, з 19.02.2020.

Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів зазначає, що позивач з 19.02.2020 має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20.

Таким чином, рішення відповідача від 31.08.2023 №232730000425 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді є протиправним.

Проте, відповідно до п.9 Розділу 4 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, довідка від 14.02.2023 №04-16/1/2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці видана станом на 01.01.2023.

Разом з тим, право на відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача 74% суддівської винагороди підтверджено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у справі №580/2660/23, яке набрало законної сили 10.08.2023.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок його довічного грошового утримання у розмірі 74% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Черкаського апеляційного суду від 14.02.2023 №04-16/1/2023 з 10.08.2023.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.