ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 Справа № 917/328/24

за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКPНAФТА" (адреса Україна, 04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5, ЄДРПОУ 00135390)

до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта (адреса 39609, м. Кременчук, вул.Свіштовська, 3, ЄДРПОУ 00152307)

про стягнення 245 382 208,52 грн.,

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача: Овсепян А.Г.

від відповідача: Козачук О.А.

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКPНAФТА" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта про стягнення 245 382 208,52 грн. збитків, з яких: 244 207 708,52 грн. вартість гудрону прямої перегонки нафти; 1 174 500,00 грн. вартість пального ТС-1.

Ухвалою від 04.03.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 02.04.24, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Від відповідача 18.03.24 надійшов відзив на позов, в якому він просить суд відмовити повністю в задоволенні позову.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 23.04.2024р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 23.04.2024р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 16.05.2024.

В судовому засіданні 16.05.24 суд заслухав вступне слово представників позивача стосовно вимог заявленого позову та відповідача стосовно заперечень проти позову та оголосив перерву до 23.05.24.

16.05.24 від позивача надійшли пояснення по справі.

Щодо наданих пояснень, суд зазначає про можливість сторін під час з`ясування обставин та дослідження доказів давати свої пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З урахуванням зазначеного та з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд враховує при вирішенні спору надані позивачем пояснення під час судового розгляду справи.

В судовому засіданні 23.05.24 суд з`ясував обставини справи та дослідив докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.05.24 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

В обгрунтування позову позивач посилається на наступні обставини:

- протягом 2023 року на відповідальному зберіганні ПАТ «Укртатнафта» (надалі також Відповідач) обліковувались нафтопродукти власності ПАТ «Укрнафта» (надалі також Позивач), вироблені на умовах договорів, укладених між ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта», а саме:

Кількість тонн - Найменування продукції - № договору

9 335,050 - Гудрон прямої перегонки нафти -Дог. № 257/5/2120 від 01.03.2022 р.

16,200 - ТС-1 - Дог. № 122/10/2118 від 26.02.2020

- так, згідно з п.1.6 договору з переробки № 257/5/2120 від 01.03.2022 р. надання послуг включає в себе такий комплекс діяльності: 1) отримання суміші та її зберігання на території переробного заводу; 2) здійснення процедур контролю якості суміші; 3) здійснення переробки суміші; 4) забезпечення контролю якості нафтопродуктів; 5) зберігання нафтопродуктів і організація відвантаження нафтопродуктів ЗАМОВНИКУ.

Відповідно до п. 13.10 вказаного вище договору у разі не вибірки нафтопродуктів в строк, зазначений в п. 13.4. розділу ХІІІ «УМОВИ ПЕРЕДАЧІ НАФТОПРОДУКТІВ» даного ДОГОВОРУ, ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ за кожну добу зберігання понад зазначеного строку, вартість послуг зі зберігання нафтопродуктів. ЗАМОВНИК здійснює оплату послуг зі зберігання нафтопродуктів протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення ВИКОНАВЦЕМ рахунку на оплату таких послуг.

Відповідно до актів коригування до актів надання послуг зі зберігання 9 335,050 тонн гудрону до договору про надання послуг з переробки сторони фіксували обсяги зберігання нафтопродуктів та вартість послуг зі зберігання, які надавалися Відповідачем.

Таким чином, станом на момент подання позову на зберіганні Відповідача мало знаходитися 9 335,050 тонн гудрону прямої перегонки нафти Позивача за договором № 257/5/2120 від 01.03.2022 р.

- так само, за договором зберігання нафтопродуктів № 122/10/2118 від 26.02.2020 р. на зберіганні у Відповідача знаходилося 16,200 тонн авіа гасу ТС-1, що в тому числі підтверджувалося актами коригування до актів надання послуг зі зберігання за 2023 рік.

Таким чином, станом на момент подання позову на зберіганні Відповідача мало знаходитися 16,200 тонн реактивного палива Позивача за договором № 122/10/2118 від 26.02.2020 р.

- листами №01/01/16/06/03-02/03/3506 від 17.06.2023 та №895 від 30.08.2023 р. Позивач запитував інформацію у Відповідача щодо наявності вказаних обсягів нафтопродуктів на зберіганні. У відповідь, листом №38/10-1245 від 05.09.2023 Відповідач повідомив про відсутність на зберіганні за договором № 257/5/2120 від 01.03.2022 р. 9 335,050 тонн гудрону прямої перегонки нафти, а також 16,200 тонн авіа гасу ТС-1 за договором зберігання № 122/10/2118 від 26.02.2020 р.

- листом-претензією № 01/01/20/05-02/01/7896 від 28.11.2023 вимагало протягом 20 днів повернути 9 335,050 тонн гудрону прямої перегонки нафти, а також 16,200 тонн авіа гасу ТС-1, переданих ПАТ «Укрнафта» на зберігання ПАТ «Укртатнафта», або компенсувати їхню ринкову вартість.

У відповідь Відповідач направив листа № 14/05-1908 від 20.12.2023, в якому підтвердив право власності ПАТ «Укрнафта» на вказані вище обсяги нафтопродуктів, які б мали знаходитися на відповідальному зберіганні у Відповідача, факти перебування цих товарів в бухгалтерському обліку ПАТ «Укртатнафта», а також визнав фактичну їх відсутність, посилаючись чи то на крадіжку, чи то на розтрату їх невстановленими особами.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 245 382 208,52 грн. збитків, з яких:

- 244 207 708,52 грн. вартість гудрону прямої перегонки нафти;

- 1 174 500,00 грн. вартість пального ТС-1.

При цьому, збитки позивач визначив з урахуванням ринкових цін, що існували на день день пред`явлення позову.

Відповідач у відзиві повідомив, що не оспорює та визнає як обставину укладання з Позивачем договору від 01.03.2022 № 257/5/2120 про надання послуг з переробки, при виконанні якого було отримано та повинно було знаходитись на зберіганні 9 335,050 тонн гудрону прямої перегонки нафти, так і обставину укладання з Позивачем договору від 26.02.2020 № 122/10/2118 на надання послуг зі зберігання нафтопродуктів, на виконання якого від ПАТ «Укрнафта» було отримано на зберігання 16 200 тонн авіаційного пального ТС-1.

При цьому, ПАТ «Укртатнафта» заперечило наявність підстав для застосування до спірних відносин норм статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України щодо відшкодування збитків, з огляду на наступні обставини:

- 06.11.2022 на виконання рішення засідання Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України у зв`язку із військовою необхідністю, відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», відбулося примусове відчуження у власність Держави акцій стратегічно важливих підприємств, серед яких є як ПАТ «Укртатнафта» (нафтопереробна компанія), так і ПАТ «Укрнафта» (нафтовидобувна компанія).

Вилучені акції набули статусу військового майна, а їх управління було передано Міністерству оборони України. Відповідне повідомлення було розміщено на офіційному сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та доступне у відкритому доступі за посиланням https://www.nssmc.gov.ua/vidchuzhenniaaktsii-komisiia-skhvalyla-rishennia-shchodo-zmin-v-systemi-depozytarnoho-obliku/.

- Після виконання рішення про вилучення корпоративних прав ПАТ «Укртатнафта» та ПАТ «Укрнафта», було змінено склад усіх органів управління обох підприємств, проведено ревізію їх економічного та технічного стану.

За результатами інвентаризації 25.11.2022 на ПАТ «Укртатнафта» була виявлена відсутність частини товарно-матеріальних цінностей, які за даними бухгалтерського обліку враховувались на балансі підприємства, в тому числі: 9 335,050 тонн гудрону прямої перегонки нафти та 16,200 тонн палива ТС-1, власником яких є ПАТ «Укрнафта».

- За фактом відсутності у резервуарах Кременчуцького НПЗ нафти та нафтопродуктів, наявності ознак легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, та ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), 24.01.2023 підрозділом детективів із захисту економіки у сфері надання фінансових послуг Бюро економічної безпеки України було відкрито та до теперішнього часу розслідується кримінальне провадження № 72022000400000012.

В межах вищевказаного кримінального провадження проводяться численні слідчі дії, зокрема 04.08.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень був оприлюднений текст ухвали Львівського апеляційного суду від 01.08.2023 у справі № 463/658/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112594457) зі змісту якої вбачається, що «…колишнім керівництвом ПАТ «Укртатнафта», у змові з акціонерами товариства, організовано схему з безоплатного відпуску готових нафтопродуктів на адресу комерційний структур афілійованих до ФПГ «Приват» в обмін на отримання від останніх фінансової допомоги. Такий механізм дозволяв протиправно виводи активи компанії без зупинки операційної діяльності Кременчуцького НПЗ».

З урахуванням наведених вище обставин, відповідач вказує, що слід критично відноситись до правового обґрунтування позовних вимог, наведених Позивачем, оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, яка може бути застосована виключно за наявності підстав юридичної відповідальності.

- В даному випадку, саме у межах розслідування кримінального провадження № 72022000400000012 встановлюються, в тому числі, усі обставини, пов`язані з відсутністю нафтопродуктів, в тому числі: причина відсутності майна (викрадення або розтрата) та винних у цьому осіб.

ПАТ «Укрнафта», як власник майна, має право захистити свої права шляхом звернення до органу досудового розслідування із заявою про залучення до кримінального провадження як потерпілого відповідно до частини першої статті 55 Кримінального процесуального кодексу України як юридична особа, якій кримінальним правопорушенням заподіяно майнову шкоду.

Долучені Позивачем до матеріалів справи документи не містять жодного доказу того, що саме ПАТ «Укртатнафта» вчинило дії, які можуть бути витлумачені як заволодіння або розтрата.

- Фактичною причиною виникнення спору є відсутність у ПАТ «Укртатнафта» на даний момент можливості встановити місце зберігання або підставу переміщення нафтопродуктів з резервуарів Кременчуцького НПЗ у 2022 році внаслідок наступних обставин.

- В резервуарах ПАТ «Укртатнафта» розміщується нафтопродукти не лише Позивача, а й інших суб`єктів господарювання.

-02.04.2022, 24.04.2022, 12.05.2022 та 18.06.2022 по технологічним об`єктам та резервуарним паркам Кременчуцького НПЗ ПАТ «Укртатнафта» були нанесені масовані ракетні обстріли, за фактами яких Службою безпеки України були порушені кримінальні провадження (зареєстровані в ЄРДР за №№ 22022170000000043, 22022170000000059, 22022170000000065 та 22022170000000092).

В результаті ракетних обстрілів вийшов з ладу сервер з програмним забезпеченням корпоративної системи управління підприємством R/3, яка була впроваджена на ПАТ «Укртатнафта» в промислову експлуатацію на підставі наказу від 20.04.2004 № 273.

Руйнування серверів системи управління підприємством R/3 призвело до фізичного знищення інформації про всі фінансово-господарські операції за період з 2004 по 2022 роки (включаючи облік нафтопродуктів в резервуарах за їх видами та власниками).

На підставі викладених вище обставин, відповідач зазначає про відсутність підстав для покладення на ПАТ «Укртатнафта» юридичної відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Також, на переконання відповідача, доводи Позивача про втрату переданого на зберігання майна з вини ПАТ «Укртатнафта» не підтверджені належними та допустимими доказами, наприклад обвинувальним висновком у кримінальному провадженні, в межах якого може бути підтверджено як факт викрадення, розтрати або знищення майна, так і винних у цьому осіб.

Лише після встановлення винної особи та місця перебування майна може йти мова про витребування майна у особи, яка цим майном безпідставно володіє на даний момент, або про відшкодування збитків особою, яка знищила майно. На даний момент вказані обставини не встановлені і не доведені Позивачем, а у Відповідача відсутня можливість встановити відповідні обставини до повного відновлення баз даних системи управління підприємством R/3 за фінансово-господарськими операціями, що були здійснені у 2022 році.

Позивач надав пояснення щодо таких питань:

1) Щодо надання суміші Відповідачу (ПАТ «Укртатнафта») за договором № 257/5/2120 - Позивачем надається акт від 31.03.20222 приймання передачі суміші Відповідачу для подальшої переробки у обсязі 49451,252 тонн.

2) Щодо обсягу виробленої продукції, а саме Гудрону - Позивачем надається акт приймання-передачі нафтопродуктів (наданих послуг з переробки) у відповідності до п.13.2 Договору №257/5/2120.

Як вбачається із доданих актів ПАТ "Укрнафта" передало, а ПАТ "Укртатнафта" отримало 49451,252 тонн нафти на переробку, а також отримало готової продукції за договором 257/5/2120, зокрема, гудрону 14 189,389 тонн гудрону.

ПАТ "Укрнафта" розпорядилося частиною гудрону у кількості 4 854,339 тонн, а залишок гудрону у кількості 9 335,050 тонн знаходився у Відповідача на зберіганні та не був повернутий Позивачу на його вимогу, що підтверджується наданими ПАТ "Укрнафта" первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Статтею 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати : з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є : договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами у справі існували договірні відносини, що виникли на підставі укладених договорів з переробки № 257/5/2120 від 01.03.2022 р. (включає в себе такий комплекс діяльності: 1) отримання суміші та її зберігання на території переробного заводу; 2) здійснення процедур контролю якості суміші; 3) здійснення переробки суміші; 4) забезпечення контролю якості нафтопродуктів; 5) зберігання нафтопродуктів і організація відвантаження нафтопродуктів ЗАМОВНИКУ), а також зберігання нафтопродуктів № 122/10/2118 від 26.02.2020 р.

Предметом спору в даній справі є стягнення збитків, завдані позивачеві як поклажодавцеві втратою переданих відповідачеві на зберігання гудрону прямої перегонки нафти та пального ТС-1.

Відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 66 ЦК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 948 ЦК України передбачено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

За визначенням ст. 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме : майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що в підтвердження того, що на зберіганні Відповідача згідно Договору №257/5/2120 станом на дату звернення до суду мало знаходитися 9 335,050 тонн гудрону прямої перегонки нафти Позивача, останній надав акт від 31.03.20222 приймання передачі суміші Відповідачу для подальшої переробки у обсязі 49451,252 тонн., акт приймання-передачі нафтопродуктів (наданих послуг з переробки) у відповідності до п.13.2 Договору №257/5/2120 (згідно якого отримало готової продукції за договором 257/5/2120, зокрема, гудрону 14 189,389 тонн гудрону), акти коригування від 31.08.2023 (з яких вбачається, що ПАТ "Укрнафта" розпорядилося частиною гудрону у кількості 4 854,339 тонн, а залишок гудрону у кількості 9 335,050 тонн знаходився у Відповідача на зберіганні).

В підтвердження того, що на зберіганні Відповідача згідно Договору № 122/10/2118 від 26.02.2020 р. станом на дату звернення до суду мало знаходитися 16,200 тонн авіа гасу ТС-1 позивач надав акти коригування до актів надання послуг зі зберігання за 2023 рік.

Відповідач у відзиві повідомив, що не оспорює та визнає як обставину укладання з Позивачем договору від 01.03.2022 № 257/5/2120 про надання послуг з переробки, при виконанні якого було отримано та повинно було знаходитись на зберіганні 9 335,050 тонн гудрону прямої перегонки нафти, так і обставину укладання з Позивачем договору від 26.02.2020 № 122/10/2118 на надання послуг зі зберігання нафтопродуктів, на виконання якого від ПАТ «Укрнафта» було отримано на зберігання 16 200 тонн авіаційного пального ТС-1.

Суд враховує, що листами №01/01/16/06/03-02/03/3506 від 17.06.2023 та №895 від 30.08.2023 р. Позивач запитував інформацію у Відповідача щодо наявності вказаних обсягів нафтопродуктів на зберіганні. У відповідь, листом №38/10-1245 від 05.09.2023 Відповідач повідомив про відсутність на зберіганні за договором № 257/5/2120 від 01.03.2022 р. 9 335,050 тонн гудрону прямої перегонки нафти, а також 16,200 тонн авіа гасу ТС-1 за договором зберігання № 122/10/2118 від 26.02.2020 р., а листом-претензією № 01/01/20/05-02/01/7896 від 28.11.2023 вимагав протягом 20 днів повернути 9 335,050 тонн гудрону прямої перегонки нафти, а також 16,200 тонн авіа гасу ТС-1, переданих ПАТ «Укрнафта» на зберігання ПАТ «Укртатнафта», або компенсувати їхню ринкову вартість.

Відповідач у листі № 14/05-1908 від 20.12.2023 підтвердив право власності ПАТ «Укрнафта» на вказані вище обсяги нафтопродуктів, які б мали знаходитися на відповідальному зберіганні у Відповідача, факти перебування цих товарів в бухгалтерському обліку ПАТ «Укртатнафта», а також визнав фактичну їх відсутність.

Дані обставини відповідачем не спростовуються.

Тобто, відповідач підтвердив, що 9 335,050 тонн гудрону прямої перегонки нафти, а також 16,200 тонн авіа гасу ТС-1, які знаходились у нього на зберіганні, втрачені.

Згідно з ч. 1-2 ст. 938 ЦК України, Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст. 942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Статтею 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно зі ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В даному випадку позивач наполягає на тому, що внаслідок протиправної поведінки Відповідача з не забезпечення схоронності переданого на зберігання товару його було втрачено Відповідачем, чим завдано матеріальних збитків Позивачу, які підлягають відшкодуванню. Відповідач також в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх договірних зобов`язань з повернення товару зі зберігання.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічне за змістом визначення збитків міститься і в частині другій статті 224 Господарського Кодексу України, де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд встановив, що позивачу дійсно завдані збитки, розмір яких позивачем визначено вартістю неповернутого зі зберігання товару.

Відповідно до положень статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

У частині третій статті 225 Господарського кодексу України закріплено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Передумовою правильного розрахунку суми збитків є визначення цін, виходячи з яких здійснюється розрахунок. При визначення розміру збитків враховуються ринкові ціни на товари, послуги, роботи, якщо інше не передбачено законом або договором.

У договорі сторони не передбачали, що збитки відшкодовуються у разі втрати товару в розмірі його вартості, визначеної у договорі.

Стаття 951 Цивільного кодексу України також не передбачає, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою речі, відшкодовуються у розмірі її вартості на дату укладення договору.

У цивільному законодавстві відсутнє уніфіковане поняття ринкової ціни. При цьому у статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна визначається як ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 623 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 225 Господарського кодексу України, день, на який визначається розмір ринкових цін залежить від способу задоволення вимоги кредитора. Так, при добровільному відшкодуванні збитків ринкові ціни визначаються на день задоволення ним вимог кредитора, а у разі якщо боржник ухиляється від відшкодування збитків, розмір ринкових цін встановлюється на день пред`явлення позову.

На підтвердження розміру збитків позивач вказав наступне:

- Щодо встановлення ринкової ціни на ТС-1.

Авіаційний гас ТС-1 очищений це пальне для реактивних двигунів вищого ґатунку.

Гас авіаційний ТС-1 має низку інших назв, а саме авіаційне паливо ТС-1, гас авіаційний, гас для літаків, гас літаковий, гас ТС і т.п. (детальніше: https://grosa.com.ua/ua/p2070577917-aviatsionnyj-kerosin-ochischennyj.html)

Встановити поточну ринкову вартість саме палива ТС-1 неможливо, адже зазначений вид нафтопродуктів вільно не продається на ринку.

Для розрахунку поточної ринкової вартості палива ТС-1 та й відповідно розміру відшкодування збитків на підставі ст. 623 Цивільного кодексу України, ПАТ «Укрнафта» використовувало вартість аналогу пального ТС-1 - палива авіаційного для газотурбінних двигунів ДЖЕТ А-1.

Про аналогічність/еквівалентність цих видів авіаційного палива свідчать, зокрема, оприлюднені звіти публічних закупівель на сайті PROZORRO а також рішення Антимонопольного комітету України від 17.02.2016 № 268-р/пк-ск, відповідно до яких закупівлі підлягало авіаційне пальне для реактивних двигунів або його еквіваленту палива авіаційного для газотурбінних двигунів (ТС-1, РТ, JET A-1).

Отже, для коректного обрахунку вартості компенсації неповернутого зі зберігання товару ПАТ «Укрнафта» використовувало ринкову вартість авіаційного пального ДЖЕТ А-1, що є аналогом (еквівалентом) палива ТС-1. Так, згідно з Угодою №17 від 02.10.2023 - остання відома ціна пального авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-1 (на умовах FCA Кременчуцький НПЗ Відповідача) становила 72 500,00 грн/т. з ПДВ.

Таким чином, вартість 16,200 тонн ТС-1 розраховується за вказаною вище ціною аналогічного товару - 72 500,0 грн/т. з ПДВ і загалом становитиме 1 174 500,00 грн. (16,200 Х 72500,00).

- Щодо встановлення ринкової ціни на гудрон прямої перегонки нафти.

Гудрон прямої перегонки нафти - залишок атмосферно-вакуумної перегонки нафти, який википає при температурі вище 500°С, використовується як сировина установок термічного крекінгу, коксування, виробництва бітуму і олив.

Ринок реалізації гудрону прямої перегонки нафти, наразі, в Україні також відсутній.

За своїми фізико-хімічними характеристиками гудрон є сировиною для отримання товарних бітумів. Тому, обрахунок ринкової вартості гудрону здійснюється, виходячи із вартості кінцевого продукту, який ПАТ «Укрнафта» могла би отримати після окислення гудрону, а саме, бітуму дорожнього.

Згідно з аналітичним звітом технологічного процесу переробки нафти Позивача на виробничих потужностях Відповідача для виробництва бітуму дорожнього як основний компонент використовується гудрон прямої перегонки нафти.

Так, відповідно до договору переробки нафти №1/5/2120 (22/01/02/34-Н) від 01.01.2023, укладеного між Позивачем і відповідачем вартість процесингу переробки нафти (п. 3.1.) становить 3 839,70 грн/т з ПДВ.

Таким чином, ціна 1 тонни гудрону може бути визначена як ціна бітуму дорожнього за вирахуванням вартості процесингу, а саме 30 000,0 3 839,7 = 26 160,30 грн/т. з ПДВ. Ціна бітуму визначається Позивачем ринковим методом згідно з угодою №7 від 16.02.2023 (на умовах FCA Кременчуцький НПЗ Відповідача 30 000,00 грн. за тонну).

Таким чином, вартість 9 335,05 тонн гудрону прямої перегонки нафти становитиме 244 207 708,52 грн. (9 335,05 Х 26 160,30).

- Загальний розмір збитків, за розрахунком позивача, завданих ПАТ «Укртатнафта» Позивачу, що підлягають відшкодуванню (ціна позову) складають 245 382 208,52 грн. (ринкова ціна аналогу ТС-1 + ринкова вартість гудрону як компоненту виробництва бітуму дорожнього).

За висновком суду, з огляду на наведене вище та відсутність з боку відповідача заперечень щодо правильності визначення позивачем ринкової ціни ТС-1 та ринкової вартості гудрону прямої перегонки нафти, позивач підтвердив розмір завданих йому збитків.

Протиправна поведінка відповідача встановлена судом, що підтверджується неповерненням товару після пред`явлення вимог поклажодавця про таке повернення; повідомленням про відсутність у нього товару.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками встановлено: зберігач відповідно до умов Договору взяв на себе зобов`язання зберігати товар і повернути його після закінчення строку зберігання, проте товар не повернув поклажодавцю.

Вина відповідача презюмується, останній не довів, що завдання збитків сталося не з його вини.

При цьому суд враховує, що відповідач заперечив наявність підстав для застосування до спірних відносин норм статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України щодо відшкодування збитків.

Проте, суд критично ставиться до заперечень відповідача, які фактично зводяться до того, що долучені Позивачем до матеріалів справи документи не містять жодного доказу того, що саме ПАТ «Укртатнафта» вчинило дії, які можуть бути витлумачені як заволодіння або розтрата, з огляду на те, що саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків, і саме відповідач як зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі; за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Також, на переконання суду, доводи відповідача про те, що втрата переданого на зберігання майна з вини ПАТ «Укртатнафта» не підтверджена належними та допустимими доказами, наприклад обвинувальним висновком у кримінальному провадженні, в межах якого може бути підтверджено як факт викрадення, розтрати або знищення майна, так і винних у цьому осіб, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, зокрема, листи відповідача до позивача, мають ознаки суперечливої поведінки, оскільки останній заперечує факти, які визнавав спочатку.

Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права через невикористання позивачем права захистити свої права шляхом звернення до органу досудового розслідування із заявою про залучення до кримінального провадження як потерпілого відповідно до частини першої статті 55 Кримінального процесуального кодексу України суд оцінює критично, оскільки позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКPНAФТА" до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта про стягнення 245 382 208,52 грн., що поданий в порядку господарського судочинства являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що ним не повернено позивачу 9 335,050 тонн гудрону прямої перегонки нафти, а також 16,200 тонн авіа гасу ТС-1, які знаходились у нього на зберіганні, станом на дату звернення з позовом та ухвалення рішення вони втрачені, у відповідача наявний обов`язок по відшкодуванню збитків, завданих неповерненням відповідачем продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта (адреса 39609, м. Кременчук, вул.Свіштовська, 3, ЄДРПОУ 00152307) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКPНAФТА" (адреса Україна, 04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5, ЄДРПОУ 00135390) 244 207 708,52 грн. - вартість гудрону прямої перегонки нафти; 1 174 500,00 грн. - вартість пального ТС-1, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 059 800,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.05.24 р.

Суддя Киричук О.А.