Справа № 420/4439/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 12 лютого 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ), в якій позивач просить:

-Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 11.08.2020 по 18.09.2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.

-Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 11.08.2020 року по 18.09.2022 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Ухвалою суду від 13 березня 2024 року після усунення недоліків у позовній заяву, позивачу поновлено строк звернення до суду та позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він з 11.08.2020 року проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, та наказом начальника від 16.09.2022 року № 445-ОС переведений до нового місця служби та виключений зі списків особового складу з 18.09.2022 року.

Позивач зазначив, що на адвокатський запит він отримав лист відповідача від 29.01.2024 року, зі змісту якого вбачається, що відповідач невірно виплачував позивачу грошове забезпечення, доплату грошового забезпечення відповідач відмовився робити.

Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача та вважає її протиправною.

Так, позивач зазначив, що пунктом 6 Постанови 103 було внесено зміни до Постанови 704. Зокрема, пункт 4 Постанови 704 було викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, було визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови 704, та відновлено попередню редакцію пункту 4, якою передбачено, що посадовий оклад та оклад за військовим званням розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 Постанови № 704.

Отже, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 Постанови КМУ № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 Постанови №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, позивач вважає, що з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, у нього виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21.

З урахуванням того, що нарахування всіх щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також нарахування допомоги на оздоровлення і допомоги для вирішення соціально-побутових питань, здійснюється виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, позивач вважає, що у нього також наявне право на перерахунок вказаних видів грошового забезпечення.

До суду 29 березня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/13022/24), відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, по-перше, посилаючись на те, що позов має бути залишено без розгляду, оскільки при переміщення військовослужбовців до нового місця служби йому видається грошовий атестат, який військовослужбовець пред`являє у військовій частині, куди його переміщено за-для зарахування його на грошове забезпечення.

Тобто, при вибутті позивача до нового місця військової служби, йому було видано грошовий атестат та ознайомлено з проведеним фінансовим розрахунком.

Проте, позивач в заяві про поновлення строків звернення до суду вказує, що дізнався про виплачені йому суми не при переведенні до нового місця служби, а після отримання відповіді у лютому 2024 року, що фактично не відповідає дійсності.

Тому, на думку представника відповідача, вірно вважати, що строк звернення до суду почався 16.09.2022, коли позивача було переведено до нового місця служби та видано грошовий атестат.

Також представник відповідача вважає, що до спірних правовідносин не поширюється ст. 233 КЗпП України та на спірну правову ситуацію мають поширюватися приписи частини 5 статті 122 КАС України, за змістом яких для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

По-друге, по суті заявлених позовних вимог представник відповідача зазначив, що Кабінет Міністрів України не скасував підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Підпунктом 1 пункту 2 розділу другого наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (надалі - Наказ від 25.06.2018 № 558) визначено, що розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами).

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова від 30.08.2017 № 704) визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Тобто, у Постанові від 30.08.2017 № 704 чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, тому дії відповідача є правомірними і нарахування спірних виплат здійснювалось відповідно до норм чинного законодавства.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено паспортом громадянина України.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11 серпня 2020 року № 361-ОС «Про особовий склад» зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення полковника ОСОБА_2 , який прибув для подальшого проходження служби із Адміністрації Державної прикордонної служби України , з 11 серпня 2020 року.

Відповідно до з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16 вересня 2022 року № 445-ОС «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу та на всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_2 , який вибуває для подальшого проходження військової служби, з 18 вересня 2022 року.

Суд встановив, що на адвокатський запит представника позивача НОМЕР_4 прикордонний загін ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 29.01.2024 року надав представнику позивача архівні відомості з січня 2020 року по грудень 2020 року, з січня 2021 року по грудень 2021 року, з січня 2022 року по грудень 2022 року.

Дослідивши вказані архівні відомості, суд встановив, що позивач отримував грошове забезпечення шляхом множення роз міру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Також суд встановив, що позивачу була виплачена та нарахована грошова допомога на оздоровлення у липні 2021 року в розмірі 24968,75 грн, та у вересні 2022 року в розмірі 34100,05 грн.

Не погодившись з проведеним нарахуванням грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та встановлені судом факти та обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до ст. 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись в наступній редакції: «Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».

Суд встановив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2102 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року, - 2270 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році з 01.01.2022 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481 грн, , в той час коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим звання позивача, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з цим відповідач не заперечує, що за період з 11.08.2020 року по 18.09.2022 року позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, виходячи із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року.

Враховуючи вище наведені норми права та встановлені судом обставини у справі, суд доходить висновку, що відповідачем була допущена протиправна дія при обчисленні та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 11.08.2020 року по 18.09.2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року, тому позовні вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 11.08.2020 по 18.09.2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови, є правомірними та на належать задоволенню шляхом визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 11.08.2020 по 18.09.2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року.

Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо протиправного обчислення позивачу розміру грошового забезпечення, суд вважає, що позовні вимоги - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за вказаний період є правомірними та належать задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати позивача матеріальної допомоги на оздоровлення суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 1, 2 п. 7 розділу ІУ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (далі Інструкція № 558) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Дослідивши архівні відомості щодо виплати грошового забезпечення позивачу за період з 2020 по 2022 рік, суд встановив, що позивачу була виплачена та нарахована грошова допомога на оздоровлення у липні 2021 року в розмірі 24968,75 грн, та у вересні 2022 року в розмірі 34100,05 грн. Разом з цим позивачу не була виплачена грошова допомога на оздоровлення у 2020 році безпосередньо відповідачем.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення належать задоволенню лише за 2021 року та за 2022 рік, виходячи із грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022, відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.

Разом з цим не належать задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік, оскільки у період проходження військової служби у НОМЕР_4 прикордонному загоні з вересня 2020 року по грудень 20202 року позивачу не виплачувалась грошова допомога на оздоровлення.

Також не належать задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 1, 2 п. 6 розділу ІУ Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою.

Питання щодо виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям розглядаються комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги.

Матеріальна допомога військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби або органом, у якому військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні.

Разом з цим суду не надано докази того, що позивач звертався із відповідним рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та така допомога була виплачена позивачу у період проходження служби за 2020,2021, 2022 роки, що виключає задоволення позовних вимог у зобов`язанні здійснити перерахунок виплаченої допомоги.

За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги належать задоволенню шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія) за період з 11 серпня 2020 року по 18 вересня 2022 року включно, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік та 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (за період з 11 серпня 2020 року по 31 грудня 2020 року), станом на 01.01.2021 року (за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року) та станом на 01.01.2022 року (за період з 01 січня 2022 року по 18 вересня 2022 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити, з вищевикладених судом підстав.

Стосовно доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, частина п`ята статті 122 КАС України є спеціальною нормою у розв`язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 КАС України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.

Водночас, частина п`ята статті 122 КАС України є загальною нормою у розв`язанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набув чинності 19.07.2022 року, внесено зміни до ст. 233 КЗпП, відповідно до якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином, ст. 233 КЗпП України є спеціальною нормою по відношенню до ч. 5 ст. 122 КАС України у спорах щодо виплати заробітної плати.

З урахуванням внесених змін до ст. 233 КЗпП України, з 19 липня 2022 року строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Ухвалою суду позивачу поновлено строк на звернення до суду, з урахуванням того, що позивач не отримував повідомлень про розрахунок грошового забезпечення після виключення зі списків особового складу та не мав розумних сумнівів вважати, що відповідач недобросовісно нараховує та виплачує грошове забезпечення.

Разом з цим відповідачем не надані докази на спростування наведеному, тому доводи відповідача відхиляються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та не надані суду докази понесення ним інших судових витрат, жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до частини задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення з 11 серпня 2020 року по 18 вересня 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія) за період з 11 серпня 2020 року по 18 вересня 2022 року включно, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік та 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (за період з 11 серпня 2020 року по 31 грудня 2020 року), станом на 01.01.2021 року (за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року) та станом на 01.01.2022 року (за період з 01 січня 2022 року по 18 вересня 2022 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко