КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року м.Київ № 640/22079/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання незаконними та скасування наказів,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Бюро економічної безпеки України, у якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 06.10.2022 №270 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду»;

- визнати незаконним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 11 листопада 2022 року №525-к «Про звільнення ОСОБА_2 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника департаменту - керівника відділу комплектування осію, які мають спеціальне звання Департаменту персоналу Бюро економічної безпеки України;

- стягнути з Бюро економічної безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуваний наказ про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду та подальше звільнення є незаконним, адже у штатному розписі взагалі не відбувалося скорочення штатного розпису, а по факту відбулось формальне перейменування посад. Також позивач стверджував, що відповідачем не дотримано вимог законодавства щодо процедури звільнення з посади. Зокрема, відповідачем не було перевірено та враховано наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, та не було запропоновано наявних вакансій за аналогічними посадами. Позивач також акцентує увагу на тому, що з наказу про звільнення позивача, неможливо встановити конкретної підстави звільнення, наявна лише вказівка на назви законів та нормативних актів, при цьому, у даному переліку відсутнє будь-яке посилання на самі норми, якими б керувався директор Бюро економічної безпеки України приймаючи дані накази. Відтак, у даному випадку, мало місце лише розформування колишнього департаменту зі зміною його назви, при цьому, не вбачається будь-якої ліквідації чи реорганізації державного органу зі зменшенням штату державних службовців.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

10.04.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 10.04.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 17.04.2023 справу прийнято до провадження судді та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Бюро економічної безпеки України надіслало на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що позивач був призначений на посаду в органах Бюро економічної безпеки України без конкурсного відбору з 20.06.2022 у період дії воєнного стану, переведення та вивчення його переважного права залишення на роботі не могло реалізовано, у зв`язку з дією на території України правого режиму воєнного стану, який, згідно Закону, має певні обмеження, зокрема, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст. 43, 44 Конституції України. У свою чергу, у частині відсутності фактичних змін у штатному розписі/реорганізації/змін, відповідач зауважує, що за ініціативою суб`єкта призначення відповідно приписів до ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», однією з підстав для припинення державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Наведене свідчить про можливість у суб`єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу з будь-яким державним службовцем, що на переконання сторони відповідача, лежить у полі його дискреційних повноважень, адже Директор Бюро економічної безпеки України, зокрема, затверджує структуру центрального апарату в цілому та його окремих самостійних підрозділів. Також, представник відповідача звернув увагу на позицію Національного агентства України з питань державної служби у відповідності до якої зазначено, що не допускається переведення працівників призначених без конкурсного відбору.

Відповідачем до суду подано додаткові пояснення, в яких він звернув увагу на те, що у разі працевлаштування позивача, відповідач не зможе виконати рішення у частині поновлення його на посаді, оскільки буде факт сумісництва, що порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідачем подані додаткові пояснення у справі, за змістом яких, переведення чи пропонування позивачу іншої посади було неможливим як і врахування переважного права на залишення на посаді, оскільки останній призначений на посаду без конкурсного відбору.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 у задоволенні клопотання Бюро економічної безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду 25.07.2023 судом закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її розгляд по суті заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні у повному обсязі заперечував проти задоволення позову.

На підставі ст. 194, 205 КАС України протокольною ухвалою суду від 21.05.2024 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 , відповідно до Наказу Бюро економічної безпеки України від 20.06.2022 №l84-к призначено на посаду заступника керівника департаменту керівника відділу комплектування осію, які мають спеціальне звання Департаменту персоналу Бюро економічної безпеки України, без конкурсного відбору з 21.06.2022 до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 (дванадцяти) місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 40 800 грн, зі збереженням раніше присвоєного 5 рангу державного службовця та встановленням випробування строком шість місяців.

Наказом Бюро економічної безпеки України №270 від 06.10.2022 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду» директор Бюро наказав:

1. Ліквідувати в структурі центрального апарату Бюро економічної безпеки України Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць.

2. Утворити в структурі центрального апарату Бюро економічної безпеки України Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці у складі:

- керівник Управління персоналу - 1 штатна одиниця;

- відділ проходження служби особами, які мають спеціальні звання, - 8 штатних одиниць;

- відділ проходження державної служби - 7 штатних одиниць;

- відділ організації підбору кадрів та професійного навчання - 7 штатних одиниць.

3. Збільшити чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць, а саме:

- Відділ протоколу та міжнародної взаємодії Директора - на 3 штатні одиниці;

- Відділ багатостороннього співробітництва та міжнародних угод - на 2 штатні одиниці.

4. Затвердити зміни до структури Бюро економічної безпеки України особливого періоду, затвердженої наказом Бюро економічної безпеки України від 15.06.2022 №109 (зі змінами), що додаються.

5. Фінансовому управлінню внести зміни до Штатного розпису центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого наказом Бюро економічної безпеки України від 15.06.2022 №110 (зі змінами).

6. Департаменту персоналу після введення в дію змін до Штатного розпису центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду здійснити організаційні заходи відповідно до законодавства.

На підставі вищевказаного наказу директором Бюро економічної безпеки України було винесено наказ від 06.10.2022 №273 «Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік», яким встановлено введення в дію з 06.10.2022 Перелік змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого Директором Бюро економічної безпеки України Вадимом Мельником 15.06.2022 року та введеним в дію з 15.06.2022 зі змінами, затвердженими наказом Бюро економічної безпеки України від 12.07.2022 №140 «Про введення в дію переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік».

Згідно Листа Бюро економічної безпеки України від 14.10.2022 №1/13/0/12993-22 ОСОБА_1 попереджено про ліквідацію посади, яку позивач обіймає.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 11.11.2022 №525-к ОСОБА_1 звільнено з 14.11.2022 із займаної ним посади заступника керівника департаменту - керівника відділу комплектування осію, які мають спеціальне звання Департаменту персоналу Бюро економічної безпеки України, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» на підставі Наказів Бюро економічної безпеки України від 06.10.2022 №270 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду», від 06.10.2022 №273 «Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік», лист погодження Міністра Кабінету Міністрів України, персональне попередження про наступне звільнення від 14.10.2022 №1/13/0/12993-22-22 з відміткою про ознайомлення та отримання попередження 14.10.2022.

Не погоджуючись з даними наказами, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон України № 889-VIII).

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з приписами п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України № 889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.

При цьому, за нормами п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України № 889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Положеннями ч. 3 ст. 87 Закону України № 889-VIII, передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Згідно з ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Частиною 6 вказаної статті, встановлено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України № 889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

У свою чергу, за змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 № 86р/з, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Тож, з наведеного слідує, що сама процедура звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме, на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення, а так само і на момент видання оскаржуваного наказу в цій справі врегульована нормами Закону № 889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX та № 440-IX), що виключає застосування до спірних правовідносин приписи та гарантії, передбачені КЗпП України.

Подібна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 09.06.2022 у справі № 380/3269/20, від 28.07.2022 у справах № 140/6353/20, № 380/3613/20, № 380/3645/20, № 380/3655/20, від 03.08.2022 у справі № 380/3764/20.

Суд вважає, що, у даному випадку, до дискреційних повноважень відповідача, а саме, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Директор Бюро економічної безпеки України, зокрема, затверджує структуру центрального апарату, адже рішення про зміни в організації виробництва і праці може бути зумовлене різними обставинами, зокрема, наказом Бюро економічної безпеки України від 06.10.2022 № 270 було внесено зміни до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України, яким вирішено ліквідувати Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць, утворити у правління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці та збільшити чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.01.2021 у справі №753/9240/18, при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Підлягає врахуванню й те, що суд не може вдаватися до переоцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників, тому, внаслідок ліквідації Департаменту персоналу чисельністю 28 штатних одиниць, було вирішено утворити Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці та збільшено чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць.

Виходячи з наведеного, суд висновує правомірність наказу Бюро економічної безпеки України від 06.10.2022 № 270 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України під час особливого періоду» та відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині. До того ж, вказаний наказ хоча і стосується прав та обов`язків позивача, водночас, він регулює значно ширше коло правовідносин та зачіпає інтереси інших осіб.

У частині позовних вимог щодо звільнення позивача з посади та наявності у позивача пріоритетного права на залишення на посаді, суд звертає увагу на те, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації на території України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

Режим воєнного стану регламентовано Законом України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон), який визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з нормами ч. 5 ст. 10 Закону, у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

У свою чергу, відповідно до визначення ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», вказаний Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності. представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Суд вважає, що в період дії воєнного стану, законодавчо обмежується можливість переведення державних службовців на інші посади державної служби, якщо такі службовці були призначені без конкурсного відбору в період дії воєнного стану, що у даному випадку, застосовно і до позивача (призначено без конкурсного відбору), з огляду на що, оскільки позивач була призначена без конкурсного відбору у період дії воєнного стану, її переведення на іншу посаду не могло бути реалізовано, у зв`язку з дією на території України правового режиму воєнного стану, який, згідно Закону, має певні обмеження. При цьому, після відновлення конкурсів на посади державної служби, у разі визначення державного службовця, призначеного в період дії воєнного стану відповідно згаданих змін, переможцем конкурсу на посаду, яку він займає, або на іншу посаду державної служби, його необхідно буде звільнити і призначити без застосування інструменту переведення. Таким чином, доводи сторони позивача в цій частині суд вважає необґрунтованими, з огляду на чітку урегульованість дій роботодавця у період дії воєнного стану під час застосування п.1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII.

Отже, чинне законодавство містить чітку заборону переведення працівників призначених без конкурсного відбору на інші посади державної служби. Відповідно, якщо переведення обмежене дією режиму воєнного стану, вивчення переважних прав нівелюється прямою забороною вказаного вище закону про неможливість переведення.

Щодо доводів позивача про відсутність з боку відповідача пропозиції щодо пропонування рівнозначних посад, суд їх відхиляє з підстав наведених вище.

У частині дотримання відповідачем процедури попередження позивача про звільнення, згідно наявного в матеріалах справи листа Бюро економічної безпеки України «Про попередження про наступне звільнення», позивача 14.10.2022 було попереджено про наступне звільнення з займаної посади, у зв`язку з ліквідацією Департаменту персоналу, з чим позивач ознайомилась під особистий підпис 14.10.2022, а звільнено позивача було 14.11.2022, тому вбачається дотримання 30 денного терміну за ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII.

Отже, за наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу від 11 листопада 2022 року № 525-к «Про звільнення ОСОБА_1 », тому відсутні підстави для задоволення позову в частині поновлення позивача на посаді та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідних.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.