Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
29 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/172/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.
розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про відвід судді ОСОБА_2 від розгляду справи № 911/172/22
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Росава»
до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Mulready Ventures Limited, Frold Project Limited
про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів,
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Frold Project Limited
до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»
про зобов`язання виконати рішення загальних зборів,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (далі по тексту також - ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», товариство, скаржник, заявник) на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 (далі також - рішення) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 (далі також - постанова) у справі №911/172/22 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023 зупинено касаційне провадження у справі №911/172/22 до набрання законної сили судовим рішенням Північного апеляційного господарського суду у справі №911/2498/18 за результатами перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 20.06.2023 про відсторонення ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Росава" (далі також ПАТ «Росава») ОСОБА_1 та призначення нового ліквідатора - Рабана Микиту Тарасовича.
Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2024 поновлено касаційне провадження у справі №911/172/22 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.04.2024.
Ухвалами Верховного Суду від 10.04.2024, від 17.04.2024 у розгляді справи за касаційною скаргою ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення та постанову оголошувались перерви відповідно на 17.04.2024, на 29.05.2024.
ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» 23.05.2024 (як свідчить відмітка) безпосередьо до Верховного Суду подало заяву про відвід судді - ОСОБА_2 від розгляду справи №911/172/22 з посиланням на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України. Вказана заява, як свідчать відмітки в подальшому була зареєстрована Верховним Судом.
Заява про відвід обґрунтована тим, що товариство лише 22.05.2024 з відкритих джерел під час моніторингу новин стало відомо про обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді ОСОБА_2, яка входить до складу суду, який розглядає дану справу.
Заявник зазначає, що ним виявлено статтю в мережі інтернет на сайті «УКРАЇНСЬКА ПРАВДА» під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, зі змісту якої ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" стало відомо про пов`язаність ОСОБА_2 з олігархом ОСОБА_4 через свого екс-партнера- ОСОБА_5 по юридичній фірмі «Кібенко, Оніка і партнери». Безпосередня пов`язаність полягає у тому, що ОСОБА_3 з 2011 - 2016 рік був партнером юридичної фірми «Кібенко, Оніка і партнери», у якій до 2017 року партнером була ОСОБА_2 . З лютого 2020 року ОСОБА_3 є партнером юридичної фірми «LCF Law Group».
Разом із тим, на думку заявника, у доведені обставин, які викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності судді ОСОБА_2 слід звернути увагу на склад учасників у даній справі, зокрема, на участь у даній справі юридичної особи-нерезидента, як MULREADY VENTURES LIMITED. А також на відношення судді ОСОБА_2 до такого учасника.
У заяві про відвід заявником зазначено, що вказану юридичну особу пов`язують безпосередньо з олігархом ОСОБА_4, що підтверджується: інформацією, розміщеною на сайті «БІЗНЕС ЦЕНЗОР» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3.
При цьому, колишній партнер по юридичному бізнесу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та компанія у якій він працює надають правову допомогу ОСОБА_4 . Отже, на думку заявника, враховуючи зв`язок між суддею ОСОБА_2 та ОСОБА_5, існують обґрунтовані ризики неупередженості та об`єктивності, яка полягає у здійсненні судочинства на користь олігарха ОСОБА_4, адвокатом якого є її екс-партнер та товариш ОСОБА_5.
Також в заяві про відвід зазначається, що у контексті доведення сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді ОСОБА_2 слід звернути увагу на позицію та відношення зазначеної суді до компанії MULREADY VENTURES LIMITED, її представників та позиції, оскільки суддя ОСОБА_2 у судових засіданнях у аналогічній справі №911/231/22 відкрито показувала свою схильність до компанії MULREADY VENTURES LIMITED, яка підконтрольна олігарху ОСОБА_4, підтримуючи позицію такої компанії.
Заявник вважає, що така поведінка судді ОСОБА_2 свідчить про сумніви у її неупередженості та об`єктивності та суперечить другому показнику Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалений Економічною та Соціальною Радою ООН 27.06.2006 року за № 2006/23, що ставить під безпосередній ризик прийняття нею обґрунтованого рішення у даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 911/172/22 передано матеріали касаційної скарги ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі №911/172/22 та заяву про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про відвід - ОСОБА_2 від розгляду справи №911/172/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 для розгляду заяви про відвід судді (суддів) Верховного Суду у справі № 911/172/22 визначено суддю Верховного Суду Малашенкову Т. М.
Mulready Ventures Limited 28.05.2024 через "Електронний суд" та 29.05.2024 звернулося до Верховного Суду із тотжніми заявами заявами про заперечення щодо заявленого ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» відводу судді ОСОБА_2 від розгляду справи №911/172/22 від 23.05.2024., в яких просив заяву повернути без розгляду, та визнати подачу заяви про відвід зловживанням правом.
Суд, розглядаючи заяву про відвід, заяву про заперечення на нього виходить з нижче наведеного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 35 ГПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, належить саме до повноважень Верховного Суду.
Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України передбачено, що з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді/ колегії суддів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.
Конвенція та рішення Європейського суду з прав людини Верховний Суд застосовує у даній справі як джерело права з огляду на частину першу статті 3, частин першої, другої, четвертої статті 11 ГПК України, статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" .
Стаття 6 Конвенція вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім».
Отже, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.
Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб ( рішення ЄСПЛ «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, § 118; «Мікаллеф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], § 93).
ЄСПЛ у своїй практиці визначив критерії оцінки безсторонності та розрізняє:
i) суб`єктивний, тобто спробу встановити переконання або особистий інтерес певного судді у даній справі;
ii) об`єктивний, тобто встановити, чи суддя надав достатні гарантії, які виключали б будь-які правомірні сумніви з цього приводу («Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, § 118; «Пірсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium), § 30; «Грівз проти Сполученого Королівства» (Grieves v. the United Kingdom) [ВП], § 69; «Моріс проти Франції» (Morice v. France) [ВП], § 73).
Відтак, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
У рамках суб`єктивного критерію ЄСПЛ завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, рішення ЄСПЛ § 119; «Хаушільдт проти Данії» (Hauschildt v. Denmark), § 47).
Межа між цими двома критеріями не є герметичною, оскільки не лише сама поведінка судді може, з точки зору зовнішнього спостерігача, породити об`єктивно виправдні сумніви у його неупередженості (об`єктивний підхід), але й може свідчити про його особисте переконання (суб`єктивний підхід). Тому застосування одного з цих критеріїв, або ж обох, залежатиме від конкретних обставин, пов`язаних із спірною поведінкою (рішення ЄСПЛ «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], §§ 119 і 121 заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ).
Щодо виду необхідних доказів, то, наприклад, ЄСПЛ намагався перевірити обґрунтованість тверджень про те, що суддя виявляв будь-яку ворожість або, керуючись особистими мотивами, добився того, що справа була призначена саме йому (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), § 25).
Хоча іноді важко навести докази на спростування презумпції особистої безсторонності судді, проте вимога об`єктивної безсторонності надає додаткову важливу гарантії. Суд визнає складність встановлення порушення статті 6, спричинене особистою упередженістю, і тому у переважній більшості випадків застосовує об`єктивний підхід (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП] заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, § 119; «Моріс проти Франції» (Morice v. France) [ВП], § 75).
Суд зважує на те, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі «Де Куббер проти Бельгії», від 26.10.1984, Series А, N 86).
З аналізу підпункту 5 частини першої статті 35 ГПК України та статті 6 Конвенції Суд висновує, що особиста неупередженість судді є презумпцією, законодавством не встановлюється вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність та упередженість судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді за підпунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді/ колегії суддів.
Верховний Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Щодо твердження заявника про пов`язаність ОСОБА_2 з олігархом ОСОБА_4 через свого екс-партнера та товариша ОСОБА_5 по юридичній фірмі «Кібенко, Оніка і партнери» з посиланням на відповідні публікації, зазначеними у заяві про відвід, то суд зазначає таке.
Постановляючи ухвалу від 28.05.2024 про передання матеріалів касаційної скарги ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 911/172/22 та заяву про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про відвід - ОСОБА_2 від розгляду справи № 911/172/22, колегія суддів мотивувала її таким чином: «Колегія суддів вважає, що доводи, викладені у заяві про відвід судді - ОСОБА_2 є необґрунтованими, тому касаційна скарга та заява про відвід відповідно до частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України підлягають передачі на авторозподіл для визначення судді для вирішення питання щодо розгляду даної заяви.»
Відповідно до статті 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається із, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Згідно із статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже ухвала суду повинна містити мотиви, з яких суд дійшов відповідних висновків.
Інформація щодо можливих товариських відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_5, про пов`язаність ОСОБА_2 з олігархом ОСОБА_4 через свого екс-партнера - ОСОБА_5 по юридичній фірмі «Кібенко, Оніка і партнери», що висвітлюється у певних засобах масової інформації та посилання на них: ІНФОРМАЦІЯ_1,ІНФОРМАЦІЯ_3. на момент заявлення відводу, як і на момент постановлення ухвали не була ані підтвердженою, ані спростованою.
Суд зазначає, що у таких випадках суду необхідно діяти вкрай уважно, максимально ретельно підходити до розгляду заяв та детально аргументувати свої висновки. Саме в таких випадках вкрай важливе значення мають зовнішні прояви, які підтверджують, що "правосуддя дійсно чиниться". Довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві, в таких випадках набуває особливої ваги.
Отже, ураховуючи вказані вище міркування Суд виходить з того, що у рамках суб`єктивного критерію ЄСПЛ особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне.
ЄСПЛ зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Хоча іноді важко навести докази на спростування презумпції особистої безсторонності судді, проте вимога об`єктивної безсторонності надає додаткову важливу гарантії.
Оцінюючи та аналізуючи зазначені твердження Суд ураховує, що свобода вираження поглядів становить одну з найважливіших основ демократичного суспільства й одну з основних умов для його прогресу та самореалізації кожної окремої особи.
Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Гарантії вказаної статті Конвенції поширюються і на висловлення поглядів чи критики, озвучення певних припущень.
У пункті 40 рішення ЄСПЛ у справі «Українська Прес-Група» проти України» від 29 березня 2005 року, заява № 72713/01109, висловлено позицію, що при дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, а й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такими є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Сінькова проти України», заява № 39496/11 від 27 лютого 2018 року110, § 104 рішення у справі «Гендісайд проти Сполученого Королівства» від 7.12.1976, серія А, № 24, с. 23, § 49).
У своїй практиці ЄСПЛ виходить з того, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження.
Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню.
Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 вказаної Конвенції.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (рішення у справах «Лінгенс проти Австрії»? § 36? «Де Хаес і Гісейлс проти Бельгії»? § 42).
У рішенні від 23 квітня 2015 року у справі «Моріс проти Франції» Велика Палата Європейського суду з прав людини зазначила, що положення § 2 статті 10 Конвенції передбачають вузьке коло можливостей для обмеження політичних промов чи дебатів з питань, які представляють суспільний інтерес. У випадках, коли висловлювання стосуються питань суспільного інтересу, наприклад у випадку висловлювань про судову систему, має надаватися високий рівень захисту свободи вираження поглядів, при якому владні органи користуватимуться дуже невеликою свободою розсуду (п. 125).
Суд оцінючи в цьому аспекті твердження заявника також виходить з того, що навіть припускаючи, що висловлювання можуть визнаватись провокативними, грубими та агресивними, втім, вони є проявом вираження власних суб`єктивних думок та припущень, критики на адресу суддів авторами статей.
Стаття 10 Конвенції не гарантує абсолютно необмежену свободу вираження поглядів навіть щодо висвітлення пресою питань, які мають значний суспільний інтерес. Відповідно до пункту 2 цього положення свобода вираження поглядів супроводжується «обов`язками та відповідальністю», які також застосовуються до засобів масової інформації, навіть щодо питань, які викликають значне занепокоєння суспільства (наприклад, рішення у справі «Дорота Канія проти Польщі» (№ 2) (Dorota Kania v. Poland (no. 2), заява № 44436/13, пункт 64, від 4 жовтня 2016 року).
Суд також ураховує, що з однієї сторони діалог із громадськістю, безпосередньо або через ЗМІ, має першочергове значення в поліпшенні знання громадян про закон і збільшенні їх впевненості в судовій владі, оскільки свобода вираження поглядів як гарантоване право становить одну з найважливіших основ демократичного суспільства й одну з основних умов для його прогресу та самореалізації кожної окремої особи, а посилення довіри громадськості до судової влади має відбуватись одночасно із широким визнанням вагомості її незалежності, з іншої сторони реакції у вигляді відводу вимагає поширення певної інформації, яка може зашкодити правосуддю, підірвати авторитет правосуддя та довіру суспільства до судової влади з точки зору зовнішнього спостерігача, а не бути проявом вираження іншими особами своїх думок, припущень, критики на адресу суддів.
Отже, за наведених міркувань Суд зазначає, що саме по собі висвітлення у засобах масової інформації, в мережі інтернет точки зору автора/авторів статей, висловлення певних суб`єктивних припущень стосовно розгляду справ чи особи судді з іншими особами не є обставинами, які викликають сумнів в неупередженості чи безстороності та не можуть вважатись доказами, які спростовують презумпцію особистої безсторонності судді.
Окремо Суд відзначає, що навіть автори статей та заявник не надали інформацію, що як називає заявник «екс-партнер» та «товариш» ОСОБА_5. по юридичній фірмі «Кібенко, Оніка і партнери» безпосередньо сам представляв інтереси у цій конкретній справі, або надавав правничу допомогу.
Інформація щодо можливих товариських відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не була ані підтвердженою, ані спростованою. Інформація щодо компанії MULREADY VENTURES LIMITED, її власників тощо сама по собі також не є обставиною для відводу судді.
Також відзначає Суд, що з вихідних даних посилання ІНФОРМАЦІЯ_1, убачається що це blogs.pravda.com.ua, де автори мають можливість викладати власні погляди, свої думки, припущення, критику, тощо.
У пункті 63 Висновку № 1 (2001) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судової влади та незмінюваності суддів» Консультативна рада європейських суддів зауважила, що складно визначити наявність неправомірного впливу у контексті віднайдення необхідної рівноваги між потребою захистити судовий розгляд від викривлення й тиску з боку політичних кіл, засобів масової інформації чи інших джерел та забезпеченням відкритого обговорення питань, які мають суспільне значення, серед громадськості й у вільній пресі. При цьому КРЄС зауважила, що судді повинні визнати той факт, що вони є публічними особами й не повинні бути надто сприйнятливими або вразливими. Судді мають враховувати підвищений інтерес до них з боку суспільства, а також право інших осіб висловлювати свої оціночні, у тому числі критичні, судження стосовно здійснення правосуддя. Висвітлення у засобах масової інформації точки зору автора статті та висловлення певних суб`єктивних припущень стосовно розгляду справ чи особи судді не містить ознак переслідування мети втручання у здійснення суддею правосуддя є відображенням власної точки зору авторів та їхніми оціночними судженнями.
Відтак, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Зазначена у заяві про відвід інформація непідтвердженана доказами у розумінні статей 73, 76-79 ГПК України.
З наведених вище міркувань у розрізі підстави, передбаченої пунктом 5 статті 35 ГПК України Суд вважає, що свобода вираження поглядів є найважливішою основою демократичного суспільства, а посилення довіри громадськості до судової влади має відбуватись одночасно із широким визнанням вагомості її незалежності, а не бути проявом вираження іншими особами своїх думок, припущень, критики на адресу суддів.
Щодо тверджень заявника щодо поведінки судді ОСОБА_2 у судових засіданнях у аналогічній справі №911/231/22 в якій на думку заявника вона відкрито показувала свою схильність до компанії MULREADY VENTURES LIMITED, яка підконтрольна олігарху ОСОБА_4, підтримуючи позицію такої компанії, то ураховуючи текстове, мовне, граматичне з`ясування змісту вказаних вище тверджень та аргументів через граматичний аналіз їх словесного формулювання, яке ґрунтується на даних граматики, лексики, аналізу словесних формулювань за своїм характером, суттю, філологічним викладенням є фактичною незгодою з процесуальним діями судді ОСОБА_2
Верховний Суд виходить з того, що тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому, тому висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях не є підставою для відводу.
Верховний Суд також зважає і на те, що всі юридично значущі факти, які визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень учасників справи та норм матеріального права, а відтак алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію.
Суд зазначає, що доводи заявника суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям правова позиція яких заявницю не влаштовує.
Незгода з позицією суддів, висловленою при розгляді іншої справи, не свідчить про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість судді ОСОБА_2 та з огляду на частину четверту статті 35 ГПК України не є підставою для відводу у розумінні пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України для її відводу від розгляду касаційної скарги.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Отже, за правовою суттю твердження про схилність до сторони тошо є припущеннями та абстрактними і загальними висловлюваннями на підтвердження яких не надано жодних доказів, які б доводили, що суддя ОСОБА_2 прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи, або/та/чи можуть кваліфікуватись як переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо її безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді, адже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в цій чи/та інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, участь судді у іншій справі не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді в силу імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України.
Наведені в заяві інформація для відводу у розгляді даної справи не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, для відводу судді, а також не підтверджують упередженість та необ`єктивність судді ОСОБА_2 при розгляді даної справи.
Таким чином, заява про відвід судді ОСОБА_2 у розгляді справи №911/172/22 не містить обґрунтованого посилання на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а також відсутні докази на підтвердження інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого відводу.
Щодо заяви Mulready Ventures Limited 28.05.2024 про повернення заяви без розгляду та визнання подання заяви про відвід зловживанням правом Суд їх відхиляє, ураховуючи статті 2, 6, 42, 43 ГПК України.
Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина друга статті 43 ГПК України).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.
З огляду на те, що подання заяви про відвід судді є правом сторони, подано вчасно та безпосередньо до суду наразі відсутні дані вважати реалізацію процесуального права зловживанням правом, тому суд відхиляє в цій частині заяву.
Щодо повернення заяви про відвід без розгляду за відсутності електронного кабінету, то суд, ураховуючи зміст та суть заяви про відвід, тривалість справи у суді, та те, що суд зобов`язаний керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-яким міркуваннямв судовому засіданні (частина друга статті 2 ГПК України) відхиляє в цій частині заяву.
Керуючись статтями 2, 35, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про відвід судді ОСОБА_2 від розгляду справи №911/172/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
