ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» травня 2024 року

м. Харків

справа № 641/4431/23

провадження № 22ц/818/1918/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Адамова Л.М., Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс Капітал», представник відповідача Хоменко Є. О., Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», представниця відповідача Петренко Г. В.

треті особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, представниця третьої особи Келчевська І. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2024 року в складі судді Чайка І.В.

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Людмили Миколаївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс Капітал», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання іпотечного договору недійсним та зняття заборони.

Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2008 року між його батьком ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» в особі заступника керуючого Харківської філії з роздрібного бізнесу Хоружевського Д.О., що діяв на підставі довіреності від 23 лютого 2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І. за №431з метою забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором укладено договір іпотеки №7633/03/11/08-НВ, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. 18 вересня 2008 року за реєстровим №2831.

Вказав, що іпотечний договір фактично підписано не ОСОБА_4 , а іншою не уповноваженою особою - начальником Дзержинського відділення Харківської філії Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» ОСОБА_5 за відсутності довіреності.

Іпотечний договір засвідчений печаткою Дзержинського відділення Харківської філії Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк». Разом з тим як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06 липня 2023 року філія банку в реєстрі відсутня.

Іпотечний договір містить у тексті помилки, що визнала приватний нотаріус Адамова Л.А., проте вони дотепер не виправлені.

Вказав, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2014 року у справі № 641/6655/13-ц стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором та внесено зміни до кредитного договору в частині дати терміну повернення кредиту, однак до іпотечного договору такі зміни не внесені, що додатково підтверджує незаконність договору іпотеки.

Зазначив, що договір підписаний та посвідчений без згоди та без отримання дозволу від органу опіки, і є таким, що підписаний з порушенням прав та законних інтересів неповнолітньої дитини, адже йому на час підписання договору його батьком було дев`ять років. В іпотечному договорі не зазначено про наявність чи відсутність у дитини права користування предметом іпотеки, а також інші умови, що можуть мати суттєве значення, наприклад, щоіпотекодавець забезпечив дитину іншим житловим приміщенням, і даний договір не порушує житлових прав дитини, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов`язується вжити необхідних заходів з приводу забезпечення житлових умов дитини тощо. Приватний нотаріус Адамова Л.А. повинна була ці питання засвідчити у спірному договорі, але цього не зробила.

Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_3 помер, та вони з матір`ю ОСОБА_2 успадкували квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки.

Просив визнати іпотечний договір №7633/03/11/08-НВ від 18 вересня 2008 року недійсним та зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 , судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просили рішення суду переглянути та задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідачів.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не надав належної оцінки доказам у справі. Так, вказали, що іпотечний договір №7633/03/11/08-НВ від 18 вересня 2008 року суперечить вимогам закону та має бути визнаний недійсним, оскільки підписаний не уповноваженою особою без відповідної довіреності, скріплений печаткою філії банку, відомості про яку відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, містить помилки в тексті та укладений без отримання дозволу органу опіки та піклування. ОСОБА_2 також вказала, що її зустрічну позовну заяву повернуто ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, яка є незаконною. Суд не встановив адресу приватного нотаріуса Адамової Л.А. та не повідомив її про розгляд справи належним чином. На дату укладення договору іпотеки ще не було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру, яка є предметом іпотеки.

06 травня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс - Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду без змін. Приватний нотаріус при посвідченні оспорюваногоправочину діяла на підставі Закону України «Про нотаріат» та «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Позивач на момент укладання іпотечного договору №7633/03/08-НВ від 18 вересня 2008 року мав повний склад сім`ї, тому його посилання на вимоги Закону України «Про основи соціального захистубездомних осіб і безпритульних дітей» є безпідставними. Вимоги статей 17,18 Закону України «Про охорону дитинства» в редакції, яка діяла на момент укладання правочину, не містять заборони батькам укладати іпотечні договори. Позивач набув права користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_2 лише 14 січня 2009 року після реєстрації місця проживання, яка відбулась без згоди іпотекодержателя. Наданий позивачем дозвіл опікунської ради, довідки про реєстрацію місця проживання позивача спростовують доводи позовної заяви та підтверджують відсутність порушення будь якого його права оспорюваним договором іпотеки. ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовується недійсність іпотечного договору в частині передачі в іпотеку однокімнатної квартири, а також не наведено, які саме права позивача порушено укладенням оспорюваного правочину. Шляхом пред`явлення позову позивач намагається уникнути виконання цивільно-правового обов`язку та відповідальності. Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. на виконання вимог Закону України «Про нотаріат» було встановлено особу громадян, які підписали даний договір, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність банку та повноваження його представника, а також належність квартири, що є предметом іпотеки. Отже, позовні вимоги є безпідставними.

17 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Акціонерного товариства «Дельта Банк» з ринку надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважав апеляційні скарги необгрунтованими, а судове рішення законним. При цьому виклав обставини справи, посилався на правову позицію Верховного Суду щодо визнання правочину недійсним та зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав вважати іпотечний договір недійсним.

До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. 27 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що він виїхав до міста Києва. Разом з заявою надано копію квитка з міста Харкова до міста Києва, з якої не вбачається належність цього квитка саме ОСОБА_1 . Тому, заяву ОСОБА_1 за недоведеністю залишено без задоволення. Заява подана представником, який не надав документів, що підтверджують його повноваження на ведення справи в суді апеляційної інстанції. Його повноваження були підтверджені документами тільки в суді першої інстанції (а. с. 164, т. 1). 07 травня 2024 року та 28 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції відповідно від представниці Служби усправах дітейпо Слобідськомурайону Департаментуслужб усправах дітейХарківської міськоїради та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс Капітал» надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено підстав для визнання оспорюваного іпотечного договору недійсним та зняття заборони відчуження.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2

18 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк`укладено кредитний договір № 7633/03/08-НВ, за яким ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 263840,00 грн (а.с. 53-55 том 1).

Пунктом 1 додаткового договору № 1 до кредитного договору від 18 вересня 2008 року передбачено, що кредитні кошти надані банком на придбання нерухомого майна у розмірі 263840,00 грн згідно договору купівлі- продажу квартири від 18 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. за №2826 (а.с. 56-57 том 1).

18 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 за ціною 291066,00 грн, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. за реєстровим №2826 (а.с. 34).

Право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано 06 жовтня 2008 року, що підтверджується витягом Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 36 том 1).

18 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» в порядку забезпечення виконання основного зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. 18 вересня 2008 року за реєстровим №2830 (а.с. 22-24 том 1).

Іпотечний договір з боку банку підписано ОСОБА_5 - начальником Дзержинського відділення Харківської філії Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на підставі довіреності. Разом з тим, у преамбулі договору представником банку вказаний заступник керуючого Харківською філією з роздрібного бізнесу ОСОБА_4 .

Як вбачається з листа виконавчого комітету Комінтернівської районної в місті Харкові ради від 04 квітня 2008 року орган опіки надав згоду ОСОБА_2 та Комунальному підприємству «Жилкомсервіс» зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 зареєструвати сина ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 терміном до 01 червня 2008 року (а.с. 26 том 1).

Рішенням виконавчого комітету Комінтернівської районної в місті Харкові ради від 15 квітня 2008 року за №113-4 дозволено ОСОБА_2 в нотаріальній конторі діяти від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при здійсненні продажу 1/5 частини квартири АДРЕСА_5 від імені дитини та купівліна його ім`я частини квартири за адресою: АДРЕСА_6 , та дозволено зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку та реєстрації його за новою адресою (а.с. 27-28 том 1).

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 14 січня 2009 року (а.с. 19, 29, 41том 1).

У червні 2013 року право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 18 вересня 2008 року перейшло від Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (а.с. 49-50 том 1).

22 вересня 2014 року рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова у справі № 641 /6655/13-ц позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 7633/03/08-НВ від 18 вересня 2008 року у розмірі 386 233,93 грн та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн, а також внесено зміни до кредитного договору та додаткового договору в частині зміни терміну повного погашення заборгованості з 10 вересня 2027 року на 06 жовтня 2011 року (а.с. 51-52 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а. с. 37 том 1).

Після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 22/2015 в Сьомій Харківської державній нотаріальній конторі, до якої долучено претензію кредитора Акціонерного товариства «Дельта Банк» (а.с. 45, 49-50 том 1).

Право власності на предмет іпотеки, а саме однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , успадкували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_1 належить 1/8 частка у праві власності на вказану квартиру, а ОСОБА_2 та 3/8 часток (а.с. 16-18, 20-21 том 1).

Право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 18 вересня 2008 року перейшло від Акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс -Капітал».

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Л.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-капітал», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання іпотечного договору недійсним - відмовлено.

Відповідно до частини першоїстатті 202 ЦК Україниправочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Статтею 203 ЦК Українипередбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

При вирішенні спору про визнання правочинів недійсними суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог має зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства»(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини (пункт 3 частини другої статті177 СК України).

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Отже, вирішуючи категорію справ за позовами щодо інтересів дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, обґрунтованими порушенням статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» або Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», судам необхідно в кожному конкретному випадку:

1) перевіряти наявність на момент укладення оспорюваного договору в дитини права користування житловим приміщенням, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (наприклад, довідці про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких зазначена й дитина) або на законі (на підставі статті 29 ЦК України); за відсутності реєстрації дитини в спірному приміщенні на момент укладення оспорюваного договору з`ясовувати наявність у дитини іншого місця проживання;

2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло - предмет іпотеки при укладенні оспорюваних договорів.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства»,статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантовано збереження права дитини на житло.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

При цьому, ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містить норм, які б зменшували або обмежували права членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав цієї вимоги, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (частини третя та шоста статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «venire contra faktum proprium» (заборона суперечливої поведінки) базується на римській максимі - «non concedit venire contra-US faktum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra faktum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші передбачені законодавством наслідки, які застосовуються органами опіки та піклування.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах:від 25 квітня 2018 року у справі № 640/1332/15-ц (касаційне провадження № 61-8582св18), і від 23 січня 2019 року у справі № 127/4540/15-ц(касаційне провадження № 61-18017св18).

Правочин, який вчинений стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 127/13166/18(провадження № 61-1691св19), від 17 червня 2020 року у справі № 308/5835/17( провадження № 61-37066св18), від 28 жовтня 2022 року у справі № 344/2670/20,(провадження № 61-11665св21), від 18 квітня 2023 року у справі № 756/2911/17(провадження № 61-6045св22).

Як встановлено судом на час укладення іпотечного договору від 18 вересня 2008 року ОСОБА_1 не був зареєстрований у квартирі, що є предметом договору. Його батько ОСОБА_3 не повідомляв банк про проживання у квартирі малолітнього. У подальшому та дотепер ОСОБА_1 мешкає в іпотечній квартирі. Укладення спірного правочину не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права дитини. На той час та на час звернення до суду ОСОБА_1 вже давно досяг повноліття, і його права договором іпотеки не порушені.

За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним та похідної вимоги про зняття заборони відчуження.

Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо того, що договір іпотеки підписано неуповноваженою особою від імені банку, є необґрунтованими та теж не свідчать про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору іпотеки.

Відповідно до частин 1, 3статті 237 ЦК Українипредставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 3статті 92 ЦК Україниюридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з частиною 2статті 207 ЦК Україниправочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктами 41, 42 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, чинної на час укладення спірного договору іпотеки передбачено, що при перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах, нотаріуси зобов`язані ознайомитись з установчими документами (статут, засновницький договір), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницькоїдіяльності (витягомз Єдиного державногореєстру підприємств та організацій України), положенням про філію та представництво юридичної особи,наказом юридичної особи про призначення керівника філії або представництва і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи.

При укладенні правочину представникомнотаріус перевіряє його повноваження за довіреністю (її дублікатом), виданою представникові, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей.За результатами перевірки справжності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.

З тексту оспорюваного договору іпотеки від 18 вересня 2008 року вбачається, що у його преамбулі представником банку вказаний заступник керуючого Харківською філією з роздрібного бізнесу Хоружевський Д.О., що діє на підставі довіреності від 23 лютого 2007 року, посвідченої Занудіною О.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 431.

Однак, з розділу «Підписи сторін» вбачається, що іпотечний договір з боку банку підписано ОСОБА_5 - начальником Дзержинського відділення Харківської філії Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на підставі довіреності.

Із заперечень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Л.А. по справі № 641/5770/17 вбачається, що різні прізвища, ім`я та по батькові представників банку в преамбулі іпотечного договору та в розділі «Підписи сторін» є технічною помилкою, за виправленням якої сторони правочину до неї не звертались. Іпотечний договір підписано ОСОБА_5 - начальником Дзержинського відділення Харківської філії Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 16 квітня 2007 року за реєстровим №885. Дійсність цієї довіреності перевірено за даними витягу з Єдиного реєстру довіреностей та копія цієї довіреності зберігається у справах нотаріуса (а.с. 31-32 том 1).

Доказів на спростування зазначених відомостей матеріали справи не містять. З клопотанням щодо витребування нотаріальної справи щодо посвідчення іпотечного договору у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Л.А. з метою перевірки наданих нею пояснень позивач до суду не звертався.

До того ж, підписавши іпотечний договір ОСОБА_3 погодився з усіма його умовами, не висловлював заперечень щодо його підписання неповноважним представником банку, за життя такий договір не оспорював. Тому факт наявності певних помилок у тексті договору, які його сторони не були позбавлені права виправити, звернувшись до нотаріуса, не порушує жодних прав чи інтересів позивача.

У позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на норму статті 229 ЦК України щодо вчинення правочину під впливом помилки, однак будь-яких аргументів щодо того, що сторони іпотечного договору помилялись щодо обставин, які мають істотне значення, не вказав. Технічні помилки у тексті договору самі по собі не свідчать про наявність підстав для визнання правочину недійсним.

Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо того, що договір від імені банку засвідчений печаткою Дзержинського відділення Харківської філії Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», але згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06 липня 2023 року філія банку в реєстрі відсутня, не можуть бути взяті до уваги, оскільки оспорюваний договір укладено 18 вересня 2008 року, а перевірку даних у реєстрі ОСОБА_2 зроблено у 2023 році (а.с. 58 том 1). З наданих разом з апеляційними скаргами листів Головного управління Державної податкової служби у Харківській області та Головного управління статистики у Харківській області вбачається, що Харківська філія Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (податковий номер 26149544) перебувала на обліку з 06 березня 2002 року по 11 травня 2014 року за адресою: АДРЕСА_7 . Дата закриття відокремленого підрозділу 23 вересня 2013 року, та дані про філію вилучені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 39-41 том 2). Наведене додатково свідчить про те, що на час укладення договору іпотеки 18 вересня 2008 року така філія функціонувала. Посвідчення договору в приміщенні Дзержинського відділення Харківської філії Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» за адресою: м. Харків, проспект Леніна, № 18/9, тобто за адресою, відмінною від адреси самої філії, також жодним чином не свідчить про порушення вимог закону і прав позивача та про недійсність договору іпотеки.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2014 року у справі № 641/6655/13-ц внесено зміни до кредитного договору в частині дати терміну повернення кредиту, однак до іпотечного договору такі зміни не внесені, також не свідчить про недійсність договору іпотеки, оскільки наявність підстав для недійсності договору має бути оцінена саме на момент його вчинення, тобто станом на 18 вересня 2008 року, а не в подальшому.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо того, що її зустрічну позовну заяву повернуто ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, яка є незаконною, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ОСОБА_2 вже подавала апеляційну скаргу на ухвалу суду від 09 січня 2024 року у справі № 641/7718/23, якою повернуто її зустрічний позов, тапостановою Харківського апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Твердження ОСОБА_2 щодо того, що суд не встановив адресу приватного нотаріуса Адамової Л.А. та не повідомив її про розгляд справи належним чиномсудова колегія відхиляє, оскільки кореспонденція, направлена судом на адресу ОСОБА_8 , повернута до суду з причин відсутності адресата, що свідчить про належне повідомлення про розгляд справи.

Посилання ОСОБА_2 на те, що на дату укладення договору іпотеки ще не було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру, яка є предметом іпотеки, є неспроможними, з огляду на те, що станом на час укладення договору іпотеки діяла редакція частини 4 статті 334 ЦК України, яка пов`язувала момент виникнення права власності у набувача за договором про відчуження майна з моментом державної реєстрації договору, яка згідно пункту 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року проводилась шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням. Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу квартири та іпотечний договір укладені та посвідчені в один день, ОСОБА_3 набув право власності на квартиру, яку передав в іпотеку.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, підстави для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції відсутні.

Доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу та не співмірності розміру таких витрат апеляційні скарги не містять, з клопотанням про зменшення суми судових витрат позивач до суду першої інстанції не звертався, тож підстав для перегляду судового рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 29 травня 2024 року.