ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/1007/22 Номер провадження 22-ц/814/1073/24Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Кириченко В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 03 жовтня 2023 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зайцев Владислав Валерійович на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 15 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 позивач звернулася з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів у якому просила стягнути грошові кошти за нікчемним договором № НА00А-0000383884 від 04.10.2012 року у розмірі 439 130 грн.

Позов обґрунтовано тим, що згідно з умовами Договору фінансового лізингу № НА00А-0000383884 від 04.10.2012 отримала у платне користування автомобіль марки Ford, модель Focus Sport, рік випуску 2012, тип ТЗ: Универсал, № кузова (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 та зобов`язалася сплачувати Банку щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, що встановлені у додатку 2 Графіку лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.11.2021 року у справі № 646/861/17, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості було залишено без задоволення оскільки договір фінансового лізингу № НА00А-0000383884 від 04.10.2012 року є нікчемним .

Вказаним рішенням не було застосовано наслідків нікчемності правочину. Співробітники «Приватбанку» самовільно вилучили транспортний засіб марки Ford Focus 2012 року випуску та розпорядились ним на власний розсуд. Таким чином, з боку позивача автомобіль було передано банку. Однак, банк не повернув ОСОБА_1 кошти, які вона сплатила за нікчемним договором що за період з 24.10.2012 по 08.11.2020 рік загалом складає суму 439 130 грн .

Оскільки договір, за яким позивач сплатила кошти, є нікчемним, а ОСОБА_1 фактично повернула автомобіль «Приватбанку», то банк повинен повернути сплачені позивачкою грошові кошти.

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 03 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 439 130 (чотириста тридцять дев`ять тисяч сто тридцять) гривень.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь держави судовий збір у розмірі 4391,30 грн.

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 15 листопада 2023 року заву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу на рішення , обґрунтовуючи її тим , що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та без повного дослідження доказів по справі.

Апелянт вказує, що ОСОБА_1 не сплачувала грошові кошти у сумі 287500,20 грн., так , як дані фінансові операції були проведені Банком у зв`язку із поверненням лізингового автомобіля із фінансового лізингу. Згдно виписки по договору від 04.10.2012 за період з 01.11.2012 по 26.01.2018 в рахунок погашення відсотків позивачем було сплачено 26278,22 грн. , та вказана плата не може бути стягнута з відповідача на користь позивача , оскільки вказана сума була отримана лізингодавцем як плата за час фактичного користування предметом іпотеки.

Також скаржник посилається на те , що сторони при укладенні договору досягли згоди , позивач була обізнана про те що договір нотаріально не посвідчений, заперечень щодо укладеного договору не висловлювала , та здійснювала виплати добровільно . У зв`язку із чим банк зазначає, що безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню , якщо потерпіла особа знає , що в неї відсутнє зобов`язання для сплати коштів , проте здійснює таку сплату , оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 03 жовтня 2023 року, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалу від 15 листопада 2023 року в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що висновки суду викладені в ухвалі не відповідають обставинам справи, суд порушив норми процесуального права та не повно з`ясував обставини , що мають значення для справи.

Скаржник вказує, що позивач наділений правом на подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови , що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву .

Апелянт також зазначає, що строк на подання доказів згідно ч.8 ст.141 ЦПК України є процесуальним та може бути поновлений судом у разі поважності причин.

Оскільки про факт наявності рішення позивач дізнався лише 09 жовтня 2023 року, тому саме з цієї дати має відраховуватись 5 денний строк для подання доказів розміру витрат.

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 15 листопада 2023 року , заяву про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити в повному обсязі.

Судом встановлено, що 04.10.2012 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до публічного договору № НА00А-0000383884 про надання фінансового лізингу строком на 60 місяців (а.с.13).

Згідно із додатком №1 до вказаного договору 04.10.2012 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» передав позивачеві автомобіль марки Ford, модель Focus Sport, рік випуску 2012, тип ТЗ: Универсал, № кузова (шасі): НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 (а.с.14).

Згідно умов даного договору позивач зобов`язувалася здійснювати щомісячні платежі в розмірі згідно Додатку 2 (Графік лізингових платежів).

Згідно з випискою по договору № НА00А-0000383884 від 04.10.2012 за період з 24.10.2012 по 08.11.2020 рік (стовпчик «Платіж клієнта») ОСОБА_1 загалом сплатила 439 130 грн (а.с. 7-11).

Вказана сума не оспорюється відповідачем.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.11.2021 року у справі № 646/861/17 позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № НА00А-0000383884 від 04.10.2012 у розмірі 162906,29 грн залишені без задоволення. Вказане рішення було мотивоване тим, що договір фінансового лізингу № НА00А-0000383884 від 04.10.2012 року є нікчемним, а саме: «Отже, встановивши, що публічний договір № НА00А-0000383884 про надання фінансового лізингу, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» від 04.10.2012 шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору, не було нотаріально посвідчено, за таких умов, вказаний договір є нікчемним в силу вимогстатті 220 ЦК України»(а.с.16-20).

26.01.2018 року Актом прийому-передачі транспортного засобу автомобіль марки Ford, модель Focus Sport, рік випуску 2012, тип ТЗ: Универсал, № кузова (шасі): НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , відповідач прийняв на стоянку Банку, що підтвердив відповідач, надавши вказаний Акт до своїх письмових пояснень.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Згідно із частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 2 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу вказаних норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про фінансовий лізинг" та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до частини 1 статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", є "недійсним".

За приписами частин 1-2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

При цьому договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 799 ЦК України).

Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1551 цс16 від 19 жовтня 2016 року.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що договір фінансового лізингу між сторонами укладений у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчений, що є обов`язковим для договорів, які містять елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, а тому відповідно до статті 220 ЦК України, є нікчемним та наявні підстави для застосування наслідків недійсного правочину.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.11.2021 року у справі № 646/861/17, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості було залишено без задоволення оскільки договір фінансового лізингу № НА00А-0000383884 від 04.10.2012 року є нікчемним . Вказаним рішенням не було застосовано наслідків нікчемності правочину. Проте АТ КБ «Приватбанк» було здійснено вилучення автомобіля, без повернення коштів ОСОБА_1 .

У разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Як убачається з матеріалів справи, предмет лізингу повернутий АТ КБ «Приватбанк» 26.01.2018 , лізингові платежі сплачені ОСОБА_1 в сумі439130 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню отримані грошові кошти в розмірі 439130 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що за нікчемним договором лізингові платежі не підлягають поверненню оскільки безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню , якщо потерпіла особа знає , що в неї відсутнє зобов`язання для сплати коштів , проте здійснює таку сплату , оскільки вказана особа поводиться суперечливо , якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів , апеляційний суд відхиляє.

Враховуючи встановлені судом обставини, рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 03 жовтня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 15 листопада 2023 року .

Аналізположень статті126,частини восьмої статті 141ЦПКУкраїни дозволяєдійти висновку,щоу випадку неподаннядоказіввитратпротягом визначеногочастиною восьмоюстатті 141ЦПКУкраїни п`ятиденногострокузаява пророзподілсудових витрат,зробленастороноюдо закінченнясудових дебатів у справі, повинназалишатися судом без розгляду, щоунеможливлює розгляд судомпитаннярозподілусудових витратбез поновленняцього строку.

При цьомузаявникомбулоподаназаява пропоновленняпропущенного процесуального строку,встановленогочастиною восьмоюстатті 141ЦПКУкраїни, дляподаннядоказів понесенихсудових витрат.

Як вбачаєтьсязі змісту оскаржуваноїухвали, судпершоїінстанціїрозглянув питанняпропоновлення строку для подання доказів понесених витрат тадійшов висновку провідсутністьпідстав для поновленнязазначеного строку, оскількизаявник непроявивобачностіта ненаправивдокументи у строки, визначенізаконом, зважаючи на те, що судове засідання, в якому було ухваленерішення,відбулосябез участі сторін.

Доводи апеляційноїскарги про те, щопозивач заздалегідь , із поданням позову звернувся до суду із заявою про розподіл витрат на правничу допомогу не спростовують факту того , що докази понесених судових витрат було подано з пропуском строку визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України .

Адже рішення ухвалено 03 жовтня 2023 року , натомість із заявою про розподіл судових витрат із доказами їх понесення суду направлено 12 жовтня 2023 року , тобто через 8 днів , хоча останнім днем для подання такої було 09 жовтня 2023 року.

Подавши заяву пророзгляд справиувідсутністьпозивача та його представника, заявник повиненбувпроявити обачність тау визначений закономстрокздійснити дії, пов`язанізнаданнямвідповідних доказів, чого незробив.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22), неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення заяви проухваленнядодатковогорішеннябез розгляду,оскільки докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу були подані з порушенням строків, передбачених частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України, завідсутностіповажних причиндля поновленнятакогостроку.

Враховуючи наведене,колегія суддіввважаєза необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зайцев Владислав Валерійович на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 15 листопада 2023 рокузалишити без задоволення,а оскаржувануухвалусуду першоїінстанціїбез змін, оскількидоводи апеляційної скаргивисновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задовлення.

Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зайцев Владислав Валерійович залишити без задоволення.

Ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 15 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М.Триголов

Судді : А.І.Дорош

О.А.Лобов