Справа № 761/26951/22

Провадження №1-кп/761/1762/2024

В И Р О К

іменем України

06 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Севастополя, громадянки України, українки, колишньої судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 (в редакції закону № 1183-VII від 08.04.2014) КК України,

У С Т А Н О В И В:

відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.

Крім того ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною другою ст. 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.

Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года». Надалі, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.

В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад Російської Федерації.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 13 «О судебной системе Российской Федерации» від 31 грудня 1996 року № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб`єктів Російської Федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону Російської Федерації від 26.06.1992 № 3132-1 зі змінами та доповненнями «О статусе судей в Российской Федерации» Президент Російської Федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду Російської Федерації представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду Російської Федерації.

Водночас, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республики Крым»»:

1. Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом.

2. У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів законодавством Російської Федерації.

3. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з Верховним Судом Російської Федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства Російської Федерації і законодавства Республіки Крим.

4. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів також законом Республіки Крим.

Окрім того, 20.03.2014 Державною Думою Російської Федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Вищезазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.

Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему Російської Федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до п. 1 ст. 9 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя» протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (Представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди Російської Федерації (федеральні суди) відповідно до законодавства Російської Федерації про судову систему.

Пунктом 2 статті 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах Російської Федерації, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства Російської Федерації, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред`являються законодавством Російської Федерації про статус суддів до кандидатів на посади суддів.

Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється Вищою кваліфікаційною колегією суддів Російської Федерації.

Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід`ємної території України.

В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року. Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.

Також, відповідно до статті 64 Конвенції Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі Конвенція) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції.

Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.

У контексті окупації Криму, Російська Федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.

Проте, Федеральним Законом РФ №154-ФЗ від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Севастопольський апеляційний адміністративний суд» та «Севастопольський міський суд».

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звания судді або підривають авторитет правосуддя ОСОБА_5 , будучи громадянкою України та суддею відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів», від 11 червня 2009 року № 1514-VI, займаючи посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.

Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Севастопольський міський суд» та «Севастопольський апеляційний адміністративний суд» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеними органами, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , упродовж березня квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента Російської Федерації ОСОБА_9 від 19.12.2014 № 786 була призначена на посаду так званого «судді» так званого «Севастопольського міського суду» Російської Федерації чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Севастопольського апеляційного адміністративного суду» за адресою Україна, АР Крим, м. Севастополь, вул. В. Морська, 6. 1, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами Цивільно-процесуального кодексу РФ, 14.05.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у складів судової колегії винесла «апеляційне визначення» у справі № 122-17408/13-а, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави Російської Федерації.

Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.08.2016 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369- 2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Відповідно з вищевказаним виклики в судові засідання ОСОБА_5 здійснювались шляхом розміщення оголошень в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора. Копії вказаних оголошень наявні в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст. 323 КПК України) суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Допит обвинуваченої ОСОБА_5 з приводу пред`явленого їй органом досудового розслідування обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 (в редакції закону № 1183-VII від 08.04.2014) КК України, не проводився, оскільки здійснювалось спеціальне судове провадження без участі обвинуваченої.

Водночас, захисник ОСОБА_4 щодо пред`явленого обвинуваченій ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачення у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 (в редакції закону № 1183-VII від 08.04.2014) КК України, заперечив вказуючи на відсутність достатніх доказів на підтвердження винуватості у вказаному злочині.

Разом із тим, винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 (в редакції закону № 1183-VII від 08.04.2014) КК України, повністю доводиться сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, які були проаналізовані та оцінені судом у кримінальному провадженні, а саме:

-витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №42016000000002576 від 27.09.2016 р., відповідно до якого ряд осіб, обіймаючи відповідно до чинного законодавства України посади суддів судів АР Крим та м. Севастополя, нехтуючи ст.ст. 5, 72, 73 Конституції України, п.п. 1, 3, 21 ч. 2 ст. 9. ч. В ст. 10 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим», ч. 3 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п. 2 ч.3 ст. 3, ст.ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», ст.ст. 6, 6-1 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», ст.ст. 1, 2, 4, 55, 66, 74 Закону України «Про судоустрій та статус суддів України», достовірно знаючи про незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Севастопольської міської ради, а також приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, впродовж березня квітня продовжили свою роботу на посадах суддів судів незаконно створеної Республіки Крим, яка у подальшому увійшла до складу Російської Федерації, чим забезпечили функціонування незаконно створених органів судової влади та сприяли представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України. Створення та діяльність на території України органу судової влади іноземної держави призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, забезпечили належне функціонування незаконних органів законодавчої, виконавчої, судової влади та правоохоронних органів;

-копію заяви Народного депутата України ОСОБА_10 в якій останній перелічує осіб, з числа громадян України, які, на його думку, перебуваючи на території тимчасово окупованої АР Крим вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ст. 109, 110, ст. 110-2 КК України, у тому числі шляхом здійснення правосуддя у незаконно створених державою-агресором на території АР Крим російською федерацією судах;

-копію заяви голови ВКС України ОСОБА_11 зареєстрованої Генеральною прокуратурою України 17.02.2015 за вх. №42408-15 з додатком у вигляді списку суддів, де присутня у тому числі ОСОБА_5 , якою ОСОБА_11 просить внести відомості до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, у зв`язку з тим, що ряд осіб, обіймаючи відповідно до чинного законодавства України посади суддів судів АР Крим та м. Севастополя, нехтуючи ст.ст. 5, 72, 73 Конституції України, п.п. 1, 3, 21 ч. 2 ст. 9. ч. В ст. 10 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим», ч. 3 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п. 2 ч.3 ст. 3, ст.ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», ст.ст. 6, 6-1 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», ст.ст. 1, 2, 4, 55, 66, 74 Закону України «Про судоустрій та статус суддів України», достовірно знаючи про незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Севастопольської міської ради, а також приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, впродовж березня квітня продовжили свою роботу на посадах суддів судів незаконно створеної Республіки Крим, яка у подальшому увійшла до складу Російської Федерації, чим забезпечили функціонування незаконно створених органів судової влади та сприяли представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.

-копію листи заступника голови ВККС України ОСОБА_12 №18-2153/15 від 16.02.2015, яким останній надав інформацію щодо суддів місцевих та апеляційних судів АР Крим та міста Севастополя, які звернулись із заявами про переведення до інших судів на території України, серед яких ОСОБА_5 відсутня.

-копію листа заступника голови ВККС України ОСОБА_12 №8вк-4067/15 від 06.10.2015, яким останній повідомляє про відкриття дисциплінарного провадження у тому числі і щодо ОСОБА_5

-копію рішення ВККС України №3009/дп-15 від 10.11.2015 р., яким вирішено направити до Вищої ради юстиції висновок щодо встановлених Вищою кваліфікаційною комісією суддів України фактів, які свідчать про порушення суддями, у тому числі і ОСОБА_5 , присяги, та рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади, у тому числі і судді ОСОБА_5

-копію рішення Вищої ради юстиції №1206/0/15-15 від 24.12.2015 р., яким вирішено внести подання Президентові України про звільнення за порушення присяги, у тому числі, судді ОСОБА_5

-Копію протоколу огляду інтернет-сторінки від 07.04.2015 р., яким слідчий оглянув, у тому числі веб-сторінку, на якій розміщено Указ Президента Російської Федерації ОСОБА_9 від 19.12.2014 № 786, яким ОСОБА_5 була призначена на посаду так званого «судді» так званого «Севастопольського міського суду» Російської Федерації.

-Постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території піострова Крим ОСОБА_13 від 27.09.2016 р., якою з матеріалів кримінального провадження №42015000000001289 від 26.06.2015 виділено в окреме провадження №42016000000002576 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

-Вимога на судимість ОСОБА_5 від 17.06.2015 р.

-Копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5

-Копію постанови Верховної Ради України від 19.04.2016 р. №1284-VIII, якою ОСОБА_5 звільнено з посади судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з порушенням присяги судді;

-Копію постанови Верховної ради України від 11.06.2009 р. №1514-VI, якою ОСОБА_5 призначено на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду;

-Копію рішення ВККС України №797/152-п від 21.11.2008 р., яким ОСОБА_5 рекомендовано для обрання суддею Севастопольського апеляційного адміністративного суду безстроково.

-Копію Апеляційного визначення «Севастопольського апеляційного адміністративного суду» від 14.05.2014 р. №122/17408/13-а, відповідно до якого ОСОБА_5 посилаючись на норми законодавства російської федерації прийняла рішення у якості судді зазначеного вище суду.

- Протокол огляду інтернет-сторінки від 31.03.2021 р. з додатком, яким прокурор оглянув веб-сайт http://kremlin.ru, а саме розміщений там Федеральний конституційний закон від 21.03.2014 р. № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя».

-Протокол огляду інтернет-сторінки від 31.03.2021 р. з додатком, яким слідчий оглянув веб-сторінку, на якій розміщено Указ Президента Російської Федерації ОСОБА_9 від 19.12.2014 № 786, яким ОСОБА_5 була призначена на посаду так званого «судді» так званого «Севастопольського міського суду» Російської Федерації.

-Протокол огляду інтернет-видань від 31.03.2021 з додатком, яким слідчий оглянув Федеральний Закон від 23.06.2014 р. №154-ФЗ, яким створено на території тимчасово окупованої АР Крим, у тому числі Севастопольський міський суд.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, а також такими, що узгоджуються між собою.

За результатами оцінки вказаних доказів, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом те, що:

- громадянка України ОСОБА_5 у період окупації АР Крим по день звільнення з посади, тобто з 20 лютого 2014 року по 19 квітня 2016 року формально-юридично мала статус судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду та не будучи у встановленому законами України порядку звільненою з цієї посади судді, як «суддя» незаконно створеного «Севастопольського апеляційного адміністративного суду», постановила «апеляційне визначення» у справі №122-17408/13-а, чим здійснила «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - РФ, держави яка вчинила збройну агресію проти України та у подальшому здійснила незаконну анексію території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, а з призначенням 19 грудня 2014 року на посаду «судді Севастопольського міського суду», прийняла на себе на окупованій території України повноваження судді іншої держави - РФ, яка окупувала та незаконно анексувала цю територію;

- здійснення ОСОБА_5 за таких умов «правосуддя» від імені РФ свідчить про порушення нею вимог ст. 65 Конституції України, присяги судді, оскільки забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак надання ним допомоги РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.

Загалом вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, заподіює шкоду національній безпеці України, і розцінюються як підривна діяльність проти неї. Згідно з законодавством України загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Таким чином, види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.

Кримінальним законом установлено, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.

Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду ОСОБА_5 для усвідомлення нею фактів активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про її кваліфікаційний рівень підготовки як судді, який дозволяв їй здійснювати правосуддя в Севастопольському апеляційному адміністративному суді.

На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_5 з надання нею допомоги РФ в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так, ОСОБА_5 , починаючи з 21 березня 2014 року, не складає своїх повноважень судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду, як суддя не вчиняє жодних дій у зв`язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, продовжує здійснювати «правосуддя» як суддя, керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави, бере успішну участь у конкурсі на зайняття посади «судді Севастопольського міського суду», процедура якого передбачає свідоме складання окремих документів та добровільне подання персональних особистих даних про себе та членів своєї сім`ї, та в подальшому здійснює «правосуддя» на цій посаді.

ОСОБА_5 як суддя, відтак публічна особа, що наділена правом приймати рішення від імені держави, а у зв`язку з цим і особливими гарантіями незалежності, мала би розраховувати на те, що і від неї вимагатимуть поважливого ставлення до права. При цьому, вибір ОСОБА_5 залишитися проживати на тимчасово окупованій території України, сам по собі не розглядається, як підстава для кримінального переслідування.

Більш того, громадянка України ОСОБА_5 , користуючись тим, що не звільнена з посади судді відповідно до чинного законодавства України, продовжила здійснювати правосуддя від імені РФ вже відповідно до положень ч. 5 ст. 9 Закону РФ № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя». При цьому, в даному випадку припинення повноважень судді ОСОБА_5 не співпало в часі із припиненням її статусу як судді системи судів адміністративної юрисдикції України. Саме по собі припинення повноважень судді ОСОБА_5 , як судді системи адміністративних судів України, аж ніяк не перешкодило їй здійснювати правосуддя від імені держави-агресора на окупованій території, адже для надання допомоги іноземній державі у веденні підривної діяльності проти України ОСОБА_5 необхідно було скористатись формально-юридичним статусом судді судової системи України, що вона і зробила.

Отже, дії ОСОБА_5 , яка будучи громадянкою України та суддею Севастопольського апеляційного адміністративного суду, умисно, починаючи з березня 2014 року забезпечувала становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України (АР Крим), виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, надавши цим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року), як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України у виді надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Таким чином, всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинувачену ОСОБА_5 винуватою по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченої ОСОБА_5 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_5 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, а також відомості про особу обвинуваченої, зокрема те, що вона раніше не судимою.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлені.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання в виді позбавлення волі у межах санкції статті за це кримінальне правопорушення.

На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, слід залишити застосований.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 59, 111 (в редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року) КК України, ст.ст.323,368,370,374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 (в редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року) КК України та призначити покарання у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання для ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту затримання та приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_5 , до звернення вироку до виконання - залишити застосований.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.

Суддя