РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 травня 2024 року м. Рівне№460/4612/24

Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Нор У.М., після одержання позовної заяви

ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких іших осіб", в частині не проведення перерахунку та не виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 16.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення (грошової компенсації за календарні дні невикористаної щорічної основної та щорічних додаткових оплачуваних відпусток, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби) розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.08.2022 по 16.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встаноавленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати відповідача виплатити щомісячне грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення (грошової компенсації за календарні дні невикористаної щорічної основної та щорічних додаткових оплачуваних відпусток, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби), розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.08.2022 по 16.12.2022, з урахуванням раніше виплачених суч та з одночасною компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пунку 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Ухвалою судду від 02.05.2024 позовну заяву залишено без руху.

Зазначена ухвала отримана позивачем. На виконання ухвали позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначає, що відповідно до ч.1 та ч. 2 ст 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. Також позивач зазначає що листом №272/1 від 23.03.2024 віськової частини НОМЕР_1 повідомив останю про суми що нараховані та виплачені при звільненні. Таким чином позивач вважає, що саме з дати отримання листа тобто з 25.03.2024 слід обчислювати тримісячний строк визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Просить поновини строк зверненняи до суду.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали адміністративної справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд зазначає таке.

Даний адміністративний позов до суду було подано позивачем 25.04.2024, в якому останній просив, зокрема, зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату за період з 01.08.2022 по 16.12.2022 грошового забезпечення, а з одночасною компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пунку 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

При цьому, з витягу із наказу начальника регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 16.12.2022 №345 (по стройовій частині) судом встановлено, що позивач виключений зі списків особового складу частини та знятий зі всіх видів забезпечення з 17.12.2022.

Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

астиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту).

Разом з тим, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст.122 цього Кодексу.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Так, відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з п.1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину було безумовною підставою для продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України на строк дії такого карантину.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

Разом із тим, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022) не було обмежене будь-яким строком.

Натомість строк, визначений ч.1 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022), був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

В даному ж випадку, спірні правовідносини виникли уже за нової редакції положень ст.233 КЗпП України, а отже до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, який в силу п.1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України був продовжений на строк дії карантину та скінчився 30.06.2023.

Таким чином, саме з 01.07.2023 підлягають застосуванню строки, визначені статтею 233 КЗпП України.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, а також в постанові Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №140/2168/23.

На момент звільнення позивача з військової служби, тобто 17.12.2022, ч.2 ст.233 КЗпП України діяла редакція, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежується трьома місяцями, однак цей строк був продовжений на строк дії карантину, який відмінено 30.06.2023.

Таким чинном строк звернення до суду з даними позовними сплив 01.10.2023.

Однак, позовну заяву подано 25.04.2024, тобто після закінчення трьохмісячного строку з дня закінчення строку дії карантину, відтак позивачем пропущений строк звернення до суду.

З приводу заяви про поновлення строку звернення до суду суд зауважує, що отримуючи грошове забезпечнння у спірний період сторона позивача не могла не знати про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів. При цьому, сторона позивача в цей проміжок часу взагалі не зверталася до відповідача за відповідними роз`ясненнями, чи з претензіями стосовно такого розміру виплати. За таких обставин, стороною позивача безпідставно пропущено строк звернення до суду.

Посилання позивача що строк звернення до суду потрібно обраховувати з мометну отримання ним листа №272/1 від 25.03.2024, судом відхиляються та зазначається наступне. Отримання позивачем листа сторони відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого сторона позивача повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли сторона позивача почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Суд наголошує, що в будь-якому випадку, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування (постанова Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №640/20314/20).

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Проте, позивач, пропустивши строк звернення до суду, не наводить жодних обґрунтованих причин пропуску строку звернення до суду, які були об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення чи пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку звернення до суду без поважних причин, шляхом повернення позовної заяви.

Вирішення окремого процесуального питання проводиться з врахуванням відпустки головуючого судді.

Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом у справі №460/4612/24 та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 27 травня 2024 року

Суддя У.М. Нор