ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року

м. Київ

справа № 331/1074/23

провадження № 61-18608 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Геннадій Олександрович,

відповідач - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, на постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В. від 22 листопада

2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі -

АТ «Ощадбанк», Банк) про визнання протиправною відмови у проведенні реструктуризації та зобов`язання АТ «Ощадбанк» провести реструктуризацію за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що між ОСОБА_1

та АТ «Ощадбанк» було укладено кредитний договір від 25 вересня 2007 року № 657, за умовами якого вона отримала кредитні кошти в розмірі 28 000,00 доларів США з терміном повернення до 25 вересня 2027 року під 12,5 % річних. Кредитні кошти були отримані для купівлі квартири за адресою:

АДРЕСА_1 , яка була передана в іпотеку за вищевказаним договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. за реєстраційним № 5792.

Позивачі вказували, що 25 вересня 2007 року між ОСОБА_2

та АТ «Ощадбанк» було укладено договір поруки № 657-1Н, згідно з яким

ОСОБА_2 зобов`язувався відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за вищевказаним кредитним договором від 25 вересня 2007 року № 657.

У травні 2015 року АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до них про стягнення заборгованості за кредитним договором. У жовтні 2015 року вони звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2018 року

у справі № 333/3246/15-ц, яке було залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року, позов ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит

від 25 вересня 2007року № 657 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657 у розмірі

22 416,27 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 2 272,11 доларів США, пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 101,81 доларів США, 46,81 доларів США пені за прострочення сплати кредиту, 21,10 доларів США - 3 % річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, 9,72 доларів США - 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, 9,72 доларів США - 3% річних за прострочення сплати кредиту та 4 872 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного суду

від 16 січня 2019 року в частині вирішених позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по відсотках, пені та 3% річних скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором про іпотечний кредит від 25 вересня

2007 року № 657 у розмірі 34 867,82 доларів США, в тому числі: 22 416,27 доларів США - заборгованість по кредиту, по відсоткам в сумі 785,49 доларів США, заборгованість за пенею 12,97 доларів США, 3% річних на прострочені суми в розмірі 19,92 доларів США, а всього 818,38 доларів США.

30 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до АТ «Ощадбанк» спільну заяву (вх. №581412021-001 від 06 липня 2021 року) про проведення реструктуризації заборгованості кредиту згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», разом з необхідними додатками до вказаної заяви.

22 вересня 2022 року АТ «Ощадбанк» було письмово відмовлено в проведенні реструктуризації з тих підстав, що станом на 01 січня 2014 року у позичальника обліковувалась заборгованість за відсотками в розмірі 244,95 доларів США,

що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважали вказану відмову незаконною, у зв`язку з чим просили суд: визнати протиправною відмову АТ «Ощадбанк» у наданні реструктуризації за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657, укладеному між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України «Про споживче кредитування», у редакції змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ та зобов`язати АТ «Ощадбанк» провести вказану реструктуризацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у складі судді Антоненко М. В. від 29 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправною відмову АТ «Ощадбанк» у наданні реструктуризації за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657, укладеному між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , у порядку, передбаченому Законом України «Про споживче кредитування» у редакції змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Зобов`язано АТ «Ощадбанк» провести реструктуризацію за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657, укладеному між ВАТ «Ощадбанк» та

ОСОБА_1 , у порядку, передбаченому Законом України «Про споживче кредитування», у редакції змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Рішення районного суду мотивовано тим, що дії банку щодо відмови у проведенні реструктуризації позбавили позивачів їх гарантованого законом права на проведення реструктуризації зобов`язання за кредитним договором в іноземній валюти, тому права позивачів підлягають поновленню шляхом визнання протиправною відмови у проведенні реструктуризації та зобов`язання провести реструктуризацію відповідно до Закону України «Про споживче кредитування»,

у редакції змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Наявність невиконаного судового рішення про стягнення кредиту не перешкоджає застосуванню вказаного Закону України.

Посилався на відповідні судові рішення Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2023 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на 01 січня 2014 року за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657 відповідно до розрахунку заборгованості, наданого банком, обліковувалась прострочена заборгованість за процентами у сумі 244,95 дол. США. При цьому, позивачі не надали доказів їх погашення на день подачі заяви про проведення реструктуризації, тому відповідно до підпункту 1 пункту 7 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» їх кредитні зобов`язання не підлягали реструктуризації й, відповідно, відповідачем правомірно відмовлено у її проведенні.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що відсутні підстави вважати про виконання однієї із обов`язкової умови, передбаченої законом для проведення реструктуризації, а саме, що предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання ОСОБА_2 (майнового поручителя), за умови відсутності у його власності іншого житлового нерухомого майна, оскільки ОСОБА_2 має на праві спільної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому ОСОБА_1 в іпотечній квартирі не проживає, а разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 та сином проживає за адресою: АДРЕСА_3 , частина якої на праві власності належить її чоловіку.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що позивачами не надано необхідних для проведення реструктуризації документів, тому в банку були відсутні підстави для проведення реструктуризації в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» відповідно до поданої позивачами заяви та наданих ними документів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 331/1074/23 з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

17 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Г. О., мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, так як не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 07 вересня

2022 року у справі № 274/6004/21, від 20 жовтня 2022 року № 381/3302/21,

від 26 квітня 2023 року № 209/800/22, від 22 червня 2023 року № 593/1509/21,

від 28 червня 2023 року № 756/16109/21 у подібних правовідносинах, які врегульовують питання реструктуризації кредиту в разі наявності судового рішення про стягнення боргу, погашеної заборгованості до дня проведення реструктуризації.

Вказує, що висновки апеляційного суду про наявність у позичальника заборгованістю станом на 01 січня 2014 року по відсоткам в розмірі

244,95 дол. США, є помилковими, так як вказана заборгованість була за строковими відсотками, які нараховуються та погашаються кожного місяця, проте суд апеляційної інстанції невірно розмежував строкову та прострочену заборгованість.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки банком було відмовлено в реструктуризації кредиту з однієї підстави наявність строкової заборгованості по процентам по кредиту, відмова в реструктуризації кредиту взагалі не містила такої підстави як наявність іншого майна. При цьому судом не було належним чином досліджено питання щодо наявності у майнового поручителя іншого майна, і не взято до уваги того, що договір іпотеки від 25 вересня 2007 року підписано лише ОСОБА_1 , іпотечна квартира, в якій вона прописана, є єдиним житлом у її власності, тому вона має право на реструктуризацію вказаного кредиту.

Крім того, судом невірно застосовано норми матеріального права щодо обмеження права на реструктуризацію кредитів, оскільки згідно з положеннями Закону України «Про споживче кредитування», реструктуризація можлива за наявності однієї умови, а не одночасно всіх, як вирішив суд.

Звертає увагу на те, що закон не передбачає випадків набуття предмета іпотеки подружжям та не визначає, що реструктуризації не підлягає кредит, якщо один з подружжя, який не є іподекодавцем за договором іпотеки має частку в іншому житлі.Закон чітко зазначає, що якщо позичальник, він же іпотекодавець не має іншого житла, то має право на реструктуризацію кредиту.

Також, вказує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позичальник не подав до банку необхідні документи для реструктуризації, так як до банку було надано усі необхідні документи, які передбачені Законом України «Про споживче кредитування», і будь-яких інших документів Банк не вимагав. При цьому, листом банку від 22 вересня 2022 року в проведенні реструктуризації не було відмовлено у зв`язку із відсутністю усього пакету документів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від «АТ Ощадбанк» на касаційну скаргу, в якому, зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, постанова суду ухвалена з дотриманням норм права, є законною та обґрунтованою. Зазначає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про неможливість проведення Банком реструктуризації на підставі пункту 7 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», так як підстави для проведення реструктуризації відсутні, а на Банк не може бути покладено обов`язок її незаконного проведення, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Г. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що25 вересня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк», та

ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит № 657 на суму

28 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі

12,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором

(т. 1, а. с. 9-13).

Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору, кредит надається на 240 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 25 вересня 2027 року на придбання двохкімнатної квартири, за договором купівлі-продажу від 25 вересня 2007 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.5 Кредитного договору та Додатком до кредитного договору «Розрахунок ануїтетних платежів» встановлено що щомісячний платіж по кредиту становить 328,00 доларів США шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 25 жовтня 2007 року на відповідні позичкові рахунки позичальника. Сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 25 вересня 2027 року.

25 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Ощадбанк», та боржником ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 657-1п (т. 1, а. с. 14-16).

Відповідно до пункту 1.1 Договору поруки, поручитель ОСОБА_2 зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов`язання за Кредитним договором від 25 вересня

2007 року № 657, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

25 вересня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк», та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 657-іф, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. за № 5792 (т. 1, а. с. 17-19).

Згідно з пунктом 1.2 Іпотечного договору, предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: квартира (реєстраційний номер 20385780), загальною площею 42,91 кв. м, житловою площею 27,48 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 1.3 Іпотечного договору, право власності Іпотекодавця на нерухоме майно підтверджується: Договором купівлі-продажу, посвідчений

25 вересня 2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. за реєстровим номером 5790.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору про іпотечний кредит

АТ «Ощадбанк» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитом.

01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до АТ «Ощадбанк» про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними.

23 серпня 2018 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/3246/15-ц за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було достроково стягнуто кредитну заборгованість за кредитним договором

від 25 вересня 2007 року № 657 в сумі 22 416,27 дол. США - заборгованість

за кредитом, 2 272,11 дол. США - заборгованість за відсотками, 101,81 дол. США - за пенею, 46,81 дол. США - за прострочення кредиту, 21,10 дол. США - 3% річних

та 4 872,00 грн судового збору, що є в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У задоволенні зустрічного позову відмовлено

(т. 1, а. с. 131-136).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін (т. 1, а. с. 137-143).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня

2019 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках, пені та 3% річних скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2018 року в частині стягнення заборгованості

по відсотках, пені та 3% річних змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» 785,49 доларів США - заборгованість за відсотками, 12,97 дол. США - заборгованість за пенею, 19,92 дол. США - 3% річних за прострочення суми (т. 1, а. с. 23-28).

06 липня 2021 до Банку надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором

від 25 вересня 2007 року № 657, згідно з вимогами пункту 7 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

22 вересня 2022 року АТ «Ощадбанк» за № 107.20-1299\29730/2022-07 відмовило

у задоволенні заяви щодо проведення реструктуризації заборгованості за зазначеним кредитним договором у зв`язку з тим, що станом на 01 січня 2014 року за кредитним договором від 25 вересня 2007 року № 657 обліковувалась заборгованість за відсотками в сумі 244,95 дол. США, що суперечить вимогам пункту 7 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (т. 1, а. с. 22).

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції на час укладення договору про іпотечний кредит) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною сьомою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначається, що позичальник не має права відкликати згоду щодо: споживчих кредитів, забезпечених іпотекою; споживчих кредитів на придбання житла.

Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-1X «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» передбачає реструктуризацію кредитів, укладених в іноземній валюті, забезпечення за якими виступає житлова нерухомість.

Таким чином, Закони України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів» передбачають, що споживчим кредитом може бути іпотечний кредит, укладений з фізичною особою на купівлю чи під заставу житлової нерухомості.

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 409/1398/18, провадження № 61-8551 св 21, зазначено, що договір про іпотечний кредит, який було укладено з АТ «Ощадбанк», регулюється положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».

Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

23 квітня 2021 року набрав чинності Закон № 1381-IX і розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7.

Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно зі

статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 ЗК України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:

- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов`язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;

- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;

- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» законодавець встановив два варіанти строків для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов`язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили:

- заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

Відповідно до частини четвертої пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються:

- прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) позичальника;

- найменування кредитодавця (повне або скорочене);

- інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява;

- інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника);

- інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса);

- інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя;

- документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя)..

Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об`єкт нерухомого майна, віднесений до об`єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника

(особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб`єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів.

У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених в цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 1.5 договору визначено, що позичальник зобов`язується щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїтетними платежами в сумі 328 доларів США шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 25 жовтня

2007 року на відповідні позичкові рахунки позичальника. Сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 25 вересня 2027 року.

Відповідно до пункту 1.6.1.1 договору, нарахування процентів здійснюється, починаючи з дня видачі кредиту до закінчення строку, вказаного в пункті 1.2 договору. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом. Сплата процентів здійснюється позичальником з першого дня по останній день платіжного періоду включно (під платіжним періодом розуміється період, в якому позичальник повинен сплатити черговий платіж згідно графіку погашення і дорівнює 30дням).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за кредитним договором

від 25 вересня 2007 року № 657, укладеному між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , станом на 01 січня 2014 року за зазначеним кредитним договором обліковувалась заборгованість за процентами у сумі 244,95 доларів США (т. 1 а. с. 115), що також підтверджується розрахунком відсотків за користування кредитом при подачі позовної заяви у 2015 році до Комунарського районного суду м. Запоріжжя про солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитом. Так, за період з 23 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року, тобто станом на 01 січня 2014 року сума несплачених (прострочених) відсотків складає 237,18 доларів США. За період з 01 січня 2014 року по 28 січня 2014 року нараховано 228,03 доларів США, у зв`язку з чим сума прострочених відсотків складає 465,21 доларів США.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2018 року

у справі № 333/3246/15-ц було встановлено, що ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим 27 березня 2015 року банк направив на адресу боржників досудову вимогу про погашення заборгованості у тридцятиденний строк в загальній сумі 23 129,92 доларів США. Цим же рішенням

з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку солідарно стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657 в сумі 22 416,27 доларів США - заборгованості за кредитом, 2 272,11 доларів США - заборгованості за відсотками, 101,81 доларів США - за пенею, 46,81 доларів США - за прострочення кредиту, 21,10 доларів США -3% річних та 4 872,00 грн судового збору.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором, мала прострочену заборгованість, що й було підставою для направлення банком вимоги від 27 березня 2015 року про дострокове погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657, а в подальшому звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , оскільки вимога банку про погашення заборгованості боржниками виконана не була.

Отже, дослідивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що станом на 01 січня 2014 року за договором про іпотечний кредит

від 25 вересня 2007 року № 657, відповідно до розрахунку заборгованості наданого банком, у позивачів обліковувалась прострочена заборгованість за процентами у сумі 244,95 доларів США, позивачі не надали доказів їх погашення на день подачі заяви про проведення реструктуризації, тому відповідно до підпункту 1 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» їх кредитні зобов`язання не підлягали реструктуризації й, відповідно відповідачем правомірно відмовлено у її проведенні.

Таким чином, доводи касаційної скарги про відсутність у позичальника простроченої заборгованості з 23 грудня 2013 року і станом на 01 січня 2014 року по відсоткам в розмірі 244,95 дол. США, а наявність строкової, є помилковими, спростовуються матеріалами справи, так як була погашена 29 січня 2014 року, тобто поза межами строку встановленому Законом України «Про споживче кредитування».

Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що предметом іпотеки є двокімнатна квартира загальною площею 42,91 кв. м, житловою площею 27,45 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності в рівних частках, оскільки була придбана колишнім подружжям під час шлюбу.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2015 року

у справі № 332/3091/15-ц, яке набрало законної сили 11 вересня 2015 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Згідно з даних реєстру речових прав на нерухоме майно (інформація

від 29 червня 2021 року № 263553150) вищезазначена квартира, яка є предметом іпотеки залишається за позичальником ОСОБА_1 .

У заяві на реструктуризацію від 30 червня 2021 року позичальник ОСОБА_1 вказує, що вона фактично проживає разом з чоловіком ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 (батьком якого є ОСОБА_2 ) за адресою:

АДРЕСА_3 , частина якої належить на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується доданою до заяви інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 червня 2021 року № 263800211. Окрім частини даної квартири, ОСОБА_3 також належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 . У той же час за місцезнаходженням предмета іпотеки у квартирі за адресою :

АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 (фінансовий та майновий поручитель) разом з дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 20-22).

При цьому, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 червня 2021 року № 263553539 за ОСОБА_2 зареєстрована на праві спільної власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, зі змісту заяви про реструктуризацію від 30 червня 2021 року, яка підписана ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адресована АТ «Ощадбанк», вбачається, що у квартирі, яка є предметом іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 (фінансовий та майновий поручитель) разом з дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має на праві власності інше житлове майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому ОСОБА_1 в іпотечній квартирі не проживає, а разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 та сином від першого шлюбу проживає за адресою:

АДРЕСА_3 , частина якої на праві власності належить її чоловіку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави вважати про виконання однієї із обов`язкової умови, передбаченої законом для проведення реструктуризації, що предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання ОСОБА_2 (майнового поручителя), за умови відсутності у його власності іншого житлового нерухомого майна.

Крім того, судом встановлено, що позивачами разом із заявою не були подані всі необхідні офіційні документи, зазначені у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», які дали б можливість на підставі офіційних даних визначити склад сім`ї боржників та відповідно сукупно їх майновий стан, тому в банку були відсутні підстави для проведення реструктуризації в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» відповідно до поданої позивачами заяви та наданих ними документів.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачами не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про право у боржників на реструктуризацію заборгованості за договором про іпотечний кредит на підставі Закону України «Про споживче кредитування».

Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції відповідних правових висновків Верховного Суду є безпідставними, так як справи не є подібними, а суд у кожній справі виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки банком було відмовлено в реструктуризації кредиту з однієї підстави наявність строкової заборгованості по процентам по кредиту, а не з таких підстав як наявність іншого майна або неподання інших документів, є безпідставними, так як суд ухвалює судове рішення відповідно до обставин і доказів, поданих сторонами.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у постанові суду апеляційної інстанції, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката

Працевитого Г. О., залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць