Постанова

Іменем України

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 619/4644/18

провадження № 61-17957св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмила Михайлівна,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Маміної О. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Олійник Л. М., про визнання недійсною відмови від спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_4 .

За ОСОБА_4 зареєстроване таке майно: земельна ділянка площею 0,1350 га, розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6322083002:00:000:0324; будинок незавершеного будівництва, розташований за тією ж адресою.

20 жовтня 2010 року заведена спадкова справа у Спадковому реєстрі за № 50138342. Спадщину досі ніхто не прийняв.

Позивачка проживала та була зареєстрована на момент смерті за однією адресою зі спадкодавцем. У шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини вона помилково подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини.

Позивачка зазначала, що відмовилася від спадщини після того, як юристи неправильно роз`яснили їй статтю 1282 ЦК України, зокрема, що якщо вона не відмовиться від спадщини, то вона може позбутися не тільки спадкового майна, але й свого власного майна. Внаслідок цього вона не могла правильно розуміти правові наслідки відмови від спадщини.

26 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ХМНО Олійник Л. О. з заявою про відкликання заяви про відмову від спадщини після померлого ОСОБА_4 , однак 27 квітня 2018 року отримала відповідь про те, що відкликання відмови є неможливим.

Крім того, позивачка не може оформити в установленому порядку спадщину та отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на нерухомість та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, які були втрачені спадкодавцем.

ОСОБА_1 просила:

визнати її відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (номер у Спадковому реєстрі 50138342) недійсною;

визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1350 га, кадастровий номер 6322083002:00:000:0324, розташовану на АДРЕСА_1 , та будинок, незавершений будівництвом, за тією ж адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано відмову від спадщини ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (номер у Спадковому реєстрі 50138342) недійсною.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1350 га, кадастровий номер 6322083002:00:000:0324, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 червня 2008 року № 010869300564).

Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

позивачка помилково підписала заяву про відмову від спадщини, оскільки неправильно розуміла предмет та наслідки такої заяви. Внаслідок цього вона фактично втратила право та можливість користуватися й розпоряджатися спадковим майном, вартість якого істотно перебільшувала розмір кредиторських вимог;

зміст заяви про відмову від спадщини суперечить вимогам наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зокрема щодо подачі таких заяв (у пункті 3.14 Глави 10 вказано, що прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна). Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. У заяві, поданій позивачкою, вказано «відмовляюсь від належної мені частини спадкового майна»;

вимоги про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини на підставі статей 229 і 233 ЦК України та визнання права власності на спадкове майно є обґрунтованими.

ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

ОСОБА_2 як особа, яка не брала участь у справі, посилалася на те, що суд першої інстанції вирішив питання про її права та інтереси, оскільки спірне майно належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03 грудня 2009 року, укладеним між нею і ОСОБА_4 ;

суд першої інстанції цих обставин не з`ясував та не залучив до розгляду справи у порядку статті 51 ЦПК України ОСОБА_2 , яка згідно з доданих документів на день відкриття спадщини була власником спірного майна.

Аргументи учасників справи

11 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 03 серпня 2023 року), в якій просить:

скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;

передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд не повідомляв ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, та про відкриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою. Були порушені всі можливі засади цивільного судочинства, адже справа розглядалася односторонньо без засад змагальності, законності, верховенства права, рівності учасників процесу, передбачених статтею 2 ЦПК України.

позивачка не отримувала жодних повідомлень про судові засідання в суді апеляційної інстанції, що призвело до порушення її права на справедливий судовий розгляд і змагальність сторін. ОСОБА_1 не могла скористатися можливістю брати участь в процесі та належно здійснювати свої процесуальні права та обов`язки з метою захисту своїх прав;

Верховний Суд неодноразово зазначав, що неповідомлення учасника про розгляд справи в суді апеляційної інстанції є обов`язковою підставою для скасування його постанови відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України;

відповідно до наданої Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру засвідченої копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 487281, виданого ОСОБА_4 , на ній не міститься відміток про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 . Крім того, згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 30 червня 2017 року спірна земельна ділянка станом на вказану дату належала ОСОБА_4 . Ці обставини підтверджують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову і спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 .

У травні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_5 , в якому просила:

касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що:

позивачка була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Повістки про судові засідання в апеляційному суді неодноразово направлялися позивачці на вказану нею адресу, проте вона ухилялася від їх отримання. Апеляційний суд здійснив запит на отримання інформації про зареєстроване місце її проживання і після отримання відповіді надіслав судову повістку за зареєстрованою адресою ОСОБА_1 , яку вона вкотре не отримала. Крім того, апеляційний суд повідомив позивачку про останнє судове засідання шляхом оприлюднення відповідного оголошення на веб-порталі «Судова влада»;

аргумент касаційної скарги про те, що на копії державного акту на право власності на спірну земельну ділянку відсутня відмітка про перехід права власності до ОСОБА_2 , зводиться до переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, ОСОБА_2 надала копію державного акту, на якому була така відмітка.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

02 травня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 квітня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 квітня 2023 року у справі № 522/18010/18; від 06 лютого 2019 року у справі № 234/8333/16-ц; від 08 травня 2019 року у справі № 2-2581/11; від 20 листопада 2019 року у справі № 2-2403/2007; від 22 січня 2020 року у справі № 759/1958/15-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 635/3114/16-ц; від 26 лютого 2020 року у справі № 336/6515/17; від 26 лютого 2020 року у справі № 505/3408/14-ц; від 17 березня 2020 року у справі № 194/1276/15-ц; від 08 квітня 2020 року у справі № 360/375/18; від 15 квітня 2020 року у справі № 370/2754/14-ц; від 30 липня 2020 року у справі № 755/13782/15-ц; від 12 серпня 2020 року у справі № 225/4880/17; від 19 серпня 2020 року у справі № 303/5161/19; від 02 вересня 2020 року у справі № 203/1235/17; від 21 жовтня 2020 року у справі № 202/7607/14-ц; від 11 листопада 2020 року у справі № 495/639/17; від 02 грудня 2020 року у справі № 617/1322/15-ц; від 03 лютого 2021 року у справі № 638/15016/14-ц; від 24 лютого 2021 року у справі № 361/8730/15-ц; від 24 лютого 2021 року у справі № 466/5632/14-ц; від 10 березня 2021 року у справі № 761/26280/17; від 24 березня 2021 року у справі № 211/1971/15-ц; від 10 березня 2021 року у справі № 761/26280/17; від 24 березня 2021 року у справі № 211/1971/15-ц; від 21 квітня 2021 року у справі № 642/8473/14-ц; від 27 квітня 2021 року у справі № 184/104/17; від 12 травня 2021 року у справі № 216/3765/16-ц; від 11 серпня 2021 року у справі № 567/955/15-ц; від 11 серпня 2021 року у справі № 545/690/18; від 29 вересня 2021 року у справі № 202/1824/20; від 22 вересня 2021 року у справі № 369/9465/20; від 29 вересня 2021 року у справі № 520/16369/13-ц; від 29 вересня 2021 року у справі № 336/7603/13-ц; від 17 листопада 2021 року у справі № 760/21831/18; від 03 листопада 2021 року у справі № 205/5106/15-ц; від 04 листопада 2020 року у справі № 505/5007/15-ц; від 24 листопада 2021 року у справі № 753/5990/17; від 14 грудня 2021 року у справі № 370/1226/15-ц; від 19 січня 2022 року у справі № 325/2132/19; від 02 лютого 2022 року у справі № 127/2-4507/09; від 09 лютого 2022 року у справі № 344/11947/20; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини третьої статті 3 ЦПК України).

Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).

Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи (статті 361 ЦПК України

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (частина перша статті 366 ЦПК України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Наприклад, Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).

Касаційний суд неодноразово звертав увагу, що кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу однієї із сторін та не встановивши, чи була вона вручена іншій стороні та чи була вона повідомлена про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавляє таку сторону можливості надати зауваження щодо поданої у її справі апеляційної скарги та не виконує свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року в справі № 363/2990/17 (провадження № 61-46607св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 761/38886/19 (провадження № 61-3263св20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 592/3977/16-ц (провадження № 61-8002св20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2022 року в справі № 757/34078/14 (провадження № 61-9895св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 344/18282/19 (провадження № 61-1141св22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року в справі № 343/136/21 (провадження № 61-8864св22)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2024 року в справі № 2-6544/10 (провадження № 11-4зва24) вказано, що:

«6.10. Суд, з огляду на свою практику з окресленого питання, виснував, що національний суд, розглянувши подану у справі заявниці апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявниці або чи була заявниця повідомлена про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив її можливості надати зауваження щодо поданої у її справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін (пункт 9 розділу I рішення у справі «Яковлєва проти України»).

6.11. Суд у додатку до зазначеного рішення також послався на пункти 43-47 свого ж рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03.

6.12. У свою чергу, в пункті 43 рішення у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковим і таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було ухвалено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде їй сплачена; така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Скасування такого судового рішення прирівнюється до втручання у право особи на мирне володіння майном (див., серед інших, «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява N 28342/95, пункт 74).

6.13. У пункті 46 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що «…Скасування обов`язкового до виконання рішення позбавило заявника впевненості в обов`язковому рішенні суду та позбавило можливості отримати кошти, яких він легітимно очікував».

6.14. За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 ЄСПЛ констатував порушення щодо неї при розгляді справи за її позовом до Управління ПФУ пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з несправедливістю цивільного провадження (неповідомлення заявниці про апеляційну скаргу відповідача та про провадження в апеляційному суді), а також статті 1 Першого протоколу до Конвенції (втручання у мирне володіння майном). За висновком ЄСПЛ, мало місце скасування ухваленого на користь заявниці рішення усупереч принципу юридичної визначеності: орган Пенсійного фонду України подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, ухвалене на користь заявниці (про яке він знав принаймні з вересня 2011 року) 10.01.2014, посилаючись як на єдину підставу для затримки на проведення «інвентаризації» рішень у справах з питань нарахування пенсії. Апеляційний суд (відповідно до висновку ЄСПЛ) безпідставно поновив строк для подання апеляційної скарги і скасував рішення суду першої інстанції».

У справі, що переглядається:

у позовній заяві позивачка ОСОБА_1 зазначила своє місце проживання за адресою: квартира АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 1, 7);

в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції особа, яка не брала участь у справі та подала скаргу, - ОСОБА_2 вказала іншу адресу ОСОБА_1 , а саме: будинок АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 152);

ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 , роз`яснено учасникам справи подати у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження (т. 1, а. с. 203-204). Копія цієї ухвали разом із копією апеляційної скарги на 13 арк. направлена ОСОБА_1 на адресу, вказану ОСОБА_2 в апеляційній скарзі - будинок АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 205);

ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 січня 2023 року розгляд справи призначено на 15 березня 2023 року о 12 год 00 хв. (т. 1, а. с. 206);

відповідно до довідки в. о. начальника відділу документального забезпечення та контролю Гетман Є. станом на 11 січня 2023 року поштова кореспонденція Харківського апеляційного суду не направляється до населених пунктів, у яких призупинена робота поштових відділень відповідно до Переліку населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та АТ «Укрпошта» не пересилає поштові відправлення згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (зі змінами). Відповідно до приєднаного до довідки скріншоту з офіційного сайту АТ «Укрпошта» відділення 62332 у селищі Лісному на той момент не функціонувало (т. 1, а. с. 213, 214);

судова повістка про засідання, призначене на 15 березня 2023 року, направлена ОСОБА_1 на адресу: будинок АДРЕСА_1 , повернута з відміткою «відділення закрите с. Лісне» (т. 1, а. с. 235-236);

у відповіді від 29 червня 2023 року № 133366 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит судді Харківського апеляційного суду Яцини В. Б. місцем реєстрації ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_3 (т. 2, а. с. 130-131). На цю адресу Харківський апеляційний суд повторно надіслав ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги (т. 2, а. с. 133);

у матеріалах справи відсутні дані про вручення ОСОБА_1 копії ухвали Харківського апеляційного суду від 30 січня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги.

Таким чином, на момент перегляду справи в апеляційному порядку апеляційному суду було відомо, що відсутні дані про вручення ОСОБА_1 копій ухвали Харківського апеляційного суду від 30 січня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги представника ОСОБА_2 . За таких обставин, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , не встановив, чи була вона вручена ОСОБА_1 , чи була вона повідомлена про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, внаслідок чого позбавив її можливості надати зауваження щодо поданої у її справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін. А тому зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України)

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції необґрунтовані.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Повістки про виклик у судове засідання на 02 серпня 2023 року були направлені апеляційним судом на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 : квартира АДРЕСА_3 , проте повернулися із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а. с. 136-137, 140-141).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков