ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" травня 2024 р. м. Київ Справа № 910/5493/24

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали заяви (вх.№48/24 від 27.05.2024) ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви

за заявою: ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до: 1) ОСОБА_2

АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2

2) Миронівської міської ради

08801, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Соборності, будинок 48, код ЄДРПОУ 04054984

встановив:

До Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх.№48/24 від 27.05.2024) шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії, здійснювати в Державному кадастровому реєстрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га, у тому числі щодо поділу, розділу, об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га, реєстрації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення, площею 5,2004 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га, з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства, на (код КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами с. Коритище (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу №13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області, та технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га, що розташована за межами с. Коритище (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу №13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області; заборони Миронівській міській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га, з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства, на (код КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами с. Коритище, (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу №13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області, а саме: надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проектів землеустрою та іншої землевпорядної документації, передавати в оренду, передавати в постійне користування, передавати у власність та інше - до виконання рішення суду.

Забезпечення позову обґрунтовано тим, що невжиття зазначених заходів може унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача за захистом яких позивач планує звернутися до суду, у випадку задоволення позову, а також у випадку задоволення позову в межах адміністративного судочинства, із яким заявник також має намір звернутися, що, на думку заявника, являється передумовою для забезпечення позову відповідно до статей 136 та 137 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

З урахуванням позиції, що викладена у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процессу.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оцінка матеріалів заяви та висновки суду.

В обґрунтування забезпечення позову, заявником зазначено, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити ефективне поновлення порушених прав позивача за захистом яких він може звернутися до суду із позовною заявою, у разі задоволення позову, а також у випадку задоволення позову в межах адміністративного судочинства, з яким заявник також має намір звернутися.

Заявник вказує на те, що на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Київській області №10-5823/15-14-сг від 22.09.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства Припіялу Андрію Васильовичу на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області та надано в оренду позивачу земельну ділянку, загальною площею 5,2004 га (кадастровий номер 3222983400:02:004:0031) для ведення фермерського господарства, строком на 35 років, розташовану на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області.

У зв`язку з тим, що договір оренди так і не було укладено у ОСОБА_1 виникла необхідність звернутись до Миронівської об`єднаної територіальної громади з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:004:0031.

У відповідь на адвокатський запит листом Миронівська міська рада від 22.03.2024 №02-37/1692 повідомило, що відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів. Договори оренди земельних ділянок міська рада укладає лише на підставі відповідного рішення, яке приймається на пленарному засіданні ради.

На 65 сесії Миронівської міської ради, яка відбулась 07.03.2024, рішення щодо укладення договору оренди відносно земельних ділянок за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:003 не прийняте на підставі статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у зв`язку із ненабранням більшості голосів. До Миронівської міської ради від 12.02.2024 надійшли звернення громадян, за якими відповідно до рішень суду визнано право на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві імені Стрільця села Коритище Миронівського району Київської області. Відповідно до схеми, що входить до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в межах Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області земельні ділянки накладаються на земельні ділянки за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031.

На 65 сесії Миронівської міської ради, яка відбулась 07.03.2024, прийняті рішення про надання дозволу на поділ земельних за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031.

Втім, як вказує заявник, після прийняття відповідачем-2 заяви позивача про укладення договору оренди земельної ділянки органом місцевого самоврядування не було прийнято жодного рішення. Тобто, відмова в укладенні договору оренди повинна була бути у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні сесії, а лист від 22.03.2024 №02-37/1692 не є рішенням органу місцевого самоврядування і не свідчить про розгляд заяви по суті.

З огляду на зазначене, як вказує заявник, він має намір звернутись з відповідним адміністративним позовом.

Рішенням Миронівської міської ради шістдесят п`ятої сесії восьмого скликання від 07 березня 2024 року № 5098-65-VIII «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (пай)», вирішено: 1. Надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення, площею 5,2004 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0031 з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства, на (код КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами с. Коритище, (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області 2. Розроблений проект землеустрою подати на затвердження на сесії Миронівської міської ради. 3. Надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної площею 5,2004 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0031, що розташована за межами с. Коритище, (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.

Заявник вважає вказане рішення протиправним і таким, що підлягає скасування, з огляду на таке.

Як вказує заявник, насправді ОСОБА_2 звернулась тільки 05.03.2024, а не 12.02.2024, як це зазначено у відповіді від 22.03.2024 № 02-37/1692, із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та поділу щодо земельної ділянки кадастровий номер № 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га, яка розташована за межами с. Коритище (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.

Підставою для такого звернення стало рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду України від 14.09.2016 у справі №371/383/16-ц, яким визнано право на земельну частку (пай) в розмірі 4,76 умовних кадастрових га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності колишнього АТ «Коритищанське» села Коритище Миронівського району Київської області.

Тобто, як вказує заявник, встановлено тільки право на отримання земельного паю в порядку спадкування за законом, проте, не встановлено жодним документом, що земельна ділянка кадастровий номер №3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га є тим самим земельним паєм, який закріплений за ОСОБА_2 за результатами жеребкування. У зв`язку з чим, заявник має намір подати клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи.

Крім того, як вказує заявник, ОСОБА_2 вже реалізувала своє право як особи - власника земельних часток (паїв) із земель колективної власності колишнього АТ «Коритищанське» села Коритище Миронівського району Київської області та їй виділили земельні ділянки у натурі (на місцевості), остання отримала державний акт на право власності на земельну ділянку і оформила право приватної власності на землю.

Тобто, за твердженням заявника, рішення Миронівської міської ради шістдесят п`ятої сесії восьмого скликання від 07 березня 2024 року № 5098-65-VІІІ є незаконним і таким, що порушує його права як орендаря та має бути скасованим.

Разом з тим, заявник вважає, що обраний ним захід забезпечення позову не вплине на можливість володіння земельною ділянкою.

Підсумовуючи наведене, на переконання заявника, обрані ним заходи забезпечення позову не порушують інтереси відповідачів і дозволять запобігти подальшому порушенню прав позивача.

Суд зауважує, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 01.04.2022 у справі №925/1615/21, зокрема, зазначається таке:

«Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).».

З огляду на викладене вище, метою вжиття заходів забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відтак, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.

Водночас, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №910/13208/19.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується:

- збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору;

- можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками.

Відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 заявляє про заборону державним кадастровим реєстраторам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії, здійснювати в Державному кадастровому реєстрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га та заборони Миронівській міській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га.

У рішенні № 5-рп/2011 від 16.06.2011 Конституційного Суду України (справа № 1-6/2011) наведено правовий висновок про те, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб учасників провадження, суспільства, держави в цілому, з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Суд наголошує на тому, що належність доказів спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто, під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Також суд відзначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначається, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову за доводами заявника про ймовірність наявності загрози виготовлення проекту землеустрою та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га, у зв`язку із чим вказана земельна ділянка припинить своє існування як об`єкт цивільного права, чи її відчуження іншим особам, з урахуванням зазначених вище обставин і тих позовних вимог, з якими заявник планує звернутися до суду, не відповідатиме вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін.

Судом також врахована відсутність пропозицій заявника до зустрічного забезпечення, хоча ним заявляється про заходи забезпечення, що зупиняють визначення користувача земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка, як не перебуває у користуванні позивача, так і, відповідно до заявлених заходів забезпечення, може бути обмежена в її використанні за призначенням іншими особами до вирішенні спору в судовому порядку, що, у свою чергу, може призвести до негативних наслідків та збитків, а також до порушення прав не тільки майбутніх учасників справи, а суспільства та держави в цілому, зокрема, у разі простою земель сільськогосподарського призначення без використання за цільовим призначенням.

За результатами дослідження та оцінки матеріалів заяви (вх.№48/24 від 27.05.2024) ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову, оскільки заявником не доведено належними доводами і доказами імовірності істотного ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в даній справі у разі невжиття таких заходів забезпечення позову і те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутися до суду, а також зважаючи на неспівмірність заходів до забезпечення позову та доказів, що підтверджують їх необхідність, збалансованості інтересів усіх сторін та суспільства і держави в цілому.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви (вх.№48/24 від 27.05.2024) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 28.05.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук