ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2024Справа № 910/678/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО"

про стягнення 1 486 661,27 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Коваленко А.І. (у порядку самопредставництва);

від відповідача: Слєсарєв І.Е. за ордером від 13.02.2024 року серії ВВ №1037791.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 486 661,27 грн., з яких: 942 000,00 грн. - основний борг, 383 871,44 грн. - пеня, 94 200,00 грн. - штраф, 26 556,66 грн. - 3 % річних, 40 033,17 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами 06.10.2022 року договору поставки нафтопродуктів № 16/22-СГ (далі - Договір) в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" утворилася заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій і компенсаційних виплат у наведених розмірах.

Одночасно з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" подало заяву від 18.01.2024 року про забезпечення вищенаведеного позову, в якій просило суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 1 486 661,27 грн., що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" чи в інших осіб.

Ухвалою від 19.01.2024 року в справі № 910/678/24 господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" від 18.01.2024 року про забезпечення позову.

Разом із тим, ухвалою від 22.01.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/678/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 13.02.2024 року. Крім того, цією ухвалою суд витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" відомості щодо формування останнім як покупцем за договором податкового кредиту за фактом поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" товару на підставі податкової накладної № 7, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" 04.02.2023 року та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2023 року за реєстровим № 9036977087, а також уточнювальні декларації (у разі їх складання) щодо нарахування податкового кредиту на підставі податкової накладної № 7, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" 04.02.2023 року та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2023 року за реєстровим № 9036977087.

06.02.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача від 06.02.2024 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на відсутність у матеріалах справи жодних первинних документів на підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" товару на суму 942 000,00 грн. У той же час, після отримання наведеного позову відповідачем було здійснено власну перевірку поданої звітності з ПДВ та виявлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" зареєструвало податкову накладну на відповідача за фактом неіснуючої поставки від 04.02.2023 року, і вказані податкові зобов`язання були помилково враховані бухгалтером відповідача у податковій звітності з ПДВ. У зв`язку з наведеним, 05.02.2024 року відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ з самостійним виправленням виявлених помилок за лютий 2023 року шляхом зменшення податкового кредиту на суму 61 626,00 грн. Отже, податкові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" з ПДВ не включають податковий кредит за фактом неіснуючої поставки позивачем товару від 04.02.2023 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 13.02.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" про долучення до матеріалів справи доказів, витребуваних у відповідача ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2024 року.

Крім того, до початку цього підготовчого засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 12.02.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій останній вказав, що усі твердження відповідача, разом із його діями щодо подання розрахунку коригування податкових зобов`язань, свідчать про його ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань з оплати отриманого від позивача товару, зокрема. шляхом зловживання довірою Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ". Слід зазначити, що у цій заяві по суті справи позивач також просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" докази помилковості включення бухгалтером відповідача суми ПДВ за спірною податковою накладною до власного податкового кредиту.

У підготовчому засіданні 13.02.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу, якою встановив відповідачу строк на подання заперечень до 23.02.2024 року, а також відклав підготовче засідання на 20.03.2024 року.

23.02.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача, в яких останній навів додаткові аргументи на спростування обґрунтованості вимог позивача. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" вказало, що його податковий облік не включає податкового кредиту за фактом неіснуючої поставки за податковою накладною від 04.02.2023 року.

04.03.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 04.03.2024 року про долучення до матеріалів справи доказів щодо листування керівників сторін.

19.03.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача проти клопотання позивача від 04.03.2024 року про долучення до матеріалів справи доказів щодо листування керівників сторін.

У підготовчому засіданні 20.03.2024 року суд долучив подані учасниками справи документи до матеріалів справи. Крім того, суд без виходу до нарадчої кімнати продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/678/24 на 30 днів, а також постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 20.03.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/678/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 24.04.2024 року.

У судовому засіданні 24.04.2024 року оголошувалася перерва до 22.05.2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2024 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 06.02.2024 року та запереченнях.

У судовому засіданні 22.05.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 16/22-СГ (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупця товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СПБТ, ПБА (інших марок), а покупець, у свою чергу, - своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього Договору.

Вказаний правочин, а також додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4 та № 5 до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 Договору ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати (у тому числі часткової), узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу, про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), термін поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах.

Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною (пункт 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.4 цієї угоди товар вважається прийнятим покупцем за якістю згідно паспорта якості заводу-виробника, а за кількістю - згідно товарно-транспортних документів.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом 100 % передплати. Постачальник має право поставити товар без отримання передплати враховуючи виробничі потреби покупця. Строк оплати в цьому випадку встановлюється 3 (три) банківських дні з дати приймання-передачі товару за видатковою накладною. Інший порядок, умови та строки розрахунків та поставки окремої партії товару можуть бути узгоджені сторонами у додаткових угодах.

Підставою для оплати товару є цей Договір та/або рахунок-фактура (пункт 3.3 Договору).

Відповідно до пункту 7.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє необмежений час до його припинення за згодою сторін або з інших обставин, а в частині проведення взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" посилалося на те, що на виконання умов Договору, а також зважаючи на отримане від відповідача засобами телефонного зв`язку замовлення, позивач підготував рахунок на оплату від 04.02.2023 року № 35 та проект видаткової накладної від 04.02.2023 року № 52 на поставку відповідачу вуглеводневого скрапленого газу марки СПБТ (код УКТ ЗЕД 2711 19 00 00) у кількості 18,84 тон за ціною 50 000,00 грн./1 т загальною вартістю 942 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 61 626,17 грн.). Копії означених документів були направлені на електронну адресу відповідача - goldenagro@ukr.net, а їх оригінали - надіслані уповноваженій особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" Слєсарєву Ігору Едуардовичу з використанням послуг перевізника "Нова Пошта" за накладною від 19.02.2023 року № 59000931591839.

Зважаючи на досвід довготривалої плідної співпраці між сторонами, а також враховуючи виробничі потреби покупця, позивач без отримання передплати вартості товару в порядку пункту 3.1 Договору поставив, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" прийняло партію товару (вуглеводневого скрапленого газу марки СПБТ) загальною вартістю 942 000,00 грн.

Разом із тим, відповідач, отримавши погоджений сторонами товар, не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" підписаний покупцем примірник відповідної видаткової накладної, а також не оплатив вартість фактично отриманої партії товару, заборгувавши таким чином постачальнику 942 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 942 000,00 грн. основного боргу, а також 383 871,44 грн. пені, 94 200,00 грн. штрафу, 26 556,66 грн. 3 % річних та 40 033,17 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасної оплати покупцем фактично отриманого ним товару.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" посилалося на відсутність у матеріалах справи жодних первинних документів на підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки відповідачу товару за видатковою накладною від 04.02.2023 року № 52 на суму 942 000,00 грн., оскільки такий товаророзпорядчий документ не був підписаний уповноваженим представником покупця, а фактична поставка позивачем товару на суму 942 000,00 грн. не здійснювалася.

З огляду на викладене, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За умовами частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Разом із тим, суд наголошує, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 року в справі № 905/49/15, від 29.11.2019 року в справі № 914/2267/18 та інших.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення, в редакції, чинній в лютому 2023 року), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення обов`язковими реквізитами первинного документа є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

За змістом приписів частин 3, 8 статті 19 Господарського кодексу України обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо не буде доведено зворотного.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Разом із тим, підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 року в справі № 910/23097/17.

У той же час, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 року в справі № 922/2115/19 сформувала наступний висновок: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження факту здійснення спірної поставки товару на суму 942 000,00 грн. за Договором Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" надало суду копії рахунку на оплату від 04.02.2023 року № 35 на суму 942 000,00 грн., підписаної представником позивача та скріпленої відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" видаткової накладної від 04.02.2023 року № 52 на поставку відповідачу вуглеводневого скрапленого газу марки СПБТ (код УКТ ЗЕД 2711 19 00 00) у кількості 18,84 тон за ціною 50 000,00 грн./1 т загальною вартістю 942 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 61 626,17 грн.) разом з доказами її направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО", а також оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 361 за період з 06.10.2022 року по 31.12.2023 року з відображенням факту реалізації 04.02.2023 року товарів і послуг 0000-000052 на суму 942 000,00 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" долучило до матеріалів справи копію податкової накладної від 04.02.2023 року № 7, складеної позивачем за результатами господарської операції з поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" товару на суму 942 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 61 626,17 грн.) та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2023 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної квитанції № 1 (реєстраційний номер документа 9036977087).

З метою встановлення обставин, зокрема, фактичного постачання товару покупцю та його прийняття ним, а також вчинення відповідачем (який під час розгляду справи заперечував факт спірної поставки), юридично значимих дій, у тому числі реєстрації відповідної податкової накладної, формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією з позивачем тощо, ухвалою від 22.01.2024 року господарський суд міста Києва витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" відомості щодо формування останнім як покупцем за договором податкового кредиту за фактом поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" товару на підставі податкової накладної № 7, складеної позивачем 04.02.2023 року та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2023 року за реєстровим № 9036977087, а також уточнювальні декларації (у разі їх складання) щодо нарахування податкового кредиту на підставі податкової накладної № 7.

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" вказувало, що позивач не повідомляв відповідача про реєстрацію податкової накладної від 04.02.2023 року № 7 та не відправляв її покупцю.

Разом із тим, на виконання вищенаведених вимог ухвали суду від 22.01.2024 року відповідач долучив до матеріалів справи копію податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" з податку на додану вартість за 2 місяць (лютий) 2023 року, зі змісту якої вбачається відображення відповідачем у його податковій звітності за цей період податкового кредиту (код рядка - 10, придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України зі ставкою 7 %) у розмірі 61 626 гривень, що повністю відповідає сумі ПДВ, зазначеній у видатковій накладній від 04.02.2023 року № 52 на поставку відповідачу вуглеводневого скрапленого газу марки СПБТ (код УКТ ЗЕД 2711 19 00 00) у кількості 18,84 тон за ціною 50 000,00 грн./1 т загальною вартістю 942 000,00 грн., та сумі ПДВ у поданій позивачем податковій накладній від 04.02.2023 року № 7.

У той же час, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про те, що він здійснив власну перевірку поданої звітності з ПДВ та виявив помилкове врахування бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" у податковій звітності з ПДВ податкових зобов`язань за фактом неіснуючої поставки позивачем товару 04.02.2023 року. З огляду на викладене, 05.02.2024 року відповідач подав до податкових органів уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2023 року шляхом зменшення податкового кредиту на суму 61 626 гривень.

Проте, суд критично оцінює означений уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань відповідача з ПДВ (як доказ нездійснення поставки позивачем товару), поданий до ГУ ДПС у місті Києві 05.02.2024 року, тобто після закінчення звітного 2023 року, оскільки подання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" такого уточнюючого розрахунку до Державної податкової служби України після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" до суду з даним позовом, а також після постановлення судом (та отримання відповідачем) ухвали від 22.01.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/678/24 (якою суд витребував у покупця відомості щодо формування останнім як покупцем за договором податкового кредиту за фактом поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" товару на підставі податкової накладної № 7, складеної позивачем 04.02.2023 року) не спростовує факту добровільного вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" юридично значимих дій з реєстрації відповідних податкових зобов`язань у спірному періоді та формування покупцем податкового кредиту за господарською операцією з поставки позивачем відповідачу товару на суму 942 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 61 626,17 грн.), тоді підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Посилання відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" з лютого 2023 року не зверталося до покупця з листами, вимогами, заявами та/або претензіями, спростовуються наявними у матеріалах справи копіями, зокрема, адресованої позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" претензії від 01.11.2023 року № 01-11/2023 року про підписання акту звірки взаєморозрахунків за Договором та сплату наявної у покупця заборгованості в сумі 942 000,00 грн. разом із доказами її направлення на зареєстровану адресу відповідача (опис вкладення від 02.11.2023 року, поштова накладна № 0214400621705 та фіскальний чек від 02.11.2023 року). Разом із тим, факт неотримання відповідачем цієї претензії позивача не спростовує звернення останнього до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" з відповідними вимогами та зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу, тоді як отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю позивача.

Суд звертає увагу на те, що коли сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і належним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Більше того, відповідно до статті 231 Податкового кодексу України платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального або спирту етилового, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального або спирту етилового, а також при здійсненні операцій, які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування.

В акцизній накладній зазначаються в окремих полях такі обов`язкові реквізити, як, зокрема, порядковий номер акцизної накладної з номером примірника; дата складання акцизної накладної; повна або скорочена назва юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник акцизного податку, - особи, яка реалізує пальне або спирт етиловий; код ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) особи, яка реалізує пальне або спирт етиловий, та суб`єкта господарювання - отримувача пального або спирту етилового; повна або скорочена назва юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - суб`єкта господарювання - отримувача пального або спирту етилового; код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД або умовний код, визначений підпунктом 230.1.3 пункту 230.1 цієї статті; опис пального або спирту етилового; обсяг пального в літрах, приведених до температури 15 C, або обсяг спирту етилового в декалітрах 100-відсоткового спирту, приведених до температури 20° C; номер реєстрації транспортного засобу в уповноважених органах відповідної держави та тип і ємність транспортного засобу - акцизного складу пересувного, а для трубопровідного транспорту - назва трубопроводу.

При реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий, складається одна акцизна накладна на реалізацію пального з акцизного складу на такий інший акцизний склад із зазначенням у такій акцизній накладній ідентифікаційних даних такого акцизного складу пересувного.

При переході права власності від одного суб`єкта господарювання до іншого на пальне, що знаходиться у транспортному засобі, змінюється розпорядник акцизного складу пересувного, а транспортний засіб стає іншим акцизним складом пересувним і на таку операцію складається акцизна накладна.

Акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового.

Особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального або спирту етилового:

а) з акцизного складу:

для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, у тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування пального або спирту етилового;

будь-яким іншим особам - не платникам податку;

платнику податку, суб`єкту господарювання, який не є платником податку, особі, яка не є суб`єктом господарювання, у паливний бак транспортного засобу через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним;

платнику податку в паливний бак транспортного засобу через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним;

пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно);

у паливний бак транспортного засобу, обладнання або пристрою;

при заправленні повітряних суден бензинами авіаційними або паливом для реактивних двигунів;

б) з акцизного складу пересувного:

для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого/зіпсованого/знищеного пального або спирту етилового;

будь-яким іншим особам - не платникам податку.

Особа, яка склала акцизну накладну в одному примірнику, зобов`язана зареєструвати таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Перехід права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, від одного суб`єкта господарювання до іншого вважається реалізацією пального або спирту етилового з одного акцизного складу пересувного до іншого. При цьому суб`єкт господарювання, від якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається особою, яка реалізує пальне, а суб`єкт господарювання, до якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається отримувачем пального або спирту етилового.

При реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб`єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Підтвердженням особі, яка реалізує пальне або спирт етиловий, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання акцизної накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2023 року позивач за фактом відвантаження Товариству з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" товару - скрапленого газу в кількості 18 840,00 кг склав та подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизну накладну форми "П" № 2, яка була у встановленому законом порядку зареєстрована у відповідному реєстрі 06.02.2023 року (реєстраційний номер документа 9015427518), що підтверджується квитанцією № 2.

За умовами статті 231 Податкового кодексу України з метою отримання акцизної накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, отримувач пального або спирту етилового надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію акцизної накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та акцизну накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманими отримувачем пального або спирту етилового.

Якщо надіслані акцизні накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 231.1 цієї статті, протягом операційного дня отримувачу пального або спирту етилового/особі, яка реалізує пальне або спирт етиловий, надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Якщо після реалізації пального або спирту етилового відбувається повернення частини чи всього обсягу пального або спирту етилового особі, яка реалізує пальне або спирт етиловий, або виникає потреба у виправленні помилок, допущених при складанні акцизної накладної, показники такої акцизної накладної підлягають коригуванню шляхом складання розрахунку коригування та реєстрації його в Єдиному реєстрі акцизних накладних:

особою, яка реалізує пальне або спирт етиловий, якщо передбачається збільшення обсягів реалізованого пального або спирту етилового або якщо коригування показників у підсумку не змінює обсяг реалізованого пального або спирту етилового;

отримувачем пального або спирту етилового, якщо передбачається зменшення обсягів реалізованого пального або спирту етилового, для чого особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, надсилає складений розрахунок коригування отримувачу пального або спирту етилового. При цьому особа, що реалізує пальне або спирт етиловий, має право зменшити обсяг реалізованого пального або спирту етилового за таким розрахунком коригування після його реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримувачем пального або спирту етилового.

У разі зазначення платником податку в акцизній накладній помилкових реквізитів особи, яка отримує пальне, або допущення помилки у визначених підпунктами "з" та "и" пункту 231.1 цієї статті реквізитах акцизного складу або акцизного складу пересувного, на який отримано пальне, або складання акцизної накладної на операцію з реалізації пального або спирту етилового, яка не відбулася, та реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних такої акцизної накладної (першого примірника такої акцизної накладної) платником податку складається розрахунок коригування до такої акцизної накладної:

Розрахунок коригування до акцизної накладної, у якій зазначені помилкові реквізити особи, яка отримує пальне, або допущені помилки у визначених підпунктами "з" та "и" пункту 231.1 цієї статті реквізитах акцизного складу або акцизного складу пересувного, на який отримано пальне, або акцизної накладної на операцію з реалізації пального або спирту етилового, яка не відбулася, реєструється в Єдиному реєстрі акцизних накладних:

особою, яка реалізує пальне або спирт етиловий, - розрахунок коригування, складений в одному примірнику;

отримувачем пального або спирту етилового - розрахунок коригування, складений у двох примірниках.

За умовами пункту 231.10 статті 231 Податкового кодексу України у разі порушення особою, яка реалізує пальне або спирт етиловий, порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримувач пального або спирту етилового має право протягом 60 календарних днів, що настають за днем реалізації пального або спирту етилового, подати до контролюючого органу заяву із скаргою на таку особу, яка реалізує пальне або спирт етиловий. До заяви додаються копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання такого пального або спирту етилового, або додаткові письмові пояснення суб`єкта господарювання, який фактично не отримував пальне або спирт етиловий, але зазначений в акцизній накладній, зареєстрованій в Єдиному реєстрі акцизних накладних, як отримувач пального або спирту етилового.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження подання відповідачем (як зазначеним у акцизній накладеній отримувачем пального) до контролюючого органу заяви із скаргою на позивача з долученням, зокрема, додаткових письмових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО", яке фактично не отримувало скрапленого газу, але зазначене в акцизній накладній, зареєстрованій в Єдиному реєстрі акцизних накладних, як отримувач цього пального.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на вищенаведені висновки Верховного Суду у відповідних справах та встановлені під час розгляду цієї справи її фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що зареєстрована продавцем податкова (а також акцизна) накладна від 04.02.2023 року, беручи до уваги подальше вчинення покупцем юридично значущих дій щодо операції за цією накладною, зокрема відображення її у податковій звітності, є доказом фактичного здійснення господарської операції з поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" 04.02.2023 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" товару - вуглеводневого скрапленого газу марки СПБТ (код УКТ ЗЕД 2711 19 00 00) у кількості 18,84 тон за ціною 50 000,00 грн./1 т загальною вартістю 942 000,00 грн.

Більше того, досліджуючи питання реального переміщення товарів та грошових коштів для підтвердження реальності спірної господарської операції, здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 року в справі № 905/49/15, від 29.11.2019 року в справі № 914/2267/18, від 28.03.2023 року в справі № 916/2492/21), а також для підтвердження власне набуття позивачем товару, що у подальшому був відчужений відповідачу 04.02.2023 року, суд врахував наявні у матеріалах справи докази, у тому числі укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ДНІПРО" 02.06.2022 року договір поставки скрапленого газу № 0106/22, виставлений постачальником за цим договором рахунок від 04.02.2023 року № 264 на оплату газу нафтового скрапленого ДСТУ EN589:17 (код УКТ ЗЕД 2711190000) у кількості 18,85 тон, оборотно-сальдову відомість позивача із зазначенням надходження 04.02.2023 року відповідного товару, підписану між Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ДНІПРО" (як постачальником) видаткову накладну від 04.02.2023 року № 400 на поставку газу нафтового скрапленого ДСТУ EN589:17 (код УКТ ЗЕД 2711190000) у кількості 18,85 тон, податкову накладну від 04.02.2023 року № 37 та акцизну накладну від 04.02.2023 року № 525, а також товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 04.02.2023 року № 400 (із зазначенням пункту розвантаження: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вулиця Яблунева, 68, що співпадає з адресою поставки скрапленого газу позивачем відповідачу за видатковою накладною від 04.02.2023 року та попередніми видатковими накладними, підписаними обома сторонами справи, а також із зазначенням номеру державної реєстрації транспортного засобу, який доставляв за цією адресою скраплений газ - АЕ0683XF, що співпадає з відповідним номером транспортного засобу, вказаним у складеній та зареєстрованій позивачем акцизній накладній від 04.02.2023 року № 2).

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019 року), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року в справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені обставини, а також наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, беручи до уваги фактичні дії як постачальника так і покупця, а також зважаючи на те, що надані позивачем на підтвердження факту поставки відповідачу 04.02.2023 року товару на суму 942 000,00 грн. докази є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування означених обставин, суд дійшов висновку про підтвердження Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" факту поставки на користь відповідача вуглеводневого скрапленого газу марки СПБТ (код УКТ ЗЕД 2711 19 00 00) у кількості 18,84 тон загальною вартістю 942 000,00 грн.

У той же час, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 року в справі № 916/922/19 та інших.

Суд також акцентує, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.05.2021 року в справі № 910/8861/20, від 17.08.2022 року в справі № 924/232/18.

Відтак, самі лише дефекти первинних документів щодо спірної поставки, за встановлених судом фактичних обставин даної справи, не можуть свідчити про наявність правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку оплати фактично поставленого йому товару.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

За змістом пункту 3.1 Договору строк оплати за товар, у разі його поставити без отримання передплати, враховуючи виробничі потреби покупця, встановлюється тривалістю 3 (три) банківських дні з дати приймання-передачі товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 942 000,00 грн., підтверджена наданими позивачем доказами, які є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування факту поставки йому 04.02.2023 року спірного товару, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про відсутність чи погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" своїх зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з покупця 383 871,44 грн. пені, нарахованої на прострочену суму основного боргу в розмірі 942 000,00 грн. у період з 09.02.2023 року по 18.01.2024 року, а також 94 200,00 грн. штрафу, нарахованого внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків за Договором.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пунктів 4.2, 4.3 Договору в разі прострочення покупцем строків розрахунків, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом часу, за який нараховується пеня, за несплачену вартість товару за кожний день прострочення та припиняє нараховуватись в день погашення заборгованості.

Незважаючи на оплату пені у випадку порушення будь-яких умов Договору або відповідної додаткової угоди щодо строків, форми оплати, строків вивезення товару, відмови від належного товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику на його вимогу штраф у розмірі 10 % вартості цього товару.

Оскільки розмір нарахованих позивачем пені та штрафу відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" 383 871,44 грн. пені та 94 200,00 грн. штрафу.

У той же час суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати відчуженого йому 04.02.2023 року за Договором товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" 26 556,66 грн. 3 % річних, нарахованих на прострочену суму основного боргу в розмірі 942 000,00 грн. у період з 09.02.2023 року по 18.01.2024 року, а також 40 033,17 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом лютого-грудня 2023 року на означену суму заборгованості покупця.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 26 556,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 40 033,17 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача означених компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності фактичної поставки чи вчасної оплати відчуженого йому за Договором товару чи нарахованих штрафних санкцій і компенсаційних виплат.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 178, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 35, код ЄДРПОУ 41918466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 33, офіс 12; код ЄДРПОУ 44644100) 942 000 (дев`ятсот сорок дві тисячі) грн. 00 грн. основного боргу, 383 871 (триста вісімдесят три тисячі вісімсот сімдесят одну) грн. 44 коп. пені, 94 200 (дев`яносто чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. штрафу, 26 556 (двадцять шість тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 66 коп. 3 % річних, 40 033 (сорок тисяч тридцять три) грн. 17 коп. інфляційних втрат, а також 22 299 (двадцять дві тисячі двісті дев`яносто дев`ять) грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.05.2024 року.

Суддя В.С. Ломака