ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2024Справа № 910/17474/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Заступника Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської військової адміністрації) (03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2, код ЄДРПОУ 00022527)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Проект" (03179, м. Київ, провулок Берестейський, 131, оф. 3, ідентифікаційний код 36329166)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, прим. 17)

2) Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України (Україна, 01054, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 15; ідентифікаційний код 05416975)

3) Національна академія наук України (01601, місто Київ, вул. Володимирська, 54, ідентифікаційний код 00019270)

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора,

Представники учасників судового процесу:

Прокурор: Кравчук О.І.

Від позивача: Васильєва С.М.

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи 1: не з`явився

Від третьої особи 2: не з`явився

Від третьої особи 3: Подлящук О.П.

Вільні слухачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської військової адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Проект", в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. від 27.01.2022 № 63107110 про державну реєстрацію за ТОВ "Юг-Проект" "права тимчасового використання" земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га на АДРЕСА_1 , припинивши право користування ТОВ "Юг-Проект" нею.

Разом з позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якому останній просив суд вжити заходів щодо забезпечення цього позову, зокрема, заборонити ТОВ "Юг-Проект" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, які можуть призвести до пошкодження земельної ділянки площею 5,6901 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 на АДРЕСА_1 чи вплинути на її правовий статус, зокрема, але не виключно, огороджувати ділянку, розорювати, здійснювати на ній будівництво, земляні роботи, роботи з підготовки будівельного майданчика і розчистку території, улаштування під`їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, намив ґрунту чи піску, знищувати лісові насадження та рослинний покрив будь-яким способом, укладати договори та вчиняти інші правочини щодо цієї ділянки, здійснювати щодо неї реєстраційні дії, у тому числі реєструвати на ній об`єкти нерухомого майна чи незавершеного будівництва, ініціювати об`єднання / поділ ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у задоволенні заяви Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської військової адміністрації) про забезпечення позову відмовлено.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.11.2023 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

04.12.2023 від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/17474/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлію третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача; підготовче засідання у справі призначено на 15.01.2024.

10.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/17474/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/17599/23.

Також 11.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі.

У засіданні суду 15.01.2024 прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з клопотанням відповідача про зупинення провадження у справі та представлення суду своєї позиції відносно даного клопотання.

Представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що ним нещодавно подано відзив на позовну заяву та те, що учасникам судового процесу необхідний час для ознайомлення з його змістом.

Суд на місці ухвалив задовольнити дане клопотання прокурора, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 15.01.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкладено підготовче засідання на 29.01.2024.

29.01.2024 від ОСОБА_9 та Благодійної організації "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" надійшли заяви про залучення останніх до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. ОСОБА_9 у своєму клопотанні посилається на те, що рішення у даній справі може вплинути на його життєво важливі права, можливості та інтереси для забезпечення рекреаційних, оздоровчих та культурно-естетичних потреб. Благодійна організація "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" у своєму клопотанні зазначає, що рішення у даній справі може вплинути на права, можливості та інтереси громадської організації щодо створення на цій території об`єкта природно-заповідного фонду.

У засіданні суду 29.01.2024 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.

Прокурор заперечив щодо задоволення даного клопотання.

У задоволенні клопотання ТОВ "Юг-Проект" про зупинення провадження у справі № 910/17474/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/17599/23 судом відмовлено.

Прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з клопотаннями про залучення третіх осіб та надання суду правової позиції щодо даних заяв.

Розгляд та вирішення клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб відкладено на наступне судове засідання.

Розглянувши клопотання прокурора, суд на місці ухвалив задовольнити дане клопотання, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 29.01.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою суду від 29.01.2024 відкладено підготовче засідання на 09.02.2024.

31.01.2024 через відділ діловодства суду від Офісу Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.

07.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові заперечення на клопотання про залучення третіх осіб, які залучено до матеріалів справи.

07.02.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні та 19.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли доповнення до даного клопотання.

Крім того, 19.02.2024 через відділ діловодства суду від Офісу Генерального прокурора надійшли заперечення № 12/1/1-14139ВИХ24 від 16.02.2024, № 12/1/1-14140ВИХ24 від 16.02.2024 та № 12/1/1-14143ВИХ24 від 16.02.2024 на клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.

У засіданні суду 19.02.2024 представник відповідача підтримав клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, просив його задовольнити.

Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні, з огляду на наступне.

Клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні обґрунтоване тим, що в ході розгляду справи судом будуть досліджуватись документи та інформація, що містять державну таємницю, надану позивачем, а також конфіденційну та комерційну інформацію, надану з боку відповідача.

Судом встановлено, що матеріали справи № 910/17474/23 не містять конфіденційну інформацію, а обмеження доступу до інформації по справі є безпідставним, а тому відсутні підстави для постановлення ухвали для розгляд справи в закритому судовому засіданні. За таких обставин, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Також 19.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із залученням як представника Глущенко А.В .

Представники відповідача у засіданні суду підтримали дане клопотання.

Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Суд, розглянувши дане клопотання, протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні.

У засіданні суду прокурор та представник позивача підтримали клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_9 та Благодійної організації "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр".

Представник відповідача заперечив щодо задоволення даних клопотань.

Суд, розглянувши дані клопотання, протокольними ухвалами відмовив у їх задоволенні.

Також 07.02.2024 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ҐРУП" (Україна, 03142, місто Київ, вул. Степанченка Василя, будинок 5, офіс 309, код ЄДРПОУ: 35508002) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Посилаючись на те, що у разі задоволення судом позовних вимог, земельна ділянка що є предметом позову та одночасно є предметом договору Генерального підряду № 493/2 від 24.05.2022 року, - буде вилучена з державної власності та майнового комплексу НАН України; - НАН України втратить статус суб`єкту управління державною власністю, що передбачений ст. 2 ЗУ "Про управління об`єктами державної власності" щодо цієї земельної ділянки; - зміна цільового призначення земельної ділянки "для житлової забудови" із одночасним припиненням усіх речових прав на неї, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру та закривши Поземельну книгу призведе до втрати земельної ділянки як об`єкта цивільних прав і до дострокового розірвання Договору Генерального підряду № 493/2 від 24.05.2022 року, що завдасть значних збитків Державі Україна в особі НАН України.

Представник відповідача у засіданні суд підтримав клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ҐРУП" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, просив задовольнити дане клопотання.

Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Суд, розглянувши дане клопотання, протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні.

Також 07.02.2024 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичної особи мешканця мікрорайону "Теремки" ОСОБА_11 . В обґрунтування даного клопотання заявник посилається на те, що основними вимогами позивача є позбавлення права забудовника ТОВ "ЮГ- ПРОЕКТ" на земельну ділянку, шляхом виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про "право тимчасового використання" земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га на АДРЕСА_1 , що призведе до розірвання договору на будівництво та припинення дії дозвільної документації на забудову зазначеної земельної ділянки. У зв`язку з чим, будуть порушені його права та законні інтереси як мешканця мікрорайону "Теремки". Оскільки, наразі вказана земельна ділянка та оточуюча територія НПП "Голосіївський" перебувають в занедбаному та захаращеному стані (повалені дерева, кучі сміття, зарослі амброзії, масові поховання домашніх тварин, зафіксовані факти вбивства та нападу на людей), він позбавлений можливості вільного відпочинку на території урочища "Теремки". В свою чергу, забудова частини земельної ділянки призведе до поліпшення інженерно-транспортної інфраструктури мікрорайону, покращення соціально-культурного розвитку серед мешканців мікрорайону та гостей столиці, нададуть йому змогу вільно та безпечно пересуватися благоустроєною та безпечною територією, а також відбудеться забезпечення житлом категорій населення, які цього нагально потребують.

ОСОБА_11 у засіданні суду підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Суд, розглянувши дане клопотання, протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні.

Також 07.02.2024 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичної особи мешканця мікрорайону "Теремки" ОСОБА_12 . В обґрунтування даного клопотання заявник посилається на те, що основними вимогами позивача у даній справі є позбавлення права забудовника ТОВ "ЮГ-ПРОЕКТ" на земельну ділянку, шляхом виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про "право тимчасового використання" земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га на АДРЕСА_1 , що призведе до розірвання договору на будівництво та припинення дії дозвільної документації на забудову зазначеної земельної ділянки. У зв`язку з чим, будуть порушені її права та законні інтереси як мешканки мікрорайону "Теремки". Оскільки, наразі вказана земельна ділянка та оточуюча територія НПП "Голосіївський" перебувають в неналежному санітарному стані, в занедбаному та захаращеному стані (повалені дерева, кучі сміття, зарослі амброзії, що несе велику загрозу мешканцям, які мають алергічні захворювання, масові поховання домашніх тварин, проживання безхатьків, постійні зустрічі наркоманів, вживання спиртних напоїв та неадекватна поведінка молоді), вона позбавлена можливості вільного відпочинку на території урочища "Теремки" та це є небезпечним перебуванням для мешканців мікрорайону та інших жителів міста.

В свою чергу, забудова земельної ділянки призведе до поліпшення інженерно-транспортної інфраструктури мікрорайону, покращення соціально-культурного розвитку серед мешканців мікрорайону та гостей столиці, а також забезпечення житлом категорій населення, які цього нагально потребують. Забезпечить влаштування благоустрою, яке буде підтримуватись на постійній основі.

ОСОБА_12 у засіданні суду підтримала дане клопотання, просила його задовольнити.

Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Суд, розглянувши дане клопотання, протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні.

Також 08.02.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України (Україна, 01054, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 15; ідентифікаційний код 05416975). В обґрунтування даного клопотання заявник посилається на те, що у разі задоволення позовних вимог та скасування зареєстрованого права тимчасового використання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 по АДРЕСА_1 , забудовник ТОВ "ЮГ-ПРОЕКТ" буде позбавлений можливості отримувати дозвільну документацію та здійснювати будівництво житла, як передбачено умовами договору, відповідно Інститут не забезпечить житлом молодих наукових спеціалістів та втратить "цінні" кадри.

Крім того,19.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло аналогічне клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідача Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України.

Представник Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України у засіданні суду підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Також 19.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національної академії наук України (01601, місто Київ, вул. Володимирська, 54, ідентифікаційний код 00019270).

Представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача та Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України та Національної академії наук України, суд дійшов висновку про обгрунтованість та наявність підстав для задоволення поданих клопотань в порядку ст. 50 ГПК України.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд визнав за необхідне задовольнити клопотання Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України та відповідача, залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України (Україна, 01054, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 15; ідентифікаційний код 05416975) та Національну академію наук України (01601, місто Київ, вул. Володимирська, 54, ідентифікаційний код 00019270).

При цьому суд зазначив, що в силу приписів частини 2 статті 172 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладається обов`язок надіслати залученій третій особі копію позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 19.02.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 відкладено підготовче засідання на 11.03.2024.

04.03.2024 засобами поштового зв`язку від Офісу Генерального прокурора надійшли докази направлення на адреси третіх осіб копії позовної заяви.

Також 11.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/17474/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 909/835/18.

Представник відповідача у засіданні суду 11.03.2024 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.

Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Представник третьої особи-3 пояснив, що клопотання підлягає задоволенню.

Розглянувши у підготовчому засіданні 11.03.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Проект" про зупинення провадження у справі № 910/17474/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 909/835/18, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач зазначив, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 520/8065/19 для відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18, від 13 грудня 2022 року у справі № 927/682/20, від 30 травня 2023 року у справі № 914/4127/21.

Суд дійшов висновку, що справи № 910/17474/23 та № 909/835/18 не є подібними, а тому не знайшов підстав для зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом колегії суддів Касаційного господарського суду справи № 909/835/18.

У засіданні суду 11.03.2024 представник відповідача подав клопотання про призначення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Прокурор заперечив щодо задоволення даного клопотання та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з даним клопотанням та надання письмових пояснень з викладенням своєї позиції щодо заявленого клопотання.

Суд протокольною ухвалою задовольнив дане клопотання.

Третя особа 1 участь свого представника у засідання суду 11.03.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Розгляд та вирішення клопотання про призначення судової експертизи відкладено на наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 відкладено підготовче засідання на 01.04.2024.

26.03.2024 засобами поштового зв`язку від Офісу Генерального прокурора надійшли заперечення на клопотання щодо призначення судової експертизи, які залучено до матеріалів справи.

Також 27.03.2024 через відділ діловодства суду від Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання про прийняття доказу, зокрема, супровідного листа Міністерства юстиції України (вх. № 66746-24 від 21.03.2024), наказу Міністерства юстиції України від 20.03.2024 № 751/5 "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю. В.", акта від 20.03.2024.

У засіданні суду 01.04.2024 представник відповідача підтримав клопотання про призначення судової експертизи, просив його задовольнити.

Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Представники третіх осіб 2 та 3 підтримали дане клопотання.

Розглянувши у судовому засіданні подане відповідачем клопотання про призначення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, суд зазначив, що заявником не обґрунтовано дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування по даній справі. У клопотанні відповідача не вказано, які саме обставини суд не може встановити за наявними у справі доказами.

З огляду на те, що в процесі підготовчих засідань у суду не виникало питань, які потребують спеціальних знань і в матеріалах справи відсутні докази, які є взаємно суперечливими, господарський суд в змозі самостійно надати оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи та мають суттєве значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення у справі комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

Представники відповідача повідомили, що сторона відповідача має намір заявити відвід складу суду, посилаючись на те, що жодне з клопотань, заявлених відповідачем, не було задоволено, у зв`язку з чим представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки письмової заяви про відвід судді.

Представник позивача та прокурор заперечили щодо задоволення даного клопотання, прокурор підкреслив, що кожне з клопотань заявлене відповідачем було націлене на затягування судового процесу.

Третя особа 1 участь свого представника у засідання суду 01.04.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 підготовче засідання відкладено на 10.04.2024.

03.04.2024 через систему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Проект" подано заяву про відвід судді у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 за наслідками розгляду зазначеної заяви відвід визнано необґрунтованим, питання про відвід судді передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку, встановленому частини 1 статті 32 ГПК України.

За результатами проведеного автоматизованого розподілу справ між суддями матеріали вказаної заяви були передані на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 (суддя Головіна К.І.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Проект" від 03.04.2024 про відвід судді Андреїшиної І.О. у справі № 910/17474/23.

У підготовчому засіданні 10.04.2024 присутніми представниками учасників судового надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач та третя особа-1 участь своїх представників у засідання суду 10.04.2024 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2024.

17.04.2024 відповідачем подані заяви про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні 22.04.2024 представник відповідача підтримав заяву про закриття провадження у справі та просив її задовольнити.

Суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні даної заяви. Відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 судове засідання відкладено на 15.05.2024.

08.05.2024 відповідачем подано клопотання про прийняття доказу.

13.05.2024 відповідачем подані додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 15.05.2024 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про прийняття доказу у справі. Відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 судове засідання відкладено на 20.05.2024.

Прокурор та позивач у судовому засіданні 20.05.2024 підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідач та треті особи - 3 проти задоволення позовних вимог заперечили в повному обсязі.

20.05.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі постанови Ради народних комісарів УРСР від 22.08.1944 № 1055 та укладених на її виконання угод Національна академія наук України (далі - НАН України) (до 1994 року Академія Наук УРСР) для організації наукових робіт із лісознавства та розведення дубового шовкопряда має право безстроково використовувати державні лісові ділянки, у тому числі лісового масиву урочища Теремки.

Цією постановою НАН України зобов`язано протягом усього часу користування лісовими ділянками для наукових цілей виконувати всі правила про охорону державних лісів.

У подальшому Київською міською радою прийнято рішення від 10.09.2015 № 958/1822 «Про інвентаризацію земель міста Києва», на виконання якого КП «Київський інститут земельних відносин» у 2020 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 79:713 (у який входить урочище Теремки). Цей квартал обмежено просп. Академіка Глушкова у Голосіївському p-ні м. Києва.

Після розроблення технічної документації 22.06.2021 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 5,6901 га із кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 та адресою її розташування: просп. Академіка Глушкова, 65, м. Київ.

Згодом, на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. (далі - реєстратор) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2021 № 62062628, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за НАН України.

Із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою для державної реєстрації права власності за НАН України є постанова Ради народних комісарів УРСР від 22.08.1944 № 1055 та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Так, прокурор у позовній заяві зазначає, що земельна ділянка площею 5,6901 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 передавалася в користування НАН України, а не Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, однак реєстратор зареєстрував право постійного користування ділянкою за цим Інститутом (рішення від 06.12.2021 № 62062628).

Підставою державної реєстрації права постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено Указ Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський» та постанову Ради народних комісарів УРСР від 22.08.1944 № 1055.

Однак, як зазначає прокурор, ці акти жодним чином не стосуються передачі права постійного користування вказаною ділянкою Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України.

Водночас за три роки до цього постановою Бюро Президії НАН України від 04.07.2018 № 213 надано згоду на забудову земельної ділянки зі складу земель лісового фонду за адресою: просп. Академіка Глушкова, 65, м. Київ, із залученням для такого будівництва інвестора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Проект» (далі - ТОВ «Юг-Проект»).

На виконання цієї постанови між Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України та ТОВ «Юг-Проект» 21.08.2018 було укладено договір № 21/65 щодо забудови земельної ділянки загальною площею 3,0793 га в межах земельної ділянки 5,718 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:004, що розташована по просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському p-ні м. Києва та перебуває в постійному користуванні Інституту. Водночас сторони в договорі передбачили, що остаточна загальна площа земельної ділянки буде визначена на підставі проектної документації відповідно до законодавства.

Виходячи із положень цього договору, земельна ділянка площею 3,0793 га в межах ділянки площею 5,718 га не визначена в натурі та не сформована як об`єкт цивільних прав. При цьому вказаний у договорі кадастровий номер 8000000000:79:713:004 складається лише з 18 цифр замість 19.

З інформації, яка міститься в Державному земельному кадастрі, та листа ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 22.08.2023 №10-10-0.222-7618/2-23 вбачається, що подібний кадастровий номер (8000000000:79:713:0004) присвоєно лише 21.06.2021 земельній ділянці площею 0,0366 га за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, просп. Академіка Глушкова, що, як стверджує прокурор у позовній заяві, не свідчить про визначення меж ділянки, про яку вказано в укладеному договорі між Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України та ТОВ «Юг-Проект».

Так, з метою реєстрації «права тимчасового використання» земельної ділянки площею 5,6901 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855, ТОВ «Юг-Проект» звернулося до реєстратора з відповідною заявою, вказавши як підставу договір від 21.08.2018 № 21/65.

Водночас, прокурор зазначає, що згадана земельна ділянка із цим кадастровим номером не є предметом договору від 21.08.2018 № 21/65, укладеного між Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України та ТОВ «Юг-Проект».

Таким чином, прокурор зазначає, що залишаючи поза увагою викладене і те, що земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 на просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському p-ні м. Києва зареєстровано в Державному земельному кадастрі лише 22.06.2021 (підтверджується витягом із Державного земельного кадастру від 22.06.2021 № НВ-4616207762021), реєстратор прийняв рішення від 27.01.2022 № 63107110 про реєстрацію за товариством речового права - «право тимчасового використання» земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855.

При цьому згадану довідку складено ТОВ «Юг-Проект» про те, що обліковий кадастровий номер 8000000000:79:713:004 на земельну ділянку по просп. Академіка Глушкова, 65 у м. Києві зазначено на підставі містобудівного кадастру та внесено до договору від 21.08.2018 № 21/65 через відсутність реєстрації у 2018 році ділянки у Державному земельному кадастрі. На думку ТОВ «Юг-Проект», ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 є предметом цього договору, хоча не стосується його.

Обґрунтовуючи даний позов, прокурор зазначає, що дії ТОВ «Юг-Проект» та реєстратора щодо реєстрації «права тимчасового використання» земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 є незаконними, оскільки в розумінні вимог ст. 79-1 ЗК України на момент укладення договору від 21.08.2018 земельна ділянка площею 5,718 га на просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському p-ні м. Києва взагалі не існувала як об`єкт цивільних прав та не могла бути передана під забудову за цим договором.

Водночас прокурор зазначає, що ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га також не може бути передана під забудову, оскільки, за інформаціями ВО «Укрдержліспроект» від 23.05.2023 № 436, від 27.07.2023 вх. № 163190-23, технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 79:713, обмеженого просп. Академіка Глушкова у Голосіївському p-ні м. Києва, розробленою КП «Київський інститут земельних відносин», та матеріалами лісовпорядкування урочища Теремки Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена за 2013 рік у 1 кварталі (виділи 1-9) урочища, належить до земель лісового фонду та на ній зростають лісові культури віком від 44 до 400 років, діаметр дерев становить від 20 до 60 сантиметрів.

Оглядом місця події, проведеним 18.08.2023 під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000681, зареєстрованому 24.04.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. З ст. 365-2 КК України, встановлено, що на вказаній ділянці наявні зелені насадження майже на всій площі (96,6 %, або 5.4979 га із 5,6901 га).

Прокурор зазначає, що залишаючи поза увагою залісеність земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га на просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському p-ні м. Києва, Київська міська рада рішенням від 25.08.2022 № 5146/5187 затвердила технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель м. Києва та фактично змінила категорію цієї земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення - 03.11 Для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки», вид використання - для обслуговування та експлуатації будівель і споруд закладів науки.

При цьому, прокурор стверджує, що використання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га під забудову призведе до вирубування столітніх лісових насаджень та завдання значної шкоди навколишньому природному середовищу.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 22.05.2023 № 0570202/1-6518 надано інформацію, що ця ділянка відповідно до Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, за функціональним призначенням належить до території лісів та лісопарків, а також громадських будівель та споруд.

Таким чином, прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 є ділянкою лісового фонду, її власником є держава та вона в 1944 році передана в безстрокове використання НАН України, що унеможливлює реєстрацію за ТОВ «Юг-Проект» «права тимчасового використання» цієї ділянки.

Враховуючи вищевикладене, Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської військової адміністрації) звернувся до суду з даним позовом та просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. від 27.01.2022 № 63107110 про державну реєстрацію за ТОВ "Юг-Проект" "права тимчасового використання" земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га на просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосїївському p-ні м. Києва, припинивши право користування ТОВ "Юг-Проект" нею.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Суд зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяви самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносин.

Якщо підстави для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачено абзацами 3-м і 4-м частини четвертої статті 23-ї закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави здійснює або не належним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

В даному випадку, орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, неналежним чином виконує свої обов`язки щодо захисту та поновлення цих інтересів.

Відповідно до ст. ст. 13, 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцевими державними адміністраціями вирішуються, зокрема, питання використання землі, а також здійснюється державний контроль за їх використанням та охороною.

Крім того, згідно з ст. 21 цього Закону місцеві державні адміністрації в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля розпоряджаються землями державної власності.

Положеннями п. 24 Перехідних положень ЗК України передбачено, що у державній власності залишаються земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні НАН України, національних галузевих академій наук, під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

У силу вимог закону власником земельної ділянки на просп. Академіка Глушкова, 65 у м. Києві є держава.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Наведене утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, усвідомленою пасивною поведінкою уповноваженого суб`єкта владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, - Київської міської державної адміністрації.

Проте рішення уповноваженого державою органу - Київської міської державної адміністрації - про передачу спірної земельної ділянки НАН України, Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України чи ТОВ «Юг-Проект» та зміну її цільового призначення не приймалося.

Прокурор у позовній заяві зазначив, про те, що державна реєстрація за ТОВ «Юг-Проект» «права тимчасового використання» земельної ділянки з кадастровим номером 0000000000:79:713:0855 на підставі договору про її забудову перешкоджає дійсному власнику використовувати цю лісову ділянку за цільовим призначенням, що є порушенням інтересів держави в особі Київської міської державної адміністрації.

За таких обставин позов заявляється Офісом Генерального прокурора, яким на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомлено позивача про звернення із цим позовом до суду.

Так, Офісом Генерального прокурора з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах листом від 23.08.2023 № 12/1/1-69742ВИХ-23 поінформовано Київську міську державну адміністрацію (Київську міську військову адміністрацію) про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства при реєстрації речових прав на земельну ділянку лісового фонду на підставі договору на її забудову.

У відповідь Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 02.09.2023 № 0570202/1-12141 повідомлено Офіс Генерального прокурора, що у Департаменті відсутня інформація щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру Київською міською державною адміністрацією з порушених питань.

Отже, враховуючи те, що спірна ділянка належить до земель державного лісового фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття /київською міською державною адміністрацією (Київською міською військовою адміністрацією) протягом розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави заходів до їх поновлення, в Офісу Генерального прокурора наявні підстави для звернення до суду з цим позовом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 № 912/2385/18.

Прокурор у позовній заяві зазначив про те, що необхідність вжиття прокуратурою відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави в даному випадку, обумовлена тривалою бездіяльністю уповноваженого органу - Київською міською державною адміністрацією у правовідносинах, пов`язаних з ефективним використанням земель з особливим статусом.

У справі № 903/129/18 (постанова від 15.10.2019) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що уповноважений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Подібні висновки також наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.02.2020 у справі № 522/3777/17, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 09.04.2020 у справі №822/589/17, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 тощо.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховуючи викладене, Київська міська державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як орган, на якого покладено повноваження із захисту прав та законних інтересів держави у даних правовідносинах, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Заступником Генерального прокурора обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської військової адміністрації) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

Крім того, суд зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки, прокурор мав обов`язок звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів.

Згідно приписів ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується (ст. 1 Земельного кодексу України).

За приписами статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ст. 19 ЗК України).

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За вимогами ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Правовідносини щодо використання земель лісогосподарського призначення регулюються нормами земельного та цивільного законодавства, ЛК України.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 5, 7, 8 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Частиною 1 ст. 178 ЦК України передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті.

Відповідно до ч. 2 цієї статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти,обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Отже, визнання об`єктів, що не можуть перебувати у приватній власності, вилучені з обороту, обмежені в обороті, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на зазначені об`єкти.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема, Конституцією України, ЗК України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. У свою чергу неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.

На підставі постанови Ради народних комісарів УРСР від 22.08.1944 № 1055 та укладених на її виконання угод Національна академія наук У країни (далі - НАН України) (до 1994 року Академія Наук УРСР) для організації наукових робіт із лісознавства та розведення дубового шовкопряда має право безстроково використовувати державні лісові ділянки, у тому числі лісового масиву урочища Теремки.

Цією постановою НАН України зобов`язано протягом усього часу користування лісовими ділянками для наукових цілей виконувати всі правила про охорону державних лісів.

У подальшому Київською міською радою прийнято рішення від 1.09.2015 № 958/1822 «Про інвентаризацію земель міста Києва», на виконання якого КП «Київський інститут земельних відносин» у 2020 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 79:713 (у який входить урочище Теремки). Цей квартал обмеженого просп. Академіка Глушкова у Голосіївському p-ні м. Києва.

Постановою Бюро Президії НАН України від 04.07.2018 № 213 надано згоду на забудову земельної ділянки зі складу земель лісового фонду за адресою: просп. Академіка Глушкова, 65, м. Київ, із залученням для такого будівництва інвестора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Проект» (далі - ТОВ «Юг-Проект»).

На виконання цієї постанови між Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України та ТОВ «Юг-Проект» 21.08.2018 було укладено договір № 21/65 щодо забудови земельної ділянки загальною площею 3,0793 га в межах земельної ділянки 5,718 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:004, що розташована по просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському p-ні м. Києва та перебуває в постійному користуванні Інституту. Водночас сторони в договорі передбачили, що остаточна загальна площа земельної ділянки буде визначена на підставі проектної документації відповідно до законодавства.

При цьому ТОВ «Юг-Проект» склало довідку про те, що обліковий кадастровий номер 8000000000:79:713:004 на земельну ділянку по просп. Академіка Глушкова, 65 у м. Києві зазначено на підставі містобудівного кадастру та внесено до договору від 21.08.2018 № 21/65 через відсутність реєстрації у 2018 році ділянки у Державному земельному кадастрі.

Разом з тим судом встановлено, що зазначений договір від 21.08.2018 № 21/65, укладений між Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України та ТОВ «Юг-Проект», не містить вказівки на те, що його предметом є саме земельна ділянка площею 5,6901 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855.

Отже, оскільки в розумінні вимог ст. 79-1 ЗК України на момент укладення договору від 21.08.2018 земельна ділянка площею 5,718 га на просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському p-ні м. Києва взагалі не існувала як об`єкт цивільних прав, тому остання не могла бути передана під забудову за цим договором.

Після розроблення технічної документації 22.06.2021 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 5,6901 га із кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 та адресою її розташування: просп. Академіка Глушкова, 65, м. Київ.

До відзиву на позовну заяву відповідачем надано додаткову угоду від 08.12.2021 до договору від 21.08.2018 № 21/65, з якої нібито вбачається, що сторони внесли зміни до договору № 21/65 в частині зміни кадастрового номера земельної ділянки на 8000000000:79:713:0855.

Варто зазначити, що доказів подачі даної додаткової угоди державному реєстратору, який вчинив оспорювану дію, суду не надано.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику - державі.

Державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право користування, право забудови земельної ділянки (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майнова їх обтяжень» у випадках проведення нотаріусами державної реєстрації речових прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальних дій реєстраційна справа формується в електронній формі.

Реєстраційна справа ведеться в електронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, до якої за результатом проведення кожної реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна автоматично включаються заяви, сформовані або подані в електронній формі, електронні копії документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, поданих у паперовій формі, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, подані в електронній формі, документи в?електронній формі, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій (ч. 2 ст. 17 цього Закону)

Так, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ю. Кузьменко сформовано в електронному форматі реєстраційну справу за заявою ТОВ «Юг-Проект».

Однак, згідно з даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно, додаткова угода від 08.12.2021 не зазначена реєстратором як підстава для проведення реєстраційних дій, її сканкопія не долучена до реєстраційної справи.

Положеннями ч. З ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що до Державного реєстру прав не вносяться відомості, що становлять державну таємницю, однак надана відповідачем до відзиву додаткова угода від 08.12.2021 таких ознак не містить.

Отже, суд дійшов висновку, що зазначена угода не надавалася відповідачем реєстратору для прийняття рішення про реєстрацію за ТОВ «Юг-Проект» речового права на цю земельну ділянку - «право тимчасового використання», що свідчить про те, що вона не була підставою для реєстрації та була відсутня на момент вчинення реєстраційної дії від 27.01.2022.

Більше того, ТОВ «Юг-Проект» зареєстровано таке «речове право на земельну ділянку» як «право тимчасового використання земельної ділянки», яке не передбачено положеннями чинного земельного законодавства.

Зареєстрований вид користування - «право тимчасового використання» земельної ділянки, суперечить вимогам розділу III ЗК України, у якому визначено види майнових прав на землю, їх основні ознаки та особливості.

Зокрема, у главі 15 ЗК України виокремлено два основних види права користування землею: постійного користування (володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку і надається органам державної влади і самоврядування, підприємствам установам і організаціям державної форми власності, іншим суб`єктам, повний перелік яких визначено в ст. 92 ЗК України) та оренди строкове платне володіння і користування земельною ділянкою).

Проте ТОВ «Юг-Проект» не належить до категорій суб`єктів, що можуть використовувати землю на праві постійного користування, а також не сплачує орендної плати за користування ділянкою згідно з умовами згаданого договору від 21.08.2018 № 21/65. Відповідно у постійне користування або оренду земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 належною особою (яка має право на розпорядження цією земельною ділянкою) ніколи не передавалась.

Зважаючи на викладене, такий вид права користування землею, як «право тимчасового використання», не передбачено нормами ЗК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що згідно із п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій.

Крім того, як було установлено судом вище, 21.08.2018 між Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України та ТОВ «Юг-Проект» було укладено договір № 21/65, предметом якого є зобов`язання та права сторін по проектуванню й будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті.

У п. 2 розділу «Визначення термінів» цього договору закріплено, що «земельна ділянка» - це частина земної поверхні (територія) загальною площею 3,0793 га межах земельної ділянки площею 5,718 га, кадастровий номер 8000000000:79:713:004, що розташована по просп. Академіка Глушкова, 65 в Голосіївському p-ні м. Києва.

Водночас, реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Юг-Проект» речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855, як підставу для її здійснення вказав договір № 21/65, за яким у товариства «право тимчасового використання» зазначеною земельною ділянкою не виникало.

Тобто, цей договір не дає змоги встановити набуття ТОВ «Юг-Проект» речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855, що є самостійною підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також судом враховано, що проведенню реєстраційних дій перешкоджали наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855.

Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За даними інформаційної довідки про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855, вбачається, що право власності на неї зареєстровано за НАН України, а право постійного використання - за Інститутом зоології ім. I.I. Шмальгаузена НАН України.

Отже, у порушення вимог п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстратор здійснив реєстрацію «права тимчасового використання» земельної ділянки за ТОВ «Юг-Проект» без припинення права постійного користування нею в Інститута зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України та права власності у НАН України.

Враховуючи вказане, реєстратор на підставі пунктів 1, 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» мав прийняти рішення про відмову у державній реєстрації «права тимчасового використання» земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 за товариством.

Однак, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації права, реєстратором 27.01.2022 прийнято рішення, яке наразі оскаржується.

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) визначає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Вказані положення узгоджуються з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом), зокрема з приписами про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Більше того, в матеріалах справи міститься наказ Міністерства юстиції України від 20.03.2024 №751/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В.» та акт від 20.03.2024, якими підтверджується, що приватним нотаріусом Кузьменко Ю.В. порушено вимоги ст. 3,4,10,18,20,24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 12,40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

При проведенні перевірки реєстраційних дій на предмет дотримання вимог законодавства в сфері державної реєстрації, яке діяло на момент проведення державної реєстрації за ТОВ «Юг-Проект» права «тимчасового користування земельною ділянкою» з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855, встановлено, що заявником подано довідку від 21.01.2022 № 21/01/2022/1, договір від 21.08.2018 № 21/65, однак вони не є підставою для реєстрації такого речового права, оскільки положеннями ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» воно не передбачене.

Крім того, документи подано особою, яку не встановлено та не перевірено обсяг її повноважень.

Отже, державну реєстрацію проведено щодо речового права, яке не підлягає реєстрації, та на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої неналежною особою.

Ураховуючи вказане, наказом Міністерства юстиції України від 20.03.2024 № 751/5 вжито заходи реагування у вигляді тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу Кузьменко Ю.В. до Державного реєстру прав строком на три місяці.

При цьому, прокурор наголошує на тому, що використання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га під забудову призведе до вирубування столітніх лісових насаджень та завдання значної шкоди навколишньому природному середовищу.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 22.05.2023 № 0570202/1-6518 надано інформацію, що ця ділянка відповідно до Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, за функціональним призначенням належить до території лісів та лісопарків, а також громадських будівель та споруд.

Відповідно до п. п. «ґ», «е» ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності НАН України, державних галузевих академій наук.

Відповідно до положень ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Статтею 46 ЛК України визначено, що лісовпорядкування передбачає: 1) відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації; 2) виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів, виготовлення планово-картографічних матеріалів; 3) визначення породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; 4) виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів; 5) обґрунтування поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 6) обчислення розрахункової лісосіки, обсягів використання інших видів лісових ресурсів; 7) визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, інших лісогосподарських заходів, а також порядку і способів їх проведення; 8) ландшафтні, ґрунтові, лісотипологічні, лісобіологічні та інші обстеження і дослідження лісових природних комплексів; 9) виявлення пралісів, квазіпралісів, природних лісів, типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та оселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тваринного і рослинного світу і підлягають заповіданню, включенню до екологічної мережі; 10) упорядкування мисливських угідь; 11) забезпечення первинного обліку лісів і державного лісового кадастру; 12) проведення науково-дослідних робіт з метою забезпечення науково : б грунтован ого використання лісових ресурсів, охорони, захисту та відтворення лісів; 13) складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням; 14) участь у розробленні програм охорони, захисту, використання та відтворення лісів; . 6) інші лісовпорядні дії.

Згідно зі ст. 47 ЛК України лісовпорядкування в лісах усіх форм власності сумарною площею до 100 гектарів для кожного з постійних лісокористувачів і власників лісів є обов`язковим на всій території України та здійснюється один раз на 20 років підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності за єдиною системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законодавцем передбачено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку псового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів (ст. 48 ЛК України).

У постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 наведено висновок про те, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє відомостями про лісовпорядкування. У зв`язку з чим інформація ВО «Укрдержліспроект» щодо факту накладення інших земель на лісові ділянки є належним та допустимим доказом.

Статтею 84 ЗК України визначено, що в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної власності набувають установи та організації, що належать до державної власності (ст. 92 ЗК України).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, що у державній власності залишаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні НАН України, державних галузевих академій наук.

За приписами ст. 118 Конституції України, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Згідно зі ст. ст. 13, 16, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцевими державними адміністраціями вирішуються питання, крім інших, використання землі, а також здійснюється державний контроль за їх використанням та охороною. Місцеві державні адміністрації в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля розпоряджаються землями державної власності.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що Київська міська державна адміністрація у межах її території передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до вимог ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється органами виконавчої влади.

Рішення зазначених органів приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Земельна ділянка, зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення надається у користування без складання документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання відповідного дозволу.

При цьому земельні ділянки державної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній власності, передаються особам, зазначеним у п. «а» ч. 2 ст. 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07.06.2022 у справі № 909/835/18, яка є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, НАН України не наділена повноваженнями щодо реалізації прав держави як власника землі, оскільки її права як суб`єкта управління об`єктами державної власності не поширюються на управління землею як об`єктом власності Українського народу. Належним суб`єктом розпорядження такими земельними ділянками залишається відповідний орган державної влади. Тобто, в силу вимог ст. 122 ЗК України належним розпорядником спірної земельної ділянки є Київська міська державна адміністрація.

Проте рішення уповноваженого державою органу про передачу спірної земельної ділянки у будь-яке користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Юг-Проект» не приймалося.

При цьому варто наголосити, що відповідно до пункту 3 постанови Бюро Президії НАН України № 352 «Про закріплення за Державною установою «Інститут еволюційної екології НАН України» земельних ділянок в урочищі «Теремки» постановлено: Інституту зоології ім.. І.І. Шмальгаузена НАН України провести відповідну роботу з державної реєстрації об`єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га), яка залишається в користуванні інституту, та державної реєстрації права постійного користування цією ділянкою.

Тобто, зазначеним документом чітко визначено і встановлено, що ця земельна ділянка повинна залишатися в користуванні саме інституту, а не будь-яких інших осіб, і зареєстрованим має бути право постійного користування інституту, а не «тимчасового» за забудовником.

Щодо доводів відповідача та третіх осіб про існування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855, як об`єкта цивільних прав, на момент укладення договору від 21.08.2018 № 21/65, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Враховуючи положення цієї норми, визначальне значення для формування земельної ділянки має її площа та межі.

Оскаржуваним рішенням реєстратора за ТОВ «Юг-Проект» зареєстровано речове право на земельну ділянку площею 5,6901 га, межі якої сформовано 22.06.2021 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 79:713.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855, як об`єкт цивільних прав виникла лише 22.06.2021.

Щодо доводів третіх осіб щодо того, що позивачем за даним позовом має бути НАН України, а не КМДА, то суд оцінює дане твердження критично, з огляду на те, що Київська міська державна адміністрація є органом, уповноваженим державою на вчинення повноважень з захисту прав та законних інтересів держави у цих правовідносинах, про що йшлося вище у даному рішенні.

Більше того, саме дії третіх осіб спричинили створення такої ситуації, за якої зареєстровано «право тимчасового користування» за ТОВ «Юг-Проект».

Також варто зауважити, що НАН України, вважаючи, що позивачем має виступати саме академія, не зазначила, що перешкоджало їй звернутися до суду з аналогічним позовом.

Таким чином, відповідачем у своєму відзиві не спростовано жодної підстави позову прокуратури.

Таким чином, рішення реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. від 27.01.2022 №63107110 про державну реєстрацію за ТОВ "Юг-Проект" "права тимчасового використання" земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га на просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосїївському p-ні м. Києва є незаконним та підлягає скасуванню, а позов Заступника Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської військової адміністрації) задоволенню.

Стосовно ж обраного прокурором способу захисту, щодо скасування державної реєстрації права тимчасового користування земельною ділянкою, з припиненням права користування, слід зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146) та інших.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначені вище приписи закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право, відтак скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право, тоді як сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Отже, у розумінні статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогійної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20) та зазначає, що в абзаці третьому частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, зокрема, встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає, що Верховний Суд у складі колегії Касаційного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

Пункт 126 цієї постанови свідчить, що обов`язок суду скасовувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав (обтяжень) слід розуміти як обов`язок суду вирішити наявний спір про право.

Таким чином, з урахуванням зазначених обставин, обраний спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на повернення земельної ділянки в постійне користування Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, як це передбачено постановою Ради народних комісарів УРСР від 28.08.1944 №1055, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та рішенням державного реєстратора про право постійного користування ділянкою №62062628 від 06.12.2021.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. від 27.01.2022 №63107110 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Проект" "права тимчасового використання" земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га на просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосїївському p-ні м. Києва, припинивши право користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Проект" (03179, м. Київ, провулок Берестейський, 131, оф. 3, ідентифікаційний код 36329166) нею.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Проект" (03179, м. Київ, провулок Берестейський, 131, оф. 3, ідентифікаційний код 36329166) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051, UA058201720343190001000000164, ДКСУ м. Київ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.05.2024

Суддя І.О. Андреїшина