ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6691/20 (904/3702/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Мельник Д.О. (поза межами суду); Малік Т.І. (поза межами суду);

від відповідача-1: арбітражний керуючий Шиман Є.О. (поза межами суду);

від відповідача-2: Романченко О.О. (поза межами суду);

від кредитора (Компанії Саревін Інвестментс ЛТД»: Халупко С.В. (поза межами суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 (суддя Владиміренко І.В., повний текст якого підписаний 12.10.2023) у справі № 904/6691/20(904/3702/23)

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ "БОГДАН МОТОРС", м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан", м.Київ

про визнання недійсними правочинів,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/6691/20 про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс". Ця справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

18.04.2023 до суду в межах справи №904/6691/20 про банкрутство від АТ "Укрексімбанк" надійшла заява №0000606/8522-23 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу нерухомого майна, які укладені між АТ АК Богдан Моторс (код ЄРДПОУ 05808592) як продавцем та ТОВ Автомобільна Група Богдан (код ЄРДПОУ 32347815), а саме:

1) договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2815;

2) договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2811;

3) договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2810;

4) договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2813;

5) договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2814;

6) договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2812;

7) договір купівлі продажу, який посвідчено 22.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. за №1525,

та визнати недійсним договір купівлі - продажу рухомого майна, який укладено між АТ АК Богдан Моторс (код ЄРДПОУ 05808592) як продавцем та ТОВ Автомобільна Група Богдан (код ЄРДПОУ 32347815), а саме: договір купівлі продажу №66 від 22.12.2020.

В обґрунтування заяви АТ Укрексімбанк зазначив наступне:

- напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство, Боржником було відчужено значні активи загальною вартістю 27 321 514,97 грн., можливості виконання його зобов`язань в повному обсязі знизилися;

- вчинені правочини позбавлені будь-якого економічного сенсу, суттєво зменшили розмір активів Боржника, не були спрямовані на досягнення розумної ділової мети;

- Боржник вчинив оспорювані правочини в умовах коли повинен був утриматися від вчинення будь-яких дій, що зменшують його активи, зокрема в той час, коли Боржник перебував в стані надкритичної неплатоспроможності, загальний розмір заборгованості перед кредиторами складав 6 336 674 тис. грн., а вартість активів 1 207 524 тис. грн.;

- оспорювані правочини вчинені в той час, коли Боржник не лише був обізнаний про розмір зобов`язань перед кредиторами та відсутність можливостей повністю виконати свої зобов`язання перед кредиторами в силу недостатності активів, а й в силу приписів ч.6 ст. 34 КУзПБ був зобов`язаний звернутися самостійно до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- такі дії Боржника є недобросовісними, суперечать положенням ст.ст. 6, 13 Цивільного кодексу України;

- за наслідками вчинення оспорюваних правочинів Боржником здійснено відчуження своїх активів безоплатно, умови укладених договорів в частині здійснення оплати вартості відчуженого майна виконані не були;

- оспорювані правочини вчинені з заінтересованою відносно Боржника особою, в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

З огляду на зазначене, посилаючись на приписи ч.1, 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, пункту 6 частини першої етапі 3, ст. 13, ч.1 ст. 203, ч.1, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦКУ Позивач просив зазначені правочини визнати недійсними.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі №904/6691/20(904/3702/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що Боржник вчиняв правочини в умовах неплатоспроможності, усвідомлюючи неможливість задоволення вимог всіх кредиторів за рахунок наявного майна та активів, будучи зобов`язаним в силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 3, ч.2 ст. 13 ЦКУ утриматися від будь-яких дій що зменшують його активи, а в силу приписів ч.6 ст. 34 КУзПБ Боржник був зобов`язаний самостійно ініціювати процедуру власного банкрутства.

Зазначені обставини неплатоспроможності Боржника в період вчинення оспорюваних правочинів не спростовані жодним учасником, більше того, навіть не поставлені ніким під сумнів, а окрім цього встановлені постановою Господарського суду Дніпропетровської області у цій справі від 07.07.2021, а відтак в силу приписів ч.1,4 ст. 75 ГПКУ не підлягали доказуванню.

Однак, суд першої інстанції не з`ясував зазначених обставин, не надав їм власної оцінки, не з`ясувавши ці обставини не надав оцінку діям Боржника з точки зору розумності та добросовісності, при тому що навіть сам факт відчуження активів в період неплатоспроможності є самостійною підставою для визнання таких правочинів недійсними на підставі ч.1 ст. 42 КУзПБ, на яку Позивач зокрема і посилався.

При цьому, здійснивши відчуження свого майна, Боржник не отримав за нього оплату у порядку, в розмірі та у спосіб що були передбачені укладеними ним договорами, а за один день до підготовчого засідання у справі про банкрутство, уклавши з Відповідачем-2 договір про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог фактично відмовився від власних майнових вимог до покупця майна в такий недобросовісний спосіб, при цьому зазначений покупець є заінтересованою відносно Боржника особою в розумінні ст. 1 КУзПБ, а саме перебуває разом з Боржником під контролем одних осіб, керівник Відповідача- 2 (покупець) був акціонером та членом наглядової ради Боржника, сам Відповідач-2 був акціонером Боржника.

Внаслідок вчинення оспорюваних правочинів за вісім днів до підготовчого засідання у справі про банкрутство, Боржником було відчужено на користь заінтересованої юридичної особи активів на загальну суму 27 321 514,97 грн., при тому що якби Боржник діючи добросовісно утримався від вчинення таких дій, ініціювавши самостійно власне банкрутство або ж у випадку ініціювання банкрутства третіми особами, відчужені активи були б включені до ліквідаційної маси та за рахунок його контрольованого з боку господарського суду та кредиторів продажу, були б задоволені хоча б частково вимоги всіх кредиторів у порядку черговості.

При цьому, навіть якби отриманої суми вистачило лише для задоволення вимог 1,2,3 черги, то решта кредиторів, зокрема Позивач, чиї вимоги віднесені до 4 черги, могли б розраховувати на погашення своїх вимог за рахунок решти майна Боржника, з урахуванням того що вимоги кредиторів попередніх черг були б вже погашені.

Натомість внаслідок відчуження цих активів, вимоги жодних кредиторів за їх рахунок не погашені, не погашеними лишаються і вимоги кредиторів 2, 3 черги. Відтак, Позивач зокрема вимушений надалі очікувати погашення вимог цих кредиторів попередніх черг, при тому що майна Боржника не вистачить щоб задовольнити їх вимоги в повному обсязі.

В позовній заяві Позивачем обґрунтовано, що кінцевим бенефіціарним власником Відповідача-2 є ОСОБА_1 , який разом з пов`язаними з ним особами володів частками в статутному капіталі акціонерів Боржника, які в свою чергу в сукупності володіли 62,0305% акцій Боржника, що є контрольним пакетом. Відтак, Відповідачі-1, 2 перебувають під спільним контролем третіх осіб, а вчинені між ними правочини в умовах неплатоспроможності Відпоавідача-2 підлягають визнанню недійсними в силу приписів абз. 3 ч.2 ст. 42 КУзПБ.

Під час розгляду справи суд належним чином не з`ясував обставин нездійснення належним чином оплати за відчужене майно в порядку та у спосіб, що визначений умовами оспорюваних договорів.

Так, Позивач зазначав, що 11 листопада 2022 року, ліквідатором Боржника скликано та проведено засідання комітету кредиторів, під час якого Відповідачем-2 було порушено питання часткового погашення Боржником грошових вимог Відповідаяа-2 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог що виникла на підставі оспорюваного договору купівлі - продажу №66 від 22.12.2020.

В той же ж час умовами зазначеного договору передбачено, що Відповідач-2 був зобов`язаний оплатити вартість придбаного майна протягом 10 днів з моменту його поставки, якщо інше не погоджено сторонами.

Окрім цього Позивач зазначав, що у відповідності до положень п.1.1 оспорюваних договорів, Відповідач-1 як продавець передав у власність, а Відповідач -2 як покупець, набув у власність нерухоме майно.

У відповідності до п.2.2-2.3 зазначених договорів, покупець зобов`язаний був сплатити вартість майна шляхом безготівкового перерахування на міжнародний банківський рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору.

Разом з тим, під час підготовчого засідання у справі про банкрутство Відпоавідача-1, що відбулося 23.12.2020 його представник Боржника зазначав що станом на поточну дату, тобто 23.12.2020 залишків грошових коштів на банківських рахунках Боржника недостатньо для проведення розрахунків з ініціюючим процедуру банкрутства кредитором (розмір вимог якого складав 5 873 926,28 грн.).

З наведеного слідує, що вартість відчуженого Боржником на користь пов`язаної юридичної особи майна не була оплачена, відтак майно було відчужено безоплатно.

Під час розгляду справи, Відповідачем-1 надано на вимогу суду договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладений між Відповідачами-1,2 22 грудня 2020 року, за один день до підготовчого засідання у справі про банкрутство.

Наведених вище обставин нездійснення розрахунків в порядку та на умовах визначених оспорюваними договорами суд попередньої інстанції не з`ясовував взагалі, натомість дійшов помилкового висновку про те, що «оплата за придбане майно здійснена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог».

Позивач наголошує, що дії сторін щодо зарахування зустрічних однорідних вимог в той час коли було ініційовано банкрутство однієї зі сторін, за один день до підготовчого засідання у справі є лише додатковим підтвердженням факту здійснення безоплатного відчуження майна Боржника та не можуть свідчити про виконання Відповідачем-2 свого обов`язку оплатити придбане майно протягом трьох днів шляхом безготівкового перерахування на міжнародний банківський рахунок продавця, як це було передбачено умовами оспорюваних договорів.

Окрім цього, суд визнав обставину непорушення прав Позивача внаслідок відчуження об`єкту нерухомості за договором №1525 від 22.12.2020, оскільки майно що було відчужене за цим договором перебувало в іпотеці іншого банку на момент відчуження. Разом з тим, сам факт перебування цього майна в іпотеці не може свідчити про відсутність порушених прав кредиторів Боржника внаслідок його відчуження. Суд залишив поза увагою той факт, що зазначене майно в іпотеку передано за два місяці до відчуження, на момент розгляду справи іпотека щодо цього майна припинена. Суд не з`ясував взагалі обставин, як укладення договору іпотеки, так і припинення цієї іпотеки у подальшому, у зв`язку з чим не оцінив дії Боржника з точки зору добросовісності та розумності.

Більше того, АТ «МІБ», в іпотеці якого перебувало зазначене майно, є кредитором як Боржника, так і його дочірніх підприємств, при тому що з наданого Відповідачем-1 договору вбачається що ним забезпечені вимоги цього банку до Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1 АТ «АК «Богдан Моторс», щодо якого у жовтні 2022 року відкрито провадження у справі про банкрутство та до якого вже згаданим банком заявлено свої грошові вимоги.

Судом зазначені обставини досліджені не були, при тому що іпотека, на яку посилається суд та Відповідачі-1,2 станом на дату подання цього позову була припинена, натомість відомості про виконання зобов`язань, які вона забезпечувала до суду Відповідачами-1,2 не надана. Суд у зв`язку з цим не оцінив дій Боржника з передачі в іпотеку за три місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство його майна з подальшим його продажем за згодою іпотекодержателя та припиненням іпотеки.

У відзиві Відповідач-1 посилався на те, що як вбачається з п.1.1. оспорюваного договору №1525 від 22.12.2020 відчужене майно належало Боржнику на підставі іпотечного договору від 07.02.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. за №425, у відповідності з п.1.6 якого вбачається, що зазначене майно перебуває в іпотеці АТ «МІБ».

Відповідач-1 у відзиві далі посилається на те, що іпотека АТ «МІБ» згадана в п.1.6. виникла на підставі договору іпотеки від 19.11.2012 №5040.

Всі зазначені договори були долучені Відповідачем -1 до відзиву, і хоча у відзиві Відповідач-1 намагався сформувати уяву в учасників про нібито безперервний характер перебування відчуженого майна в іпотеці АТ «МІБ», все ж з договору іпотеки від 21.10.2020, на підставі якого з незрозумілих мотивів Боржник передав в іпотеку відчужене в подальшому майно, вбачається, що на момент передання його в іпотеку банку, воно не перебувало під будь-якими обтяженнями, однак судом зазначені обставини взагалі не досліджувалися та не з`ясовувалися, оцінка діям Боржника в контексті добросовісності не надавалася.

Зазначає, що сім оспорюваних договорів, умовами яких передбачено строк та спосіб оплати ціни за майно, стосувались відчуження нерухомого майна і, відповідно, були нотаріально посвідчені. З огляду на це, зміни до таких договорів, в тому числі в частині способу сплати ціни, не могли бути внесені в простій письмовій формі (оскільки такий правочин є нікчемним в силу приписів ч. 1 ст.220 ЦК України).

Тобто, будь-які додаткові договори, якими б вносилися зміни в ці умови не укладалися, відтак належним способом припинення зобов`язань за оспорюваними договорами в частині сплати вартості придбаного майна, була сплата Відповідачем-1 відповідних сум коштів згідно умов договорів, а належними доказами виконання цього зобов`язання є відповідні платіжні документи, якими підтверджуються такі фінансові операції.

Разом з цим, договір про зарахування зустрічних однорідних вимог в даному випадку не є належним доказом на підтвердження цих обставин, оскільки не спростовує доводів Позивача щодо нездійснення оплати вартості відчуженого майна.

Також Відповідачами-1,2 не надано жодних первинних документів на підтвердження факту наявності заборгованості Відповідача-1 до Відповідача-2 зобов`язання за якою припинили сторони шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а сам договір не є первинним документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг чи вчинення господарських операцій (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 15.12.2015 № 21-4266315).

У даному випадку, рішення комітету кредиторів, де більшість голосів має пов`язана з Відповідачами-1,2 юридична особа, не може підмінити собою згоду всіх кредиторів, оскільки припинення зобов`язань перед Боржником шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог впливає на права всіх кредиторів, а не лише тих що входять до складу комітету кредиторів. До того ж під час зазначеного засідання комітету кредиторів, Позивач був проти подібного припинення зобов`язань Відповідача-2 перед Відповідачем-1, однак судом цього враховано не було.

Застосувавши положення ст. 598, 601 ЦК України, без врахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, наведеному у постанові від 27 листопада 2018 у справі №910/1405/14, господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову Банку.

Статтею 598 ЦК України врегульовано відносини з припинення зобов`язань, а не порядок здійснення розрахунків між сторонами договору, однак судом допущено невірне тлумачення цієї норми, внаслідок цього суд дійшов помилкового висновку що між сторонами оспорюваних договорів було здійснено оплату за придбане майно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за згодою обох сторін.

В той же ж час, суд повинен був з`ясувати обставини що стосуються саме здійснення чи не здійснення оплати за умовами оспорюваних договорів, оскільки саме на нездійснення оплати за договорами Позивач посилався як на підставу визнання цих договорів недійсними.

Однак не застосувавши до спірних правовідносин приписи ст. 599 ЦКУ, суд дійшов помилкового висновку про те, що оплата була здійснена шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, в той час як це не є формою оплати, а є способом припинення зобов`язання, що не було передбачено умовами оспорюваних договорів.

В той же ж час, у відповідності до приписів абз.4 ч.1 ст. 602 ЦКУ, не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності, однак суд взагалі не з`ясовував зазначених обставин.

Позивач звертає увагу, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам ст. 238 ГПКУ, зокрема в його мотивувальній частині судом не зазначено переліку обставин, які є предметом доказування у справі, переліку доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, в мотивувальній частині відсутній висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

Також мотивувальна частина не містить мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, зате містить нічим не обґрунтований висновок суду про те, що Позивачем не наведено жодних обставин щодо недобросовісності дій Відповідача-1 та фраудаторності оспорюваних правочинів.

Арбітражний керуючий Шиман Є.О. у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що враховуючи хронологічний ланцюг договорів, які стосуються нерухомого майна за адресою: м. Черкаси, вул. 14-Грудня, буд. 8, очевидним є те, що нерухоме майно, починаючи з 2012 року вибувало з іпотеки АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» на 24 хвилини і 02 секунди, що пов`язано із необхідністю перереєстрації предмету іпотеки для забезпечення виконання зобов`язань перед АТ «МІБ» згідно інших договорів.

Отже, відсутні жодні підстави вважати, що АТ «АК «Богдан Моторс» при відчуженні вищевказаного майна діяв недобросовісно чи порушував чиїсь права, особливо АТ «Укрексімбанк».

Разом з тим, позиція АТ «Укрексімбанк» стосовно зазначеного договору дозволяє вважати, що ним свідомо перекручуються факти та обставини, які він міг би встановити за допомогою відкритих джерел, а також скористатись своїм правом, передбаченим ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», шляхом направлення відповідного запиту, в тому числі, на адресу АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк», чого ним зроблено не було. Також представником скаржника не враховано, що у разі визнання цього договору недійсним, його предмет - нерухоме майно, не підлягає включенню до ліквідаційної маси.

При укладанні оскаржуваних договорів сторони діяли відкрито та не намагались приховати вчинення вказаних правочинів, що підтверджується пунктами договорів, в яких йдеться про взаємне волевиявлення сторін їх дійсним намірам, а сам договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому. Відчуження майна за ціною, вищою ніж балансова та оціночна свідчить про відсутність зловживань та ухилення від виконання обов`язку. Також, в розрізі судової практики Верховного Суду, яку наводить представник банку в тексті апеляційної скарги, варто відзначити, що боржник вчинив дії, направлені на погашення його вимог шляхом укладання Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог відразу, що дозволило зменшити загальний розмір кредиторської заборгованості, а не уникнути її сплати. Окрім того, з урахуванням зменшеної суми кредиторської заборгованості ТОВ «Автомобільна Група «Богдан» звернулось з грошовими вимогами до АТ «АК «Богдан Моторс» у справі про банкрутство № 904/6691/20, за результатами розгляду якої господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвали від 30.03.2021 та від 22.12.2021. Всі наведені в сукупності обставини свідчать про наявність фактичної мети та економічної вигоди.

З огляду на те, що між АТ «АК «Богдан Моторс» та ТОВ «Богдан» АГ» в якості виконання зобов`язань за оспорюваними правочинами відбулось погашення частини кредиторських вимог, шляхом укладення 22.12.2020 Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, який не оскаржується АТ «Укрексімбанком» та не скасований в інший спосіб, а також погашення частини кредиторських вимог в порядку ч. 5 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, рішення комітету кредиторів АТ «АК «Богдан Моторс» із вказаного питання є також не скасованим. Беручи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, можна зробити висновок щодо неефективності такого способу захисту, як самостійна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки така вимога може бути ефективним способом захисту лише в разі її поєднання з позовною вимогою про стягнення коштів на користь позивача або про витребування майна з володіння відповідача, чого скаржником зроблено не було.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан" у відзиві на апеляційну скаргу просило рішення господарського залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначило, що укладання вказаних договорів між АТ «АК «Богдан Моторс» та ТОВ «Богдан» АГ» мало правову і фактичну мету, яка не приховувалась сторонами в момент їх укладання. Що підтверджується пунктами 2.3., 2.4. та 3.1. Договорів 1-7., а саме те, що їх укладання відповідає їх дійсним намірам, умови договорів зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договори не приховують інших правочинів та спрямовані на реальне настання наслідків, які обумовлені в них. Боржник не мав на меті ухилення від виконання обов`язку, а відчуження майна згідно вищевказаних договорів мало на меті економічну вигоду у вигляді зменшення розміру кредиторської заборгованості. Більше того, з урахуванням вчинених правочинів ТОВ «Богдан» АГ» звернувся до господарського суду в межах цієї справи з грошовими вимогами до боржника ще на початку 2021 року, що свідчить про відкритість та відсутність намагання їх приховати.

Відчуження саме цих активів не стало причиною неплатоспроможності боржника, оскільки наявна загальна кредиторська заборгованість, яка існувала станом на день такого відчуження, значно перевищувала їх розмір

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали. Згідно ч. 3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.11.2023 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

08.11.2023 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Державного експортно-імпортного банку України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі №904/6691/20(904/3702/23); розгляд справи призначено в судовому засіданні на 06.02.2024.

Ухвалою суду від 27.12.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишено без руху з підстави недоплати судового збору до встановленого законом розміру (визначена сума недоплати 24 765,00 грн), надано апелянту 5-денний строк на усунення недоліків.

02.01.2024 до Центрального апеляційного господарського суду апелянтом подано заяву про усунення недоліків (зареєстрована судом 03.01.2024), до якої додано платіжну інструкцію № 46222 від 02.01.2024 про оплату 24 765,00 грн судового збору, який зараховано до державного бюджету.

Ухвалою суду від продовжено розгляд цієї справи; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.02.2024.

В судовому засіданні 06.02.2024 оголошена перерва до 09.04.2024.

В судовому засіданні 09.04.2024 оголошено перерву до 18.04.2024.

В судовому засіданні 18.04.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

16.12.2020 між АТ АК Богдан Моторс з одного боку та ТОВ Автомобільна Група Богдан було укладено, договір купівлі - продажу від 16.12.2020, у відповідності до п.1.1 якого відповідач-1 як продавець передав у власність, а відповідач-2, як покупець, набув у власність нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру №16 в м. Луцьк, вулиця Зацепи, будинок 3к (номер об`єкта нерухомого майна 1956021007101), загальною площею 42,7кв.м.

Як вбачається з п.2.1. зазначеного договору вартість вказаного нерухомого майна у відповідності до звіту складає 754 000,00 грн.

У відповідності до п.2.2 покупець зобов`язаний сплатити шляхом безготівкового перерахування на міжнародний банківський рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору.

Вказаний договір посвідчено 16.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстровано в реєстрі за №2815.

Також, 16.12.2020 між АТ АК Богдан Моторс з одного боку та ТОВ Автомобільна Група Богдан було укладено, договір купівлі - продажу від 16.12.2020, у відповідності до п.1.1 якого відповідач-1 як продавець передав у власність, а відповідач-2, як покупець, набув у власність нерухоме майно, а саме земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:22:122:0045, загальною площею 0,8172 Га., яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 42.

Як вбачається з п.2.1. зазначеного договору вартість вказаного нерухомого майна у відповідності до звіту складає 973 285,50 грн.

У відповідності до п.2.2 покупець зобов`язаний сплатити шляхом безготівкового перерахування на міжнародний банківський рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору.

Вказаний договір посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстровано в реєстрі за №2811.

Також, 16.12.2020 між АТ АК Богдан Моторс з одного боку та ТОВ Автомобільна Група Богдан було укладено, договір купівлі продажу земельної ділянки від 16.12.2020, у відповідності до п.1.1 якого відповідач-1 як продавець передав у власність, а відповідач-2, як покупець, набув у власність нерухоме майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:22:122:0044, загальною площею 0,0051 Га, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська,42.

Як вбачається з п.2.1. зазначеного договору вартість вказаного нерухомого майна У відповідності до звіту складає 6451,51 грн.

У відповідності до п.2.2 покупець зобов`язаний сплатити шляхом безготівкового перерахування на міжнародний банківський рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору.

Вказаний договір посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстровано в реєстрі за №2810.

Також, 16.12.2020 між АТ АК Богдан Моторс з одного боку та ТОВ Автомобільна Група Богдан було укладено, договір купівлі - продажу від 16.12.2020, у відповідності до п.1.1 якого відповідач-1 як продавець передав у власність, а відповідач-2, як покупець, набув у власність нерухоме майно, а саме: газорозподільний пункт /літер Я-1/ (номер об`єкта нерухомого майна 1411966207101), заг.пл. 8,6 кв.м., Котельня (номер об`єкта нерухомого майна 1414865507101), заг.пл. 679,6 кв.м., Ангар /літера В'-1 (номер об`єкта нерухомого майна 1411969207228), заг.пл. 489,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 42 (загальна площа всіх об`єктів нерухомого майна складає 1177,5 кв. м.)

Як вбачається з п.2.1. зазначеного договору вартість вказаного нерухомого майна у відповідності до звіту складає 1 883 931,98 грн.

У відповідності до п.2.2 покупець зобов`язаний сплатити шляхом безготівкового перерахування на міжнародний банківський рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору.

Вказаний договір посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстровано в реєстрі за №2813

Також, 16.12.2020 між АТ АК Богдан Моторс з одного боку та ТОВ Автомобільна Група Богдан було укладено, договір купівлі - продажу від 16.12.2020, у відповідності до п.1.1 якого відповідач-1 як продавець передав у власність, а відповідач-2, як покупець, набув у власність нерухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію /Літер Б-1 (номер об`єкта нерухомого майна 1166137107000), заг.пл. 41,1 кв.м., насосну станцію очисних споруд дощових (номер об`єкта нерухомого майна 1166202307000), заг.пл. 250 кв.м., реммайстерню очисних споруд дощових стоків /літер А-1 (номер об`єкта нерухомого майна 1165616507101), заг.пл. 47,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, будинок 15-6.

Як вбачається з п.2.1. зазначеного договору вартість вказаного нерухомого майна у відповідності до звіту складає 445 350,62 грн.

У відповідності до п.2.2 покупець зобов`язаний сплатити шляхом безготівкового перерахування на міжнародний банківський рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору.

Вказаний договір посвідчено 16.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстровано в реєстрі за №2814.

Також, 16.12.2020 між АТ АК Богдан Моторс з одного боку та ТОВ Автомобільна Група Богдан було укладено, договір купівлі - продажу від 16.12.2020, у відповідності до п.1.1 якого відповідач-1 як продавець передав у власність, а відповідач-2, як покупець, набув у власність нерухоме майно, а саме: земельну ділянку під кадастровим номером 0710100000:22:100:0003, загальною площею 0,3573 га., що розташована за адресою: м. Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, будинок 15-б.

Як вбачається з п.2.1. зазначеного договору вартість вказаного нерухомого майна у відповідності до звіту складає 462 247,36 грн.

У відповідності до п.2.2 покупець зобов`язаний сплатити шляхом безготівкового перерахування на міжнародний банківський рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору.

Вказаний договір посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстровано в реєстрі за №2812.

Також, 22.12.2020 між АТ АК Богдан Моторс з одного боку та ТОВ Автомобільна Група Богдан було укладено, договір купівлі - продажу від 22.12.2020, у відповідності до п.1.1 якого відповідач-1 як продавець передав у власність, а відповідач-2, як покупець, набув у власність нерухоме майно, а саме комплекс у складі: адмінпобутовий корпус з перехідною галереєю і об`єктом ЦО (окрім приміщень з №27 по №35), 4, А, пд, а, а'; виробничого корпусу з прибудовою Б, б; контрольно-диспечерський пункт, 2 В; склад кисневих балонів, Г; матеріальний склад з автомайстернею і прибудовою, Д, Е, 3, д; склад металопрокату, 4; склад готової продукції, 5; залізнична колія, 6; огорожа №1-3,7,8; замощення № І, які розташовані за адресою: 18018 м. Черкаси, вул. 14-го Грудня, 8 (номер об`єкта нерухомого майна 1538671000), загальною площею 17 558,8 кв.м.

Як вбачається з п.2.1. зазначеного договору вартість вказаного нерухомого майна у відповідності до звіту складає 20 410 000,00 грн.

У відповідності до цього ж пункту покупець зобов`язаний сплатити протягом одного банківського дня з дати підписання договору.

Вказаний договір посвідчено 22.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. та зареєстровано в реєстрі за №1525.

Також, 22.12.2020 між АТ АК Богдан Моторс з одного боку та ТОВ Автомобільна Група Богдан було укладено, договір купівлі - продажу №66 від 22.12.2020, у відповідності до п.1.1 якого відповідач-1 як продавець зобов`язується передати у встановлені та узгоджені сторонами договору строки бувше у використанні обладнання, мережі, комунікації, механізми та інше майно (товар) у власність відповідача-2, як покупця, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

З п.1.2 зазначеного договору вбачається, що найменування та асортимент товару визначається в специфікаціях, що є додатками до договору.

З додатку до договору №1 (специфікація№1) вбачається, що предметом договору є: 83 одиниці обладнання та іншого майна, яке знаходиться в приміщеннях за адресою: м. Черкаси, вул. 14-ого Грудня, 8, а його вартість складає 2 386 248,00 грн.

Як вбачається з п.3.6 цього договору, покупець зобов`язаний оплатити вартість товару протягом 10 днів з моменту поставки, якщо інше не погоджено сторонами.

На виконання умов договору купівлі - продажу №66 від 22.12.2020 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було складено видаткову накладну №БМ15 від 22.12.2020 на загальну суму 2 386 248,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6691/20 Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (далі - Банкрут, Відповідач-1).

Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Позивач, Банк, АТ «Укрексімбанк») у зазначеній справі приймає участь як кредитор, ухвалою Господарського суду від 20 квітня 2021 року визнано грошові вимоги Банку у розмірі 4 540,00 грн. (1 черга задоволення); 894 138 116,47 грн. (4 черга задоволення); 164 731,47 грн. (6 черга задоволення).

Окремо внесено до реєстру грошові вимоги Банку в розмірі 748 033 236,48 грн., як забезпечені заставою (іпотекою) майна Боржника.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2021 припинено процедуру розпорядження майном Відповідача-1, визнано його банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №7732 від 31.12.2020, показник забезпечення зобов`язань Боржника (відношення суми активів до його зобов`язань) станом на 31.12.2019 знизився в порівнянні до цього показника станом на 31.12.2018 з 0,33 до 0,25. Також у Висновку експерта зазначено, що розмір даного показника протягом всього періоду, що досліджується менше одиниці, що свідчить про недостатність у підприємства активів (оборотних та необоротних) необхідних для погашення зобов`язань. У Висновку експерта зазначено, що станом на 31.12.2019 непокритий збиток Боржника становив 5 808 921 тис.грн. Також з Висновку експерта вбачається, що протягом всього періоду дослідження значення коефіцієнта абсолютної ліквідності Боржника є значно нижчим за нормативно визначений показник, що демонструє недостатність грошових коштів та їх еквівалентів для негайного погашення поточних зобов`язань.

З висновків щодо проведеного аналізу фінансової - господарської діяльності Боржника, звіт за результатами проведення якого було долучено до матеріалів справи про банкрутство Боржника на той час ще розпорядником майна арбітражним керуючим Шиманом Є.О., вбачається, що загальна вартість майна підприємства станом на 31.12.2017 становила 1 551 640 тис. грн., а станом на 30.09.2020 вже складала 1 207 524 тис. грн.

У Звіті також зазначено, що таке співвідношення (кредиторської та дебіторської заборгованості) є нераціональним, оскільки кредиторська заборгованість не повинна перевищувати дебіторську заборгованості більше ніж на 10%. Також це вказує на те, що підприємство не мало можливості розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом аналізованого періоду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що позивачем не надано доказів в підтвердження того, що при укладенні оспорюваних правочинів у сторін правочину був умисел на введення в оману іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину, дійсних намірів учасників, наявність свідомого наміру невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Крім того, суд врахував ту обставину, що на виконання умов договорів продавцем передано майно покупцю, а оплата за придбане майно здійснена шляхом взаємозаліку за згодою обох сторін. Тому спірні договори є реальними, виконаними обома сторонами.

Доводи позивача про те, що ціна договорів, є заниженою, неринковою, судом відхилено з огляду на ч. 1 ст. 627 ЦК України. В свою чергу, позивачем не подано належних та вірогідних доказів, які б підтверджували, що на момент укладення спірних договорів ціна майна була вищою ніж та, що визначена договорами, а дане майно могло бути відчужено за вищою ціною.

Матеріалами справи підтверджується, що оплата за придбане майно здійснена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Правочин про проведенню зарахування зустрічних однорідних вимог не оспорений сторонами у встановленому порядку, тому у відповідності до ст. 204 ЦК України щодо нього діє принцип правомірності правочину.

Отже, позивачем не надано належних доказів та не наведено жодних обґрунтувань того, що вчиняючи оспорювані правочини АТ АК Богдан Моторс мало намір завдати шкоди іншій особі, натомість при укладенні спірного правочину, АТ АК Богдан Моторс діяв з метою зменшення обсягу кредиторської заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 42 Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Отже, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути визнання правочину недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки Позивач є кредитором боржника (Відповідача-1), останнє виступає заінтересованою особою у визнанні оспорюваних договорів недійсним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається про людське око, таким критеріям відповідати не може.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 № 405/1820/17.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатиш договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (до введення в дію КУзПБ), стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України Про виконавче провадження).

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (постанова ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається про людське око, таким критеріям відповідати не може.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог дружнього кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Колегією суддів встановлено, що між АТ АК Богдан Моторс та ТОВ Автомобільна Група Богдан були укладені оспорювані договори купівлі - продажу нерухомого майна: а саме: договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2815; договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2811; договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2810; договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2813; договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2814; договір купівлі продажу, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за №2812; договір купівлі продажу, який посвідчено 22.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. за №1525, а також договір купівлі - продажу рухомого майна №66 від 22.12.2020.

Також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобільна Група Богдан є кредитором та входить до Комітету кредиторів АТ АК Богдан Моторс, вимоги якого було визнано господарським судом Дніпропетровської області на загальну суму 349 821 683,95 грн. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 зменшено вимоги ТОВ Богдан АГ 4 черги та визнано наступним чином - 4 540,00 грн. (1 черга задоволення); 183 000 171,84 грн. (4 черга задоволення).

В свою чергу, згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ Богдан АГ має заборгованість перед АТ АК Богдан Моторс на загальну суму 2 380 248,00грн., що виникла на підставі Договору купівлі - продажу № 66 від 22.12.2020.

Таким чином, ТОВ Богдан АГ та АТ АК Богдан Моторс мають один до одного зустрічні однорідні грошові вимоги на суму 2 380 248,00 грн.

На електронну адресу ліквідатора надійшов лист члена комітету кредиторів - ТОВ Богдан АГ № 66 від 10.11.2022 з проханням про внесення до порядку денного засідання комітету кредиторів, яке призначено на 11.11.2022 питання про можливість часткового погашення вимог ТОВ Богдан АГ шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог між АТ АК Богдан Моторс та ТОВ Богдан АГ.

Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу №11/11/22 від 11.11.2022 засідання комітету кредиторів ПрАТ "АК "Богдан Моторс" у справі про банкрутство №904/6691/20, встановлено, що у зв`язку із наявністю між товариствами зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, враховуючи положення ч. 3 ст. 203 Господарського Кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства комітетом кредиторів АТ АК Богдан Моторс надано згоду (погодження) на погашення вимог ТОВ Богдан АГ шляхом заліку зустрічних однорідних вимог наступним чином: Грошове зобов`язання АТ АК Богдан Моторс щодо сплати на користь ТОВ Богдан АГ 183 000 171,84 грн. припиняється частково на суму 2 380 248,00 грн., а залишок заборгованості 180 619 923,84 грн.; - Грошове зобов`язання ТОВ Богдан АГ щодо сплати на користь АТ АК Богдан Моторс 2 380 248,00 грн. припиняється повністю.

Також 22.12.2020 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якого сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, дійшли згоди про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, укладених сторонами, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.1. договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.12.2020, станом на день укладення цього Договору сторона-1 (відповідач-1) має невиконані грошові зобов`язання перед стороною-2 (відповідачем-2) за Договором про порядок погашення заборгованості від 01 вересня 2017 року, що призвели до виникнення заборгованості Сторони-1 перед Стороною-2 за вказаним договором (без урахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат) у загальному розмірі 222 645 322,95 грн.

Згідно з п. 1.2. договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.12.2020, станом на день укладення цього Договору Сторона-2 (відповідач-2) має невиконані грошові зобов`язання перед Стороною-1 (відповідачем - 1) по оплаті нерухомого та рухомого майна, придбаного Стороною-2 у Сторони-1 за низкою наступних договорів купівлі-продажу:

1) Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 16.12.2020, а саме: Квартири загальною площею: 42.7 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Зацепи, будинок 3к, квартира 16 (реєстраційний номер (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;1956021007101), посвідченим 16.12.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстрованим у реєстрі за №2815, у розмірі 754 000,00 грн.;

2) Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 16.12.2020, а саме: Трансформаторної підстанції /Літер Б-1/, Загальною площею: 41,1 кв.м, Насосної станції очисних споруд дощових стоків /Літер В-1/, Загальна площа: 250,0 кв.м, Реммайстерні очисних споруд дощових стоків /літер А-1/, Загальною площею: 47,7 кв.м. розташованих за адресою: Волинська обл. м. Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, будинок 15-6 (Реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно: 1166137107000, 1166202307000, 1165616507101), посвідченим 16.12.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстрованим у реєстрі за №2814. у загальному розмірі 445 350,62 грн.;

3) Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 16.12.2020, а саме: Газорозподільного пункту /літер Я-1/, Загальною площею: 8,6 кв.м., Котельні, Загальною площею: 679,6 кв.м, Ангару /літер В'-1/, Загальною площею: 489,3 кв.м, розташованих за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 42 (Реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: відповідно 1411966207101, 1414865507101, 1411969207228), посвідченим 16.12.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстрованим у реєстрі за №2813, у розмірі 1 883 931,98 грн.,

4) Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2020, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,0051 га, кадастровий номер: 0710100000:22:122:0044, яка знаходиться за адресою: Волинська обл.. м. Луцьк, вулиця Рівненська, земельна ділянка 42 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 1418540607101), посвідченим 16,12.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстрованим у реєстрі за №2810, у розмірі 6 451,51 грн.;

5) Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2020, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,8172 га, кадастровий номер: 0710100000:22:122:0045, яка знаходиться за адресою; Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Рівненська, земельна ділянка 42 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 1419126007101), посвідченим 16.12.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстрованим у реєстрі за №2811 і у розмірі 973 285,50 грн.;

6) Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2020, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,3573 га, кадастровий номер: 0710100000:22:100:0003, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 1166084007000), посвідченим 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. та зареєстрованим у реєстрі за №2812, у розмірі 462 247,36 грн.;

7) Договором купівлі-продажу рухомого майна №58 від 15.12.2020, а саме: обладнання та устаткування у розмірі 10 627 884,15 грн.;

8) Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 22.12.2020, а саме: комплексу у складі: адмінпобутового корпусу з перехідною галереєю і об`єктом ЦО (окрім приміщень з №27 по №35), 4, А, пд, а, а'; виробничого корпусу з прибудовою Б, б; контрольно-диспечерського пункту, 2 В; складу кисневих балонів, Г; матеріального складу з автомайстернею і прибудовою, Д, Е, З, д; складу металопрокату, 4; складу готової продукції, 5; залізничної колії, 6, огорожі 1-3, 7,8, замощення І, що знаходиться за адресою: 18018, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 14-го Грудня (вул. Чотирнадцятого Грудня), буд.8 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме-майно 1538671000), посвідченим 22.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. та зареєстрованим у реєстрі за №1525, у розмірі 24 492 000 грн,

що призвели до виникнення заборгованості Сторони-2 перед Стороною-1 за вказаними вище договорами купівлі-продажу на загальну суму 39 645 151,12 грн.

Відповідно до п. 2 договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.12.2020, сторони підтверджують, що відсутні будь-які заборони на зарахування зустрічних однорідних вимог за цим Договором: як законодавчі, так і договірні; зазначені вимоги є дійсними та ніким не оспорюються; Сторонами дотримано усіх корпоративних вимог та процедур, необхідних для укладення та виконання цього Договору; волевиявлення сторін є вільним та відповідає їх внутрішній волі.

Сторони розуміють і погоджуються, що після укладення цього Договору відповідно до положень ст.ст. 598, 601 ЦК України та ст.ст. 202,203 ГК України взаємні зобов`язання Сторін, зазначені в п. 1 цього Договору, припиняються в частині, а саме на загальну суму 39 645 151,12 грн. (п. 3 договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.12.2020).

Отже, стосовно договорів, які позивач просить суд визнати недійсними, а саме: 1. Договір купівлі продажу нерухомого майна;, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за № 2815; 2. Договір купівлі - продажу нерухомого майна, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за № 2811; 3. Договір купівлі - продажу нерухомого майна, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за № 2810; 4. Договір купівлі - продажу нерухомого майна, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за № 2813; 5. Договір купівлі - продажу нерухомого майна, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за № 2814; 6. Договір купівлі - продажу нерухомого майна, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за № 2812; 7. Договір купівлі - продажу нерухомого майна, який посвідчено 22.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. за № 1525, між сторонами цих договорів було здійснено оплату за придбане майно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за згодою обох сторін, відповідно до умов договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.12.2020.

Договори 1-6 були укладені 16.12.2020 (середа), третій банківський день припадав на 21.12.2020 (понеділок), а обов`язок проведення розрахунку за Договором 7 припадав на 22.12.2020. З огляду на наявність у ТОВ «Богдан АГ» та АТ «АК «Богдан Моторс» зустрічних однорідних вимог, сторонами прийнято рішення припинити наявні зобов`язання шляхом укладення відповідного договору 22.12.2020 року. За наслідками проведеного взаємозаліку, за рахунок вказаного майна були зменшені кредиторські вимоги ТОВ «Богдан» АГ».

Таким чином, твердження АТ «Укрексімбанк» щодо безоплатного відчуження майна за вказаними договорами не відповідає дійсності.

Заявник апеляційної скарги зазначив, що майно банкрута на підставі оскаржуваних договорів купівлі-продажу було відчужено безоплатно, оскільки оплата за продане майно, на думку представника банку, не була здійснена в обсязі, в порядку та на умовах, визначених в договорах. На підтвердження своїх доводів заявник апеляційної скарги послався на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/1405/14.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Цивільний кодекс України не містить заборон зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли з умов договору купівлі - продажу нерухомого майна.

Власне це і підтверджується Верховним Судом, правова позиція якого викладена в постанові від 27.11.2018 у справі № 910/1405/14, на яку посилається апелянт.

В тексті зазначеної постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав наступне:

«Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.2013 між ТОВ «Хліб Інвестбуд» (далі - продавець) та ПАТ «Державна продовольча-зернова корпорація України» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10-14-1рп (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується оплатити товар та прийняти його.

Відповідно до п.1.2 Договору право власності на товар переходить у власність продавця до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі товару.

Згідно з п. 3.2 Договору вартість товару, що постачається за даним Договором складає 999 431,48 грн.

Пунктом 4.1 Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця після виписки продавцем рахунку на оплату.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Хліб Івнестбуд» передало товар, а ПАТ «Державна продовольча-зернова корпорація України» прийняло товар, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.09.2013 та видатковою накладною № 40 від 20.09.2013, в той же час доказів на підтвердження оплати придбаного товару в розмірі та порядку, передбаченому п. 3.2 Договору, ПАТ «Державна продовольча-зернова корпорація України» не надало.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.01.2014 сторони оспорюваного договору уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої вони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5 834 454,00 грн.

До вказаних однорідних вимог також увійшла дебіторська заборгованість боржника за договором купівлі-продажу №10-14-1рп від 24.07.2013 в сумі 999 431,48 грн.

Суди попередніх інстанцій вказали на те, що дії сторін щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не можуть свідчити про виконання обов`язку ПАТ «Державна продовольча-зернова корпорація України» з оплати за придбаний товар за умовами укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження існування кредиторської заборгованості боржника, яка була предметом угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.01.2014, у зв`язку з чим, дійшли висновку про безоплатне здійснення відчуження майна боржником за оспорюваним правочином.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що до дня порушення провадження у справі про банкрутство боржник не вчиняв будь-яких дій з отримання заборгованості від покупця (ПАТ «Державна продовольча-зернова корпорація України») за продане майно на підставі оспорюваного правочину.

Врегулювання такої заборгованості відбулось лише після звернення ініціюючого кредитора до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника та прийняття такої заяви ухвалою господарського суду м. Києва від 06.02.2014 у справі № 910/1405/14 на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.01.2014.».

Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/1405/14, оскільки правовідносини сторін у цій справі № 904/6691/20 не є подібними правовідносинам сторін у справі № 910/1405/14.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально- правове регулювання спірних відносин.

Визначення подібності правовідносин викладені у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №3007/11 (абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).

Заявник апеляційної скарги, посилаючись на правові висновки, наведені в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/1405/14, вирвав з контексту окремі частині висновків Верховного Суду, що викладені в цій постанові. Так підставами для визнання договору недійсним у цій справі були відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження існування кредиторської заборгованості боржника, яка була предметом угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та невчинення боржником будь-яких дій з отримання заборгованості від покупця за продане майно.

В той же час, існування кредиторської заборгованості Боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан" підтверджена матеріалами справи.

Так заборгованість Відповідача-1 перед Відповідачем-2 виникла на підставі Договору про порядок погашення заборгованості від 01.09.2017, а первинні документи містяться в матеріалах справи з 2021 року, про що свідчать ухвали господарського суду Дніпропетровської області, які не оскаржувались банком. Окрім того, інформація про наявну заборгованість міститься в відомостях інвентаризації.

Той факт, що заборгованість Боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан" погашена (зменшена) за рахунок майна, що є предметом договорів купівлі-продажу підтверджується матеріалами справи та відображено, зокрема, в Договорі про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.12.2020. У разі якщо би відчуження майна відбулось безоплатно, були б відсутні підстави для зменшення розміру вимог, а сума заявлених вимог Відповаідача-2 очевидно була б вищою.

Тобто, фактичні обставини у справі що розглядається та у справі № 910/1405/14 є відмінними.

З огляду на викладене, поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що справи № 910/1405/14 та № 904/6691/20 не є подібними, оскільки є різними предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. А тому доводи заявника апеляційної скарги про подібність вказаних справ та необхідність застосування до правовідносин сторін висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 27.11.2018 у справі № 910/1405/14, є порушенням норм процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Також щодо Договору купівлі - продажу нерухомого майна, який посвідчено 22.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. за № 1525, колегія суддів додатково зазначає, що предметом цього Договору є Комплекс, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 14-го Грудня, буд. 8. Згідно п. 1.1 Договору вбачається, що зазначене нерухоме майно належить Продавцю (АТ АК Богдан Моторс) на праві власності на підставі Іпотечного договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством Автомобільна Компанія Богдан Моторс та Товариством з обмеженою відповідальністю Черкаситехномаш та посвідченого 07.02.2018 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської обл. Ткаченко І.П., за реєстровим №425.

Відповідно п. 1.6. Іпотечного договору від 07.02.2018 зазначено, що на день підписання цього договору предмет іпотеки перебуває в іпотеці у Публічного акціонерного товариства Міжнародний інвестиційний банк, що підтверджується листом банка вих. №2964/ІІІ від 28.12.2017 Щодо надання згоди на наступну іпотеку.

19.11.2012 згідно Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської обл. Ткаченко І.П. за реєстровим № 5040, зазначений об`єкт нерухомого майна був переданий ТОВ Черкаситехномаш в Іпотеку ПАТ Міжнародний Інвестиційний Банк.

Отже матеріалами справи підтверджено, що предмет оскаржуваного договору купівлі - продажу нерухомого майна, який посвідчено 22.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. за № 1525, на момент його відчуження був предметом забезпечення та знаходився в іпотеці АТ Міжнародний Інвестиційний Банк, який надав письмовий дозвіл на його відчуження. Таким чином, відчуження відповідачем-1 майна за вказаним договором жодним чином не порушувало прав позивача, оскільки перебувало в іпотеці АТ Міжнародний Інвестиційний Банк.

Заявник апеляційної скарги щодо вищенаведеного договору купівлі - продажу нерухомого майна, який посвідчено 22.12.2020 зазначив, що:

- суд визнав обставину непорушення прав Позивача внаслідок відчуження об`єкту нерухомості за договором №1525 від 22.12.2020, оскільки майно що було відчужене за цим договором перебувало в іпотеці іншого банку на момент відчуження. Разом з тим, сам факт перебування цього майна в іпотеці не може свідчити про відсутність порушених прав кредиторів Боржника внаслідок його відчуження. Суд залишив поза увагою той факт, що зазначене майно в іпотеку було передано за два місяці до відчуження, на момент розгляду справи іпотека щодо цього майна припинена. Суд не з`ясував взагалі обставин, як укладення договору іпотеки, так і припинення цієї іпотеки у подальшому, у зв`язку з чим не оцінив дії Боржника з точки зору добросовісності та розумності;

- і хоча у відзиві Відповідач -1 намагався сформувати уяву в учасників про нібито безперервний характер перебування відчуженого майна в іпотеці АТ «МІБ», все ж з договору іпотеки від 21.10.2020 року, на підставі якого з незрозумілих мотивів Боржник передав в іпотеку відчужене в подальшому майно, вбачається, що на момент передання його в іпотеку банку, воно не перебувало під будь-якими обтяженнями, однак судом зазначені обставини взагалі не досліджувалися та не з`ясовувалися, оцінка діям Боржника в контексті добросовісності не надавалася.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

19.11.2012 між ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» (Іпотекодержатель) та ТОВ «Черкаситехномаш» (Іпотекодавець) укладений Іпотечний договір (далі Первинна іпотека), згідно п. 1.1 його предметом є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна (об`єкт за адресою: м. Черкаси, вул. 14-Грудня, буд. 8) для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Богдан - Індустрія» (код 33104370).

07.02.2018 між ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (Іпотекодержатель) та «Черкаситехномаш» (Іпотекодавець) укладений Іпотечний договір (далі Наступна іпотека) згідно п. 1.1 його предметом є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна (об`єкт за адресою: м. Черкаси, вул. 14-Грудня, буд. 8) для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Черкаситехномаш». Передача майна в наступну іпотеку здійснено з дозволу ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» (лист № 2964/ІІІ від 28.12.2017).

16.07.2018 ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» звернуло стягнення як наступним Іпотекодержателем на нерухоме майно (об`єкт за адресою: м. Черкаси, вул. 14-Грудня, буд. 8) в порядку реалізації іпотечного застереження з повідомленням та згодою ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» через реєстрацію права власності нотаріусом як державним реєстратором за ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс». Власником вказаного майна стало ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс», при цьому майно залишилось в іпотеці ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» за Первинною іпотекою.

З огляду на необхідність передачі зазначеного нерухомого майна в забезпечення виконання зобов`язань Дочірнього підприємства «Автоскладальний Завод № 1» ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс»» перед АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» за іншими договорами, а саме договорами № 6.19-GR про надання гарантії від 19.03.2019 та № 1.20-GR про надання гарантії від 21.02.2020, а також враховуючи зміну власника нерухомого майна на АТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс», між АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» та АТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» 01.10.2020 укладено договір № 2920, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Ткаченко І.П. про розірвання Іпотечного договору від 19.11.2012 (Первинної іпотеки). Згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що час державної реєстрації припинення іпотеки

01.10.2020 о 16 год. 24 хв. 07 сек. в державному реєстрі ці відомості відобразились 01.10.2023 о 17 год. 02 хв. 27 сек.

В той же день 01.10.2020 в місті Києві о 17 год. 25 хв.51 сек., тобто через 23 хв. і 24 сек. між АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» та АТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М. № 631.

22.12.2020 між АТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (Продавець) та ТОВ «Автомобільна Група «Богдан», з дозволу Іпотекодержателя АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк», укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який є предметом оскарження АТ «Укрексімбанк» в цій справі.

Враховуючи укладення вищевказаного договору купівлі-продажу, у зв`язку зі зміною власника нерухомого майна 23.12.2020 між АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» та ТОВ «Автомобільна Група «Богдан» укладений договір про внесення змін № 2 до Іпотечного договору від 01.10.2020 № 631.

З огляду на виконання зобов`язань Дочірнього підприємства «Автоскладальний Завод № 1» ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» перед АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» 24.12.2021 Іпотека була припинена, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис.

Таким чином, враховуючи наведений вище хронологічний ланцюг договорів, які стосуються нерухомого майна за адресою: м. Черкаси, вул. 14-Грудня, буд. 8, очевидним є те, що нерухоме майно, починаючи з 2012 року вибувало з іпотеки АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» на 24 хвилини і 02 секунди, що пов`язано із необхідністю перереєстрації предмету іпотеки для забезпечення виконання зобов`язань перед АТ «МІБ» згідно інших договорів.

Отже, відсутні жодні підстави вважати, що АТ «АК «Богдан Моторс» при відчуженні вищевказаного майна діяв недобросовісно чи порушував чиїсь права, особливо АТ «Укрексімбанк».

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що сукупний розмір вимог кредиторів 2,3 черги складає 2 368 672,05 грн., що є значно меншим, ніж вартість відчуженого Боржником майна, що свідчить про те, що Позивач беззаперечно міг би розраховувати на задоволення бодай частково своїх грошових вимог у випадку продажу відчуженого майна в ліквідаційній процедурі, не відповідають обставинам справи.

Зазначена скаржника інформація не відповідає дійсності, оскільки вимоги другої черги (ГУ ПФУ у Дніпропетровській області) становлять 12 654 414,02 грн., а сукупний розмір вимог третьої черги (ГУ ДПС у Волинській області, ГУ ДПС у Черкаській області, ГУ у Дніпропетровській області) 5 482 021,49 грн. Тож сукупний розмір вимог кредиторів 2,3 черги складає 18 136 435,51 грн.

Отже з огляду на те, що майно згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.12.2020 № 1525 на момент його відчуження перебувало в іпотеці іншого банку, загальна вартість відчуженого майна згідно решти оскаржуваних договорів становить 6 905 514,97 грн., чого жодним чином не вистачає на погашення вимог 2 та 3 черги. Таким чином відчуження майна згідно зазначених договорів ніяким чином не могло порушувати права АТ «Укрексімбанк».

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позивачем не надано доказів в підтвердження того, що при укладенні вищевказаних правочинів у сторін правочину був умисел на введення в оману іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину, дійсних намірів учасників, наявність свідомого наміру невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що на виконання умов договорів продавцем передано майно покупцю, а оплата за придбане майно здійснена шляхом взаємозаліку за згодою обох сторін. Тому спірні договори є реальними, виконаними обома сторонами.

Доводи позивача про те, що ціна договорів, є заниженою, неринковою, відхиляються колегією суддів з огляду на ч. 1 ст. 627 ЦК України. Цією нормою визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Під час укладення договорів сторони на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови (зокрема і ціну договору), порядок розрахунків за договором.

В свою чергу, позивачем не подано належних та вірогідних доказів, які б підтверджували, що на момент укладення спірних договорів ціна майна була вищою ніж та, що визначена договорами, а дане майно могло бути відчужено за вищою ціною.

Матеріалами справи підтверджується, що оплата за придбане майно здійснена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.12.2020 та протоколом №11/11/22 від 11.11.2022 засідання комітету кредиторів ПрАТ "АК "Богдан Моторс" у справі про банкрутство №904/6691/20, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а отже ознака безоплатності оспорюваних договорів відсутня.

Правочин про проведенню зарахування зустрічних однорідних вимог не оспорений сторонами у встановленому порядку, тому у відповідності до ст. 204 ЦК України щодо нього діє принцип правомірності правочину.

Отже, позивачем не надано належних доказів та не наведено жодних обґрунтувань того, що вчиняючи оспорювані правочини АТ АК Богдан Моторс мало намір завдати шкоди іншій особі, натомість при укладенні спірного правочину, АТ АК Богдан Моторс діяв з метою зменшення обсягу кредиторської заборгованості.

За наведених обставин позивачем не доведено обставин укладення між відповідачами-1,2 оспорюваних договорів саме з метою завдання шкоди майновим інтересам позивача та не виконання перед ним грошових зобов`язань.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про вчинення правочинів з заінтересованою особою.

У відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що заінтересовані особи стосовно боржника, це:

- юридична особа, створена за участю боржника;

- юридична особа, що здійснює контроль над боржником;

- юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник;

- юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи;

- власники (учасники, акціонери) боржника;

- керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки$

- а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Варто акцентувати увагу, що вказана норма при трактуванні ознак заінтересованості, стосується обставин, які викладені в теперішньому часі, а саме:

- юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником;

- юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник;

- юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи;

- власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника.

Тобто в момент вчинення того чи іншого правочину, який має ознаки фраудаторного, особа, яка може підпадати під визначення «заінтересована особа» повинна мати статус (займати певну посаду) та відповідати критеріям, зазначеним в ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства втеперішньому часі.

Підставою визнання недійсними вказаних договорів АТ «Укрексімбанк» зазначає абз. 3 ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме - вчинення правочинів з заінтересованою особою.

Отже, враховуючи, що оскаржувані договори Банкрутом укладено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан", з тексту позовної заяви та апеляційної скарги АТ «Укрексімбанк» вбачається, що саме цю компанію представник скаржника і вважає заінтересованою особою.

За доводами заявника апеляційної скарги, обставинами, які вказують на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан" є заінтересованою особою щодо Боржника через перебування під контролем одних і тих же третіх осіб, є наступне.

Керівником та власником ТОВ «Богдан» АГ» з часткою в статутному капіталі останнього у розмірі 28,51 % є ОСОБА_2 , який в свою чергу, є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Богдан» АГ». Згідно інформації про склад посадових осіб АТ «АК «Богдан Моторс» станом на 1 квартал 2020 року ОСОБА_2 входив до складу органів управління Боржника, а саме був членом Наглядової ради. З цієї посади він був відкликаний, згідно повідомлення про зміну складу посадових осіб, 19.02.2021 року. Тобто, в період часу щонайменше з 22.04.2019 року по 19.02.2021 року ОСОБА_2 входив до складу органів управління Боржника. Також з цього повідомлення від 19.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 володіє акціями Боржника у кількості 2 000 шт. (0,00004% від загальної кількості), а відкликано його було акціонером - ТОВ «Богдан» АГ», який в свою чергу володіє 118 675 821 шт. акцій Боржника (що складає 2,69 % від загальної кількості).

Таким чином, за доводами апелянта ТОВ «Богдан» АГ», як акціонер АТ «АК «Богдан Моторс», який володіє незначною часткою акцій, підпадає під визначення «заінтересована особа» стосовно боржника у розумінні приписів ст. 1 КУзПБ.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення":

- кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі;

- істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі або незалежно від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.

Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну "пов`язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п.14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи встановлено, що станом на момент вчинення оскаржуваних договорів купівлі - продажу від 16.12.2020 та від 22.12.2020 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан" був ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_2 обирався до складу Наглядової ради АТ «АК «Богдан Моторс» (у період з 22.04.2019 року по 19.02.2021).

Наведені обставини щодо правового зв`язку ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан", так і з Боржником вказують на те, що саме ця фізична особа, у розумінні наведених положень статті 1 КУзПБ, є заінтересованою особою як щодо Боржника - внаслідок перебування у складі органів управління Боржника (член Наглядової ради АТ «АК «Богдан Моторс»); так і щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан" - через статус керівника цього товариства на момент укладання спірних правочинів.

Поряд цим наведений зв`язок ОСОБА_2 , який надає цій фізичній особі статус заінтересованої особи окремо стосовно Боржника та окремо стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан", між тим не створює аналогічний правовий зв`язок між цим Кредитором та Боржником, а саме заінтересованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан" стосовно Боржника у розумінні наведених положень статті 1 КУзПБ.

Аналогічний висновок щодо заінтересованості осіб наведений у постанові КГС у складі верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 917/256/23.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 володіє акціями Боржника у кількості 2 000 шт. (0,00004% від загальної кількості), а відкликано його було акціонером - ТОВ «Богдан» АГ», який в свою чергу володіє 118 675 821 шт. акцій Боржника (що складає 2,69 % від загальної кількості), внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан" є заінтересованою особою щодо Боржника, також є передчасними, оскільки, оскільки:

- оскаржувані правочини укладено Боржником не з ОСОБА_2 (міноритарний акціонер Боржника), а з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан";

- Позивачем не доведено такий розмір долі участі (внеску) фізичної особи ( ОСОБА_2 ) або Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан" у статутному фонді Боржника або інші обставини, за яких би за чинним законодавством (Законом України "Про акціонерні товариства", Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Податковим кодексом України) ця фізична або юридична особи наділися б статусом особи, під контролем якої перебуває Боржник (кінцевий бенефіціарний власник (контролер), істотна участь та ін.).

З огляду на ці обставини колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Група "Богдан" підпадає від визначення заінтересована особа щодо Боржника відповідно до ч. 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

За наведених обставин АТ Укрексімбанк не доведено обставин укладення між сторонами оспорюваних договорів саме з метою завдання шкоди майновим інтересам Банку та не виконання перед ним грошових зобов`язань.

Таким чином відсутні підстави для визнання договорів недійсними в порядку абз. 3 ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до правильного висновку, що доводи АТ Укрексімбанк, викладені в заяві про визнання недійсними правочинів ПрАТ Автомобільна Компанія Богдан Моторс є необґрунтованими, що спростовують наявні в матеріалах справи документальні докази.

А тому, господарський суд підставно відмовив в задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсними провочинів ПрАТ Автомобільна Компанія Богдан Моторс.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування заявника апеляційної скарги судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі №904/6691/20(904/3702/23) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі №904/6691/20(904/3702/23) залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 27.05.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков