ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/546/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання - І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: К.Б. Яловенко

від відповідачів:

1) ОСОБА_1 : не з`явився

2) ОСОБА_2 : В.В. Дєлов

3)державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А.А: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 (суддя С.В. Літвінов, м.Одеса, повний текст складено 16.11.2023)

у справі №916/546/21

за позовом: ОСОБА_3

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2 ;

3)державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А.А.

про визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Коротка історія справи

У березні 2021 року ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ), державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А.А. про:

-визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТ-ІНВЕСТ» (надалі - ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» або Товариство) від 19.02.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновською А.А., реєстраційна дія №1005561070034002601 від 23.02.2021.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 послався на те, що відчуження ОСОБА_1 своєї частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_2 відбулось з порушенням встановленої законодавством та статутом процедури повідомлення позивача, як іншого учасника товариства, про намір відчуження своєї частки в статутному капіталі, відповідно без згоди позивача на таке відчуження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, позов задоволено. Визнано недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновською А.А., реєстраційна дія № 1005561070034002601 від 23.02.2021.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2022 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 скасовано, справу №916/546/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 позов задоволено. Визнано недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновською А.А., реєстраційна дія №1005561070034002601 від 23.02.2021.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на відсутність інших доказів щодо укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інших правочинів, на підставі яких ОСОБА_2 набув у власність частку у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», саме акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021, складений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підписи яких посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є., є правочином, який має юридичні наслідки щодо припинення права власності у ОСОБА_1 та набуття права власності ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» в розмірі 50%, номінальною вартістю 801500,00 грн.

Відчуження ОСОБА_1 своєї частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» у власність ОСОБА_2 та укладання ними акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021 здійснено з порушенням вимог законодавства, з огляду на що акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021 є недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України як такий, що в порушення вимог статті 203 Цивільного кодексу України суперечить Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначив, що висновок суду стосовно того, що після укладення акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021 та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_2 , як учасника ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», ОСОБА_2 у взаємовідносинах з третіми особами діяв як учасник ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», якому належить частка в статутному капіталі товариства у розмірі 50% статутного капіталу, ґрунтуються на доказах, які були подані позивачем поза межами строку для їх подання та без належного обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. Так, всі судові рішення, які додавалися до додаткових пояснень від 10.04.2023, були винесені у липні та вересні 2021 року, а отже, позивач мав два роки на подання вказаних документів.

На думку ОСОБА_2 , правова позиція суду першої інстанції та позивача щодо питання начебто продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» нівелюється доказами, які було подано апелянтом до матеріалів справи, а саме, положеннями договору від 19.02.2021, який і був правочином, у якому викладено усі основні умови та домовленості, які були досягнуті між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Акт приймання-передачі від 19.02.2021, який було укладено на виконання договору від 19.02.2021, ОСОБА_2 підписував як фізична особа саме з метою виконання домовленостей, яких було досягнуто в рамках даного договору.

Також скаржник зауважив на тому, що для реєстрації змін даних щодо частки в статутному капіталі законодавець передбачив вичерпний перелік документів, які можуть бути подані для реєстрації. Серед вказаних документів відсутній договір з будь-яким предметом, який міг би бути поданий державному реєстратору в якості підстави для внесення даних про управителя частки в статутному капіталі. Саме тому, як зазначив апелянт, він наголошував на важливості врахування судом першої інстанції договору від 19.02.2021, оскільки він не передбачав переходу права власності на частку, а лише передбачав передачу частки в управління.

Стосовно порушеного права на придбання частки іншого учасника товариства, що продається третій особі, ОСОБА_2 зазначив, що позивач відповідно до положень статуту ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» наділений переважним правом саме на придбання частки іншого учасника у разі продажу. Натомість позивачем взагалі не доведено факту укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що є порушенням обов`язку доказування і подання доказів, закріпленого у статті 74 Господарського процесуального кодексу України. В свою чергу, відсутність переходу права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», яка підтверджується договором від 19.02.2021, повністю нівелює правову позицію позивача щодо існування начебто порушення його прав, як учасника товариства, на надання згоди на відчуження частки учасником ОСОБА_1 . На думку скаржника, суд першої інстанції через ігнорування обов`язку щодо повного та всебічного дослідження доказів дійшов хибного висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся правочин щодо відчуження частки у статутному капіталі.

З урахуванням викладеного, апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному встановленні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що оскільки у нього була відсутня будь-яка об`єктивна необхідність доводити суду, що ОСОБА_2 вчиняв дії у якості учасника ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», а не особи, яка управляє корпоративними правами ОСОБА_1 , докази того, що ОСОБА_2 звертався до суду з позовними заявами до Господарського суду Одеської області, були надані позивачем саме після того, як ОСОБА_2 почав заперечувати свій статус учасника ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ». Докази, які були надані суду разом з письмовими поясненнями від 10.04.2023, містять рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі №916/724/21, яке набрало законної сили 22.09.2021, та рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2021 у справі №916/725/21, яке набрало чинності 22.09.2021, тобто після винесення рішення судом першої інстанції у цій справі. Таким чином, докази, на яких ґрунтується висновок суду першої інстанції про статус ОСОБА_2 у взаємовідносинах з третіми особам, зроблений на доказах, поданих з дотриманням вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно доводів апелянта про те, що підставою для здійснення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про склад учасників, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є умови договору від 19.02.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , позивач зазначив, що з огляду на положення чинного законодавства, ОСОБА_1 , звертаючись до державного реєстратора щодо внесення змін до складу учасників ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» та надаючи документи відповідно до переліку, визначеного статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», міг діяти виключно у статусі особи, яка відчужила (передала) частку (частину частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю товариства.

Також, на переконання позивача, судом першої інстанції було визначено правову природу правочину, оформленого актом приймання-передачі частки від 19.02.2021, та встановлені фактичні обставини в контексті існування договору від 19.02.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зміст акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021, який було подано для проведення державної реєстрації змін до складу учасників ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», не містить посилань на договір від 19.02.2021 щодо управління корпоративними правами, а також не містить посилань на будь-який інший правочин, на виконання якого його могло бути вчинено. Таким чином, укладання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 акта приймання-передачі частки у статутному капіталі від 19.02.2021 мало наслідком набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків відповідних осіб, що відповідає ознакам правочину, визначеного статтею 202 Цивільного кодексу України.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу отримано та зареєстровано судом 11.12.2023 за вх.№4067/23.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/546/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 18.12.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/546/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/546/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

26.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/546/21 залишено без руху з підстав того, що скаржником при поданні апеляційної скарги не доплачено судовий збір у розмірі 3405,00 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою суду від 27.12.2023 строку апелянт звернувся із заявою (вх.№4067/23/Д1 від 05.01.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Л.В. Поліщук у відпустці з 01.01.2024 по 12.01.2024, питання щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/546/21 вирішувалося 15.01.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/546/21. Встановлено учасникам справи строк до 26.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

26.01.2024 позивачем через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, який зареєстровано судом 29.01.2024 за вх. №4067/23/Д3. Відзив такого ж змісту надійшов 29.01.2024 на електронну пошту суду.

Будь-які інші відзиви, заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 29.01.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/546/21 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд справи №916/546/21 призначено на 26.03.2024 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 25.03.2024 забезпечено можливість участі представника ОСОБА_2 - адвоката Дєлова В.В. у судовому засіданні 26.03.2024 об 11:00 год у справі №916/546/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.03.2024, з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства, протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 16.04.2024 о 10:15 год.

Присутня в залі суду представник позивача про перерву у судовому засіданні до 16.04.2024 о 10:15 год повідомлена під розписку.

ОСОБА_1 , державний реєстратор Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновська А.А. про дату час, та місце проведення наступного судового засідання повідомлені ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024.

Окрім того, цією ж ухвалою від 26.03.2024 клопотання ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Постановлено провести судове засідання 16.04.2024 о 10:15 год у справі №916/546/21 у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (зал судових засідань №6) в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» за посиланням на офіційний веб-портал судової влади України https://vkz.court.gov.ua, забезпечивши участь представника ОСОБА_2 - адвоката Дєлова В.В. у судовому засіданні 16.04.2024 о 10:15 год у справі №916/546/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Попереджено, що відповідно до частини п`ятої статті 197 Господарського процесуального кодексу України, пункту 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистеми відеоконференцзв`язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

В день судового засідання, 16.04.2024, представник ОСОБА_2 - адвокат Дєлов В.В. на відеоконфенцзв`язок не вийшов, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.04.2024, з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства, протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 21.05.2024 о 12:45 год.

Присутня в залі суду представник позивача про перерву у судовому засіданні до 21.05.2024 о 12:45 год повідомлена під розписку. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновську А.А. про дату час, та місце проведення наступного судового засідання повідомлено ухвалою суду від 16.04.2024.

У судових засіданнях апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 надавали пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

ОСОБА_1 та державний реєстратор Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновська А.А. про дату, час та місце проведення судових засідань з розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, проте не скористалися своїм правом участі у жодному судовому засіданні апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційних скарг, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 та державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А.А.

Заслухавши представників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Відповідно до нової редакції статуту ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», затвердженої загальними зборами учасників ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» протоколом №24/06-19 від 24.06.2019 (надалі - статут), визначено, що учасниками Товариства є фізичні особи-громадяни України: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 3.2. - 3.4. статуту для забезпечення діяльності Товариства учасники формують статутний капітал (фонд) у розмірі 1603000,00 грн. Учасники Товариства вносять свої вклади таким чином: ОСОБА_3 вносить нежиле приміщення загальною площею 45,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке оцінюється в сумі 412500,00 (чотириста дванадцять тисяч п`ятсот) гривень; 1/2 (одну другу) частину нежилого приміщення загальною площею 58,5 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2 , яке оцінюється в сумі 378750,00 (триста сімдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень та грошові кошти в сумі 10250 (десять тисяч двісті п`ятдесят) гривень, що складає 50 (п`ятдесят) голосів; ОСОБА_1 - вносить квартиру загальною площею 47,5 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_3 , яке оцінюється в сумі 412500,00 (чотириста дванадцять тисяч п`ятсот) гривень; 1/2 (одну другу) частину нежилого приміщення загальною площею 58,5 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2 , яке оцінюється в сумі 378750, 00 (триста сімдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень та грошові кошти у сумі 10250 (десять тисяч двісті п`ятдесят) гривень, що складає 50 (п`ятдесят) голосів.

Як визначено у пункті 3.4. статуту, частки учасників у статутному капіталі Товариства мають співвідношення: ОСОБА_3 - 50%, ОСОБА_4 - 50%.

Згідно із пунктом 6.1. статуту учасник Товариства за згодою решти учасників може відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі Товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Пунктами 6.3. - 6.4. статуту передбачено, що учасник Товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника Товариства, що продається третій особі. Учасник Товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників Товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників Товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник Товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам Товариства. Якщо учасник Товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).

Із доданого до позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ юридичної особи: 32972140) за кодом 491502863487 станом на 22.02.2021 та за кодом 288122159151 станом 01.03.2021 вбачається, що 23.02.2021 о 18:40 год державним реєстратором Логиновською А.А. Юридичного департаменту Одеської міської ради було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи (номер реєстраційної дії 1005561070034002601).

Внаслідок зазначеної реєстраційної дії учасника ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», ОСОБА_2 було включено до складу учасників ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ».

Зазначені зміни за реєстраційним номером 1005561070034002601 від 23.02.2021 проведені на підставі: заяви форми №2 від 23.02.2021 за підписом ОСОБА_1 щодо зміни складу засновників товариства (виключено зі складу засновників ОСОБА_1 , включено до складу засновників ОСОБА_2 ); акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ`від 19.02.2021 за підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; квитанції про сплату адміністративного збору, що підтверджується описом документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» від 23.02.2021.

Згідно із актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021, справжність підписів на якому посвідчено приватним нотаріусом, на виконання досягнутих домовленостей, громадянин України ОСОБА_1 передає, а громадянин України ОСОБА_2 приймає у власність частку у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», ідентифікаційний код: 32972140, номінальною вартістю у розмірі 801500,00 грн (вісімсот одна тисяча п`ятсот гривень нуль копійок), що відповідає 50,00 відсоткам.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 17.05.2021, ОСОБА_2 надано до матеріалів справи копію договору від 19.02.2021 та копію змін до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 03.06.2021.

Пунктом 1.1. договору від 19.02.2021 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, ОСОБА_1 (сторона-1) передає Фізичній особі-підприємцю Корбану Г.О. (сторона-2) належну йому частку (корпоративні права) у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», ідентифікаційний код 32972140 (далі - Товариство) у розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) статутного капіталу Товариства, що складає 801500,00 грн (вісімсот одну тисячу п`ятсот гривень нуль копійок) та є повністю сплаченою (сформованою) стороною-1 (далі - «корпоративні права»), в управління на строк, визначений цим договором, а сторона-2 зобов`язується прийняти корпоративні права (частку в статутному капіталі товариства) та здійснювати за плату від свого імені управління цими корпоративними правами в інтересах сторони-1.

Під управлінням корпоративними правами в даному договорі розуміється здійснення стороною-2 прав та обов`язків учасника Товариства, закріплених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», іншими нормативно-правовими актами, статутом, іншими внутрішніми документами Товариства та цим договором в інтересах сторони-1 (пункт 1.3. договору від 19.02.2021).

У пункті 1.4. договору від 19.02.2021 сторони погодили, що про передання корпоративних прав (частки в статутному капіталі Товариства) сторонами складається акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства (далі - акт). Справжність підписів уповноважених осіб сторін на такому акті має бути нотаріально засвідчена. Акт є підставою для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Корпоративні права вважатимуться переданими в управління і повноваження сторони-2 щодо управління корпоративними правами виникнуть з моменту державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які підтверджуватимуть набуття стороною-2 статусу учасника товариства.

Пунком 1.5. договору від 19.02.2021 передбачено, що передання корпоративних прав в управління не тягне за собою переходу права власності на ці корпоративні права (частки в статутному капіталі Товариства) до сторони-2. Власником корпоративних прав (частки в статутному капіталі товариства) залишається сторона-1.

Пунктом 2.6. договору від 19.02.2021 визначено, що сторона-2, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов`язані з управлінням корпоративними правами, зобов`язана повідомляти осіб, з якими вона вчиняє правочини, про те, що вона є управителем, а не власником корпоративних прав.

У розділі 3 договору від 19.02.2021 сторони визначили розмір та форму плати за управління. Так, щорічна плата стороні-2 за управління корпоративними правами визначається у розмірі 100% від суми нарахованих Товариством дивідендів, що припадають на передану стороною-1 в управління стороні-2 частку у статутному капіталі Товариства, за рік, в якому здійснювалося управління корпоративними правами (пункт 3.1.). Розрахунки, пов`язані з управлінням майном, здійснюються стороною-2 на окремому банківському рахунку (пункт 3.4).

Як передбачено пунктами 8.1., 8.2. договору від 19.02.2021, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2043. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку, договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах. Корпоративні права вважатимуться переданими в управління і повноваження сторони-2 щодо управління корпоративними правами виникають з моменту державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які підтверджуватимуть набуття стороною-2 статусу учасника товариства.

Договір укладено у простій письмовій формі та скріплений підписами сторін.

За змістом доданих відповідачем-2 змін до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 03.06.2021 вбачається, що 03.06.2021 до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» між громадянином України ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_2 були підписані зміни до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», відповідно до яких у зв`язку з необхідністю приведення у відповідність правовідносинам сторони-1 зі стороною-2 та усунення неточностей, сторони вирішили внести зміни до пункту 1 акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», ідентифікаційний код: 32972140, справжність підписів на якому засвідчено 19.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є., зареєстровано в реєстрі за №522,523, виклавши його в наступній редакції: на виконання досягнутих домовленостей, сторона-1 передає, а сторона-2 приймає частку у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» номінальною вартістю у розмірі 801500, 00 грн, що відповідає 50,00 відсоткам.

Також у матеріалах справи містяться докази, подані позивачем разом із доповненням до відповіді на відзив (вх. ГСОО №18370/21), а також із клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. ГСОО №20182/21) на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 визнає право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» в розмірі 50 %, номінальною вартістю 801500 грн, а саме: акт огляду сторінки в мережі Інтернет від 23.06.2021, копія позовної заяви про зобов`язання надати документи учаснику Товариства від 16.03.2021; копія позовної заяви про зобов`язання проведення аудиторської перевірки від 16.03.2021; копія запиту щодо надання інформації та документів для проведення аудиту з додатком та акт огляду сторінки в мережі Інтернет від 28.07.2021 з додатками.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України (яка була чинною станом на момент виникнення спірних відносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку.

Учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки у статутному капіталі товариства положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19.

За загальним правилом частини першої статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті Цивільного кодексу України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Отже, як передання майна зазвичай розуміють надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому як передання частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства.

Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не вимагається вказувати у статуті товариства склад учасників та розмір належних їм часток. Відповідно зміна учасників не потребує ні внесення змін до статуту, ні проведення загальних зборів учасників для внесення таких змін. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства (частина друга статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Натомість відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається, зокрема, один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Із зазначеної норми вбачається можливість внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі подання лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Таким чином, чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у цій справі зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Як вже зазначалось, учасниками ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» були ОСОБА_3 (50%) та ОСОБА_1 (50%)

19.02.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», за умовами якого, на виконання досягнутих домовленостей, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність частку у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» номінальною вартістю у розмірі 801500 грн., що відповідає 50%.

На підставі саме оспорюваного акта у відомостях про склад учасників ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відбулися відповідні зміни щодо складу учасників Товариства.

Так, відомості про ОСОБА_2 , як учасника ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», було внесено на підставі звернення ОСОБА_1 до Державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А.А. із заявою щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) форми №2 від 23.02.2021 за підписом щодо зміни складу засновників Товариства, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021 та квитанції про сплату адміністративного збору, що підтверджується описом документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

За результатом розгляду зазначених документів, державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновською А.А. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань було внесено зміни за реєстраційним номером 1005561070034002601 від 23.02.2021 та виключено зі складу засновників ОСОБА_1 , включено до складу засновників ОСОБА_2 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 викладено правову позицію, відповідно до якої відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства.

Направляючи справу №916/546/21 на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав, що судами не було визначено правової природи правочину, оформленого актом приймання-передачі частки від 19.02.2021, на підставі якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 свою частку в статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», а також судами не були встановлені фактичні обставини в контексті існування договору від 19.02.2021.

Як зазначалось, відповідно до договору від 19.02.2021 ОСОБА_1 (сторона-1) передає Фізичній особі-підприємцю Корбану Г.О. (сторона-2) належну йому частку (корпоративні права) у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», ідентифікаційний код 32972140 у розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) статутного капіталу Товариства, що складає 801500,00 грн (вісімсот одну тисячу п`ятсот гривень нуль копійок) та є повністю сплаченою (сформованою) стороною-1 (корпоративні права), в управління на строк, визначений цим договором, а сторона-2 зобов`язується прийняти корпоративні права (частку в статутному капіталі товариства) та здійснювати за плату від свого імені управління цими корпоративними правами в інтересах сторони-1.

Відповідно до статті 1029 Цивільного кодексу України (зараз і надалі в редакції на момент укладення договору від 19.02.2021) за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша статті 1030 Цивільного кодексу України).

Форму договору управління майном визначено у статті 1031 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

Управителем може бути суб`єкт підприємницької діяльності. Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (частини перша, п`ята статті 1033 Цивільного кодексу України).

Зі змісту договору від 19.02.2021 вбачається, що ОСОБА_1 передав частку у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» в управління Фізичній особі - підприємцю Корбану Г.О. У вказаному договорі передбачено, що передання корпоративних прав в управління не тягне за собою переходу права власності на ці корпоративні права (частки в статутному капіталі Товариства) до Фізичної особи - підприємцю Корбану Г.О., а власником корпоративних прав (частки в статутному капіталі Товариства) залишається ОСОБА_1 . Також договором передбачено, що Фізична особа - підприємець Корбан Г.О., вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов`язані з управлінням корпоративними правами, зобов`язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником корпоративних прав.

Крім того, в договорі від 19.02.2021 передбачено, що про передання корпоративних прав (частки в статутному капіталі Товариства) сторонами складається акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства.

Водночас ні акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021, ні зміни до нього від 03.06.2021 не містять посилань на договір від 19.02.2021 щодо управління корпоративними правами, а тому відсутні підстави стверджувати, що акт від 19.02.2021, з урахуванням змін до нього від 03.06.2021, складений саме на виконання договору від 19.02.2021 щодо управління корпоративними правами.

Крім того, при підписанні акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021 та змін до нього від 03.06.2021 ОСОБА_2 діяв вже як фізична особа, а не як суб`єкт підприємницької діяльності, тоді як в укладеному договорі від 19.02.2021 щодо управління корпоративними правами, на виконання вимог частини першої статті 1033 Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 має статус фізичної особи-підприємця.

Також матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 здійснював виконання зазначеного договору від 19.02.2021 та діяв як управитель частки (корпоративних прав), що належать ОСОБА_1 , у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ».

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що після укладення акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021 та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_2 , як учасника ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», ОСОБА_2 у взаємовідносинах з третіми особами діяв як учасник ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», якому належить частка в статутному капіталі товариства у розмірі 50 % статутного капіталу.

Так, ОСОБА_2 звертався до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов`язання ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» надати інформацію про діяльність ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» за останні три роки, а саме: копії балансу, копії фінансової звітності, розшифровки руху коштів з рахунків, розшифровки балансу щодо вартості активів Товариства на початок попереднього звітного року та вартості активів за останні три роки, інформацію про усі укладені договори/ будь-які правочини, направлені на відчудження активів Товариства протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Зазначена позовна заява подана ОСОБА_2 як учасником ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», про що в тексті позову зазначено наступне: « ОСОБА_2 є учасником ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32972140) з розміром внеску до статутного капіталу у розмірі 50 %», а правовою підставою позову визначено статті 5 та 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Також ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов`язання ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» забезпечити аудитору Приватного підприємства «Аудиторська фірма «ФІНАНСАУДИТ» можливість проведення аудиту фінансової звітності ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» за 2017-2020 роки, а також зобов`язати ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» надати Приватному підприємству «Аудиторська фірма «ФІНАНСАУДИТ» доступ до всієї інформації та документів, які є необхідними для проведення аудиторської перевірки Товариства.

Зазначена позовна заява подана ОСОБА_2 як учасником ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», про що в тексті позову зазначено наступне: «Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є учасником ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» з часткою в статутному фонді підприємства 50 %». У якості підстав для звернення з позовною заявою, ОСОБА_2 посилається на порушення ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» статті 41 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Крім того, матеріали справи містять запит ОСОБА_2 (без номеру та без дати) до ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» щодо надання інформації та документів для проведення аудиту. У запиті зазначено, що ОСОБА_2 є учасником ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32972140) з розміром внеску до статутного капіталу у розмірі 50 %. Запит підписано представником Угриним Віктором Миколайовичем , який діє на підставі довіреності від 16.07.2017, зареєстрованої в реєстрі за №172/17, від імені учасника ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» ОСОБА_2 .

Аналіз тексту довіреності від 16.07.2017, зареєстрованої в реєстрі за №172/17, складеної у місті Тель Авів, держава Ізраїль, Борисом Бронштейном , нотаріусом в Державі Ізраїль, копію якої додано до запиту, свідчить, що Угрин Віктор Миколайович має повноваження бути представником ОСОБА_2 з будь-яких питань без виключення як учасника (засновника) будь-яких Товариств.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За умовами частин другої-четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Наведені вище докази (копії позовних заяв ОСОБА_2 до Господарського суду Одеської області, запиту ОСОБА_2 (без номеру та без дати) до ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» щодо надання інформації та документів для проведення аудиту, довіреності від 16.07.2017, зареєстрованої в реєстрі за № 172/17), були надані позивачем ОСОБА_3 разом із доповненням до відповіді на відзив від 23.06.2021 (вх. ГСОО №18370/21) на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 визнає право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» в розмірі 50 %, номінальною вартістю 801500,00 грн.

Необхідність надання позивачем вказаних доказів була зумовлена тим, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 не заперечував проти обставини, що ОСОБА_2 є учасником ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», а також не зазначав, що ОСОБА_1 передав належну йому частку лише в управління.

До відзиву не було додано копії договору від 19.02.2021 та змін до акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 03.06.2021.

Разом з тим, 04.06.2021 судом отримано від ОСОБА_2 клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 17.05.2021 у даній справі, а саме, копію договору від 19.02.2021 та копію змін до акту приймання передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 03.06.2021.

При цьому, у судовому засіданні від 14.06.2021 суд першої інстанції ухвалою у протокольній формі встановив строк для надання письмових пояснень до 23.06.2021, і позивач надав докази разом із доповненням до відповіді на відзив від 23.06.2021 (вх. ГСОО №18370/21).

З огляду на те, що у позивача була відсутня будь-яка об`єктивна необхідність доводити суду, що ОСОБА_2 вчиняв дії у якості учасника ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», а не особи, яка управляє корпоративними правами ОСОБА_1 , копії позовних заяв ОСОБА_2 до Господарського суду Одеської області, запиту ОСОБА_2 (без номеру та без дати) до ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» щодо надання інформації та документів для проведення аудиту, а також довіреності від 16.07.2017, зареєстрованої в реєстрі за № 172/17, були надані позивачем саме після того, як ОСОБА_2 почав заперечувати свій статус учасника ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», і такі заперечення ґрунтувались на доказах, наданих ОСОБА_2 04.06.2021.

Отже, саме на обґрунтування обставин зміни фактичних обставин справи, зумовлених поданням ОСОБА_2 копії договору від 19.02.2021 та копії змін до акту приймання передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 03.06.2021, позивач надав вказані докази.

Під час нового розгляду справи Господарським судом Одеської області позивачем разом з письмовими поясненнями від 10.04.2023 надано копію рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі № 916/724/21 та рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2021 у справі № 916/725/21 про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_2 після їх апеляційного перегляду Південно-західним апеляційним господарським судом 22.09.2021 та після винесення рішення судом першої інстанцій у цій справі при первісному розгляді справи, з огляду на що позивач не мав можливості їх подання у встановлений процесуальним законом строк з причин, що не залежали від нього.

За результатами апеляційного перегляду указані рішення суду першої інстанції були змінені з мотивів, викладених у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №916/724/21 та у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №916/725/21.

При цьому, Південно-західний апеляційний господарський суд у постановах від 22.09.2021 дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника ОСОБА_2 щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у зв`язку з безпідставним прийняттям до розгляду доказів, поданих відповідачем з пропуском визначеного Господарським процесуальним кодексом України строку, без вирішення питання поновлення вказаного строку, з огляду на що під час апеляційного перегляду наведених вище рішень Господарського суду Одеської області не надавав оцінки цим доказам, а саме, договору б/н від 19.02.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» б/н від 19.02.2021 та змін б/н від 03.06.2021 до вказаного акту.

Водночас, врахувавши, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на дату звернення з даними позовами до суду, так і станом на час вирішення спорів по суті судом першої інстанції ОСОБА_2 значиться учасником ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», апеляційний суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 у справі №916/724/21 з огляду на недотримання позивачем визначеного статтею 41 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» порядку звернення з запитом про проведення аудиту, а у справі №916/725/21 - відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 з посиланням на те, що опис, наданий ОСОБА_2 на підтвердження направлення ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» запиту щодо надання інформації та документів б/н та б/д, не відповідає вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, оскільки не містить номеру поштового відправлення, та включає інформацію, яка відрізняється від відомостей, вказаних у поштовій накладній, зокрема, щодо оголошеної цінності відправлення, при цьому судом апеляційної інстанції враховувалось, що відповідачем заперечується факт отримання такої вимоги.

Таким чином, докази, на яких ґрунтується висновок суду першої інстанції про статус ОСОБА_2 у взаємовідносинах з третіми особам, подані з дотриманням вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Південно-західний апеляційний господарський суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку, що ОСОБА_2 не доведено, що зміни, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновською А.А. (реєстраційна дія №1005561070034002601 від 23.02.2021) щодо складу засновників ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», були зумовлені укладенням договору від 19.02.2021 про управління корпоративними правами.

Окрім того, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» взагалі не передбачає, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців містить відомості про управителів корпоративними правами, що належать учасникам товариств з обмеженою відповідальністю, та відповідно не містить процедуру та порядок дій державного реєстратора для внесення відомостей про управління корпоративними правами, що належать учасникам товариств з обмеженою відповідальністю, про що було слушно зазначено позивачем.

При цьому, відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» заявником, зокрема, є особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, особа, яка відчужила (передала) її, або уповноважена ними особа - у разі подання акта приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не передбачає можливості внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про особу, яка управляє корпоративними правами учасника товариства з обмеженою відповідальністю.

Колегія суддів зазначає, що акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» б/н від 19.02.2021 та зміни б/н від 03.06.2021 до вказаного акту не містять посилань на жоден інший договір (договір купівлі-продажу, договір дарування тощо).

У той же час, внесення 23.02.2021 запису № 1005561070034002601 в розділ «Перелік засновників (учасників) юридичної особи» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців відбулось на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» б/н від 19.02.2021, за яким ОСОБА_1 передає, а ОСОБА_2 приймає у власність частку у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», ідентифікаційний код: 32972140, номінальною вартістю у розмірі 801500,00 грн, що відповідає 50%.

Результатом вказаної реєстраційної дії стало те, що ОСОБА_1 виключено зі складу учасників ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», а замість нього включено ОСОБА_2 .

При цьому, колегією суддів враховується, що інших доказів передачі у власність частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» матеріали справи не містять та про їх існування сторонами не заявлялось.

Щодо внесення відповідачами змін до акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», колегія суддів зазначає, що відповідні зміни були внесені 03.06.2021, тобто після проведення державної реєстрації від 23.02.2021 за №1005561070034002601.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на дату звернення з даним позовом до суду, так і станом на час вирішення спору по суті судом першої інстанції ОСОБА_2 значиться учасником ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ».

З моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13). З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.

Саме такий правовий висновок щодо моменту переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19, а також в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №923/463/20 та від 05.08.2021 у справі №906/461/19.

Надаючи належну оцінку акту приймання приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з огляду на відсутність інших доказів щодо укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інших правочинів, на підставі яких ОСОБА_2 набув у власність частку у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», саме акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021, складений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підписи яких посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є., є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права, а саме: щодо припинення права власності у ОСОБА_1 та набуття права власності ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» в розмірі 50 %, номінальною вартістю 801500,00 грн.

Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18, від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18.

Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої, шостої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульовано статтею 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (зараз і надалі - в редакції, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною першою статті 21 вказаного Закону учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Колегія суддів зазначає, що відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинення права власності на цю частку в особи, яка відчужує її, щоб певна інша особа (один учасник чи кілька учасників цього товариства або треті особи) набула право на цю частку.

Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Відчуження відбувається на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15).

Частиною першою статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

З аналізу статею 20, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вбачається, що право учасника на відчуження своєї частки (її частини) обмежене переважним правом інших учасників товариства на придбання цієї частки (її частини).

Разом з тим, в порушення приписів пунктів 6.1., 6.3. статуту ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» та статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», матеріали даної справи не містять жодних доказів, що ОСОБА_1 повідомляв ОСОБА_3 , як іншого учасника ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», про намір передати належну йому частку у власність іншій особі, у тому числі ОСОБА_2 , або отримав згоду ОСОБА_3 на таку передачу.

З урахуванням викладеного, є правильним висновок суду першої інстанції, що під час відчуження ОСОБА_1 своєї частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» процедура отримання згоди учасників на відчуження частки у статутному капіталі, визначена Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статутом ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», дотримана не була, що є порушенням положень зазначеного закону та статуту Товариства, з огляду на що наявні підстави для визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ» від 19.02.2021 на підставі частини першої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Похідна позовна вимога про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, реєстраційна дія №1005561070034002601 від 23.02.2021, також підлягає задоволенню, оскільки така державна реєстрація була наслідком оспорюваного та визнаного судом недійсним правочину.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення позову, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/546/21 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.05.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран