ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 952/713/23

Номер провадження 22-ц/818/1790/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Березюк А.І.,

представника відповідача адвоката - Коваленка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року в складі судді Яценка Є.І. у справі № 952/713/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що він є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з ним. Мати дітей - відповідачка ОСОБА_1 починаючи з 2016 року неодноразово покидала сім`ю на декілька днів та навіть місяців, дітьми не займалася, не цікавилася їхнім життям, здоров`ям, а також фізичним, психічним та розумовим розвитком. Весь цей час вихованням та утриманням дітей займався позивач. 22 серпня 2022 року відповідач лишила сім`ю та стала проживати з іншим чоловіком, тому весь цей час дітьми не займалася. Коли розпочалося повномасштабне військове вторгнення російської федерації в Україну позивача було мобілізовано до лав ЗСУ, неповнолітні діти залишилися проживати разом з бабусею - матір`ю позивача ОСОБА_5 . За весь час навчання дітей в школі відповідачка жодного разу не відвідала школу, не допомагала у навчанні, оскільки сама не вміє ні читати, ні писати. Також, ОСОБА_1 притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Посилаючись на вказане, враховуючи уточнену позовну заяву (а.с.92-95) ОСОБА_2 просив позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку при щомісячному нарахуванні, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коваленко Микола Вікторович, подала відзив на позовну заяву в якій просила відмовити у задоволенні позову.

Відзив мотивований тим, що відповідачка стала спільно проживати разом з позивачем однією сім`єю приблизно з 2010 року без реєстрації шлюбу, її доньці при цьому вже було 2 роки.

Відповідачка починаючи з самого народження дітей завжди ставилася до них з любов`ю та турботою, піклувалася про них, водила їх до дитячого садочку в с. Чернещина, а також займалася їхнім здоров`ям та розвитком. Натомість позивач ОСОБА_2 в часи, коли діти відвідували садочок, зовсім не займався їхнім вихованням та утриманням, був безробітним та зловживав спиртними напоями. Коли діти хворіли мати займалася їхнім лікуванням, мати відповідачки возила внучку до лікарня в м. Харків; у сина ОСОБА_4 поганий зір з дитинства, тому приходилось наймати автомобіль та возити його в приватну лікарню в м. Полтава. Коли діти пішли до школи в с. Чернещина відповідачка водила їх до школи та забирала з неї, відвідувала батьківські збори, приймала участь у шкільних заходах, цікавилась успіхами в навчанні та розвитком дітей в цілому. Натомість позивач зовсім не приймав участь у шкільному процесі, не цікавився успіхами дітей, їхнім життям та самоусунувся від їхнього виховання та утримання. Крім того, у позивача є ще троє дітей від інших жінок, на утримання яких він не сплачує аліменти та має борг, у зв`язку з чим перебуває у розшуку за поданням Карлівського ВДВС. Також у 2011 році позивач притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

20 листопада 2023 року ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив в якому просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідь на відзив мотивована тим, що на протязі всього спільного проживання разом відповідач не виконувала своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей. Зовсім не цікавились їх життям, навчанням, здоров`ям. Неодноразово кидала сім`ю, по декілька місяців проживала окремо. Згідно характеристик зі школи матір не приділяє належної уваги дітям, не цікавиться їх навчанням, не відвідує батьківські збори. Відповідачка жодного дня не працювала, тому забезпеченням дітей всім необхідним не займалася. З приводу дітей позивача від іншого шлюбу та заборгованості по аліментам останній зазначив, що ці діти вже досягли повноліття і вони жодним чином не стосуються відповідачки і це питання не являється предметом розгляду даної справи.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з 2016 року відповідачка самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, жодної участі у житті сина не приймає, не дбає про його фізичний, моральний та психологічний розвиток, матеріально не забезпечує, не спілкується з ним, не забезпечує здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства та ухилення від батьківських обов`язків по вихованню дітей. Також суд бере до уваги висновок Органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її обох неповнолітніх дітей. Однак суд вирішує справу лише в межах заявлених позовних вимог щодо сина ОСОБА_4 . Також, суд першої інстанції врахував думку дитини. Крім того, враховуючи потреби неповнолітньої дитини, те, що відповідачка за віком є працездатною особою та може працювати, аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини.

07 березня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коваленко М.В., подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована доводами які є аналогічними доводам зазначеним у відзиві на позовну заяву. Крім того, матеріали справи не містять жодних переконливих доказів щодо жорстокого поводження ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_4 , вчинення нею вчинків, які створюють небезпеку для життя чи здоров`я сина, зокрема: незабезпечення харчування чи лікування, примушування до жебракування, бродяжництва, тощо. В матеріалах справи відсутні також належні й допустимі докази того, що відповідач є хронічним алкоголіком чи наркоманом, а отже виняткові обставини, які можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав в розумінні статті 164 Сімейного кодексу України, позивачем не доведені.

14 вересня 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Служба у справах дітей Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду сторони - учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 23 травня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_2 отримано 07 травня 2024 року (а.с. 181);

Службою у справах дітей Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області отримано 02 травня 2024 року (а.с. 182).

30 квітня 2024 року від Служби у справах дітей Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 177).

17 травня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 було створено оголошення на сайті суду про час та місце судового розгляду (а.с. 183-186).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки адвоката Коваленка М.В., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі вказаними вимогам не відповідає виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13 вересня 2023 року (а.с. 12).

Згідно довідки № 03-12/53 від 18 вересня 2023 року, виданої Климівським старостинським округом Полтавського району Полтавської області в домоволодінні гр. ОСОБА_5 в с. Климівка з 29 травня 2023 року проживають її онуки: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 15).

З відповіді № 268 від 14 листопада 2023 року наданої КНП «Центр первинної медичної допомоги» Зачепилівської селищної ради Харківської області на запит адвоката Коваленка М.В. вбачається, що батько ОСОБА_2 до сімейного лікаря з приводу здоров`я дітей не звертався, а мати ОСОБА_1 відвідувала сімейного лікаря за потреби та виконувала рекомендації щодо щеплень згідно планового календаря (а.с. 40).

Відповідно до довідки Чернещинського старостинського округу № 9 Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області № 159 від 03 листопада 2023 року ОСОБА_1 була зареєстрована в с. Новоселівка в домоволодінні ОСОБА_7 , в період з 20 січня 2023 року по 23 січня 2023 року.

Згідно характеристики наданої КЗ «Чернещинський ліцей» Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області учень ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у вказаному закладі, є дисциплінованим учнем, матеріал засвоює на середньому рівні, до уроків готується не завжди, проявляє інтерес до спортивних занять, бере участь у громадському житті класу та школи. Мати дитини не приділяє належної уваги вихованню сина, не цікавиться його навчанням та поведінкою, не відвідує батьківські збори (а.с. 55).

Відповідно до довідки-характеристики Чернещинського старостинського округу № 9 Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області № 158 від 03 листопада 2023 року, ОСОБА_1 , яка мешкає в АДРЕСА_1 , проживає у батьків, власного житла не має, за час проживання на території старостинського округу характеризується як матір, яка зневажливо ставиться до своїх обов`язків, в результаті чого діти залишалися без нагляду. В нетверезому стані не була помічена, жодного дня ніде не працювала, в центрі зайнятості, як безробітна, на обліку не перебуває (а.с. 56).

Згідно характеристики № 128 від 01 листопада 2023 року наданої ТОВ АП «Устинівське», ОСОБА_2 працював у вказаному господарстві на посаді тракториста-машиніста з 2020 року по 23 лютого 2023 року (був призваний до лав ЗСУ). За час роботи в господарстві зарекомендував себе позитивно, до поставлених завдань ставився відповідально, має високі моральні якості, в колективі користувався повагою та авторитетом (а.с. 57).

Відповідно до довідки-характеристики Виконавчого комітету Леннівської сільської ради від 30 жовтня 2023 року № 03-12/71 ОСОБА_2 проживає в с. Климівка Полтавського району Полтавської області, в будинку своєї матері ОСОБА_5 Проживає разом з матір`ю та двома малолітніми дітьми: донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . По характеру врівноважений, витриманий. До старших ставиться з повагою, доброзичливий. В побуті веде себе порядно. Алкогольними напоями не зловживає. На даний час ОСОБА_2 проходить службу в ЗСУ. (а.с. 59).

Згідно висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області від 22 листопада 2023 року № 2469/03.01-25, за результатами засідання комісії з питань захисту прав дітей, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 64-68).

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини 6 статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, не зазначив, якими доказами підтверджується, що відповідачка не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, які проживають з позивачем.

Дійшовши висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , суди першої інстанції посилався на висновок органу опіки та піклування від 22 листопада 2023 року та не врахував, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав має рекомендаційний характер та такий висновок має бути оцінений у сукупності з іншими доказам і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частин 2, 3 статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Подібний висновок викладений в постанові Верховного суду від 13 липня 2022 року в справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).

При цьому, факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення її батьківських прав свідчить про її інтерес до дитини, бажання налагодити зв`язок з сином та відновити родинні стосунки.

Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами 1 статті 184 КУпАП свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків. Разом з цим не є єдиною підставою для позбавлення батьківських прав.

На думку колегії суддів, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини. Суд першої інстанції не врахував того, що відповідно до положень статті 166 СК України позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Також, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, попередивши останню про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

Щодо стягнення аліментів.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У справі, яка переглядається, суд встановив, що дитина знаходиться на утриманні батька, відповідач ОСОБА_1 не надає матеріальної допомоги на утримання сина.

За таких обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду ОСОБА_2 сплатив судовий збір у сумі 1073, 60 грн за позовну вимогу щодо позбавлення батьківських прав (а.с. 4а).

За подання позову в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 3220, 80 грн (а.с. 138, 146).

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасуванням судового рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав і ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1610, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Зачепилівську селищну раду Красноградського району Харківської області як орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачкою батьківських обов`язків.

В іншій частині рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28 травня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина