Справа № 703/2610/22

2/703/39/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Биченка І.Я.

за участю

секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Кочеткова Г.О.,

представника відповідача адвоката Багмет Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у спільному майні,

установив:

ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у спільному майні.

В обґрунтування позову зазначила, що вона з 2007 року до 2021 року проживала із відповідачем по справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , та за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

Позивач стверджує, що проживаючи однією сім`єю із ОСОБА_2 , вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, спільно їздили на відпочинок, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації офіційного шлюбу.

18 грудня 2008 року вони придбали для потреб сім`ї квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку було зареєстроване за відповідачем по справі. Після придбання квартира вона та відповідач спільно робили в ній ремонт, спільно приймали участь у витратах на утримання вказаного житла.

Вказує, що поділити майно за взаємною згодою не вдається можливим, оскільки відповідач вважає, що таке належить виключно йому.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з березня 2007 року по серпень 2021 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_3 ; визнати за нею право власності на 1/2 частку у спільному майні.

02 листопада 2022 року до суду надійшов відзив відповідача, у якому він просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі та зазначив, що у 2006 році він перебував у відрядженні в м. Донецьк, де і познайомився з позивачем по справі. На початку 2007 року вона йому зателефонувала і повідомила, що вагітна від нього. ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк народився їх спільний син, який первинно був записаний на прізвище ОСОБА_1 . Лише 18 липня 2012 року він приїхав в м. Донецьк і подав заяву про визнання батьківства відносно ОСОБА_4 . В грудні 2012 року попросила у нього дозволу на проживання у м. Сміла разом із сином, на який він погодився, але за умови, що вона самостійно буде оплачувати комунальні послуги. Після грудня 2012 року позивач проживала то у м. Сміла, то у м. Донецьк. Водночас, він проживав і працював у м. Києві. Приїжджаючи періодично до своєї квартири у м. Сміла, він виявив, що позивач накопичувала борги за комунальні послуги, а тому 01.05.2017 між ним і позивачем було укладено договір оренди житлового приміщення, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалась вносити мені щомісячну плату за квартиру та сплачувати комунальні платежі. Пояснив, що квартиру він купував за власні кошти, які він накопичував тривалий час, працюючи електромонтажником у ТОВ «УСК Трансекспо» в м. Києві.

В ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та, окрім встановлення факту однією сім`єю, просила визнати об`єктом спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_3 , та визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаного об`єкта.

10 листопада 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 фактично дублює викладенні у позові підстави для звернення до суду із заявленими нею вимогами.

Ухвалою від 18 жовтня 2022 року суд відкрив провадження у справі та постановив її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 06 березня 2023 року суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду.

У судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Кочетков Г.О., представник відповідача адвокат Багмет Н.М.

Позивач підтримала позов у повному обсязі та пояснила, що з відповідачем вона проживала однією сім`єю 15 років, вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Спільно почали проживати у березні-квітні 2007 року, а у 2021 році відповідач залишив сім`ю та почав проживати з іншою жінкою. Після народження сина, а саме з 2007 року по 2010 рік вона проживала у батьків відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . У 2010 році вона повернулась до м. Донецьк, де мала постійне місце проживання, і працювала там до 2012 року. У вказаний період син проживав з батьками відповідача. У м. Донецьк вона брала кредити, за рахунок яких здійснювались ремонті роботи у спірній квартирі. В квартиру вони в`їхали проживати у листопаді-грудні 2013 року. На час придбання спірної квартири, договір купівлі-продажу повинні були оформляти на двох, однак вона не змогла поїхати до нотаріуса у зв`язку із хворобою сина. Однак, саме вона займалась усіма питаннями, що передували укладенню договору купівлі-продажу, в тому числі шукала нерухоме майно для дітей попереднього власника квартири. В квартирі вона ніколи не реєструвала своє місце проживання. Не заперечувала, що дійсно укладала з відповідачем договори оренди житла: перший - у грудні 2014 року, другий - у 2020 році. Договори укладала для отримання субсидії на оплату комунальних послуг, а також для отримання допомоги як малозабезпеченої сім`ї. Визнала, що спочатку відомості про батька дитини були записані з її слів, а у 2012 році відповідач визнав своє батьківство. Між нею і відповідачем також було укладено договір про стягнення аліментів, оскільки ОСОБА_2 не хотів добровільно утримувати дитину.

Представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив його задоволити із наведених у ньому підстав.

Представник відповідача позов не визнала та, окрім викладеного у відзиві, пояснила, що відповідач придбав у 2008 році квартиру у зв`язку з інфляційними процесами, що відбулись в Україні, для уникнення знецінення його грошових заощаджень.

Відповідач у судовому засіданні не з`явився, а в судовому засіданні, що відбулось 15.08.2023 року, пояснив, що все написане у позові не відповідає дійсності., оскільки він ніколи не проживав з позивачем однією сім`єю. Квартиру він придбав за власні заощадження, при цьому у будинку, де жили його батьки. Сам особисто весь час проживав у м. Києві, де мав постійне місце роботи. Батьківство щодо дитини визнав у 2012 році в м. Донецьк, оскільки на цьому наполягала позивач. Через три місця після визнання батьківства позивач попросила у нього дозволу пожити у квартирі в м. Сміла, оскільки її вигнали з квартири, яку вона винаймала в м. Донецьк. Надав їй квартиру для проживання тільки заради дитини. У період часу з 2012 року по 2014 рік ОСОБА_1 жила на два міста - м. Сміла та м. Донецьк. У 2014 році постійно проживала в м. Сміла. В 2017 році він офіційно уклав з позивачем договір оренди житла, оскільки вона накопичила борги по комунальним послугам.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 4 СК України кожна особа має право на проживання в сім`ї та на повагу до свого сімейного життя. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 СК України).

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 18 грудня 2008 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як продавці та ОСОБА_2 як покупець уклали договір купівлі-продажу 3-х кімнатної квартири, за умовами якого ОСОБА_2 набув у власність квартиру АДРЕСА_3 . Вказаний договір було посвідчено 18.12.2008 приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 10059.

В своїй позовній заяві позивач просить суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період з березня 2007 по серпень 2021 року, визнати об`єктом їх спільної сумісної власності вказану квартиру та визнати за нею право власності на 1/2 частку у вказаній квартирі.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначила, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2007 по 2021 рік її та відповідача, необхідно для поділу майна, що було придбане за час шлюбу, а саме квартири АДРЕСА_3 .

На підтвердження факту спільного проживання позивачем надано суду копію довідки ОСББ «Імпульс» від 18.08.2022, копію свідоцтва про народження сина, копію акту від 14.07.2022, копії квитанції про оплату комунальних послуг та фотокартки.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Однак надані позивачем докази не відповідають вказаним критерієм з огляду на наступне.

Так, згідно з довідкою про склад сім`ї №13, виданою 18.08.2022 ОСББ «Імпульс» на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 04 липня 2022 року по день видачі довідки, тобто, 1 місяць і 14 днів, фактично проживали у квартирі АДРЕСА_4 без реєстрації місця проживання.

Суд наголошує на тому, що позивач просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 в період часу з 2007 року по 2021 року. В позовній заяві, а також в ході розгляду справи ні позивачем, ні її представником не обґрунтовано, яким чином довідка про місце проживання позивача у 2022 році за адресою: АДРЕСА_1 , доводить ті обставини, які позивач просить встановити суд.

Згідно з наданою суду копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, факт народження в сторін сина сам по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних сім`ї, не вказують на те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні поняттю сім`я, а тому не є правовою підставою для задоволення позову в цій частині.

Крім того, суд враховує, що позивач просить встановити факт спільного проживання з березня 2007 року, тобто вже після народження сина. Як позивач, так і відповідач не заперечували, що до народження дитини у них не було сталих відносин, притаманних сім`ї. А тому, факт народження сина у сторін у період часу до того, як сторони, за твердженням позивача, почали проживати однією сім`єю, ніяким чином не доводить факт її спільного проживання з відповідачем, починаючи з березня 2007 року та закінчуючи серпнем 2021 року.

Суд відхиляє як належний доказ, що підтверджує викладені в позовній заяві обставини, і поданий позивачем акт від 14.07.2022.

Так, судом досліджено вказаний акт та встановлено, що він складений комісією у складі 11 осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 .

Згідно з цим актом всі вказані у ньому особи є мешканцями будинку АДРЕСА_5 та вони склали його про те, що в кв. АДРЕСА_3 проживає сім`я в складі чоловіка ОСОБА_2 , його сина ОСОБА_3 та дружина в громадянському шлюбі ОСОБА_1 з 2007 року без реєстрації. Квартира була ними придбана під час проживання у 2008 році. На даний час в квартирі проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 з 2020 року за даною адресою не мешкає.

Суд ставить під сумнів викладені в акті відомості, оскільки згідно з цим актом сторони по справі проживали разом у квартирі АДРЕСА_3 з 2007 року. Водночас, в ході розгляду справи позивач стверджувала, що з 2007 року по 2010 рік проживала не у цій квартирі, а у квартирі батьків відповідача НОМЕР_4, яка розташована в цьому ж будинку. Крім того, згідно з договором купівлі-продажу відповідача купив спірну квартиру у грудні 2008 року. Зі змісту самого акта не вбачається, на підставі яких відомостей вказаними особами констатований факт проживання сторін по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 саме з 2007 року у квартирі, яку набув на праві власності відповідач у 2008 році.

Безпосередньо в судовому засіданні вказані в акті особи як свідки не допитувалися, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити достовірність викладених у ньому даних.

Крім того, підписи зазначених у акті осіб не завірені, представник житлового органу або ОСББ у складанні акту участі не приймав. Суд також враховує, що відповідачем були надані суду заяви ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , за замістом яких вони заперечують факт підписання ними поданого позивачем акту, на вказаних заявах їх підпис підтвердила голова правління ОСББ «Імпульс».

Суд вважає, що шляхом складання акту можливо підтвердити наявність певних обставин на момент його складання, а не обставин за певний період.

Не є підтвердженням, на думку суду, факту спільного проживання і надані позивачем копії квитанції про оплату комунальних послуг, оскільки платником всіх отриманих послуг у квартирі АДРЕСА_3 згідно з цими квитанціями є відповідач по справі ОСОБА_2 .

В ході розгляду справи за клопотанням позивача було допитано як свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що він знайомий із сторонами, вони є сусідами. Йому відомо, що ОСОБА_1 з 2007 року проживала у квартирі АДРЕСА_4 , яка належала батькам ОСОБА_2 . Батько відповідача є специфічною людиною і називав сторін по справі квартирантами. Потім вони купили квартиру АДРЕСА_6 бачив, як сторони разом гуляли з дитиною. Знає, що ОСОБА_1 брала участь у ремонті квартири. Пізніше ОСОБА_2 став проживати у м. Києві з іншою жінкою, а коли повернувся то вигнав ОСОБА_1 та сина з квартири. Зараз у ній проживають квартиранти. За чиї кошти була придбана квартира йому не відомо.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що знає сторін з 2013 року, оскільки є близькою подругою ОСОБА_1 , бувала у них на свята та разом із ними зустрічала Новий Рік. Стосунки між ними були завжди хороші, як між чоловіком та дружиною. Їй також відомо, що з моменту їхнього знайомства, тобто з 2013 року, ОСОБА_2 постійно працював у Києві, а у 2022 році він вигнав ОСОБА_1 та їх сина з квартири. Зі слів сторін їй відомо, що квартиру вони придбали разом у 2008 році. Також з їх слів їй відомо, що вони разом їздили на заробітку, разом купували меблі та робили ремонт в квартирі.

Свідок ОСОБА_22 пояснила, що до 2017 року проживала у будинки АДРЕСА_5 . Із сторонами по справі вона познайомилась орієнтовно у 2008-2009 роках, коли вони вже почали робити ремонт у квартирі АДРЕСА_6 . Ремонт робили власними силами, оскільки найманих працівників вона не бачила. Для себе свідок зробила висновок, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є подружжям, оскільки проживали разом з дитиною З приводу обставин купівлі-продажу кварти їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_3 , допитаний за участю психолога ОСОБА_23 , пояснив, що сторони по справі є його батьками. На даний час він відносини з батьком не підтримує. З дитинства проживав у батьків батька у квартирі АДРЕСА_4 , потім разом з матір`ю і батьком переїхав проживати у квартиру АДРЕСА_6 у цьому ж будинку. Проживали там спільно, також спільно вибирали меблі у його кімнату. У дитячий садок та школу приходила мати, іноді і батько. Вони разом їздили на відпочинок в м. Умань та на море. Батько постійно був у відрядженнях, інколи з ним їздила і мати. Коли батько був у м. Сміла, то вони разом відмічали свята. Він вважав їх життя справжнім сімейним. Загалом з першого по дев`ятий клас батько разом з ним і матір`ю прожив від 6 місяців до 1 року.

Суд звертає увагу на те, що метою встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, позивач зазначила подальше визнання об`єктом права спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_3 та подальший поділ цієї квартири.

А тому, для позивача має юридичне значення і тягне юридичний наслідок встановлення факту спільного проживання саме на час придбання цієї квартири, тобто, станом на 18 грудня 2008 року.

Ні свідок ОСОБА_22 , ні свідок ОСОБА_21 , ні свідок ОСОБА_3 не змогли підтвердити факт спільного проживання сторін як чоловіка і дружини станом на грудень 2008 року, оскільки свідки ОСОБА_22 і ОСОБА_21 знають сторін вже після придбання квартири і обставини, пов`язані з придбанням цієї квартири, їм відомі лише з їх слів. В свою чергу свідку ОСОБА_3 не можуть бути відомі ці обставини в силу віку.

Таким чином, єдиним свідком, що підтвердив факт спільного проживання позивача і відповідача з 2007 року є свідок ОСОБА_20 . Однак і він будь-яких обставин щодо факту ведення спільного господарства сторонами, наявності спільного у них бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних сім`ї, пояснити не зміг.

Надані позивачем докази, зокрема спільні фото та відео, об`єктивно та достовірно не вказують на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю.

Так, на наданих фото відсутні дані щодо часу фотографування, в який період вони були зроблені та під час яких конкретно подій. Також неможливо встановити коли саме було здійснено відеозаписи подій, надані позивачем для огляду в судовому засіданні.

Сам факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних сім`ї, не може свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю, в тому числі у період, протягом якого було придбано спірне майно, а саме в грудні 2008 року.

Таким чином показання одного свідка самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16 (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16 (провадження № 61-44641св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16 (провадження № 61-42601св18), від 18 жовтня 2023 року у справі № 201/11673/20 (провадження № 61-10383св23).

Будь-яких інших доказів, з яких можна було б встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період придбання спірного майна, позивач не надала та матеріали справи таких не містять.

Доводи позивача спростовуються також наданими відповідачем договором оренди житла від 01 травня 2017 року, за умовами якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 до 30 квітня 2019 року у строкове платне користування квартиру АДРЕСА_3 для її проживання та проживання сина ОСОБА_3 ; договором про добровільну сплату аліментів, який вступив в силу 08.10.2018, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у вигляді фіксованої суми у розмірі 2050 грн.

Суд також звертає увагу на те, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є належним способом захисту прав подружжя у спорі між ними щодо поділу спільного сумісного майна.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в пунктах 40, 41, 43, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц , провадження № 14-22цс20, відповідно до якої: «особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК)…. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.»

З огляду на викладене, у задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу слід відмовити.

Оскільки позивачем не доведено факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу на час набуття спірного майна, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу після 2008 року не породжує юридичних наслідків для сторін, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. у повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду з наведеним позовом ОСОБА_1 понесла витрати по сплаті судового збору.

Оскільки в позові належить відмовити в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Докази на понесення відповідачем будь-яких судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст.5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 260, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у спільному майні відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24 травня 2024 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І.Я. Биченко