Справа № 333/10216/23

Провадження № 2/333/1425/24

РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований таким.

29.12.2021 року з ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит (надалі - Договір) №ZPM0GK00000256, згідно умов якого банк зобов`язався надати відповідачу на умовах цього вказаного договору грошові кошти у вигляді строкового кредиту на придбання нерухомості в розмірі 594 100 грн. 00 коп. та у вигляді відновлювальної кредитної лінії на страхування у сумі 7540 грн. 50 коп., термін повернення кредиту - в дати, встановлені Графіком погашення кредиту, але не пізніше 29 грудня 2041 року.

За умовами договору банк надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, однак ОСОБА_2 своє зобов`язання не виконав.

01.03.2023 року відповідачу було направлено повідомлення-вимога про усунення неналежного виконання кредитного зобов`язання та про дострокове повернення споживчого кредиту в повному обсязі, яке залишилось без виконання зі сторони відповідача.

Станом на 19.10.2023 року у відповідача наявна заборгованість перед банком у розмірі 702643,68 грн., яка складається з наступного: 590 030,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 112613,13 грн. - заборгованість за відсотками.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 702643,68 грн. та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 10 539,66 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

27.12.2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов з таким обґрунтуванням.

29 грудня 2021 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит (надалі Договір), згідно умов якого банк зобов`язався надати останньому грошові кошти у вигляді строкового кредиту на придбання нерухомості в розмірі 594 100 грн. 00 коп. та у вигляді відновлювальної кредитної лінії на страхування у сумі 7540 грн. 50 коп., а відповідач в свою чергу, зобов`язався належним чином використати та повернути кредит в порядку, на умовах та в строки, визначені вказаним договором та сплатити відсотки.

Згідно п. 1.3 Договору, термін повернення кредиту - в дати, встановлені Графіком погашення кредиту, але не пізніше 29 грудня 2041 року.

Пунктом 10.9.1 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, якщо це викликано дією обставин непереборної сили, про які сторони в момент укладення Договору не могли знати та не могли їх передбачити (обставини «форс-мажору»).

Відповідно до п.10.9.2 Договору форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, пиратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого КМУ та інші стихійні лиха.

Пунктом 10.9.4 Договору передбачено, що під час дії обставин «Форс-мажору» виконання зобов`язань за цим Договором може призупинятись.

Згідно п.10.9.7 Договору належним підтвердженням обставин «форс-мажору» є довідка Торгово-промислової палати України або відповідних регіональних торгово- промислових палат.

Крім того, 29 грудня 2021 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір № ZPM0GK00000256/1, згідно умов якого останній передав Банку предмет іпотеки, яким є житловий будинок, загальною площею 71,70 кв.м, житловою - 36,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 ; та земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - 2310700000:02:038:0185, цільове призначення - 0.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить ОСОБА_2 . Тобто, на теперішній час нерухоме майно (житловий будинок та земельна ділянка) знаходяться в іпотеці у Банку.

24 лютого 2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення до України по всій довжині спільного кордону і з території Білорусі.

24 лютого 2022 року Законом України затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан терміном на 30 діб та в подальшому продовжено термін дії правового режиму воєнного стану (тобто і до сьогодення). Однак, навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у місто Мелітополь Запорізької області зайшли російські війська і відтоді місто окуповане по теперішній час.

Відповідач зі своєю сім`єю виїхали з міста Мелітополя в бік міста Запоріжжя 24 лютого 2022 року. 09 березня 2022 року перетнули кордон в с. Смільниця Самбірського району Львівської області та виїхали до Німеччини.

22 вересня 2022 року ОСОБА_2 написав лист на ім`я керуючого АТ КБ «Приватбанк» про намір призупинення дії Договору іпотечного кредиту та Іпотечного договору від 29.12.2021 року до закінчення воєнних дій та тридцятиденний строк після їх припинення. Від самих договорів не відмовляється, але на цей час не вбачає причин, щоб стягували з нього всі кошти.

29 вересня 2022 року ОСОБА_2 отримав відповідь з банку, в якій вказано, що позивачем було отримано звернення ОСОБА_2 від 24.09.2023 року щодо припинення дії кредитного договору але позичальнику було відмовлено в припиненні дії договору.

28 жовтня 2022 року ОСОБА_2 повторно направив на адресу Банку по електронній пошті повідомлення про призупинення дій вказаних Договорів, але відповіді від Банку на вказане повідомлення так і не надійшло. За таких обставин просит у задоволенні позову відмовити.

08.01.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_4 , в якій останній зазначив, що підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України.

Так, листом від 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента від 28.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану».

Проте, відповідач у порушення п. 8.2. Договору, не дотримуючись строків (не пізніше 10 діб з моменту настання обставин переборної сили) не повідомив про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню договору.

Крім того, застосування такого листа було б можливим за погодженням іншої сторони договору, а у разі відмови рекомендовано звернутись саме до Торгово-промислової палати України, де пройти процедуру засвідчення форс-мажору згідно з регламентом.

Відповідно п. 5-2 прикінцевих положень ЗУ «Про іпотеку», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Згідно п. 6. ст. 15 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованих територіях», упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована.

Таким чином, закон не забороняє звертатись особам до суду за захистом порушених прав, проте на стадії, в тому числі, виконання судових рішень - закон забороняє вчиняти певні дії. Враховуючи, що позивач не заявляє вимог щодо виселення, звернення стягнення, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13.02.2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

06.05.2024 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача, в яких зазначено, що як вбачається з позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача про дострокове стягнення суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 590 030,55 гривні та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 112 613,13 гривень, що наданий ним до 29.12.2041 року для придбання житла.

При прийнятті рішення по справі, просять суд врахувати, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введений воєнний стан в Україні, дія якого триває до теперішнього часу. Місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 знаходиться на тимчасово окупованій території України в м. Мелітополі Запорізької області.

В кінці березня 2022 року, після повномасштабного вторгнення окупаційних російських військ РФ на територію України, та тимчасової окупації м. Мелітополя Запорізької області, в місті взагалі припинили роботу частина відділень АТ КБ «ПриватБанк», а також окупаційною владою підконтрольною російській федерації було попереджено мешканців міста про те, що українськи банки припиняють свою діяльність на окупованих територіях.

На початку березня 2022 року, ОСОБА_2 звернувся до керівника напрямку операційного обслуговування ГО АТ КБ «ПриватБанк» в м. Мелітополі, та відповідно до вимог п. 10.9.3 Договору № ZPM0GK00000256 від 29.12.2021 року, попередив керівника напрямку операційного обслуговування ГО, про настання обставин «форс-мажору» в зв`язку з яким виконання за цим договором може зупинитись у відповідності до п. 10.9.4. Договору, оскільки настали обставини обумовлені вимогами 10.9.2. Договору.

Відповідно до частини шостої статті 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована.

Оскільки нерухоме майно, яке було придбано за кредитні кошти отримані ОСОБА_2 на підставі Договору про іпотечний кредит № ZPM0GK00000256 від 29.12.2021 року, розташоване на тимчасово окупованій території, визначеній пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», або на територіях активних бойових дій, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме в м. Мелітополі Запорізької області, то відповідач має право відповідно до вимог п.8 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» звернутися до кредитодавця із заявою про призупинення сплати грошового зобов`язання (основної суми кредиту, процентів, комісій та інших платежів).

22 вересня 2022 року ОСОБА_2 написав лист на ім`я керуючого АТ КБ «Приватбанк» про намір призупинення дії Договору іпотечного кредиту та Іпотечного договору від 29.12.2021 року до закінчення воєнних дій та тридцятиденний строк після їх припинення. Від самих договорів він не відмовляється. І у теперішній час він не вбачає причин, щоб стягувати з нього всі кошти, але йому надійшов лист від 29.09.2022 року, в якому вказано, що Банком було отримано звернення ОСОБА_2 від 24.09.2023 року щодо припинення дії кредитного договору. І заявнику було відмовлено в припиненні дії договору.

Просить суд відмовити повністю АТ КБ «ПриватБанк» в задоволені позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором про іпотечний кредит від 29.12.2021 року.

До суду представник позивача не з`явився, надав клопотання, в якому просить дану цивільну справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача адвокат Ігнатов Є.Є. у суді проти позову категорично заперечував, вважає, що на даний час відсутні підстави для задоволення позову, оскільки іпотечне майно знаходиться на окупованій території, запроваджено воєнний стан, відповідач здійснив усі дії направлені на призупинення дії договору, але банк йому відмовив. Крім того, наразі законодавством передбачено, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення по кредитному договору на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

За ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 29 грудня 2021 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений Договір про іпотечний кредит №ZPM0GK00000256, згідно умов якого Банк зобов`язався надати відповідачу на умовах вказаного Договору грошові кошти у вигляді строкового кредиту на придбання нерухомості в розмірі 594 100 грн. 00 коп. та у вигляді відновлювальної кредитної лінії на страхування у сумі 7540 грн. 50 коп. (а.с. 11-15).

Меморіальним ордером від 30.12.2021 року підтверджено перерахування коштів в розмірі 594100,00 грн. на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 8).

29 грудня 2021 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір № ZPM0GK00000256/1, згідно умов якого останній передав Банку предмет іпотеки, яким є житловий будинок, загальною площею 71,70 кв.м, житловою - 36,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 ; та земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 2310700000:02:038:0185, цільове призначення - 0.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить ОСОБА_2

24 лютого 2022 року у зв`язку із військовим вторгненням Російської Федерації був введений воєнний стан в Україні, який дії і на цей час.

Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23 грудня 2022 року за №1668/39004, вся територія Мелітопольського району Запорізької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України із 26.02.2022 року.

22.09.2022 року ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із пропозицією щодо врегулювання відносин за договором про іпотечний кредит №ZPM0GK00000256, у якій просив призупинити дії договорів у зв`язку з форс-мажорними обставинами, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення.

У відповідь на вказану заяву позивач АТ КБ «ПриватБанк» листом від 24.09.2022 року відмовив ОСОБА_2 у припиненні дії кредитного договору.

28.10.2022 року ОСОБА_2 повторно звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із пропозицією щодо врегулювання відносин за договором про іпотечний кредит №ZPM0GK00000256, у якій просив призупинити дії договорів у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Станом на 19.10.2023 року у відповідача наявна заборгованість перед банком у розмірі 702 643,68 грн., яка складається з наступного: 590 030,55 грн., - заборгованість за тілом кредиту, 112 613,13 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 5).

01.03.2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило ОСОБА_2 повідомлення-вимогу про усунення неналежного виконання кредитного зобов`язання та про дострокове повернення споживчого кредиту в повному обсязі (а.с. 9-10).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 1049 ЦК України визначено, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об`єкт. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. А згідно з ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6-1 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Частиною 6 ст. 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора.

Пунктом 5-2 Розділу VI Прикінцеві положення Закону України «Про іпотеку» у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

На думку суду, оскільки згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року, вся територія Мелітопольського району Запорізької області, включно із м.Мелітополем, де розташований (зареєстрований) предмет іпотеки відповідача, є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України із 26.02.2022 року, тобто після укладення іпотечного договору від 29.12.2021 року, то на підставі ч.6 ст.15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідач ОСОБА_2 звільняється від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним упродовж період тимчасової окупації, а отже, позов не підлягає задоволенню.

Доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17).

В даному випадку вважаю, що позивачем не доведено обов`язок ОСОБА_2 здійснювати погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, за обставин які склалися. На цей час відповідач не користується іпотечним майном (є докази, що ОСОБА_2 з родиною виїхали за межі України), а до повномасштабного вторгнення відповідач умови Договору про іпотечний кредит не порушував та не мав заборгованості.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Рішення суду про стягнення з відповідача основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним у даному випадку, коли ОСОБА_2 разом із своєю родиною не користується іпотечним майном у зв`язку із обставинами, які не залежали від його волі (повномасштабним вторгненням країни-агресора), вважаю, що не буде справедливим.

У такому разі захист прав позивача має здійснювати у т.ч. і Національний банк України шляхом прийняття рішень про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інших рішень з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. ст. 6, 15, 16, 207, 526, 527, 549, 626-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 1, п. 6-1 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», ст. ст. 1, 3, п. 5-2 Розділу VI Прикінцеві положення Закону України «Про іпотеку», п.1-3 ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ст. 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.05.2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С.Холод