ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2393/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представників: Фізичної особи-підприємця Калініна С.В. - Чіпа Я. М.;

Фізичної особи-підприємця Семененко С. А. - Дорошенко О. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калініна Станіслава Вікторовича

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2024

у справі № 904/2393/22

за позовом: Фізичної особи-підприємця Семененко Сюзани Андріївни

до Фізичної особи-підприємця Калініна Станіслава Вікторовича

про стягнення 5 203 243,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа - підприємець Семененко Сюзанна Андріївна (далі - ФОП Семененко С. А., позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича (далі - ФОП Калінін С. В., відповідач) суми безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 5 203 243, 20 грн та судових витрат.

Позовні вимоги ФОП Семененко С. А. обґрунтувала тим, що у червні 2019 року між нею та ФОП Калініним С. В. було досягнуто усної домовленості про укладення в майбутньому договору поставки кондитерських виробів, у зв`язку з чим перед підписанням такого договору позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату за продукцію періодичними платежами з червня 2019 року по жовтень 2021 року на загальну суму 5 203 243,20 грн За твердженням позивача, кількість та асортимент продукції, а також строки її поставки лишались тривалий час неузгодженими і постійно відтерміновувались з вини ФОП Калініна С. В., що у подальшому стало підставою для втрати інтересу з боку позивача для укладання договору через сплив значного часу та недобросовісної поведінки відповідача, а тому перераховані кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті в силу статті 1212 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечував, посилаючись на долучені до відзиву копії видаткових накладних, копію договору поставки товару № 03-01-20 від 02.01.2020, заяву свідка, копію договору про надання послуг з виробництва кондитерських виробів, копію договору про надання послуг із забезпечення пропускного режиму, копію договору оренди нерухомого майна, заяви на виготовлення товару, товарно - транспорті накладні. Також, надавши оригінали видаткових накладних із клопотання про долучення доказів у справі, відповідач стверджував, що відвантажив готової продукції позивачу на загальну суму 5 935 676 грн При цьому пояснив, що оригінал договору поставки товару № 03-01-20 від 02.01.2020 у нього відсутній, однак вважав, що сторонами укладено договір у спрощений спосіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 29.08.2023 у справі № 904/2393/22 Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов та стягнув з ФОП Калініна С. В. на користь ФОП Семененко С. А. 5 203 243,20 грн, судовий збір в сумі 78 048,65 грн та витрати вартості судової експертизи у розмірі 12 332,40 грн

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що наявними у справі доказами не підтверджено факту існування між сторонами договірних відносин у розумінні приписів статті 207 ЦК України.

Місцевий господарський суд керувався тим, що висновком судової експертизи у категоричній формі не підтверджено підписання Позивачем видаткових накладних, наданих Відповідачем в обґрунтування заперечень, що є підставою вважати такі видаткові накладні неналежними доказами отримання Позивачем товару. При цьому вартість товару у наданих Відповідачем видаткових накладних (щодо кожної накладної окремо) не відповідає розміру грошових сум, перерахованих Позивачем на адресу Відповідача відповідно до квитанцій (щодо кожної квитанції окремо).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 20.02.2024 Центральний апеляційний господарський суд задовольнив частково апеляційну скаргу ФОП Калініна С. В., змінив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 у справі №904/2393/22 шляхом викладення його резолютивної частини у такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича на користь фізичної особи - підприємця Семененко Сюзани Андріївни - 4 909 113 грн 89 коп., судовий збір в сумі 73 636 грн 71 коп., витрати вартості судової експертизи 11 635 грн 27 коп., про що видати наказ.

У стягненні - 294 129 грн 31 коп. відмовити".

Суд апеляційної інстанції, оцінивши вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, погодився з висновком місцевого господарського суду про не доведеність виникнення між сторонами господарських зобов`язань на підставі договору, що дає підстави вважати набуття Відповідачем вказаних грошових коштів Позивача без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), та виникнення у Відповідача зобов`язання повернути Позивачеві означені кошти, але не у заявленій Позивачем сумі (стягнутій за оскаржуваним рішенням суду), а у сумі 4 909 113,89 грн ( 5 203 243,20 грн - 294 129,31 грн ).

Відхиляючи частину позовних вимог у сумі 294 129,31 грн, апеляційний господарський суд зазначив про підтвердження Відповідачем поставки товару лише у вказаному розмірі, адже на семи видаткових накладних (на загальну суму 294 129,31 грн) експертом було підтверджено підпис Семененко С. А.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ФОП Калінін С. В. (скаржник) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі №904/2393/22, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування:

- положень статті 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у взаємозв`язку з нормами статті 102 цього Кодексу у питанні того, що висновок експерта про "ймовірність" не може бути підставою для висновку про те, що підпис вчинений не стороною правочину) (постанова Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №760/10691/18);

- приписів частини 8 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо неможливості вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17);

- положень статті 1212 ЦК України (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20, від 08.09.2021 у справі № 206/2212/18);

- норм пункту 6 частини першої статті 3, частин другої, третьої статті 13 ЦК України (постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20);

- приписів статті 1212 ЦК України у взаємозв`язку з нормами пункту 6 частини першої статті 3 цього Кодексу (постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 та від 11.01.2023 у справі № 548/741/21).

- положень статей 73, 74 ГПК України у взаємозв`язку із нормами статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" у питанні доведення факту реального здійснення господарської операції (постанови Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21);

- норм частини четвертої статті 653 ЦК України (постанови Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

У контексті порушення процесуальних норм скаржник, посилаючись на приписи статті 79 ГПК України, зазначає про безпідставне неврахування судами попередніх інстанцій стандарту доказування "вірогідність доказів" та стверджує про неналежне дослідження судами усіх обставин справи та поданих відповідачем на їх підтвердження доказів, зокрема щодо такого:

- між позивачем та відповідачем 03.01.2019 було укладено усний договір поставки кондитерської продукції № 03-01-19 у спрощеній формі, який виконувався у подальшому шляхом отримання позивачем продукції на підставі видаткових накладних на цей товар. Також шляхом обміну сканованих примірників договору, 03.01.2020 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товару № 03-01-20. Факт укладання та виконання зазначених договорів на поставку продукції підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. При цьому можливість укладення таких договорів у спрощений спосіб узгоджується із приписами статті 184 ГК України;

- проведена на замовлення позивача судова експертиза підтвердила у категоричній формі відсутність її підпису лише на 4 видаткових накладних (у інших 27 видаткових накладних підписи виконані ймовірно Семененко С. А., у 7 видаткових накладних рукописні написи виконані самою Семененко С. А., у 68 видаткових накладних установити належність підпису Семененко С. А. не надалось можливим);

- факт прийняття заявок на виготовлення продукції, її виготовлення та відвантаження товару достеменно підтверджують свідки (бухгалтер, який приймав від позивача замовлення на виготовлення продукції, комірник готової продукції, який відвантажував позивачу кондитерські вироби, директор). Нотаріально засвідчені заяви вказаних свідків, заявки на виготовлення продукції, рахунки на оплату, підписані з боку відповідача видаткові накладні, та товарно транспортні накладні з підписом водія про прийняття товару свідчать про фактичне відвантаження продукції. Крім того, виписка відповідача із бухгалтерського реєстру рахунку 361 "розрахунки з вітчизняними покупцями", який призначений для обліку розрахунків з вітчизняними покупцями за реалізовану продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги, за період з 01.01.2019 - 01.11.2021 підтверджує реальність видаткових операцій із позивачем та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку (додаток № 3 до відзиву на позов);

- надані до суду товарно-транспортні накладні мають відмітку про отримання оплаченого позивачем товару водіями залученого з боку позивача перевізника ТОВ "Юді-груп", а тому посилання суду першої інстанції на відсутність печатки та підпису безпосередньо позивача, як підтвердження безумовного факту виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, є помилковим;

- відповідач разом з іншими трьома фізичними особами-підприємцями тривалий час отримували продукцію від відповідача для власної мережі магазинів "Конфетка", але після відкриття власного виробництва кондитерської продукції припинили господарські відносини із відповідачем. Вказані особи звернулись до господарського суду з аналогічними позовними вимогами про повернення начебто безпідставно набутих грошових коштів (справи № 904/2321/22, 904/2323/22, 904/2322/22). Всі ці особи діють згуртовано та, як стає очевидним, тривалий час навмисно отримували продукцію від відповідача, не повертаючи товарні документи за отриманий товар з метою штучного приводу заявлення відповідних вимог. З огляду на згруповані дії вказаних осіб, які направленні на заволодіння у шахрайський спосіб коштами відповідача, за його заявою органами поліції внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення та розпочато досудове розслідування за ознаками вчинення злочину, що передбачений частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України. Докази ініціювання кримінального провадження долучені до матеріалів цієї справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

11.03.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2393/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024.

Ухвалою від 28.03.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Калініна С. В. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі №904/2393/22, призначив її до розгляду на 24.04.2024 о 11:45 год.

Ухвалами від 05.04.2024 та 19.04.2024 Верховний Суд задовольнив заяву ФОП Калініна С. В. та клопотання ФОП Семененко С. А. відповідно про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 24.04.2024 Верховний Суд, серед іншого, оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 15.05.2024 року о 10:10 год.

У судовому засіданні 15.05.2024 взяли участь представники позивача та відповідача (скаржник), які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

З наявних у справі матеріалів судами встановлено, що позивачем на адресу відповідача було перераховано грошові кошти у сумі 5 203 243,20 грн, що підтверджується наданими позивачем такими квитанціями: 26.06.2019 №1636-0002-4601-7027 на суму 30000,00 грн; 03.07.2019 №1644-4418-5419-0856 на суму 10000,00 грн; 10.07.2019 №1651-5514-0016-7225 на суму 46000,00 грн; 17.08.2019 №1689-5582-7748-5594 на суму 20000,00 грн; 28.08.2019 №1700-5857-5706-3997 на суму 40000,00 грн; 29.09.2019 №1732-4085-5059-0467 на суму 23000,00 грн; 28.10.2019 №1761-5381-5689-5688 на суму 40000,00 грн; 13.11.2019 №1777-5756-8524-7757 на суму 70000,00 грн; 25.11.2019 №1789-7990-3597-0754 на суму 35000,00 грн; 12.12.2019 №1806-4219-7364-6481 на суму 50000,00 грн; 24.12.2019 №1818-4216-6222-4028 на суму 65000,00 грн; 14.01.2020 №1839-3593-6554-4513 на суму 30000,00 грн; 20.01.2020 №1845-4969-7655-2118 на суму 26000,00 грн; 26.01.2020 №1851-3991-2653-7256 на суму 50000,00 грн; 12.02.2020 №1868-3736-3582-5326 на суму 45000,00 грн; 24.02.2020 №1880-3156-4710-4986 на суму 57000,00 грн; 05.03.2020 №1890-4766-8814-4137 на суму 15000,00 грн; 25.03.2020 на суму №1910-4349-2310- 4551 25000,00 грн; 29.04.2020 №1945-4306-6227-9128 на суму 58000,00 грн; 13.05.2020 №1959-0130-7887-0000 на суму 20000,00 грн; 15.05.2020 №1961-4037-4872-7260 на суму 35000,00 грн; 25.05.2020 №1971-5993-1153-1414 на суму 55000,00 грн; 10.06.2020 №1987-5043-0123-5008 на суму 35000,00 грн; 16.06.2020 №1993-4919-0881-3389 на суму 37000,00 грн; 25.06.2020 №2002-5967-8299-1519 на суму 20000,00 грн; 02.07.2020 №2009-8476-4517-9805 на суму 10000,00 грн; 06.07.2020 №2013-3474-3610-3215 на суму 30000,00 грн; 14.07.2020 №2021-3656-2188-4209 на суму 20000,00 грн; 27.07.2020 №2034-3313-2189-5528 на суму 35000,00 грн; 11.08.2020 №2049-4446-3267-0587 на суму 25000,00 грн; 19.08.2020 №2057-3780-7983-7478 на суму 51000,00 грн; 25.08.2020 №2063-4171-6903-6174 на суму 38000,00 грн; 01.09.2020 №2070-5995-8678-7872 на суму 42000,00 грн; 09.09.2020 №2078-6296-2862-3025 на суму 47000,00 грн; 24.09.2020 №2093-6126-4172-3046 на суму 105000,00 грн; 13.10.2020 №2112-3572-8162-3813 на суму 118923,20 грн; 26.10.2020 №2125-3709-3704-7036 на суму 195000,00 грн; 02.11.2020 №2132-3455-8262-2476 на суму 132000,00 грн; 09.11.2020 №2139-5635-1019-2821 на суму 98000,00 грн; 17.11.2020 №2147-5648-8082-6367 на суму 57500,00 грн; 23.11.2020 №2153-3368-4158-5933 на суму 198500,00 грн; 30.11.2020 №2160-3862-4372-5488 на суму 52000,00 грн; 17.12.2020 №2177-5517-0723-1102 на суму 32320,00 грн; 21,12.2020 №9218-1419-2690-7682 на суму 56000,00 грн; 28.12.2020 №9218-8443-5190-2106 на суму 178000,00 грн; 05.01.2021 №9219-6352-7669-3271 на суму 72000,00 грн; 11.01.2021 №9220-2378-3192-0303 на суму 80000,00 грн; 18.01.2021 №9220-9473-0017-0719 на суму 52000,00 грн; 21.01.2021 №9221-2437-4201-4271 на суму 110000,00 грн; 09.03.2021 №9225-9417-2919-8506 на суму 70000,00 грн; 10.03.2021 №9226-0473-9907-5779 на суму 70000,00 грн; 15.03.2021 №9226-5414-7928-8257 на суму 70000,00 грн; 22.03.2021 №9227-2474-9162-1635 на суму 30000,00 грн; 29.03.2021 №9227-9491-3824-1095 на суму 50000,00 грн; 13.04.2021 №9229-4517-3177-1636 на суму 80000,00 грн; 19.04.2021 №9230-0397-6448-8496 на суму 95000,00 грн; 26.04.2021 №9230-7550-6650-6320 на суму 60000,00 грн; 28.04.2021 №9230-9438-7076-3010 на суму 75000,00 грн; 29.04.2021 №9231-0368-6963-8312 на суму 80000,00 грн; 11.05.2021 №9232-2413-0169-0724 на суму 70000,00 грн; 12.05.2021 №9232-3376-8345-1646 на суму 110000,00 грн; 24.05.2021 №9233-5431-1053-1693 на суму 75000,00 грн; 31.05.2021 №9234-2509-7457-8740 на суму 30000,00 грн; 08.06.2021 №9235-0357-8210-5906 на суму 40000,00 грн; 09.06.2021 №9235-1554-2209-1445 на суму 35000,00 грн; 15.06.2021 №9235-7450-5974-4676 на суму 65000,00 грн; 22.06.2021 №9236-4481-5299-2731 на суму 75000,00 грн; 25.06.2021 №9236-7530-9574-8486 на суму 70000,00 грн; 12.07.2021 №9238-4589-1996-9598 на суму 20000,00 грн; 19.07.2021 №9239-1439-5973-8543 на суму 70000,00 грн; 27.07.2021 №9239-9427-8987-4813 на суму 110000,00 грн; 10.08.2021 №9241-3620-5786-8038 на суму 94000,00 грн; 14.08.2021 №9241-7578-3195-8712 на суму 20000,00 грн; 18.08.2021 №9242-1491-5926-3508 на суму 80000,00 грн; 25.08.2021 №9242-8394-4087-0081 на суму 70000,00 грн; 26.08.2021 №9242-9398-7889-9069 на суму 95000,00 грн; 01.09.2021 №9243-5609-2180-5984 на суму 70000,00 грн; 07.09.2021 №9244-1560-5214-2727 на суму 50000,00 грн; 15.09.2021 №9244-9582-1391-0532 на суму 70000,00 грн; 21.09.2021 №9245-5341-2325-4107 на суму 70000,00 грн; 22.09.2021 №9245-6605-4653-0315 на суму 60000,00 грн; 28.09.2021 №9246-2564-0464-5350 на суму 60000,00 грн; 30.09.2021 №9246-4557-0903-7636 на суму 50000,00 грн; 06.10.2021 №9247-0345-6720-2693 на суму 50000,00 грн; 08.10.2021 №9247-2586-8351-2702 на суму 70000,00 грн; 11.10.2021 №9247-5462-6638-1146 на суму 25000,00 грн; 18.10.2021 №9248-2398-3561-8789 на суму 24000,00 грн; 25.10.2021 №9248-9636-6613-6676 на суму 23000,00 грн

Відповідач, заперечуючи проти позову, наполягав, що відвантажив готової продукції на загальну суму 5 935 676 грн та надав суду копії видаткових накладних: № 91 від 26.06.2019 на суму 29999,99 грн, № 102 від 03.07.2019 на суму 10000,04 грн, № 133 від 10.07.2019 на суму 46 000,28 грн, № 118 від 17.08.2019 на суму 20000,33 грн, № 125 від 28.08.2019 на суму 40003,16 грн, № 126 від 29.09.2019 на суму 23000,21 грн, № 147 від 28.10.2019 на суму 40004,10 грн, № 148 від 13.11.2019 на суму 70000,34 грн, № 161 від 25.11.2019 на суму 35004, 53 грн, № 169 від 12.12.2019 на суму 50004,12 грн, № 171 від 24.12.2019 на суму 64982, 90 грн, №1430 від 14.01.2020 на суму 30000,07 грн, № 1438 від 20.01.2020 на суму 25999,75 грн, №1446 від 26.01.2020 на суму 50002, 06 грн, № 1478 від 12.02.2020 на суму 45000,83 грн, № 1491 від 24.02.2020 на суму 56997,29 грн, № 1530 від 06.03.2020 на суму 5 041,82 грн, № 1531 від 10.03.2020 на суму 5 616,00 грн, № 1532 від 11.03.2020 на суму 4 342,18 грн, № 2255 від 27.03.2020 на суму 16 064,44 грн, №2256 від 27.03.2020 на суму 8935,56 грн, № 2407 від 16.04.2020 на суму 20753,44 грн, № 2408 від 21.04.2020 на суму 22 846,42 грн, № 2409 від 23.04.2020 на суму 9523,12 грн, № 2410 від 26.04.2020 на суму 8 877,02 грн, № 3220 від 05.05.2020 на суму 19978,60 грн, № 3221 від 05.05.2020 на суму 20 289,15 грн, № 3222 від 05.05.2020 на суму 17 732,25 грн, № 3776 від 19.05.2020 на суму 20 254,40 грн, №3777 від 19.05.2020 на суму 18275,80 грн, № 3778 від 19.05.2020 на суму 16496,80 грн, № 3779 від 26.05.2020 на суму 17 835,90 грн, № 3780 від 26.05.2020 на суму 19656,50 грн, № 3781 від 26.05.2020 на суму 17 507,60 грн, № 3782 від 11.06.2020 на суму 16 569,56 грн, № 3783 від 11.06.2020 на суму 18430,44 грн, №3785 від 17.06.2020 на суму 16453,00 грн, № 3786 від 17.06.2020 на суму 20547,00 грн, № 4656 від 30.06.2020 на суму 11 400,00 грн, № 4657 від 30.06.2020 на суму 8 600 грн, № 4821 від 07.07.2020 на суму 15256,70 грн, № 4822 від 07.07.2020 на суму 18 205,30 грн, № 4823 від 07.07.2020 на суму 6 538,00 грн, №5180 від 15.07.2020 на суму 20 000,00 грн, № 5465 від 30.07.2020 на суму 19596,00 грн, № 5464 від 30.07.2020 на суму 15404 грн, № 5843 від 13.08.2020 на суму 14 950,00 грн, № 5844 від 13.08.2020 на суму 10050,00 грн, № 6297 від 31.08.2020 на суму 28 059,00 грн, № 6298 від 31.08.2020 на суму 18 057,00 грн, №6299 від 31.08.2020 на суму 21 533,00 грн, № 6300 від 31.08.2020 на суму 21351,00 грн, № 6301 від 23.09.2020 на суму 31600,00 грн, № 6302 від 23.09.2020 на суму 22 500,00 грн, № 6303 від 23.09.2020 на суму 34 900,00 грн, № 6778 від 29.09.2020 на суму 37 800,00 грн, № 6779 від 29.09.2020 на суму 33 700,00 грн, №6780 від 29.09.2020 на суму 33500,00 грн, № 6781 від 29.10.2020 на суму 35171,00 грн, № 6782 від 29.10.2020 на суму 35 349,00 грн, № 6783 від 29.10.2020 на суму 48 403,20 грн, № 6784 від 23.11.2020 на суму 106 245,00 грн, .№ 6785 від 23.11.2020 на суму 169 780,00 грн, № 6786 від 23.11.2020 на суму 148 975,00 грн, № 6788 від 16.12.2020 на суму 156 380,00 грн, № 6789 від 16.12.2020 на суму 151620,00 грн, №1 від 10.01.2021 на суму 109 000,00 грн, № 2 від 11.01.2021 на суму 154965,00 грн, № 3 від 12 січня 2021 на суму 145 788,00 грн, № 699 від 27.01.2021 на суму 92062,00 грн, № 700 від 27.01.2021 на суму 123 379,00 грн, №701 від 27.01.2021 на суму 98 559,00 грн, № 1794 від 30.03.2021 на суму 96248,20 грн, №1795 від 30.03.2021 на суму 113 650,00 грн, № 1796 від 30.03.2021 на суму 112101,80 грн, № 2933 від 29.04.2021 на суму 167 010,00 грн, № 2934 від 29.04.2021 на суму 128 963,00 грн, № 2935 від 29.04.2021 на суму 119 027,00 грн, №3852 від 30.05.2021 на суму 130 090,00 грн, № 3853 від 30.05.2021 на суму 114520,00 грн, №3854 від 30.05.2021 на суму 65390,00 грн, № 5152 від 29.06.2021 на суму 111579,00 грн, № 5151 від 29.06.2021 на суму 148 770 грн, № 5153 від 29.06.2021 на суму 104 651,00 грн, № 6404 від 29.07.2021 на суму 70 600,00 грн, №6405 від 29.07.2021 на суму 132 270,00 грн, № 6406 від 29.07.2021 на суму 82130,00 грн, №7497 від 31.08.2021 на суму 97860,00 грн, № 7498 від 31.08.2021 на суму 32137,00 грн, № 7496 від 31.08.2021 на суму 70 003,00 грн, № 8280 від 22.09.2021 на суму 88 248,11 грн, № 8281 від 27.09.2021 на суму 94 648,33 грн, №8282 від 27.09.2021 на суму 69609,77 грн, № 8283 від 30.09.2021 на суму 53731,15 грн, №8284 від 30.09.2021 на суму 67 540,28 грн.

До відзиву на позов відповідачем долучено до матеріалів справи копію договору поставки товару № 03-01-20 від 03.01.2020 (далі - Договір поставки), за умовами якого:

- Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар - "Кондитерські вироби", а Покупець зобов`язується прийняти та оплати товар, найменування, ціна, кількість, асортимент якого визначаються Сторонами у видатковій накладній, які є невід`ємними частинами цього Договору (пункт 1.1 Договору поставки);

- Товар поставляється покупцю партіями за цінами, найменуванням, у кількості та асортименті, відповідно зазначеним у рахунках-фактурах (видаткових накладних) до цього договору. Періодичність постачань партій товару протягом терміну дії цього договору, кількість та асортимент кожної партії визначаються за попередньою заявою (усною або письмовою) з урахуванням потреб покупця та наявності на складі постачальника необхідного товару (пункт 3.1 Договору поставки);

- оплата за товар здійснюється у безготівковій формі розрахунку шляхом перерахування 100% передоплати коштів на розрахунковий рахунок Постачальнику відповідно до узгодженої заявки на покупку товару (пункт 6.1 Договору поставки);

- Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до "31" грудня 2020 року. Дія цього договору автоматично продовжується на наступний період (календарний рік), якщо ні одна із сторін не заявить іншій стороні в письмовій формі про його розірвання за один місяць до припинення Договору (пункт 12.1 Договору поставки).

Також суди з`ясували, що як на доказ здійснення господарської діяльності з виготовлення кондитерських виробів ФОП Калінін С. В. посилається на договір оренди нерухомого майна №253/8-20 від 01.10.2020 (далі - Договір оренди), який укладений відповідачем із Приватним акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро" та умовами якого передбачено, що:

- Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове оплатне користування об`єкт оренди (далі - Об`єкт) з наступними характеристиками: найменування Об`єкту -- частина побутового корпусу, інв. №5156 площею 697,8 м.кв.; частина заводської їдальні інв. №5048 площею 349, 1 м. кв. (пункт 1.1.1 Договору оренди); місце розташування об`єкта м. Дніпро, вул. Ударників, 54 (пункт 1.1.2 Договору оренди); мета оренди - введення орендарем господарської діяльності без безпосередньої зміни цільового призначення Об`єкту оренди (пункт 1.1.4 Договору оренди);

- строк передачі Об`єкту в оренду - з дати підписання акту приймання-передачі обома сторонами Договору. Строк дії - до 30.06.2023 (пункт 3.1 Договору оренди).

Крім того, в обґрунтування заперечень відповідачем долучено до матеріалів справи договір № 01-09/21 про надання послуг з виробництва кондитерських виробів (далі - Договір надання послуг), за умовами якого виконавець послуг - фізична особа Худотепла О.В.

На підставі оцінки зазначених доказів суди встановили такі обставини:

- реквізити Договору поставки зазначено у видаткових накладних, наданих відповідачем в обґрунтування заперечень;

- передбачені умовами пункту 3.1 Договору поставки рахунки-фактури відповідачем на адресу позивача не направлялись;

- передбачені умовами пункту 6.1 Договору поставки заявки безпосередньо ФОП Семененко С. А. не складались.

- надані відповідачем в обґрунтування заперечень заявки на виготовлення продукції, в реквізитах яких йдеться посилання на Договір поставки, підписані особами, які у розумінні приписів статті 237 ЦК України не набули права вчиняти від імені ФОП Семененко С. А. дії щодо замовлення продукції.

- оригінал Договору поставки сторонами не надано.

- відповідач не надав до господарського суду акт приймання - передачі об`єкта оренди, тому у розумінні умов пункту 3.1 Договору оренди Об`єкт в оренду не передано.

- наявність Договору надання послуг не підтверджує отримання позивачем кондитерських виробів за наданими відповідачем видатковими накладними.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 у цій справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання: Чи виконаний підпис у видаткових накладних, наданих ФОП Калініним Станіславом Вікторовичем в графі "Отримав(ла)" Семененко С. А.?

Суд першої інстанції, дослідивши висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/104-23/21738-ПЧ від 12.07.2023 (далі - Висновок експерта), з`ясував, що: "згідно встановлені збіжні ознаки суттєві, однак, нечисельні, а обмежений об`єм почеркової інформації, проста будова досліджуваних підписів та значна віріаційність підписів у зразках, не дають можливості виділити комплекс ознак, необхідний для вирішення питання у категоричній фірмі, тому ці ознаки достатні лише для ймовірного висновку про те, що підписи у графі "Отримав(ла)" у видаткових накладних ФОП Калініним Станіславом Вікторовиче. Дослідження також ускладнилось тим, що за своєю будовою досліджувальні підписи прості, складаються переважно із безлітерних елементів, які мають низьку ідентифікаційну вагомість, та зразки підписів мають значну варіаційність. Експерт робить висновок про йомовірність підпису позивача та не можливість визначення.".

У свою чергу, апеляційний господарський суд на підставі аналізу Висновку експерта встановив, що:

- підписи в графі "Отримав(ла)" видаткових накладних, наданих ФОП Калініним С. В. № 91 від 26.06.2019 на суму 29 999,99 грн, № 161 від 25.11.2019 на суму 35 004, 53 грн, № 169 від 12.12.2019 на суму 50 004,12 грн, № 171 від 24.12.2019 на суму 64982, 90 грн, № 1438 від 20.01.2020 на суму 25 999,75 грн, № 1446 від 26.01.2020 на суму 50 002, 06 грн, № 1478 від 12.02.2020 на суму 45000, 83 грн, № 1491 від 24.02.2020 на суму 56 997,29 грн, № 1530 від 06.03.2020 на суму 5 041,82 грн, №1531 від 10.03.2020 на суму 5 616,00 грн, №1532 від 11.03.2020 на суму 4 342,18 грн, № 3781 від 26.05.2020 на суму 17 507,60 грн, № 3782 від 11.06.2020 на суму 16569,56 грн, № 3783 від 11.06.2020 на суму 18 430,44 грн, № 3785 від 17.06.2020 на суму 16453,00 грн, № 5843 від 13.08.2020 на суму 14 950,00 грн, № 5844 від 13.08.2020 на суму 10050,00 грн, № 6301 від 23.09.2020 на суму 31 600,00 грн, №6302 від 23.09.2020 на суму 22500,00 грн, № 6303 від 23.09.2020 на суму 34900,00 грн, № 6778 від 29.09.2020 на суму 37 800,00 грн, № 6779 від 29.09.2020 на суму 33 700,00 грн, № 6780 від 29.09.2020 на суму 33 500,00 грн, № 6781 від 29.10.2020 на суму 35171,00 грн, № 8282 від 27.09.2021 на суму 69 609,77 грн, №8283 від 30.09.2021 на суму 53 731,15 грн, № 8284 від 30.09.2021 на суму 67540,28 грн - виконані ймовірно Семененко С. А . Вирішити запитання у категоричній формі не надалося можливим за причинами викладеними у дослідницькій частині висновку експерта;

- вирішити запитання в частині: Чи виконаний підпис в графі "Отримав (ла)" у видаткових накладних наданих ФОП Калініним С. В.: № 102 від 03.07.2019 на суму 10 000,04 грн, № 133 від 10.07.2019 на суму 46 000,28 грн, № 118 від 17.08.2019 на суму 20 000,33 грн, № 125 від 28.08.2019 на суму 40 003,16 грн, № 126 від 29.09.2019 на суму 23 000,21 грн, № 147 від 28.10.2019 на суму 40004,10 грн, № 148 від 13.11.2019 на суму 70 000,34 грн, № 1430 від 14.01.2020 на суму 30 000,07 грн, № 2255 від 27.03.2020 на суму 16 064,44 грн, № 2256 від 27.03.2020 на суму 8935,56 грн, № 2407 від 16.04.2020 на суму 20753,44 грн, № 2408 від 21.04.2020 на суму 22 846,42 грн, № 2409 від 23.04.2020 на суму 9 523,12 грн, № 2410 від 26.04.2020 на суму 8 877,02 грн, № 3220 від 05.05.2020 на суму 19 978,60 грн, №3221 від 05.05.2020 на суму 20289,15 грн, № 3222 від 05.05.2020 на суму 17732,25 грн, № 3776 від 19.05.2020 на суму 20 254,40 грн, № 3777 від 19.05.2020 на суму 18275,80 грн, № 3778 від 19.05.2020 на суму 16 496,80 грн, № 3779 від 26.05.2020 на суму 17835,90 грн, № 3780 від 26.05.2020 на суму 19656,50 грн, №3786 від 17.06.2020 на суму 20 547,00 грн, № 4656 від 30.06.2020 на суму 11400,00 грн, №4657 від 30.06.2020 на суму 8600 грн, №4821 від 07.07.2020 на суму 15256,70 грн, №4822 від 07.07.2020 на суму 18 205,30 грн, № 4823 від 07.07.2020 на суму 6 538,00 грн, № 5180 від 15.07.2020 на суму 20 000,00 грн, №5465 від 30.07.2020 на суму 19 596,00 грн, №5464 від 30.07.2020 на суму 15404 грн, №6297 від 31.08.2020 на суму 28 059,00 грн, № 6298 від 31.08.2020 на суму 18057,00 грн, № 6299 від 31.08.2020 на суму 21533,00 грн, № 6300 від 31.08.2020 на суму 21 351,00 грн, № 6782 від 29.10.2020 на суму 35349,00 грн, № 6783 від 29.10.2020 на суму 48 403,20 грн, № 6784 від 23.11.2020 на суму 106 245,00 грн, №6785 від 23.11.2020 на суму 169 780,00 грн, № 6786 від 23.11.2020 на суму 148975,00 грн, № 6788 від 16.12.2020 на суму 156 380,00 грн, № 6789 від 16.12.2020 на суму 151 620,00 грн, №1 від 10.01.2021 на суму 109 000,00 грн, № 2 від 11.01.2021 на суму 154 965,00 грн, № 3 від 12.01.2021 на суму 145 788,00 грн, №699 від 27.01.2021 на суму 92062,00 грн, № 700 від 27.01.2021 на суму 123 379,00 грн, № 701 від 27.01.2021 на суму 98 559,00 грн, № 1794 від 30.03.2021 на суму 96248,20 грн, № 1795 від 30.03.2021 на суму 113 650,00 грн, № 1796 від 30.03.2021 на суму 112 101,80 грн, № 2933 від 29.04.2021 на суму 167 010,00 грн, № 2934 від 29.04.2021 на суму 128 963,00 грн, № 2935 від 29.04.2021 на суму 119 027,00 грн, № 3852 від 30.05.2021 на суму 130 090,00 грн, № 3853 від 30.05.2021 на суму 114520,00 грн, № 3854 від 30.05.2021 на суму 65390,00 грн, № 5152 29.06.2021 на суму 111 579,00 грн, № 5151 від 29.06.2021 на суму 148 770 грн, № 5153 від 29.06.2021 на суму 104 651,00 грн, № 6404 від 29.07.2021 на суму 70 600,00 грн, №6405 від 29.07.2021 на суму 132 270,00 грн, № 6406 від 29.07.2021 на суму 82130,00 грн, № 7497 від 31.08.2021 на суму 97 860,00 грн, № 7498 від 31.08.2021 на суму 32 137,00 грн., № 7496 від 31.08.202І на суму 70003 грн,№ 8280 від 22.09.2021 на суму 88 248,11 грн, №8281 від 27.09.2021 на суму 94 648,33 грн - не надалося можливим за причинами викладеними у дослідницькій частині висновку експерта;

- у порядку, передбаченому статтею 13 Закону України "Про судову експертизу", статті 69 ГПК України, судовий експерт вважає за необхідне вказати, що рукописні записи " Семененко С. А. " у графі "Отримав(ла)" у видаткових накладних, наданих ФОП Калініним С. В.: № 1530 від 06.03.2020 на суму 5 041,82 грн, № 1531 від 10.03.2020 на суму 5 616,00 грн, № 1532 від 11.03.2020 на суму 4 342,18 грн, № 8280 від 22.09.2021 на суму 88 248,11 грн, № 8282 від 27.09.2021 на суму 69 609,77 грн, № 8283 від 30.09.2021 на суму 53731,15 грн, № 8284 від 30.09.2021 на суму 67540,28 грн - виконані Семененко С. А. ;

- рукописні записи " Семененко С. А. " у графі "Отримав(ла)" у видаткових накладних, наданих ФОП Калініним С. В.: № 2933 від 29.04.2021 на суму 167 010,00 грн, № 2934 від 29.04.2021 на суму 128 963,00 грн, № 2935 від 29.04.2021 на суму 119 027,00 грн, № 8281 від 27.09.2021 на суму 94 648,33 грн - виконані не Семененко С. А. , а іншою особою.

На підставі оцінки зазначеного Висновку експерта суд апеляційної інстанції з`ясував, що експертом підтверджено підпис Семененко С. А. лише на семи наданих відповідачем видаткових накладних на загальну суму 294 129,31 грн, тобто останнім підтверджено поставку товару лише на зазначену суму.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Предметом розгляду у цій справі є позовна вимога ФОП Семененко С. А. до ФОП Калініна С. В. про стягнення на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно набутих грошових коштів.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (правовий висновок, який викладений Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20, від 08.09.2021 у справі № 206/2212/18 та на який посилається скаржник).

Такі зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: (1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України) або якщо вона відпала.

Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивач, надавши суду докази перерахування відповідачу грошових коштів на заявлену до стягнення суму 5 203 243,20 грн, стверджував про їх перерахування в якості попередньої оплати за продукцію періодичними платежами з червня 2019 року по жовтень 2021 року за договором, який у подальшому укладено не було, а продукція - не отримана.

Відповідач, заперечуючи проти позову, наполягав на договірному характері правовідносин та стверджував про відвантаженні готової продукції на загальну суму 5 935 676,00 грн, у підтвердження чого надав суду копії видаткових накладних, Договору поставки, заяви свідка, Договору про надання послуг з виробництва кондитерських виробів, договору про надання послуг із забезпечення пропускного режиму, Договору оренди, заяв на виготовлення товару, товарно - транспортних накладних, акта звірки взаємних розрахунків, виписки із бухгалтерського реєстру рахунку 361 "розрахунки з вітчизняними покупцями" за період з 01.01.2019 - 01.11.2021.

З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у цій справі підлягали встановленню факт набуття відповідачем таких коштів та відсутність правових підстав для цього.

Водночас зважаючи на протилежну позицію відповідача щодо набуття ним коштів у порядку виконання позивачем договірного зобов`язання, судам попередніх інстанцій належало перевірити відповідні обставини та надати належну правову оцінку поданим сторонами цього спору доказам у їх сукупності.

Так, суди з`ясували, що факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів на загальну суму 5 203 243,20 грн періодичними платежами з червня 2019 року по жовтень 2021 року підтверджується відповідними доказами - наявними у справі копіями квитанцій.

При цьому задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суд першої інстанції керувався тим, що наявними у справі доказами не підтверджено факту існування між сторонами договірних відносин у розумінні приписів статті 207 ЦК України.

Апеляційний господарський суд погодився з обґрунтованістю таких висновків, проте змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції та присудив до стягнення з відповідача лише частину заявленої суми безпідставно набутих коштів у розмірі 4 909 113,89 грн, оскільки з`ясував, що інша частина отриманих відповідачем коштів у розмірі 294 129,31 грн відповідає сумі, на яку підтверджено поставку відповідачем товару згідно семи видаткових накладних, підписаних згідно висновку експерта самою Семененко С. А.

Верховний Суд не може погодитись з такими висновками з підстав їх суперечливості та неповноти з`ясування судами фактичних обставин справи й оцінки поданих відповідачем доказів, що полягає у такому.

За змістом оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій дійшли однозначного висновку, що відповідачем не доведено факту виникнення між сторонами господарських зобов`язань на підставі договору (Договору поставки).

Разом з тим суд апеляційної інстанції відмовив у частині стягнення 294 129,31 грн як суми коштів, на яку підтверджено поставку відповідачем товару за Договором поставки згідно зазначених вище семи видаткових накладних.

З наведеного вбачається, що апеляційним господарським судом зроблено висновки про відсутність (недоведення) між сторонами договірних зобов`язань, за якими здійснено перерахування коштів, та одночасно про підтвердження поставки відповідачем товару позивачу на певну суму за відповідним Договором, однак такі висновки є взаємосуперечливими.

У свою чергу, суд першої інстанції, посилаючись на приписи статті 207 ЦК України (що встановлює вимоги до письмової форми правочину), не навів у оскаржуваному рішенні та не врахував законодавчо встановлених вимог щодо форми договору поставки, не дослідив можливість укладення такого договору в усній чи спрощеній формі, як і не надав належної правової оцінки доводам відповідача про укладення правочину саме у спрощеній формі.

Отже, без належного з`ясування наведених обставин висновки суду про не підтвердження наявності договірних відносин у розумінні приписів статті 207 ЦК України не можуть вважатися обґрунтованими та є в цілому передчасними.

Також з мотивувальної частини оскаржуваного рішення місцевого господарського суду є незрозумілим, на підставі оцінки яких доказів вказаний суд дійшов висновку, що надані відповідачем заяви на виготовлення продукції, в реквізитах яких міститься посилання на Договір поставки, підписані особами, які у розумінні приписів статті 237 ЦК України не набули права вчиняти від імені ФОП Семененко С. А. дії щодо замовлення продукції.

Крім того, висновки суду першої інстанції про те, що за Договором оренди Об`єкт в оренду не передано (через ненадання відповідачем до господарського суду акта приймання - передачі об`єкта оренди) вбачаються безпідставними, оскільки такі обставини не входять до предмету доказування у цій справі.

Так, за змістом доводів сторін спірним у цій справі є питання наявності між сторонами господарських зобов`язань за договором/договорами поставки та факт поставки продукції як правових підстав для набуття відповідачем перерахованих позивачем грошових коштів.

Утім, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, окрім наведених вище процесуальних порушень, не надали належної правової оцінки усім наданим учасниками справи доказам та доводам, викладеним ними під час розгляду цієї справи.

Обмежившись лише констатацією недоведення відповідачем факту виникнення між сторонами господарських зобов`язань на підставі Договору поставки, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки викладених у відзиві доводів відповідача та поданих ним доказів, зокрема копій заяв свідків, Договору про надання послуг з виробництва кондитерських виробів, договору про надання послуг із забезпечення пропускного режиму, заяв на виготовлення товару, товарно - транспортних накладних, акта звірки взаємних розрахунків, виписки із бухгалтерського реєстру рахунку 361 "розрахунки з вітчизняними покупцями" за період з 01.01.2019 - 01.11.2021, протоколів допиту свідка.

Також судами не досліджено стверджуваних відповідачем обставин того, що надані суду як докази товарно-транспортні накладні мають відмітку про отримання оплаченого позивачем товару водіями залученого з боку позивача перевізника ТОВ "Юді-груп", що в силу вимог частини 2 статті 664 ЦК України є виконанням обов`язку щодо передачі товару покупцеві у момент здачі товару перевізникові.

Судами попередніх інстанцій не враховано й того, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У зазначених скаржником постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 міститься правовий висновок, згідно з яким визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що у контексті наведеної практики Верховного Суду зазначені вище доводи відповідача не є очевидно необґрунтованими, що вимагало їх належної правової оцінки судами попередніх інстанцій, чого здійснено не було.

У зв`язку з викладеним, без належного з`ясування усіх стверджуваних відповідачем обставин та оцінки поданих ним доказів не можна дійти однозначного висновку про відсутність між сторонами договірних зобов`язань.

Крім того, висновки суду апеляційної інстанції про підтвердження поставки відповідачем товару за Договором поставки лише згідно семи видаткових накладних, підписаних за висновком експерта самою Семененко С. А., Верховний Суд вбачає передчасними, оскільки апеляційний господарський суд, попри встановлення відповідних обставин, не врахував, що підпис Семененко С. А. (згідно того ж таки Висновку експерта) не підтверджено лише на 4 видаткових накладних, тоді як на інших 27 видаткових накладних підписи виконані ймовірно вказаною особою, а на 68 видаткових накладних установити належність цій особі підписів експерту не надалось можливим.

У наведеному суди попередніх інстанцій залишили поза увагою впроваджений законодавцем у господарському процесі стандарт доказування "вірогідності доказів", що полягає у такому.

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Визначений статтею 13 ГПК України принцип змагальності у господарському процесі забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Ураховуючи наведені вище норми процесуального закону, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд вбачає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору належним чином не надали правової оцінки поданих відповідачем доказів з огляду на їх вірогідність і взаємний зв`язок.

Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає такими, що знайшли своє підтвердження, доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права також і в цій частині.

Крім того, касаційний суд зважає й на обґрунтованість аргументів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у питанні заборони суперечливої та недобросовісної поведінки сторони правочину у контексті спірних правовідносин у цій справі.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що "добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Тлумачення норм статті 1212 ЦК України свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (до аналогічних висновків, на які посилається скаржник, дійшов Верховний Суду у постановах від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 та від 11.01.2023 у справі №548/741/21).

Усупереч наведених висновків Верховного Суду, установивши у цій справі перерахування позивачем заявлених до стягнення грошових коштів відповідачу у сумі 5 203 243,20 грн з червня 2019 року по жовтень 2021 року, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки вимоги позивача щодо повернення цих коштів у контексті суперечливості та добросовісності такої поведінки з урахуванням факту перерахування цих коштів останнім протягом тривалого часу (більше двох років) регулярними платежами із призначеннях платежу "за кондитерські вироби".

Отже, без належного з`ясування наведених вище обставин та дослідження усіх поданих сторонами доказів у їх сукупності господарські суди дійшли передчасного висновку про відсутність між сторонами договірних зобов`язань та про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми коштів згідно з вимогами статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд акцентує, що загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивації відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки зазначеного попередніми судовими інстанціями зроблено не було, є підстави констатувати, що під час розгляду цієї справи допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило ухвалення законних і обґрунтованих судових рішень.

Виявлені процесуальні порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Ураховуючи допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також враховуючи обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

З огляду на скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калініна Станіслава Вікторовича задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 904/2393/22 скасувати.

3. Справу № 904/2393/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. І. Картере