ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024Справа № 910/9833/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 17) до за участю про1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) 3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) 4. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) 5. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ) 6. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ) третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК" (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 103) 2. Національного банку України (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІНСТИТУТСЬКА, будинок 9) солідарне стягнення 640 591 грн. 50 коп.Представники:

від Позивача: Щербина О.Ю. (представник в порядку самопредставництва);

від Відповідача-1: Кучер В.М. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача-2: не з`явились;

від Відповідача-3: не з`явились;

від Відповідача-4: не з`явились;

від Відповідача-5: не з`явились;

від Відповідача-6: ОСОБА_6 (особисто);

від Третьої особи-1: не з`явились;

від Третьої особи-2: Голєва О.Я. (представник на підставі довіреності);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі також - «Відповідач-1»), ОСОБА_2 (надалі також - «Відповідач-2»), ОСОБА_3 (надалі також - «Відповідач-3»), ОСОБА_4 (надалі також - «Відповідач-4»), ОСОБА_5 (надалі також - «Відповідач-5»), ОСОБА_6 (надалі також - «Відповідач-6») про солідарне стягнення 640 591 грн. 50 коп.

Позов обґрунтований тим, що під час здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" (далі - Банк) встановлено недостатність його майна для покриття вимог кредиторів, що спричинено рішеннями кредитного комітету, до якого входили відповідачі, на підставі яких в подальшому здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, одною з яких є інвестування в цінні папери (іменні дисконтні облігації серії "В") емітента Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" (далі - ТОВ "ФК "ЕКСПЕРТ") низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо суперечило інтересам Банку та його кредиторів. В результаті таких рішень Банку було завдано збитків на суму 640 591, 50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів заподіяну Банку та його кредиторам шкоду в розмірі 629 153, 28 грн на користь Фонду. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідачів на користь Фонду витрати зі сплати судового збору в сумі 1 572, 88 грн з кожного.

Постановою Верховного Суду від 01.08.2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі № 910/9833/21 скасовано. Справу № 910/9833/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/9833/21 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.09.2023 року.

18.09.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-6 надійшли додаткові докази, пояснення по справі та клопотання про витребування доказів.

19.09.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення економічної експертизи.

20.09.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, зобов`язано Позивача у строк до п`яти днів з 21.09.2023 року направити копії доказів на вірну адресу Відповідача-6, докази чого надати Суду; відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-1 про зупинення провадження у справі; відкладено розгляд клопотань про витребування доказів та призначення експертизи; встановлено учасникам справи строк до семи днів з дня отримання (оголошення) ухвали для надання письмових пояснень чи заперечень щодо клопотань про витребування доказів та призначення експертизи; продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 18.10.2023 року.

22.09.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника відповідача-1 надійшло повідомлення про реєстрацію місця проживання Відповідача-2.

26.09.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення щодо клопотання Відповідача-1 про призначення експертизи та документи для долучення до матеріалів справи.

02.10.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-6 надійшли заперечення на письмові пояснення Позивача.

16.10.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи-2 надійшли письмові пояснення щодо клопотання Відповідача-1 про призначення експертизи.

18.10.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Державної міграційної служби України надійшло повідомлення про реєстрацію місця проживання Відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд клопотань про витребування доказів; встановлено Відповідачу-1 та Відповідачу-6 строк до п`яти днів з 19.10.2023 року для надання уточнень щодо клопотань про витребування доказів; встановлено Позивачу та Третій особі-2 строк до п`яти днів з дня отримання уточнень щодо клопотань про витребування доказів для надання письмових пояснень чи заперечень та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 08.11.2023 року.

23.10.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-6 надійшло клопотання про витребування доказів (уточнене).

В судовому засіданні 08.11.2023 року представник відповідача-1 частково підтримав клопотання про витребування доказів, надав усні уточнення щодо клопотання та просив Суд не розглядати клопотання в частині вимог. Відповідач-6 в судовому засіданні підтримав клопотання про витребування доказів, просив Суд його задовольнити. Представник позивача частково заперечив проти задоволення клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 року клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про витребування доказів по справі - задоволено частково. Витребувано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належним чином завірені:

- рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продаж прав вимоги за кредитними договорами №969-978-ЮО від 31.07.2014, №32/КЛ-0514 від 29.12.2014 на відкритих торгах й визначення вартості продажу прав вимоги, а також документи, складені під час проведення відкритих торгів з реалізації вказаних прав вимоги;

- договори відчуження прав вимоги до Державної акціонерної холдингової компанії "Артем", укладені між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Соната фінанс", Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Управління активами", додатки, додаткові угоди до них, а також акти приймання - передачі документів;

- докази, на підтвердження сплати Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" заборгованості за кредитними договорами №969-978-ЮО від 31.07.2014, №32/КЛ-0514 від 29.12.2014;

- документи, на підтвердження здійснення дій з повернення кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інвесттрейдінг" за договором №51/15 від 06.08.2015, Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос - Інвест" за договором №40/16 від 13.10.2016, Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція Багіра" за договором №59/15 від 16.09.2015, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудексплуатація" за договором №53/15 від 20.08.2015;

- пропозицію №36 щодо погодження початкових умов реалізації прав вимоги за кредитними договорами Банку від 21.06.2018, якою встановлено, що по таким активам наявне рішення Фонду щодо продажу даних активів на аукціоні (№702 від 12.03.2018);

- рішення Фонду №2230 від 09.08.2018, яким визначено право вимоги до ДАХК "Артем" за кредитами №969/978-ЮО та №32/КЛ-0514 на загальну суму 106 052 287,40 грн. та 85 092 609,57 грн., а всього 191 144 896,97 грн. такими, що підлягають продажу шляхом проведення торгів;

- рішення виконавчої дирекції Фонду №2104 від 28.09.2018, яким затверджено умови продажу активів АТ "Артем-Банк", в т.ч. дебіторської заборгованості у розмірі 34 855 644,50 грн., з можливістю зниження початкової вартості на 80%.

30.11.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Підготовче судове засідання, призначене на 20.12.2023 року не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 року призначено підготовче судове засідання на 17.01.2024 року.

17.01.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшло доповнення до клопотання про призначення експертизи.

У підготовче судове засідання 17.01.2024 року з`явились представники Позивача, Відповідача - 1, Третьої особи - 2, Відповідач - 6 особисто. Інші представники судового процесу не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 року зупинено провадження у справі №910/9833/21 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення 640 591, 50 грн. до розгляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду справи №910/4149/21.

26.02.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Як встановлено Судом, постановою Верховного Суду від 05.02.2024 року по справі №910/4149/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №910/4149/21 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2024 року поновлено провадження у справі № 910/9833/21, підготовче судове засідання у справі №910/9833/21 призначено на 03.04.2024 року.

28.03.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про врахування висновків Верховного Суду.

02.04.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 17.04.2024 року.

У підготовче судове засідання 17.04.2024 року з`явились представник позивача, та відповідач-6; інші представники не з`явились про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача 1 про призначення експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2024 року.

В судовому засіданні 22 травня 2024 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача -1 та Відповідач - 6 заперечили проти позову з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник Третьої особи - 2 надав усні пояснення по суті спору. Представники Відповідачів - 2, 3, 4, 5 та Третьої особи - 1 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Третьої особи -1, поверненням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідачу - 4, поверненням поштових конвертів, надісланих на адреси Відповідачів - 2, 3, 5.

Приймаючи до уваги, що Відповідачі - 2, 3, 4 ,5 та Третя особа - 1 були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідачів - 2, 3, 4 ,5 та Третьої особи - 1 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22 травня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

15.11.2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення №416-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК" до категорії неплатоспроможних". (т.3 а.с.128-129)

16.11.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2447 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "АРТЕМ-БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням Фонду гарантування, в АТ "АРТЕМ-БАНК" розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.11.2016 по 15.12.2016 включно. (т.1 а.с.44-45)

15.12.2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення №492-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК".

15.12.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №2857 "Про початок процедури ліквідації АТ "АРТЕМ-БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням Фонду гарантування, в АТ "АРТЕМ-БАНК" запроваджено процедуру ліквідації строком на два роки з 16.12.2016 по 15.12.2018 включно. (т.1 а.с.46)

15.11.2018 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №3086, яким строк здійснення процедури ліквідації АТ "АРТЕМ-БАНК" продовжено на один рік з 16.12.2018 до 15.12.2019 включно, а також продовжено повноваження ліквідатора банку. (т.1 а.с.47)

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №680 від 26.03.2020 року, яким визначені законом повноваження під час здійснення ліквідації АТ "АРТЕМ-БАНК" до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення АТ "АРТЕМ-БАНК" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснюватиметься Фондом гарантування безпосередньо. (т.1 а.с.48-50)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.03.2017 №1192 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ "АРТЕМ-БАНК", який з урахуванням змін (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.05.2019 №1388) становить 196 829 862,83 грн.(т.1 а.с.51-52)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.05.2017 №1978 затверджено ліквідаційну масу АТ "АРТЕМ-БАНК", яка з урахуванням рішення №2935 від 01.11.2018 року про внесення змін до ліквідаційної маси АТ «АРТЕМ-Банк» становить: балансова вартість активів (без врахування резервів) - 592172713,45 грн; оціночна вартість активів - 131464864,61 грн. (т.1 а.с.53-54, т.2 а.с.212-266, т.3 а.с.1-85)

24.06.2019 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1575 затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ "АРТЕМ-БАНК", відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154699660,00 грн. (т.1 а.с.55-60, т.2 а.с.105-211)

Рішенням засідання кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК", на якому були присутні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оформлене протоколом кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" №51/15 від 08.05.2015 року, вирішено придбати пакет цінних паперів - Іменних дисконтних облігацій емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" в кількості 606 штук та 58 штук за договірною вартістю 575700,00 грн (за 606 шт.) та 58000,00 (за 58 шт.) (т.1 а.с.61-64)

08.05.2015 року між АТ "АРТЕМ-БАНК" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Батман" (Продавець) було укладено Договір №ДД 26 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 575700,00 грн та Договір №ДД 27 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 55100,00 грн. (т.1 а.с.65-70)

Рішенням засідання кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК", оформленим протоколом №131/16 від 23.08.2016 року, вирішено продати пакет іменних дисконтних облігацій ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" в кількості 6047 штук за договірною вартістю 15000,00 грн. (т.1 а.с.71-73)

23.08.2016 року між АТ "АРТЕМ-БАНК" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" (Покупець) було укладено Договір №БВ-16/04145; ДД8 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити цінні папери емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" в кількості 6047 штук за договірною ціною 15 000,00 грн. (т.1 а.с.74-77)

04.06.2021 року Фонд гарантування звернувся до Відповідачів з вимогою від 04.06.2021 №46-4667/21 про відшкодування шкоди в порядку ч.5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якій Фонд зазначив, що на підставі рішення кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" у складі відповідачів, банком було здійснено збиткову операцію, яка полягала в укладенні між АТ "АРТЕМ-БАНК" та ТОВ "Батман" договору №ДД 26 купівлі-продажу цінних паперів від 08.05.2015 та договору №ДД 27 купівлі-продажу цінних паперів від 08.05.2015, що призвело до заподіяння АТ "АРТЕМ-БАНК" та його кредиторам шкоди у сумі 640591,50 грн. У своїй вимозі Фонд просив відповідачів протягом семи календарних днів перерахувати на рахунок Фонду вказану суму коштів як відшкодування завданих збитків. (т.1 а.с.86-92)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що під час здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК" встановлено недостатність його майна для покриття вимог кредиторів, що спричинено рішеннями кредитного комітету, до якого входили Відповідачі, на підставі яких в подальшому здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, одною з яких є інвестування в цінні (іменні дисконтні облігації серії "В") емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ", низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо суперечило інтересам і банку та його кредиторів. В результаті таких рішень банку було завдано збитків на суму 640591,50 грн. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 шкоду у розмірі 640 591 грн. 50 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач - 1 зазначав, що недостатність майна АТ "АРТЕМ-БАНК" була зумовлена не діями відповідачів як членів кредитного комітету при прийнятті спірного рішення, а внаслідок неправомірності дії посадових осіб дій Фонду гарантування вкладів при виведенні банку з ринку. Відповідач-1 вказує, що загальна заборгованість за кредитним портфелем, який увійшов до ліквідаційної маси банку, складала 475 170 880 грн, то виникають обґрунтовані сумніви в тому, що ціна у розмірі 46 088 840 грн за продаж кредитного портфеля є економічно виправданою та такий продаж є ефективним способом розпорядженням майном банку. Також відповідно до протоколу засідання Головної інвентаризаційної комісії АТ "АРТЕМ-БАНК" від 15.03.2017 року, затвердженого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "АРТЕМ-БАНК" Шевченко А.М. 15.03.2017 року (додаток 1 до Звіту уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про завершення ліквідаційної процедури АТ "АРТЕМ-БАНК", затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.06.2019 року №1575), за результатами інвентаризації встановлено, що із загальної суми заставного майна, що обліковується на балансі Банку у сумі 1 109 180 646,43 грн за кількістю 66, фактично перевірено майна у період інвентаризації на суму 519 388 100,97 грн за 28 договорами застави/іпотеки. Тобто, кредити на суму 439 721 055 грн, які продавалися під час процедури ліквідації банку, були забезпечені заставою фактично перевіреного майна на суму 519 388 100,97 грн. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не надавав оцінювачу для визначення дійсної вартості активів первинні документи щодо об`єктів оцінки, а тому таку оцінку дійсної вартості активів банку не можна вважати достовірною. Фонд гарантування вкладів неефектиновно розпорядився активами банку, у зв`язку з чим збиток в сумі 154 699 660 грн (незадоволені вимоги кредиторів) є наслідком недобросовісних дій посадових осіб Фонду, а не керівництва Банку.

Заперечуючи проти позову, Відповідач - 6 зазначав, що за час роботи у АТ "АРТЕМ-БАНК" вона сумлінно виконувала покладені на неї обов`язки, діяла в інтересах кредиторів та акціонерів банку, дотримуючись чинного на той момент законодавства, нормативних актів Національного банку України, внутрішніх документів банку, затверджених Правлінням та Спостережною радою банку (зокрема, встановлених лімітів та обмежень) та статуту банку, про що свідчить відсутність накладення штрафних санкцій за порушення законодавства, а при звільнені у березні 2016 року з займаної ОСОБА_6 посади ніяких претензій не було. Відповідачка-6 зазначає, що Фондом не надано підтверджуючих документів щодо набуття неправомірної вигоди відповідачами. Крім того, Відповідачем - 6 заявлено про застосування загальних строків позовної давності до вимог Позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц, а також у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.

Отже, спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Предметом позову у цій справі є відшкодування (стягнення) шкоди, заподіяної АТ "АРТЕМ-БАНК" протиправними діями, бездіяльністю пов`язаних з банком осіб.

Ураховуючи зазначені вище правила доказування у господарському процесі у правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність рішень, дій / бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Одночасно, відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

Отже, виходячи із заявлених позивачем предмету та підстав позову предметом доказування у даній справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:

- персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, повязаної з Банком особи;

- факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

- факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);

- факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);

- факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);

- збитки Банку від конкретного правочину та їх причини;

- наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою;

- розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21.

Відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку.

Відповідно до частин третьої - шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Згідно із ч.1 ст.42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

У відповідності до ч.5 ст.44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) визначено, що банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.

За змістом п 3 ч.1 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є, зокрема: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

Приймаючи рішення щодо придбання цінних паперів, яке на думку Позивача, призвело до завдання збитків банку та його кредиторам, Відповідачі діяли як члени кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК", що підтверджується протоколом засідання кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" № 51/15 від 08.05.2015, яким оформлено зазначене рішення. До складу кредитного комітету входили: Голова Правління - ОСОБА_1; Перший заступник Голови Правління - ОСОБА_2; заступник Голови Правління - ОСОБА_3; головний бухгалтер банку - ОСОБА_4; начальник Департаменту банківської безпеки - ОСОБА_5; Начальник Департаменту управління ризиками - ОСОБА_6

Отже, у розумінні наведених норм законодавства, на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" № 51/15 від 08.05.2015, Відповідачі діяли як пов`язані з банком особи (п.3 ч.1 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

У відповідності до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

Вищевказана стаття за своєю правовою природою містить як норми матеріального, так й норми процесуального права, про що зокрема зазначено у практиці Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18 та від 28 жовтня 2021 року у справі № 910/9851/20).

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.

Відтак, норма статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі), яка визначає порядок притягнення особи до відповідальності встановлює, що для звернення Фонду або уповноваженої особи Фонду із позовом про відшкодування збитків необхідною умовою є недостатність майна банку для розрахунків з кредиторами.

Як встановлено Судом вище, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 27.03.2017 №1192 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ "АРТЕМ-БАНК", який з урахуванням змін (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.05.2019 №1388) становить 196 829 862,83 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 15.05.2017 №1978 затверджено ліквідаційну масу АТ "АРТЕМ-БАНК", яка з урахуванням змін становить: балансова вартість активів (без врахування резервів) - 592172713,45 грн; оціночна вартість активів - 131464864,61 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 24.06.2019 №1575 затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ "АРТЕМ-БАНК", відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154699660,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Про правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків йдеться в Законі України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) органами управління банку є загальні збори учасників, правління банку, рада банку. Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Банк зобов`язаний створити орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку.

За змістом статті 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до компетенції правління банку належать вирішення інших питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників банку та ради банку. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

У відповідності до статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Стаття 43 Закону "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

За змістом статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакціях, чинних у спірний період) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Отже, у наведених положеннях законодавства закріплені обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2021 року у справі № 910/11027/18, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку, суд також має встановити чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов`язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень.

Визначення терміну "фідуціарний обов`язок" міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління Національного банку України № 98 від 28 березня 2007 року, що були чинними у спірний період.

Відповідно до пункту 1.12. Глави 1 Розділу І цих Методичних рекомендацій фідуціарний обов`язок - обов`язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов`язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 з подібними цій справі, що переглядається, правовідносинам, акти рекомендаційного характеру можуть бути застосовані судами при оцінці дій/бездіяльності відповідачів. Щодо регулювання діяльності банків такими документами є не тільки зазначені Методичні рекомендації, але й Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (далі ОЕСР), ухвалені на засіданні Ради ОЕСР у 1999 році.

Зазначені Методичні рекомендації дійсно носять рекомендаційний характер, але разом з тим закріплюють певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.

Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 92 Цивільного кодексу України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17, від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/21493/17, від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов`язання її відшкодувати.

Отже, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Згідно з частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди.

Суд зазначає, що наведені вище положення законодавства, зокрема статті 92, 1166 Цивільного кодексу України, частина друга статті 89 Господарського кодексу України, стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 37, 39, 40, 42, 43, 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частина п`ята статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

Отже неплатоспроможність банку може бути наслідком як активних дій учасників, органів управління банку (ухвалення рішень, підписання договорів, спрямованих на купівлю облігацій), так і пасивної їх бездіяльності.

При цьому, положення спеціального банківського законодавства передбачають, що керівники банку є особами з відповідним ступенем кваліфікації та досвідом, володіють спеціальними знаннями та досвідом, мають розуміти значення своїх дій, вчинених при виконання своїх повноважень на посадах, та/або своєї допущеної бездіяльності, а також наслідки таких дій / бездіяльності.

Заявлені Фондом позовні вимоги до пов`язаних з банком осіб мають розглядатися разом у межах однієї справи. Адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому. Операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.

Як уже зазначалося вище, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже, спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Такі висновки Верховного Суду щодо презумпції вини заподіювача шкоди у деліктних правовідносинах підтверджені практикою Верховного Суду та викладені, зокрема, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 686/20040/2012, 06 лютого 2018 року у справі №334/9899/14-ц.

У контексті наведеного Суд зазначає, що за змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідачами, які входили до кредитного комітету було прийнято рішення оформлене Протоколом кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" № 51/15 від 08.05.2015, яким вирішено придбати пакет цінних паперів - Іменних дисконтних облігацій емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" в кількості 606 штук та 58 штук за договірною вартістю 575700,00 грн (за 606 шт.) та 58000,00 (за 58 шт.). На виконання вказаного рішення 08.05.2015 між АТ "АРТЕМ-БАНК" та ТОВ "Батман" укладено договір №ДД 26 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 575700,00 грн та договір №ДД 27 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 55100,00 грн.

Зі змісту протоколу кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" № 51/15 від 08.05.2015 вбачається, що придбання цінних паперів мотивоване утриманням цінних паперів без збитків та набуттям вигоди від їх перепродажу. Рішення про придбання цінних паперів - іменних дисконтних облігацій емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" було прийнято всіма членами кредитного комітету одноголосно.

Стаття 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.

Системно важливий банк, з урахуванням напрямів своєї діяльності та притаманних їй ризиків, зобов`язаний розробити план відновлення діяльності банку згідно з вимогами, встановленими Національним банком України.

Банк утворює постійно діючий підрозділ з управління ризиками, що має відповідати за впровадження внутрішніх положень та процедур управління ризиками відповідно до визначених радою банку стратегії та політики управління ризиками.

Підрозділ з управління ризиками має бути підзвітний раді банку та відокремлений від підрозділу внутрішнього аудиту, підрозділів, що здійснюють операції, та підрозділів, що реєструють операції.

Банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: 1) кредитний комітет; 2) комітет з питань управління активами та пасивами. Банк має право залежно від рівня складності та обсягів операцій утворювати також інші комітети.

У частині першій статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368 (далі - Інструкція №368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції №368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

У відповідності до п.1.1., 1.2. Розділу VI Інструкції №368 ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Розділ VIІ Інструкції №368 встановлює нормативи кредитного ризику. До активних операцій, що пов`язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Облігації є фінансовим активом банку, щодо якого банк має визначити ступінь ризику і сформувати відповідні резерви. Банк оцінює ризик за цінними паперами за результатами аналізу фінансового стану емітента, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку. Банк формує резерви за цінними паперами, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення.

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 № 23 (надалі - Постанова №23, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (п.1.7 гл.1 розд. І).

У відповідності до глави 2 розділу ІІІ Постанова №23 банк формує резерв за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів, унесених до біржового реєстру, та за якими є ризик цінного папера, на суму накопиченої уцінки за цими цінними паперами на дату розрахунку резерву (п.2.1.).

Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається згідно з пунктом 2.1 цієї глави, дотримується послідовності дій, визначених у пункті 4.11 глави 4 цього розділу (п.2.2.). Банк у разі уцінки (від`ємної різниці) цінного папера здійснює перегляд усієї доступної інформації про такий цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику. Банк формує резерв на суму накопиченої уцінки, якщо така уцінка спричинена ризиком (п.2.3.).

У главі 4 розділу ІІІ Постанова №23 визначено порядок визначення показника ризику цінного папера та послідовність дій під час розрахунку за цінними паперами.

Так, відповідно до п.4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. гл.4 розд. ІІІ Постанови №23 зазначено, що визначення показника ризику цінного папера здійснюється банком за результатами комплексного аналізу фінансового стану емітента, виду цінного папера та його поточної вартості, а також усієї наявної в банку достовірної інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.

Джерелами інформації щодо фінансового стану емітента є, зокрема, його установчі документи, фінансова, податкова та статистична звітність, інша інформація, що може свідчити про наявність ризику цінного папера.

Джерелами інформації щодо обігу відповідного цінного папера на фондовому ринку можуть бути оприлюднені котирування цінних паперів, які внесено до біржового реєстру фондових бірж, дані щодо перебування цінного папера в біржовому реєстрі.

Банк здійснює оцінку фінансового стану емітента кожного разу під час укладання договору про придбання цінного папера (крім цінних паперів, унесених до біржового реєстру), а надалі періодичність оцінки фінансового стану визначається банком самостійно з урахуванням наявної в банку інформації про емітента та обіг відповідного цінного папера, але не рідше ніж один раз на квартал.

Банк здійснює оцінку фінансового стану: емітента цінних паперів - юридичної особи (крім банку та бюджетної установи) згідно з вимогами глави 2 (крім вимог абзаців другого та третього пункту 2.6) розділу ІІ цього Положення. Банк здійснює оцінку фінансового стану емітента цінних паперів, який не є боржником банку, на підставі річної фінансової звітності, що оприлюднюється відповідно до законодавства України.

Банк класифікує цінні папери в портфелі банку на продаж, які внесено до біржового реєстру, за категоріями якості виходячи з розміру резерву, сформованого за такими цінними паперами. Банк визначає показник ризику цінного папера відповідно до класу емітента.

Згідно із п.4.1.1. гл.4 розд. ІІІ Постанови №23 Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів, унесених до біржового реєстру, має дотримуватися таких послідовних дій:

здійснює за потреби нарахування процентів, амортизацію дисконту/ премії, нарахування дивідендів;

визначає поточну справедливу вартість цінного папера за його котирувальною ціною покупця за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця. У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату банк має визначати справедливу вартість цінного папера за останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх п`яти робочих днів звітного місяця;

розраховує різницю між поточною справедливою вартістю цінних паперів і балансовою вартістю таких цінних паперів і здійснює переоцінку цінних паперів на величину такої різниці;

здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера.

Відповідно до Положення про встановлення ознак фіктивності цінних паперів та деривативів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.12.2010 № 1942, цінні папери та деривативи, що знаходяться в обігу, вважаються такими, що мають ознаки фіктивності, у разі відповідності таким критеріям, як: факт відсутності емітента цінних паперів та/або деривативів за місцезнаходженням, встановлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; нерозкриття емітентом цінних паперів та/або деривативів регулярної інформації відповідно до законодавства; відсутність чистих доходів відповідно до звіту про фінансові результати, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду; переважна частка активів емітента складається з фінансових інвестицій та/або дебіторської заборгованості відповідно до балансу емітента, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду; кількість працівників емітента цінних паперів та/або деривативів станом на кінець звітного періоду становить менше двох осіб та/або середньомісячні витрати емітента на оплату праці менше двократного мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством; відсутність бухгалтера або бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером станом на кінець звітного періоду.

У Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України зазначено, що обов`язок сумлінності вимагає від керівників приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації, відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, однак ця можливість не звільняє їх від персональної відповідальності за прийняття незалежних рішень (п.2.4).

У розумінні наведених вище приписів законодавства, приймаючи рішення про інвестування в цінні папери (облігації іменні дисконтні) емітента ТОВ "Фінансова компанія «Експерт», Відповідачі зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітентів цінних паперів та його активів, яка знаходилась в загальному доступі, перевірити доцільність укладення відповідного договору та можливість настання для Банку негативних наслідків від придбання цінних паперів. Проте, Суд зазначає, що протокол не містить обґрунтування придбання цінних паперів; відомостей про перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера документів; даних щодо аналізу річної фінансової звітності емітента; інформації на підставі якої кредитний комітет прийняв рішення про доцільність придбання цінних паперів. При цьому, Відповідачами під час розгляду справи не було наведено обґрунтованої необхідності придбання цінних паперів.

Одночасно, у розумінні наведених вище приписів Закону України "Про банки і банківську діяльність", Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, відповідачі, приймаючи рішення про інвестування в цінні папери (облігації іменні дисконтні) емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ", зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітентів цінних паперів та його активів, яка знаходилась в загальному доступі. Разом з тим, особи, які голосували за прийняття цих рішень повинні, були усвідомлювати сумнівність такого договору та негативні для Банку наслідки його укладення спричинення збитків.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано Відповідачами, оцінка вартості пакету цінних паперів, перед прийняттям рішення Кредитним комітетом АТ "АРТЕМ-БАНК" № 51/15 від 08.05.2015 року не проводилась, як не проводився аналіз фінансового та господарського стану емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ", не досліджувалась і його платоспроможність, а відтак реальної вартості пакету цінних паперів придбаних АТ "АРТЕМ-БАНК" визначено не було.

На замовлення Позивача ТОВ "Північно-східна консалтингова група" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №135/19 від 19.02.2019) було проведено оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ", за наслідками якої складено Звіт про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" (код ЄДРПОУ: 36531540, код ISIN UA4000187074), дата оцінки: 23.03.2015 та 08.05.2015, згідно з яким станом на 08.05.2015 ринкова вартість пакету цінних паперів - іменних дисконтних облігацій емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" в кількості 6047 штук становила 0,00 грн. (т.1 а.с.93-110)

Згідно зі Звітом про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" аналіз проспекту емісії облігацій, історії угод з ними, а також аналіз фінансово-майнового стану та результатів господарської діяльності ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" свідчить про наступне:

Доходність облігацій за результатами придбання була дуже низькою та не відповідала ринковим рівням доходності запозичень в Україні на дату оцінки.

Інвестування в акції та інші інструменти капіталу в Україні у 2014-2015 році, з огляду на воєнні дії на сході країни, була сама по собі невиправдано ризиковою діяльністю.

Середня зарплата персоналу була вкрай низькою. Фахівці з такою низькою зарплатнею не здатні забезпечити фахову діяльність з інвестування.

Діяльність компанії у 2014 року та на початку 2015 року була збитковою.

Починаючи з 2014 року, емітент не оприлюднював річні звіти про свою діяльність, підставі зроблених досліджень оцінювач дійшов висновку про те, що облігації ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" мали численні ознаки фіктивності та ризик дефолту майже їй облігаціями характеризувалися низькою доходністю до погашення та мали ознаки маніпулятивних.

За результатами аналізу інформації, розміщеної на офіційному веб-ресурсі SMIDA (https://smida.gov.ua/), встановлено, що майже всі показники мають негативну динаміку та не відповідають рекомендованим нормативам; всі показники ліквідності значно нижче рекомендованих нормативів. Єдиний річний звіт, що розміщений на сайті є звіт за 2013 рік, тобто до розміщення облігацій, які були придбані банком. Необоротні активи не перевищують 0,2% від вартості активів; основні засоби майже відсутні; практично 90% активів - це поточні фінансові інвестиції компанії за 2014 - 2015 роки. Активи в різні періоди мали різні джерела фінансування: в 2012 році - на 76% надались за рахунок короткострокових кредитів та лише на 21% - за рахунок власного капіталу; у 2013 році навпаки - на 93% - складались за рахунок власного капіталу та на 7% за рахунок облігацій першого випуску. З кінця 2014 року після розміщення облігацій другого випуску пасив балансу на 32% був представлений власним капіталом, на 31% - короткостроковими кредитами банків та на 32% - довгостроковими зобов`язаннями за облігаціями.

Про негативний фінансовий стан емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" також було зазначено і в службовій записці начальника департаменту інвестиційної політики та акціонерного капіталу Волошинова С.В., що надавалася на розгляд кредитного комітету 23.08.2016 року, де було прийнято рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" № 131/16 продати пакет облігацій іменних дисконтних емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" (код ЄДРПОУ: 36531540) в кількості 6 047 штук за договірною ціною 15 000,00 грн., в якій зокрема зазначено, що у емітента ТОВ "ФК "ЕКСПЕРТ" значна збиткова діяльність протягом 2015 та 2016 років. В січні 2016 року цінні папери емітента виключено з лістингу фондової біржі, котирування відсутні, торги за даними цінними паперами не здійснюються з 2015 року. Цінні папери віднесені до найгіршої V категорії якості - негативно класифіковані активи. Коефіцієнт ризику - 1. (т.1 а.с.73)

Більше того, про незадовільну якість активів АТ "АРТЕМ-БАНК", у вигляді придбаних банком облігацій іменних дисконтних емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ", свідчить також інспекційна перевірка Національного банку України за 2015 рік, що відображено у Звіті про інспектування Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК". (т.1 а.с.81-85)

Національний банк України у Звіті про інспектування Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК" за 2015 рік зазначає, що значний обсяг недоходних та неліквідних фінансових інвестицій (48 677 тис. грн.). Терміни погашення значно відстрочені у часі (70% портфелю погашається у 2020 році, 20% - у 2110 році). Таким чином, якість активів Банку незадовільна.

У звіті Національного банку України про інспектування Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК" не встановлювалась та не підтверджувалась ліквідність цінних паперів, а навпаки таким звітом зафіксовано значний обсяг недоходних та неліквідних фінансових операцій, що спростовує вибіркове посилання відповідача-6 на результати інспектування НБУ як на підтвердження високої категорії якості цінних паперів.

За результатами інспектування НБУ встановлено, що на підставі аналізу звітності та додаткової інформації щодо трьох емітентів облігацій (у тому числі ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ") встановлено наявність ризику (збиткова діяльність на 01.07.2015, відсутні/умовно позитивні аудиторські висновки). Внаслідок зазначеного, резерв за цінними папера підлягає збільшенню на суму накопиченої уцінки в розмірі 1 646,2 тис. грн. Відповідно, змінено категорії якості облігацій (виходячи з відсотку сформованого резерву), а саме: для ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" - 0,6%.

Зі змісту Довідки Національного банку України, сформованої за результатами планового інспектування ПАТ "АРТЕМ-БАНК" (період діяльності ПАТ "АРТЕМ-БАНК" з 01.08.2012 до 01.07.2015) вбачається, що Національний банк здійснив детальну перевірку оцінки якості портфеля цінних паперів ПАТ "АРТЕМ-БАНК" та зробив, зокрема, такі висновки: реальна ліквідність цінних паперів викликає сумнів; ПАТ "АРТЕМ-БАНК" не здійснювалось перегляду усієї доступної інформації про цінні папери, емітентів та оцінки їх фінансово стану, адже саме Національний банк в процесі інспектування самостійно провів аналіз звітності 3 емітентів облігацій (в тому числі - ТОВ "ФК "ЕКСПЕРТ") та за результатами оцінки динаміки фінансових показників зроблено висновок про фінансові труднощі емітентів та наявний ризик цінних паперів відповідно до об`єктивних свідчень зменшення корисності; відповідність класифікації та формування резерву нормативно-правовим актам Національного банку за вказаними цінними паперами не підтверджено; фінансові інвестиції несуть значний ризик для фінансового стану ПАТ "АРТЕМ-БАНК"; ПАТ "АРТЕМ-БАНК" наражається на недотримання власної Інвестиційної політики в частині обмежень інвестування, оскільки відсутні підтвердження щодо проведення аналізу усієї доступної інформації про емітентів (а не лише даних щодо котирування) при прийнятті рішення про придбання цінних паперів, що обліковуються в банку (про що також наголошує внутрішній аудит у звіті від 29.05.2015); по операціях з цінними паперами ПАТ "АРТЕМ-БАНК" було порушено, зокрема, п. 2.2 глави 2 розділу III та додатку 1 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25 січня 2012 року №23, в частині: нездійснення перегляду усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику у разу уцінки (від`ємної різниці) цінного папера; не передбачення у внутрішньобанківських положеннях.

Окрім того, за висновками суду продаж всього пакету облігацій у 2016 році (через рік після придбання) за суму в розмірі 15 000,00 грн. додатково підтверджує обґрунтованість висновків, які викладені у Звіті про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ".

За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими посилання позивача на висновки Звіту про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ", а також Звіт інспектування НБУ.

Натомість, Відповідачами не було представлено у матеріали справи жодних доказів на підтвердження ліквідності цінних паперів, як і не представлено оцінки вартості пакету цінних паперів, станом на час їх придбання банком. Відповідачі не надали жодного доказу на підтвердження того, що придбані, на підставі їх, як членів кредитного комітету, рішень про придбання активів у вигляді цінних паперів, могли в майбутньому принести дохід банку, а емітент, в свою чергу, мав задовільний фінансовий стан, проводив сприятливу господарську діяльність з можливістю, у разі необхідності, забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти для розрахунку з AT "АРТЕМ-БАНК".

Судом також враховано, що відповідно до рішення правління Національного банку України № 416-ш/БТ від 15.11.2016 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК" до категорії неплатоспроможних", в якому зазначено, що станом на 02 листопада 2016 року обсяг невиконаних АТ "АРТЕМ-БАНК" зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами становив 4,79 відсотка від зобов`язань банку, станом на 03 листопада 2016 року - 4,66 відсотка, станом на 04 листопада 2016 року -5,17 відсотка, станом на 07листопада 2016 року - 5,27 відсотка, станом на 08 листопада 2016року - 5,30 відсотка. У зв`язку з наявністю в АТ "АРТЕМ-БАНК" розрахункових документів клієнтів, що не виконані в строк з його вини, відповідно до пункту 2.5 глави 2 та пункту 3.5 глави 3 розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльністю банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368, значення нормативів миттєвої ліквідності (Н7) та поточної ліквідності (Н5) AT "АРТЕМ-БАНК" дорівнюють нулю з часу виникнення цих зобов`язань. Крім того, за даними статистичної звітності АТ "АРТЕМ-БАНК" за формою №1Д "Баланс банку", що подається до Національного банку України, залишок високоліквідних активів (готівкових коштів та коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України) є низьким та станом на 08 листопада 2016 року становив 0,7 млн. грн, або 0,2 відсотка від зобов`язань банку та 3,6 відсотка від невиконаних банком документів клієнтів, що обліковуються за рахунками 9804 та 9806. Отже, АТ "АРТЕМ-БАНК" неспроможний своєчасно та в повному обсязі виконувати законні вимоги кредиторів через недостатність коштів.

Отже, Національний банк України в своєму рішенні № 416-рш/БТ від 15.11.2016 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК" до категорії неплатоспроможних" констатував факт неможливості банку виконувати свої фінансові зобов`язання перед вкладниками та іншими кредиторами банку у зв`язку з недостатністю коштів.

Оцінюючи представлені позивачем у матеріали справи докази, враховуючи, встановлені вище Судом обставини, що оцінка вартості пакету цінних паперів перед прийняттям рішення Кредитним комітетом АТ "АРТЕМ-БАНК" від 08.05.2015 № 51/15 не проводилась, як не проводився аналіз фінансового та господарського стану емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ", не досліджувалась і його платоспроможність, а реальної вартості пакету цінних паперів придбаних АТ "АРТЕМ-БАНК" визначено не було, Суд вважає, що Звіт про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" не викликає сумнівів у правильності наведених у звіті висновків, Звіт не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства.

Вище встановлені обставини свідчать, що Відповідачі не виконали свій фідуціарний обов`язок щодо сумлінності, а навпаки, прийняли ризикове рішення, внаслідок якого банком було втрачено грошові кошти в значному розмірі. Такі дії відповідачів були необґрунтованими та безпідставними, а прийняте ними завідомо неправомірне та протиправне рішення, оформлене Протоколом кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" від 08.05.2015 № 51/15 не мало на меті реального інвестування коштів банку в цінні папери облігації іменні дисконтні емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" задля отримання прибутку АТ "АРТЕМ-БАНК".

Відсутність очевидної законної мети здійсненої банком активної операції, її завідома збитковість, дозволяє дійти висновку про порушення Відповідачами фідуціарних обов`язків, ризикованість дій щодо даної операції та те, що такі дії Відповідачів, вчинені всупереч інтересам банку, тобто має місце протиправна поведінка Відповідачів та свідомий характер заподіяної Відповідачами шкоди банку та його кредиторам.

За таких обставин, достатньо обґрунтованим є висновок, що придбання АТ "АРТЕМ-БАНК" облігацій без відповідного економічного підґрунтя та за наявності у таких облігацій ознак фіктивності мало вплив на змогу банку розрахуватися зі всіма кредиторськими вимогами.

Фактичними обставинами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв`язок між рішенням керівництва банку та збитками, нанесеними як самому банку, так і його кредиторам.

Як вже зазначалося судом вище, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди, а відтак саме відповідачі мають доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди банку, свою добросовісну і розумну поведінку, як керівників Банку. Втім, Відповідачами під час розгляду справи не доведено відсутність своєї вини та не підтверджено жодними належними доказами обґрунтованої необхідності та доцільності вчинення прийняття ними рішення щодо придбання цінних паперів.

Відповідач-1 у відзиві на позов стверджує, що недостатність майна АТ "АРТЕМ-БАНК" була зумовлена не діями відповідачів як членів кредитного комітету при прийнятті спірного рішення, а внаслідок неправомірності посадових осіб дій Фонду гарантування вкладів при виведенні банку з ринку. За доводами відповідача-1, оскільки загальна заборгованість за кредитним портфелем, який увійшов до ліквідаційної маси банку, складала 475 170 880 грн, то виникають обґрунтовані сумніви в тому, що ціна у розмірі 46 088 840 грн за продаж кредитного портфеля є економічно виправданою та такий продаж є ефективним способом розпорядженням майном банку. Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до Додатку №2 до Звіту до загального кредитного портфелю були включені кредити ДАКХ "Артем" на суми 88 814 228 грн та 65 773 617 грн (загальна сума 154 587 845 грн), які були продані ТОВ "Фінансова компанія управління активами" за 21 209 437 грн та 17 019 341 грн відповідно (загальна сума 38 228 778 грн), тобто різниця між заборгованістю ДАКХ "Артем" та сумою продажу кредитного портфеля становить 116 359 067 грн. Також відповідач зазначав, що відповідно до протоколу засідання Головної інвентаризаційної комісії АТ "АРТЕМ-БАНК" від 15.03.2017 року, затвердженого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "АРТЕМ-БАНК" Шевченко А.М. 15.03.2017 року (додаток 1 до Звіту уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про завершення ліквідаційної процедури АТ "АРТЕМ-БАНК", затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.06.2019 року №1575), за результатами інвентаризації встановлено, що із загальної суми заставного майна, що обліковується на балансі Банку у сумі 1 109 180 646,43 грн за кількістю 66, фактично перевірено майна у період інвентаризації на суму 519 388 100,97 грн за 28 договорами застави/іпотеки. Тобто, кредити на суму 439 721 055 грн, які продавалися під час процедури ліквідації банку, були забезпечені заставою фактично перевіреного майна на суму 519 388 100,97 грн.

Постановою Верховного Суду від 01.08.2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі № 910/9833/21 скасовано. Справу № 910/9833/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що під час нового розгляду справи суду необхідно з`ясувати обставини справи щодо наявності / відсутності протиправної поведінки у діях Фонду або уповноважених ним осіб в розумінні статтей 89, 92 ЦК України, статтей 42, 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" та статтей 46, 48, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які регулюють питання діяльності Фонду та причинного зв`язку між такими діями і розміром недоотриманого майна, з урахуванням документів, що підтверджують або ж спростовують відповідні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на час ліквідації банку) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно із п.п. 1, 8 ч.1 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку та повноваження, визначені частиною другою статті 37 та статтею 38 цього Закону.

У відповідності до ч.1, 2 ст.50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Згідно із ст.51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об`єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об`єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.

За змістом ч.1, 2 ст.53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення про передачу майна (активів та зобов`язань) неплатоспроможного банку спеціалізованій установі приймається виконавчою дирекцією Фонду не пізніше двох місяців до завершення строку ліквідації банку. Передача майна (активів та зобов`язань) спеціалізованій установі повинна бути завершена не пізніше строку ліквідації банку. За результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.06.2019 №1575 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк" було затверджено ліквідаційний баланс станом на 03.06.2019 та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк", відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн.

Отже, станом на 24.06.2019 було підтверджено неліквідність Банку, факт недостатності майна Банку у сумі 154 699 660,00 грн, що відповідає залишку незадоволених вимог кредиторів.

В той же час, Судом враховано, що ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 27.11.2023 року по справі №910/4149/21 справу прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023, призначено до розгляду справу №910/4149/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 на 18 грудня 2023 року. У вказаній ухвалі суду зазначено, що Верховний Суд, ухвалою від 01.11.2023 (у складі колегії суддів: Бакуліна С.В. -головуючий, судді: Кібенко О.Р., Студенець В.І.), справу №910/4149/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №910/4149/21 передав на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, що міститься у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, що у спорі, де Фонд звертається з позовом в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції після внесення змін до цієї норми за Законом України №629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) у разі, коли відповідач вказує, що на момент виведення банку з ринку майна (активів) банку було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури, до предмета доказування входять, зокрема, обставини правомірної/протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо), який суперечить висновкам, сформованим Верховним Судом у постановах: від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21; від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, щодо предмету доказування у таких справах, від яких Верховний Суд у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21 не відступив. Відповідно, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, натомість застосувати до правовідносин у справі №910/4149/21 висновки Верховного Суду, сформовані у наведених вище постановах у справах №910/12930/18, №910/15260/18, №910/3782/21, №922/2860/18, №910/9851/20.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 року по справі №910/4149/21 зазначено, що установлення указаних обставин недостатності майна Банку та наявності у діях відповідачів повного складу правопорушення, є підставою для покладення на останніх відповідальності згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, право на пред`явлення якого виникає з 25.06.2019), що, у свою чергу, свідчить про правильність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог у цій справі.

Водночас питання щодо оцінки дій Фонду/уповноваженої особи при здійсненні процедури виведення банку з ринку не входить у предмету доказування у цьому спорі, оскільки недостатність майна Банку у сумі, яка значно перевищує розмір заподіяної останньому шкоди, презюмується станом на 24.06.2019.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, щодо предмету доказування у категорії справ про притягнення до відповідальності пов`язаних з банком осіб, Верховний Суд зазначив:

"65. Перед тим як перейти до оцінки аргументів сторін у цій справі, Верховний Суд вважає за необхідне визначити предмет доказування у цій справі, який в свою чергу залежить від предмета та підстав позову, включаючи правові підстави.

66. Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

67. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювана шкоди...

119. При цьому позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

120. Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема гл. 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо...".

Аналогічні правові висновки відносно предмету доказування у цій категорії справ були зазначені і в постановах Верховного суду від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 (п.п.32, 33, 34, 35); від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 (п.п.34, 37, 78, 79); від 25.07.2022 у справі №922/2860/18 (п.п.71, 74, 117, 118); від 28.10.2021 у справі №910/9851/20 (п.п.8.1, 8.3).

З огляду на вказаний предмет доказування у цій категорії спорів, заперечення відповідачів повинні спрямовуватись на спростування наведених позивачем в інтересах неплатоспроможного Банку обставин у позові (прийняття відповідачами в 2015 році недобросовісного рішення про придбання пакету неліквідних цінних паперів емітента ТОВ "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" з ознаками фіктивності не в інтересах Банку з порушенням фідуціарних обов`язків) та спростування доказів, якими підтверджуються ці обставини. Водночас, посилання Відповідачів на порушення Фондом законодавства, яким унормовано його діяльність у процедурі виведення несплатоспроможних банків з ринку, не повинні враховуватися при вирішенні цього спору, адже вказані обставини не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із порушенням відповідачами їх фідуціарних обов`язків та завданих унаслідок саме цього порушення збитків Банку.

Протиправність дій третіх осіб може бути підставою для звільнення від відповідальності або зменшення обсягу відповідальності у разі доведення особою, до якої заявлені вимоги про стягнення шкоди, впливу таких дій третіх осіб саме на відносини, в яких було завдано шкоди. Втім протиправні дії/бездіяльність третіх осіб, у випадку їх об`єктивного існування, (в даній ситуації Фонду/уповноваженої особи), вчинені у інших відносинах (у даному випадку в управлінських відносинах виведення Банку з ринку, що є відносинами Банку, його кредиторів та Фонду), які не пов`язані з протиправними діями особи, до якої пред`явлені відповідні вимоги, не впливають ні на обставини щодо обсягу завданої відповідачами цим порушенням шкоди (на момент її завдання), ні на обставини наявності вини останніх у її завданні, а отже не може мати впливу на вирішення такого спору. Зазначене висновується, зокрема, й з того, що розмір шкоди оцінюється Фондом не розміром недостатності майна Банку для задоволення вимог усіх кредиторів, а визначається в залежності від безпосередніх наслідків дій відповідачів.

Виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку. Невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності (пункт 218 постанови постанов Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18).

Тобто підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що виникають у спірних правовідносинах щодо стягнення з відповідачів шкоди на користь саме Банку, а не Фонду, може бути доведення відповідачами обставин відповідності їх діяльності (у 2015 році щодо придбання цінних паперів) інтересам Банку та відсутності підстав для їх відповідальності за конкретне стверджуване порушення чи недобросовісні дії/бездіяльність. Однак обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

Саме у вказаний спосіб (доведення відсутності своєї вини у стверджуваному порушенні, спростування наявності інших елементів складу правопорушення у спірних правовідносинах з Банком на момент вчинення порушення) забезпечується дотримання права на справедливий суд для відповідача, а не у спосіб доведення останнім обставин, які не стосуються спірних правовідносин.

Такий висновок узгоджується як із загальними нормами законодавства, що регулюють питання відшкодування шкоди, так і з визначеними нормативними приписами підставами відповідальності посадових осіб за завдану шкоду перед юридичною особою, зокрема банком, які пов`язують її застосування із наявністю у діях заподіювача шкоди чотирьох елементів складу правопорушення, однак не пов`язують покладення такої відповідальності із необхідністю з`ясування інших обставин, які не стосуються стверджуваного порушення.

Відтак, до предмету доказування у справі належить встановлення наявності складу правопорушення у діях відповідачів у відносинах саме щодо прийняття рішення про придбання банком цінних паперів у 2015 році. Водночас обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

З огляду на викладене вище, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду вважає необхідним відступити від висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, про те, що у спорі, де Фонд звертається з позовом в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції після внесення змін до цієї норми за Законом України №629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) у разі, коли відповідач вказує, що на момент виведення банку з ринку майна (активів) банку було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури, до предмета доказування у такому спорі входять, зокрема, обставини правомірної/протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо).

Відповідно до ч.2 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Враховуючи викладене, Суд приймає до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 року по справі №910/4149/21, що обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача-1 щодо звітів про оцінку прав вимоги за кредитним портфелем та за дебіторською заборгованістю АТ "АРТЕМ-БАНК", оскільки останнім не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження їх невідповідності вимогам чинного законодавства України, а також не надано рецензування звіту про оцінку майна, яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна в порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

При визначенні Позивачем розміру завданих збитків у сумі 640 591,50 грн. Суд враховує наступне.

Так, Позивач, обґрунтовуючи розмір заявлених до стягнення збитків, зазначає, що відповідно до бухгалтерського обліку в АТ "АРТЕМ-БАНК" вбачається, що після продажу банком частини пакету цінних паперів в кількості 606 шт., що обліковувалась в балансі банку в сумі 606 000,00 грн. з балансу банку у збиток було списано суму в розмірі 584 636,20 грн, яка обрахована як 606 000,00 грн - 21 059,00 грн (амортизований дисконт по цінним паперам) - 304,80 грн (отримана сума від продажу) - 584 636,20 грн (сума вписана у збиток банку та заявлена до стягнення позивачем). (т.1 а.с.78)

Також відповідно до бухгалтерського обліку в АТ "АРТЕМ-БАНК" вбачається, що після продажу банком частити пакету цінних паперів в кількості 58 шт., що обліковувались в балансі банку в сумі 58 000,00 грн., з балансу банку у збиток було списано суму в розмірі 55955,30 грн, яка обрахована як 58 000,00 грн - 2 015,53 грн (амортизований дисконт по цінним паперам) - 29,17 грн (отримана сума від продажу) = 55 955,30 грн (сума списана у збиток банку та заявлена до стягнення позивачем). На підтвердження зазначених обставин позивачем надано до матеріалів справи довідку від 03.06.2021 та виписку по рахунку з 01.08.2016 по 12.10.2017. (т.1 а.с.79-80)

З розрахунку банку вбачається, що сума заподіяної шкоди обраховувалася від номінальної вартості придбаних цінних паперів.

У визначенні розміру збитків Суд виходить з того, що за загальним правилом розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у пунктах 7.59. - 7.61. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 та у пункті 203 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.

За наведеного, сума заподіяної шкоди має обраховуватися як різниця між сумою сплачених коштів банку за такі папери та сумою одержаних коштів від їх реалізації, а саме:

1) 575700,00 грн (сума сплачених коштів по договору №ДД 26 від 08.05.2015) - 1502,88 грн. (сума коштів одержаних на підставі договору №БВ-16/04145; ДД8 від 23.08.2016, визначена виходячи з того, що вартість однієї акції становить 2,48 грн (15000,00 грн/6047 шт.)) = 574 197,12 грн;

2) 55100,00 грн (сума сплачених коштів по договору №ДД 27 від 08.05.2015) - 143,84 грн (сума коштів одержаних на підставі договору №БВ-16/04145; ДД8 від 23.08.2016, визначена виходячи з того, що вартість однієї акції становить 2,48 грн (15000,00 грн/6047 шт)) = 51 946,16 грн.

Отже, розмір збитків становить 629 153,28 грн (574197,12 грн + 51946,16 грн), а відтак вимоги Фонду є частково обґрунтованими.

Відповідачем - 6 заявлено про застосування загальних строків позовної давності до вимог Позивача.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.05.2021 року у справі № 910/11027/18 наведено правову позицію згідно із якою, перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження Фондом останнього з двох зазначених документів: (а) затвердженого Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, (б) затвердженої Фондом оціночної (ринкової) вартості ліквідаційної маси банку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 27.03.2017 №1192 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ "АРТЕМ-БАНК".

Ліквідаційну масу АТ "АРТЕМ-БАНК" затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 15.05.2017 №1978 (з подальшими змінами).

Отже, можливість виявлення недостатності майна Банку виникла у Фонду від 15.05.2017.

За таких обставин, перебіг трирічного строку позовної давності розпочався 16.05.2017 та закінчився 15.05.2020.

У свою чергу Фонд звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди з Відповідачів 14.06.2021 року, що підтверджується відповідним календарним штемпелем на конверті. (т.1 а.с.120)

Позов Фонду є спеціальним способом захисту колишніх кредиторів банку, вимоги яких не були задоволені в процедурі ліквідації банку, передбаченим ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Щодо позовів, вказаних у ч.1 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передбачена спеціальна позовна давність (абз.2 ч.7 ст.52 Закону зі змінами, внесеними Законом №1588-IX від 30.06.2021) - Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність). Втім, станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом 14.06.2021, вищенаведеної норми закону не існувало, а відтак посилання Позивача на абз.2 ч.7 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Суд відхиляє.

Однак, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Вище вказаний пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України набрав чинності 02.04.2020.

01 липня 2023 року в Україні завершилася дія карантину у зв`язку з пандемією коронавірусу. Таке рішення ухвалив Кабінет Міністрів України. Карантин в Україні тривав понад три роки від березня 2020.

За таких обставин, Суд вважає, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не було пропущено строки позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення шкоди (збитків), заподіяної банку.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ); ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ); ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ); ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ); ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_8 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21708016) заподіяну AT "АРТЕМ-БАНК" та його кредиторам шкоду в розмірі 629 153 (шістсот двадцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят три) 28 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21708016) судовий збір у розмірі 1 572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) грн. 88 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21708016) судовий збір у розмірі 1 572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) грн. 88 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21708016) судовий збір у розмірі 1 572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) грн. 88 коп.

6. Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21708016) судовий збір у розмірі 1 572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) грн. 88 коп.

7. Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21708016) судовий збір у розмірі 1 572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) грн. 88 коп.

8. Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_8 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21708016) судовий збір у розмірі 1 572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) грн. 88 коп.

9. В іншій частині позову - відмовити.

10. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

11. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

12. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 травня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин