ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/298/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якої звернувся адвокат Якимович Олександр Вікторович (далі представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якому представник позивача просить:

- визнати дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо призупинення виплати пенсії позивачу з 01 листопада 2022 року протиправними;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Луганській області поновити виплату пенсії позивачу з 01 листопада 2022 року на рахунок 4323347350307564 IBAN НОМЕР_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона з 20 жовтня 2008 року є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області, яку отримувала до 01 листопада 2022 року.

У січні 2024 року у позивача з`явилася можливість пройти ідентифікацію її як особи якій призначено пенсію та 11 січня 2024 року вона звернулася до ГУ ПФУ в Луганській області з заявою про роз`яснення щодо припинення виплати пенсії та проведення ідентифікації її як особи ОСОБА_1

25 січня 2024 року на електронну пошту позивача було направлено повідомлення проте, що 26 січня 2024 року відбудеться відео-ідентифікація. Того ж дня відео-ідентифікація позивача було проведено.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02 лютого 2024 року № 6660 за результатами проведення відео-ідентифікації особу ОСОБА_1 було встановлено.

Позивач повторно 14 лютого 2024 року звернулася до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою, в якій зазначалося, що вона пройшла відео-ідентифікацію своєї особи і просила поновити виплату пенсію.

Листом ГУ ПФУ в Луганській області від 05 березня 2024 року № 1151-832/К-05/8-1200/24 позивача було повідомлено, що з 01 листопада 2022 року їй призупинено виплату пенсії з підстав недопущення шахрайських дій третіх осіб, направлених на незаконне отримання належних страхових виплат, та запропоновано звернутися особисто до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України (на території підконтрольній українській владі) з відповідною заявою про ідентифікацію особи відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України (на території підконтрольній українській владі), затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Мінюсті 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами), з наданням документів, що посвідчують особу.

З посиланням на положення частини першої статті 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом, представник позивача вважає, що невиплата пенсії відповідачем пенсії є протиправною, а тому він звернувся з цим позовом до суду і є підстави задовольнити позовні вимоги.

Заперечуючи проти задоволення позову, ГУ ПФУ в Луганській області 23 квітня 2024 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області як отримувач пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась на рахунок, відкритий в АТ «ОЩАДБАНК» по 31 жовтня 2022 року включно, тобто останній місяць виплати пенсії жовтень 2022 року.

24 жовтня 2022 року на адресу ГУ ПФУ в Луганській області надійшов лист Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 24 жовтня 2022 року № 78/3/33-7777 щодо призупинення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 .

Вказаним листом відповідачу повідомлено, що ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 22022130000000085 від 14 березня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України.

У рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження отримані дані про причетність до колабораційної діяльності та добровільного заняття посад в незаконних органах влади на тимчасово окупованій території Сватівського району Луганської області громадянами України, а саме: ОСОБА_1 . З урахуванням вказаного, з метою недопущення фінансової підтримки колабораційної діяльності за рахунок соціальних виплат держави, зокрема з державного бюджету, просили ГУ ПФУ в Луганській області розглянути питання щодо призупинення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 .

Листом від 25 жовтня 2022 року за вих. № 1200-0503-5/23684 ГУ ПФУ в Луганській області надало відповідь на лист СБУ № 78/3/33- 7777 від 24 жовтня 2022 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області (відділі обслуговування громадян № 10 (сервісний центр) смт Троїцьке)) як отримувач пенсії за віком. На підставі досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000085 від 14 березня 2022 року щодо колабораційної діяльності, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01 листопада 2022 року. Рішення про призупинення відповідачем не приймалось. Пенсію позивачу виплачено по 31 жовтня 2022 року.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 листопада 2022 року нарахування пенсії ОСОБА_1 призупинено у зв`язку з надходженням листа СБУ від 24 жовтня 2022 року № 78/3/33-7777.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ (далі Закон № 389-VІІІ) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, частина друга статті 20 Закону № 389-VІІІ передбачає, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (частина друга).

Разом з тим, правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України.

14 лютого 2024 року ОСОБА_1 через електронну персональну сторінку користувача послуг (особистий кабінет) на Веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву (клопотання) ВЕБ-12001-Ф-С-24-026116. Вказану заяву (клопотання) від 14 лютого 2024 року було зареєстровано ГУ ПФУ в Луганській області за вхід. № 832/К-1200-24.

У заяві від 14 лютого 2024 року позивач просила поновити їй з 01 листопада 2022 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії за віком, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 листопада 2022 року на рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві «Ощадбанк».

Розглянувши звернення позивача з урахуванням положень Закону України «Про звернення громадян», ГУ ПФУ в Луганській області листом від 05 березня 2024 року за вих. № 1151-832/К-05/8-1200/24 надало позивачу відповідь.

Виплата пенсії припиняється після надходження повідомлення уповноваженого органу або інформації з Єдиної інформаційної бази, наданих в порядку інформаційного обміну.

Органи Пенсійного фонду України припиняють виплату пенсії, зокрема, у разі надходження до Пенсійного фонду України або до його територіальних органів від силових органів інформації, отриманої ними в результаті виконання своїх функціональних обов`язків.

Згідно із статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області як одержувач пенсії за віком.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 листопада 2022 року нарахування пенсії позивачу призупинено в зв`язку з отриманням від силових органів інформації, яка потребує уточнення та фізичної ідентифікації отримувача пенсії.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зі змінами), передбачено, що прийом заяви про поновлення раніше призначеної пенсії здійснюється працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, за наявності всіх необхідних документів. При прийманні документів працівник структурного підрозділу здійснює ідентифікацію заявника. У зв`язку із широкомасштабною військовою агресією з боку російської федерації, проведенням активних бойових дій на території Луганської області з послідуючою її тимчасовою окупацією, що призвело до великої кількості жертв серед мирного населення, та з метою недопущення проявів шахрайських дій з боку третіх осіб, направлених на незаконне отримання належних страхових виплат, проводиться фізична ідентифікація осіб по яким міститься наявна інформація яка потребує уточнення.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами), заява про поновлення виплати пенсії подається заявником особисто до територіального органу Пенсійного фонду України.

Під час прийому заяви про поновлення виплати пенсії спеціалістом територіального органу Пенсійного фонду України проводиться ідентифікація особи пенсіонера.

Таким чином, для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою та необхідними документами: паспортом; документом про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності).

14 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою (клопотанням) про відновлення виплати пенсії через веб-портал Пенсійного фонду України.

Поновлення виплати пенсії через представника або засобами телекомунікаційного зв`язку законодавством не передбачено.

За поновленням виплати пенсії ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду згідно з вимогами чинного законодавства не зверталась.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 01 липня 2022 року № 143), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789, затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 29 червня 2022 року.

Відповідно до цього наказу території Луганської області визнано територіями, що є тимчасово окупованими збройними форсуваннями Російської Федерації; територіями, що перебувають в оточені (блокуванні); територіями, на яких тривають активні бойові дії.

Відповідач зазначає, що місцем укладення договору про надання правової допомоги від 25 березня 2024 року № 03/24 зазначено м. Київ. Проте з матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на непідконтрольній території України. Враховуючи зазначене, відповідач має сумніви щодо дійсності договору про надання правової допомоги від 25 березня 2024 року № 04/24 та чи підписував його фактично позивач у цій справі. Враховуючи, що воєнні (бойові) дії на території Луганської області тривають до сьогодні, автомобільного або будь-якого іншого сполучення між тимчасово окупованими територіями та територіями, що контролюються українською владою, немає, беручі до уваги зміст листа Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 24 жовтня 2022 року № 78/3/33-7777, відповідач має сумнів чи вчиняв позивач дії щодо укладення договору про надання правової допомоги від 25 березня 2024 року № 04/24.

Отже ГУ ПФУ в Луганській області у своїй діяльності діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також ГУ ПФУ в Луганській області вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду.

Щодо покладення судових витрат на ГУ ПФУ в Луганській області, останнє зазначає, що відповідно до частини першої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних виплат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Згідно з частиною другою статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

На підставі вказаного, вимога представника позивача покласти на ГУ ПФУ в Луганській області витрати на оплату судового збору є також необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням вказаного ГУ ПФУ в Луганській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі після усунення недоліків позовної заяви, визнані поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду і поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ПФУ в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії в адміністративній справі № 360/298/24 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області як отримувач пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням від 10 грудня 2008 року серії НОМЕР_3 , виданим Пенсійним фондом України.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02 лютого 2024 року № 6660 про встановлення/не встановлення особи ОСОБА_1 (заява від 11 січня 2024 року № 6660) за результатами проведеного 26 січня 2024 року о 16:30 відеоконференцзв`язку за участю заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та опрацювання наданих заявником документів, відповідей на поставлені в ході відеоконференції запитання, особу ОСОБА_1 встановлено.

14 лютого 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Луганській області через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою № ВЕБ-1200-Ф-С-026116, в якій серед іншого зазначила, що пройшла відеоідентифікацію своєї особи і просила поновити їй з 01 листопада 2022 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії за віком, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 листопада 2022 року на рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві «Ощадбанк».

Листом від 05 березня 2024 року № 1151-832/К-05/8-1200/24 на заяву позивача за № ВЕБ-1200-Ф-С-026116, яку зареєстровано 14 лютого 2024 року за вхід. № 832/К-1200-24, ГУ ПФУ в Луганській області повідомило, що відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, прийом заяви про поновлення раніше призначеної пенсії здійснюється працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, за наявності всіх необхідних документів. При прийманні документів працівник структурного підрозділу здійснює ідентифікацію заявника. У зв`язку із широкомасштабною військовою агресією з боку Російської Федерації, проведенням активних бойових дій та території Луганської області з послідуючою її тимчасовою окупацією, що призвело до великої кількості жертв через мирного населення, та з метою недопущення проявів шахрайських дій з боку третіх осіб, направлених на незаконне отримання належних страхових виплат, проводиться фізична ідентифікація осіб, по яким міститься наявна інформація, яка потребує уточнення. Для поновлення виплати пенсії запропоновано позивачу особисто звернутися до зручного за розташуванням територіального органу Пенсійного фонду України (на території підконтрольній українській владі) із документами, що посвідчує особу.

У листі Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 24 жовтня 2022 року № 78/3/33-7777, яке надійшло на адресу ГУ ПФУ в Луганській області, зазначено, що ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 22022130000000085 від 14 березня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, отримано дані про причетність до колабораційної діяльності та добровільного заняття посад в незаконних органах влади на тимчасово окупованій території Сватівського району Луганської області громадянами України, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ниже-Черкаська, Волгоградської області, Російська Федерація, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . З урахуванням вказаного, з метою недопущення фінансової підтримки колабораційної діяльності за рахунок соціальних виплат держави, зокрема з державного бюджету, просить розглянути питання щодо призупинення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 .

Листом від 25 жовтня 2022 року за вих. № 1200-0503-5/23684 ГУ ПФУ в Луганській області надало відповідь на лист СБУ № 78/3/33- 7777 від 24 жовтня 2022 року, в якому було зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області (відділі обслуговування громадян №10 (сервісний центр) смт Троїцьке)) як отримувач пенсії за віком. На підставі досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000085 від 14 березня 2022 року щодо колабораційної діяльності виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01 листопада 2022 року.

Згідно з довідкою ГУ ПФУ в Луганській області від 19 квітня 2024 року № 3919/05-16 пенсія за період з 01 листопада 2022 року по 30 квітня 2024 року включно ОСОБА_1 нараховується.

Окреме рішення про припинення виплати пенсії позивачу ГУ ПФУ в Луганській області не приймалося.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Статтями 1, 3 Конституції України встановлено, що в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Зазначені конституційні положення розвинуті в Розділі II Конституції України «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в Розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд наголосив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 8 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

У частині третій статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (стаття 5 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Абзацом першим частини першої статті 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

З указаних норм чинного законодавства вбачається, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Судом установлено, що припинення виплати пенсії позивачу відбулося з 01 листопада 2022 року без прийняття окремого рішення, що є порушенням вимог Закону № 1058-IV, оскільки виплату пенсії може бути припинено виключно на підставі відповідного рішення органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Підставою для припинення виплати позивачу пенсії слугував лист Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 24 жовтня 2022 року № 78/3/33-7777, надісланий на адресу ГУ ПФУ в Луганській області, яким повідомлено, що Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 22022130000000085 від 14 березня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, отримано дані про причетність до колабораційної діяльності та добровільного заняття посад в незаконних органах влади на тимчасово окупованій території Сватівського району Луганської області громадянами України, а саме: ОСОБА_1 .

Разом з тим, Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії. Не передбачено такої підстави й будь-яким іншим законом або нормативно-правовим актом України.

Також суд вказує, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

Отже, право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Станом на момент розгляду цієї справи жодних законів та (або) прийнятих на виконання цих законів нормативно-правових актів, які б розширювали перелік підстав для припинення виплати пенсії, встановлений статтею 49 Закону № 1058-IV, зокрема, щодо осіб (громадян України), які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, не прийнято.

Тому, у суду відсутні правові підстави вважати, що припинення виплати позивачу пенсії є законним.

Крім того, згідно з вимогами частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі Закон 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 2 Закону № 389 передбачає, що правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 389 в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються: 1) обґрунтування необхідності введення воєнного стану; 2) межі території, на якій вводиться воєнний стан, час введення і строк, на який він вводиться; 3) завдання військового командування, військових адміністрацій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану; 4) завдання суб`єктам забезпечення цивільного захисту щодо приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її функціональних та територіальних підсистем у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період; 5) вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; 6) інші питання, що випливають із цього Закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який у подальшому продовжений відповідними Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України та який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже в зазначеному Указі Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 чітко визначено вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які можуть тимчасово обмежуватись у зв`язку з введенням воєнного стану, серед яких відсутнє обмеження права соціального захисту, гарантоване статтею 46 Конституції України.

Тому, обмеження такого право в період дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 є незаконним.

Також статтею 62 Конституції України передбачено презумпцію невинуватості, згідно з положеннями якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Отже, конституційні права особи, передбачені статтею 62 Конституції України, не можуть бути обмежені і в умовах воєнного або надзвичайного стану.

У Рішенні Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважено, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абзаци перший третій пункту 4 мотивувальної частини рішення).

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року № 3-р(II)/2022 зазначено, що конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв`язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Верховний Суд України у рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі № 608/1189/14-а дійшов аналогічних висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що невиплата позивачу раніше призначеної пенсії з 01 листопада 2022 року є протиправною. Позивач, починаючи з 01 листопада 2022 року, не отримує пенсію з вини відповідача. Відповідно, суми пенсії, невиплачені позивачу з вини відповідача, мають бути виплачені їй за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02 лютого 2024 року № 6660 за результатами проведення відеоідентифікації особу ОСОБА_1 було встановлено.

Нормативно-правовими актами, які регулюють питання поновлення пенсії та виплати пенсії через банківський рахунок є Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Згідно з абзацами першим та другим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 (у редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Відповідно до абзацу третього пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 у разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (пункт 1.2 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1).

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

За приписами абзацу сьомого пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Аналізуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що заява про поновлення пенсії, як і заява про призначення пенсії можуть подаватися заявниками до територіального органу Пенсійного фонду України через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Судом установлено, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в Луганській області з заявами про поновлення виплати пенсії та виплату пенсії на поточний банківський рахунок через вебпортал Пенсійного фонду України, подання яких неможливе без використання електронного підпису.

Таким чином, позивачем особисто та належним способом подано до ГУ ПФУ в Луганській області заяву про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок.

Наразі відсутній чіткий механізм відновлення виплати пенсій особам, які знаходяться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом України з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося не з вини позивача, а знаходячись в окупації й так є постраждалою від дій агресора.

Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які знаходяться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, виключно з метою особистого звернення до пенсійного органу є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним Судом України в основу Рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 щодо неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, а також наражає на небезпеку при проходженні окупаційних блок постів та кордонів.

В умовах воєнного стану ще більш очевидною стає невідповідність надмірного формалізму при застосуванні відповідачем норм Порядків № 22-1 та № 1596 принципу верховенства права, за яким людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, стає в умовах воєнного стану.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати позивачу з 01 листопада 2022 року раніше призначеної пенсії за віком;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області поновити позивачу з 01 листопада 2022 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком.

Оскільки зі змісту Закону № 1058-ІV та самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 820/5621/15 і від 24 квітня 2018 року у справі № 167/592/17.

Таким чином, нарахування та виплата пенсії позивачу має здійснюватися постійно до виникнення підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, та прийняття рішення про припинення виплати пенсії територіальним органом Пенсійного фонду України або судом, або до іншого законодавчого регулювання порядку та строків нарахування пенсій.

За таких обставин суд вважає, що обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю лише із словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту.

Суд зазначає, що частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

На підтвердження повноважень представника позивача надано ордер про надання правничої (правової) допомоги від 25 березня 2024 року АН № 1383108, що відповідає вимогам статті 59 КАС України.

Згідно з пунктом 15 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 № 41, відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер). У ордері на надання правової допомоги, який видається адвокатом або адвокатським бюро чи адвокатським об`єднанням, не заборонено здійснювати виправлення і дописки, у разі якщо обсяг повноважень адвоката змінюється в межах такого договору.

Статтею 400-1 КК України встановлено відповідальність адвоката за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги.

Обставини щодо підписання сторонами договору про надання правової допомоги не є предметом розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів нікчемності такого договору, визнання його недійсним у судовому порядку, звернення до правоохоронних органів з заявою щодо неправомірних дій адвоката, повноваження адвоката підтверджено ордером, за зміст якого відповідальність несе адвокат, тому доводи відповідача щодо сумнівів у дійсності договору про надання правової допомоги судом відхиляються.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

У частині восьмій статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 26 березня 2024 року № 9200-9260-9149-5997.

З огляду на те, що судом установлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії (у тому числі за минулий час) як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

У пункті 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідач не погодився з вимогами представника позивача щодо стягнення з ГУ ПФУ в Луганській області на користь позивача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу, про що зазначено у відзиві на позовну заяву від 23 квітня 2024 року.

Відповідач вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Згідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Будь-який розрахунок суми гонорару адвокатом не надано.

В матеріалах справи відсутня квитанція про фактичну сплату позивачем адвокатських послуг. Як доказ сплати гонорару за правничу допомогу, представник позивача надає копію прибуткового касового ордеру № 3 за підписом головного бухгалтера ОСОБА_2 і касира ОСОБА_2 .

У додатку 1 до договору від 25 березня 2024 року зазначено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 5000,00 грн за складання адміністративного позову.

ГУ ПФУ в Луганській області вважає, що гонорар у розмірі 5000,00 грн за складання адміністративного позову є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, оскільки ця справа є справою незначної складності і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, підстави для стягування правничої допомоги з відповідача відсутні.

Представником позивача у позовні заяві вказано, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат надано копії таких документів: договору від 25 березня 2024 року № 04-24 про надання правової допомоги, акта прийому-передачі послуг від 26 березня 2024 року, прибуткового касового ордера від 25 березня 2024 року № 3.

Із матеріалів справи вбачається, між адвокатом Якимовичем О. В., з однієї сторони, і ОСОБА_1 , з іншої сторони, укладено договір про надання правової допомоги від 25 березня 2024 року № 04-24, відповідно до якого адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання йому юридичної допомоги по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 1 цього договору).

Відповідно до пункту 2 договору про надання правової допомоги від 25 березня 2024 року № 04-24 клієнт зобов`язується сплатити гонорар і витрати адвоката за прийнятим від клієнта дорученням згідно з Додатком 2 цього договору.

У Додатку 2 до договору від 25 березня 2024 року № 04-24 про надання правової допомоги зазначено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн за складання адміністративного позову.

В акті прийому-передачі послуг від 26 березня 2024 року вказано, що при наданні правової (правничої) допомоги за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії виконавецем (адвокат Якимович О. В.) виконані, а клієнтом ( ОСОБА_1 ) прийняті наступні роботи/надані послуги: клієнт надав виконавцю необхідні документи та інформацію для складання позову; виконавцем складено адміністративний позов; послуги надані виконавцем у повному обсязі, якісно і вчасно, у клієнта відсутні будь-які претензії до виконавця; сторони один до одного ніяких претензій не мають, що і підтверджується підписання цього акту.

Відповідно до прибуткового касового ордеру від 25 березня 2024 року № 3 ОСОБА_1 сплачено адвокату Якимовичу О. В. 5000,00 грн на підставі договору від 25 березня 2024 року № 04-24 про надання правової допомоги.

Матеріалами справи підтверджується факт складання та підписання адвокатом позовної заяви та подання разом з позовною заявою доказів, якими позивач та його представник обґрунтовують позовні вимоги.

Отже, суд вважає, що обставини надання адвокатом правничих послуг позивачу знайшли своє підтвердження належними і допустимими доказами.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вказаного, суд на підставі частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визнає неспівмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката, які заявлені у цій справі у розмірі 5000,00 грн, оскільки справа не є складною, адвокат не приймав участі при розгляді справи у суді, правова позиція зі спірних питань вже висловлена Верховним Судом, та вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, що, на думку суду, є співмірною сумою для цієї справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 370, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 листопада 2022 року раніше призначеної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 з 01 листопада 2022 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Кисіль