Справа № 448/1564/23 Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю.Б.

Провадження № 22-ц/811/673/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 грудня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

у вересні ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягувати аліменти на їх повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьохрічного віку, в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувала на те, що позивачка перебувала з відповідачем по справі ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 20 квітня 2021 року рішенням Мостиського районного суду Львівської області. Від спільного шлюбу мають двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається у Вищому приватному навчальному закладі Львівський медичний фаховий коледж «Монада» на денному стаціонарі на платній основі.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 19 лютого 2021 року з відповідача ОСОБА_1 , починаючи з 24 листопада 2020 року були стягнуті аліменти на користь позивачки ОСОБА_2 до досягнення дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повноліття у розмірі по 1500, 00 грн щомісячно.

Зазначає, що на даний час старша донька сторін - ОСОБА_3 вже досягла повноліття, однак продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує додаткових витрат на придбання літератури, канцелярських товарів, проживання, харчування, витрати на транспорт. Вважає, що відповідач має можливість надалі надавати ОСОБА_3 матеріальну допомогу на час навчання. Просить позов задовольнити.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Вирішено:

стягувати з ОСОБА_1 аліменти на повнолітню дитину, що продовжує навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 2684 гривень з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21.09.2023 року до моменту закінчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчання, однак не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Припинити стягнення аліментів у разі припинення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір в сумі 1073 гривень 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши в березні 2024 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання рішення Мостиського районного Львівської області від 21 грудня 2023 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_2 на повнолітню дочку ОСОБА_3 , 2005 року народження, яка продовжує навчання, з 2684, 00 грн до 1000, 00 грн та стягнення судових витрат на правничу допомогу з 3000, 00 гривень до 1000, 00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку заявника судом першої інстанції при винесенні рішення неповно встановлено та досліджено обставини, які мають значення для вирішення справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення підлягає зміні.

Так, задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що донька сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не взмозі працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання. Визначаючи розмір аліментів в сумі 2684, 00 грн щомісячно, суд взяв до уваги розмір прожиткового мінімуму громадян, який встановлений законом станом на час розгляду справи та потребу доньки в матеріальній допомозі. Однак, судом першої інстанції не враховано матеріальне становище відповідача, наявність в нього інших боргових зобов`язань (сплати аліментів на сина), а також інші обставини, які мають значення для справи.

Зазначає, що не заперечує сплачувати аліменти на повнолітню доньку. Проте, визначений судом розмір аліментів не ґрунтується на врахуванні всіх обставин справи та доказах по справі.

Звертає увагу на те, що позивачкою не надано до суду належних доказів, що вона витрачає кошти на забезпечення навчання доньки, проїзд та проживання в зв`язку з навчанням. Крім того, на момент звернення до суду відповідач є тимчасово безробітній, його дохід у зв`язку з цим є достатньо мінливим та нерегулярним. Також у заявника наявні зобов`язання щодо сплати аліментів на неповнолітнього сина сторін. Вважає, що обов`язок утримувати дітей, в тому числі повнолітніх, які продовжують навчання до досягнення ними двадцяти трьох років виникає в обох батьків в рівній мірі, що не враховано судом при визначення розміру аліментів. .

Посилання суду першої інстанції на наявність у власності відповідача земельної ділянки площею 0,1га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не впливає на розмір аліментів визначених судом, оскільки не підтверджує його фінансову платоспроможність.

Таким чином, при визначенні розміру аліментів, необхідно взяти до уваги матеріальне становище платника аліментів, а також те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Таким чином, визначений судом першої інстанції розмір аліментів в сумі 2684, 00 грн перевищує його фінансові можливості щодо сплати аліментів, в той час як доказів необхідності на утримання дитини саме такого розміру коштів суду не надано.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн, зазначає, що виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу, беручи до уваги приписи пункту 6 частини третьої статті 2 ЦПК України і усталену практику у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ, принципи пропорційності, розумності і співмірності, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу може складати 1 000 грн, і саме такий розмір слід вважати необхідними і неминучими для позивачки, яка була змушена до залучення адвоката для надання професійної правничої допомоги.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведеного, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 367ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 20 квітня 2021 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 04 жовтня 2003 року Гостинцівською сільською радою Мостиського району Львівської області.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 19 лютого 2021 року з відповідача ОСОБА_1 стягувалися на користь ОСОБА_2 аліменти на дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 (трьох тисяч) гривень, тобто по 1500 (одній тисячі п`ятсот) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 листопада 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 04 жовтня 2023 року по ВП 65219135, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість зі сплати аліментів у сумі 1 290,70 грн.

16 липня 2023 року донька сторін ОСОБА_3 досягла повноліття та на даний час навчається у Вищому приватному навчальному закладі Львівський медичний фаховий коледж «Монада» на денному стаціонарі, ІІ курс відділення «Фармація» на платній основі, що підтверджується довідкою Вищого приватного навчального закладу Львівський медичний фаховий коледж «Монада» № 997 від 08 вересня 2023 року.

Термін навчання на освітньому рівні «фаховий молодший бакалавр» з 01 вересня 2022 року по 01 липня 2025 року. Форма навчання ОСОБА_3 є денною, що призводить до неможливості студентці офіційно працювати та отримувати доходи.

Отже, повнолітня об`єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, оскільки сама по собі денна форма навчання позбавляє повнолітню дитину ОСОБА_3 можливості працювати та утримувати себе самостійно і за таких умов вона потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №346/103/17, суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

Судом з`ясовано, зокрема із пояснень позивачки ОСОБА_2 , що повнолітня донька сторін має задовільний стан здоров`я, зареєстрована у АДРЕСА_1 , однак фактично з квітня 2022 року проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 та знаходиться на її утриманні, що підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї мешканця від 13 вересня 2023 року за № 232 та довідкою про склад сім`ї № 525 від 13 вересня 2023 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. Згідно вищевказаних документів, у житловому будинку в АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає також відповідач ОСОБА_1 .

Згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , позивачка ОСОБА_2 на даний час перебуває на обліку як безробітня та отримує виплати допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 22 та пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 15 вересня 2023 року, позивачці ОСОБА_2 нараховано та виплачено доходів за період з 1 кварталу 2022 по 4 квартал 2022 в сумі 40 750 гривень.

Позивачка ОСОБА_2 є працездатною та отримує дохід, однак такого не вистачає для належного забезпечення освітнього процесу повнолітній доньці, яка продовжує навчання ОСОБА_3 , оплату її проживання у гуртожитку, канцелярських товарів, одягу та харчування, тощо.

Відповідач ОСОБА_1 має задовільний стан здоров`я, працездатний, володіє на праві приватної власності земельною ділянкою кадастровий номер 4622481200:13:019:0198 у с. Гостинцеве, площею 0,1га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346851303 від 17 вересня 2023 року.

Також, з відповідача на даний час стягуються аліменти на неповнолітнього сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується матеріалами виконавчого провадження ВП №65219135.

Відповідач добровільно не надає коштів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання.

Звертаючись в суд з позовом, позивач просила ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_1 аліменти на повнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьохрічного віку, в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма та дев`ята статті 7 СК України).

Сімейний Кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (частини перша та друга статті 141 СК України).

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2016 року по справі № 6-1296цс15 вказано про те, що правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, а зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.»

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зібраними у справі доказами встановлено, що донька ОСОБА_3 на час постановлення рішення не досягла 23 - річного віку, навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання у зв`язку з чим позбавлена можливості працювати та самостійно себе забезпечувати, а відтак, потребує матеріальної допомоги для забезпечення елементарних фізичних потреб у повноцінному харчуванні, лікуванні, оздоровленні, відпочинку та навчанні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років 2 272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років 2 833 гривні; працездатних осіб 2 684 гривні.

Таким чином, вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи матеріальне становище сторін, те, що у відповідача відсутній постійний дохід, обставин, які б унеможливлювали стягнення аліментів з відповідача на період навчання ОСОБА_3 , по справі не встановлено, з урахуванням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», місцевий суд дійшов вірного висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на повнолітню доньку в розмірі 2 684 гривень щомісячно, починаючи з 21 вересня 2023 року до моменту закінчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчання, однак не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

На переконання колегії суддів визначений судом розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат повнолітньої дитини на навчання.

Колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що у відповідності до приписів статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням висновку щодо суті та підстав часткового задоволення позову, очевидної не співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн, принципів пропорційності, розумності і співмірності, місцевий суд дійшов до вірного висновку щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме, що такі слід зменшити та стягнути у розмірі 3 000 грн, і що саме в такому розмірі витрати на професійну правничу допомогу можна вважати необхідними і неминучими для позивачки, яка була змушена до залучення адвоката для надання професійної правничої допомоги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до неможливості сплати заявником аліментів в розмірі 2684 грн через те, що він є тимчасово безробітним, його дохід є достатньо мінливим та нерегулярним, також в заявника наявні зобов`язання щодо сплати аліментів на неповнолітнього сина сторін. Однак, колегія суддів такі доводи апеляційної скарги не бере до уваги, оскільки відповідач ОСОБА_1 працездатний, не позбавлений можливості знайти більш високооплачувану роботу, сплачуючи аліменти на неповнолітнього сина сторін відповідач виконує покладений на нього законом батьківський обов`язок по утриманню дитини, і наявність заборгованості по сплаті таких не може слугувати підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.

Мотиви апеляційної скарги не містять спростувань й щодо не співмірності стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є неспроможними, оскільки спростовуються вищенаведеним. Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 грудня 2023 року, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 травня 2024 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич