Справа № 159/5846/23

Провадження № 2/159/107/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді Лесика В.О.,

за участі секретаря Посполітак Г.О.,

представника позивача ОСОБА_1 , яка бере участь в режимі відеоконференції,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , який бере участь в режимі відеконференції,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Ковелі взагальному позовномупровадженні цивільнусправу запозовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання недійсним фраудаторного правочину,

в с т а н о в и в :

Стислий викладпозиції позивача

У жовтні 2023 ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в якому прохає ухвалити рішення, яким визнати недійсним, з підстав фраудаторності, укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчениий 28.12.2018 приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Л.В., зареєстрований в реєстрі за №1549.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини: 28.01.2018 року відповідач у справі ОСОБА_5 отримав від позивача ОСОБА_4 у позику кошти в сумі 85000 доларів США з терміном повернення суми позики до 31.07.2018 року. Окрім цього, приймаючи позику відповідач гарантував її повернення, в тому числі за рахунок належного йому майна - земельної ділянки загальною площею 9,8062 га., кадастровий номер 0710400000:15:008:0108, яка розташована по АДРЕСА_1 . Як стало відомо позивачу, що на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 28.12.2018 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Лехкобит Л.В., ОСОБА_5 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які стали її власниками. Вказує, що відчуження земельної ділянки відбулося за ціною нижче ринкової 1667049 грн. Незважаючи на це ОСОБА_5 , отримавши відповідні кошти за продаж земельної ділянки не використав їх для повернення боргу за розпискою.

Враховуючи наявність простроченого зобов`язання, відсутність боржника на території України, відчуження ним земельної ділянки вказують на ознаки недобросовісності боржника та відсутність наміру повернути борг, що спонукало вчинити заходи для захисту свого цивільного права.

Метою звернення з даним позовом до суду є повернення боржника в майновий стан, який існував на момент одержання ним позики, тобто повернути земельну ділянку попередньому власнику з метою звернення на неї стягнення або спонукати ОСОБА_5 виконати грошове зобов`язання добровільно.

З врахування наведених підстав просить визнати фраудаторний правочин недійсним який укладений між відповідачами у справі, оскільки він спрямований на порушення контистуційних прав позивача, а саме права власності.

Стислий виклад заперечень відповідачів.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен зокрема, не скористалася правом подання відзиву на позов.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Вказує, що зі змісту розписки про позику можна зробити висновок, що сторони уклали змішаний договір який містить елементи договорів позики та застави земельної ділянки.

Відповідно до Закону України «Про заставу» у випадках, якщо предметом застави є нерухоме майно, то такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Даних вимог закону сторонами не дотримано, а тому розписка про позику є дійсною в частині зобов`язання про повернення коштів, а в іншій частині є нікчемною.

Стверджуючи про вчинення фраудаторного правочину ОСОБА_4 не подав жодного доказу про те, що внаслідок укладання 28.12.2018 договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 9,8062 га, кадастровий номер 0710400000:15:008:0108, ОСОБА_5 перестав бути платоспроможним і його майновий стан унеможливлює виконати своє зобов`язання по сплаті боргу за розпискою; на день укладання спірного договору купівлі-продажу або після його укладання було судове рішення або розпочате судове провадження про стягнення боргу по розписці від 28.01.2018р.; вартість земельної ділянки, яка була здійснена оцінщиком для оформлення договору купівлі-продажу є значно нижче ринкової.

Окрім цього,на думкувідповідача,позивачем ОСОБА_4 пропущено строкпозовної давності,оскільки наданий періодз позовомпро стягненняборгу останнійне звертався.

З наведених підстав в задоволенні позову просить відмовити та стягнути з ОСОБА_4 на його користь витрати на правничу допомогу.

Рух справи в суді.

Позовна заява подано до суду 03 жовтня 2023 року.

Ухвалоюсудді від31жовтня 2023року відкритопровадження усправі заправилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче судове засідання. Одночасно, відповідачам надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 06 березня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція учасників судового розгляду.

У ході судового розгляду представник позивача позов підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

У ходісудового розглядупредставник відповідача ОСОБА_3 ,який дієв інтересахвідповідача ОСОБА_2 ,позов невизнав,просить впозові відмовитиз підставввикладених увідзиві напозов.

Представник відповідача ОСОБА_7 ,яка дієв інтересахвідповідача ОСОБА_5 ,в судовезаідання нез`явилась,будь-якихзаяв чиклопотань неподала.

Відповідач ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Копією боргової розписки від 28 січня 2018 року доводиться та обставина, що відповідач у справі ОСОБА_5 отримав у позивача ОСОБА_4 позику в розмірі 85000 USD.

Відповідач зобов`язувався повернути позивачу позику до 31.07.2018 року. Даною розпискою гарантував повернення боргу, наявною земельною ділянкою площею 9,8062 га., кадастровий номер 0710400000:15:008:0108, яка розташована по АДРЕСА_1 , та належить йому на праві власності. На вимогу кредитора ОСОБА_4 зобов`язувався передати ділянку в заставу, а також сплачувати проценти в розмірі 5% від суми позики (а.с.14).

28.12.2018 року між ОСОБА_5 , в інтересах та від імені якого діяв ОСОБА_8 за довіреністю, посвідченої нотаріусом міста Москви Черніговим І. О. (реєстраційний № 77/797-н/77-2018-25-2242 від 28.11.2018), та ОСОБА_6 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу зазначеної вище земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Л. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1549 (а.с.9-11).

Предметом даного договору купівлі-продажу є передача продавцем ОСОБА_5 , від імені якого діяв ОСОБА_8 , у власність покупців ОСОБА_6 , ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 9,8062 га, кадастровий номер 0710400000:15:008:0108, що розташована по АДРЕСА_1 . У пункті 2 цього договору сторони погодили вартість земельної ділянки і ствердили факт повного розрахунку до підписання і нотаріального посвідчення договору.

Вказаний договір на час розгляду справи є чинним.

Спір щодо вказаної земельної ділянки з підстав визнання договору купівлі - продажу не дійсним був предметом розгляду в іншому позовоному провадженні ( справа №159/2179/19; провадження №2/159/11/21).

Так, у квітні 2019 року ОСОБА_5 звертався до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Людмили Василівни про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, з підстав не уповноваження його представника на відчуження земельної ділянки від його імені з посиланням на ст.ст.203, 215, 232 ЦК України.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 03.06.2021 року в задоволенні позовуОСОБА_5 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_9 , до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Людмили Василівни про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року вказане рішення суду першої інстанції

в частині відмови в задоволенніпозовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власностізалишено в силі.

У серпні 2021 року, ОСОБА_5 , в інтересах якого діє представник - ОСОБА_7 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння майна земельної ділянки загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 ( справа 159/4766/21; провадження №2/159/92/23).

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 23.06.2023 року у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2024 року , рішення Ковельського міськрайонного суду від 23.06.2023 року залишено в силі.

Згідно ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Представником позивача у даній справі встановлені наведеними вище рішеннями суддів обставини не спростовані.

Отже, предметом даного позову є визнання недійсним, з підстав фраудаторності, договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідченим 28.12.2018 приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Л.В. зареєстрований в реєстрі за №1549.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі суд приходить до наступного висновку:

Згідно зістаттею 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (Постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав взагалі).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України».

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті3,13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та другастатті 228 ЦК України).

Відповідно до змістустатті 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (Постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18).

Разом з тим відповідно до частини першоїстатті 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено сторонами у належній формі та сторони приступили до його фактичного виконання (проведена оплата та здійснено реєстрацію права власності за покупцями).

Перед укладенням оспорюваного договору ОСОБА_5 був власником земельної ділянки, мав право розпоряджатися нею на власний розсуд, спірне нерухоме майно не мало жодних обтяжень права власності, не перебувало ні під арештом, ні під заставою.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Відповідно до правової позиції викладеній у Постанові КГС ВС від 18.04.2024 року у справі № 907/935/21 щодо критеріїв (ознак) за якими правочин може бути кваліфікований як фраудаторний Верховний суд зазначено таке:

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

У Постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-цВерховним Судом України зроблено висновок про те, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема:

-відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

-відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

-майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

-майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);

-після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчать про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Аналогічний висновок також наведений упостанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17та упостанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.

Зважаючи на вищевикладене у своїй сукупності, суд приходить до однозначного висновку, що позивач не довів обставин, необхідних для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав фраудаторності, як і не довів порушення своїх прав та законних інтересів укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу земельною ділянкою.

Судом не встановлені обставини про те, що боржник діяв очевидно не добросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорюваний договір, які порушують майнові інтереси кредитора і направленні на недопущення звернення стягнення на майно боржника, а отже «вчинив право на зло».

Позивачем не доведено також вчинення неправомірних дій відповідача, а саме того, що на день укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки було судове рішення або розпочато судове провадження про стягнення боргу за розпискою від 28.01.2018 року того, що ОСОБА_5 не є платоспроможним чи не був таким на час зобов`язання про повернення боргу та його майновий стан унеможливлював чи унеможливлює виконання зобов`язання за договорим позики на даний час.

Не підтверджено будь-якими належними доказами і явно занижена ціна на земельну ділянку ( 1667049 грн.) на що покликається позивач.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити за безпідставністю вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.10,12,77,78,80-81,141, 247, 263,265,268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання недійсним фраудаторного правочину, відмовити.

Судові витрати пов`язані зі сплатою судового зборузалишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_5 .

Повний текстрішення складенота підписанобез йогопроголошення 27травня 2024року.

Головуючий: В`ячеслав Лесик