Провадження № 2-а/734/24/24 Справа № 734/1698/24

РІШЕННЯ

іменем України

27 травня 2024 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - Іванюка Т.І.,

при секретарі Ієвлевій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

у суд із адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №39 від 05 квітня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.210-1 КУпАП скасувати, а провадження закрити.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 N 39 від 05 квітня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 3400,00 грн. за начебто грубе порушення положення Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме не виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 та не з`явлення за повісткою до зазначеного відділу 09 лютого 2024 року. Однак, згідно Виписки № 38 від 01.04.2024 року виданої Остерською міською лікарнею він перебував в стаціонарному лікуванні з 09 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року. Копія даної виписки була надана до ІНФОРМАЦІЯ_1 , черговому, але чому її не було передано до ІНФОРМАЦІЯ_3 до розгляду його адміністративної справи, і не було враховано при винесенні Постанови № 39 від 05 квітня 2024 року Позивачу не зрозуміло. Звертає увагу, що у Протоколу № 39 від 30 березня 2024 року, у своїх поясненнях він вказував, «не прибув в ІНФОРМАЦІЯ_4 по причині перебування на стаціонарному лікуванні. Довідку від лікаря зобов`язується надати. Документи на підтвердження наявності трьох дітей направив поштою.

Те, що Козелецький військомат отримав ці документи, підтверджується і у самому Протоколі № 39 від 30.03.2024 року. В цей же день 30.04.2024 року йому була вручені нова повістка до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 05.04.2024 рік, хоча Козелецький військомат був обізнаний у тому, що саме на 05.04.2024 рік буде розглядатися адміністративна справа стосовно нього на 12 годину за ч.2 ст. 210-1 КУпАП, та що Позивач ніяким чином не встигне доїхати до м.Чернігова, на її розгляд. На думку Позивача, це було зроблено навмисно, щоб притягнути його до адмінвідповідальності. Також звертає увагу суду, що також 05 квітня 2024 року на вимогу повістки він прибув з усіма документами до ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із своїм адвокатом ОСОБА_3 , для передачі копій свідоцтв його дітей, яких у нього троє, та написання заяви про надання відстрочки по мобілізації та пройдення ним ВЛК, також була знову надана до всіх його документів і Виписка № 38 від 01.04.2024 року виданою Остерською міською лікарнею, але знову ж таки спеціалісти ІНФОРМАЦІЯ_1 проігнорувалли цей факт. На цій підставі він не порушував вказаного Закону, а тому в його діях відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення.

Крім цього, Позивач зазначає, що його не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, а тому кваліфікація норми закону в Постанові № 39 від 05 квітня 2024 року не відповідає дійсності, та підлягає скасуванню. Те, що Позивач не притягувався попередньо до адміністративної відповідальності про що вказано і в самому Протоколі № 39 від 30.03.2024 року, отже протокол повинен кваліфікувати частину 1 статті 210 КУпАП. Таким чином, особа, яка проводила розгляд справи, вийшла за межі розгляду справи про адміністративне правопорушення та попри те, що на позивача протокол про адміністративне правопорушення повинно було б складено за ч.1 ст.210 КУпАП - застосувала до нього стягнення, передбачене санкцією ч.2 ст.210 КУпАП. Недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, статтями 278, 279 КУпАП, тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Представником Відповідача 2 ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив на позовну заяву, із змісту якого виходить, що Відповідач не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та вважає, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності правомірно, у відповідності з вимогами закону. Підставою для притягнення зазначеної особи до адміністративної відповідальності слугувало виявлення уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 під час особливого періоду порушення гр. ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, порушення ч.З ст. 17 Закону України «Про оборону України», згідно якої громадяни України проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства, а також ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з якою громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та. соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Правопорушення полягало у тому, що будучи завчасно сповіщеним повісткою від 04 лютого 2024 року, врученою під особистий підпис ОСОБА_1 , про необхідність прибути 09 лютого 2024 року о 08-30 год. до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , для визначення призначення на особливий період, гр. ОСОБА_1 у визначений день до органу військового управління не прибув, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП в умовах особливого періоду. Доводи позовної заяви ОСОБА_1 відносно того, що в період з 09 лютого по 29 лютого 2024 року він перебував на стаціонарному лікуванні у лікарняному закладі, а тому не зміг прибути за повісткою з поважних обставин, критично сприймаються ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки про причини неприбуття за повісткою у визначений день позивач не повідомив другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 , після закінчення лікування за отриманим раніше викликом не прибув, довідки про час перебування на лікуванні не подав. Зазначені дії свідчать про умисне невиконання наказу начальника другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо виклику ОСОБА_1 за повісткою. Посилання позивача на ту обставину, що він не мав можливості прибути для розгляду справи в ІНФОРМАЦІЯ_5 05 квітня 2024 року та подати документи про поважність причин неприбуття за викликом за повісткою, через те, що в цей же день новою повісткою був зобов`язаний з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований в іншому населеному пункті, ніж той, де відбувався розгляд справи, на думку ІНФОРМАЦІЯ_4 не можна враховувати при розгляді справи в якості підстави для скасування постанови, враховуючи наступне. Положеннями ст.268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 було повідомлено в належному порядку, що підтверджено його особистим підписом та вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом з тим, будучи завчасно обізнаним про вручення йому повістки на 05 квітня 2023 року, гр. ОСОБА_1 з клопотанням про відкладення розгляду справи до ІНФОРМАЦІЯ_4 не звертався, про наявність у нього доказів про поважність причин неприбуття за повісткою 09.02.2024 року не повідомляв та таких доказів до матеріалів адміністративної справи не подав. За таких обставин, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 правомірно; відповідності з правилом ст. 268 КУпАП, було розглянуто справу про адміністративне правопорушення у відсутність гр. ОСОБА_1 та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за матеріалами, які містились у справі про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на те, що гр. ОСОБА_1 усвідомлено не виявив власної волі відносно належного захисту своїх прав у справі про адміністративне правопорушення та не був позбавлений такої можливості органом військового управління, вважаю, що підстави для визнання неправомірною постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 39 від 05 квітня 2024 року, якою громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 09 лютого 2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210-1 КУпАП в умовах особливого періоду, відсутні.

Залучення до участі в розгляді цієї справи ІНФОРМАЦІЯ_4 в якості відповідача суперечить приписам ч.3 ст. 46 КАСУ, оскільки суб`єктом владних повноважень є ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно його структурний підрозділ - відділ не має такого статусу. Отже, за п.1 ч.1 ст. 238 КАСУ провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягає закриттю, оскільки вимоги щодо зазначеного відповідача не можуть розглядатись за правилами ?адміністративного судочинства. Враховуючи наведене, Відповідач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 максимально було дотримано вимоги законодавства під час розгляду справи про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а відтак, просить вирішити справу на підставі вимог закону та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 ., відносно вимог до ІНФОРМАЦІЯ_4 - провадження закрити.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, при цьому від останнього надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представники Відповідача 1 та Відповідача 2 будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею 205 КАСУ.

У судовому засіданні встановленого такі факти і відповідні ним правовідносини.

Повісткою від 04 лютого 2024 року, врученою під особистий підпис ОСОБА_1 , останньому необхідно було прибути 09 лютого 2024 року о 08-30 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , для визначення призначення на особливий період.

Згідно Виписки № 38 від 01.04.2024 року виданої Остерською міською лікарнею, ОСОБА_1 перебував в стаціонарі з 09 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року,

30 березня 2024 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол на громадянина ОСОБА_1 за 2 ст.210-1 КУпАП. Як виходить із змісту протоколу 04 лютого 2024 року громадянин ОСОБА_1 шляхом безпосереднього оповіщення із врученням повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки був оповіщений про виклик до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 із наказом начальника другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 прибути 09 лютого 2024 року до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних, проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби. Натомість на визначену дату ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув, виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки проігнорував, своєчасно про причини своєї неявки не повідомив. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано до ч.2 ст.210-1 КУпАП, як неявка за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не виконання обов`язку, встановленого законодавством у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації в умовах дії на всій території України Указів Президента України «Про загальну мобілізацію» за №698/2022 від 24.02.2022 р., «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» за №734/2023 від 06.11.2023 р.

05 квітня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було розглянуто вищевказаний протокол та винесено постанову №39, якою ОСОБА_1 було визнано винним у тому, що ним в особовий період 09 лютого 2024 року було допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягало у невиконанні наказу начальника другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 прибути в зазначений день до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 за врученою повісткою. Цією постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 3400 гривень 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.293КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративну відповідальність.

Частина 1 ст.210-1КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частина 2 ст.210-1КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме; нез`явлення за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; ненаданні в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням з наступним відшкодуванням Державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій наступає за невиконання покладених на них обов`язків передбачених ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП. Однак, матеріалами справи не підтверджується факт вчинення даного адміністративного правопорушення ОСОБА_1 повторно, протягом року, як встановлено у ч.2 ст.210-1 КУпАП. Відповідач 2 у своєму відзиві жодним чином не спростував доводи позивача в цій частині та не надав відповідних доказів. Крім цього у протоколі про адміністративне правопорушення від 30 березня 2024 року, який став підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зазначено, що дана особа раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.

Згідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За приписами ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі ( ч.3 ст. 77 КАС України ).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 гривень належить скасувати, і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю у його діях такої кваліфікуючої ознаки, як повторність.

Зважаючи на те, що копія оскаржуваної постанови ОСОБА_1 19.04.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому суд вважає, що строк звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин, тому підлягає поновленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки предметом оскарження було рішення у формі постанови про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому суд задовольняє позовні вимоги повністю, тому саме із Відповідача 2 належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 6, 10, 14, 241-246, 255, 286, 293 КАС України суд,

у х в а л и в:

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 N 39 від 05 квітня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП України скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-ІКУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (код. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в сумі 605 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів після його проголошення.

Суддя