Справа № 202/21889/23

(2/199/1333/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

23.05.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Носенко Ю.О., за участі представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що в лютому 2022 року вона познайомилась з ОСОБА_5 , з яким мали намір одружитися. Проте ОСОБА_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов`язків військової служби. За час життя ОСОБА_5 була зачата спільна з ним дитина.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася спільна з ОСОБА_5 дитина - ОСОБА_6 . 19 липня 2023 року позивач зареєструвала народження доньки у Індустріальному відділі реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса). Її ім`я та по батькові у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за вказівкою заявника.

Після смерті ОСОБА_5 у Шостій державній нотаріальній конторі відкрилася спадщина, на усе належне йому майно за законом, яке залишилось після смерті спадкодавця.

Метою встановлення факту батьківства є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. У зв`язку з чим позивач просила суд встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внести зміни до актового запису про народження дитини №253 від 19 липня 2023 року, зробленого Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) та вказати в графі «Батько» - « ОСОБА_5 , громадянин України».

Ухвалою суду від 16 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по даній справі.

У судовому засіданні представник позивачка позовні вимоги підтримала, пославшись на обставини викладені у позові та надані суду докази, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необхідність проведення повторної експертизи, оскільки висновок експерта №1419-МГ від 04.08.2023 року, яку проведено судово-медичним експертом КЗ «Дніпропетровське бюро судово-медичної експертизи «ДОР» ставиться відповідачем під сумнів, так як законність відібрання зразків крові, їх походження, підміна тощо, порядок зберігання в належних умовах, що могло призвести до погіршення зразків крові та інших чинників , які можуть на них впливати, могли мати місце. Відповідачка ОСОБА_4 заперечує факт наявності у свого загиблого сина ОСОБА_5 1984р.н. наявності будь-яких дітей, та того факту, що зразки крові ОСОБА_5 , були надані на експертизу без відома, ОСОБА_4 має сумніви щодо достовірності проведення самої експертизи так і достовірності приналежності зразків крові саме її сину ОСОБА_5 .

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, а також охоронюваних законом інтересів судом.

Вимоги ст. ст. 13, 81, ч.5 ст.263 ЦПК України зобов`язують суд з`ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів, зобов`язують суд з`ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , син ОСОБА_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов`язків військової служби. Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 06 січня 2023 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та лікарським свідоцтвом про смерть № 5 від 03 січня 2023року.

У позивача по справі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , де у графі батько дитини зазначено « ОСОБА_7 ». 19 липня 2023 року ОСОБА_3 зареєструвала народження доньки у Індустріальному відділі реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса). Її ім`я та по батькові у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за вказівкою позивача.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (ч. 2, 3 ст. 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Отже, при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

Сімейним кодексом України встановлена презумпція шлюбного батьківства.

Положеннями ст. 125 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно ст. 128 Сімейного кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Статтею 130 Сімейного Кодексу України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зазначив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року).

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У матеріалах справи міститься висновок № 1419-МГ експерта комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» Капетоненко А.В., яким встановлено, що вірогідність того, що померлий громадянин ОСОБА_5 є біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зав`язків, за результатами даної експертизи не менше 99, 999%.

Відповідно до роз`яснень КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», молекулярно-генетична експертиза по встановленню батьківства загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була проведена у відповідності до ст. 7-1 ЗУ «Про судову експертизу» на підставі укладеного між комунальним закладом та ОСОБА_3 договору про надання послуг. Вилучення біологічних зразків загиблих військовослужбовців проводиться відповідності до Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів бюро судово-медичної експертизи, затверджених Наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 р. за № 248/784. Відібрані з тіла ОСОБА_5 біологічні зразки зберігаються архіві судово-медичної лабораторії КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР. Зразки крові зберігаються в архіві у стані, висушеному на стерильній марлі, термін їх зберігання складає три роки, відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз/досліджень у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи, затверджених Наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995 р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 р. за № 248/784.

За таких обставин судово-медичний експерт мав змогу провести молекулярно генетичну експертизу по встановленню батьківства.

Вказаний експертний висновок відповідачем та її представником не спростовано належними та допустимими доказами. Клопотання, заявлене представником позивача про проведення молекулярно-генетичної експертизи за для визначення того, чи є кровне споріднення між ОСОБА_4 та малолітньою ОСОБА_6 , матір`ю якої є ОСОБА_3 , не знайшло свого обґрунтування, оскільки відповідачем та її представником не доведено кровного споріднення ОСОБА_4 з померлим ОСОБА_5 , а також не доведено порушень при проведенні судово-медичної експертизи, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що факт батьківства ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є доведеним суду належними, достовірними та допустимими доказами.

.

Щодо позовних вимог про внесення змін до актовий запис № 253 від 19 липня 2023 року про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині відомостей про батька, суд зазначає наступне.

За приписами ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органами державної реєстрації актів цивільного стану є , зокрема, відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану).

Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 6 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою , зокрема, одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини .

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Згідно з п.1.7 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793 (далі по тексту - Правила № 96/5), зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

За приписами п.2.6 Правил № 96/5 разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Як встановлено пунктом 2.13.1 Привал № 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно з п.2.16.4 Правил № 96/5 на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Беручи до уваги наведене, враховуючи, що біологічним батьком дитини ОСОБА_6 є ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо внесення змін до актового запису про народження дитини.

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21)).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, що складаються з судового збору, в розмірі 536,80 грн., а також стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 536,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 255, 259,263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства,- задовольнити.

Встановити факт батьківства, а саме що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Індустріальному відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести зміни в актовий запис № 253 від 19 липня 2023 року про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно яких в графі батько записати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України.

Стягнути із ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати по справі, що складаються з судового збору, в розмірі 536,80 грн.

Стягнути із ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 536,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня виготовлення повного рішення апеляційної скарги.

Суддя Руденко В.В.