Справа № 331/4593/23

Провадження № 1-кп/331/247/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року м.Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі спеціального судового провадження в залі суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023080000000761 від 10.05.2023 р., з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м.Бердянська Запорізької області, українця, громадянина Ук-

раїни, не одруженого, освіта середня, не працюючого, який за реєстрова-

ний та проживає в

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.111-1 ч.7 КК України,

в с т а н о в и в:

Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного, права президент рф володимир путін та інші невстановлені досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки в зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 р. № 36/103, від 16.12.1970 р. № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 р. № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 р. № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували та розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів зс рф на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.

24.02.2022 р. на виконання вищевказаних наказів, військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі м.Бердянська Запорізької області .

24.02.2022 р. Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради

національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України, затвердженими Верховною радою України, зокрема Указом Президента України від 01.05.2023 р. №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. (в редакції від 07.05.2022 р. - Закон №1207-VII), тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п.7 ч.1 ст.1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №125 від 25.04.2023 р. «Про затвердження змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», яким було затверджено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 р. № 309 м.Бердянськ та Бердянський район Запорізької області належить до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій з 03.03.2022 року.

Після остаточної військової окупації м.Бердянська Запорізької області представниками збройних формувань російської федерації фактично узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління в усіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військових шляхом територіях м.Бердянська Запорізької області , представники збройних формувань рф, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення з числа діючих та колишніх співробітників правоохоронних органів України, створили на тимчасово окупованій території Запорізької області незаконний правоохоронний орган - «УВД по г.Бердянску и Бердянскому району», створеному на території тимчасово окупованого м.Бердянська Запорізької області, який розташований за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Свободи, буд.95 , який наділений повноваженнями правоохоронного органу.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів у тому числі віднесено органи Національної поліції України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої

допомоги.

Тобто правоохоронний орган - це державна установа, діяльність якої спрямована на захист національної безпеки, забезпечення стану законності й правопорядку, захист прав, свобод та інтересів громадян, суспільства і держави та на реалізацію інших законодавчо визначених функцій держави.

Також правоохоронні органи - це державні органи, що на підставі відповідного законодавства здійснюють правоохоронну діяльність.

Правоохоронна діяльність - це вид державної діяльності, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу в суворій відповідності з законом і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку і може бути реалізована через систему правоохоронних органів. З метою здійснення правоохоронної діяльності створюються відповідні органи, які називаються правоохоронними.

Таким чином, правоохоронні органи - це існуючі в суспільстві й державі установи та організації, що здійснюють правоохоронну та правозахисну функції, основне завдання яких полягає в забезпеченні законності, захисту прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, боротьбі з кримінальними та іншими правопорушеннями. Під правоохоронним органом розуміють державну установу, яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно-розпорядчі, контрольні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності держави.

Після окупації військами рф м.Бердянська та Бердянського району Запорізької, у період часу з 28.02.2022 р. по 23.04.2022 р. на вказаній території окупантами створено незаконний правоохоронний орган «УВД по г.Бердянску и Бердянскому району» за адресою м.Бердянськ, вул.Свободи, буд.95. На даний орган представниками окупаційної адміністрації покладено здійснення функцій щодо: забезпечення публічної безпеки, захисту прав і свобод громадян, протидії злочинності, фіксація та документування правопорушень, та інше.

Таким чином, на незаконний орган, орган «УВД по г.Бердянску и Бердянскому району» покладено завдання щодо здійснення правоохоронної діяльності на тимчасово окупованій території м.Бердянська та Бердянського району.

Тобто, незаконний орган, створений представниками окупаційної адміністрації у період часу з 28.02.2022 р. по 23.04.2022 р. «УВД по г.Бердянску и Бердянскому району» за адресою м.Бердянськ, вул.Свободи, буд. 95 - є правоохоронним органом.

У період часу з 28.02.2022 р., але не пізніше третьої декади березня 2022 р., більш точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені, перебуваючи на території окупованого зс рф м.Бердянська Запорізької області , громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, з власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч вимог діючого законодавства України, прийняв пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб із числа представників окупаційної влади м.Бердянська та добровільно зайняв посаду «инспектора ГАИ» в незаконному правоохоронному органі «УВД по г.Бердянску и Бердянскому району», створеному на тимчасово окупованій території м.Бердянська Запорізької області, який розташований за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Свободи, буд.95 .

ОСОБА_5 , обійнявши зазначену посаду, відповідно до займаної посади, будучи наділеним повноваженнями діяти від імені незаконно створеного правоохоронного органу - «УВД по г.Бердянску и Бердянскому району», створеному на тимчасово окупованій території м.Бердянська Запорізької області, здійснював протиправну діяльність в інтересах держави-агресора та з метою підтримання окупаційної влади на території м.Бердянська Запорізької області, здійснював контроль за дотриманням правил дорожнього руху учасниками дорожнього руху, проводив перевірку документів, приймав участь у забезпеченні охорони урочистих заходів.

У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_5 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч.3 ст.323 КПК України, при цьому обвинувачений викликався до суду через засоби масової інформації у передбачений законом спосіб, однак у судове засідання не з`явився.

Судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №125 від 25.04.2023 р. «Про затвердження змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», яким було затверджено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 р. № 309 м.Бердянськ та Бердянський район Запорізької області належить до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій з 03.03.2022 року.

Відповідно до повідомлення щодо виконання доручення, в рамках кримінального провадження № 22022080000000075 від 19.03.2022 р. (т.1 а.с.190), отримано дані про те, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в АДРЕСА_4 , мобільний телефон НОМЕР_1 , колишній працівник органів МВС України, перейшов на бік ворога.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.03.2023 р. (т.1 а.с.221-224) вбачається, що свідком ОСОБА_6 впізнана особа, зображена на фото під № 2, як ОСОБА_5 , який після окупації м.Бердянська зайняв посаду поліцейського в так званому «УВД по г.Бердянску». Згідно довідки до протоколу на фото № 2 зображений ОСОБА_5 .

Відповідно до інформації Особової картки (т.1 а.с.236) ОСОБА_5 документований паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 , виданим Бердянським МВ ГУ МВС України в Запорізькій області 02.06.2009 р., а 26.09.2016 р. документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_3 Бердянським відділом Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області.

Згідно Списку співробітників «Главного управления МВД в Запорожской области» станом на травень 2022 року (т.2 а.с.140) під номером 410 та станом на квітень 2022 р. (т.2 а.с.151) під номером 403 зазначено « ОСОБА_5 инспектор ГАИ» з посадовим окладом 45000 рублів.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що особисто знайомий з ОСОБА_5 приблизно з 2008 р. по роботі в Бердянському відділі поліції. 26.02.2022 р. місто Бердянськ було окуповане російськими військовими, приблизно до середини квітня 2022 р. окупаційна влада надала можливість визначитись, хто залишається співпрацювати з ними, а хто - ні, потім почали утворювати свої органи, в тому числі правоохоронні. Свідок бачив, що ОСОБА_5 почав співпрацювати з окупантами в так званій «ГАИ», патрулював, на його форменому одязі були нашиті шеврони мвс росії. Вважає, що ОСОБА_5 добровільно погодився обійняти посаду в «ГАИ» окупаційної влади.

З показань свідка ОСОБА_8 , який був допитаний під час досудового розслідування в порядку ч.11 ст.615 КПК України, які були досліджені під час судового розгляду (т.3 а.с.16-22), вбачається, що після окупації м.Бердянська російськими військами, в місті почали створювати окупаційні правоохоронні органи. ОСОБА_5 , колишній однокласник свідка та колишній співробітник поліції перейшов на бік окупантів, про роботу в поліції російської федерації ОСОБА_5 особисто розповідав свідку.

Відповідно до ч.11 ст.615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Враховуючи викладене, суд вважає, що показання свідка ОСОБА_8 є допустимим доказом.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Захисник - адвокат ОСОБА_4 вважає, що наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами провина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження, просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.7 ст.111-1 КК України.

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд знаходить їх достовірними, допустимими, такими, що узгоджуються між собою, та в повній мірі поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, в тому числі добровільність зайняття ним посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що на свідомий і добровільний характер дій обвинуваченого вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість та динаміка розвитку. ОСОБА_5 , маючи достатній рівень освіти, життєвого досвіду, не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території, не вживав.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.7 ст.111-1 КК України за ознаками добровільного зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд ураховує також роз`яснення, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання,: відсутні.

Обставиною, яка обтяжує покарання, передбачена ст.67 КК України, є вчинення злочину

з використанням умов воєнного стану.

При призначенні ОСОБА_5 міри покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного.

Так, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, мешкає на тимчасово окупованій території України.

ОСОБА_5 вчинено особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України та такі злочини є найбільш суспільно небезпечними посяганнями.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.7 ст.111-1 КК України, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та в органах влади, з конфіскацією всього належного йому майна, що на думку суду буде відповідати принципам та меті призначення покарання.

Підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання відповідно до вимог ст.ст.75, 76 КК України, або для призначення відповідно до ст.69 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.7 ст.111-1 КК України, суд не знаходить.

Речові докази по справі відсутні.

Судові витрати по справі відсутні.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 21.06.2023 р. відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який до набрання вироком законної сили суд вважає за доцільне залишити без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та в органах влади строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому майна.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо

таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького

апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня

його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити захиснику в порядку абз.6 ч.3

ст.323 КПК України та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати

в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1