ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 490/1956/20

провадження № 61-18167св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Миколаївська міська рада, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, Миколаївське Квартирно-експлуатаційне управління командування сил логістики Збройних Сил України,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 вересня 2023 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Кушнірової Т. Б., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради, виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - виконком), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання недійсними пунктів рішень органу місцевого самоврядування, скасування державного акту та державної реєстрації земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 960 кв. м, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, на АДРЕСА_1 .

Зазначав, що у вересні 2017 року мав намір відновити межі своєї земельної ділянки для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру (далі - ДЗК), розробивши відповідну технічну документацію, яку подав до структурного підрозділу Держгеокадастру для внесення відомостей у ДЗК.

Рішенням державного кадастрового реєстратора від 02 жовтня 2017 року № РВ-4800306782017 йому відмовлено у внесенні до ДЗК відомостей про його земельну ділянку, оскільки вона на 99,7094 % перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:01:022:0003, яка перебуває у постійному користуванні Квартиро-експлуатаційного відділу міста Миколаєва (далі - КЕВ).

Для усунення порушених прав він звернувся до КЕВ з письмовою вимогою, однак листом йому було повідомлено про відсутність у них повноважень усувати виявлене порушення.

На його звернення виконком Миколаївської міської ради повідомив, що КЕВ одержало у постійне користування земельну ділянку площею 310,9932 га на підставі рішення виконкому від 29 листопада 1996 року № 595, до якого у подальшому були внесені зміни згідно з рішенням ради від 03 листопада 2000 року № 23/43. Також виконком повідомив, що при відведенні земельної ділянки для КЕВ не було враховано вже відведені земельні ділянки під забудову громадянам.

Також із листа Управління Держгеокадастру від 27 листопада 2017 року стало відомо, що земельна ділянка площею 310,9932 га, надана у постійне користування КЕВ, була поділена на підставі технічної документації від 31 липня 2013 року, виготовленої Державним підприємством «Укрспецзем», унаслідок чого була утворена земельна ділянка площею 170,7298 га з кадастровим номером 4810137200:01:022:0003. Саме ця земельна ділянка накладена на належну йому земельну ділянку і відомості саме про цю земельну ділянку внесені до ДЗК.

Посилаючись на те, що земельна ділянка площею 310,9932 га, поділена у подальшому на земельну ділянку площею 170,7298 га з кадастровим номером 4810137200:01:022:0003, набута КЕВ у постійне користування пізніше, ніж він (позивач) набув у власність свою земельну ділянку, фактично повністю перетинається з його земельною ділянкою, що створює перешкоди у її користуванні, з урахуванням змінених позовних вимог просив суд:

- визнати недійсним пункт 1.4 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 29 листопада 1996 року № 595;

- визнати недійсним пункт 7.8 рішення Миколаївської міської ради від 03 листопада 2000 року № 23/43;

- скасувати державний акт на право постійного користування землею (земельною ділянкою площею 310,9932 га) І-МК № 002380 від 08 лютого 2001 року та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:022:0003.

Протокольною ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2020 року залучено до участі у справі, як співвідповідача, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаєва (далі - КЕВ). У подальшому, після переформування, правонаступником КЕВ стало Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про скасування державного акту на право постійного користування землею та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:022:0003, що є, за своєю суттю, позбавленням права власності на вказану земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони і перебуває у державній власності, заявлена до органів місцевого самоврядування та структурного підрозділу Міністерства оборони України - КЕВ міста Миколаєва, а не до держави Україна в особі уповноваженого органу, тобто до неналежного відповідача у справі.

Крім того, суд зазначив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що у цих правовідносинах сторін за відповідачем КЕВ, правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, до складу якої, як стверджує позивач, входить і належна йому на праві власності спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 , право власності на яку у встановленому законодавством порядку за ОСОБА_1 не зареєстровано. Тому належним та ефективним способом захисту прав є пред`явлення саме віндикаційного, а не негаторного позову, і щодо саме належних йому 960 кв. м, а не загалом 30 га земель оборони.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2023 року змінено, викладено мотивувальну його частину в редакції цієї постанови.

Апеляційний суд, установивши, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки доказів того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 уповноважено представляти державу у правовідносинах стосовно спірної земельної ділянки матеріали справи не містять, водночас таким уповноваженим органом є Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, наділений відповідними повноваженнями, проте не залучене до участі у справі, як співвідповідач, дійшов висновку про те, що у задоволенні позову необхідно було відмовити внаслідок пред`явлення його до неналежного відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гайдаржий А. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі..

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18, від 20 квітня 2022 року в справі № 310/10621/18, від 25 квітня 2018 року в справі № 496/2866/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 13 липня 2022 року в справі № 199/8324/19, від 02 липня 2019 року в справі № 48/340, від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, віл 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року в справі №587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20, від 13 листопада 2019 року в справі № 369/5699/18, від 03 травня 2022 року в справі № 461/2136/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 755/10947/17, від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Зазначає, що позивач заявляє про наявність порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема мова йде про порушення права власності на самостійну індивідуальну визначену земельну ділянку площею 960 кв. м. Про порушення його права власності на будь-які інші земельні ділянки не заявляв. Спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності з 23 лютого 1994 року і не належить до земель оборони. Суд апеляційної інстанції повинен був спростувати презумпцію належності права власності на земельну ділянку 960 кв. м позивачу і встановити докази державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за ІНФОРМАЦІЯ_2, проте таких доказів суди першої та апеляційної інстанції не встановили.

Позивач вважає, що у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у справах в аналогічних правовідносинах щодо застосування статті 391 ЦК України і частини другої статті 152 ЗК України, визначено, що відповідачем у негаторному позові є будь-яка особа, яка створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню власником права користування чи права розпорядження своїм майном, які є порушеннями його права власності, не пов`язаними із порушення права володіння. Жодних додаткових вимог і кваліфікуючих ознак про те, що належний відповідач у негаторному позові повинен бути наділений певними повноваженнями представляти державу у відповідних правовідносинах у матеріальних нормах національного законодавства, не існує.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Центрального районного суду міста Миколаєва цивільну справу № 490/1956/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління командування сил логістики Збройних Сил України, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання недійсними пунктів рішень органу місцевого самоврядування, скасування державного акту та державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року справу № 490/1956/20 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 23 лютого 1994 року за реєстровим номером 618, ОСОБА_1 на підставі рішення Миколаївської міської ради від 20 жовтня 1993 року № 18/14 надано у приватну власність земельну ділянку площею 960 кв. м на АДРЕСА_1 , яка розташована на території Миколаївської міської ради, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15 березня 2011 року на праві власності за ОСОБА_1 зареєстрований житловий будинок, загальною площею 174,9 кв. м, із господарськими будівлями, огорожами та спорудами на АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.4 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 29 листопада 1996 року № 595 «Про затвердження матеріалів інвентаризації і відведення земель підприємствам, установам та організаціям за фактичним землекористуванням» затверджено матеріали інвентаризації та відведено земельні ділянки за фактичним землекористувачем КЕЧ Миколаївського району Міністерства оборони України в постійне користування площею 310,9932 кв. м для розташування військової частини № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 .

Пунктом 7.8 рішення Миколаївської міської ради від 03 листопада 2000 року № 23/43 «Про попереднє погодження місць для розташування об`єктів, резервування земельних ділянок на термін виконання проектно-вишукувальних робіт, вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, внесення змін до рішень міської ради та міськвиконкому» внесені зміни до пункту 1.4 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 29 листопада 1996 року № 595: «Квартирно-експлуатаційній частині Миколаївського району Міністерства оборони України в постійне користування площею 310,9932 кв. м для розташування військової частини НОМЕР_3 по АДРЕСА_3 ».

Згідно з державним актом на право постійного користування землею від 08 лютого 2001 року серії І-МК № 002380 за реєстровим номером 394, КЕЧ Миколаївського району Міністерства оборони України надано у постійне користування 310,9932 га землі в межах згідно з планом землекористування для розташування військової частини НОМЕР_3 .

У 2017 році позивач замовив розроблення технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 960 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 , яка була розроблена фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2

12 липня 2017 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був підписаний акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання щодо вказаної земельної ділянки.

Рішенням від 02 жовтня 2017 року № РВ-4800306782017 державного кадастрового реєстратора відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_1 відмовлено у внесенні до ДЗК відомостей про його земельну ділянку на підставі поданої технічної документації, оскільки встановлено перетин на 99,7 % із земельною ділянкою кадастровий номер 4810137200:01:022:0003.

Відповідно до листа КЕВ м. Миколаєва від 15 грудня 2017 року на картковому обліку КЕВ м. Миколаєва знаходиться військове містечко № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2 , площею 170,7298 га, відповідно до державного акту серії І МК № 002380 від 08 лютого 2001 року, кадастровий номер 4810137200:022:0003, зареєстрованого у НКС 05 червня 2014 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. КЕВ м. Миколаїв звернулося до відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо вирішення питання накладки земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 , площею 0,0960 га, на земельну ділянку Міністерства оборони України та отримало відповідь щодо звернення до землевпорядної організації, яка виготовила технічну документацію, для з`ясування причин такого накладання, але на теперішній час вказана організація припинила свою діяльність. Також роз`яснено, що згода на припинення прав постійного користування земельними ділянками Міністерства оборони України надається безпосередньо Міністром оборони України, отже вирішення такого питання не входить до компетенції КЕВ.

Відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:01:022:0003, загальною площею 170,7298 га, внесені в установленому законом порядку 05 червня 2014 року до ДЗК, форма власності - державна власність, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики , оборони та іншого призначення.

Згідно з листом Миколаївської обласної державної адміністрації позивачеві від 18 червня 2018 року за інформацією ММР під час надання КЕЧ Миколаївського району земельної ділянки площею 310,9932 га не був врахований той факт, що частина цієї ділянки вже відведена громадянам під житлову забудову. Зазначене призвело до накладання земельної ділянки на АДРЕСА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 4810137200:01:022:0003, яка перебуває у державній власності.

Вказана документація відсутня як у замовника (КЕВ), так і у Головному управлінні Держгеокадастру у Миколаївській області.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18, від 20 квітня 2022 року в справі № 310/10621/18, від 25 квітня 2018 року в справі № 496/2866/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 13 липня 2022 року в справі № 199/8324/19, від 02 липня 2019 року в справі № 48/340, від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, віл 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року в справі №587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20, від 13 листопада 2019 року в справі № 369/5699/18, від 03 травня 2022 року в справі № 461/2136/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 755/10947/17, від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони», про що вказано у частині п`ятій статті 20 ЗК України.

Землі оборони належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність (пункт «в» частини четвертої статті 84 ЗК України). Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частина друга статті 84 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Стаття 10 Закону України «Про Збройні Сили України» регулює повноваження Міністерства оборони України у сфері управління Збройними Силами України, зокрема Міністерство оборони України: здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України; реалізує політику держави у Збройних Силах України, розробляє принципи їх будівництва, визначає напрями розвитку Збройних Сил України і підготовки їх у мирний та воєнний час; забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України; провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність з метою забезпечення виконання завдань, які покладені на Збройні Сили України; взаємодіє з органами державної влади та громадськими організаціями, контролює дотримання законодавства у Збройних Силах України; розглядає звернення, здійснює прийом громадян з питань, що належать до компетенції Міністерства оборони України; здійснює в межах своєї компетенції міжнародне співробітництво за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами, а також з питань цивільно-військових відносин з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями; здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 730), визначає, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03 липня 2013 року № 448 (далі - Положення № 448), організація квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України (далі - квартирно-експлуатаційне забезпечення) - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном (пункт 1.1 Положення № 448).

Основним завданням квартирно-експлуатаційного забезпечення, в першу чергу, є забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками.

Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України; територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління; квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (КЕВ (КЕЧ)); квартирно-експлуатаційні служби військових частин (пункт 2.1 Положення № 448).

На квартирно-експлуатаційну службу військової частини (КЕС) покладається, зокрема організація збереження та матеріальний облік фондів і територій військових містечок, квартирного майна та земельних ділянок, переданих військовій частині на утримання та експлуатацію, проведення їх інвентаризації (пункт 3.1 Положення № 448).

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України «Про використання земель оборони» (пункт 4.4 Положення № 448).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що згідно з державним актом на право постійного користування землею від 08 лютого 2001 року КЕЧ Миколаївського району Міністерства оборони України є фактичним землекористувачем землі площею 310,9932 га в межах згідно з планом землекористування для розташування військової частини НОМЕР_3 .

Вказана земельна ділянка відведена КЕЧ Миколаївського району Міністерства оборони України, правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_3 , в постійне користування на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 29 листопада 1996 року № 595 «Про затвердження матеріалів інвентаризації і відведення земель підприємствам, установам та організаціям за фактичним землекористуванням».

ІНФОРМАЦІЯ_2 є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, тому може самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді, в тому числі, щодо виниклого земельного спору в цій справі, оскільки саме відповідачу була надана земельна ділянка у користування.

Згідно з Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженим наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 березня 2023 року № 195, основними завданнями Миколаївського КЕУ, зокрема є самопредставництво, представництво інтересів Миколаївського КЕУ, представництво інтересів Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 в судах усіх інстанцій у справах про адміністративні правопорушення, у кримінальних, цивільних, господарських справах/провадженнях.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є неналежним відповідачем у справі, вважаючи, що таким уповноваженим органом є Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, який наділений відповідними повноваженнями, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов