ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/76/24

За позовом: керівника Чорноморської окружної прокуратури (68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 9/102Н) в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062); Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 40477150)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 169, код ЄДРПОУ 37840186); Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672)

про визнання недійсним договору та стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від прокуратури: Кривельова Т.М. згідно посвідчення; Шунькіна Н.О.- згідно довіреності та посвідчення;

Від позивача: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України Федорова О.В. в порядку самопредставництва;

Південний офіс Держаудитслужби - не з`явився;

Від відповідача: ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» - Письменна Н.В. - на підставі ордера серії ВЕ №1107660 від 15.01.2024р.

Від відповідача: ДП «МТП «Чорноморськ» - Марченко Д.В. в порядку самопредставництва.

В засіданні брали участь:

Від прокуратури: Кривельова Т.М. згідно посвідчення;

Від позивача: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України Федорова О.В. в порядку самопредставництва;

Південний офіс Держаудитслужби - не з`явився;

Від відповідача: ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» - Письменна Н.В. - на підставі ордера серії ВЕ №1107660 від 15.01.2024р.

Від відповідача: ДП «МТП «Чорноморськ» - Марченко Д.В. в порядку самопредставництва.

Суть спору: Керівник Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (далі - ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон») та Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»" (далі - ДП «МТП «Чорноморськ») про визнання недійсним рішення тендерного комітету ДП «МТП «Чорноморськ») від 31.05.2018р. про визнання переможцем ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон»; визнання недійсним Договору про закупівлю товарів (прожекторів, світильників, ліхтарів) №18/92-Т від 15.06.2018р., а також про стягнення з ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» на користь ДП «МТП «Чорноморськ» 3 671 706 грн 60 коп., а з ДП «МТП «Чорноморськ» стягнення одержаних ним за рішенням суду 3 671 706 грн 60 коп. в дохід держави.

Ухвалою суду від 12.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/76/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2024р.

05 лютого 2024р. від керівника Чорноморської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої прокуратура просить суд розгляд п. 3,4 прохальної частини позовної заяви здійснювати у наступній редакції: Визнати недійсним Договір про закупівлю товарів (прожекторів, світильників, ліхтарів) №18/92-Т від 15.06.2018р., укладений між ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» та ДП «МТП «Чорноморськ»; стягнути з ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» на користь ДП «МТП «Чорноморськ» 3 671 706 грн 60 коп., а з ДП «МТП «Чорноморськ» стягнути одержані ним за рішенням суду 3 671 706 грн 60 коп. в дохід держави».

Протокольною ухвалою суду від 13.02.2024р. відкладено підготовче засідання на 07.03.2024р. Протокольною ухвалою суду від 07.03.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/76/24, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 26.03.24 р. Ухвалою суду від 26.03.2024р. відкладено розгляд справи на 16.04.2024р. Протокольною ухвалою суду від 16.04.2024р. відкладено розгляд справи на 14.05.2024р.

Представник прокуратури у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову, відповідей на відзив, що надійшли до суду 06.02.2024р., 12.02.2024р., додаткових поясненнях, що надійшли до суду 27.02.2024р., письмовій позиції щодо пояснень Міністерства, що надійшла до суду 29.02.2024р., письмових поясненнях щодо пояснень південного офісу Держаудитслужби, що надійшли до суду 29.02.2024р.

Позивач - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, свою позицію виклав у поясненнях, що надійшли до суду 08.02.2024р.

Позивач - Південний офіс Держаудитслужби, свою позицію щодо позову позивач виклав у поясненнях, що надійшли до суду 23.02.2024р. Згідно заяви, що надійшла до суду 23.02.2024р., позивач просив суд розглядати справу за відсутності свого представника.

Відповідач - ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 24.01.2024р., запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 16.02.2024р.

Відповідач - ДП «МТП «Чорноморськ», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 02.02.2024р., запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 05.03.2024р.

Керівник Чорноморської окружної прокуратури у позовній заяві, що подана в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби, зазначив, що ДП «МТП «Чорноморськ» на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) 08.05.2018р. було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів під № UA-2018-05-08-002541-а щодо предмета закупівлі: Світильники, прожектори, ліхтарі за ДК 021:2015:31520000-7 - Світильники та освітлювальна арматура, очікуваною вартістю 3 780 000 грн без ПДВ.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ «ТД «Ватра - Південний регіон» (код СДРПОУ 37840186) з ціновою пропозицією 3 671 706 грн 60 коп. з ПДВ та ТОВ «ЛАЙТ СИСТЕМО» (код СДРПОУ 41111817) з ціновою пропозицією 3 750 000 грн з ПДВ.

Рішенням тендерного комітету ДП «МТП «Чорноморськ», оформленим протоколом засідання від 31.05.2018р., переможцем торгів визначено ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», тендерна пропозиція із сумою 3 671 706 грн 60 коп. (з ПДВ) якого відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації замовника. Цим протоколом із вказаним товариством вирішено укласти відповідний договір, у зв`язку із чим електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

В подальшому, між ДП «МТП «Чорноморськ» та ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» укладено Договір № 18/92-Т на закупівлю товарів (прожекторів, світильників, ліхтарів) від 15.06.2018р., вартістю 3 671 706 грн 60 коп. (з ПДВ), строком дії до 31.12.2018р.

Відповідно до видаткових накладних № п_000734 від 27.06.2018р., № п_000735 від 27.06.2018р., № п_000736 від 27.06.2018р., № п_000737 від 27.06.2018р., № п_000964 від 28.08.2018р., № п_000966 від 28.08.2018р., № п_000967 від 28.08.2018р., № п_001453 від 29.11.2018р., № п_001454 від 29.11.2018р. ДП «МТП «Чорноморськ» фактично отримало всі товари, передбачені Специфікацією, що є Додатком 1 і невід`ємною частиною Договору № 18/92-Т від 15.06.2018р., та сплатило за них 3 671 706 грн 60 коп. з ПДВ відповідно до платіжних доручень № 1768 від 18.07.2018р., №1163 від 13.05.2019р., №1164 від 13.05.2019р.

Як зазначає прокурор, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2021р. № 65/69-р/к у справі № 24-02/2021 встановлено, що ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» (код ЄДРПОУ 37840186) та ТОВ «Лайт Системе» (код ЄДРПОУ 41111817) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів закупівлі UА-2018-05-08-002541-а, проведеної ДП «МТП «Чорноморськ».

Відповідно до п. 4 цього рішення антиконкурентні узгоджені дії під час підготовки та участі у вказаних торгах підтверджуються таким: спільне використання одних і тих же ІР-адрес (п. 4.1 рішення); синхронність дій у часі під час завантаження файлів в електронну систему закупівель (п. 4.2 рішення); спільне подання податкової звітності (п. 4.3 рішення); спільні особливості електронних файлів та схожість в оформленні документів (п. 4.4 рішення); спільне використання одних і тих же засобів зв`язку (телефон) (п. 4.5 рішення); доступ до поштових скриньок (п. 4.6 рішення); спільні особи при здійсненні доступу до рахунків (п. 4.7 рішення); отримання банківських гарантій (п. 4.8 рішення); наявність спільних працівників, перехід працівників між учасниками (п. 4.9 рішення); наявність сталих господарських відносин між учасниками (п. 4.10 рішення); наявність фінансової допомоги (п. 4.11 рішення); цінова поведінка учасників (п. 4.12 рішення).

З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 22.12.2021р. № 65/69-р/к у справі № 24-02/2021 дійшла висновку, що ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» та ТОВ «Лайт Системе» під час підготовки документації та участі у вказаних торгах, яке проводило ДП «МТП «Чорноморськ » за допомогою веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель «Ргогогго», ідентифікатор закупівлі в системі UА-2018-05-08-002541-а, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

В результаті такої узгодженої поведінки ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» та ТОВ «Лайт Системе» під час участі в торгах не було дотримано принципів здійснення закупівель, передбачених ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії й ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2021р. № 65/69-р/к у справі № 24-02/2021 учасниками закупівлі не оскаржувалось.

Прокурор вважає, що відділенням надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне й обгрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» як порушника до визначеної законом відповідальності.

Щодо підстав для визнання недійсним Договору №18/92-Т від 15.06.2018р. прокурор зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення спірної угоди) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 указаного Закону в редакції, чинній на даний час.

Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників - ТОВ «ТД «Ватра - Південний регіон» та ТОВ «Лайт Системе, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Таким чином, прокурор вважає, що придбання ДП «МТП «Чорноморськ» товарів відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості. Поведінка ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» та ТОВ «Лайт Системе під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Враховуючи зазначене, прокурор вважає, що договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

При цьому, прокурор зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.

Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Отже, недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 910/16309/18).

Прокурор зазначив, що згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Також, прокурор зазначив, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020р. у справі №761/26815/17 зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати».

Прокурор вважає, що рішення тендерного комітету ДП «МТП «Чорноморськ», оформлене протоколом його засідання від 31.05.2018р. та договір від № 18/92-Т від 15.06.2018 не відповідають вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України саме у зв`язку з невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон».

При цьому, прокурор зазначив, що Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.

Так, згідно з ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, з урахуванням викладеного, прокурор вважає, що ТОВ «ТД «Ватра - Південний регіон», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 3 671 706 грн 60 коп. Вищенаведене свідчить про наявність у ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» умислу на укладення спірного Договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Ураховуючи наявність умислу лише у ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» як сторони оспорюваного Договору, прокурор вважає, що одержані ним 3 671 706 грн 60 коп. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору (ДП «МТП «Чорноморськ»), а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Щодо строків позовної давності прокурор зазначив, що відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У свою чергу ст. 258 Цивільного кодексу України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.

При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.

Прокурор зазначив, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», шо містяться в ч. 1 ст. 261 ЦК України, в поєднанні із загальним правилом, встановленим ст. ст. 13, 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, указує, що відповідач має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Під можливістю довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, у цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, у результаті яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх учинив.

Про факт вчинення ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендера, проведеного Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ», стало відомо з рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2021 № 65/69-р/к у справі № 24-02/2021. Як наслідок, про порушення Договором інтересів держави та суспільства з умислу ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» та про особу, яка його вчинила, позивачі та прокурор могли довідатися лише 22.12.2021р., у зв`язку із чим прокурор вважає, що з цього дня розпочався перебіг строку позовної давності.

Таким чином, прокурор вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності не пропущений.

В обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави шляхом звернення до суду з позовною заявою прокурор зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18), що надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор зазначив, що цей позов має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених унаслідок прийняття рішення тендерного комітету ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», оформленого протоколом його засідання від 31.05.2018р., та укладення спірного Договору. Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.

Порушення учасниками закупівель вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, на думку прокурора, нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання коштів для придбання товарів, робіт і послуг.

Тому прокурор зазначив, що пред`явлення ним позову у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товарів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів.

Також, прокурор зауважив, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015р. N2 460, Мінінфраструктури є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику: у сфері, зокрема, автомобільного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, надання послуг поштового зв`язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), мультимодальних перевезень, захисту критичної інфраструктури у секторах, за які відповідальне, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на авіаційному, автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та внутрішньому водному транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на авіаційному, автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та внутрішньому водному транспорті.

Одним із основних завдань Мінінфраструктури є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері автомобільного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорт, надання послуг поштового зв`язку; у сфері розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту (п.п. 1, 2 п.3 Положення).

Підпунктом 59 п. 4 Положення передбачено, що Мінінфраструктури бере участь у справах та діє у судах України, звертається з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Мінінфраструктури з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне цільове використання бюджетних коштів (абз.4 п.5 Положення).

Крім того, відповідно до наданих повноважень, до сфери управління Мінінфраструктури у сфері морського транспорту належить ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», відповідно до п. 1 Статуту якого, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 15.12.2017р. № 449, ДП є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (Уповноважений орган управління).

Підприємство утворено з метою організації і надання послуг зі здійснення технологічних вантажних операцій з переміщення вантажів з одного виду транспорту на інший, обслуговування суден, пасажирів і вантажів, перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належить Підприємству, а також для отримання прибутку.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель межах свої повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю, серед інших, є: здійснення державного фінансового контролю за використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ст. 2 цього Закону).

При цьому, на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до п.7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Одеської області здійснює Південний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016р. № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби»

Згідно з пп. 18 п. 6 Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23, Південний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, прокурор дійшов висновку, що у даній справі належними позивачами мають бути саме Південний офіс Держаудитслужби та Мінінфраструктури України.

Прокурор зазначив, що Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України та Південний офіс Держаудитслужби як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснюють.

Чорноморська окружна прокуратура на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листами №63-2426вих-23 від 18.04.2023р. та №63-463 8вих-23 від 12.07.2023р. повідомила Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про існування порушення інтересів держави від укладення Договору за наслідками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листами від 22.05.2023р. № 3837-23 та від 29.08.2023р. № 6463-23 повідомило окружну прокуратуру, що заходи щодо визнання договору недійсним не вживалися, підстави для його оскарження у Мінінфраструктури відсутні.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, на думку прокурора, цей факт свідчить, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Крім того, окружна прокуратура відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листами №63-2427вих-23 від 18.04.2023р. та №63-4637вих-23 від 12.07.2023р. повідомила Південний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь Південний офіс Держаудитслужби листами № 151531-17/2159- 2023 від 03.05.2023р. та № 151531-17/3363-2023 від 21.07.2023р. повідомив окружну прокуратуру, що офісом не проводився моніторинг процедури закупівлі, а також не досліджувалося питання дотримання вимог законодавства при здійсненні процедури закупівлі під час проведення інших заходів державного фінансового контролю.

На думку прокурора, зазначене свідчить, що Південний офіс Держаудитслужби не вжив жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, викладених у листі Чорноморської окружної прокуратури, не звернувся до суду з необхідним позовом, а також не проінформував про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів конкретні та строки їх вжиття.

Внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів прокурор вважає, що інтереси держави залишаються незахищеними, у зв`язку із чим у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Позивач у справі Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України у своїх поясненнях зазначило, що відповідно до Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст. 19).

Згідно із Законом України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ч.2 ст. 1). Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому (ч.2 ст. 21). Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч.ч.1,2 ст. 49).

Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 3). Кабінет Міністрів України спрямовує та координує діяльність центральних органів виконавчої влади через міністра у порядку, визначеному цим Законом та актами Кабінету Міністрів України (ч.1 ст. 18).

У ч.1, 2 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.

Пунктом 1 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 р. № 460 (із змінами) визначено, що Мінінфраструктури є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у визначених Положенням сферах та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів

України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення).

Зі змісту пп. 55 п. 4 Положення вбачається, що Мінінфраструктури виконує відповідно до законодавства функції з управління об`єктами державної власності.

Правові основи управління об`єктами державної власності врегульовано положеннями Закону України «Про управління об`єктами державної власності», відповідно до ч.1 ст.1 якого управління об`єктами державної власності це здійснення Кабінетом міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Позивач зазначив, що Мінінфраструктури виконує функції з управління об`єктами державної власності відповідно до Господарського кодексу України, Закону України «Про управління об`єктами державної власності», розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 р. № 265 «Питання управління Міністерством інфраструктури об`єктами державної власності», Положення.

Відповідно до змісту розділу 1 «Загальні положення» Статуту ДП «МТП «Чорноморськ», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 15 грудня 2017 року № 449, ДП «МТП «Чорноморськ» є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Мінінфраструктури ( Уповноважений орган управління).

У пункті 4.1 Статуту ДП «МТП «Чорноморськ» зазначено, що майно Підприємства є державною власністю закріплюється за ним на праві господарського відання.

Статутом ДП «МТП «Чорноморськ» встановлено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна відповідно до законодавства. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та Уповноваженого органу управління. Держава та Уповноважений орган управління не несуть відповідальності за зобов`язаннями Підприємства (пункт 3.4). Підприємство має право в порядку та у спосіб, визначений законодавством України та цим Статутом, укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути стороною по справі у судах (пункт 3.6).

Пунктом 8.6 Статуту ДП «МТП «Чорноморськ» встановлено, що Уповноважений орган управління не має права втручатися в оперативну господарську діяльність Підприємства, крім випадків, передбачених законодавством.

Позивач також зауважив, що п. 11.1 Статуту ДП «МТП «Чорноморськ» передбачені повноваження Уповноваженого органу управління щодо Підприємства, серед яких відсутні, зокрема, повноваження щодо погодження укладання господарських договорів Підприємства.

Відповідно до фінансового плану ДП «МТП «Чорноморськ» на 2018 рік, фінансування бюджетних коштів не передбачалось.

Аналізуючи положення закону України «Про публічні закупівлі», позивач дійшов висновку про те, що у зв`язку з тим, що процедура закупівлі здійснювалась через спеціальний електронний майданчик та більшість процесів відбувались автоматично, ДП «МТП «Чорноморськ» не знало і не могло знати про недобросовісність учасників закупівлі, у зв`язку із чим відсутня вина ДП «МТП «Чорноморськ» у вчиненні неправомірного правочину, що є підставою для звільнення цього відповідача від відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи матеріали справи, Мінінфраструктури вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими, а обставини викладені прокурором щодо антиконкурентних дій ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» та ТОВ «ЛАЙТ СИСТЕМС» підтверджено належними доказами.

Позивач- Південний офіс Держаудитслужби, у поясненнях по справі зазначив, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункти 1, 7 Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. № 43).

Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Частиною 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» закріплено, що Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Пунктом 14 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» закріплено, що моніторинг процедури закупівлі аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» I встановлено порядок здійснення моніторингу процедур публічних закупівель.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох підстав (ч. 2 ст. 8 Закону ).

Оскільки звернення прокуратури до Південного офісу Держаудитслужби та предмет позову стосується процедури закупівлі UA-2018-05-08-002541-а, за результатами якої укладений договір виконаний у повному обсязі, про що свідчить оприлюднений в системі Prozorro звіт про виконання договору про закупівлю, позивач вважає, що підстави для здійснення моніторингу відсутні.

Позивач також зауважив, що закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору (пп. 1 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013р. № 631).

Як зазначив позивач, зверненню з позовною заявою передувало направлення Чорноморською окружною прокуратурою листів № 63-2427ВИХ-23 від 18.04.2023р. та № 63-4637ВИХ-23 від 12.07.2023р. щодо визнання причетними до антиконкурентних узгоджених дій ТОВ «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (код ЄДРПОУ 37840186) та ТОВ «Лайт Системс» (код ЄДРПОУ 41111817), які визначені рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2022р. № 65/69-6/к у справі №24-02/2021 та вжиття заходів стосовно визнання недійсними договорів, укладених за результатами відкритих торгів, проведених Державним підприємством «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», зокрема, за предметом закупівлі: світильники, прожектори, ліхтарі за ДК 021:2015:31520000-7 (оголошення про закупівлю розміщено в електронній системі Prozorro за ідентифікатором UA-2018-05-08-002541-а).

Південним офісом Держаудитслужби надано відповіді № 151531-17/2159-2023 від 03.05.2023р. та № 151531-17/3363-2023 від 21.07.2023р., якими повідомлено, що Південний офіс Держаудитслужби не досліджував питання дотримання вимог законодавства при проведенні процедури закупівлі за номером UA-2018-05-08-002541- а під час проведення інших заходів державного фінансового контролю в ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ».

Відповідач - ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», проти позову заперечує, посилаючись на те, що ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. у справі № 6-301 цс 15 та постанові Великою Палатою Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі № 916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Відповідач зазначив, що ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на сайті публічних закупівель «Ргогогго» опубліковано оголошення UА- 2018-05-08-002541-а про проведення відкритих торгів із закупівлі «Світильники та освітлювальна арматура - світильники, прожектори, ліхтарі, очікуваною вартістю 3 780 000 грн 00 коп.

Статтею 29 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною була тендерна пропозиція ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», рішенням тендерного комітету ДП, оформленим протоколом, визнано переможцем і акцептовано пропозицію ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», яка відповідала вимогам тендерної документації замовника. В електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.

Відповідач звернув увагу, що фактично у якості єдиного доказу того, що оспорюване рішення тендерного комітету та договір поставки є такими, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - прокурор посилається на рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/69-р/к від 22.12.2021р. у справі № 24-02/2021, яким визнано, що учасники своїми діями вчинили порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Проте, як вважає відповідач, лише сам факт вчинення вказаними учасниками торгів порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України).

Відповідач зазначив, що подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2021р. у справі № 910/10055/20, в якій суд зазначив, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину укладеного за результатами проведення відкритих торгів, які проведені на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» не достатньо лише констатації факту встановлення рішенням АМК антиконкурентних узгоджених дій відповідача та третьої особи під час проведення процедури закупівлі

Крім того, як зазначив відповідач, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення накладаються штрафи.

За порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції», Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на учасників торгів накладено штраф, а отже ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Крім того, відповідач зауважив, що матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника за меншою ціною і прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що товар за договором, укладеним за результатами відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін або того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів.

Також відповідач зазначив, що умови оспорюваного договору були виконані його сторонами у повному обсязі, що підтверджено наявним в матеріалах справи доказами та не заперечується жодною із сторін спору.

Відповідач також зазначив, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у випадку визнання Договору недійсним, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» буде змушене компенсувати ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» поставлену продукцію на виконання умов договору, вартість якої на дату відшкодування може бути навіть більшою, ані ж на дату проведення процедури закупівлі.

Відповідач вважає, що двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Пред`явлення такої вимоги - не спрямоване на захист інтересів, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення. У разі визнання договору недійсним ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» вже не зможе оголосити новий тендер і укласти договір на більш вигідних умовах, оскільки продукція поставлена, гарантійні строки експлуатації сплинули.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору за результатами закупівлі, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, відповідач зазначив, що ДП «МТП «Чорноморськ» не є бюджетною установою або розпорядником бюджетних коштів та не фінансується за рахунок бюджетних коштів, а також не являється одержувачем бюджетних коштів.

ДП «МТП «Чорноморськ» відповідно до Статуту є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (п.1.1. Статуту). Джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток (дохід), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні та благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження (включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити) (п. 5.14 Статуту). Підприємство утворено з метою, зокрема, отримання прибутку (п.2.1.). Чіткою ціллю діяльності підприємства є провадження ринкової діяльності (п.2.2.). Підприємство веде самостійний баланс, має поточні рахунки та інші рахунки в національній та іноземній валюті в установах банків (п.3.4.).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що ДП «МТП «Чорноморськ» є суб`єктом господарювання, метою діяльності якого, як учасника господарських відносин, є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до частини другої ст. 3 Господарського кодексу України, а не бюджетною установою, яка є розпорядником бюджетних коштів та фінансується за рахунок бюджетних асигнувань.

Наведе, на думку відповідача, виключає наявність будь-яких порушень в бюджетній сфері ДП «МТП «Чорноморськ» або його контрагентами за договорами, що в свою чергу, виключає можливість Прокурора представляти інтереси держави по даній справі, оскільки Відповідачі не є учасниками бюджетних відносин.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що прокурором не визначено, в чому полягає неефективність використання бюджетних коштів та шкода бюджету, оскільки Мінінфраструктури та Південний офіс Держаудитслужби не мають повноважень у сфері спірних правовідносин тому що такі правовідносини не належать до бюджетної сфери, то звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі вищезазначених Позивачів є безпідставним.

Враховуючи все викладене, відповідач вважає, що в межах конкретних правовідносин відсутні підстави для визнання Договору недійсним.

Крім того, відповідач зазначив, що в обгрунтування позову прокурор послався на положення ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

При цьому, ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України встановлено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина перша).

Відповідач зауважив, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України застосування санкцій можливе лише судом, що кореспондується з положеннями ст. 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно, з цих підстав суд і дійшов висновку, що передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції є конфіскаційними.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Як зазначив відповідач, викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 20.06.2018р. у справі №802/470/17-а, від 08.05.2018р. у справі №2а-3847/08/0470, від 04.06.2020р. у справі №2а-6995/12/13 70, від 25.07.2023р. у справі №160/14095/21, від 03.09.2020р. у справі №2а/0370/3414/12.

Згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (частина перша).

Відповідач зазначає, що цей строк повинен розглядатися як такий, що встановлює терміни, протягом і в межах яких уповноважений орган державної влади має право ініціювати перед судом питання застосування наслідків недійсності правочину (процесуальний строк звернення до суду), оскільки застосування таких наслідків є видом адміністративно-господарської санкції, яка передбачена главою 27 Розділу V Господарського кодексу України. Цей строк також повинен розглядатися і як граничний строк для вжиття (накладення) таких заходів судом (матеріально-правовий строк - строк давності).

Застосовуючи викладене до правовідносин сторін у справі, виходячи із встановленої обставини щодо виконання сторонами спірного правочину в 2018-2019 роках, початком перебігу, звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів з цим позовом до суду в 2023 році, відповідач вважає, що встановлений вказаною статтею строк застосування адміністративно - господарських санкцій сплинув, що виключає можливість задоволення позовних вимог прокурора в цій частині.

Відповідач - ДП «МТП «Чорноморськ», проти позову заперечує, посилаючись на те, що в позовній заяві керівник Чорноморської окружної прокуратури обґрунтовує підстави для представництва прокурором інтересів держави «порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товарів за відсутності конкуренції… Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів».

На думку відповідача, таке обґрунтування підстав даного позову прокурором є помилковим, з огляду на те, що ДП «МТП «Чорноморськ», який був замовником в процедурі закупівлі, результати якої оскаржуються, не є бюджетною установою або розпорядником бюджетних коштів та не фінансується за рахунок бюджетних коштів, а також не являється одержувачем бюджетних коштів.

ДП «МТП «Чорноморськ» відповідно до Статуту є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (п.1.1.). Джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток (дохід), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні та благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження (включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити) (п. 5.14 ). Підприємство утворено з метою, зокрема, отримання прибутку (п.2.1.). Чіткою ціллю діяльності підприємства є провадження ринкової діяльності (п.2.2.). Підприємство веде самостійний баланс, має поточні рахунки та інші рахунки в національній та іноземній валюті в установах банків (п.3.4.).

Таким чином, ДП «МТП «Чорноморськ» є суб`єктом господарювання, метою діяльності якого, як учасника господарських відносин, є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 ГК України, а не бюджетною установою, яка є розпорядником бюджетних коштів та фінансується за рахунок бюджетних асигнувань.

Зазначене підтверджується також листом Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області № 10-13-06/1915 від 03.03.2023 р., в якому зазначається, що установа ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» не включена до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що отримуються фінансування через органи Казначейства Одеської області, та не має відкритих в органах Казначейства рахунків.

Відповідач зазначив, що ДП «МТП «Чорноморськ» має самостійний баланс, відокремлене майно, веде самостійний бухгалтерський облік, має повну фінансову самостійність та забезпечує свою діяльність за рахунок власного прибутку від здійснення своєї господарської діяльності.

Наведе, виключає наявність будь-яких порушень в бюджетній сфері ДП «МТП «Чорноморськ» або його контрагентами за договорами, що в свою чергу, на думку відповідача, виключає можливість прокурора представляти інтереси держави по даній справі, оскільки відповідачі не є учасниками бюджетних відносин.

Відповідач зауважив, що приймаючи протокол від 31.05.2018р. про визначення переможця за процедурою закупівлі та укладаючи Договір № 18/92-Т від 15.06.2018 р. він витратив власні кошти, отримані від провадження господарської діяльності, а не бюджетні, виділені Мінінфраструктури чи іншими органами державної влади.

З урахування викладеного, відповідач зауважив, що ДП «МТП «Чорноморськ» є самостійною юридичною особою, має змогу без залучення інших осіб або органів захищати порушені права, оскільки не відноситься до органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, представництво інтересів яких прокурор має право здійснювати в суді, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що в прохальній частині позову зазначено вимогу про стягнення з ТОВ ««ТД «Ватра - Південний регіон» на користь ДП «МТП «Чорноморськ» 3 671 706,60 гривень, а в подальшому отримані кошти в дохід держави.

Отже, фактично позовні вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства ДП «МТП «Чорноморськ», яке, як зазначалось вище, є самостійним суб`єктом господарювання та має можливість самостійно захищати свої права та інтереси, які не відносяться до державних або бюджетних в силу правового статусу Підприємства.

За таких обставин, на думку відповідача, позовна заява керівника Чорноморської окружної прокуратури має бути залишена без розгляду.

Також, відповідач зауважив, що позов у цій справі керівником Чорноморської окружної прокуратури подано в інтересах держави, в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Південного офісу Держаудитслужби.

Проте в Положенні про Мінінфраструктури не передбачено обов`язку або права Мінінфраструктури звертатись до суду за захистом прав та інтересів юридичних осіб (державних підприємств), які належать до сфери його управління.

Разом з тим, ст.6 Господарського кодексу України визначено загальні принципи господарювання в Україні, зокрема, встановлено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, у господарські відносини підвідомчих підприємств як самостійних суб`єктів господарювання.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України Мінінфраструктури повідомило про відсутність у нього підстав для оскарження в судовому порядку Договорів № 18/92-Т від 15.06.2018р. та № 20/95-Т від 12.08.2020 р., укладених між ДП «МТП «Чорноморськ» та ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон».

Також, відповідач зазначив, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику в сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. № 43, визначено, що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення перевірки, моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 п. 4 цього Положення Держаудитслужба: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю в разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).

Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018р. у справі № 826/9672/17).

Враховуючи повноваження органів державної влади, яких керівник Чорноморської окружної прокуратури визначив позивачами, відповідач вважає, що Мінінфраструктури та Південний офіс Держаудитслужби не є спеціально уповноваженими суб`єктами владних повноважень, які наділені повноваженнями звертатись до суду з вимогами щодо визнання недійсним Договору, укладеного між суб`єктами господарювання, та фінансування якого здійснюється не за рахунок бюджетних коштів. При цьому, наведені прокурором обставини звернення з даним позовом до суду не є достатніми підставами за яких прокурор має право здійснювати представництво інтересів державних компаній у суді.

Враховуючи викладене, на думку відповідача, позов керівника Чорноморської окружної прокуратури підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Щодо правових підстав для визнання недійсним Договору на закупівлю товарів від 15.06.2018р. № 18/92-Т відповідач зазначив, що Договір № 18/92-Т від 15.06.2018 р. був укладений між ДП «МТП «Чорноморськ» та ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» на підставі проведеної ДП «МТП «Чорноморськ» процедури закупівлі у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі».

Наразі Договір є виконаним сторонами в повному обсязі та належним чином, ДП «МТП «Чорноморськ» отримало товар та сплатило ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» вартість постановленого товару у повному розмірі.

Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.03.2019р. у справі №922/1391/18 щодо застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу, відповідач зазначив, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що при розгляді позову про визнання недійсним правочину судом має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Відповідач зазначив, що укладаючи спірний Договір ДП «МТП «Чорноморськ» не знало та не могло знати про вчинення порушення ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», передбаченого п.1 ст. 50, п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів закупівлі UA-2018-05-08-002541-а.

Також, відповідач звернув увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду про застосування норм права в подібних відносинах, викладений у п. 56 постанови від 22.09.2022р. у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Відповідач вважає, що Південний офіс Держаудитслужби мав право та можливості здійснювати моніторинг процедури закупівлі № UA-2018-05-08-002541-а, починаючи з 08.05.2018 р., тобто з моменту оприлюднення рішення тендерного комітету ДП «МТП «Чорноморськ» про закупівлю і публікації відповідного оголошення на сайті Уповноваженого органу з питань закупівель і до 31.12.2018 р. закінчення дії спірного Договору.

Протягом зазначеного часу Південний офіс Держаудитслужби не вчинив дії, спрямовані на моніторинг даної процедури закупівлі.

Відповідач зазначив, що звертаючись до суду з даним позовом керівник Чорноморської окружної прокуратури набуває процесуальних прав та обов`язків не як самостійний позивач, а користується процесуальними правами та обов`язками позивачів, яких він зазначив у позові. Оскільки, Південним офісом Держаудитслужби пропущено строки позовної давності, а поважних причин пропуску строків позовної давності саме Південним офісом Держаудитслужби керівником Чорноморської окружної прокуратури не наведено, то до позовних вимог керівника Чорноморської окружної прокуратури слід застосувати наслідки, передбачені ч.4 ст. 267 та ст. 266 Цивільного кодексу України відмова у позові.

За таких обставин, ДП «МТП «Чорноморськ» заявило про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до позовних вимог керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах Мінінфраструктури та Південного офісу Держаудитслужби про визнання недійсним Договору на закупівлю товарів від 15.06.2018 р. № 18/92-Т та стягнення з ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», на користь ДП «МТП «Чорноморськ» - 3 671 706,60 гривень, а з ДП «МТП «Чорноморськ» стягнення зазначених коштів в дохід держави.

Розглянув матеріали справи, керуючись чинним законодавством України та заслухав пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ДП «МТП «Чорноморськ» на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) 08.05.2018р. було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів під № UA-2018-05-08-002541-а щодо предмета закупівлі: Світильники, прожектори, ліхтарі за ДК 021:2015:31520000-7 - Світильники та освітлювальна арматура, очікуваною вартістю 3 780 000 грн без ПДВ.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ «ТД «Ватра- Південний регіон» (код СДРПОУ 37840186) з ціновою пропозицією 3 671 706 грн 60 коп. з ПДВ та ТОВ «ЛАЙТ СИСТЕМО» (код СДРПОУ 41111817) з ціновою пропозицією 3 750 000 грн з ПДВ.

Рішенням тендерного комітету ДП «МТП «Чорноморськ», оформленим протоколом засідання від 31.05.2018р., переможцем торгів визначено ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», тендерна пропозиція із сумою 3 671 706 грн 60 коп. (з ПДВ) якого відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації замовника. Цим протоколом із вказаним товариством вирішено укласти відповідний договір, у зв`язку із чим електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

В подальшому, між ДП «МТП «Чорноморськ» та ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» укладено Договір № 18/92-Т на закупівлю товарів (прожекторів, світильників, ліхтарів) від 15.06.2018р., вартістю 3 671 706 грн 60 коп. (з ПДВ), строком дії до 31.12.2018р.

Відповідно до видаткових накладних № п_000734 від 27.06.2018р., № п_000735 від 27.06.2018р., № п_000736 від 27.06.2018р., № п_000737 від 27.06.2018р., № п_000964 від 28.08.2018р., № п_000966 від 28.08.2018р., № п_000967 від 28.08.2018р., № п_001453 від 29.11.2018р., № п_001454 від 29.11.2018р. ДП «МТП «Чорноморськ» фактично отримало всі товари, передбачені Специфікацією, що є Додатком 1 і невід`ємною частиною Договору № 18/92-Т від 15.06.2018р., та сплатило за них 3 671 706 грн 60 коп. з ПДВ відповідно до платіжних доручень № 1768 від 18.07.2018р., № 1163 від 13.05.2019р., № 1164 від 13.05.2019р.

Рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2021р. № 65/69-р/к у справі № 24-02/2021 встановлено, що ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» (код ЄДРПОУ 37840186) та ТОВ «Лайт Системе» (код ЄДРПОУ 41111817) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів закупівлі UА-2018-05-08-002541-а, проведеної ДП «МТП «Чорноморськ».

Рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2021р. № 65/69-р/к у справі № 24-02/2021 учасниками закупівлі не оскаржувалось.

Враховуючи наявність Рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2021р. № 65/69-р/к у справі № 24-02/2021 та викладені у ньому висновки, виходячи з положень Закону України «Про публічні закупівлі» та ст.ст.203, 215, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, керівник Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» та ДП «МТП «Чорноморськ» про визнання недійсним Договору про закупівлю товарів (прожекторів, світильників, ліхтарів ) №18/92-Т від 15.06.2018р., а також про стягнення з ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» на користь ДП «МТП «Чорноморськ» 3 671 706 грн 60 коп., а з ДП «МТП «Чорноморськ» стягнення одержаних ним за рішенням суду 3 671 706 грн 60 коп. в дохід держави.

Суд вважає за необхідне зауважити, що положення ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2022р. у справі №917/2041/20 зазначив, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.

Слід також зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що оцінюючи належність обраного позивачем (прокурором) способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому, склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (аналогічний висновок викладено в постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023р. у справі № 633/408/18, від 08.11.2023р. у справі № 607/15052/16-ц ).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19, від 02.02.2021р. у справ№925/642/19, від 06.04.2021р. у справі №910/10011/19, від 22.06.2021р. у справі № 200/606/18, від 02.11.2021р. у справі №925/1351/19, від 25.01.2022р. у справі №143/591/20, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 06.07.2022р. у справі №914/2618/16 ).

Як вбачається з тексту позовної заяви та пояснень представника прокуратури прокурор фактично просить застосувати такий спосіб захисту прав держави як одностороння реституція, що не передбачено нормами законодавства України, тоді як стягнення з відповідача - ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» на користь відповідача - ДП «МТП «Чорноморськ», грошових коштів, є помилковим, оскільки не відповідає положенням ГПК України в частині особи, яка має право вимоги позивача до особи, яка є боржником.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 15.03.2024р. у справі №904/192/22 погодилася з висновком судів попередніх інстанцій в тій частині, що застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину на користь позивача (Міністерства) при застосуванні запропонованої прокурором процесуальної конструкції, коли грошові кошти стягуються з відповідача-2 на користь відповідача-1, є помилковим, оскільки не відповідає положенням ГПК України, позаяк для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені кошти повинні повертатися (стягуватися) саме на користь держави.

Частиною 1 ст.216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Дійсно, двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі № 904/1907/15).

Відповідно до ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога має бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину.

Однак, згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018р. у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018р. у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 р. у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 910/7122/17).

В постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020р. у справі № 761/26815/17 викладено висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

На думку суду, подання керівником Чорноморської окружної прокуратури позову в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби до ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» та ДП «МТП «Чорноморськ» про визнання недійсним Договору про закупівлю товарів (прожекторів, світильників, ліхтарів) №18/92-Т від 15.06.2018р., а також про стягнення з ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» на користь ДП «МТП «Чорноморськ» 3 671 706 грн 60 коп., не призведе до відновлення інтересів держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби, оскільки ці кошти мали б повертатися ДП «МТП «Чорноморськ» як суб`єкту господарювання, а не в доход держави.

Адже, відповідно до Статуту ДП «МТП «Чорноморськ» є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (п.1.1.). Джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток (дохід), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні та благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження (включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити) (п. 5.14 ). Підприємство утворено з метою, зокрема, отримання прибутку (п.2.1.). Чіткою ціллю діяльності підприємства є провадження ринкової діяльності (п.2.2.). Підприємство веде самостійний баланс, має поточні рахунки та інші рахунки в національній та іноземній валюті в установах банків (п.3.4.).

Таким чином, ДП «МТП «Чорноморськ» є суб`єктом господарювання, метою діяльності якого, як учасника господарських відносин, є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 ГК України, а не бюджетною установою, яка є розпорядником бюджетних коштів та фінансується за рахунок бюджетних асигнувань.

Зазначене підтверджується також листом Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області № 10-13-06/1915 від 03.03.2023 р., в якому зазначається, що установа ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» не включена до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що отримуються фінансування через органи Казначейства Одеської області, та не має відкритих в органах Казначейства рахунків.

Тобто, заявляючи вимоги про визнання недійсним Договору про закупівлю товарів (прожекторів, світильників, ліхтарів) №18/92-Т від 15.06.2018р. та застосування наслідків недійсності такого правочину прокурор по суті намагається захистити Підприємство, хоча не має права вимагати стягнення на користь юридичної особи, яка не уособлює державу, за захистом інтересів якої позивач звернувся з цим позовом до суду, та є за обставинами, наведеними прокурором, організатором процедури закупівлі.

У постанові від 15.03.2024р. у справі №904/192/22 Об`єднана Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що застосування наслідків недійсності правочину на користь позивача, який не є стороною оспорюваного договору, наразі неможливе при застосуванні процесуальної конструкції, запропонованої прокурором, оскільки кошти підлягають стягненню з одного відповідача на користь іншого Підприємства як іншої сторони оспорюваного правочину, і, як наслідок, вказана одностороння реституція не відповідає положенням чинного законодавства, адже для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти мають повертатися (стягуватися) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету.

Об`єднана палата наголосила, що навіть у випадку визначення Підприємства позивачем, на користь якого на підставі ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України підлягали би стягненню грошові кошти, отримані Товариством за договором, задоволення такої вимоги не призвело би до ефективного захисту інтересів держави в особі Міністерства, адже неможливо відновити права та інтереси держави в особі відповідного органу, стягуючи при цьому кошти на користь юридичної особи, яка є самостійним суб`єктом господарювання, не уособлює державу.

Схожі висновки щодо застосування норм ст.45 ГПК України та ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах у сфері публічних закупівель викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 р. у справах №904/193/22 та № 904/180/22.

Отже, заявивши позовну вимогу про стягнення спірної суми грошових коштів з ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» на користь ДП «МТП «Чорноморськ», прокурор фактично звернувся за захистом інтересів не позивачів - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби, а відповідача - ДП «МТП «Чорноморськ», за рахунок якого якраз має задовольнятися позов, як того вимагає ч. 4 ст.45 ГПК України.

При цьому, прокурором вказану позовну вимогу пред`явлено в інтересах відповідача - ДП «МТП «Чорноморськ» поза відносинами представництва інтересів держави, тобто всупереч положенням ч.ч. 3, 4 ст.53 ГПК України, за змістом яких прокурор у визначених законом випадках має звертатися до суду виключно в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, наявне фактичне звернення прокурора в інтересах ДП «МТП «Чорноморськ» не відповідає викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі № 359/3337/16-ц, від 21.06.2023 р. у справі № 905/1907/21 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021р. у справі № 917/269/21, від 16.08.2022 р. у cправі № 905/820/21 висновку про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватися з урахуванням положень абз. 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи, адже, за змістом положень ст.170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні, комунальні підприємства чи підприємства об`єднань громадян, які не мають статусу суб`єкта владних повноважень.

Крім того, у постанові від 15.03.2024р. у справі №904/192/22 Обєднана Палата Верховного Суду наголосила, що чинним законодавством, а саме абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається звернення прокурора в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу, який не є стороною оспорюваного правочину (заінтересована особа), з позовом про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) шляхом стягнення грошових коштів на користь підприємства, об`єднання громадян як сторони правочину, яке (підприємство) не є суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, але прокурором визначено одним із відповідачів у справі, оскільки в такому випадку прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб`єкта господарювання поза відносинами представництва, що не відповідає висновку про заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі №359/3337/16-ц, від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 26.05.2023р. у справі № 905/77/21 зроблено висновок щодо застосування норм ч. 3 ст. 215, ч.ч. 1, 2 ст.216 Цивільного кодексу України, згідно з яким позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Слід зауважити, що наведені вище мотиви відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення спірної суми грошових коштів з ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» на користь ДП «МТП «Чорноморськ» пов`язані як з неефективністю обраного прокурором способу захисту своїх прав, так і з допущеним прокурором порушенням норм процесуального права шляхом його звернення за захистом інтересів не позивачів (Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби), а відповідача- ДП «МТП «Чорноморськ», за рахунок якого наразі має задовольнятися позов, як того вимагає ч.4 ст.45 ГПК України.

Оскільки обрання прокурором неналежного або неефективного способу захисту прав позивачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021р. у справі № 925/642/19, від 06.04.2021р. у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021р. у справі №200/606/18, від 23.11.2021р. у справі № 359/3373/16-ц), що в свою чергу виключає як необхідність надання судом оцінки будь-яким іншим аргументам, так і необхідність подальшого дослідження підстав для визнання недійсним Договору про закупівлю товарів (прожекторів, світильників, ліхтарів) №18/92-Т від 15.06.2018р., як оспорюваного правочину чи для встановлення його вірогідної нікчемності.

Таким чином, як зазначено вище, повернення спірної суми коштів ДП «МТП «Чорноморськ» не відновлює права держави в особі позивачів - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби, а в межах заявлених позовних вимог не вбачається можливості застосування судом іншого ефективного способу захисту порушених прав держави, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з мотивів, наведених вище.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» та Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання недійсним Договору про закупівлю товарів (прожекторів, світильників, ліхтарів) №18/92-Т від 15.06.2018р., а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 3 671 706 грн 60 коп., а з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» стягнення одержаних ним за рішенням суду 3 671 706 грн 60 коп. в дохід держави відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 24 травня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога